Энзикс дуо - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЕНЗИКС

(ENZIX)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: еналаприл, L-пролін,1-[N-[1-(етокскaрбоніл)-3-фенілпропіл]-L-aлa-ніл]-,(S)-,(Z)-2-бутендіонaт (1:1). 1-[N-[(S)-1-кaрбокси-3-фенілпропіл]-L-aлaніл]-L-пролін 1'-складний етиловий ефір, мaлеaт (1:1);

індапамід, (RS)-4-хлоро-3-сульфaмол-N-(2-метіл-2,3 дигідро-1Н-індол-1-іл)бензaмід;

основні фізико-хімічні властивості:

Еналаприл малеат: круглі, двоопуклі таблетки білого кольору з рискою з одного боку.

Індапамід: круглі, двоопуклі таблетки , вкриті оболонкою, білого кольору;

склад:

1 таблетка еналаприлу малеату (таблетка більшого розміру) містить еналаприлу малеату 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат важкий, желатин, кросповідон, магнію стеарат;

1 таблетка, вкрита оболонкою, індапаміду (таблетка меншого розміру) містить індапаміду 2,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон К 30, кросповідон, магнію стеарат, натрію лaурилсульфaт, тальк, метилгідроксипропілцелюлоза, макрогол-6000, титану діоксид.

Форма випуску. Таблетки; таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Еналаприл і діуретики. Код АТС С09В А02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. ЕНЗИКС містить два окремі лікарські засоби в одній упаковці: інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (AПФ) еналаприл і діуретичний засіб індапамід.

Еналаприл

      Антигіпертензивний препарат, механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотен-зину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір і діастолічний артеріальний тиск (АТ), післянавантаження на міокард. Розширює артерії, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень практично не спостерігається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландину.

Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Підсилює коронарний і нирковий кровотік. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда і міоцитів стінок артерій резистентного типу, зупиняє прогресування серцевої недостатності і уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.

Знижує агрегацію тромбоцитів. Еналаприл є "проліком": у результаті його гідролізу утворюється активний метаболіт еналаприлат, який і інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ).

Час настання гіпотензивного ефекту при пероральному прийомі - 1 година, він досягає максимуму через  4-6 годин і зберігається протягом 24  годин.

Індапамід

    Гіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою і тривалою дією, похідний бензамідів. Знижує тонус гладенької мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Має помірний салуретичний і діуретичний ефект, пов'язаний з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, і меншою мірою - іонів калію в проксимальних канальцях і кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючий ефект і зниження загального

периферичного опору судин має в своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну і ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, що мають судинорозширюючу активність; зменшення потоку кальцію в гладком'язові клітини судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах практично не впливає на ліпідний і вуглеводний обмін (зокрема у хворих з супутнім цукровим діабетом).

Антигіпертензивний ефект розвивається в кінці першого/на початку другого тижня при постійному прийомі препарату і зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.

Одночасне застосування енaлaприлу і індапаміду зумовлює посилення їх антигіпертензивного ефекту.

Фармакокінетика.

Еналаприл

Після перорального прийому близько 60% всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Зв'язок з білками плазми крові для еналаприлату становить 50-60 %. Еналаприл швидко і повністю гідролізується в печінці  з утворенням активного метаболіту - еналаприлату, який є більш активним інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність препарату - 40%.

Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі крові досягається через 1-2 години, еналаприлату - через 3-4 години. Еналаприлат легко проходить крізь гістогематичні бар'єри, за винятком гематоенцефалічного, невелика кількість проникає крізь плаценту і в грудне молоко.

Період напіввиведення еналаприлату - близько 11 годин. Виводиться еналаприл в основному через нирки - 60% (20% - у вигляді еналаприлу і 40% - у вигляді еналаприлату), через кишечник - 33% (6% - у вигляді еналаприлу і 27% - у вигляді еналаприлату).

Видаляється під час гемодіалізу (швидкість 62 мл /хв) і перитонеального діалізу.

Індапамід

Після перорального прийому швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту; біодоступність висока (93%). Вживання їжі трохи уповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на її повноту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години після перорального прийому. Рівноважна концентрація встановлюється через 7 днів регулярного прийому.  Період напіввиведення становить у середньому 14-18 годин, зв'язок з білками плазми крові – 79 %. Зв'язується також з еластином гладеньких м'язів судинної стінки. Має високий об'єм розподілу, проходить крізь гістогематичні бар'єри (в т.ч. плацентарний), проникає в грудне молоко.

Метаболізується в печінці. Нирками виводиться 60 - 80% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник - 20%. У хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика практично  не змінюється. Не кумулює.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. ЕНЗИКС: 1 таблетку  енaлaприлу малеату (10 мг) і 1 таблетку індапаміду (2,5 мг) приймають внутрішньо, вранці, одночасно. Залежно від динаміки показників артеріального тиску доза еналаприлу малеату може бути збільшена до двократного прийому на добу.

Максимальна добова доза еналаприлу малеату складає 40 мг (4 таблетки по 10 мг), індапаміду – 2,5 мг (1 таблетка).

При хронічній нирковій недостатності кумуляція еналаприлу настає при зниженні фільтрації менше 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв доза еналаприлу малеату повинна становити 5-10 мг/добу (1/2 - 1 таблетка по 10 мг).

Побічна дія.

Еналаприл

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, стомлюваність, сонливість (2-3%), дуже рідко при застосуванні високих доз - нервозність, депресія, парестезії, порушення вестибулярного апарату, порушення слуху і зору, шум у вухах.

З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.

З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспептичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, болі у ділянці живота), кишкова непрохідність, порушення функції печінки і жовчовиділення, гепатит, жовтуха, панкреатит.

З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс, рідко - загруднинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (звичайно пов'язані з вираженим зниженням АТ), аритмії (передсерцева бради- або тахікардія, мерехтіння передсердь), серцебиття, болі у ділянці серця, непритомність.

З боку лабораторних показників: гіперкреатинемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія. Відмічається в окремих випадках зниження гематокриту і концентрації гемоглобіну, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.

Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і/або гортані, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кропив'янка, фотосенсибілізація, серозит, васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.

Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.

Індапамід

З боку шлунково-кишкового тракту: можливі нудота/анорексія, сухість у роті, гастралгія, блювання, діарея, запор, відчуття дискомфорту в ділянці живота.

З боку центральної нервової системи: астенія, нервозність, головний біль, запаморочення, сонливість, вертиго, безсоння, депресія; інколи - підвищена стомлюваність, загальна слабкість, нездужання, спазм м'язів, напруженість, дратівливість, тривога.

З боку органів чуття: кон'юнктивіт, порушення зору.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, інколи - риніт.

З боку серцево-судинної системи:  ортостатична гіпотензія, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії, аритмії, відчуття серцебиття.

З боку сечовидільної системи: збільшення частоти розвитку інфекцій, ніктурія, поліурія.

Алергічні реакції:  шкірний висип, кропив'янка, свербіж, геморагічний васкуліт.

Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, підвищення азоту сечовини в плазмі крові, гіперкреатинемія, глюкозурія, гіперкальціємія.

Інші: грипоподібний синдром, біль у грудній клітці, біль у спині, інфекції,  зниження потенції, зниження лібідо, ринорея, пітливість, зменшення маси тіла, парестезії, панкреатит, загострення системного червоного вовчака.

Протипоказання.  

Еналаприл

Підвищена чутливість до еналаприлу і інших інгібіторів АПФ; наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку ідіопатичного, спадкового, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ; порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Індапамід

    Підвищена чутливість до препарату, інших похідних сульфанаміду або інших компонентів препарату; анурія; гіпокаліємія, виражена печінкова (в т.ч. з енцефалопатією) і/або ниркова недостатність; гостре порушення мозкового кровообігу; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Передозування.

Еналаприл

Симптоми: виражене зниження АТ.

Лікування: хворого переводять в горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показано промивання шлунка і прийом внутрішньо сольового розчину. У більш тяжких випадках рекомендовані заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, а за необхідності - ангіотензину II, гемодіаліз.

Індапамід

Симптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, зниження АТ, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання. У хворих на цироз печінки можливий розвиток печінкової коми.

Лікування: промивання шлунка і/або застосування активованого вугілля, корекція водно-електролітного балансу, регідратаційна терапія. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування.

Еналаприл

З обережністю слід призначати еналаприл при двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки), при ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, системних захворюваннях сполучної тканини, ішемічній хворобі серця, цереброваскулярних захворюваннях, при цукровому діабеті, печінковій недостатності, пацієнтам, що дотримуються дієти з обмеженням солі або знаходяться на хронічному гемодіалізі з одночасним прийомом  імунодепресантів і салуретиків, людям похилого віку (старше 65 років).

Пацієнти повинні перебувати під медичним спостереженням протягом 2 годин після прийому початкової дози препарату і додатково 1 годину до стабілізації артеріального тиску.

З обережністю призначають пацієнтам з порушеннями функції нирок. Зниження виведення активних інгібіторів АПФ призводить до збільшення їх концентрацій в плазмі крові; до підвищення ризику гіперкаліємії, протеїнурії, нейтропенії і агранулоцитозу. Таким пацієнтам можуть бути необхідними нижчі дози або менш часте їх застосування і понижене збільшення доз.

У разі попереднього лікування салуретиками, зокрема у хворих з хронічною серцевою недостатністю, підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, тому перед початком лікування необхідно компенсувати втрату рідини і солей.

Перед дослідженням функції паращитовидних залоз еналаприл слід відмінити.

У разі розвитку ангіоневротичного набряку обличчя і шиї препарат слід відмінити і призначити антигістамінні засоби. Тяжкі випадки ангіоневротичного набряку язика, голосової щілини і/або гортані потребують екстреного застосування епінефрину і підтримки прохідності верхніх дихальних шляхів (інтубація, трахеотомія).

При хірургічних втручаннях у період лікування еналаприлом можливий розвиток артеріальної гіпотензії, яку слід коригувати введенням достатньої кількості рідини.

Не рекомендується призначати препарат хворим, які знаходяться на гемодіалізі із застосуванням поліакрилонітрильних мембран, перед застосуванням препаратів декстрану або проведенням специфічної десенсибілізації до отрути бджіл і ос, оскільки застосування еналаприлу може призвести до анафілактоїдних реакцій.

Пацієнтам, які приймають еналаприл, не слід вживати алкоголь через ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

У процесі тривалої терапії показаний контроль картини периферичної крові (концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, підрахунок лейкоцитарної формули, визначення швидкості осідання еритроцитів).

Вплив на здатність керувати автомобілем, іншою технікою.

Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, оскільки можливі запаморочення, особливо після прийому початкової дози препарату.

Індапамід

    З обережністю призначають при цукровому діабеті у стадії декомпенсації, гіперурикемії (особливо що супроводжуються подагрою і уратним нефролітіазом).

Хворим, які приймають серцеві глікозиди, проносні засоби на фоні гіперальдостеронізму, а також  особам похилого віку показаний регулярний контроль вмісту іонів K+ і креатиніну.

На фоні прийому індапаміду слід систематично контролювати концентрацію іонів K+, Na+, Mg2+ у плазмі крові (можуть розвинутись електролітні порушення), рH, концентрацію глюкози, сечової кислоти і залишкового азоту.

Найбільш ретельний контроль показаний щодо хворих на цироз печінки (особливо з набряками або асцитом - ризик розвитку метаболічного алкалозу, що посилює прояви печінкової енцефалопатії), ішемічну хворобу серця, із серцевою недостатністю, а також осіб похилого віку. До групи підвищеного ризику також належать хворі із збільшеним інтервалом QТ на електрокардіограмі (уродженим або набутим).

Перше вимірювання концентрації К+ у крові слід провести протягом першого тижня лікування.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком недіагностованого раніше гіперпаратиреозу.

У хворих на цукровий діабет потрібно контролювати рівень глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії.

Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації). Хворим необхідно компенсувати втрату води і на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.

Індапамід може дати позитивний результат при проведенні допінг-контролю.
Хворим на артеріальну гіпертензію із гіпонатріємією (внаслідок прийому діуретиків) необхідно за 3 дні до початку прийому інгібіторів ангіотензин перетворюючого ферменту (еналаприлу) припинити прийом діуретиків (індапаміду), прийом індапаміду відновлюють дещо пізніше або їм призначають початково низькі дози інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

Похідні сульфанамідів можуть загострювати перебіг системного червоного вовчака (це необхідно мати на увазі при призначенні індапаміду).

Ефективність і безпека у дітей не встановлені.

Одночасне застосування енaлaприлу і індапаміду зумовлює посилення їх антигіпертензивного ефекту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Еналаприл

Одночасне застосування еналаприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) може призвести до зниження гіпотензивного ефекту еналаприлу. Застосування разом з калійзберігаючими діуретиками (із спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), а також з калійвмісними препаратами підсилює ризик гіперкаліємії, із солями літію - до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію в плазмі крові).

Еналаприл  послаблює дію лікарських засобів, що містять теофілін.

Гіпотензивну дію еналаприлу підсилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрати, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гідралазин, празозин.

Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики підсилюють гематотоксичність. Препарати, що спричинюють пригнічення функції кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії і/або агранулоцитозу.

Індапамід

Салуретики, серцеві глікозиди, глюко- і мінералокортикоїди, тетракозактид, амфотерицин  В (внутрішньовенно), проносні засоби підвищують ризик розвитку гіпокаліємії.

При одночасному прийомі з серцевими глікозидами підвищується ймовірність розвитку дигіталісної інтоксикації; з препаратами кальцію - гіперкальціємії; з метформіном - можливе посилення ацидозу.

Підвищує концентрацію іонів літію в плазмі крові (зниження виведення із сечею), літій справляє нефротоксичну дію.

Астемізол, еритроміцин внутрішньовенно, пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін, антиаритмічні препарати Iа класу (хінідин, дизопирамід) і III класу (аміодарон, бретиліум, соталол) можуть призвести до розвитку аритмії за типом "пірует".

Нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїдні засоби, тетракозактид, симпатоміметики знижують гіпотензивний ефект, баклофен - підсилює. Комбінація з калійзберігаючими діуретиками може бути корисною для деяких хворих, однак при цьому повністю не виключається можливість розвитку гіпо- або гіперкаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет і з нирковою недостатністю.      

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і/або ниркової недостатності, особливо при наявному стенозі ниркової артерії.

Збільшує ризик розвитку порушень функції нирок при застосуванні йодовмісних контрастних засобів у високих дозах (зневоднення організму). Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин хворим необхідно відновити втрату рідини. Іміпрамінові (трициклічні) антидепресанти і антипсихотичні препарати підсилюють гіпотензивну дію і збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Циклоспорин підвищує ризик розвитку гіперкреатинемії, гіперкаліємії.

Знижує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) через підвищення концентрації факторів згортання внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові і підвищення їх продукції печінкою (може знадобитися корекція дози).

Посилює блокаду нервово-м'язової передачі, що розвивається під дією недеполяризуючих  міорелаксантів.

Дає позитивну реакцію на допінг-контроль.

Умови та термін зберігання.  Зберігати  при температурі 15-25 °С у захищеному від вологи і недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Комбіупаковка: таблетки еналаприлу малеату по 10 мг № 15 (5*3) і таблетки, вкриті оболонкою, індапаміду по 2,5 мг № 15 (5*3): по 5 таблеток і 5 таблеток, вкритих оболонкою - у блістері; по 3 блістери у картонній упаковці.

Виробник. «Хемофарм» АД, Сербія.

Адреса.  26300, м. Вршац, Белградський шлях б/н,

              тел./факс: 381/13/812345.     

Энзикс Дуо, Энзикс Дуо Форте содержат два отдельных лекарственных средства в одной упаковке: ингибитор AПФ эналаприл и диуретическое средство индапамид.
Эналаприл
Антигипертензивний препарат, механизм его действия связан с уменьшением образования ангиотензина II, снижение содержания которого ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. При этом снижается ОПСС и диастолическое АД, постнагрузка на миокард. Расширяет артерии, при этом рефлекторного повышения ЧСС практически не отмечается. Уменьшает деградацию брадикинина, повышает синтез простагландина.
Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение. Усиливает коронарный и почечный кровоток. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда левого желудочка и миоцитов стенок артерий резистентного типа. Предотвращает прогрессирование сердечной недостаточности и замедляет развитие дилатации левого желудочка.
Снижает агрегацию тромбоцитов. Эналаприл является пролекарством: в результате его гидролиза образуется активный метаболит эналаприлат, который и ингибирует АПФ.
Наступает гипотензивный эффект при пероральном приеме через 1 ч, достигает максимума через 4–6 ч и сохраняется на протяжении 24 ч.
После перорального приема около 60% всасывается в ЖКТ. Одновременный прием пищи не влияет на всасывание эналаприла. Связь с белками плазмы крови для эналаприла составляет 50–60%. Эналаприл быстро и полностью гидролизируется в печени с образованием активного метаболита — эналаприлата, который является более активным ингибитором АПФ, чем эналаприл. Биодоступность препарата — 40%.
Максимальная концентрация эналаприла в плазме крови достигается через 1–2 ч, эналаприлата — через 3–4 ч. Эналаприлат легко проникает через гистогематические барьеры, за исключением ГЭБ, небольшое количество проникает через плаценту и в грудное молоко.
Период полувыведения эналаприлата — около 11 ч. Выводится эналаприл в основном через почки — 60% (20% — в виде эналаприла и 40% — в виде эналаприлата), через кишечник — 33% (6% — в виде эналаприла и 27% — в виде эналаприлата).
Выводится во время гемодиализа (скорость — 62 мл/мин) и перитонеального диализа.
Индапамид
Гипотензивное средство, тиазидный диуретик с умеренным по силе и длительным по продолжительности действием, производное бензамидов. Снижает тонус гладких мышц артерий, уменьшает ОПСС. Обладает умеренным салуретическим и диуретическим эффектами, которые связаны с блокадой реабсорбции ионов натрия, хлора, водорода, и в меньшей степени — ионов калия в проксимальных канальцах и кортикальном сегменте дистального канальца нефрона. Сосудорасширяющие эффекты и снижение ОПСС имеет в своей основе такие механизмы: снижение реактивности сосудистой стенки к норадреналину и ангиотензину II; повышение синтеза простагландинов, обладающих сосудорасширяющей активностью; уменьшение потока кальция в гладкомышечные клетки сосудов. Способствует уменьшению гипертрофии левого желудочка сердца. В терапевтических дозах практически не влияет на липидный и углеводный обмен (в частности у больных с сопутствующим сахарным диабетом).
Антигипертензивный эффект развивается в конце первой/начале второй недели при постоянном приеме препарата и сохраняется на протяжении 24 ч на фоне однократного приема.
После перорального приема быстро и полностью всасывается в ЖКТ; биодоступность высокая (93%). Прием пищи немного замедляет скорость абсорбции препарата, но не влияет на ее полноту. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1–2 ч после перорального приема. Равновесная концентрация устанавливается через 7 дней регулярного приема. Период полувыведения составляет в среднем 14–18 ч, связь с белками плазмы крови — 79%. Связывается также с эластином гладких мышц сосудистой стенки. Имеет высокий объем распределения, проходит через гистогематические барьеры (в том числе плацентарный), проникает в грудное молоко.
Метаболизируется в печени. Почками выводится 60–80% в виде метаболитов (в неизмененном виде выводится около 5%), через кишечник — 20%. У больных с почечной недостаточностью фармакокинетика практически не изменяется. Не кумулирует.
Одновременное применение энaлaприла и индапамида приводит к усилению их антигипертензивного эффекта.

АГ.

Энзикс Дуо: 1 таблетка энaлaприла малеата (10 мг) и 1 таблетка индапамида (2,5 мг) принимают внутрь утром одновременно. В зависимости от динамики показателей АД доза эналаприла малеата может быть повышена до 2 раз в сутки.
Энзикс Дуо Форте: 1 таблетка энaлaприла малеата (20 мг) и 1 таблетка индапамида (2,5 мг) принимают внутрь утром одновременно. В зависимости от динамики показателей АД доза эналаприла малеата может быть повышена до 2 раз в сутки.
Максимальная суточная доза эналаприла малеата составляет 40 мг (4 таблетки по 10 мг или 2 таблетки по 20 мг), индапамида — 2,5 мг (1 таблетка).
При ХПН кумуляция эналаприла наступает при снижении фильтрации ≤10 мл/мин. При клиренсе креатинина 30–80 мл/мин доза эналаприла малеата должна составлять 5–10 мг/сут (½–1 таблетка по 10 мг или ¼ –½ таблетки по 20 мг).

Эналаприл
Повышенная чувствительность к эналаприлу и другим ингибиторам АПФ; наличие в анамнезе ангионевротического отека идиопатического, наследственного, связанного с лечением ингибиторами АПФ; нарушение функции почек (клиренс креатинина ≤30 мл/мин); период беременности и кормления грудью; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
Индапамид
Повышенная чувствительность к препарату, другим производным сульфонамида или другим компонентам препарата; анурия; гипокалиемия, выраженная печеночная (в том числе с энцефалопатией) и/или почечная недостаточность; острое нарушение мозгового кровообращения; беременность; период кормления грудью; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).

Эналаприл
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, слабость, бессонница, тревога, спутанность сознания, утомляемость, сонливость (2–3%), очень редко при применении препарата в высокой дозе — нервозность, депрессия, парестезия, нарушения вестибулярного аппарата, нарушения слуха и зрения, шум в ушах.
Со стороны дыхательной системы: непродуктивный сухой кашель, интерстициальный пневмонит, бронхоспазм, одышка, ринорея, фарингит.
Со стороны органов пищеварения: сухость во рту, анорексия, диспептические расстройства (тошнота, диарея или запор, рвота, боль в области живота), кишечная непроходимость, нарушение функции печени и желчевыделения, гепатит, желтуха, панкреатит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: чрезмерное снижение АД, ортостатический коллапс, редко — загрудинная боль, стенокардия, инфаркт миокарда (обычно связаны с выраженным снижением АД), аритмии (предсердная бради- или тахикардия, фибрилляция предсердий), сердцебиение, боль в области сердца, обморок.
Со стороны лабораторных показателей: гиперкреатинемия, повышение содержания мочевины, повышение активности печеночных ферментов, гипербилирубинемия, гиперкалиемия. Отмечается в отдельных случаях снижение гематокрита и концентрации гемоглобина, повышение СОЭ, тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз (у больных с аутоиммунными заболеваниями), эозинофилия.
Аллергические реакции: кожная сыпь, ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, голосовой щели и/или гортани, дисфония, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, пемфигус, зуд, крапивница, фотосенсибилизация, серозит, васкулит, миозит, артралгия, артрит, стоматит, глоссит.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, протеинурия.
Другие: алопеция, снижение либидо, приливы крови.
Индапамид
Со стороны ЖКТ: тошнота/анорексия, сухость во рту, гастралгия, рвота, диарея, запор, ощущение дискомфорта в области живота.
Со стороны ЦНС: астения, нервозность, головная боль, головокружение, сонливость, вертиго, бессонница, депрессия; иногда — повышенная утомляемость, общая слабость, недомогание, спазм мышц, напряженность, раздражительность, тревога.
Со стороны органов чувств: конъюнктивит, нарушение зрения.
Со стороны дыхательной системы: кашель, фарингит, синусит, иногда — ринит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия, изменения на ЭКГ, характерные для гипокалиемии, аритмии, ощущение сердцебиения.
Со стороны мочевыделительной системы: повышение частоты развития инфекций, никтурия, полиурия.
Аллергические реакции: кожная сыпь, крапивница, зуд, геморрагический васкулит.
Лабораторные показатели: гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремический алкалоз, повышение азота мочевины в плазме крови, гиперкреатинемия, глюкозурия, гиперкальциемия.
Другие: гриппоподобный синдром, боль в грудной клетке, боль в спине, инфекции, снижение потенции, снижение либидо, ринорея, потливость, уменьшение массы тела, парестезии, панкреатит, обострение системной красной волчанки.

Эналаприл
С осторожностью следует назначать эналаприл при двустороннем стенозе почечных артерий, стенозе артерии единственной почки, гиперкалиемии, состоянии после трансплантации почки, аортальном стенозе, митральном стенозе (с нарушениями гемодинамики), при идиопатическом гипертрофическом субаортальном стенозе, системных заболеваниях соединительной ткани, ИБС, цереброваскулярних заболеваниях, при сахарном диабете, печеночной недостаточности, пациентам, которые придерживаются диеты с ограничением соли или находятся на хроническом гемодиализе с одновременным приемом иммунодепрессантов и салуретиков, лицам пожилого возраста (старше 65 лет).
Пациенты должны находиться под медицинским наблюдением на протяжении 2 ч после приема начальной дозы препарата и дополнительно 1 ч до стабилизации АД.
С осторожностью назначают пациентам с нарушениями функции почек. Снижение вывода активных ингибиторов АПФ приводит к повышению их концентрации в плазме крови, риска возникновения гиперкалиемии, протеинурии, нейтропении и агранулоцитоза. Таким пациентам могут быть необходимы более низкие дозы или менее частое их применение и меньшее повышение доз.
В случае предшествующего лечения салуретиками, в частности у больных с хронической сердечной недостаточностью, повышается риск развития ортостатической гипотензии, поэтому перед началом лечения необходимо компенсировать потерю жидкости и солей.
Перед исследованием функции паращитовидных желез эналаприл следует отменить.
В случае развития ангионевротического отека лица и шеи препарат следует отменить и назначить антигистаминные препараты. Тяжелые случаи ангионевротического отека языка, голосовой щели и/или гортани требуют экстренного применения эпинефрина и поддержки проходимости верхних дыхательных путей (интубация, трахеотомия).
При хирургических вмешательствах в период лечения эналаприлом возможно развитие артериальной гипотензии, которое следует корригировать введением достаточного количества жидкости.
Не рекомендуется назначать препарат больным, находящимся на гемодиализе с применением полиакрилонитрильных мембран, перед применением препаратов декстрана или проведением специфической десенсибилизации к яду пчел и ос, поскольку применение эналаприла может привести к анафилактоидным реакциям.
Пациентам, принимающим эналаприл, не следует употреблять алкоголь из-за риска развития артериальной гипотензии.
В процессе продолжительной терапии показан контроль картины периферической крови (концентрации гемоглобина, количества эритроцитов, лейкоцитов, тромбоцитов, подсчет лейкоцитарной формулы, определение СОЭ).
Влияние на способность управлять автотранспортными средствами и другой техникой
Необходима осторожность при управлении транспортными средствами или выполнении другой работы, требующей повышенного внимания, поскольку возможно головокружение, особенно после приема начальной дозы препарата.
Индапамид
С осторожностью назначают при сахарном диабете в стадии декомпенсации, гиперурикемии (особенно сопровождающиеся подагрой и уратным нефролитиазом).
Больным, которые принимают сердечные гликозиды, слабительные средства на фоне гиперальдостеронизма, а также лицам пожилого возраста показан регулярный контроль содержания ионов K⁺ и креатинина.
На фоне приема индапамида следует систематически контролировать концентрацию ионов K⁺, Na⁺, Mg²⁺ в плазме крови (могут развиваться электролитные нарушения), рН, концентрацию глюкозы в плазме крови, мочевой кислоты и остаточного азота.
Тщательный контроль показан у больных циррозом печени (особенно с отеками или асцитом — риск развития метаболического алкалоза, усиливающего проявления печеночной энцефалопатии), при ИБС, сердечной недостаточности, а также у лиц пожилого возраста. К группе повышенного риска также относятся больные с увеличенным интервалом Q–Т на ЭКГ (врожденным или приобретенным).
Первое измерение концентрации К⁺ в крови следует провести в течении первой недели лечения. Гиперкальциемия на фоне приема индапамида может быть следствием недиагностированного ранее гиперпаратиреоза.
У больных сахарным диабетом нужно контролировать уровень глюкозы в крови, особенно при наличии гипокалиемии.
Значительная дегидратация может привести к развитию ОПН (снижение клубочковой фильтрации). Больным необходимо компенсировать потерю воды и в начале лечения тщательно контролировать функцию почек.
Индапамид может дать положительный результат при проведении допинг-контроля. Больным с АГ и гипонатриемией (вследствие приема диуретиков) необходимо за 3 дня до начала приема ингибиторов АПФ (эналаприла) прекратить прием диуретиков (индапамида), прием индапамида возобновляют несколько позже либо назначают ингибиторы АПФ в низких начальных дозах.
Производные сульфонамидов могут обострять течение системной красной волчанки (необходимо иметь в виду при назначении индапамида).
Эффективность и безопасность применения у детей не установлены.

Эналаприл
Одновременное применение эналаприла и НПВП может привести к снижению гипотензивного эффекта эналаприла. Применение сочетанно с калийсберегающими диуретиками (спиронолактоном, триамтереном, амилоридом), а также с калийсодержащими препаратами повышает риск развития гиперкалиемии, с солями лития — замедления вывода лития (показан контроль концентрации лития в плазме крови).
Эналаприл ослабляет действие лекарственных средств, содержащих теофиллин.
Гипотензивное действие эналаприла усиливают диуретики, блокаторы β-адренорецепторов, метилдопа, нитраты, блокаторы медленных кальциевых каналов, гидралазин, празозин.
Иммунодепрессанты, аллопуринол, цитостатики усиливают гематотоксичность. Препараты, угнетающие функцию костного мозга, повышают риск развития нейтропении и/или агранулоцитоза.
Индапамид
Салуретики, сердечные гликозиды, глюко- и минералокортикоиды, тетракозактид, амфотерицин В (в/в), слабительные средства повышают риск развития гипокалиемии.
При одновременном приеме с сердечными гликозидами повышается вероятность развития дигиталисной интоксикации; с препаратами кальция — гиперкальциемии; с метформином — возможно усиление ацидоза.
Повышает концентрацию ионов лития в плазме крови (снижение выведения с мочой) — риск развития нефротоксического действия.
Астемизол, эритромицин в/в, пентамидин, сультоприд, терфенадин, винкамин, антиаритмические препараты Iа класса (хинидин, дизопирамид) и III класса (амиодарон, бретилиум, соталол) могут привести к развитию аритмии по типу пируэт.
НПВП, ГКС, тетракозактид, симпатомиметики снижают гипотензивный эффект, баклофен — усиливает. Комбинация с калийсберегающими диуретиками может быть эффективной у некоторой категории больных, однако при этом полностью не исключается возможность развития гипо- или гиперкалиемии, особенно у больных сахарным диабетом и с почечной недостаточностью.
Ингибиторы АПФ повышают риск развития артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности, особенно при имеющемся стенозе почечной артерии.
Повышается риск развития нарушений функции почек при применении йодсодержащих контрастных средств в высоких дозах (обезвоживание организма). Перед применением йодсодержащих контрастных веществ пациенту необходимо восстановить потерю жидкости. Имипраминовые (трициклические) антидепрессанты и антипсихотические препараты усиливают гипотензивное действие и повышают риск развития ортостатической гипотензии.
Циклоспорин повышает риск развития гиперкреатинемии, гиперкалиемии.
Снижает эффект непрямых антикоагулянтов (производных кумарина или индандиона) вследствие повышения концентрации факторов свертывания крови в результате уменьшения ОЦК и повышения их продукции печенью (может потребоваться коррекция дозы).
Усиливает блокаду нервно-мышечной передачи, которая развивается под действием недеполяризующих миорелаксантов.

Эналаприл
Симптомы: выраженное снижение АД.
Лечение: больного переводят в горизонтальное положение с низким изголовьем. В легких случаях показано промывание желудка и прием внутрь солевого р-ра. В более тяжелых случаях рекомендованы мероприятия, направленные на стабилизацию АД: в/в введение физиологического р-ра, плазмозаместителей, а при необходимости — ангиотензина II, гемодиализ.
Индапамид
Симптомы: тошнота, рвота, слабость, нарушение функций ЖКТ, водно-электролитные нарушения, снижение АД, головокружение, сонливость, спутанность сознания, угнетение дыхания. У больных циррозом печени возможно развитие печеночной комы.
Лечение: промывание желудка и/или применение активированного угля, коррекция водно-электролитного баланса, регидратационная терапия. Специфического антидота нет.

в сухом месте при температуре 15–25 °С.