Эзоксиум комби - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕЗОКСІУМ КОМБІ

(EZOXCIUM COMBI)

Склад:

діюча речовина: езомепразол;

1 таблетка містить езомепразолу магнію три гідрату у перерахуванні на езомепразол 20 мг;

допоміжні речовини: магнію оксид важкий, целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), натрію крохмальгліколят, крохмаль, полівінілпіролідон К-30, целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 102), магнію стеарат, гідроксипропілм етилцелюлоза, тальк, метакрилової кислоти сополімер тип С, (Ойдрагіт L 10055), триетилцитрат; Опадрай ІІ 33П 53388 оранжевий (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), полі етиленгліколь, барвник «жовтий захід» (Е 110), триацетин,   заліза оксид червоний (Е 172);

діюча речовина: кларитроміцин;

1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, полівінілпіролідон (PVPK-30), натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілм етилцелюлоза (HPMC E-15), пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), тальк, полі етиленгліколь (PEG 6000);

діюча речовина: амоксицилін;

1 таблетка містить амоксициліну 1 г;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил 200), натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, опадрай 20А 54535 рожевий (гідроксипропіл целюлоза,   гіпромелоза,   титану   діоксид (Е 171),   тальк,   заліза   оксид   червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбінації для ерадикації Helicobacter pylori.

Код АТС А 02В D.

Клінічні характеристики.

Показання. Виразка   шлунка   та дванадцяти палої кишки, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, не виразкова диспепсія, асоційовані з Helicobacter рylori.

Протипоказання. Гіпер чутливість до езомепразолу, кларитроміцину, амоксициліну, перехресна чутливість до β-лактамних антибіотиків, тяжкі захворювання печінки, захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі (особливо коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків), порушення функції нирок, порфірія, алергічний діатез, бронхіальна астма, поліноз, інфекційний мононуклеоз, лімфолейкоз, вагітність, період годування груддю, дитячий вік. Супутнє застосування астемізолу, цизаприду, пімозиду, терфенадину, ерготаміну або дигідроерготаміну.

Езоксiyм Комбі, як i iншi iнгiбiтори протонного насоса, не слiд застосовувати разом з атазанавiром.

Спосіб застосування та дози. Дорослим – набір по 1 таблетці езомепразолу, кларитроміцину, амоксициліну вранці і ввечері до їди, щоденно. Тривалість лікування – 7 діб.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи рідиною. Таблетки не можна розжовувати або подрібнювати.

Побічні реакції.

Таблетки езомепразолу натрію три гідрату.

Пiд час клiнiчних дослiджень та пiсля впровадження езомепразолу у широку медичну практику повiдомлялось про наведенi побiчнi ефекти. Не було виявлено дозозалежних ефектiв. Небажанi явища класифiкувались залежно вiд частоти виникненя: часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1 000, <1/100); рiдко (>1/10 000, <1/1 000) та дуже рiдко (<1/10 000).

Психiчнi розлади:   нечасто – безсоння; рідко – збудження, депресiя, сплутаннiсть свiдомостi; дуже рідко – агресiя, галюцинацiї.

З боку нервової системи: нечасто – головний біль, слабкiсть, парестезiя, сонливість, запаморочення; рідко – порушення смаку.

Порушення зору: рідко – нечiткiсть зору.

З боку ендокриннї системи: дуже рідко – гінекомастія.

З боку системи кровi та лімфи: рідко – лейкопенiя, тромбоцит опенiя; дуже рідко – агранулоцит оз, панцитопенiя.

Порушення метаболiзму: нечасто – периферичні набряки; рідко – гiпонатрiємiя.

З боку дихальної системи – рідко – бронхоспазм.

З боку травної системи: часто – бiль у животi, запори, дiарея, здуття живота, нудота, блювання; нечасто – сухiсть у pотi; рідко – стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту.

З боку гепатобiлiарної системи: нечасто – пiдвищення piвнів печiнкових ферментів; рідко – гепатит з (або без) жовтяниці; дуже рідко – печінкова недостатнiсть, енцефалопатiя у пацiєнтiв iз захворюваннями печiнки.

Порушення шкiри та м'яких тканин: нечасто – дерматит, свербiж, висип; рідко – алопецiя, фото чутливість; дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епiдермальний некроліз.

Скелетно-м’язовi порушення: рідко – артралгiя, міалгія; дуже рідко – м’язова слабкість.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко – iнтерстицiальний нефрит.

Загальнi порушення: рідко – слабкiсть, посилення потовиділення.

Таблетки кларитроміцину.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, діарея, псевдомембранозний коліт, стоматит, глосит, підвищення активності ферментів печінки, диспепсія, гострий панкреатит, зміна кольору язика чи зубів.

З боку нервової системи і органів чуття: запаморочення, головний біль, психози, галюцинації, дезорієнтація, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, тривожність, неспокій, страх, безсоння, нічні кошмари, зміна смакових відчуттів, судоми, агевзія, аносмія, дизгевзія, паросмія, шум у вухах, втрата слуху (відновлюється після відміни терапії).  

З боку серцево-судинної системи: шлуночкова тахікардія, подовження інтервалу QT, пірует при шлуночкові й тахікардії.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцит опенія.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення збільшення активності печінкових ферментів, печінкова недостатність, гепатит, холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця, порушення функції печінки.

З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит.

Реакції підвищеної чутливості: кропив’янка, висипи, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні реакції, гіпер чутливість.

Загальні порушення:   підвищення рівня креатині ну в крові, міалгія, кандидоз ротової порожнини.

Таблетки амоксициліну.

З боку травної системи: порушення смаку, сухість у роті, здуття живота, нудота, втрата апетиту, блювання, діарея, біль у ділянці ануса; псевдомембранозний або геморагічний коліт.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: помірне підвищення та минуще збільшення активності печінкових трансаміназ.

З боку системи кровотворення: рідко – транзиторна анемія, тромбоцит опенічна пурпура, еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія і агранулоцит оз.

З боку нервової системи і органів чуття: збудження, неспокій, безсоння, сплутаність свідомості, зміна поведінки, головний біль, запаморочення, судоми. Судоми можуть спостерігатись у пацієнтів з нирковою недостатністю або у тих, хто застосовує високі дози препарату.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія.

З боку дихальної системи: утруднене дихання.

З боку сечостатевої системи: рідко – інтерстиціальний нефрит.

Реакції підвищеної чутливості: екзантема, свербіж, кропив’янка (негайна поява кропив’янки після застосування препарату свідчить про наявність алергічної реакції, тому препарат слід відмінити); рідко – бульозний та ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт, синдром Стівена-Джонсона, макулопапульозні висипання; в окремих випадках – анафілактичний шок, набряк Квінке, токсичний епідермальний некроліз.

Загальні порушення:   є поодинокі повідомлення про виникнення медикаментозної гарячки; тривале або повторне застосування препарату може призвести до розвитку суперінфекцій та колонізації стійких мікро організмів або дріжджів, що спричиняють оральний або вагінальний кандидоз.

Передозування.

Передозування езомепразолу.

Данi щодо передозування обмеженi. Шлунково-кишковi симптоми та слабкiсть описанi пiсля прийому 280 мг езомепразолу. Разова доза езомепразолу 80 мг не спричиняє тяжких побiчних ефектiв. Спецiальний антидот невiдомий.

Езомепразол значною мiрою зв’язується з протеїнами плазми кpовi i тому діаліз є малоефективним. У випадках передозування лiкування повинно бути симптоматичним, а також можна застосовувати пiдтримуючi заходи.

Передозування кларитроміцину. Симптоми: можливі реакції з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея). Необхідно негайне промивання шлунка і симптоматичне лікування. Гемодіаліз і діаліз не приводять до значної зміни рівня кларитроміцину у крові.

Передозування амоксициліну. Симптоми: нудота, блювання, діарея і, як наслідок, порушення водно-електролітного балансу.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, сольових проносних засобів, корекція водно-електролітного балансу, проведення гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат не слiд застосовувати у перiод вагітності чи годування груддю.

Діти. Препарат не призначають дітям.

Особливості застосування. За наявності виразки шлунка (або при підозрі на неї) слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки лікування езомепразолом може призвести до згладжування симптоматики і відкласти встановлення діагнозу.

Пацієнти, якi застосовують препарат протягом тривалого часу (особливо особи, якi приймають його бiльше року), повинні знаходитися пiд постійним наглядом.

Кларитроміцин з обережністю призначають при застосуванні препаратів, які метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові). У випадку комбінації з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролю вати протромбі новий час. При захворюваннях серця в анамнезі не рекомендується одночасний прийом із терфенадином, цизапридом, астемізолом. Повідомляється про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин. Необхідно пам’ятати про можливість розвитку діареї, що спричинена Clostridium difficile, навіть через 2 місяці після застосування антибіотика.

З обережністю призначають при порушеннях функції печінки, при середньому або тяжкому ступені недостатності функції нирок, хворим на алергічний діатез та астму.

Не слід призначати препарат пацієнтам з органічними неврологічними розладами.

Важливо передбачити наявність псевдомембранозного коліту у пацієнтів, які скаржаться на діарею після прийому антибактеріальних препаратів.

Під час лікування слід контролю вати функцію нирок, печінки та гемопоез.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Знижена кислотнiсть шлункового соку при застосуваннi езомепразолу може збiльшити або зменшити абсорбцiю лiкарських речовин, якщо їх абсорбцiя залежить вiд кислотностi шлункового соку. Як i при застосуваннi iнших iнгiбiторiв секрецiї кислоти або антацидiв, лiкування езомепразолом призводить до зменшення абсорбцiї кетоконазолу та ітраконазолу під час лікування езомепразолом.

Езомепразол iнгiбує СYР 2С 19 – головний фермент, який метаболiзує езомепразол. Тому при застосуваннi езомепразолу в комбiнацiї з препаратами, якi метаболiзуються СYР 2С 19 (такими як дiазепам, циталопрам, iмiпрамiн, кломiпрамiн, фенiтоїн), концентрацiя цих препаратiв у плазмi кpовi може бути пiдвищена, тому може бути необхiдним зменшення їx дози.

Езомепразол не продемонстрував клiнiчно суттєвого впливу на фармакокiнетику амоксицилiну або хiнiдину. При одночасному короткотривалому застосуваннi езомепразолу та напроксену або рофекоксибу клiнiчно значущих фармакокiнетичних взаємодiй не відмічалося.

Посилює дію кумаринів і дифеніну, не змінює – не стероїдних протизапальних засобів. Підвищує (взаємно) концентрацію у крові кларитроміцину. Може підвищувати лейкопенічну та тромбоцит опенічну дію препаратів, які пригнічують кровотворення.

Одночасне застосування кларитроміцину і теофіліну може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі. Одночасне застосування кларитроміцину і терфенадину, дизопіраміду, астемізолу,   цизаприду, пімозиду підвищує концентрацію останніх у плазмі, що може призвести до пролонгації інтервалу QT та появи аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків та torsade de pointes. Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних антикоагулянтів, таких як варфарин, може потенціювати активність останніх. Одночасне застосування кларитроміцину і карбамазепіну, астемізолу, цилостазолу, цизаприду, лов астатину, рифабутину, циклоспорину, фенітоїну, колхіцину, вальпроату, дигоксину може призвести до підвищення концентрації перелічених препаратів у плазмі.

Кларитроміцин збільшує концентрацію у крові препаратів, які метаболізуються у печінці за участі ферментів цитохромного комплексу Р₄₅₀: варфарину та інших непрямих коагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, триазоламу, мідазоламу, циклоспорину, дигоксину, алкалоїдів ріжків, знижує абсорбцію зидовудину.

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Амоксицилін знижує ефект пероральних контрацептивних препаратів, які містять естроген, зменшує кліренс і підвищує токсичність метотрексату. Посилює всмоктування дигоксину. Екскреція уповільнюється пробенецидом, сульфінпіразоном, ацетил саліциловою кислотою, індометацином, оксифенбутазоном, фенілбутазоном та іншими препаратами, які пригнічують тубулярну секрецію. Антибактеріальна активність знижується бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами та антацидами, збільшується – аміноглікозидами та метронідазолом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Езомепразол є S-iзомером омепразолу, який знижує секрецiю шлункового соку завдяки специфiчно направленому механiзму дiї. Він є специфiчним iнгiбiтором протонного насоса в парiєтальнiй клiтинi. R- та S-iзомери омепразолу мають однакову фармакодинамiчну активнiсть.

Езомепразол є слабкою основою, він концентрується та переходить у активну форму у високо кислотному середовищi секреторних канальцiв парiєтальної клiтини, де він iнгiбує фермент Н⁺К⁺-АТФази – кислотного насоса, а також пригнічує базальну та стимульовану секрецію кислоти.

Застосування езомепразолу 20 мг двiчi на добу протягом одного тижня разом iз вiдповiдними антибiотиками призводило до успiшної ерадикацiї Helicobacter pylori приблизно у 90% хворих. Пiсля такого лiкування протягом одного тижня не було необхiдностi в проведеннi подальшої монотерапiї анти секреторними препаратами для успiшного загоєння виразки та усунення симптомiв неускладненої виразки дванадцяти палої кишки.

Кларитроміцин – це антибіотик групи макролідів, який має антибактеріальну активність проти багатьох аеробних та анаеробних грам позитивних і грам негативних мікро організмів, включаючи H. pylori. Кларитроміцин здійснює свою антибактеріальну дію шляхом пригнічення синтезу білка, зв’язуючись із 50S субодиницею мембрани рибосом мікробної клітини. Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК₉₀) кларитроміцину і його активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину   щодо H. pylori становить 0,06 мкг/мл.

Амоксицилін – напівсинтетичний аміно пеніциліновий антибіотик широкого спектра дії. Фармакологічна дія амоксициліну – антибактеріальна (бактерицидна). Він інгібує транспептидазу, порушує синтез пептидоглікану (опорний білок клітинної стінки) у період поділу і росту, викликає лізис мікро організмів. Активний щодо Н. pylori. Амоксицилін-резистентних штамів Н. pylori  не виявлено.

Фармакокінетика. Езомепразол є кислотолабiльним i застосовується перорально у формi гранул у кишковорозчиннiй оболонцi. Конверсiя в R-iзомер in vivo є незначною. Абсорбцiя езомепразолу вiдбувається швидко, пiковi концентрацiї в плазмi крові досягаються приблизно через 1 - 2 години пiсля прийому дози. Повна біодоступність становить 50% після разової дози 20 мг   і зростає до 68% після повторного прийому 1 раз на добу. Зв’язування з білками плазми – не менше 97%. Середній об’єм розподілу – 0,22 л/кг маси тіла.

Прийом їжі одночасно уповільнює і знижує всмоктування езомепразолу в шлунку, однак не здійснює значного впливу на ефект препарату щодо внутрішньо шлункової кислотності.

Езомепразол повнiстю метаболiзується за допомогою цитохромної системи Р 450 (СYР). Основна частина метаболiзму езомепразолу залежить вiд полiморфного СYР 2С 19, що вiдповiдає за утворення гiдрокси- i дезметилметаболiтiв езомепразолу. Iнша частина залежить вiд другої специфiчної iзоформи, СYР 3А 4, яка вiдповiдає за утворення езомепразолсульфону – головного метаболiту в плазмi крові.

У пацієнтів з активним метаболізмом повний кліренс становить приблизно 17 л/год після одноразового прийому препарату і 9 л/год – після багаторазового приймання. Площа під кривою «концентрація - час» (параметр AUC) зростає при багаторазовому прийманні. Це зростання є дозовозалежним і призводить до нелінійної залежності AUC від дози   при багаторазовому прийомі препарату. Така часова і дозова залежність є наслідком зниження метаболізму при першому проходженні крізь печінку, а також зниженням системного кліренсу, спричиненого вірогідно тим, що езомепразол та/або його сульфовмісний метаболіт інгібують фермент CYP2С 19.

Основні метаболiти езомепразолу не впливають на секрецiю шлункового соку. Близько 80% пероральної дози езомепразолу виводиться у формi метаболiтiв iз сечею, iншi – з фекалiями. Менше 1 % вихiдної лiкарської речовини виявляється у сечi.

Кларитроміцин при прийомі внутрішньо швидко і достатньо повно всмоктується. Їжа уповільнює всмоктування, суттєво не впливаючи на біодоступність. Після одноразового прийому реєструються 2 піки сироваткової концентрації. Другий пік зумовлений здатністю концентруватись у жовчному міхурі з подальшим поступовим або швидким вивільненням. У плазмі зв’язується із сироватковими білками (більше 80%). Приблизно 20% прийнятої дози одразу окиснюється в печінці з утворенням основного активного метаболіту – 14-гідроксикларитроміцину. Біо трансформація каталізується ферментами цитохромного комплексу Р₄₅₀. Проникає у слизову оболонку шлунка. Період напів виведення (Т_1/2) при прийомі дози 500 мг становить 7 - 9 годин. Виводиться із сечею у незміненому вигляді до 30%, решта – у вигляді метаболітів.

Амоксицилін при прийомі внутрішньо майже   повністю всмоктується в тонкому кишечнику. Стабільний у кислому середовищі, біодоступність амоксициліну не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація препарату у плазмі (С_max) досягається через 1 - 2 годин. Зв’язування з білками плазми крові – приблизно 17%. Легко проходить гістогематичні бар’єри, крім незміненого гематоенцефалічного, і проникає у більшість тканин і органів; накопи чується у терапевтичних концентраціях у перитонеальній рідині, сечі, вмісті шкірних пухирів, плевральному випоті, легенях, слизовій оболонці кишечнику, жіночих статевих органах, рідині середнього вуха, жовчному   міхурі   і   жовчі  (при   нормальній   функції   печінки), тканинах плода. Період напів виведення   становить 1 - 2 години. При порушенні функції нирок Т_1/2 подовжується до 12,6 години, залежно від кліренсу креатині ну. Частково метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. 50 - 70% виводиться нирками   в   незміненому   вигляді шляхом канальцевої екскреції (80%) і клуб очкової фільтрації (20%), 10 - 20% – печінкою. У невеликій кількості виділяється у грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки езомепразолу магнію три гідрату: таблетки світло-коричневого кольору, довгастої форми, двоопуклі, вкриті оболонкою, кишково розчинні;

таблетки кларитроміцину: таблетки білого кольору, довгастої форми, двоопуклі, з рискою з одного боку, вкриті оболонкою;

таблетки амоксициліну: таблетки рожевого кольору, довгастої форми, двоопуклі, з рискою з одного боку, вкриті оболонкою.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 2 таблетки езомепразолу магнію три гідрату, 2 таблетки кларитроміцину і 2 таблетки амоксициліну три гідрату у стрипі із фольги алюмінієвої. По 7 стрипів у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Ципла Лтд, Індія.

Місцезнаходження. Зареєстрований офіс: Мумбаї Сентрел, Мумбаї 400 008, Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о комби-уп., № 6, № 42

Комбинированный набор для перорального применения № 42 (6х7) включает: таблетки, покрытые оболочкой, кишечно-растворимые, содержащие 20 мг эзомепразола магния тригидрата в пересчете на эзомепразол, № 2; + таблетки, покрытые оболочкой, содержащие 500 мг кларитромицина, № 2; + таблетки, покрытые оболочкой, содержащие 1 г амоксициллина, № 2 в стрипах, № 7.

№ UA/9707/01/01 от 07.08.2009 до 07.08.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Эзомепразол является S-изомером омепразола, который снижает секрецию желудочного сока благодаря специфически направленному механизму действия. Он является специфическим ингибитором протонного насоса в париетальной клетке. R- и S-изомеры омепразола имеют одинаковую фармакодинамическую активность.
Эзомепразол является слабым основанием, он концентрируется и переходит в активную форму в высококислой среде секреторных канальцев париетальной клетки, где он ингибирует фермент Н⁺/К⁺-АТФазу — протонный насос, а также подавляет базальную и стимулированную секрецию кислоты.
Применение эзомепразола 20 мг 2 раза в сутки в течение 1 нед сочетанно с соответствующими антибиотиками приводило к успешной эрадикации Helicobacter pylori приблизительно у 90% больных. После такого лечения в течение 1 нед не было необходимости в проведении последующей монотерапии антисекреторными препаратами для успешного заживления пептической язвы и устранения симптомов неосложненной пептической язвы двенадцатиперстной кишки.
Кларитромицин — это антибиотик группы макролидов, обладающий антибактериальной активностью против многих аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая H. pylori. Кларитромицин оказывает антибактериальное действие путем угнетения синтеза белка, связываясь с 50S субъединицей мембраны рибосом микробной клетки. Минимальная ингибирующая концентрация (МИK90) кларитромицина и его активного метаболита 14-гидроксикларитромицина относительно H. pylori составляет 0,06 мкг/мл.
Амоксициллин — полусинтетический аминопенициллиновый антибиотик широкого спектра действия. Фармакологическое действие амоксициллина — антибактериальное (бактерицидное). Он ингибирует транспептидазу, нарушает синтез пептидогликана (опорный белок клеточной стенки) в период деления и роста, вызывает лизис микроорганизмов. Активен по отношению к Н. pylori. Амоксициллин-резистентных штаммов Н. pylori не выявлено.
Фармакокинетика
Эзомепразол является кислотолабильным и применяется перорально в форме гранул в кишечно-растворимой оболочке. Конверсия в R-изомер in vivo является незначительной. Абсорбция эзомепразола происходит быстро, C_max в плазме крови достигается приблизительно через 1–2 ч после приема дозы. Полная биодоступность составляет 50% после однократной дозы 20 мг и возрастает до 68% после повторного приема 1 раз в сутки. Связывание с белками плазмы крови — не менее 97%. Средний объем распределения — 0,22 л/кг массы тела.
Прием еды одновременно замедляет и снижает всасывание эзомепразола в желудке, однако не осуществляет значительного влияния на эффект препарата по отношению к внутрижелудочной кислотности.
Эзомепразол полностью метаболизируется с помощью цитохромной системы Р450 (СYР). Основная часть метаболизма эзомепразола зависит от полиморфного СYP 2C19, ответственного за образование гидрокси- и дезметилметаболитов эзомепразола. Другая часть зависит от второй специфической изоформы СYP 3А4, ответственной за образование эзомепразолсульфона — основного метаболита в плазме крови.
У пациентов с активным метаболизмом полный клиренс составляет приблизительно 17 л/ч после однократного приема препарата и 9 л/ч — после многократного приема. AUC возрастает при многократном приеме. Этот рост является дозозависимым и приводит к нелинейной зависимости AUC от дозы при многократном приеме препарата. Такая часовая и дозовая зависимость является следствием снижения метаболизма при первом прохождении через печень, а также снижением системного клиренса, вызванного, вероятно, тем, что эзомепразол и/или его содержащий сульфат метаболит ингибируют фермент CYP 2С19.
Основные метаболиты эзомепразола не влияют на секрецию желудочного сока. Около 80% пероральной дозы эзомепразола выводится в форме метаболитов с мочой, другие — с калом. Менее 1% исходного лекарственного вещества определяется в моче.
Кларитромицин при приеме внутрь быстро и достаточно полно всасывается. Прием пищи замедляет всасывание, существенно не влияя на биодоступность. После однократного приема регистрируются 2 пика сывороточной концентрации. Второй пик определяется способностью препарата концентрироваться в желчном пузыре с последующим постепенным или быстрым высвобождением. В плазме крови связывается с сывороточными белками (>80%). Приблизительно 20% принятой дозы сразу окисляется в печени с образованием основного активного метаболита — 14-гидроксикларитромицина. Биотрансформация катализируется ферментами цитохромного комплекса Р450. Проникает в слизистую оболочку желудка. T_1/2 при приеме дозы 500 мг составляет 7–9 ч. Выводится с мочой в неизмененном виде до 30%, остальное — в виде метаболитов.
Амоксициллин при приеме внутрь почти полностью всасывается в тонком кишечнике. Стабильный в кислой среде, биодоступность амоксициллина не зависит от приема пищи. С_max достигается через 1–2 ч. Связывание с белками плазмы крови — около 17%. Легко проходит гистогематические барьеры, кроме неизмененного ГЭБ, и проникает в большинство тканей и органов; накапливается в терапевтических концентрациях в перитонеальной жидкости, моче, содержимом кожных волдырей, плевральном выпоте, легких, слизистой оболочке кишечника, женских половых органах, жидкости среднего уха, желчном пузыре и желчи (при нормальной функции печени), тканях плода. T_1/2 составляет 1–2 ч. При нарушении функции почек T_1/2 увеличивается до 12,6 ч, в зависимости от клиренса креатинина. Частично метаболизируется с образованием неактивных метаболитов. 50–70% выделяется почками в неизмененном виде путем канальцевой экскреции (80%) и клубочковой фильтрации (20%), 10–20% — печенью. В небольшом количестве проникает в грудное молоко.

ПОКАЗАНИЯ:

пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, неязвенная диспепсия, ассоциированные с Helicobacter рylori.

ПРИМЕНЕНИЕ:

взрослым — набор по 1 таблетке эзомепразола, кларитромицина, амоксициллина утром и вечером до еды, ежедневно. Длительность лечения — 7 сут.
Таблетки следует глотать целыми, запивая жидкостью. Таблетки нельзя разжевывать или измельчать.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к эзомепразолу, кларитромицину, амоксициллину, перекрестная чувствительность к β-лактамным антибиотикам, тяжелые заболевания печени, заболевания ЖКТ в анамнезе (особенно колит, связанный с применением антибиотиков), нарушение функции почек, порфирия, аллергический диатез, БА, полиноз, инфекционный мононуклеоз, лимфолейкоз, период беременности и кормления грудью, детский возраст. Сопутствующее применение астемизола, цизаприда, пимозида, терфенадина, эрготамина или дигидроэрготамина.
Эзоксиyм Комби, как и другие ингибиторы протонного насоса, не следует применять сочетанно с атазанавиром.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Таблетки эзомепразола магния тригидрата
Во время клинических исследований и после внедрения эзомепразола в широкую медицинскую практику сообщалось о нижеуказанных побочных эффектах. Не выявлено дозозависимых эффектов. Побочные явления классифицировались в зависимости от частоты возникновения: часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); редко (>1/10 000, <1/1000) и очень редко (<1/10 000).
Психические расстройства: нечасто — бессонница; редко — возбуждение, депрессия, спутанность сознания; очень редко — агрессия, галлюцинации.
Со стороны ЦНС: нечасто — головная боль, слабость, парестезия, сонливость, головокружение; редко — нарушение вкуса.
Со стороны органа зрения: редко — нечеткость зрения.
Со стороны эндокринной системы: очень редко — гинекомастия.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: редко — лейкопения, тромбоцитопения; очень редко — агранулоцитоз, панцитопения.
Нарушение метаболизма: нечасто — периферические отеки; редко — гипонатриемия.
Со стороны дыхательной системы: редко — бронхоспазм.
Со стороны ЖКТ: часто — боль в животе, запор, диарея, вздутие живота, тошнота, рвота; нечасто — сухость во рту; редко — стоматит, кандидоз ЖКТ.
Со стороны гепатобилиарной системы: нечасто — повышение уровня печеночных ферментов; редко — гепатит с (без) желтухой; очень редко — печеночная недостаточность, энцефалопатия у пациентов с заболеванием печени.
Со стороны кожи и мягких тканей: нечасто — дерматит, зуд, кожная сыпь; редко — алопеция, фоточувствительность; очень редко — мультиформная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко — артралгия, миалгия; очень редко — мышечная слабость.
Со стороны почек и мочевыводящей системы: очень редко — интерстициальный нефрит.
Общие нарушения: редко — слабость, усиление потоотделения.
Таблетки кларитромицина
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, боль, в животе, диарея, псевдомембранозный колит, стоматит, глоссит, повышение активности ферментов печени, диспепсия, острый панкреатит, изменение цвета языка или зубов.
Со стороны ЦНС и органов чувств: головокружение, головная боль, психозы, галлюцинации, дезориентация, спутанное сознание, деперсонализация, депрессия, тревожность, беспокойство, страх, бессонница, ночные кошмары, изменение вкусовых ощущений, судороги, агевзия, аносмия, дисгевзия, паросмия, шум в ушах, потеря слуха (восстанавливается после отмены терапии).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: желудочковая тахикардия, увеличение интервала Q–T, аритмия по типу «пируэт» при желудочковой тахикардии.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: повышение активности печеночных ферментов, гепатит, холестатический гепатит, холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярная желтуха, печеночная недостаточность, нарушение функции печени.
Со стороны мочевыводящей системы: интерстициальный нефрит.
Реакции повышенной чувствительности: крапивница, кожная сыпь, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса — Джонсона, анафилактические реакции, гиперчувствительность.
Общие нарушения: повышение уровня креатинина в крови, миалгия, кандидоз ротовой полости.
Таблетки амоксициллина
Со стороны ЖКТ: нарушение вкуса, сухость во рту, вздутие живота, тошнота, потеря аппетита, рвота, диарея, боль в области ануса; псевдомембранозный или геморрагический колит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: умеренное повышение и преходящее повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны системы кроветворения: редко — транзиторная анемия, тромбоцитопеническая пурпура, эозинофилия, лейкопения, нейтропения и агранулоцитоз.
Со стороны ЦНС и органов чувств: возбуждение, беспокойство, бессонница, спутанное сознание, изменение поведения, головная боль, головокружение, судороги. Судороги возможны у пациентов с почечной недостаточностью или у принимающих препарат в высоких дозах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: затруднение дыхания.
Со стороны мочевыделительной системы: редко — интерстициальный нефрит.
Реакции повышенной чувствительности: экзантема, зуд, крапивница (немедленное появление крапивницы после применения препарата свидетельствует о наличии аллергической реакции, потому препарат следует отменить); редко — буллезный и эксфолиативный дерматит, мультиформная экссудативная эритема, сывороточная болезнь, аллергический васкулит, синдром Стивенса — Джонсона, макулопапулезная сыпь; в отдельных случаях — анафилактический шок, отек Квинке, токсический эпидермальный некролиз.
Общие нарушения: есть единичные сообщения о возникновении медикаментозной лихорадки; длительное или повторное применение препарата может привести к развитию суперинфекции и колонизации устойчивых микроорганизмов или дрожжей, что обусловливает появление орального или влагалищного кандидоза.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

при наличии пептической язвы желудка (или при подозрении на нее) следует исключить возможность злокачественного новообразования, поскольку лечение эзомепразолом может привести к маскированию симптоматики и отсрочить своевременную диагностику.
Пациенты, применяющие препарат в течение длительного времени (особенно лица, принимающие его больше года), должны находиться под постоянным врачебным контролем.
Кларитромицин с осторожностью назначают при применении препаратов, метаболизм которых происходит в печени (рекомендуется определять их концентрацию в сыворотке крови). В случае комбинации с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами следует контролировать протромбиновое время. При заболеваниях сердца в анамнезе не рекомендуется одновременный прием с терфенадином, цизапридом, астемизолом. Сообщается об усилении симптомов myasthenia gravis у пациентов, применявших кларитромицин. Необходимо помнить о возможности развития диареи, вызванной Clostridium difficile даже через 2 мес после применения антибиотика.
С осторожностью назначают при нарушении функции печени, средней или тяжелой недостаточности функции почек, больным аллергическим диатезом и БА.
Не следует назначать препарат пациентам с органическими неврологическими расстройствами.
Важно исключить наличие псевдомембранозного колита у пациентов, которые жалуются на диарею после приема антибактериальных препаратов.
Во время лечения следует контролировать функцию почек, печени и гемопоэз.
Применение в период беременности и кормления грудью. Препарат не следует применять в период беременности или кормления грудью.
Дети. Препарат не назначают детям.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не влияет.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

снижение кислотности желудочного сока при применении эзомепразола может увеличить или уменьшить абсорбцию лекарственных веществ, если их абсорбция зависит от рН желудка. Как и при применении других ингибиторов секреции кислоты или антацидов, лечение эзомепразолом приводит к снижению абсорбции кетоконазола и итраконазола во время лечения эзомепразолом.
Эзомепразол ингибирует СYP 2C19 — основной фермент, который метаболизирует эзомепразол. Поэтому при применении эзомепразола в комбинации с препаратами, которые метаболизируются СYP 2C19 (такими как диазепам, циталопрам, имипрамин, кломипрамин, фенитоин), концентрация этих препаратов в плазме крови может быть повышена, поэтому может быть необходимым снижение их дозы.
Эзомепразол не продемонстрировал клинически существенного влияния на фармакокинетику амоксициллина или хинидина. При сочетанном кратковременном применении эзомепразола и напроксена или рофекоксиба клинически значимых фармакокинетических взаимодействий не отмечалось.
Усиливает действие кумаринов и дифенина, не меняет — НПВП. Повышает (взаимно) концентрацию в крови кларитромицина. Может повышать лейкопеническое и тромбоцитопеническое действие препаратов, угнетающих кроветворение.
Одновременное применение кларитромицина и теофиллина может привести к повышению концентрации последнего в плазме крови. Сочетанное применение кларитромицина и терфенадина, дизопирамида, астемизола, цизаприда, пимозида повышает концентрацию последних в плазме крови, что может привести к пролонгации интервала Q–T и появлению аритмий, в том числе желудочковой тахикардии, фибрилляции желудочков и аритмии по типу torsade de pointes. Одновременное применение кларитромицина и пероральных антикоагулянтов, таких как варфарин, может потенцировать активность последних. Сочетанное применение кларитромицина и карбамазепина, астемизола, цилостазола, цизаприда, ловастатина, рифабутина, циклоспорина, фенитоина, колхицина, вальпроата, дигоксина может привести к повышению концентрации указанных препаратов в плазме крови.
Кларитромицин повышает концентрацию в крови препаратов, которые метаболизируются в печени при участии ферментов цитохрома Р450: варфарина и других непрямых коагулянтов, карбамазепина, теофиллина, астемизола, цизаприда, триазолама, мидазолама, циклоспорина, дигоксина, алкалоидов спорыньи, снижает абсорбцию зидовудина.
Кларитромицин не взаимодействует с пероральными контрацептивами.
Амоксициллин снижает эффект пероральных контрацептивных препаратов, содержащих эстроген, снижает клиренс и повышает токсичность метотрексата. Усиливает всасывание дигоксина. Замедляют экскрецию пробенецид, сульфинпиразон, ацетилсалициловая кислота, индометацин, оксифенбутазон, фенилбутазон и другие препараты, подавляющие тубулярную секрецию. Антибактериальная активность снижается бактериостатическими химиотерапевтическими средствами и антацидами, повышается — аминогликозидами и метронидазолом.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Передозировка эзомепразола
Данные относительно передозировки ограничены. Симптомы со стороны органов ЖКТ и слабость описаны после приема 280 мг эзомепразола. Разовая доза эзомепразола 80 мг не обусловливает тяжелых побочных эффектов. Специфический антидот неизвестен.
Эзомепразол в значительной степени связывается с протеинами плазмы крови и поэтому диализ является малоэффективным. В случаях передозировки лечение должно быть симптоматическим, следует проводить поддерживающие меры.
Передозировка кларитромицина. Симптомы: возможны реакции со стороны ЖКТ (тошнота, рвота, диарея). Необходимо немедленное промывание желудка и симптоматическое лечение. Гемодиализ и диализ не приводят к значительному изменению уровня кларитромицина в крови.
Передозировка амоксициллина. Симптомы: тошнота, рвота, диарея и, как следствие, нарушение водно-электролитного баланса.
Лечение: промывание желудка, применение активированного угля, солевых слабительных средств, коррекция водно-электролитного баланса, проведение гемодиализа.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.