Фармадипин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФАРМАДИПІН^®

(FARMADIPINЕ^®)

Склад:

діюча речовина: nifedipine;

1 мл розчину містить ніфедипіну в перерахуванні на 100 % суху речовину 20 мг (30 крапель);

допоміжні речовини: полі етиленгліколь 400, етанол 96 %.

Лікарська форма. Краплі оральні.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважаючим впливом на судини. Код ATC C08C A05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія (з метою лікування гіпертензивних кризів).

Протипоказання.

- Гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнів);

- кардіогенний шок;

- тяжкий аортальний та мі тральний стеноз;

- нестабільна стенокардія;

- не використовувати для лікування нападів стенокардії, вторинної профілактики інфаркта міокарда;

- декомпенсована серцева недостатність;

- артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт. ст.);

- шлуночкові тахікардії з розширеним комплексом QRS;

- синдром слабкості синусового вузла;

- синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), синдром Лаун-Генонга-Левайна (LGL);

- AV блокада II та III ступенів;

- порфірія;       

- ілеостома, що встановлена після проктоколектомії;

- вагітність;

- період годування груддю;

- дитячий вік;

- підвищена чутливість до ніфедипіну та інших компонентів препарату;

- підвищена чутливість до інших дигідропіридинів;

- не приймати одночасно з рифампіцином.

Спосіб застосування та дози.

Фармадипін^® застосовують для лікування гіпертонічних кризів як препарат швидкої допомоги. Не рекомендується застосовувати препарат у цій лікарській формі для курсового прийому.

При необхідності проведення курсової антигіпертензивної терапії препарат і лікарську форму підбирає лікар.

При раптовому і значному підвищенні артеріального тиску початкова разова доза для дорослих становить 3-5 крапель (2-3,35 мг), для осіб літнього віку – не більше 3 крапель (2 мг) під язик або накапати на шматочок сухаря чи на цукор, якомога довше тримаючи в роті. При недостатній ефективності дозу поступово можна підвищувати до клінічно значущого ефекту. Надалі у випадках підвищення артеріального тиску необхідно орієнтуватися саме на цю дозу. При необхідності (підвищення АТ до 190/100 мм рт. ст. – 220/110 мм рт. ст.) разову дозу можна поступово підвищити в окремих випадках до 10-15 крапель (6,7-10 мг) з урахуванням індивідуальних змін показників АТ у хворого.

    Необхідно враховувати індивідуальну чутливість окремих хворих до Фармадипіну^®. У таких випадках дозу треба підбирати індивідуально, починаючи з трьох крапель, і поступово збільшувати на 2-3 краплі (1,34-2 мг) до досягнення клінічного ефекту.

    Перевищення початкової дози препарату може призвести до різкого зниження артеріального тиску!

Побічні реакції.

При дотриманні рекомендацій щодо застосування препарату побічні реакції бувають незначними і оборотними, як правило, не потребують   відміни терапії.

При частому і неконтрольованому застосуванні можливі побічні реакції характерні, для препаратів цієї фармакологічної групи.

З боку серцево-судинної системи: часто – набряк, вазодилатація; нечасто – тахікардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпотензія, синкопе.

З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – головний біль; нечасто – вертиго, мігрень, запаморочення, тремор, розлади сну, стривоженість; рідко – короткочасне порушення зору, збудження, парестезії, дизестезії.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія (слід враховувати у хворих на цукровий діабет).

З боку травної системи: часто – запор; нечасто при застосуванні підвищених доз виникають абдомінальний біль, диспептичні явища, метеоризм, нудота, блювання (дуже рідко), гіперплазія ясен (при тривалому застосуванні), сухість у роті, транзиторне підвищення ферментів печінки.

З боку сечовидільної системи: нечасто – поліурія, дизурія.

З боку системи кровотворення: рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія.

Алергічні реакції: нечасто – алергічна реакція, алергічний набряк/ангіонабряк (включаючи набряк гортані); рідко – свербіж, кропив’янка, висипання; дуже рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

Інші: часто – погане самопочуття; нечасто – носова кровотеча, закладення носу, еритема; рідко – судоми м’язів, набряк суглобів, еректильна дисфункція, неспецифічний біль, гарячка, диспное.

Передозування.

Симптоми гострої інтоксикації ніфедипіном: порушення свідомості аж до коми, зниження артеріального тиску, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легенів.

Лікування. Заходи щодо надання невідкладної допомоги у першу чергу повинні бути спрямовані на виведення препарату з організму та відновлення стабільної гемодинаміки.

Після перорального застосування рекомендується промити шлунок, у разі необхідності – у комбінації з промиванням тонкого кишечнику.

Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути бета-симпатоміме тиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10-20 мл 10 % розчину кальцію хлориду або глюконату вводять внутрішньо венно повільно, потім повторюють у разі потреби). Внаслідок цього, сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування таких симпатоміметиків як допамін або норадреналін. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту.

До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Ніфедипін протипоказано застосовувати під час вагітності.

Ніфедипін потрапляє в грудне молоко, тому під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

Діти. Препарат не застосовують для лікування дітей.

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати в умовах ретельного клінічного нагляду за хворими з нестабільною стенокардією, вираженою серцевою недостатністю та тяжким аортальним стенозом, тяжкою легеневою гіпертензією, гіпертрофічною кардіоміопатією, тяжким порушенням мозкового кровообігу, цукровим діабетом, порушенням функції печінки та нирок, а також за хворими літнього віку. У пацієнтів літнього віку вірогідніше зменшення церебрального кровотоку за рахунок різкої периферичної вазодилатації.

У хворих злоякісною артеріальною гіпертензією і гіповолемією, які знаходяться на гемодіалізі, на фоні застосування ніфедипіну може спостерігатися значне падіння АТ. Особливо на початку лікування і при одночасному застосуванні бета-блокаторів може з’явитися гіпотензія, яку деякі хворі погано переносять. За такими хворими необхідний ретельний нагляд. У хворих, котрі застосовують бета-блокатори, на початку лікування можуть з’явитися симптоми застійної серцевої недостатності. У хворих із тяжкою коронарною недостатністю через рефлекторну тахікардію може погіршитись перебіг ішемічної хвороби та почастішають напади стенокардії. Слід обережно призначати ніфедипін хворим на стенокардію та після перенесенного інфаркту міокарда. Якщо під час лікування ніфедипіном з’явився біль за грудиною, препарат слід відмінити. Не слід вживати алкоголь і палити одночасно з лікуванням ніфедипіном.

Дози інших препаратів, що застосовуються одночасно з ніфедипіном, встановлюються індивідуально. Серцеві глікозиди можуть призначатися разом з ніфедипіном. При застосуванні ніфедипіну можливе хибне підвищення результатів спектрофотометричного визначення концентрації ваніліл-мигдалевої кислоти у сечі.

При застосуванні ніфедипіну одночасно з внутрішньо венним введенням магнію сульфату вагітним жінкам необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість значного зниження артеріального тиску, що може зашкодити матері та плоду.

Пацієнти з порушеною функцією печінки потребують ретельного моніторингу, а в тяжких випадках – зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р 450 3А 4. Зважаючи на це, препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати ефект «перше проходження» або кліренс ніфедипіну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При супутньому застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролю вати артеріальний тиск та, в разі необхідності, слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Окремі експерименти in vitro виявили взаємозв’язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними при відсутності інших пояснень, антагоністи кальцію, зокрема ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

При застосуванні препарату слід утримуватись від   потенційно небезпечних   видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги (керування авто транспортом, управління механізмами тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ніфедипін може збільшувати антигіпертензивний ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, таких як діуретики, β-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи АТ-1 рецепторів, інші кальцієві антагоністи, α-адренергічні блокатори, інгібітори ФДЕ 5, α-метилдопа.

При застосуванні разом з бета-блокаторами можливе не тільки підсилення гіпотензивної дії, а в деяких випадках розвиток серцевої недостатності.

Дилтіазем уповільнює виведення ніфедипіну з організму (при необхідності дозу ніфедипіну зменшують).

Аміодарон і хінідин можуть підсилювати негативну інотропну дію ніфедипіну. В окремих випадках може знижуватися рівень хінідину в плазмі крові.

Комбінація ніфедипіну з серцевими глікозидами та теофіліном зазвичай добре переноситься хворими, дуже рідко можливе підвищення рівня дигоксину та теофіліну у плазмі крові (слід контролю вати вміст останніх у плазмі крові).

Ніфедипін підвищує концентрацію карбамазепіну та фенітоїну в сироватці крові. Циметидин підвищує рівень ніфедипіну в плазмі крові.

Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну за рахунок підвищення активності ферментів печінки, що може призвести до зниження клінічного ефекту ніфедипіну (така комбінація протипоказана).

Лікування ніфедипіном слід припинити за 36 годин до запланованої анестезії фентанілом. Ніфедипін можна застосовувати разом з рентгеноконтрастними речовинами.

Ніфедипін в комбінації з внутрішньо венним введенням магнія сульфата у вагітних може спричинити нервово-м’язову блокаду.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р 450 3А 4, розташовану в слизовій оболонці кишечнику та печінці. Зважаючи на це препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати ефект «першого проходження» (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну. Одночасне застосування макролідних антибіотиків (наприклад, еритроміцин), інгібіторів анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір), азольних антимікотиків (наприклад, кетоконазол), флуоксетину, нефазодону, хінупристину/дальфопристину, циметидину, цизаприду та ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрацію у плазмі структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі та збільшення ефективності.

Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р 450 3А 4.

Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна зменшити. При одночасному застосуванні двох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі та, в разі необхідності, слід розглянути питання про зниження дози такролімусу.

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р 450 3А 4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату в плазмі і збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати впродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.

Тому під час терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибно підвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ваніліл-мігдалевої кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високо ефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фармадипін^® виявляє антиангінальну та антигіпертензивну дію. Блокує надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладеньком'язові клітини коронарних і периферичних артерій через повільні потенціал залежні кальцієві канали мембран клітин. Розслаблює гладенькі м’язи судин, ліквідує спазми і розширює коронарні та периферичні артерії, зменшуючи периферичний судинний опір, артеріальний тиск, після навантаження і потребу міокарда в кисні; незначно знижує скоротливість міокарда, дещо зменшує агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо добре всмоктується з травного тракту, біодоступність – 40-60%. Особливо швидко (через 5-10 хв) ефект розвивається при сублінгвальному прийомі. Звичайно максимум дії реєструється через 30-40 хв. Прийом їжі істотно не впливає на швидкість всмоктування препарату. Гемодинамічний ефект зберігається протягом 4-6 годин. З білками плазми крові зв'язується до 90 % ніфедипіну. Метаболізується в печінці і виводиться з організму переважно у вигляді неактивних метаболітів. Загальний кліренс ніфедипіну – від 0,4 до 0,6 л/кг/год. Період напів виведення становить 2-4 години. У людей літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки метаболізм ніфедипіну уповільнюється, тому у них період напів виведення препарату може подовжитися майже в 2 рази, що потребує зменшення дози та збільшення інтервалів між прийомами препарату. В організмі ніфедипін не кумулює. У незначних кількостях потрапляє крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, виділяється з грудним молоком.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора жовтого або зеленувато-жовтого кольору в’язка рідина зі слабким спиртовим запахом.

Термін придатності. 3 роки.

Після відкриття флакона препарат зберігають 28 діб.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ^°С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 5 мл або 25 мл у флаконах, вкладених у пачку.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ “Фармак”.

Місцезнаходження.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

кап. орал. 2 % фл. 5 мл

кап. орал. 2 % фл. 25 мл

Прочие ингредиенты: полиэтиленоксид 400, спирт этиловый ректифицированный.

№  UA/2556/01/01 от 26.11.2009 до 26.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Нифедипин оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Блокирует вхождение ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки коронарных и периферических артерий через медленные потенциалзависимые кальциевые каналы мембран клеток. Расслабляет гладкие мышцы сосудов, устраняет спазмы, расширяет коронарные и периферические артерии, снижая АД, ОПСС, постнагрузку на сердце и потребность миокарда в кислороде; незначительно снижает сократимость миокарда и работу сердца, несколько уменьшает агрегацию тромбоцитов.
Фармакокинетика. При приеме внутрь хорошо всасывается в пищеварительном тракте, биодоступность составляет 40–60%. Особенно быстро (через 5–10 мин) эффект развивается при сублингвальном приеме. Обычно максимальный эффект развивается через 30–40 мин. Прием пищи не оказывает существенного влияния на скорость всасывания препарата. Гемодинамический эффект сохраняется на протяжении 4–6 ч. С белками плазмы крови связывается до 90% нифедипина. Метаболизируется в печени и выводится из организма преимущественно в виде неактивных метаболитов. Общий клиренс нифедипина составлят 0,4–0,6 л/кг/ч. Период полувыведения составляет 2–4 ч. У лиц пожилого возраста и пациентов с циррозом печени метаболизм нифедипина замедляется, поэтому у них период полувыведения препарата может удлиняться почти в 2 раза, что требует снижения дозы и увеличения интервалов между приемами препарата. В организме нифедипин не кумулируется. В незначительном количестве проникает сквозь ГЭБ и плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ (для купирования гипертензивных кризов).

ПРИМЕНЕНИЕ:

Фармадипин применяют для лечения гипертонических кризов как препарат скорой помощи. Не рекомендуется применять препарат в этой лекарственной форме для курсового приема.
При необходимости проведения курсовой антигипертензивной терапии препарат и лекарственную форму подбирает врач.
При внезапном повышении АД (180/100–190/110 мм рт. ст.) начальная разовая доза препарата у взрослых составляет 3–5 капель (2–3,35 мг), у лиц пожилого и старческого возраста — не более 3 капель (2 мг) под язык, можно накапать Фармадипин на кусочек сахара или сухаря и попросить больного как можно дольше удерживать его во рту). При недостаточной эффективности дозу препарата постепенно повышают до клинически эффективной. В дальнейшем при повышении АД необходимо ориентироваться именно на эту дозу. При необходимости (повышение АД до 190/100–220/110 мм рт. ст.) разовую дозу препарата можно постепенно повышать до 10–15 капель (6,7–10 мг) с учетом изменения АД у конкретного больного.
Необходимо учитывать повышенную чувствительность отдельных пациентов к Фармадипину. В этих случаях дозу подбирают индивидуально, начиная с 3 капель и постепенно повышая ее на 2–3 капли (1,34–2 мг) до достижения необходимого клинического эффекта.
Превышение начальной дозы препарата может привести к резкому снижению АД!

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

острый инфаркт миокарда (на протяжении первых 4 нед);
•кардиогенный шок;
•тяжелый аортальный и митральный стеноз;
•нестабильная стенокардия;
•не использовать для лечения приступов стенокардии, вторичной профилактики инфаркта миокарда;
•декомпенсированная сердечная недостаточность;
•артериальная гипотензия (систолическое АД <90 мм рт. ст.);
•желудочковые тахикардии с расширенным комплексом QRS;
•синдром слабости синусного узла;
•WPW-синдром, синдром Лауна — Ганонга — Левайна (LGL);
•AV-блокада II и III степени;
•порфирия;
•илеостома, установленная после проктоколектомии;
•период беременности и кормления грудью;
•детский возраст;
•повышенная чувствительность к нифедипину и другим компонентам препарата;
•повышенная чувствительность к другим дигидропиридинам;
•не принимать одновременно с рифампицином.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при соблюдении рекомендаций относительно применения препарата побочные реакции бывают незначительными и обратимыми, как правило, не требуют отмены терапии.
При частом и неконтролируемом применении возможны побочные реакции, характерные для препаратов этой фармакологической группы.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — отек, вазодилатация; нечасто — тахикардия, усиленное сердцебиение, артериальная гипотензия, синкопе.
Со стороны центральной и периферической нервной системы: часто — головная боль; нечасто — вертиго, мигрень, головокружение, тремор, нарушение сна, тревожность; редко — кратковременное нарушение зрения, возбуждение, парестезии, дизестезии.
Со стороны эндокринной системы: гипергликемия (следует учитывать у больных сахарным диабетом).
Со стороны ЖКТ: часто — запор; нечасто при применении повышенных доз возникают абдоминальная боль, диспептические явления, метеоризм, тошнота, рвота (очень редко), гиперплазия десен (при продолжительном применении), сухость во рту, транзиторное повышение ферментов печени.
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто — полиурия, дизурия.
Со стороны системы кроветворения: редко — анемия, лейкопения, тромбоцитопения.
Аллергические реакции: нечасто — аллергическая реакция, аллергический отек/ангиоэдема (включая отек гортани); редко — зуд, крапивница, кожная сыпь; очень редко — анафилактические/анафилактоидные реакции.
Прочие: часто — плохое самочувствие; нечасто — носовое кровотечение, затруднение носового дыхания, эритема; редко — судороги мышц, отек суставов, эректильная дисфункция, неспецифическая боль, лихорадка, диспноэ.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

препарат необходимо применять в условиях строгого клинического наблюдения больных с нестабильной стенокардией, выраженной сердечной недостаточностью и тяжелым аортальным стенозом, тяжелой легочной гипертензией, гипертрофической кардиомиопатией, тяжелым нарушением мозгового кровообращения, сахарным диабетом, нарушением функции печени и почек, а также больных пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста вероятно уменьшение церебрального кровотока за счет резкой периферической вазодилатации.
У больных злокачественной АГ и гиповолемией, которые находятся на гемодиализе, на фоне применения нифедипина может наблюдаться значительное снижение АД. Особенно в начале лечения и при одновременном применении блокаторов β-адренорецепторов может появиться гипотензия, которую некоторые больные плохо переносят. За такими больными необходимо тщательное наблюдение. У больных, применяющих блокаторы β-адренорецепторов, в начале лечения могут появиться симптомы застойной сердечной недостаточности. У больных с тяжелой коронарной недостаточностью в связи с рефлекторной тахикардией могут ухудшиться течение ИБС и участиться приступы стенокардии. Следует осторожно назначать нифедипин больным со стенокардией и после перенесенного инфаркта миокарда. Если во время лечения нифедипином появилась боль за грудиной, препарат необходимо отменить. Не следует употреблять алкоголь и курить одновременно с лечением нифедипином.
Дозы других препаратов, которые применяются одновременно с нифедипином, устанавливаются индивидуально. Сердечные гликозиды могут назначать совместно с нифедипином. При применении нифедипина возможно ошибочное повышение результатов спектрофотометрического определения концентрации ванилил-миндалевой кислоты в моче.
При применении нифедипина и одновременном в/в введении магния сульфата в период беременности необходим тщательный мониторинг АД в связи с возможностью значительного снижения АД, что может повредить матери и плоду.
Пациенты с нарушением функции печени нуждаются в тщательном мониторинге, а в тяжелых случаях требуется снижение дозы.
Нифедипин метаболизируется посредством системы цитохрома Р450 3А4. Принимая это во внимание, препараты, которые ингибируют или индуцируют эту систему ферментов, могут менять эффект первого прохождения или клиренс нифедипина (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
При сопутствующем применении нифедипина с этими препаратами необходимо контролировать АД и, в случае необходимости, рассмотреть вопрос о снижении дозы нифедипина.
Отдельные эксперименты in vitro показали взаимосвязь между применением антагонистов кальция, в частности нифедипина, и обратимыми биохимическими изменениями сперматозоидов, которые ухудшают способность последних к оплодотворению. В случае, если попытки оплодотворения in vitro окажутся неуспешными при отсутствии других объяснений, антагонисты кальция, в частности нифедипин, могут рассматриваться как возможная причина этого явления.
Применение в период беременности и кормления грудью. Применение нифедипина противопоказано в период беременности. Нифедипин проникает в грудное молоко, поэтому во время применения препарата следует прекратить кормление грудью.
Дети. Препарат не применяют для лечения детей.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. При применении препарата следует воздержаться от потенциально опасных видов деятельности, которые требуют повышенного внимания (управление транспортными средствами, управление механизмами и т.п.).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

нифедипин может повышать гипотензивный эффект антигипертензивных препаратов, которые применяются одновременно, таких как диуретики, блокаторы β-адренорецепторов, ингибиторы АПФ, антагонисты АТ-I рецепторов, другие антагонисты кальция, блокаторы α-адренорецепторов, ингибиторы ФДЭ-5, α-метилдопа.
При применении совместно с блокаторами β-адренорецепторов возможно не только усиление гипотензивного действия, но и в некоторых случаях — развитие сердечной недостаточности.
Дилтиазем замедляет выведение нифедипина из организма (при необходимости дозу нифедипина снижают).
Амиодарон и хинидин могут усиливать отрицательное инотропное действие нифедипина. В отдельных случаях может снижаться уровень хинидина в плазме крови.
Комбинация нифедипина с сердечными гликозидами и теофиллином, как правило, хорошо переносится больными, очень редко возможно повышение уровня дигоксина и теофиллина в плазме крови (следует контролировать содержание последних в плазме крови).
Нифедипин повышает концентрацию карбамазепина и фенитоина в сыворотке крови. Циметидин повышает уровень нифедипина в плазме крови.
Рифампицин ускоряет метаболизм нифедипина за счет повышения активности ферментов печени, что может привести к снижению клинического эффекта нифедипина (поэтому такая комбинация противопоказана).
Лечение нифедипином необходимо прекратить за 36 ч до запланированной анестезии фентанилом. Нифедипин можно применять вместе с рентгеноконтрастными веществами.
Нифедипин в комбинации с в/в введением магния сульфата у беременных может послужить причиной нервно-мышечной блокады.
Нифедипин метаболизируется через систему цитохрома Р450 3А4, расположенную в слизистой оболочке кишечника и печени. Учитывая это, препараты, которые ингибируют или индуцируют эту систему ферментов, могут менять эффект первого прохождения (после перорального применения) или клиренс нифедипина. Одновременное применение макролидных антибиотиков (например эритромицин), ингибиторов ВИЧ-протеаз (например ритонавир), азольных антимикотиков (например кетоконазол), флуоксетина, нефазодона, квинупристина/дальфопристина, циметидина, цизаприда и нифедипина может приводить к повышению концентрации нифедипина в плазме крови.
Известно, что вальпроевая кислота повышает концентрацию в плазме крови структурно подобного блокатора кальциевых каналов нимодипина вследствие ингибирования ферментов. Принимая это во внимание, нельзя исключить повышение концентрации нифедипина в плазме крови и повышение его эффективности.
Известно, что такролимус метаболизируется посредством системы цитохрома Р450 3А4.
Опубликованные данные указывают на то, что в отдельных случаях дозу такролимуса при одновременном применении с нифедипином можно снизить. При одновременном применении двух препаратов необходимо проводить мониторинг концентрации такролимуса в плазме крови и, в случае необходимости, рассмотреть вопрос о снижении дозы такролимуса.
Грейпфрутовый сок ингибирует систему цитохрома Р450 3А4. Употребление грейпфрутового сока при применении нифедипина приводит к повышению концентрации препарата в плазме крови и увеличению продолжительности действия нифедипина вследствие снижения метаболизма при первом прохождении или снижении клиренса. Вследствие этого может усиливаться антигипертензивное действие препарата. После регулярного употребления грейпфрутового сока этот эффект может длиться в течение по крайней мере 3 дней после последнего употребления сока. Поэтому во время терапии нифедипином необходимо избегать употребления грейпфрутов/грейпфрутового сока.
Применение нифедипина может привести к получению ложного повышения результатов при спектрофотометрическом определении концентрации ванилил-миндальной кислоты в моче (однако при применении метода высокоэффективной жидкостной хроматографии этот эффект не выявляют).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы острой интоксикации нифедипином: нарушение сознания вплоть до комы, снижение АД, тахикардия/брадикардия, гипергликемия, метаболический ацидоз, гипоксия, кардиогенный шок, сопровождающийся отеком легких.
Лечение. Мероприятия неотложной помощи в первую очередь должны быть направлены на выведение препарата из организма и восстановление стабильной гемодинамики.
После перорального применения рекомендуется промыть желудок, в случае необходимости — в сочетании с промыванием тонкого кишечника.
Поскольку для нифедипина характерны высокая степень связывания с белками плазмы крови и относительно небольшой объем распределения, гемодиализ неэффективен, однако рекомендуется проведение плазмафереза.
Брадикардию можно устранить применением β-симпатомиметиков. При угрожающем жизни замедлении сердечного ритма, рекомендуется применение искусственного водителя ритма.
Возникшую вследствие кардиогенного шока и вазодилатации гипотензию, можно устранить препаратами кальция (10–20 мл 10% р-ра кальция хлорида или глюконата вводят в/в медленно, в случае необходимости повторяют). Вследствие этого, сывороточный уровень кальция может достигнуть верхней границы нормы или быть несколько повышенными. Если введение кальция недостаточно эффективно, целесообразным является применение таких симпатомиметиков, как допамин или норэпинефрин. Дозы этих препаратов подбирают с учетом достигнутого клинического эффекта.
К дополнительному введению жидкости следует подходить очень осторожно, поскольку при этом повышается опасность перегрузки сердца.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.