Флудара - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Флудара

(Fludara)

Загальна характеристика:

міжнародна   назва: флударабін;

основні фізико-хімічні властивості: стерильний ліофілізований твердий брикет;

таблетки, вкриті оболонкою, від оранжево-рожевого до рожевого кольору з витисненими літерами “LN” в правильному шестикутнику;

склад:

1 флакон містить флударабіну фосфату 50 мг;

допоміжні речовини: манітол, натрію гідроксид;

1 таблетка містить флударабіну фосфату 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гідроксипропілм етилцелюлоза, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий.

Форма випуску. Стерильний ліофілізат; таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби.   Антиметаболіти.

Код ATC L 01B B05

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флудара містить флударабіну фосфат, фторова ний нуклеотидний аналог противірусного засобу від арабіну, 9-β-D-арабінофуранозиладеніну (ара-А), який є відносно стійким до дезамінування аденозиндезаміназою.

Флударабіну фосфат швидко дефосфорилюється до 2Ф-ара-А, який поглинається клітинами та потім усередині клітин фосфорилюється дезоксицитидинкіназою до активного три фосфату (2Ф-ара-АТФ). Було показано, що цей метаболіт інгібує рибонуклеотидредуктазу, ДНК-полімер азу, α-, δ-, та ε-ДНК-примазу і ДНК-лігазу, таким чином інгібуючи синтез ДНК. Крім того, відбувається часткове інгібування РНК-полімер ази ІІ та, як наслідок, зменшення синтезу протеїнів.

Хоча деякі аспекти механізму дії 2Ф-ара-АТФ усе ще залишаються нез’ясованими, вважається, що дія на ДНК, РНК та синтез протеїнів сприяє інгібуванню росту клітин, інгібування синтезу ДНК є домінуючим фактором у цьому процесі. Крім того, дослідження in vitro показали, що дія 2Ф-ара-А на патологічні   лімфоцити   спричиняє масштабну фрагментацію ДНК та збільшує частку загиблих через апоптоз клітин.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні параметри флударабіну (2Ф-ара-А) в плазмі та сечі.

Фармакокінетика флударабіну (2Ф-ара-А) вивчалася після внутрішньо венного введення шляхом швидкої болюсної ін’єкції, швидкої інфузії та наступної безперервної інфузії, а також після перорального застосування флударабіну фосфату (Флудара, 2Ф-ара-АМФ). Дія 2Ф-ара-А показала аналогічний фармакокінетичний профіль у хворих на хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) та неходж кінські злоякісні лімфоми (НЗЛ) низького ступеня злоякісності.

Не встановлено будь-якої чіткої кореляції між фармакокінетикою 2Ф-ара-А та ефективністю лікування хворих. Проте розвиток нейтропенії та зміни гематокриту вказують на залежне від дози пригнічення гемопоезу через цито токсичність флударабіну фосфату.

0. Розподіл та метаболізм.

2Ф-ара-АМФ є водорозчинними проліками флударабіну (2Ф-ара-А), що швидко дефосфорилюється в організмі людини до нуклеозиду (2Ф-ара-А). Інший метаболіт, 2Ф-ара-гіпоксантин, який є основним метаболітом речовини у собак, спостерігався у людей лише у незначних кількостях.

Після одноразової інфузії 2Ф-ара-АМФ у дозі з розрахунку 25 мг/м² хворим на ХЛЛ протягом 30 хв. вміст 2F-ара-А досягає середньої максимальної концентрації в плазмі, що становить 3,5-3,7 μ М, наприкінці інфузії. Відповідний рівень 2Ф-ара-А після п'ятої дози помірно акумулює, а максимальний середній рівень дорівнює 4,4-4,8 мкМ наприкінці інфузії. Протягом лікування за п'ятиденною схемою найнижчий рівень 2Ф-ара-А у плазмі крові збільшується приблизно вдвічі. Накопичення 2Ф-ара-А через декілька циклів лікування   не відбувається. Пост максимальні рівні знижуються упродовж трьох фармакокінетичних фаз з початковим періодом напів виведення, що становить приблизно 5 хвилин, проміжним періодом напів виведення – приблизно 1-2 год та кінцевим періодом напів виведення – близько 20 годин.

Порівняння даних із фармакокінетики 2Ф-ара-А, одержаних під час різних досліджень, дозволило визначити середню швидкість загального кліренсу із плазми, що становить 79 мл/хв/м² (2,2 мл/хв/кг) та середній об'єм розподілу, що дорівнює 83 л/м² (2,4 л/кг). Дані показують високу індивідуальну варіабельність. Після внутрішньо венного та перорального застосування флударабіну фосфату рівень 2Ф-ара-А в плазмі та площі під кривими залежності рівня в плазмі від часу збільшуються лінійно разом із дозою, тоді як періоди напів виведення, кліренс із плазми та об’єми розподілу залишаються постійними незалежно від дози, що свідчить про лінійний характер залежності від дози.

Після перорального приймання флударабіну фосфату максимальний рівень 2Ф-ара-А в плазмі досягає приблизно 20-30 % від відповідного внутрішньо венного рівня наприкінці інфузії та зберігається   протягом 1-2 год після застосування. Середня системна доступність 2Ф-ара-А перебуває в межах від 50 % до 60 % після одноразової та повторних доз, та є подібною після застосування розчину чи таблетки з негайним вивільненням. Після перорального приймання 2Ф-ара-АМФ разом із вживанням їжі було помічено незначне збільшення (<10 %) системної доступності (AUC), незначне зниження максимального рівня 2Ф-ара-А у плазмі (С_max) та затримка у досягненні С_max; кінцеві періоди напів виведення не змінилися.

1. Виведення з організму.

Виведення 2Ф-ара-А з організму відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. 40-60% введеної внутрішньо венно дози виводиться разом із сечею. Результати досліджень масового співвідношення у лабораторних тварин за допомогою ³Н-2Ф-ара-АМР вказують на повне виведення радіо активно мічених речовин із сечею.

2. Особливості у деяких   пацієнтів.

У осіб зі зниженою нирковою функцією знижений загальний кліренс в організмі, що свідчить про необхідність зменшення дози. Результати досліджень із протеїнами плазми людини  in vitro не виявили виразної тенденції зв'язування 2Ф-ара-А із протеїнами.

Фармакокінетичні параметри флударабіну три фосфату в клітині.

2Ф-ара-А активно транспортується в лейкемічні клітини, де він рефосфорилюється до моно фосфату, а після цього – до ди- і три фосфату. Трифосфат 2Ф-ара-АТФ є головним внутрішньоклітинним метаболітом та єдиним метаболітом, що, як відомо, має цитотоксичну активність. Максимальний рівень 2Ф-ара-АТФ у лейкемічних лімфоцитах пацієнтів із ХЛЛ спостерігався, у середньому, через 4 год та значно відрізнявся при середній піковій концентрації, що становила приблизно 20 мкМ. Рівень 2Ф-ара-АТФ у лейкемічних клітинах був завжди значно вищим, ніж максимальний рівень 2Ф-ара-А в плазмі, що вказує на акумуляцію в цільових місцях. При інкубації лейкемічних лімфоцитів in vitro спостерігався лінійний взаємозв’язок між позаклітинною дією 2Ф-ара-А (внаслідок концентрації 2Ф-ара-А та тривалості інкубації) та внутрішньоклітинним збагаченням 2Ф-ара-АТФ. Виведення 2Ф-ара-АТФ із клітин-мішеней відбувається із середнім часом напів виведення, що дорівнює 15 і 23 год.

Показання для застосування.

• Стерильний ліофілізат та таблетки.

Первинна терапія пацієнтів із В-клітинним хронічним лімфолейкозом (ХЛЛ) і терапія пацієнтів з ХЛЛ, для яких лікування, що включало принаймні один стандартний алкілуючий препарат, виявилося неефективним або хвороба прогресувала під час або після такого лікування.

• Стерильний ліофілізат

Лікування пацієнтів із неходжкінськими злоякісними лімфомами (НЗЛ) низького ступеня злоякісності, для яких лікування, яке містило принаймні один стандартний алкілуючий препарат, виявилося неефективним або хвороба прогресувала під час або після такого лікування.

• Таблетки.

Лікування пацієнтів із неходжкінськими злоякісними лімфомами (НЗЛ) низького ступеня злоякісності, у тому числі фолікулярних В-клітинних неходж кінських лімфомам та мантійноклітинних лімфом.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньо венне введення

3. Дорослі

Лікувати препаратом Флудара слід під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід   проведення протипухлинної терапії.

Наполегливо рекомендується вводити препарат тільки внутрішньо венно. Незважаючи на те, що не було зареєстровано жодного випадку, коли пара венозне введення Флудари спричиняло місцеві негативні реакції тяжкого ступеня, слід уникати ненавмисного поза венного введення препарату.

Рекомендована доза становить 25 мг флударабіну фосфату на 1 м² поверхні тіла й вводиться внутрішньо венно щодня протягом 5 днів поспіль кожні 28 днів. Для ін’єкції вміст кожного флакона слід розчинити у 2 мл води. Кожен мілілітр одержаного розчину міститиме 25 мг флударабіну фосфату (див. пункт " Інструкції щодо використання").

Необхідна доза (розрахована, в залежності від площі поверхні тіла пацієнта) набирається у шприц. Для внутрішньо венного болюсного введення ця доза потім розводиться в 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Альтернативно, необхідну дозу, набрану в шприц, можна розводити в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводити протягом приблизно 30 хв.

Тривалість лікування залежить від ефективності лікування та толерантності до препарату.

Пацієнти із ХЛЛ повинні отримувати препарат Флудара до досягнення максимальної відповіді на терапію (повна або часткова ремісія, зазвичай через 6 циклів), а потім введення препарату слід припинити.

Пацієнтам із неходжкінськими злоякісними лімфомами (НЗЛ) низького ступеня злоякісності рекомендовано курс лікування препаратом Флудара до досягнення максимальної відповіді на терапію (повна або часткова ремісія). Після досягнення максимальної відповіді на лікування слід розглянути питання про необхідність проведення ще двох циклів консолідованої терапії. Під час клінічних досліджень пацієнтів із НЗЛ низького ступеня злоякісності   більшість пацієнтів пройшли не більше 8 циклів лікування.

Пероральне застосування (таблетки)

4. Дорослі

Призначати таблетки препарату Флудара повинен кваліфікований лікар, який має досвід проведення протипухлинної терапії.

Рекомендована доза становить 40 мг флударабіну фосфату на 1 м² поверхні тіла, що   приймається перорально щоденно протягом 5 днів поспіль кожні 28 днів. Таблетки Флудара можна приймати або натщесерце, або разом із вживанням їжі.

Таблетки необхідно ковтати цілими, запиваючи водою, їх не слід розжовувати або подрібнювати.

Тривалість лікування залежить від ефективності лікування та толерантності до препарату.

Препарат Флудара слід приймати до досягнення максимальної відповіді на терапію (повна або часткова ремісія, зазвичай 6 циклів), а потім застосування препарату слід припинити.

• Пацієнти зі зниженою функцією нирок

Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок доза препарату потребує корекції. Якщо кліренс креатині ну перебуває в межах 30 - 70 мл/хв., дозу препарату слід зменшити до 50%, і для оцінки токсичності необхідно проводити ретельний гематологічний моніторинг.

Лікування препаратом Флудара протипоказане, якщо кліренс креатині ну становить менше 30 мл/хв.

Побічна дія.

На підставі досвіду застосування препарату Флудара, найбільш поширеними побічними ефектами є мієлосупресія (нейтропенія, тромбоцит опенія та анемія), інфекційні захворювання, включаючи пневмонію, кашель, гарячка, втомлюваність, слабкість, нудота, блювання та діарея. Іншими ефектами, про які часто повідомляється, є застуда, набряки, нездужання, периферична невропатія, порушення зору, відсутність апетиту, мукозит, стоматит та висипання на шкірі. У пацієнтів, яких лікували препаратом Флудара, траплялися випадки тяжких інфекцій, викликаних умовно-патогенними мікро організмами, є повідомлення про випадки смерті внаслідок розвитку тяжких побічних ефектів.

Побічні ефекти наведені нижче у таблиці відповідно до уражених органів та систем. Їхня частота базується на даних клінічних випробувань, незалежно від причинного зв’язку із застосуваням препарату Флудара. Поодинокі побічні реакції були встановлені головним чином на підставі повідомлень, отриманих після широкого застосування препарату.

*Моно терапія препаратом Флудара не була пов’язана з підвищенням ризику розвитку мієлодиспластичного синдрому.

Протипоказання.

Флудара протипоказана тим пацієнтам, які мають підвищену чутливість до цього препарату або його компонентів, пацієнтам із порушенням функції нирок, у яких швидкість кліренса креатині ну становить менше 30 мл/хв, та пацієнтам з декомпенсованою гемолітичною анемією.

Флудара протипоказана під час вагітності та в період лактації.

Передозування.

Застосування великих доз препарату Флудара супроводжувалися необоротним ураженням центральної нервової системи, що спричиняло сліпоту, кому та смерть. Великі дози препарату можуть стати причиною появи тяжкої тромбоцит опенії та нейтропенії, обумовлені ураженням кісткового мозку.

Специфічний антидот при передозуванні препарату Флудара невідомий. Лікування полягає в припиненні застосування чи підтримуючій   терапії.

Особливості застосування.

• Діти

Безпечність та ефективність дії препарату Флудара у дітей не встановлені.

• Нейро токсичність.

При застосуванні високих доз під час досліджень із введенням різних доз пацієнтам із гострим лейкозом лікування препаратом Флудара супроводжувалося серйозними неврологічними побічними реакціями, включаючи сліпоту, кому та смерть. Симптоми з’являлися через 21 – 60 днів від моменту отримання останньої дози. Таке тяжке ураження центральної нервової системи виникло у 36% пацієнтів, яким вводили внутрішньо венно   дози,   що приблизно у чотири рази перевищували (96 мг/м²/день протягом 5-7 днів) дозу, рекомендовану для лікування. У пацієнтів, яким вводили дози препарату, рекомендовані для лікування ХЛЛ і НЗЛ низького ступеня злоякісності, тяжкі токсичні ураження центральної нервової системи траплялися рідко (≥ 1/10000 - <1/1000) (кома, судоми й тривожне збудження) або були непоширеними (≥ 1/1000 - <1/100) (сплутаність свідомості).

На підставі досвіду пост маркетингового застосування препарату повідомлялось про випадки нейротоксичності, що траплялися раніше чи пізніше випадків, зареєстрованих під час клінічних досліджень.  

Вплив тривалого приймання препарату Флудара на центральну нервову систему невідомий. Проте в деяких дослідженнях пацієнти витримували рекомендовану дозу протягом відносно тривалих періодів лікування, тобто, коли проводилося до 26 курсів лікування. Пацієнтів необхідно ретельно обстежувати для виявлення ознак неврологічної побічної дії.

5. Ослаблений стан здоров’я.

Пацієнтам з ослабленим станом здоров’я необхідно призначати препарат Флудара з обережністю та після ретельного аналізу співвідношення ризик/користь. Це особливо стосується пацієнтів із серйозними порушеннями функції кісткового мозку (тромбоцит опенія, анемія та/або гранулоцит опенія), імунодефіцитом або із захворюванням, спричиненим умовно-патогенною інфекцією, в анамнезі. Для пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку захворювань, спричиненим умовно-патогенною інфекцією, необхідно розглянути питання про призначення профілактичної терапії.

6. Мієлосупресія.

Повідомлялося про мієлосупресію тяжкого ступеня, особливо анемію, тромбоцит опенію та нейтропенію, у пацієнтів, яких лікували препаратом Флудара. У дослідженні 1-ї фази, що проводилося за участю пацієнтів із солідними   пухлинами, середній час досягнення найнижчої кількості гранулоцитів становив 13 днів (від 3 до 25 днів) і для тромбоцитів – 16 днів (від 2 до 32 днів). Більшість пацієнтів мали гематологічні порушення до початку лікування, внаслідок хвороби або внаслідок попереднього лікування, яке спричинило мієлосупресію. Може спостерігатися кумулятивна мієлосупресія. Хоча мієлосупресія, спричинена хіміотерапією, часто є оборотною, введення флударабіну фосфату вимагає ретельного гематологічного моніторингу.

Флудара є сильнодіючим протипухлинним засобом із потенційно можливою вираженою токсичною побічною реакцією. Пацієнтів, які лікуються препаратом Флудара, необхідно ретельно обстежувати для виявлення ознак гематологічної та не гематологічної токсичності. Для виявлення розвитку анемії, нейтропенії та тромбоцит опенії рекомендується періодично проводити загальний аналіз периферійної крові. Повідомлялось про декілька випадків гіпоплазії або аплазії кісткового мозку в дорослих, що спричиняло панцитопенію, яка інколи призводила до летального наслідку. Тривалість клінічно значущих епізодів цитопенії   у зареєстрованих випадках становила від 2 місяців до 1 року. Дані епізоди спостерігалися як у   пацієнтів, які попередньо отримували лікування, так і у тих, хто раніше не лікувався.

• Прогресу вання хвороби.

Існують повідомлення про прогресу вання або трансформацію ХЛЛ (наприклад, синдром Ріхтера).

7. Реакція " трансплантат проти хазяїна", пов’язана із переливанням   крові.

Реакція " трансплантат проти хазяїна" (реакція на компоненти крові (імунокомпетентні лімфоцити) організма " хазяїна") спостерігалася після переливання неопроміненої крові пацієнтам, яких лікують препаратом Флудара^®. Часто повідомлялося про летальний наслідок цієї реакції. Зважаючи на це, з метою мінімізувати ризик розвитку реакції " трансплантат проти хазяїна" пацієнтам, які потребують переливання крові та проходять або пройшли лікування препаратом Флудара, необхідно переливати тільки опромінену кров.

8. Рак шкіри.

Повідомлялося про погіршення або рецидив уражень раку шкіри у пацієнтів з таким діагнозом, а також початок розвитку раку шкіри під час або після лікування препаратом Флудара.

9. Синдром лізису пухлини.

Повідомлялося про синдром лізису пухлини в пацієнтів із великою пухлинною масою. Оскільки застосування препарату Флудара може асоціюватися з такою реакцією вже на першому тижні лікування, необхідно вжити запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів із ризиком розвитку цього ускладнення.

10. Ауто імунні явища.

Було зареєстровано, що, незалежно від будь-яких ауто імунних процесів в анамнезі або стану реакції Кумбса, під час або після лікування препаратом Флудара можуть виникати ауто імунні явища, що загрожують життю та іноді мають летальний кінець (наприклад, ауто імунна гемолітична анемія, ауто імунна тромбоцит опенія, тромбоцит опенічна пурпура, пухирчатка, синдром Еванса). У більшості пацієнтів, у яких розвинулася гемолітична анемія, після провокаційної проби препаратом Флудара розвивався рецидив гемолітичного процесу.

Пацієнтам, які отримують курс лікування препаратом Флудара, необхідно проводити ретельний моніторинг для виявлення ознак гемолізу. У разі його виявлення рекомендується припинити лікування. В разі виникнення ауто імунної гемолітичної анемії най поширенішими лікувальними заходами є переливання крові (опроміненої, див. вище) та застосування глюкокортикоїдних препаратів.

11. Знижена функція нирок.

Загальний кліренс основного метаболіту плазми 2Ф-ара-A в організмі корелює із кліренсом креатині ну, що свідчить про важливість ниркового шляху екскреції для виведення цієї сполуки. Пацієнти зі зниженою функцією нирок становили в цьому розумінні групу ризику (AUC 2F-ара-A). Існує обмежена кількість клінічних даних щодо пацієнтів зі зниженою функцією нирок (кліренс креатині ну нижче 70 мл/хв).

Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно вводити препарат Флудара з обережністю. Пацієнтам із нирковою недостатністю помірного ступеню тяжкості (кліренс креатині ну перебуває в межах 30 - 70 мл/хв.) дозу препарату слід зменшити до 50%, і для оцінки токсичності необхідно проводити ретельний гематологічний моніторинг. Лікування препаратом Флудара протипоказане, якщо кліренс креатині ну становить менше 30 мл/хв.

12. Особи літнього віку.

Оскільки дані щодо застосування препарату Флудара для лікування осіб літнього віку (старше 75 років) обмежені, необхідно обережно підходити до лікування таких пацієнтів.

13. Контрацепція.

Жінки або чоловіки репродуктивного віку обов’язково повинні застосовувати протизаплідні засоби під час лікування та не менше 6 місяців після його припинення.

14. Щеплення.

Необхідно уникати щеплення живими вакцинами під час та після лікування препаратом Флудара.

15. Повторне лікування після початкового лікування препаратом Флудара.

При лікуванні пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на первинну терапію препаратом Флудара, є висока ймовірність знову досягти відповіді на лікування при моно терапії цим препаратом. Слід уникати переходу від початкової терапії препаратом Флудара на лікування хлорамбуцилом у разі відсутності відповіді на терапію препаратом Флудара, оскільки більшість пацієнтів, які були стійкими до лікування Флударою, продемонстрували також стійкість до терапії хлорамбуцилом.

Вагітність та лактація.

Досвід застосування препарату в період вагітності у людей дуже обмежений, проте він підтверджує результати досліджень ембріотоксичності у тварин, що показали ембріотоксичну та/або тератогенну дії. Це свідчить про значний ризик для людей при прийманні   рекомендованих терапевтичних доз. Дані до клінічних досліджень на щурах продемонстрували проходження флударабіну фосфату та/або метаболітів через плацентарний бар’єр.

Повідомлялося про один випадок застосування препарату Флудара на ранньому терміні вагітності, що призвело до скелетних та серцевих вад розвитку новонародженого.

Препарат Флудара не можна застосовувати під час вагітності, оскільки він може негативно впливати на плід.

Невідомо, чи виділяється даний препарат у материнське молоко людини.

Проте дані до клінічних досліджень свідчать, що флударабіну фосфат та/або метаболіти проникають із материнської крові в молоко.

Зважаючи на це, на період лікування препаратом Флудара годування груддю необхідно припинити.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Застосування препарату Флудара може знижувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та працювати з механізмами, оскільки спостерігалися втома, слабкість або порушення зору. Реакції можуть значно знижуватися внаслідок недостатньої тривалості сну, індивідуальної чутливості або дозування.  

Несумісність.

Розчин препарату для внутрішньо венного введення не повинен змішуватися з іншими лікарськими препаратами.

Не застосовно по відношенню до таблеток.

Інструкції щодо використання.

Будь-які маніпуляції з препаратом Флудара не повинні проводитися медичним персоналом, якщо вони є вагітними жінками.

Препарат Флудара повинен бути підготовлений для парентерального застосування шляхом асептичного додавання стерильної води для ін'єкцій. Після розведення в 2 мл стерильної води для ін'єкцій твердий брикет має повністю розчинитися за 15 сек або швидше. 1 мл готового розчину містить 25 мг флударабіну фосфату, 25 мг манітолу, а також натрію гідроксид для корекції рН до 7,7. Значення рН для готового препарату може коливатися від 7,2 до 8,2. Під час клінічних досліджень препарат розводився в 100 мл або 125 мл 5% розчину декстрози або 0,9 % натрію хлориду.

Під час приготування та роботи з розчином препарату Флудара слід дотримуватися надзвичайно обережності. Рекомендується застосовувати латексні рукавички та захисні окуляри з метою уникнення потрапляння препарату на шкіру в разі пошкодження флакону чи будь-якого іншого випадкового пролиття рідини. У разі потрапляння розчину на шкіру або слизову оболонку ці місця слід ретельно вимити водою з милом. Якщо препарат потрапив в очі, треба ретельно промити їх великою кількістю води. Уникати потрапляння лікарського засобу у дихальні шляхи.

Необхідно дотримуватися встановлених процедур щодо належного використання та утилізації. Слід також дотримуватися відповідних директив відносно використання та утилізації цитотоксичних лікарських засобів. Розлитий препарат або його залишки мають бути утилізовані шляхом спалення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату Флудара разом із пентостатином (дезоксикоформіцином) для лікування хронічного лімфолейкозу (ХЛЛ) спостерігався високий відсоток фатального легеневого токсикозу, що виходить за межі допустимих побічних реакцій. Зважаючи на це, не рекомендується застосовувати препарат Флудара в комбінації з пентостатином.

Терапевтична дія препарату може зменшитися при прийманні дипіридамолу та інших інгібіторів поглинання аденозину.

У клінічних дослідженнях одночасне вживання їжі не чинило суттєвого впливу на фармакокінетичні параметри препарату Флудара після перорального застосування.

Показано, що при застосуванні препарату Флудара в комбінації з цитарабіном може збільшуватися внутрішньоклітинна концентрація та внутрішньоклітинна дія Ара-ЦТР (активного метаболіту цитарабіну) у лейкемічних клітинах. Не спостерігалося жодного впливу на концентрацію Ара-Ц в плазмі і швидкість елімінації Ара-Ц.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, при кімнатній температурі (не вище 30º С).

Термін придатності препарату Флудара, що зберігається як ліофілізований твердий брикет у скляних флаконах, становить 3 роки при температурі не вище 30º С. Розчин препарату, що готовий до застосування, повинен бути використаний не пізніше 8 годин після приготування. Препарат не містить жодних протимікробних консервантів. Слід уважно дотримуватися умов стерильності приготовлених розчинів.

Термін придатності таблеток - 3 роки при температурі не вище 30 º С.

Умови відпуску.  За рецептом.

Упаковка.   Флакон для ін'єкцій із безбарвного скла. По 5 флаконів в упаковці.

По 5 таблеток в блістерах. По три або чотири блістери упаковані в пачку.

Виробник.  ЗАТ «Фармацевтична фабрика «Дарниця»

Адреса. Україна, 02093, м. Київ, вул.. Бориспільська, 13.