Фуросемид - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФУРОСЕМІД СОФАРМА

(FUROSEMID SOPHARMA)

Склад:

діюча речовина: фуросемід;

1 таблетка містить фуросеміду 40 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль пшеничний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки діаметром 6 мм, від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Діуретики. Високоактивні петльові діуретики.

Код АТХ С03С А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фуросемід – петльовий діуретик, який пригнічує абсорбцію іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле, проксимальних і дистальних канальцях нефрону. Високий ступінь ефективності зумовлений унікальним механізмом дії. Ефект у дистальних канальцях не залежить від пригнічуючої дії карбоангідрази або ефекту альдостерону. Фармакологічна дія фуросеміду обмежується тільки нирками. Основний механізм дії фуросеміду полягає у пригніченні активного хлоридного транспортування у висхідній частині петлі. Резорбція натрію хлориду в нефроні зменшена і утворюється гіпо- або ізотонічна сеча.

Встановлено, що застосування фуросеміду впливає на синтез простагландинів і ренін-ангіотензинову систему. Фуросемід впливає і на проникність клубочка відносно білків сироватки крові.

Початок діуретичного ефекту починається приблизно через 1 годину після перорального застосування. Максимальна терапевтична дія настає між першою і другою годиною. Тривалість діуретичної дії  ̶  більше 4 годин.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Фуросемід всмоктується швидко, але не повністю (приблизно 60-70 %) після перорального застосування. При пероральному застосуванні препарат в значній кількості резорбується у верхньому відділі дванадцятипалої кишки при рН 5,0. Його ефект продовжується більше 4 годин після перорального застосування і в середньому близько 2 годин після його парентерального застосування.

Розподіл. Характерний високий ступінь зв’язування з протеїнами плазми крові, в основному з альбумінами. У здорових суб’єктів плазмові концентрації варіюються від 1 дo 400 мкг/мл, причому 91-99 % фуросеміду зв’язується з протеїнами плазми крові. Фуросемід проникає через плацентарний бар’єр та повільно потрапляє у плід.

Метаболізм. Глюкуронід фуросеміду є єдиним або, принаймні, основним метаболітом його біотрансформації у людини. Невеликі кількості метаболізуються шляхом відщеплення бокового ланцюга.

Виведення. Виведення в основному нирками із сечею (гломерулярна фільтрація і проксимальнa тубулярна секреція) становить близько 50 % від введенної дози після перорального застосування, до 80-90 % після внутрішньовенного або внутрішньом’язового застосування, а 10-15 % кількості активної речовини виводиться з фекаліями, в межах 24 годин. Невелика частина виводиться з жовчю.

Пацієнти з ураженням нирок/печінки.

При захворюванні печінки виведення через жовчні шляхи зменшено до 50 %. Ураження нирок чинить мінімальний ефект на швидкість виведення фуросеміду, але при наявності менше 20 % залишкової ниркової функції помітне збільшення часу елімінації.

Пацієнти літнього віку.

При наявності ниркової недостатності сповільнюється виведення фуросеміду.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків);

- набряки при хронічній нирковій недостатності;

- набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків);

- гостра ниркова недостатність, у тому числі у вагітних або під час пологів;

- набряки при захворюваннях печінки (у разі необхідності  ̶  для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону);

- артеріальна гіпертензія.

Протипоказання.

- Гіперчутливість до фуросеміду або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

- пацієнтам з алергією на сульфонаміди (наприклад, на сульфонамідні антибіотики або сульфонілсечовину) через можливий прояв перехресної чутливості на фуросемід;

- гіповолемія або дегідратація;

- анурія або ниркова недостатність з анурією, якщо не спостерігається терапевтичної відповіді на фуросемід;

- ниркова недостатність внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами;

- тяжка гіпокаліємія;

- тяжка гіпонатріємія;

- прекоматозні і коматозні стани, пов’язані з печінковою енцефалопатією.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нерекомендовані комбінації.

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити приливи, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення артеріального тиску та тахікардію. Отже, не рекомендується одночасне застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до ушкодження, що має незворотний характер, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.

Комбінації, що потребують вживання запобіжних заходів.

Існує ризик виникнення як ототоксичної, так і нефротоксичної дії при одночасному застосуванні з цисплатиною, якщо фуросемід не застосовувати у низьких дозах (40 мг у пацієнтів із нормальною функцією нирок) або при позитивному водному балансі з метою досягнення форсованого діурезу під час лікування цисплатиною.

Фуросемід зменшує виведення солей літію та може спричинити підвищення рівня літію у сироватці крові і посилити ризик токсичності препаратів літію, в тому числі і їх кардіо- та нейротоксичні ефекти. З цієї причини необхідно обережне простежування рівня літію у пацієнтів, які приймають вказану комбінацію.

У пацієнтів, які отримують діуретики, можливий розвиток тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок до ниркової недостатності при їх комбінуванні з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, особливо при застосуванні вперше або у високих дозах. Потрібно обдумати можливе тимчасове припинення застосування фуросеміду або принаймні зменшення його дози протягом трьох днів перед лікуванням, або перед збільшенням дозування інгібіторів АПФ, або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Необхідна особлива обережність при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном в якості комбінованого або супутнього лікування і ретельно оцінити співвідношення користь/ризик.

Комбінації, що мають застереження.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби (включаючи індометацин, ацетилсаліцилову кислоту) у комбінації з фуросемідом можуть значно зменшити діуретичну та антигіпертензивну дію фуросеміду. У пацієнтів з дегідратацією або з гіповолемією НПЗЗ можуть спричинити гостру ниркову недостатність, призвести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватися токсичність саліцилатів і нефротоксичних антибіотиків.

Дія фуросеміду зменшується при комбінованій терапії з індукторами ферментів, такими як фенобарбітал, фенітоїн.

Застосування карбеноксолону, лікворісу, β₂-симпатоміметиків, кореня солодки у високих дозах, тривале застосування послаблюючих засобів, ребоксетину можуть збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Кортикостероїди, кортикотропін і амфотерицин призводять до втрати калію. При одночасному застосуванні з фуросемідом можуть привести до серйозного зниження плазмових рівнів калію.

Комбіноване застосування з карбамазепіном може збільшити ризик гіпонатріємії, а з кортикостероїдами – навпаки, може спричинити затримку натрію.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія і гіпомагніємія) можуть підвищити токсичність дигіталісу і токсичність лікарських засобів, які спричиняють синдром подовження інтервалу QT.

Фуросемід підвищує чутливість міокарда до дії серцевих глікозидів.

Одночасне застосування з метолазоном (тіазидний діуретик) може спричинити посилений діурез.

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, що володіють властивістю знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати потенціювання дії антигіпертензивних засобів і ще більшого зниження артеріального тиску.

Одночасне застосування сукральфату і фуросеміду може призвести до пригнічення його діуретичної і антигіпертензивної дії, що потребує дотримання не менш ніж двогодинного інтервалу між прийомом двох лікарських засобів.

Пробенецид, метотрексат і інші лікарські засоби, як і сам фуросемід, виводяться шляхом тубулярної секреції, внаслідок чого можуть зменшити дію фуросеміду. І навпаки, фуросемід може зменшити виведення цих лікарських засобів нирками. При застосуванні у високих дозах підвищується їх концентрація в плазмі крові і, відповідно, підвищується ризик виникнення побічних реакцій, спричинених фуросемідом або застосуванням супутньої терапії.

Фуросемід може зменшити терапевтичну дію симпатоміметиків, які володіють властивістю підвищувати артеріальний тиск (наприклад, епінефрин, норепінефрин), пероральних протидіабетичних засобів, інсуліну, алопуринолу.

Фуросемід може посилювати дію міорелаксантів (курареподібного типу) і теофіліну.

Можливе посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Комбіноване лікування фуросемідом і високими дозами цефалоспоринів може спричинити ураження нирок.

Одночасне застосування з циклоспорином А пов’язано з підвищеним ризиком вторинних подагричних артритів через індуковану фуросемідом гіперурикемію і порушеним циклоспорином виведенням уратів з нирок.

Пацієнтам, яким призначений холестирамін, слід застосовувати цей лікарський засіб щонайменше через 1 годину після прийому фуросеміду.

У пацієнтів, які належали до групи високого ризику нефропатії внаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася більша частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин порівняно з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили тільки внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Особливості застосування.

Надмірно агресивний діурез може спричинити ортостатичну гіпотензію, як і гострі гіпотензивні епізоди.

Прослідковуються рівні натрію, калію, кальцію, хлору, магнію та креатиніну в сироватці крові, особливо у пацієнтів, у яких існує високий ризик розвитку електролітного дисбалансу або значної втрати рідини. На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад, цироз печінки, серцева недостатність), одночасне застосування лікарських засобів і харчування. Наприклад, у результаті блювання або діареї може виникнути нестача калію. При застосуванні фуросеміду доцільно рекомендувати пацієнту їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам’ятати, що при застосуванні фуросеміду може виникнути необхідність у медикаментозній компенсації дефіциту калію.

Стани гіповолемії або дегідратації, як і порушення кислотно-лужного балансу або значні електролітні порушення, необхідно корегувати перед початком лікування або при вже розпочатому лікуванні тимчасово його припинити.

Необхідно забезпечити шлях відтоку для виділення сечі з організму. У пацієнтів з частковою обструкцією току сечі можуть бути спровоковані скарги або посилені існуючі. Пацієнти з порушеннями сечовипускання (гіпертрофія передміхурової залози або обструкція сечовивідних шляхів) можуть розвинути гостру затримку сечі, якщо попередньо не буде забезпечене випорожнення сечового міхура.

В умовах особливої обережності і контролю повинні бути:

– пацієнти з гіпотензією або з підвищеним ризиком різкого зниження артеріального тиску;

– пацієнти, у яких латентна форма діабету може перейти у виражену або пацієнти з діабетом із підвищеною потребою в інсуліні;

– пацієнти із подагрою. Застосування фуросеміду уповільнює виведення сечової кислоти і може спровокувати напад подагри;

– пацієнти із гепаторенальним синдромом;

– пацієнти із гіпопротеїнемією, зумовленою нефротичним синдромом (дія фуросеміду послаблюється, але потенціюється його ототоксичність);

– недоношені новонароджені – можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу, необхідні контролювання ниркової функції та ехографічний контроль;

– пацієнти з гострою порфірією – використання діуретиків у них вважається потенційно небезпечним;

– пацієнти, які одночасно застосовують рисперидон.

У плацебо-контрольованих випробуваннях з рисперидоном, що охоплюють пацієнтів літнього віку з деменцією, спостерігалася вища летальність у пацієнтів, які лікувалися одночасно фуросемідом і рисперидоном, порівняно з такими, яких лікували тільки фуросемідом або тільки рисперидоном. У таких випадках необхідно оцінити співвідношення користь/ризик до застосування такого комбінованого лікування. Немає повідомлень про підвищену летальність серед пацієнтів, які приймають інші діуретики (в основному тіазидні діуретики, в низьких дозах) як супутнє лікування з рисперидоном.

Слід проявляти обережність і ретельно зважувати ризики і користь, перш ніж приймати рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування іншими потужними діуретиками. Слід уникати зневоднення.

Слід уникати одночасного вживання алкоголю і фуросеміду.

До складу лікарського засобу в якості допоміжної речовини входить пшеничний крохмаль, який може містити тільки сліди глютену і вважається безпечним для осіб з целіакією.

Лікарський препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Фуросемід проникає крізь плацентарний бар’єр. Його не слід призначати у період вагітності, за винятком випадків проведення лікування за життєвими показаннями. Лікування фуросемідом у період вагітності потребує моніторингу росту та розвитку плода.

Годування груддю.

Фуросемід проникає у грудне молоко і може пригнітити лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю під час лікування фуросемідом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фуросемід знижує концентрацію уваги і може спричинити порушення здатності керувати транспортними засобами, а також при роботі з машинами. При застосуванні фуросеміду деякі побічні ефекти (наприклад, несподіване значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції.

Тому на період лікування слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Фуросемід приймати внутрішньо зазвичай під час їди або натщесерце.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально відповідно до терапевтичної відповіді пацієнта, застосовуючи мінімальну ефективну дозу. Можна застосовувати 1 раз на добу або через день.

Дорослі.

Рекомендована початкова однократна доза для дорослих становить 40 мг. Може знадобитися додаткова корекція дози до досягнення підтримуючої дози. При легких випадках доза 40 мг через день може бути достатньою. У випадках резистентних набряків звичайна добова доза становить 80 мг і більше, один або два рази на добу, або застосовується при необхідності. При важких станах, спричинених набряками, може бути необхідне поступове збільшення дози до 600 мг на добу.

Максимальна добова доза фуросеміду не повинна перевищувати 1500 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності.

Рекомендована початкова доза лікарського засобу для перорального прийому становить 20-40 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується застосовувати добову дозу, розділену на 2 або 3 прийоми.

Набряки при хронічній нирковій недостатності.

Натрійуретична дія фуросеміду залежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точно передбачити ефективність дози. Для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, яка призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na +).

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому становить 40-80 мг. У разі необхідності можна коректувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або розділити на 2 прийоми. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250-1500 мг.

При гострій нирковій недостатності перед тим, як почати прийом фуросеміду, слід компенсувати гіповолемію, артеріальну гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якомога швидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення на пероральний прийом.

Набряки при нефротичному синдромі.

Рекомендована початкова доза для перорального прийому становить 40-80 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розділити на декілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки.

Фуросемід призначати як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосування тільки антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладнень, таких як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.

Рекомендована початкова добова пероральна доза становить 20-80 мг. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або розділити на декілька прийомів. Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20-40 мг.

Діти.

Препарат у вигляді таблеток призначати дітям з масою тіла понад 10 кг.

Рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла на добу, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Пацієнти літнього віку.

Немає особливих рекомендацій до дозування. У пацієнтів літнього віку фуросемід виводиться повільніше. Необхідно титрувати дозу до досягнення терапевтичного ефекту.

Діти.

Для дітей дозу необхідно зменшувати відповідно до маси тіла (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Для дітей, які не можуть приймати лікарську форму для перорального застосування, наприклад, недоношених дітей і новонароджених, необхідно розглядати можливість застосування форми для парентерального введення.

Передозування.

Симптоми.

Клінічна картина при гострій або хронічній формі передозування залежить в основному від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідин, і проявляється як гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV-блокаду та фібриляцію шлуночків), зумовлені посиленим діурезом. При передозуванні фуросеміду, яке найчастіше проявляється тяжкою артеріальною гіпотензією (прогресуючою до шоку), серцевою аритмією, ортостатичним колапсом або іншими ознаками гіповолемії (гостра ниркова недостатність, тромбоз, деліріозні стани, марення, периферичний параліч, апатія, сплутаність свідомості).

Лікування.

Слід негайно припинити лікування препаратом і при необхідності ввести розчин електролітів для відновлення циркуляторного об’єму і водно-електролітного балансу. У зв’язку з профілактикою і лікуванням цих порушень може знадобитися інтенсивне лікування і контролювання стану хворого. Одразу після поглинання лікарського засобу, з метою обмежити системну абсорбцію активної речовини, проводити промивання шлунка і застосовувати активоване вугілля.

Специфічного антидоту немає. Терапія – симптоматична.

Побічні реакції.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Фуросемід призводить до збільшеної екскреції з організму натрію і хлориду і, як наслідок, рідини. Це призводить до зменшення кількості натрію та хлору в крові (гіпонатріємія, гіпохлорємія). Окрім цього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію, кальцію, магнію і це призводить до зменшення їх рівнів в крові – гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія). Симптоматичні порушення електролітного балансу, метаболічний алкалоз та псевдо-синдром Барттера (на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміда) можуть перейти у форму поступово зростаючого електролітного дефіциту. При застосуванні пацієнтам з нормальною функцією печінки більш високих доз фуросеміду може виникнути гостре погіршення стану в результаті великої втрати електролітів.

До попереджувальних симптомів порушень електролітного балансу належать: посилене відчуття спраги, головний біль, сплутаність свідомості, судоми м’язів, тетанія, слабкість м’язів, розлади серцевого ритму і симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

Діуретичний ефект фуросеміду може призвести або сприяти гіповолемії і зневодненню організму, особливо у пацієнтів літнього віку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі може призвести до посилення процесів згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів.

Лікування фуросемідом може призвести до минущого зростання рівня креатиніну крові і рівня сечовини, а також до підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Можуть підвищитися рівні сечової кислоти в сироватці крові та виникнути напади подагри.

Переносимість глюкози може зменшуватися в результаті застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабет це може призвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет може перейти з латентної форми у виражену форму перебігу захворювання.

З боку системи крові та лімфатичної системи: апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лейкопенія, еозинофілія, гемоконцентрація.

Є повідомлення про пригнічення функції кісткового мозку, що вимагає негайного припинення лікування фуросемідом.

З боку імунної системи: важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, в дуже рідких випадках аж до шоку.

З боку нервової системи: парестезії, марення.

Печінкова енцефалопатія (у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю або гострим панкреатитом).

З боку органів слуху і лабіринту: шум або дзвін у вухах, порушення слуху. Зазвичай є минущими. Найчастіше проявляються у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (при нефротичному синдромі), як і при швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду.

Повідомлялося про випадки глухоти, іноді незворотні, після перорального прийому або внутрішньовенного введення фуросеміду.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (у важчих випадках протікає з симптомами зниженої концентрації та уповільненими реакціями, запамороченням, відчуттям тиску в голові, головним болем, відчуттям обертання, сонливістю, слабкістю, порушенням зору, сухістю у роті), ортостатична гіпотензія (ортостатичний колапс). Схильність до тромбозів, васкулітів.

З боку шлунково-кишкового тракту: гострий панкреатит, діарея, нудота, блювання.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, збільшення рівня печінкових трансаміназ.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, кропив’янка, інші висипання або бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, пурпура, фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) та DRESS-синдром (медикаментозне висипання з еозинофілією та системною симптоматикою).

З боку нирок і сечовидільної системи: збільшення об’єму сечі, гостра затримка сечі (при частковій обструкції сечовидільних шляхів), тубуло-інтерстиціальний нефрит, підвищення рівня натрію в сечі, підвищення рівня хлору в сечі, ниркова недостатність, нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей.

Вроджені, спадкові та генетичні порушення: збільшений ризик персистуючого артеріального протоку, коли фуросемід застосовують у недоношених дітей у перші тижні їх життя.

Загальні розлади та ефекти у місці введення (для ін’єкційної форми): місцеві реакції, такі як біль після внутрішньом’язового введення, гарячка.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

10 таблеток у блістері з ПВХ плівки і алюмінієвої фольги. По 2 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ «Софарма».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Ілієнське шосе, 16, Софія, 1220, Болгарія.

Состав:
действующее вещество: furosemide;
1 таблетка содержит фуросемида 40 мг;
вспомогательные   вещества:  лактозы моногидрат, магния стеарат, крахмал картофельный.

Лекарственная форма. Таблетки.

Фармакотерапевтическая группа. Высокоактивные диуретики. Код АТС С03C А01.

Клинические характеристики.

Показания.

• Отеки при хронической застойной сердечной недостаточности (если необходимо лечение с применением диуретиков).
• Отеки при хронической почечной недостаточности.
• Острая почечная недостаточность (в т.ч. у беременных или во время родов).
• Отеки при нефротическом синдроме (если необходимо лечение с применением диуретиков).
• Отеки при заболеваниях печени (в случае необходимости, для дополнения лечения с применением антагонистов альдостерона).
• Артериальная гипертензия.

Противопоказания.

• Гиперчувствительность к фуросемиду или другим компонентам препарата. 
• У пациентов с аллергией на сульфаниламиды (например, на сульфиламидные антибиотики или сульфанилмочевину) может проявиться перекрестная чувствительность к фуросемиду.
• Пациенты с почечной недостаточностью в виде анурии, у которых не наблюдается терапевтический ответ на фуросемид.
• Пациенты с гиповолемией или обезвоживанием организма.
• Пациенты с тяжелой гипокалиемией.
• Пациенты с тяжелой гипонатриемией.
• Пациенты в прекоматозном и коматозном состояниях, которые ассоциируются с печеночной энцефалопатией.
• Беременность (проведение лечения в период беременности требует наблюдения за ростом и развитием плода).
• Период кормления грудью.

Способ применения и дозы.

Дозу устанавливают индивидуально, в зависимости от показаний, клинической ситуации, возраста пациента. В процессе лечения дозы корректируются в зависимости от величины суточного диуреза и динамики состояния больного. Если в процессе лечения необходимо применение доз меньших, чем 40 мг, то рекомендуется применение других лекарственных форм фуросемида.

Таблетки принимают утром, до еды.

Для взрослых максимальная суточная доза фуросемида не должна превышать 160 м г.

Отеки при хронической застойной сердечной недостаточности
Рекомендованная начальная cуточная доза для перорального приема составляет 20 – 50 мг.

Отеки при хронической почечной недостаточности
Рекомендованная начальная суточная доза для перорального приема – 40 – 80 мг. Суточную дозу можно принимать в 1 или 2 приема.

При острой почечной недостаточности
Перед тем, как начать прием препарата, необходимо компенсировать гиповолемию, артериальную гипотензию и существенный электролитный и кислотно-щелочной дисбаланс. Рекомендуется как можно быстрее перейти от внутривенного введения к пероральному приему.

Отеки при нефротическом синдроме
Рекомендованная начальная суточная доза для перорального приема – 40 – 80 мг. Суточную дозу можно принимать в 1 или 2 приема.

Отеки при заболеваниях печени
Рекомендованная начальная суточная доза для перорального приема – 20 – 80 мг. Суточную дозу можно принимать в 1 или 2 приема. Препарат назначают, когда применение антагонистов альдостерона недостаточно.

При артериальной гипертензии
Фуросемид назначают по 40 мг 1 раз в сутки.

Дети
Препарат применяют у детей с массой тела больше 20 кг. При этом рекомендованная суточная доза фуросемида для перорального приема – 2 мг/кг массы тела. Максимальная суточная доза для детей не должна превышать 40 мг.

Побочные реакции. Тошнота, рвота, анорексия, диарея; артериальная гипотензия, которая может привести к нарушению концентрации и реакции, галлюцинациям, ощущению давления в голове, головной боли, головокружению, сонливости, слабости, ухудшению зрения, сухости во рту; коллапс; ухудшение слуха, звон в ушах, нервозность, парестезии, лихорадка; в отдельных случаях – повышенная чувствительность к свету, усиленное чувство жажды, спутанность сознания, мышечные судороги, тетания, мышечная слабость; расстройства сердечного ритма; гипокалиемия, гипомагниемия, гипонатриемия, гиповолемия, повышение свертываемости крови, гиперурикемия, обострение подагры, гипергликемия (нарушение толерантности к глюкозе), повышение уровня холестерина и триглицеридов, повышение уровня креатинина крови и уровня мочевины, гипохлоремический алкалоз; нарушение функции печени (внутрипеченочный холестаз, увеличение уровней печеночных трансаминаз), острый панкреатит; аллергические реакции со стороны кожи и слизистых оболочек - гиперемия, крапивница, кожная сыпь, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, пурпура, зуд  кожи.

Редко наблюдается панкреатит, тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая или гемолитическая анемия, лейкопения, гематурия, интерстициальный нефрит, системный васкулит, эозинофилия, тяжелые анафилактические или анафилактоидные реакции. Повышенное образование мочи может привести к таким осложнениям у пациентов с обструкцией оттока мочи, как острая задержка мочи  с возможными  вторичными  осложнениями, например, у пациентов с нарушениями опорожнения мочевого пузыря, гиперплазией простаты, сужением уретры.

Передозировка.

Симптомы: тяжелая артериальная гипонтензия, апатия и спутанность сознания, тромбоз, острая почечная недостаточность,  периферичный паралич, бредовые состояния.

Лечение: стимуляция рвоты, промывание желудка, назначение активированного угля. Коррекция водно-электролитного баланса и кислотно-основного состояния, восполнение объема циркуляцией крови, симптоматическое лечение. Специфических антидотов на данный момент нет.

Применение в период беременности или кормления грудью. Проведение лечения в период беременности требует наблюдения за ростом и развитием плода. Женщинам, которые кормят грудью, препарат не назначают.

Дети. Препарат не применяют детям с массой тела менее 20 кг.

Особенности применения. Больным, получающим большие дозы Фуросемида, нецелесообразно ограничивать потребление кухонной соли. Для профилактики гипокалиемии рекомендуется диета, богатая калием, и/или прием препаратов, содержащих калий. Повышенный риск развития нарушений водно-электролитного баланса отмечается у больных с почечной недостаточностью. При лечении  следует периодически контролировать содержание электролитов в плазме крови, кислотно-основное состояние, содержание остаточного азота и проводить, по необходимости, соответствующую коррекцию лечения у больных с частой рвотой и на фоне парентерального приема жидкости. При появлении или усилении азотемии и олигурии у больных с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек рекомендуется прекратить лечение. Выбор режима дозирования больным  с асцитом на фоне цирроза печени следует проводить в стационаре (нарушение водно-электролитного баланса может привести к развитию печеночной комы). Таким больным следует контролировать содержание электролитов в плазме крови. Для своевременной коррекции гипокалиемии рекомендуется применение препаратов калия и калийсберегающих диуретиков (прежде всего спиронолактона). При применении Фуросемида целесообразно рекомендовать пациенту еду с высоким содержанием калия (печеная картошка, бананы, помидоры, шпинат, сухофрукты). Следует помнить, что при применении Фуросемида может возникнуть необходимость в медикоментозной компенсации потерь калия.

С осторожностью нужно применять препарат пациентам с тяжелой сердечной недостаточностью на фоне продолжительной терапии сердечными гликозидами, а также пожилым пациентам с выраженным атеросклерозом.

До начала лечения следует компенсировать нарушения электролитного баланса. На развитие нарушений электролитного баланса влияют такие факторы, как существующие заболевания (например, цирроз печени, сердечная недостаточность), сопутствующее  применение лекарственных средств и питания.

Во время лечения Фуросемидом необходимо контролировать артериальное давление, уровень электролитов и глюкозы в сыворотке крови, функцию печени и почек.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими  механизмами.

При приеме Фуросемида возможно снижение способности концентрировать внимание. Следует удерживаться от применения препарата лицам, управляющим транспортными средствами и работающим с опасными механизмами.

Взаимодействие с другими лекарственными  средствами и другие виды взаимодействий.

Фуросемид может потенцировать ототоксичность аминогликозидов, этакриновой кислоты, цисплатина и других ототоксических лекарственных средств (особенно при нарушении функции почек), поэтому данные лекарственные средства не должны применяться одновременно с фуросемидом.

Прием фуросемида на фоне амфотерицина В, цисплатина, аминогликозидов, высоких доз отдельных цефалоспоринов и других нефротоксических лекарственных средств усиливает вредное влияние на почки. Если при лечении цисплатином требуется проведение форсированного диуреза, фуросемид назначают в низкой дозе (40 мг при нормальной функции почек) и при достаточной степени гидратации организма.

Сопутствующее применение циклоспорина А и фуросемида увеличивает риск возникновения подагрического артрита, вторичного по отношению к вызванной фуросемидом гиперурикемии, и риск возникновения вызванного циклоспорином нарушения почечной экскреции уратов.

Одновременное применение с нестероидными противовоспалительными средствами, включая ацетилсалициловую кислоту, может уменьшать действие фуросемида. У пациентов с гиповолемией нестрероидные противовоспалительные средства могут привести к острой сердечной недостаточности.

При применении высоких доз салицилатов увеличивается риск развития салицилизма.

При одновременном применении фуросемида с сердечными гликозидами, кортикостероидами, карбеноксолоном, корнем солодки в больших дозах и длительное применение слабительных средств может увеличить риск развития гипокалиемии. Может усиливаться действие курареподобных мышечных релаксантов, ингибиторов АПФ (ангиотензинпревращающего фермента) и антигипертензивных средств, варфарина, диазоксида, теофиллина. Под действием фуросемида потенцируется эффект сукцинилхолина и увеличивается кардио- и нейротоксичность препаратов лития. Поэтому при одновременном применении фуросемида и препаратов лития рекомендуется осуществлять мониторинг уровня лития.

Не рекомендуется сопутствующее применение фуросемида и хлоралгидрата. В отдельных случаях прием фуросемида на протяжении 24 ч после хлоралгидрата может вызвать приливы крови, усиленное потоотделение, возбужденное состояние, тошноту, повышение артериального давления и тахикардию.

При одновременном приеме с фуросемидом может уменьшаться эффективность антидиабетических средств и симпатомиметиков, имеющих свойство повышать артериальное давление (такие как эпинефрин, норэпинефрин).  Сопутствующее применение фенитоина может уменьшить эффективность фуросемида.

Фуросемид для перорального приема и сукральфат не должны применяться с интервалом менее 2 ч, т.к. сукральфат уменьшает абсорбцию фуросемида в кишечнике, то есть снижает его действие.

Пробеницид, метотрексат и другие препараты, подлежащие канальцевой секреции в почках,  блокируют экскрецию фуросемида (уменьшение эффективности фуросемида), и наоборот. Лечение с применением высоких доз фуросемида и указанных лекарственных средств может привести к увеличению их уровней в сыворотке крови и увеличению риска возникновения побочных эффектов.

Пациенты, получающие диуретики, могут страдать от тяжелой артериальной гипотензии и ухудшения функции почек, особенно при первом применении ингибитора АПГ (ангиотензинпревращающего гормона) или антагониста рецептора ангиотензина II, или же при первом применении этих лекарственных средств в увеличенной дозе.

еобходимо решить вопрос или о временном прекращении применения фуросемида, или об уменьшении дозы фуросемида за три дня до начала лечения, или же увеличить дозу ингибитора АПГ или антагониста рецептора ангиотензина II.

Если антигипертензивные препараты, диуретики или другие лекарственные средства, которые имеют свойство снижать артериальное давление, применяют одновременно с фуросемидом, следует ожидать еще большего снижения артериального давления.

Некоторые нарушения электролитного баланса (такие как гипокалиемия, гипомагниемия) могут повышать токсичность препаратов дигиталиса и некоторых других препаратов, которые вызывают синдром продления интервала QT.

У пациентов группы высокого риска нефропатии вследствие терапии радиоконтрастными веществами, при лечении фуросемидом наблюдалась большая частота нарушения функции почек после получения радиоконтрастных веществ по сравнению с пациентами группы высокого риска, которым проводили только внутривенную гидратацию до назначения радиоконтрастных веществ.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Фуросемид - «петлевой» диуретик, является активным салуретическим средством, вызывает быстро наступающий, выраженный и кратковременный  диуретический эффект. Нарушает реабсорбцию ионов натрия, хлора в толстом сегменте восходящей части петли Генле. Оказывает натрийуретический, хлоруретический эффект, увеличивает экскрецию калия, кальция, магния. Фуросемид уменьшает периферические отеки, застойные явления в легких, сосудистое легочное сопротивление, давление заклинивания легочных капилляров в легочной артерии и правого предсердия. Сохраняет эффективность при низкой скорости клубочковой фильтрации.

Фармакокинетика. После приема внутрь диуретическое действие развивается через 20-30 мин, достигает максимума через 1-2 ч и длится  до 4 ч.
После приема внутрь быстро всасывается в пищеварительном тракте. Биодоступность составляет 60 - 70%. При тяжелых заболеваниях почек или хронической сердечной  недостаточности степень абсорбции уменьшается.

Относительный объем распределения составляет 0,2 л/кг. Связывание с белками плазмы крови (преимущественно с альбуминами) – 95 - 99%. Метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов, преимущественно глюкуронидов. Выводится почками (88%) и с желчью (12%). Период полувыведения у пациентов с нормальной функцией почек и печени составляет 0,5-1,5 ч; при анурии может увеличиваться до 1,5 – 2,5 ч; при почечной и печеночной недостаточности вместе - до 11 - 20 ч.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства: таблетки белого, почти белого или белого с кремоватым оттенком цвета, круглой формы с плоской поверхностью, с фаской.

Срок годности. 2 года.

Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при  температуре от 15 ºС  до  25 º С. Хранят в недоступном для детей месте.

Упаковка. Таблетки №10 в блистере, 5 блистеров в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.