Гелофузин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕЛОФУЗИН

(GELOFUSINE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви:1-(2-гідроксіетил)-2-метил-5-нітроімідазол;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, блідо–жовтий розчин; pH 7,1-7,7; теоретична осмолярність – 274 мОсм/л; температура плавлення гелю ≤ 3 º С; концентрація електролітів: натрій – 154ммоль/л, хлорид – 120ммоль/л;

склад: 100 мл розчину для інфузії містять желатину сукцинільованого – 4,0 г, натрію хлориду – 0,701 г, натрію гідроксид – 0,136 г;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та пер фузійні розчини. Препарати желатину. Код АТС В 05А А 06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гелофузин   являє собою 4% розчин сукцинільованого желатину (відомого також як модифікований рідкий желатин) у фізіологічному розчині з усередненою молекулярною масою (Mw) 30.000 Дальтон. Відносна в’язкість розчину 1,9 при t 37°С, колоїдно–осмотичний тиск 34 мм рт. ст. Внаслідок сукциніляції молекули желатину стають більш негативно зарядженими а, отже, більш витягнутими. За рахунок форми молекул желатин чинить більший об’ємний ефект, ніж несукцинільовані білкові ланцюжки такої ж молекулярної маси. Об’ємний ефект Гелофузину еквівалентний кількості введеного розчину, тобто становить 100 %, який зберігається протягом 3-4 годин. Таким чином, Гелофузин є замінником плазми, але не має плазморозширювальної дії.

Фармакокінетика. Після інфузії Гелофузин швидко розповсюджується у внутрішньо судинному просторі та частково – з урахуванням низької частки молекулярної маси – у інтерстеціальному просторі. Об’ємозамісний ефект Гелофузину зберігається протягом не менше 3-4 годин. Виводиться він переважно із сечею, лише дуже невелика кількість – з фекаліями, тільки десь 1% введеного об’єму розчину метаболізується. Невеликі молекули виводяться безпосередньо шляхом гломерулярної фільтрації.

Показання для застосування.

• Профілактика та лікування абсолютної та відносної гіповолемії ( наприклад, внаслідок геморагічного або травматичного шоку, втрати крові під час операції, опіків, сепсису).

• Профілактика гіпотензії ( наприклад, у зв’язку з проведенням епідуральної або спінальної анестезії).

• Гемодилюція.

• Екстракорпоральний кровообіг (апарат серце-легені, гемодіаліз).

• При розведенні сумісних лікарських засобів, наприклад інсуліну.

Спосіб застосування та дози. Внутрішньо венне введення. Загальне дозування, тривалість та швидкість інфузії залежать від об’єму втрати крові або плазми, а також від стану пацієнта; залежно від результатів контролю звичайних параметрів кровообігу, наприклад, артеріального тиску, вони, при необхідності, повинні коригуватися. Слід пам’ятати про небезпеку циркуляторного перевантаження внаслідок занадто швидкої інфузії або надмірно великих доз. Інфузію слід починати негайно після приєднання упаковки з розчином до системи.

Для виявлення по можливості на більш ранньому етапі настання анафілактоїдних /анафілактичних реакцій перші 20-30 мл Гелофузину слід вливати повільно та під ретельним спостереженням.

У нижченаведеній таблиці зазначені нормативи щодо дозування препарату Гелофузин для дорослих:

Максимальна добова доза:

терапевтична межа залежить від ефекту розведення. При зменшенні гематокриту до рівня нижче  25% (для пацієнтів із серцево-судинною або легеневою недостатністю - 30%), потрібно вводити еритроцитарну масу або цільну кров (Гелофузин може застосовуватися паралельно із препаратом крові, швидкість і об'єм залежать від клінічного стану пацієнта). Максимальна добова доза залежить від об'єму втрати крові або плазми, а також від стану пацієнта. Наприклад, при масивних втратах крові, у разі необхідності, можливе переливання до 10 — 15 літрів розчину протягом 24 годин.

Максимальна швидкість інфузії:

залежить від стану коронарного кровотоку. Швидкість введення може бути збільшена за допомогою натискання на контейнер або застосування ін фузійного насоса. Перед введенням Гелофузин слід підігріти до температури 37 °С.

При інфузії під тиском (наприклад, за допомогою манжети або ін фузійного насоса) із контейнера з повітряним простором усередині, а також з приладу слід видалити або відкачати все повітря, оскільки інакше існує небезпека появи повітряної емболії під час інфузії.

Подальша інформація:

• необхідно контролю вати іонограму плазми і водний баланс організму;

• у разі потреби електроліти повинні бути заміщені;

• вплив на лабораторні показники може бути таким, що результати будуть вищими за   передбачувані: швидкість осідання еритроцитів, питома щільність сечі, неспецифічні визначення білка (наприклад за допомогою біуретового методу);

• особливо уважними рекомендується бути пацієнтам з порушеннями згортання крові, нирковою недостатністю і хронічним захворюванням печінки.

Побічна дія. Як і при будь-яких колоїдних препаратах, що заміщують об'єм, після інфузії Гелофузину можуть мати місце алергічні (анафілактоїдні або анафілактичні) реакції різної тяжкості. Ці реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів (кропив'янка) або ж можуть призвести до почервоніння обличчя і шиї. У поодиноких випадках можуть спостерігатися падіння артеріального тиску, шок або зупинка серця і дихання.

Протипоказання. Гелофузин не рекомендується приймати у наступних випадках:

• Відома гіпер чутливість до желатину;

• гіперволемія;

• гіпергідратація;

• тяжка серцева недостатність;

• недавно перенесений інфаркт міокарду;

• тяжкі порушення згортання крові;

• тяжка ниркова недостатність.

Передозування. Передозування розчинів, що заміщують об'єм, може призвести до гіперволемії з наступним ослабленням функції серця і легенів. На самому початку прояви симптомів циркуляторного перевантаження, наприклад при задишці, при застої у яремній вені, інфузія має бути негайно зупинена. Терапія симптоматична.

Особливості застосування.

Гелофузин діє на наступні клініко-лабораторні показники, підвищуючи відповідні показники:

ШОЕ, питома вага сечі, неспецифічне визначення білка плазми, наприклад біуретова проба.

Тільки з великою обережністю можна вводити Гелофузин при:

• відомих алергічних захворюваннях;

• гіпернатріємії;

• геморагічному діатезі;

• станах дегідратації.

З великою обережністю вводять до визначення дози для пацієнтів з порушенням згортання крові; при нирковій недостатності; при хронічному захворюванні печінки.

При компенсації важкої крововтрати великими об'ємами Гелофузину слід завжди   контролю вати гематокрит.

Подібно до вказаних ситуацій слід вести контроль ефектів розведення на коагуляцію крові (критичні значення: кількість тромбоцитів менше 50.000/мл, Quick’s test і парціальний тромбопластиновий час 35% від звичайного показника). У пацієнтів з порушеннями гемостазу, наприклад афібриногенемією, необхідно контролю вати концентрацію сироваткових електролітів. Слід уважно слідкувати за появою симптомів гіпокальцемії (наприклад ознаки тетанії, парестезії) і у разі необхідності вжити коригуючі дії.

Застосування під час вагітності і годування груддю. Дослідження на вагітних не проводились.

Вагітність: Гелофузин слід призначати тільки тоді, коли очікуваний сприятливий ефект перевищує потенційний ризик, оскільки небезпека анафілактоїдних/ анафілактичних реакцій не може бути повністю виключена.

Період годування груддю: Дані, які б підтверджували проникнення Гелофузину в молоко матері, а також застосування у дітей віком до 1 року відсутні.

Особливі вказівки і спеціальні застережні заходи при застосуванні.

Як і всі колоїдні препарати, що заміщують плазму, Гелофузин може викликати анафілактоїдні/ анафілактичні реакції різної тяжкості - від слабких шкірних симптомів (кропив'янка), почервоніння обличчя і шиї, до таких, що мають місце значно рідше, як: падіння артеріального тиску, шок, бронхоспазм, зупинка серця або дихання. Частота виникнення важких анафілактоїдних реакцій незначна 1 : 13 000.

Такі реакції можуть з'явитися як у пацієнтів, що перебувають у свідомості, так і в стані наркозу.

Однак у гострій фазі шоку, спричиненого недостатністю об'єму, анафілактоїдні/ анафілактичні реакції ніколи не спостерігалися.

Пацієнти, які одержують Гелофузин, повинні перебувати під ретельним спостереженням на випадок можливих анафілактоїдних/ анафілактичних реакцій.

Загальні керівні принципи для профілактики і лікування анафілактоїдних/ анафілактичних реакцій:

не існує відомого тесту для попередньої ідентифікації пацієнтів, схильних до анафілактоїдних/ анафілактичних реакцій; неможливо також передбачити і перебіг таких реакцій. Вони можуть бути як гістаміноопосередкованими, так і гістамінонезалежними. Виділенню гістаміну можна запобігти за допомогою застосування антигістамінних препаратів та комбінації блокаторів Ні і Н₂ рецепторів.

Обґрунтованість профілактичного застосування кортикостероїдів не доведена.

При застосуванні колоїдних препаратів необхідно додержуватися таких загальних принципів:

• лікарі і молодший медичний персонал мають володіти належною інформацією щодо ступеня і серйозності реакцій, які можуть бути спричинені колоїдними препаратами, що заміщують плазму;

• потрібне ретельне спостереження за пацієнтами під час введення перших 20-30 мл Гелофузину;

• обладнання і медикаменти для реанімації повинні бути напоготові;

• з появою анафілактоїдних / анафілактичних реакцій інфузія має бути негайно зупинена.

Симптоматичні та екстрені заходи, яких необхідно вжити проти анафілактоїдних / анафілактичних реакцій внаслідок введення колоїдних препаратів, що заміщують плазму:

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Змішування з іншими лікарськими препаратами може призвести до несумісності. Гелофузин непотрібно вводити одночасно з жировими емульсіями.

Умови та термін зберігання. Зберігають при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності – 3 роки. Не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на етикетці. Не заморожувати. Не використовувати, якщо розчин непрозорий та містить частки, а також, якщо контейнер ушкоджений або раніше відкривався.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 500 мл у поліетиленовому флаконі. По 10 флаконів у картонній коробці.

Виробник. Б. Браун Мельзунген АГ, Німеччина / B.Braun Melsungen AG, Germany, Б. Браун Медикал CA, Швейцарія / B.Braun Medical SA, Switzerland.

Адреса. B.Braun Melsungen AG, Carl – Braun – Strasse 1, 34209 Melsungen, Germany, B.Braun Medical SA, 9, route de sorge CH – 1023 Crissier, Switzerland.

ГЕЛОФУЗИН
р-р инф. фл. 500 мл, № 10      

Желатин сукцинированный    40 г/1000 мл
Натрия хлорид    7,01 г/1000 мл
Натрия гидроксид    1,36 г/1000 мл
Прочие ингредиенты: вода для инъекций.
Электролиты: натрий — 154 ммоль/л, хлорид — 120 ммоль/л. Величина рН — 7,1–7,7; коллоидно-осмотическое давление — 34 мм рт. ст., точка плавления геля ≤3 °С, вязкость при 37 °С — 1,9; теоретическая осмолярность — 274 мосм/л; объемный эффект — 100%, длительность объемного эффекта — 3–4 ч.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Гелофузин представляет собой 4% р-р сукцинированного желатина (известного также как модифицированный жидкий желатин) в 0,9% р-ре натрия хлорида с усредненной молекулярной массой 30 000 Да. Относительная вязкость р-ра 1,9 при температуре 37 °С, коллоидно-осмотическое давление 34 мм рт. ст. Вследствие сукцинирования молекулы желатина становятся более отрицательно заряженными и поэтому более извлеченными. За счет формы молекул желатин производит больший объемный эффект, чем несукцинированные белковые цепочки с такой же молекулярной массой. Объемный эффект Гелофузина эквивалентен количеству введенного р-ра, то есть составляет 100%, и сохраняется на протяжении 3–4 ч. Таким образом, Гелофузин является заменителем плазмы крови, но не оказывает плазморасширяющего действия.
После инфузии Гелофузин быстро распространяется во внутрисосудистом пространстве и частично — в связи с низкой молекулярной массой — в интерстициальном пространстве. Объемозависимый эффект Гелофузина сохраняется на протяжении не менее 3–4 ч. Выводится он преимущественно с мочой, лишь незначительное количество — с калом, только около 1% введенного р-ра метаболизируется. Небольшие молекулы выводятся непосредственно путем гломерулярной фильтрации.

ПОКАЗАНИЯ: для профилактики и лечения абсолютной и относительной гиповолемии (например при шоке вследствие геморрагии или травмы, кровопотери во время операции, ожогах, сепсисе); для профилактики артериальной гипотензии (например в связи с проведением эпидуральной или спинальной анестезии); при гемодилюции; экстракорпоральном кровообращении (аппарат сердце — легкие, гемодиализ) при разведении совместимых лекарственных средств, например инсулина.

ПРИМЕНЕНИЕ: в/в суммарная доза, продолжительность и скорость инфузии зависят от объема потери крови или плазмы крови, а также от состояния пациента; при необходимости их корригируют с учетом контролируемых параметров кровообращения, например АД. Следует помнить об опасности циркуляторной перегрузки вследствие слишком быстрой инфузии или введения слишком большого объема препарата. Инфузию нужно начинать немедленно после присоединения упаковки с р-ром к системе.
Для выявления возможных анафилактических/анафилактоидных реакций первые 20–30 мл препарата вводят медленно под врачебным наблюдением.
Взрослым назначают в следующих дозах:
Показание    Рекомендуемая средняя доза
Профилактика гиповолемии и артериальной гипотензии, лечение при легкой гиповолемии (например при небольшой кровопотере, плазмопотере)    500–1000 мл на протяжении 1–3 ч
Лечение тяжелой гиповолемии    1000–2000 мл
Критическая ситуация, угроза для жизни    500 мл в виде быстрой инфузии (под давлением), затем, после улучшения параметров гемодинамики сердечно-сосудистой системы, проводят инфузию Гелофузина в количестве, эквивалентном дефициту ОЦК
Гемодилюция (изоволемическая)    Объем вводимого Гелофузина должен быть эквивалентен дефициту плазмы крови, однако не более чем 20 мл/кг/сут
Экстракорпоральное кровообращение    Доза зависит от используемой системы циркуляции, но обычно составляет около 500–1500 мл
Максимальная суточная доза: терапевтическая граница зависит от эффекта разведения.
При снижении гематокрита до уровня ниже 25% (для пациентов с сердечно-сосудистой или легочной недостаточностью — 30%) требуется вводить эритроцитарную массу или цельную кровь (Гелофузин можно применять параллельно с препаратом крови, скорость и объем инфузии зависят от клинического состояния пациента). Максимальная суточная доза зависит от объема потерянной крови или плазмы крови, а также от состояния пациента. Например, при массивной кровопотере в случае необходимости возможно переливание до 10–15 л р-ра на протяжении 24 ч.
Максимальная скорость инфузии зависит от состояния коронарного кровотока. Скорость введения может быть увеличена с помощью нажима на контейнер или применения инфузионного насоса. Перед введением Гелофузин следует подогреть до температуры 37 °С.
При инфузии под давлением (например с помощью манжеты или инфузионного насоса) из контейнера с воздушным пространством внутри, а также из прибора следует удалить или откачать весь воздух, поскольку существует опасность появления воздушной эмболии во время инфузии.
Дальнейшая информация: необходимо контролировать водно-электролитный баланс организма; при необходимости возмещать электролиты. Введение препарата может влиять на ряд лабораторных показателей: СОЭ, удельную плотность мочи, результаты неспецифического определения белка (например с помощью биуретового метода).
Особую осторожность следует соблюдать при введении препарата пациентам с нарушениями свертывания крови, почечной недостаточностью и хроническими заболеваниями печени.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к желатину, гиперволемия, гипергидратация, тяжелая сердечная недостаточность, выраженные нарушения свертывания крови, тяжелая почечная недостаточность, недавно перенесенный инфаркт миокарда.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: при введении Гелофузина, как и других коллоидных плазмозамещающих препаратов, могут возникать аллергические (анафилактические/анафилактоидные) реакции различной степени тяжести: крапивница, гиперемия кожи шеи и лица, в редких случаях — снижение АД, бронхоспазм, анафилактический шок, остановка сердца и дыхания.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: данных о применении Гелофузина у детей нет.
С особой осторожностью следует применять Гелофузин при гипернатриемии, поскольку вместе с Гелофузином вводят дополнительный натрий; состояниях дегидратации, поскольку в этих случаях в первую очередь требуется коррекция водного баланса; нарушении свертывания крови, поскольку введение препарата влияет на факторы свертывания; почечной недостаточности, поскольку элиминация препарата может быть нарушена; хронических заболеваниях печени, так как это может влиять на синтез альбумина и факторов свертывания крови.
Несмотря на отсутствие данных об эмбриотоксическом действии Гелофузина, назначать его в период беременности можно только тогда, когда ожидаемый благоприятный эффект для матери превышает потенциальный риск для плода.
Данных о применении Гелофузина в период кормления грудью нет.
Как и все прочие коллоидные плазмозамещающие препараты, Гелофузин может вызвать развитие анафилактоидных/анафилактических реакций различной степени тяжести — от кожных проявлений (крапивница, гиперемия кожи лица и шеи) до системных: снижение АД, анафилактический шок, бронхоспазм, остановка сердца или дыхания.
Такие реакции могут возникать как у пациентов, находящихся в сознании, так и в состоянии наркоза. Однако в острой фазе шока, вызванного недостаточностью ОЦК, анафилактоидные/анафилактические реакции не наблюдались.
Пациенты, получающие Гелофузин, должны находиться под постоянным наблюдением в случае возможных анафилактоидных/анафилактических реакций.
Общие принципы профилактики и лечения анафилактоидных/анафилактических реакций: нет известного теста для предварительной идентификации пациентов, предрасположенных к анафилактоидным/анафилактическим реакциям; невозможно также предусмотреть и течение этих реакций. Они могут быть как гистаминозависимыми, так и гистаминонезависимыми. Выделение гистамина можно предотвратить с помощью применения антигистаминных препаратов и комбинированных блокаторов Н1- и Н2-рецепторов.
Целесообразность профилактического применения ГКС не доказана.
При применении коллоидных препаратов следует придерживаться следующих принципов:
• врачи и младший медицинский персонал должны владеть надлежащей информацией относительно степени выраженности реакций, которые могут быть вызваны коллоидными плазмозамещающими препаратами;
• требуется тщательное наблюдение пациентов во время введения первых 20–30 мл Гелофузина;
• следует иметь наготове оборудование и препараты для проведения реанимационных мероприятий;
• при появлении анафилактоидных/анафилактических реакций инфузию немедленно прекращают.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: нельзя смешивать препарат с другими лекарственными средствами, что может привести к несовместимости. Гелофузин нельзя вводить одновременно с жировыми эмульсиями.
Гелофузин имеет низкое содержание кальция (не более 0,4 ммоль/л), поэтому не вызывает свертывания крови. Гелофузин можно применять как растворитель для инсулина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: р-ров, которые возмещают объем, может привести к гиперволемии с последующим снижением функции сердца и легких. При появлении симптомов гиперволемии, например при одышке, застое в яремной вене, инфузия должна быть немедленно прекращена. Терапия симптоматическая.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре до 25 °С. Не замораживать. Не использовать непрозрачный или содержащий частицы р-р, а также если контейнер поврежден или ранее открывался.