Герпевир - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕРПЕВІР

(HERPEVIR)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить ацикловіру в перерахуванні на 100 % речовину 200 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.

Код АТС J05А В01.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Лікування вірусних інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес;

- профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з нормальним імунітетом;

-  профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом;

- лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний герпес);

- профілактика та лікування інфекцій, спричинених вірусом герпесу, у хворих з тяжким імунодефіцитом, а саме: з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції (кількість CD4+< 200/мм³, включаючи пацієнтів, хворих на СНІД або зі СНІД-асоційованими комплексами) та після трансплантації кісткового мозку.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до ацикловіру, валацикловіру або до інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, Герпевір^Ò призначають у дозі 200 мг 5 разів на добу з 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду. Лікування має тривати 5 днів, але у разі тяжкої первинної інфекції може бути продовжено до 10 днів.

Для деяких хворих з імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) чи для хворих зі зниженою засвоюваністю у кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосувати відповідну дозу для внутрішньовенного введення.

Лікування слід розпочинати якомога раніше після початку розвитку інфекції. У випадку рецидивуючого герпесу найкраще розпочинати лікування у продромальний період або після появи перших ознак ураження шкіри.

Профілактика рецидивів  інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

У хворих із нормальним імунітетом для запобігання рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, таблетки Герпевір^Ò приймають у дозі по 200 мг 4 рази на добу з 6-годинним інтервалом або 400 мг 2 рази на добу з 12-годинним інтервалом.

Лікування буде ефективним навіть після зменшення дози до 200 мг 3 рази на добу з 8-годинним інтервалом або навіть до 2 разів на добу з 12-годинним інтервалом.

У деяких хворих радикальне поліпшення спостерігається після прийому добової дози 800 мг.

Тривалість профілактичного застосування ацикловіру залежить від частоти рецидивів, визначається тривалістю періоду ризику, але лікування не повинно перевищувати 6-12 місяців.

Профілактика виникнення  інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

Для профілактики інфекцій,  спричинених вірусом простого герпесу у хворих з імунодефіцитом, таблетки Герпевір^Ò призначають у дозі 200 мг 4 рази на добу з 6-годинним інтервалом. Хворим зі значним імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або хворим зі зниженою засвоюваністю у кишечнику  дозу можна подвоїти до 400 мг або застосувати відповідну дозу для внутрішньовенного введення.

Тривалість профілактичного застосування визначається тривалістю періоду ризику.

Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу

Для лікування інфекцій, спричинених вірусами вітряної віспи тa оперізувального герпесу, слід приймати таблетки Герпевір^Ò у дозі 800 мг 5 разів на добу з 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду. Лікування повинно тривати 7 діб.

Хворим з тяжким імунодефіцитом  (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або хворим зі зниженою засвоюваністю у кишечнику краще застосовувати внутрішньовенне введення.

Профілактика та лікування інфекцій, спричинених вірусом герпесу, у хворих зі значним імунодефіцитом

Для лікування хворих зі значним імунодефіцитом слід приймати 800 мг Герпевіру^Ò 4 рази на добу з 6-годинним інтервалом. Лікуванню хворих після трансплантації кісткового мозку має передувати внутрішньовенна терапія Герпевіром^Ò протягом 1 місяця.

Тривалість лікування хворих після трансплантації кісткового мозку становить 6 місяців (від 1 до 7 місяців після трансплантації). У хворих з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції курс лікування становить 12 місяців, для збереження позитивного ефекту бажано продовжити курс лікування.

Діти

Для лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у дітей старше 2 років з імунодефіцитом можна застосовувати такі ж самі дози, як і для дорослих.

Для лікування вітряної віспи дітям віком від 6 років призначають 800 мг Герпевіру 4 рази на добу, дітям віком від 2 до 6 років – 400 мг 4 рази на добу. Тривалість лікування становить 5 днів.

Спеціальних даних щодо застосування Герпевіру для профілактики (запобігання рецидивів) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, або для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, у дітей з нормальним імунітетом немає.

Пацієнти літнього віку

Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у хворих літнього віку, тому дозу препарату для них слід відповідно змінити. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Ниркова недостатність

Герпевір слід з обережністю призначати хворим із нирковою недостатністю. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

При лікуванні інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих із нирковою недостатністю рекомендовані  пероральні дози не призводять до накопичення ацикловіру, рівень якого перевищував би безпечний рівень, встановлений для внутрішньовенного введення. Проте для хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) рекомендується встановити дозу 200 мг 2 рази на добу з інтервалом приблизно 12 годин.

При лікуванні інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний герпес), для хворих зі значно зниженим імунітетом рекомендується при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну – менше 10 мл/хв) встановити дозу 800 мг 2 рази на добу з приблизно 12-годинним інтервалом, а для хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – у межах 10-25 мл/хв) – 800 мг 3 рази на добу з інтервалом приблизно 8 годин.

При застосуванні великих пероральних доз ацикловіру слід підтримувати адекватну гідратацію цих пацієнтів.

Побічні реакції.

З боку крові і лімфатичної системи: дуже рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.

Вищенаведені неврологічні реакції загалом є оборотними і зазвичай виникають при застосуванні для лікування хворих з нирковою недостатністю або іншими факторами ризику.

З боку дихальної системи: дуже рідко – задишка.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко – анорексія.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – оборотне підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів; дуже рідко – жовтяниця, гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – свербіж, висипання (включаючи світлочутливість); нечасто – кропив’янка, алопеція (чіткого зв’язку з ацикловіром не виявлено).

З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, анафілаксія.

З боку сечовидільної системи: рідко – збільшення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, біль у нирках, що може бути асоційований з нирковою недостатністю.

Загальні розлади: дуже рідко – підвищена втомлюваність, гарячка.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, задишка, ниркова недостатність, головний біль, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, летаргія, судоми та кома.

Лікування: промивання шлунка, підтримка функції життєво важливих органів, симптоматичне лікування, гемодіаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату у період вагітності можливе у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацикловір проникає у грудне молоко, тому на період лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Діти. Дітям до 2 років дану лікарську форму препарату не застосовують.

Особливості застосування.

При застосуванні Герпевіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому пацієнтам із нирковою недостатністю, а також хворим літнього віку з великою ймовірністю порушення функції нирок рекомендується зменшення дози. Дані категорії пацієнтів відносяться до групи ризику з розвитку неврологічних побічних реакцій і тому мають перебувати під пильним контролем для виявлення цих побічних реакцій. Відзначається, що дані реакції мають оборотний характер у разі припинення лікування препаратом.

Якщо у пацієнток з герпесом статевих органів протягом 1 тижня стан не покращується, слід проконсультуватися з лікарем (у хворих з герпесом статевих органів підвищений ризик розвитку раку шийки матки, тому слід проводити тест Папаніколау 1 раз на рік для виявлення початкових змін шийки матки).

При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів.

При вітряній віспі терапія більш ефективна, якщо її розпочинати протягом 24 годин після появи типових для неї висипань.

Герпевір можна приймати з їжею.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід з обережністю застосовувати препарат особам, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами, у зв’язку з ризиком розвитку можливих небажаних реакцій з боку нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ацикловір виділяється головним чином у незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які лікарські засоби, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з пробенецидом або циметидином уповільнюється виведення препарату. При застосуванні з нефротоксичними препаратами може посилюватися нефротоксична дія, особливо при порушеннях функції нирок.

При одночасному застосуванні з імуносупресантами при лікуванні хворих після трансплантації органів також підвищується у плазмі крові рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату, але внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру корекція дози не потрібна.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з інгібіторною активністю відноcно вірусу герпесу людини, що включає вірус простого герпесу І та ІІ типу, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу, вірус Епштейна-Барра та цитомегаловірус.

Інгібіторна активність ацикловіру проти вищезазначених вірусів є високоселективною. Фермент тимідинкіназа в нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому токсична дія відносно клітин організму-господаря є мінімальною. Проте тимідинкіназа, закодована у вірусах простого герпесу, вірусах вітряної віспи, оперізувального герпесу та вірусах Епштейна-Барра, перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру – аналог нуклеозиду, який потім перетворюється послідовно на дифосфат і трифосфат за допомогою ферментів клітини. Слідом за вбудовуванням у вірусну ДНК ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною  ДНК-полімеразою, результатом чого є припинення синтезу ланцюга вірусної ДНК.

При тривалих або повторних курсах лікування тяжких хворих зі зниженим імунітетом можуть траплятися випадки зменшеної чутливості окремих штамів вірусу, які не завжди відповідають на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов´язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження вірусної тимідинкінази та ДНК. Взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів.

Застосування таблетованого ацикловіру разом з антиретровірусними препаратами зменшує летальність хворих з розвинутою стадією ВІЛ-інфекції, а також, за умови попереднього застосування протягом 1 місяця ацикловіру для внутрішньовенного введення, зменшує летальність хворих після трансплантації кісткового мозку.

Фармакокінетика.

Ацикловір лише частково абсорбується у кишечнику.

У дорослих кінцевий період напіввиведення при внутрішньовенному введенні ацикловіру становить приблизно 2,9 години. Більшість препарату виводиться в незміненому вигляді нирками. Виведення препарату нирками здійснюється шляхом не лише гломерулярної фільтрації, а й тубулярної секреції.

9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру і становить приблизно 10-15 % застосованої дози, який може бути визначений у сечі.

У хворих з хронічною нирковою недостатністю середній кінцевий рівень напіввиведення становить 19,5 години. Середній рівень напіввиведення ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 години. Рівень ацикловіру в плазмі під час діалізу знижується приблизно на 60 %.

Концентрація препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50 % від відповідної концентрації у плазмі. Рівень зв´язування з білками плазми крові відносно низький (від 9 до 33 %) і при взаємодії з іншими лікарськими засобами він не змінюється.

При одночасному застосуванні ацикловіру та зидовудину для лікування ВІЛ-інфікованих хворих не було виявлено ніяких змін фармакокінетики цих препаратів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 200 мг: білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею, з фаскою; таблетки 400 мг: білого або майже білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею, з фаскою і рискою.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 400 мг № 10 у блістері, 1 блістер у пачці;

таблетки по 200 мг № 10 у блістері, 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ВАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 0,2 г, № 10, № 20

Прочие ингредиенты: крахмал картофельный, повидон низкомолекулярный медицинский, кальция стеарат.

№ UA/2466/03/01 от 19.03.2007 до 19.03.2012

табл. 0,4 г, № 10

Прочие ингредиенты: крахмал картофельный, повидон низкомолекулярный медицинский, кальция стеарат.

№ UA/2466/03/02 от 19.03.2007 до 19.03.2012

пор. д/п ин. р-ра 0,25 г фл., № 10

№ UA/2466/01/01 от 21.09.2009 до 21.09.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Ацикловир — аналог пуринового нуклеозида дезоксигуанидина — компонента ДНК. Особенно эффективен относительно вирусов простого герпеса и опоясывающего лишая. Сходство структур ацикловира и дезоксигуанидина позволяет ацикловиру взаимодействовать с вирусными ферментами, что приводит к прерыванию размножения вируса. После проникновения ацикловира в пораженную герпесом клетку под влиянием тимидинкиназы, выделяемой вирусом, ацикловир превращается в ацикловир-монофосфат, который ферментами клетки хозяина превращается сначала в ацикловир-дифосфат, а затем в активную форму ацикловир-трифосфат, выборочно блокирующий синтез вирусной ДНК. На репликацию ДНК клетки хозяина (человека) ацикловир-трифосфат практически не влияет.
Ацикловир при герпесе предупреждает образование новых элементов высыпаний, снижает вероятность кожной диссеминации и висцеральных осложнений, ускоряет образование корочек, ослабляет боль в острой фазе опоясывающего лишая.
Препарат проявляет иммуностимулирующее действие.
Активен также в отношении вируса Эпштейна — Барр, цитомегаловируса.
Фармакокинетика. После приема внутрь всасывается частично (около 20%). Прием с пищей мало влияет на всасывание. Относительно слабо связывается с белками плазмы крови (9–33%). Препарат хорошо проникает в ткани и жидкости организма, проходит через ГЭБ и плацентарный барьер, проникает в грудное молоко. C_max в крови в зависимости от дозы достигается через 1,5–2 ч. T_1/2 при приеме внутрь составляет около 3 ч; при почечной недостаточности — увеличивается до 19,5 ч. С возрастом скорость выведения препарата замедляется, но незначительно увеличивается T_1/2. Выделяется в основном почками в неизмененном виде, частично в виде метаболита 9-карбоксиметоксиметилгуанина.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции кожи и слизистых оболочек, вызванные вирусом Herpes simplex 1-го и 2-го типа, включая первичный и рецидивирующий генитальный герпес; для профилактики этих заболеваний у больных с нарушениями иммунной системы; у больных с опоясывающим лишаем — без иммунологических нарушений; при ветряной оспе.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Системное применение: детям при первичных инфекциях, вызванных вирусом Herpes simplex 1-го и 2-го типа, в возрасте до 2 лет назначают в дозе 0,5 г/сут, старше 2 лет — 1 г/сут в 5 приемов.
Для детей при инфекциях, вызванных Varicella zoster, в возрасте до 2 лет суточная доза составляет 0,8 г, от 2 до 6 лет — 1,6 г, старше 6 лет — 3,2 г. Кратность приема — 4 раза в сутки. Курс лечения — не менее 5 сут.
Взрослым при первичных инфекциях, вызванных вирусом Herpes simplex 1-го и 2-го типа, назначают по 0,2 г (1 таблетка) 5 раз в сутки с перерывом на ночь (суточная доза — 1 г). Курс лечения — 5 сут.
Пациентам с иммунодефицитом (в том числе после трансплантации органов или костного мозга, при нарушении всасывания в кишечнике) назначают по 0,4 г 5 раз в сутки; курс лечения составляет не менее 5 сут, при необходимости — до 10 сут.
Для профилактики инфекций, вызванных вирусом Herpes simplex 1-го и 2-го типа, у взрослых с нормальным иммунным статусом суточная доза составляет 0,8 г (по 0,2 г 4 раза в сутки с интервалом 6 ч или по 0,4 г 2 раза с интервалом 12 ч). В некоторых случаях суточную дозу можно снизить до 0,6 г (в 2–3 приема). Пациентам с выраженным иммунодефицитом назначают по 0,4 г 4 раза в сутки. Продолжительность курса профилактического лечения устанавливают индивидуально.
Для взрослых с нормальным иммунным статусом при инфекциях, вызванных Varicella zoster, суточная доза составляет 4 г (по 0,8 г 5 раз в сутки). Курс лечения — не менее 7 сут.
При нарушении выделительной функции почек и при назначении лицам пожилого возраста дозу препарата следует снизить с учетом клиренса креатинина: при лечении инфекций, вызванных Herpes simplex, при клиренсе креатинина <10 мл/мин суточную дозу снижают до 0,4 г в 2 приема с интервалом между ними не менее 12 ч; при лечении инфекций, вызванных Varicella zoster, и при поддерживающей терапии у больных с выраженным снижением иммунитета и при клиренсе креатинина 10–25 мл/мин препарат назначают по 2,4 г/сут в 3 приема с интервалом 8 ч; у пациентов с клиренсом креатинина <10 мл/мин суточную дозу снижают до 1,6 г в 2 приема с интервалом 12 ч.
В/в препарат вводят медленно. Перед применением содержимое 1 флакона следует растворить в 10 мл воды для инъекций или изотонического р-ра натрия хлорида; вводить при помощи инфузионного насоса. Для приготовления инфузионного р-ра содержимое 2 флаконов ex tempore растворяют в 100 мл изотонического р-ра натрия хлорида или лактатного р-ра Рингера; при необходимости введения дозы, превышающей 500 мг, добавляют адекватное количество растворителя. Приготовление инфузионного р-ра для детей, которым необходимы дозы ≤10 мг, выполняют в 2 этапа: сначала содержимое флакона растворяют в 10 мл воды для инъекций или изотонического р-ра натрия хлорида, затем соответствующую дозу добавляют к инфузионному р-ру в соотношении 1:5 (например 4 мл в 20 мл).

При нарушении функции почек и у лиц пожилого возраста дозу снижают с учетом уровня выведения креатинина из организма.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к ацикловиру, при обезвоживании организма, тяжелое нарушение функции почек. Препарат не рекомендуется применять в период беременности и кормления грудью (в период лечения необходимо прекратить грудное вскармливание).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при приеме внутрь возможны такие побочные реакции:
со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, кишечные колики;
аллергические реакции: кожная сыпь, зуд; отеки, лихорадка;
со стороны ЦНС: головная боль, утомляемость, головокружение;
изменение лабораторных показателей: повышение уровня билирубина, мочевины, креатинина, печеночных трансаминаз; ухудшение гематологических показателей;
прочие: редко — анорексия; очень редко — алопеция.
При очень быстром в/в введении ацикловира и дегидратации может возникать преходящее повышение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови, поэтому вливание следует проводить медленно и обеспечить достаточную гидратацию. При попадании р-ра в подкожную жировую клетчатку возникает местная реакция раздражения тканей.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

препарат следует применять с осторожностью при нарушении функции почек, у лиц пожилого возраста, а также при назначении в высоких дозах, особенно у пациентов с дегидратацией. Во время лечения следует контролировать функцию почек (определение уровня азота мочевины в крови и креатинина в плазме крови).
Если состояние женщины с герпесом половых органов на протяжении 1 нед не улучшается, необходимо провести гинекологическое обследование (у больных с герпесом половых органов повышен риск развития рака шейки матки, поэтому следует выполнять тест Папаниколау 1 раз в год для выявления начальных изменений шейки матки).
При лечении генитального герпеса следует избегать половых контактов.
При ветряной оспе терапия более эффективна, если ее начинать на протяжении 24 ч после появления типичной для нее сыпи.
Герпевир можно принимать во время еды.
Назначение препарата в период беременности возможно только при угрожающих жизни инфекциях, когда ожидаемая польза для будущей матери превышает потенциальный риск для плода. Ацикловир проникает в грудное молоко, поэтому в период лечения препаратом необходимо прекратить кормление грудью.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

пробенецид при одновременном применении повышает концентрацию ацикловира в плазме крови и удлиняет его T_1/2. Сочетанное применение ацикловира и мофетила микофенолата обусловливает повышение концентрации обоих ингредиентов в плазме крови. Следует соблюдать осторожность при одновременном применении ацикловира и нефротоксичных препаратов, в связи с возможностью усиления их нефротоксического действия, особенно при нарушении функции почек.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

головная боль, тошнота, рвота, диарея, одышка, почечная недостаточность, судороги, кома. Рекомендуется контролировать функциональное состояние почек, провести активную гидратацию организма, поддерживать достаточный диурез для предупреждения кристаллурии. Ацикловир выводится из организма при гемодиализе, перитонеальный диализ менее эффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре 8–15 °С. Приготовленный р-р может храниться при комнатной температуре не более 12 ч.