Глюксил - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЛЮКСИЛ

(GLUXYL)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або жовтуватого кольору рідина, без запаху; теоретична осмолярність 940 мОсм/л; рН 4,5 - 6,5; енергетична цінність – 500 ккал/л.

склад: 100 мл розчину містять глюкози – 7,5 г, ксиліту – 5 г, натрію оцтовокислого три гідрату – 0,3 г, натрію хлориду – 0,288 г, кальцію хлориду – 0,01 г, калію хлориду – 0,045 г, магнію хлориду – 0,02 г,

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Іонний склад препарату: Na⁺ -85,9 ммоль/л, K⁺ -6,0 ммоль/л, Ca⁺⁺ -0,9 ммоль/л, Mg⁺⁺ -2,1 ммоль/л, Cl^- -61,3 ммоль/л, СН₃СОО^-   -36,6 ммоль/л.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та пер фузійні розчини. Електроліти в комбінації з іншими препаратами. Код АТС В 05Х А 31.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Глюксил має енергетичну, дезiнтоксикацiйну, реологiчну, протишокову та залужнюючу дії.

Основними дiючими речовинами в препаратi є глюкоза, ксиліт та натрiю ацетат.

Глюкоза є не тільки основним джерелом енергії в організмі, але і необхідним компонентом для синтезу ряду речовин. При цьому найбільш важливим є білковий метаболізм. Глюкоза метаболізується у всіх клітинах і вона є найважливішим джерелом енергії насамперед для мозку, еритроцитів та клітин кісткового мозку.   Важливо, що глюкоза утилізується навіть в анаеробних умовах. Максимальна швидкість утилізації глюкози організмом 0,5 г/год.

Ксиліт – це п’ятиатомний спирт, який при внутрішньо венному введенні швидко включається в загальний метаболізм, 80% якого засвоюється печінкою і накопи чується у вигляді глікогену, решта ксиліту засвоюється тканинами інших органів (нирок, серця, підшлункової залози, надниркових залоз, головного мозку) та виділяється із сечею. Продукт обміну вуглеводів - ксиліт - є пентитолом і безпосередньо включається в пентозофосфатний цикл метаболізму. Ксиліт на відміну від фруктози і сорбіту не спричиняє зниження в печінці аденіннуклеотидів (АТФ, АДФ, АМФ), він безпечний для введення хворим, які мають чутливість до фруктози або дефіцит ферменту фруктозо-1,6-дифосфатази. Вважається, що ксиліт має більшу антикетогенну, азотзберігаючу дію, ніж глюкоза і однаково добре засвоюється як у перед-, так і в після операційному періоді. Враховуючи, що ксиліт є джерелом енергії з незалежним від інсуліну метаболізмом, діє антикетогенно і ліпотропно, він рекомендується для застосування як засіб парентерального живлення хворих, особливо тих, що перенесли операції на шлунково-кишковому тракті. Максимальна швидкість утилізації ксиліту становить 0,25 г/кг маси тіла/год.

Доведено, що комбіноване використання глюкози та ксиліту не спричиняє збільшення концентрації метаболітів, що виникає при їх ізольованому застосуванні.

Натрію ацетат належить до залужнюючих засобів сповільненої дії. Він спричиняє накопичення основ за рахунок метаболізації забуферованого препарату і призначається при тих видах метаболічного ацидозу, при яких накопичення надлишку Н⁺ відбувається повільно (наприклад, при нирковому та дефіцитному не дихальному ацидозі). У таких випадках немає необхідності в терміновій корекції, відновлення буферних основ може відбуватися за рахунок метаболізації ацетату натрію. При використанні натрію ацетату на вiдмiну вiд розчину натрiю гiдрокарбонату корекцiя метаболiчного ацидозу вiдбувається повiльніше, в мiру включення натрiю ацетату в обмiн речовин, не спричиняючи рiзких коливань рН. Споживання кисню при метаболізмі ацетату виражено менше ніж при метаболізмі лактату. Натрію ацетат протягом 1,5-2 годин повністю метаболізується в еквівалентну кількість натрію гідро карбонату, не спричиняє явищ внутрішньоклітинного інтерстиціального набряку головного мозку і підвищення агрегації тромбоцитів та еритроцитів.

Завдяки своєму складу Глюксил належить до групи багатокомпонентних гіперосмолярних розчинів. Після введення препарату у вену підвищується осмотичний тиск крові, посилюється евакуація рідини із тканин у судинне русло, підвищуються процеси обміну речовин, покращується дезінтоксикаційна функція печінки, посилюється серцева діяльність, підвищується діурез.

Показання для застосування. Препарат рекомендується застосовувати як засіб   для покриття потреби організму в калоріях у рамках парціального та повноцінного парентерального харчування, для зменшення iнтоксикацiї, корекцiї кислотно-лужного балансу при шокових станах (з урахуванням осмолярності крові   та   сечі),   при опiковiй   хворобi, при затяжних   гнiйних   процесах, при захворюваннях печінки, при рiзних iнфекцiйних захворюваннях та токсикоінфекціях, у пiсляоперацiйному періоді.  

Спосіб застосування та дози. Дорослим Глюксил вводять внутрiшньовенно краплинно зі швидкістю 40 - 60 крапель на хвилину, тобто 1,7 - 2,5 мл/кг/год або 120 – 180 мл/год при масі тіла 70 кг.  

Максимальна доза: 1 400 мл на добу при масі тіла 70 кг або 1 г ксиліту/кг маси тіла/добу + 1,5 г глюкози/кг маси тіла/добу.

Максимальна швидкість інфузії: 180 мл/год при масі тіла 70 кг (60 крапель на хвилину) або 0,125 г ксиліту/кг маси тіла/год + 0,187 г глюкози/кг маси тіла/год.

Побічна дія. Нудота, здуття живота, пронос, біль у животі. Глюксил, як й інші гіпертонічні та гіперосмолярні розчини, при тривалому введенні може спричиняти подразнення периферийних вен у місці введення.

Протипоказання. Підвищена чутливість до складових препарату. Цукровий діабет і стани, які супроводжуються гіперглікемією, гіперосмолярна кома, анурія. Глюксил не треба вводити в тих випадках, коли протипоказане вливання рiдини (набряки, крововилив у мозок, тромбоемболiя, виражена серцево-судинна декомпенсацiя, артеріальна гіпертензія ІІІ ст.).

Передозування. При введенні великих об’ємів можливі порушення функціонального стану печінки і виснаження інсулярного апарату підшлункової залози. При значному передозуваннi препарату може виникнути гіперглікемічний синдром, нудота, здуття кишечнику, пронос, біль у животі. В цьому випадку введення препарату негайно припиняється.

Особливості застосування. Препарат застосовують з урахуванням осмолярності крові та сечі. Введення Глюксилу здійснюють під контролем вмісту цукру в крові і при необхідності застосовують інсулін. При хворобах печінки препарат призначають під контролем показників функції печінки. Оскільки Глюксил має жовчогінні властивості, його введення у хворих із жовчокам’яною хворобою слід здійснювати обережно, під контролем лікаря. Вивчення можливості застосування Глюксилу у вагітних, жінок у період лактації та у дітей не проводилися.

При введеннях великих доз препарату (більше 400 мл) для більш повного засвоєння глюкози одночасно з препаратом призначають інсулін з розрахунку 1 одиниця інсуліну на 4-5 г глюкози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат не можна змішувати з фосфат- та карбонатвміщуючи ми розчинами. Глюксил не повинен бути розчином-носієм для інших препаратів. Додавання препаратів може призвести до фізико-хімічних змін.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому місці при температурі від +2   ^оС   до +25 ^оС. Заморожування препарату не допускається. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Скляні пляшки місткістю 250 мл та 450 мл.

Виробник. ТОВ “Юрія-Фарм”.

Адреса.  03680, Україна, м. Київ, вул. М. Амосова, 10; тел. (044) 275-92-42.

Глюксил оказывает энергетическое, дезинтоксикационное, реологическое, противошоковое и ощелачивающее действие. Основными действующими веществами в препарате являются глюкоза, ксилитол и натрия ацетат.
Глюкоза не только основной источник энергии в организме, но и необходимый компонент для синтеза ряда веществ. При этом наиболее важным является белковый метаболизм. Глюкоза метаболизируется во всех клетках и служит важнейшим источником энергии, прежде всего для мозга, эритроцитов и клеток костного мозга. Важно, что глюкоза утилизируется даже в анаэробных условиях. Максимальная скорость утилизации глюкозы организмом 0,5 г/ч.
Ксилитол — пятиатомный спирт, который при в/в введении быстро включается в общий метаболизм, 80% которого усваивается печенью и накапливается в виде гликогена, остаток ксилитола усваивается тканями других органов (почек, сердца, поджелудочной железы, надпочечников, головного мозга) и выводится с мочой. Продукт обмена углеводов — ксилитол — является пентитолом и непосредственно включается в пентозофосфатный цикл метаболизма. Ксилитол, в отличие от фруктозы и сорбита, не вызывает снижения в печени уровня адениннуклеотидов (АТФ, АДФ, АМФ), он безопасен для введения больным с повышенной чувствительностью к фруктозе или имеющим дефицит фермента фруктозо-1,6-дифосфатазы. Считается, что ксилитол обладает более выраженным антикетогенным, азотсохраняющим действием, чем глюкоза, и одинаково хорошо усваивается как в пред-, так и в послеоперационный период. Учитывая, что ксилитол — источник энергии с независимым от инсулина метаболизмом, действующий антикетогенно и липотропно, он рекомендуется для применения как средство парентерального питания больных, в особенности перенесших оперативные вмешательства на ЖКТ. Максимальная скорость утилизации ксилитола составляет 0,25 г/кг/ч.
Установлено, что комбинированное использование глюкозы и ксилитола не вызывает повышения концентрации метаболитов, которое отмечают при их раздельном применении.
Натрия ацетат относится к ощелачивающим средствам замедленного действия. Он вызывает накопление оснований за счет метаболизации забуференного препарата и назначается при тех видах метаболического ацидоза, при которых накопление избытка Н⁺ происходит медленно (например при почечном и дефицитном недыхательном ацидозе). В таких случаях нет необходимости в срочной коррекции, восстановление буферных оснований может происходить за счет метаболизации ацетата натрия. При использовании натрия ацетата, в отличие от р-ра натрия гидрокарбоната, коррекция метаболического ацидоза происходит медленнее, по мере включения натрия ацетата в обмен веществ, не вызывая резких колебаний рН. Потребление кислорода при метаболизме ацетата меньше, чем при метаболизме лактата. Натрия ацетат на протяжении 1,5–2 ч полностью метаболизируется в эквивалентное количество натрия гидрокарбоната, не вызывает явлений внутриклеточного интерстициального отека головного мозга и повышения агрегации тромбоцитов и эритроцитов.
Благодаря своему составу Глюксил относится к группе многокомпонентных гиперосмолярных р-ров. После введения препарата в/в повышается осмотическое давление крови, усиливается эвакуация жидкости из тканей в сосудистое русло, интенсифицируются процессы обмена веществ, улучшается дезинтоксикационная функция печени, усиливается сердечная деятельность, повышается диурез.

препарат рекомендуется применять в качестве средства для возмещения потребности организма в калориях при парентеральном питании, для снижения интоксикации, коррекции нарушений кислотно-основного равновесия при шоковых состояниях (с учетом осмолярности крови и мочи), при ожоговой болезни, затяжных гнойных процессах, заболеваниях печени, различных инфекционных заболеваниях и токсикоинфекциях, в послеоперационный период.

взрослым Глюксил вводят в/в капельно со скоростью 40–60 капель в минуту, то есть 1,7–2,5 мл/кг/ч или 120–180 мл/ч при массе тела 70 кг.
Максимальная доза — 1400 мл в сутки при массе тела 70 кг или 1 г ксилитола/кг массы тела/сут + 1,5 г глюкозы/кг массы тела/сут.
Максимальная скорость инфузии — 180 мл/ч при массе тела 70 кг (60 капель в минуту) или 0,125 г ксилитола/кг массы тела/ч + 0,187 г глюкозы/кг массы тела/ч.

повышенная чувствительность к компонентам препарата, сахарный диабет и состояния, сопровождающиеся гипергликемией, гиперосмолярная кома, анурия. Глюксил не следует вводить в тех случаях, когда противопоказано вливание жидкости (отеки, геморрагический инсульт, тромбоэмболия, выраженная сердечно-сосудистая недостаточность в фазе декомпенсации, АГ III ст.).

тошнота, метеоризм, диарея, боль в животе. Глюксил, как и другие гипертонические и гиперосмолярные р-ры, при продолжительном введении может вызывать раздражение периферических вен в месте введения.

препарат применяют с учетом осмолярности крови и мочи. Введение Глюксила осуществляют под контролем уровня глюкозы в крови и, при необходимости, применяют инсулин. При заболеваниях печени препарат назначают под контролем показателей функции печени. Поскольку Глюксил обладает желчегонными свойствами, его введение у больных с желчнокаменной болезнью следует осуществлять с осторожностью, под контролем врача. Возможность применения Глюксила в период беременности и кормления грудью, а также у детей не установлена.

препарат нельзя смешивать с фосфат- и карбонатсодержащими р-рами. Глюксил нельзя использовать в качестве р-ра носителем для других препаратов. Их добавление может привести к физико-химическим изменениям Глюксила.

при введении больших объемов препарата возможны нарушения функционального состояния печени и истощения инсулярного аппарата поджелудочной железы. При значительной передозировке препарата могут возникнуть гипергликемия, тошнота, метеоризм, диарея, боль в животе. В этом случае введение препарата немедленно прекращают.

в сухом месте при температуре 2–25 °С. Не допускать замораживание препарата.