Ибуфен - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ІБУФЕН^®

(IBUFEN)

Склад лікарского засобу:

діюча речовина: ібупрофен;

5 мл суспензії містять 100 мг ібупрофену;

допоміжні речовини: макроголгліцерол гідроксистеарат, натрію кармелоза, алюмінію- магнію силікат, сахароза, гліцерин, пропіленгліколь, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропіл парагідроксибензоат (Е 216), кислоти лимонної моногідрат, натрію гідро фосфат   дигідрат або додека гідрат, сахарин натрію, кросповідон, ароматизатор апельсиновий (апельсинова олія, етанол, спирт ізопропіловий), барвник оранжево-жовтий S (Е 110), вода очищена.

Лікарська форма.

Суспензія для перорального застосування.

Суспензія оранжевого кольору з апельсиновим запахом, солодка на смак, має легкий пекучий присмак.

Назва і місцезнаходження виробника.

Медана Фарма Акціонерне Товариство,

98-200 Сєрадз, вул. В. Локетка 10, Польща.

Фармакотерапевтична група.     Похідні пропіонової кислоти.

Не стероїдні протизапальні та протиревматичні   засоби. Код АТС М 01А Е 01.

Ібуфен^® має жарознижувальну, знеболювальну і протизапальну дію.

Механізм жарознижуючої дії реалізується за рахунок центрального та периферичного компонентів. Дія Ібуфену^® полягає у блокуванні циклооксигенази арахідонової кислоти в ЦНС. Це призводить до зменшення синтезу простагландинів, у результаті чого нормалізується температура тіла. Периферичний компонент жарознижувальної дії Ібуфену^® зумовлений інгібуванням процесів створення простагландинів у пошкоджених тканинах, що спричиняє   зниження активності запалення.

Ефект зниження температури   тіла розпочинається вже через 30 хвилин після застосування препарату, а його максимальна дія виявляється через 3 години.  

Жарознижувальна та знеболювальна дія виявляється раніше і в менших дозах, ніж протизапальна дія. Ібупрофен інгібує агрегацію тромбоцитів.

Після перорального застосування понад 80 % ібупрофену всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 1-2   години. Зв’язується з білками плазми крові (здебільшого з альбумінами) більш, ніж на 90 %. Препарат повільно проникає у порожнину суглоба. Максимальна концентрація у синовіальній рідині спостерігається через 5-6 годин після перорального застосування.

Не кумулюється в організмі.

Метаболізується головним чином у печінці до двох неактивних метаболітів, що швидко та майже повністю виводиться нирками.

60-90 % виводиться з сечею у вигляді метаболітів та їх продуктів у сполученні із глюкуроновою кислотою. Деяка кількість (10 %) виводиться у незміненому вигляді. Період напів виведення становить 2 години. Після застосування разової дози препарат повністю виводиться протягом 24 годин.

Показання для застосування. Симптоматичне лікування гарячки та болю різного походження (включаючи гарячку після імунізації, гострі респіраторні вірусні інфекції, грип, біль при прорізуванні зубів, біль після видалення зуба та інші види болю, у тому числі запального ґенезу).

Протипоказання.

Препарат протипоказаний таким пацієнтам:

• з гіперчутливістю до ібупрофену або   до будь-якого з наповнювачів, а також до інших не стероїдних протизапальних препаратів;

• з алергією в анамнезі у вигляді риніту, кропив’янки або бронхіальної астми у відповідь на ацетил саліцилову кислоту або на   інші не стероїдні протизапальні препарати;

• з активною або застарілою виразковою хворобою шлунка та/або дванадцяти палої кишки, проривом або кровотечею, у тому числі і такими, що виникли внаслідок терапії не стероїдними протизапальними препаратами;

• з тяжкою печінковою недостатністю, тяжкою нирковою недостатністю або тяжкою серцевою недостатністю;

• особам, які одночасно отримують інші не стероїдні протизапальні препарати, у тому числі інгібітори ЦОГ-2 (підвищений ризик побічної дії);

• ІІІ триместр   вагітності;

• з геморагічним діатезом, кровотечею та порушенням згортання крові;

• дітям віком   до 3 місяців.

Особливі застереження.

З обережністю слід застосовувати препарат   пацієнтам із:

• системним   червоним вовчаком та системними захворюваннями сполучної тканини;

• хронічним запаленням кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона);

• гіпертонією та/або захворюваннями   серця;

• порушеннями функції нирок;

• порушеннями функції печінки;

• порушеннями згортання крові (ібупрофен може подовжувати час кровотечі);

• після масивних оперативних втручань.

  Частоту прояву та інтенсивності несприятливих реакцій можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу і застосовуючи препарат найкоротший період часу.

  У пацієнтів, які мають в анамнезі бронхіальну астму або алергію, може виникнути бронхоспазм.

У хворих із вираженою дегідратацією слід забезпечити надходження достатньої кількості рідини. Необхідно дотримуватись особливої обережності при застосуванні дітям із вираженою дегідратацією при діареї,   при застосуванні діуретиків. У таких випадках необхідно забезпечити ретельний контроль діурезу та функції нирок.

  Існує ризик виникнення кровотеч у шлунково-кишковому тракті, появи виразок або їх прориву. Якщо у шлунково-кишковому тракті виникають кровотечі або виразки, слід негайно припинити прийом препарату. Пацієнтам з розладами шлунково-кишкового тракту в анамнезі, необхідно приймати найнижчі можливі дози препарату і обережно ставитися до одночасного прийому інших препаратів (наприклад, кортикостероїди або такі антикоагулянти як варфарин або протитромбоцитарні препарати, такі як ацетил саліцилова кислота).

Клінічні випробування свідчать, що застосування ібупрофену, особливо   досить тривалий період і у високих дозах  (2400 мг на добу), можуть дещо підвищувати ризик тромботичних явищ в артеріях (інфаркту міокарда та інсульту).

Повідомлялося про поодинокі випадки токсичної амбліопії під час прийому ібупрофену, тому пацієнтам слід повідомляти лікаря про всі порушення зору.

Після появи перших симптомів, таких як висипання, пошкодження слизової оболонки або інших симптомів гіпер чутливості, прийом препарату слід припинити.

Існують деякі дані про те, що препарати, які є інгібіторами циклооксигенази (синтез простагландинів) можуть погіршувати фертильність   у жінок, впливаючи на овуляцію. Це минає після припинення лікування.

Пацієнтам з рідкісними спадковими хворобами, пов’язаними з непереносимістю фруктози, поганим засвоєнням глюкози та галактози або нестачею цукрози-ізомальтози не можна застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Оскільки відсутня достатня кількість даних щодо безпечності застосування ібупрофену   вагітним жінкам слід уникати застосування препарату протягом перших шести місяців вагітності.

Ібупрофен протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності   у зв’язку з можливою затримкою пологів,   а також збільшенням їх тривалості через дочасне закриття артеріального протока плода з розвитком легеневої гіпертензії у новонародженого, посилення кровотечі у матері і дитини, а також набряків у матері.

Ібупрофен   у невеликих кількостях потрапляє у грудне молоко.

Під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Необхідно обмежити керування транспортними засобами або роботу з іншими механізмами при   появі небажаних симптомів: головного болю і запаморочення, дезорієнтації, депресії, порушення зору.  

Діти.

Не призначають дітям до 3 місяців   життя та   з масою тіла менше 5 кг.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

5 мл суспензії містить 100 мг ібупрофену.

Перед застосуванням збовтати до отримання однорідної суспензії.

Лікарський препарат приймають після їди, запиваючи рідиною.

Дозатор зі шкалою, що додається до упаковки, дозволяє точно дозувати препарат.

Після застосування необхідно ретельно промити деталі дозатора теплою водою.

Больовий синдром i підвищена температура тіла

Доза встановлюється залежно від віку і маси тіла дитини.

Добова доза препарату Ібуфен^® складає 20-30 мг/кг маси тіла у рівних дозах, розділених за такою схемою:

Немовлята від 3 до 6 місяців (5-7,6 кг): 3 рази по 2,5 мл протягом доби (що відповідає 150 мг ібупрофену/на добу).

Немовлята від 6 до 12 місяців (7,7-9 кг): від 3 до 4 разів по 2,5 мл протягом доби (що відповідає 150-200 мг ібупрофену/на добу).

Діти від 1 року до 3 років (10-15 кг): 3 рази по 5 мл протягом доби (що відповідає 300 мг ібупрофену/на добу).

Діти від 4 до 6 років (16-20 кг): 3 рази по 7,5 мл протягом доби (що відповідає 450 мг ібупрофену/на добу).

Діти від 7 до 9 років (21-29 кг): 3 рази по 10 мл протягом доби (що відповідає 600 мг ібупрофену/на добу).

Діти від 10 до 12 років (30-40 кг): 3 рази по 15 мл протягом доби (що відповідає   900 мг ібупрофену/на добу).

Дозу можна повторювати кожні 6-8 годин з дотриманням проміжку як мінімум 4 години між черговими дозами.  

При поствакцинальних реакціях: 2,5 мл, при необхідності повторний прийом 2,5 мл через 6 годин. Не застосовувати понад  5,0 мл протягом 24 годин.

Рекомендовані дози перевищувати не можна.

Якщо симптоми захворювання тривають понад 3 дні, супроводжуються високою температурою, головним болем чи іншими явищами, необхідно звернутися до лікаря.

Передозування.

При застосуванні Ібуфену^®   у рекомендованих дозах імовірність передозування відсутня.

Описані такі прояви передозування ібупрофену у дітей: шлунково-кишкові розлади, нудота, блювання, біль у животі, геморагічний діатез, депресія, метаболічний ацидоз, артеріальна гіпотензія, брадикардія, судоми,   апное, сонливість, розлади функції печінки і нирок, запаморочення, головний біль, ністагм, порушення зору, шум у вухах, зрідка – втрата свідомості.

До передозування особливо схильні діти до 5 років, що проявляється у них такими симптомами як апное, кома і судоми. У астматиків можливе   ускладнення астми.

Серйозні ускладнення,   пов`язані з токсичною дією препарату, настають після прийому дози, що перевищує 400 мг/кг   маси тіла (тобто 80 рекомендованих   разових доз).  

Заходи при передозуванні: не існує специфічного антидоту. Застосовується симптоматична та підтримуюча терапія. Можливий прийом активованого вугілля протягом 1 години після застосування препарату.

Побічні ефекти.

Зазвичай препарат добре переноситься, проте його застосування у деяких осіб може викликати побічні реакції.

Шлунково-кишковий   тракт

Непоширені: диспепсія, біль у животі, нудота, блювання.

Рідко: діарея, метеоризм, запор, гастрит.

Дуже рідко: дьогтеподібні випорожнення,   блювота з домішками крові, виразкове запалення слизової   оболонки рота, загострення коліту та хвороба Крона; можливе загострення   хронічної виразки шлунка та/або дванадцяти палої кишки з кровотечею або без неї, та проривом, особливо у   людей літнього віку.

Центральна нервова система

Непоширені: головний біль.

Рідко: запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість та виснаження. В окремих випадках повідомлялося про депресію, психотичні реакції та дзвін у вухах.

Сечовидільна система

Рідко: набряк.

Дуже рідко: утруднене   сечовипускання, ниркова недостатність, некроз сосочків, підвищена концентрація натрію у плазмі крові (затримка натрію).

Порушення функції печінки  

Дуже рідко: порушення роботи печінки, особливо при тривалому застосуванні.

Гематологічні зміни

Дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, панцитопенія, агранулоцит оз). Перші ознаки: жар, біль у горлі, поверхневі виразки у роті, грипоподібні симптоми, виснаження, кровотеча (наприклад, синці, екстравазат, пурпура, носова кровотеча).

Порушення з боку шкіри

Дуже рідко: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний некроліз епідермісу, висипання на шкірі.

Імунна система

Непоширені: кропив’янка, свербіж.

Дуже рідко: набряк обличчя, язика або гортані, задишка, тахікардія, гіпотензія, шок, погіршення астми та бронхоспазм, неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія.

У пацієнтів із наявними автоімунними розладами (системним   червоним вовчаком, системними   захворюваннями сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном спостерігалися окремі випадки симптомів асептичного менінгіту.

Серцево-судинні порушення

Дуже рідко: набряк,   артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, пов’язана з лікуванням не стероїдними   протизапальними препаратами у високих дозах.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ібупрофен (як і інші не стероїдні протизапальні препарати) не можна застосовувати одночасно з:

• ацетил саліциловою кислотою або іншими не стероїдними протизапальними препаратами - через високий ризик розвитку побічних реакцій;

• гіпертензивними засобами - не стероїдні протизапальні препарати можуть знижувати ефект цих препаратів;

• гіпотензивними препаратами   та діуретиками - отримано кілька повідомлень про те, що ефект цих препаратів може бути знижений, можливе підвищення ризику розвитку реакції з боку нирок;

• антикоагулянтами - обмежені клінічні дані показують, що не стероїдні протизапальні препарати можуть посилювати ефект цих препаратів та підвищують ризик розвитку кровотечі;

• літієм та метотрексатом - є дані про те, що не стероїдні протизапальні препарати можуть підвищувати рівень літію та метотрексату у плазмі крові та посилювати токсичну дію метотрексату; рекомендується контролю вати рівень літію та метотрексату у сироватці крові;

• зидовудином - є дані про подовження часу кровотечі у пацієнтів, які одночасно приймали ібупрофен та зидовудин;

• кортикостероїдами - підвищений ризик побічних реакцій   з боку   шлунково-кишкового тракту;

• циклоспоринами - є дані про можливу взаємодію препаратів, що може призвести до підвищення ризику нефротоксичності.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при   температурі   не вище  25 °С   у недоступному для дітей місці.

Після відкриття флакона зберігати зі щільно закритою кришкою протягом 6 місяців.

Препарат не   застосовують після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Упаковка.

Скляні флакони по 100 г з кришкою, яка закручується, та мірною ложкою.

По 1 флакону   з мірною ложкою в картонній коробці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

сусп. д/перорал. прим. 100 мг/5 мл фл. 100 г

№ UA/9215/01/01 от 07.12.2009 до 07.12.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Ибуфен обладает жаропонижающим, анальгезирующим и противовоспалительным действием.
Механизм жаропонижающего действия реализуется за счет центрального и периферического компонентов. Центральное действие Ибуфена состоит в блокировании ЦОГ арахидоновой кислоты в ЦНС. Это приводит к снижению синтеза простагландинов, в результате чего нормализуется температура тела. Периферический компонент жаропонижающего действия Ибуфена обусловлен ингибированием процессов синтеза простагландинов в поврежденных тканях, что вызывает снижение активности воспаления.
Эффект снижения температуры тела начинается уже через 30 мин после применения препарата, а его максимальное действие проявляется через 3 ч.
Жаропонижающее и анальгезирующее действие проявляется раньше и при более низких дозах, чем противовоспалительное действие. Ибуфен ингибирует агрегацию тромбоцитов.
Фармакокинетика. После перорального применения более 80% ибупрофена всасывается в ЖКТ, достигая максимальной концентрации в плазме крови через 1–2 ч. Связывается с белками плазмы крови (в большей степени с альбуминами) более чем на 90%. Препарат медленно проникает в полость суставов. Максимальная концентрация в синовиальной жидкости отмечается через 5–6 ч после перорального применения.
Не кумулирует в организме. Метаболизируется в основном в печени до образования двух неактивных метаболитов, которые быстро и почти полностью выделяются почками.
60–90% выводится с мочой в виде метаболитов и их продуктов, соединений с глюкуроновой кислотой. Некоторое количество (10%) выводится в неизмененном виде. Период полувыведения составляет 2 ч. После приема однократной дозы препарат полностью выводится из организма в течение 24 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

симптоматическая терапия лихорадки и болевого синдрома различного происхождения (включая лихорадку после иммунизации, ОРВИ, грипп, боль при прорезывании зубов, боль после удаления зуба и другие виды боли, в том числе воспалительного генеза).

ПРИМЕНЕНИЕ:

для перорального применения. 5 мл суспензии содержит 100 мг ибупрофена. Перед применением содержимое флакона взболтать до получения однородной суспензии. Препарат применяют после еды, запивая жидкостью.
Дозатор со шкалой, которая прилагается к упаковке, позволяет точно дозировать препарат.
После применения необходимо тщательно промыть детали дозатора теплой водой.
Болевой синдром и повышение температуры тела
Дозу устанавливают в зависимости от возраста и массы тела ребенка.
Суточная доза препарата Ибуфен составляет 20–30 мг/кг массы тела в равных дозах, разделенных по такой схеме:
дети грудного возраста 3–6 мес (5–7,6 кг): 3 раза по 2,5 мл на протяжении суток (что соответствует 150 мг ибупрофена/сут);
дети грудного возраста 6–12 мес (7,7–9 кг): 3–4 раз по 2,5 мл на протяжении суток (что соответствует 150–200 мг ибупрофена/сут);
дети в возрасте 1–3 лет (10–15 кг): 3 раза по 5 мл на протяжении суток (что соответствует 300 мг ибупрофена/сут);
дети 4–6 лет (16–20 кг): 3 раза по 7,5 мл на протяжении суток (что соответствует 450 мг ибупрофена/сут);
дети 7–9 лет (21–29 кг): 3 раза по 10 мл на протяжении суток (что соответствует 600 мг ибупрофена/сут);
дети 10–12 лет (30–40 кг): 3 раза по 15 мл на протяжении суток (что соответствует 900 мг ибупрофена/сут).
Дозу можно повторять каждые 6–8 ч с соблюдением промежутка как минимум 4 ч между очередными дозами.
При поствакцинальных реакциях:
2,5 мл, при необходимости повторный прием 2,5 мл через 6 ч. Не применять свыше 5,0 мл на протяжении 24 ч.
Рекомендованные дозы превышать нельзя.
Если симптомы заболевания длятся более 3 дней, сопровождаются высокой температурой, головной болью или другими явлениями, необходимо обратиться к врачу.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

препарат противопоказан таким пациентам с:
•гиперчувствительностью к ибупрофену или к любому из компонентов препарата, а также к другим НПВП;
•аллергическими реакциями в анамнезе в виде ринита, крапивницы или БА в ответ на прием ацетилсалициловой кислоты или другие НПВП;
•в анамнезе которых активная или перенесенная пептическая язва желудка и/или двенадцатиперстной кишки, с префорацией или кровотечением, в том числе с возникшими вследствие терапии НПВП;
•тяжелой печеночной недостаточностью, тяжелой почечной недостаточностью или тяжелой сердечной недостаточностью;
•лицам, которые одновременно получают другие НПВП, в том числе ингибиторы ЦОГ-2 (повышенный риск побочного действия);
•III триместр беременности;
•геморрагическим диатезом, кровотечением и нарушением свертывания крови;
•детям в возрасте до 3 мес.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

препарат обычно переносится хорошо, хотя у некоторых пациентов может вызвать побочные реакции.
Со стороны ЖКТ: иногда: диспепсия, боль в животе, тошнота, рвота; редко: диарея, метеоризм, запор, гастрит; очень редко: дегтеподобные испражнения, рвота с примесью крови, язвенное поражение слизистой оболочки полости рта, обострение колита и болезнь Крона; возможно обострение пептической язвы желудка и/или двенадцатиперстной кишки с кровотечением или без него, и перфорацией, особенно у людей пожилого возраста.
Со стороны ЦНС: иногда: головная боль; редко: головокружение, бессонница, возбуждение, раздражительность и астенизация. В отдельных случаях сообщалось о депрессии, психотических реакциях и звоне в ушах.
Со стороны мочевыделительной системы: редко: отеки; очень редко: затрудненное мочеиспускание, почечная недостаточность, некроз почечных сосочков, повышенная концентрация натрия в плазме крови (задержка натрия).
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко: нарушение работы печени, особенно при продолжительном применении.
Со стороны кроветворной системы: очень редко: нарушение кроветворения (анемия, лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения, агранулоцитоз). Первые признаки: повышение температуры тела, боль в горле, изъязвление слизистой оболочки полости рта, гриппоподобные симптомы, астенизация, кровотечение (например гематомы, экстравазаты, пурпура, носовое кровотечение).
Со стороны кожи: очень редко: полиморфная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, кожная сыпь.
Со стороны иммунной системы: иногда: крапивница, зуд; очень редко: отек лица, языка или гортани, одышка, тахикардия, гипотензия, шок, ухудшение течения БА и бронхоспазм, неспецифические аллергические реакции и анафилаксия.
У пациентов с аутоиммунными нарушениями (системная красная волчанка, системные заболевания соединительной ткани) во время лечения ибупрофеном отмечали единичные случаи симптомов асептического менингита.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко: отек, АГ и сердечная недостаточность, связанная с лечением НПВП в высоких дозах.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

с осторожностью нужно применять препарат пациентам с:
•системной красной волчанкой и системными заболеваниями соединительной ткани;
•хроническим воспалением кишечника (язвенный колит, болезнь Крона);
•АГ и/или заболеваниями сердца;
•нарушением функции почек;
•нарушением функции печени;
•нарушением свертывания крови (ибупрофен может удлинять время кровотечения);
•после обширных оперативных вмешательств.
Частоту проявления и интенсивность побочных реакций можно минимизировать, применяя препарат в наиболее низкой эффективной дозе и наиболее короткий период.
У пациентов, в анамнезе которых имеется БА или аллергия, может возникнуть бронхоспазм.
Больным с выраженной дегидратацией нужно обеспечить поступление достаточного количества жидкости. Необходимо соблюдать особую осторожность при применении препарата у детей с выраженной дегидратацией при диарее, применении диуретиков. В таких случаях необходимо обеспечить тщательный контроль диуреза и функции почек.
Существует риск возникновения кровотечений из ЖКТ, появления язв или их перфорации. При возникновении кровотечения или язвы ЖКТ, нужно немедленно прекратить прием препарата. Пациентам с заболеваниями ЖКТ в анамнезе необходимо принимать препарат в наиболее возможно низкой дозе и с осторожностью относиться к одновременному приему других препаратов (например ГКС или таких антикоагулянтов, как варфарин, или антитромбоцитарные препараты, такие как ацетилсалициловая кислота).
Клинические испытания свидетельствуют, что применение ибупрофена, особенно длительный период в высоких дозах (2400 мг в сутки), могут несколько повышать риск тромботических явлений в артериях (инфаркт миокарда и инсульт).
Сообщалось о единичных случаях токсической амблиопии во время приема ибупрофена, поэтому пациентам нужно сообщать врачу о любых нарушениях зрения.
После появления первых симптомов, таких как кожная сыпь, изменения на слизистой оболочке полости рта или других симптомов гиперчувствительности, прием препарата нужно прекратить.
Существуют некоторые данные о том, что препараты, которые являются ингибиторами ЦОГ (синтез простагландинов), могут ухудшать фертильность у женщин, влияя на овуляцию. Это явление исчезает после прекращения лечения.
Пациентам с редкой наследственной патологией, связанной с непереносимостью фруктозы, плохим усвоением глюкозы и галактозы или недостаточностью сахаразы-изомальтазы нельзя применять этот препарат.
Применение в период беременности и кормления грудью. Поскольку отсутствует достаточное количество данных относительно безопасности применения ибупрофена в период беременности, женщинам следует избегать применения препарата на протяжении первых 6 мес беременности.
Ибупрофен противопоказан в III триместр беременности в связи с возможной задержкой родов, а также увеличением их продолжительности в связи с преждевременным закрытием артериального протока плода с развитием легочной гипертензии у новорожденного, усилением кровотечения у матери ребенка, а также отеков у матери.
Ибупрофен в небольших количествах проникает в грудное молоко.
Во время лечения препаратом кормление грудью следует прекратить.
Дети. Не назначают детям до 3 мес жизни и с массой тела <5 кг.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Необходимо ограничить управление транспортными средствами или работу с другими механизмами при появлении побочных симптомов: головной боли и головокружения, дезориентации, депрессии, нарушения зрения.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

ибупрофен (как и другие НПВП) нельзя применять одновременно с:
•ацетилсалициловой кислотой или другими НПВП в связи с высоким риском развития побочных реакций;
•гипертензивными средствами — НПВП могут снижать эффект этих препаратов;
•гипотензивными препаратами и диуретиками — получено несколько сообщений о том, что эффект этих препаратов может быть снижен, возможно повышение риска развития реакции со стороны почек;
•антикоагулянтами — ограниченные клинические данные показывают, что НПВП могут усиливать эффект этих препаратов и повышают риск развития кровотечения;
•литием и метотрексатом — имеются данные о том, что НПВП могут повышать уровень лития и метотрексата в плазме крови и усиливать токсическое действие метотрексата; рекомендуется контролировать уровень лития и метотрексата в сыворотке крови;
•зидовудином — есть данные об удлинении времени кровотечения у пациентов, которые одновременно принимали ибупрофен и зидовудин;
•ГКС — повышенный риск побочных реакций со стороны ЖКТ;
•циклоспоринами — имеются данные о возможном взаимодействии препаратов, что может привести к повышению риска нефротоксичности.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при применении Ибуфена в рекомендованных дозах передозировка маловероятна.
Были описаны такие проявления передозировки ибупрофена у детей: нарушения со стороны ЖКТ, тошнота, рвота, боль в животе, геморрагический диатез, депрессия, метаболический ацидоз, артериальная гипотензия, брадикардия, судороги, апноэ, сонливость, нарушение функции печени и почек, головокружение, головная боль, нистагм, нарушение зрения, шум в ушах, редко — потеря сознания.
Особенно склонны к передозировке дети в возрасте до 5 лет, которая проявляется у них такими симптомами, как апноэ, судороги и кома. У пациентов с БА возможно осложнение течения астмы.
Развитие серьезных осложнений, связанных с токсическим действием препарата, наиболее вероятно после приема в дозе, превышающей 400 мг/кг массы тела (то есть 80 рекомендованных разовых доз).
Лечение: специфического антидота нет. Применяется симптоматическая и поддерживающая терапия. Возможен прием активированного угля на протяжении 1 ч после применения препарата.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.