Ифолем - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

І Ф О Л Е М

(Ifolem)

Загальна характеристика:

міжнародна і хімічна назви: Ifosfamide; N,3-біс (2-хлоретил) тетрагідро-2Н-1,3,2-оксазафосфорин-2-амін-2-оксид;

загальні фізико-хімічні властивості:   білий однорідний кристалічний порошок без сторонніх домішок;

склад: 1 флакон містить іфосфаміду 1000 мг;

допоміжні речовини:   манітол.

Форма випуску. Ліофілізований порошок   для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.   Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Код АТС L01A.A06.

Фармакологічні властивості. Алкілуючий цитостатик, похідний оксазафосфоринів. Протипухлинна активність іфосфаміду зумовлена алкілуванням нуклеофільних центрів полімерних біомолекул, у т. ч. ДНК, порушує її утворення і функціонування. Блокує мітотичний поділ пухлинних клітин. Ушкодження ДНК найчастіше відбувається у фазах G₁ і G₂ клітинного циклу. Метаболічно активується ферментами (фосфоамідази) печінки і пухлинної тканини шляхом гідроксилювання атома   вуглецю у кільці з появою нестабільного 4-гідроксиіфосфаміду, який швидко перетворюється у стабільні 4-кетоіфосфамід і, після розкриття кільця, -  4-карбоксиіфосфамід. Окислення   хлоретильних бокових ланцюжків і наступні процеси де алкілування призводять до утворення дехлоретилфосфаміду і дехлоретилциклофосфаміду. Проміжні активні метаболіти алкілують ДНК з утворенням   складних триефірів і поперечних зв’язків між ланцюжками.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика характеризується   насиченням з ростом дози. Після одноразового внутрішньо венного введення 5 г/м² концентрація в плазмі знижується біекспоненційно з періодом напів виведення кінцевої фази 15 год і виділенням 61% дози у незміненому вигляді; при менших дозах (1.6-2.4 г/м²) виведення проходить моноекспоненційно з періодом напів виведення близько 7 год, частина незміненого препарату   в сечі знижується у 4-5 разів (12-18%) дози.

Показання для застосування.

Неоперабельні злоякісні пухлини, чутливі до іфосфаміду, в тому числі:

• рак   легені;

• рак яєчників;

• пухлини яєчка;

• рак молочної залози;

• рак шийки матки;

• рак підшлункової залози;

• саркоми м’яких тканин;

• пухлини у дітей (саркоми, пухлина Вільмса, нейробластома, герміногенні пухлини, злоякісні лімфоми).

Препарат, як правило, застосовують у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат можна вводити внутрішньо венно окремими дозами (кожну дозу вводять 30 хв) протягом 3-5 днів. Курсова доза становить 250-300 мг/кг. Для нетривалої інфузії (30 хв) Іфолем розводять у 500 мл розчину Рінгера, фізіологічного розчину або розчину декстрози.

Для безперервної інфузії (24-годинної) Іфолем призначають в добовій дозі 125-200 мг/кг з наступною перервою на 3-5 тижнів. При інфузії протягом 5 днів дозу Іфолему зменшують до 80 мг/кг/доба. Інтервал між курсами становить 3-5 тижнів під контролем картини периферичної крові і ступеня вираженості можливих побічних ефектів. Для 24-годинної інфузії розчин Іфолему розводять у 3 л 5% розчину декстрози або фізіологічного розчину. Для збереження стерильності розчину його необхідно використати протягом 24 год. Розчин препарату потрібно зберігати в холодильнику, де він зберігає свою хімічну стабільність протягом тривалого часу.

Побічна дія.

З   боку ШКТ і печінки: нудота і блювання, які можна зупинити або зменшити призначенням проти блювотних препаратів. В одиничних випадках – порушення функції печінки, які найбільш можливі після проведеної раніше терапії етопозидом і цисплатином.

З боку системи кровотворення: пригнічення кістково-мозкового кровотворення і зміни картини периферичної крові. Лейкопенія (до 700-3600/мм³) зазвичай спостерігається на 8-10-й день від початку лікування; тромбоцит опенія. (відновлення показників в периферичній крові відбувається протягом наступних 8 днів)

З   боку сечовивідної системи: порушення функції нирок, підвищення рівнів креатині ну і сечовини в плазмі, цистит. За відсутності своєчасної діагностики та профілактики, особливо у дітей, можливий розвиток симптомів, характерних для синдрому Фанконі: лужна реакція сечі, протеїнурія, глюкозурія, гіпоаміноацидурія (підвищення в крові глютатіону, треоніну та серину), фосфатурія.

З боку нервової системи: енцефалопатія (дезорієнтація, сплутаність свідомості), яка зазвичай є оборотною.

Дерматологічні реакції: оборотна алопеція.

Інші: зниження імунітету, порушення функції статевих залоз.

Застосування Іфолему, як і більшості протипухлинних препаратів, пов’язано з ризиком розвитку вторинних пухлин (пізнє ускладнення терапії).

Протипоказання.

• Виражена гіпоплазія кісткового мозку;

• порушення функції нирок;

• двостороннє порушення відтоку сечі;

• гіпопротеїнемія;

• вагітність;

• підвищена чутливість до іфосфаміду;

• вагітність і годування груддю (на час лікування відміняється).

Передозування.

Симптоми: характеризуються швидким розвитком і різкою вираженістю основних побічних ефектів.

Лікування: симптоматичне, з обов’язковим використанням уромітексану.

Особливості застосування. Терапію Іфолемом слід проводити в поєднанні з введенням уромітексану для запобігання уротоксичним ефектам. Хворим з однією ниркою підбір доз Іфолему проводять індивідуально. Не можна проводити хіміотерапію раніше ніж через 3 місяці після нефректомії. Перед початком лікування Іфолемом необхідно відновити відток сечі у разі його порушення, санувати осередки хронічної інфекції, провести корекцію порушень водно-електролітного обміну.

Жінкам рекомендується користуватися протизаплідними засобами під час лікування і не менше 3 місяців після закінчення.

У разі проведеного раніше лікування цисплатином можливе посилення побічних ефектів Іфолему (гемато- та нефротоксичних).

Для профілактики і зменшення вираженості побічних дій слід регулярно проводити аналізи крові і сечі, контролю вати діурез, своєчасно проводити симптоматичну терапію: проти блювотні засоби на початковому етапі лікування; при вираженій лейкопенії слід призначити гемотрансфузії і, за показаннями, антибіотики та/або протигрибкові препарати.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Іфолем сумісний з іншими протипухлинними засобами. Посилює гіпоглікемізуючу дію протидіабетичних засобів. При одночасному застосуванні з алопуринолом посилюється пригнічу вальний вплив Іфолему на кістково-мозкове кровотворення.

Умови і термін зберігання. Зберігати ліофілізований порошок при кімнатній температурі не вище 25°С, у недоступному для дітей місці.

Розчин препарату потрібно зберігати в холодильнику при температурі +4-8°С.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.   По 1 г ліофілізованого порошка у флаконах №1   в картонній коробці.

Виробник. ЛЕМЕРІ С. А. де С. В., Lemery, S.A. de C.V.

Адреса. Мартірес де Ріо Бланко, 54, Мехіко, Д. Ф., 16030.

              Тел.:  53-34-00-00; Факс: 56-76-09-28

Ифолем

(Ifolem)

международное и химическое название: Ifosfamide; N, 3-бис(2-хлорэтил)тетрагидро-2Н-1, 3, 2-оксазафосфорин-2-амин-2-оксид;

общие физико-химические свойства: белый однородный кристаллический порошок без сторонних примесей;

Состав 1 флакон Ифолема включает ифосфамида 1000 мг;

другие составляющие: манитол.

Форма выпуска лекарства. Лиофилизованный порошок для приготовления раствора для инъекций.

Фармакотерапевтическая группа. Антинеопластические средства. Алкилирующие части.

Код АТС L01A.A06.

Действие лекарства. Алкилирующий цитостатик, производный оксазафосфоринов. Противоопухолевая активность ифосфамида обусловлена алкированием нуклеофильных центров полимерных биомолекул, в т.ч. ДНК, нарушает её образования и функционирование. Блокирует митотическое деление опухолевых клеток. Повреждения ДНК чаще всего проистекает в фазах G1 и G2 клеточного цикла. Метаболически активируется ферментами (фосфоамидазы) печени и опухолевой ткани путём гидроксилирования атома углерода в кольце с появлением нестабильного 4-гидроксиифосфамида, который быстро превращается в стабильные 4-кетоифосфамид и, после раскрытия кольца, - 4-карбоксиифосфамид. Окышления хлорэтильных боковых цепочек и следующие процессы деалкирования приводят к образованию дехлорэтилфосфамида и дехлорэтилциклофосфамида. Промежуточные активные метаболиты алкилують ДНК с образованием сложных триэфиров и поперечных связей между цепочками.

Фармакокинетика Ифолема.

Фармакокинетика характеризируется насыщениям с ростом дозы. После однократного внутривенного введения 5 г/м2 концентрация в плазме снижается биэкспоненциально с периодом полувыведения конечной фазы 15 час и выделением 61% дозы в неизменном виде; при меньших дозах (1.6-2.4 г/м2) выведение проходит моноэкспоненциально с периодом полувыведения около 7 час, часть неизмененного препарата в моче снижается в 4-5 раз (12-18%) дозы.

Показания для использования.

Неоперабельные злокачественные опухоли, чувствительны к ифосфамиду, в том числе:

рак легких;

рак яичников;

опухоли яичка;

рак молочной железы;

рак шейки матки;

рак поджелудочной железы;

саркоме мягких тканей;

опухоли у детей (саркоме, опухоль Вильмса, нейробластома, герминогенные опухоли, злокачественные лимфомы).

Препарат, как правило, применяют в объединении с другими противоопухолевыми препаратами.

Способ использования и дозы.

Препарат можно вводить внутривенно отдельными дозами (каждые дозу вводят 30 минут) в течение 3-5 дней. Курсовая доза составляет 250-300 мг/кг. Для недлительной инфузии (30 минут) Ифолем разводят в 500 мл раствора Рингера, физиологического раствора или раствора декстрозы.

Для непрерывной инфузии (24-часовой) Ифолем назначают в суточной дозе 125-200 мг/кг с последующей перерывом на 3-5 недель. При инфузии в течение 5 дней дозу Ифолема уменьшают до 80 мг/кг/сута. Интервал между курсами составляет 3-5 недель под контролем картины периферической крови и ступени выраженности возможных побочных эффектов. Для 24-часовой инфузии раствор Ифолема разводят в 3 л 5% раствора декстрозы или физиологического раствора. Для сохранения стерильности раствора его необходимо использовать в течение 24 час. Раствор препарата нужно сохранять в холодильнику, где он сохраняет свою химическую стабильность в течение длительного времени.

Побочное действие.

Со стороны желудочно-кишечного тракта и печени: тошнота и рвота, которые можно приостановить или уменьшить назначением противорвотных препаратов. В единичных случаях – нарушение функции печени, которые наиболее возможны после проведенной раньше терапии этопозидом и цисплатином.

Со стороны системы кроветворения: торможение костно-мозгового кроветворения и смены картины периферической крови. Лейкопения (до 700-3600/мм3) как правило наблюдается на 8-10-и день от начала лечения; тромбоцитопения. (возобновление показателей в периферической крови проистекает в течение следующих 8 дней)

Со стороны мочевыводящей системы: нарушение функции почек, повышение уровней креатинина и мочевины в плазме, цистит. При отсутствии своевременной диагностики и профилактики, особенно у детей, возможно развитие симптомов, характерных для синдрома Фанкони: щелочная реакция мочи, протеинария, глюкозурия, гипоаминоацидурия (повышение в крови глютатиона, треонина и серина), фосфатария.

Со стороны нервной системы: энцефалопатия (дезориентация, затуманивание сознания), которая как правило является оборотною.

Дерматологические реакции: оборотная алопеция.

Другие: снижение иммунитета, нарушение функции половых желёз.

Использование Ифолема, как и большинстве противоопухолевых препаратов, связано с риском развития вторичных опухолей (позднее осложнения терапии).

Противопоказания.

Выраженная гипоплазия костного мозга;

нарушение функции почек;

двусторонне нарушение оттока мочи;

гипопротеинемия;

беременность;

повышенная чувствительность к ифосфамиду;

беременность и кормление грудью (на время лечения отменяется).

Передозировка.

Симптомы: характеризуются быстрым развитием и резкою выраженностью основных побочных эффектов.

Лечение: симптоматическое, с обязательным использованием уромитексана.

Особенности использования. Терапию Ифолемом следует проводить в объединении с введением уромитексана для предотвращения уротоксичным эффектам. Больным с одной почкой подбор доз Ифолема проводят индивидуально. Нельзя проводить химиотерапию раньше чем через 3 месяца после нефрэктомии. Перед началом лечения Ифолемом необходимо возобновить отток мочи в случае его нарушение, санировать очаги хронической инфекции, провести коррекцию нарушений водно-электролитного обмена.

Женщинам рекомендуется пользоваться противозачаточными средствами в период лечения и не менее 3 месяцев после окончания.

В случае проведенного раньше лечения цисплатином возможно усиление побочных эффектов Ифолема (гемато- и нефротоксических).

Для профилактики и снижение выраженности побочных действий следует регулярно проводить анализы крови и мочи, контролировать диурез, своевременно проводить симптоматическую терапию: противорвотные средства на начальном этапы лечения; при выраженной лейкопении следует назначить гемотрансфузии и, по показаниям, антибиотики и/или противогрибковые препараты.

Взаимодействие Ифолемас другими лекарственными средствами. Ифолем совместим с другими противоопухолевыми средствами. Усиливает гипогликемизирующую действие противодиабетических средств. При одновременном применении с аллопуринолом усиливается подавляющее влияние Ифолема на костно-мозговое кроветворение.

Сроки и условия хранения. Хранить лиофилизированный порошок при комнатной температуре не выше 25°С, в недоступном для детей месте.

Раствор препарата нужно сохранять в холодильнике при температуре +4-8°С.

Срок годности – 2 года.