Инсуман - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ІНСУМАН БАЗАЛ

(INSUМАN BASAL)

Склад:

діюча   речовина: інсулін людини;

1 мл суспензії містить 100 МО інсуліну людини;

допоміжні речовини: протаміну сульфат, м-крезол, фенол, цинку хлорид, натрію фосфату дигідрат, гліцерин (85%), натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Cуспензія для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги середньої тривалості дії. Код АТС   А 10А С 01.

Клінічні характеристики.

Показання. Цукровий діабет, що потребує інсулінотерапії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Забороняється вводити внутрішньо венно та   застосовувати за допомогою ін фузійного насоса, зовнішнього або імплантованого інсулінового насоса.

Спосіб застосування та дози.   Бажаний рівень цукру у крові, препарати інсуліну, що будуть вводитися, а також дозування інсуліну (доза та час введення) мають визначатися індивідуально та корегуватися з урахуванням дієти, фізичної активності та способу життя хворого.

Інсуман Базал забороняється вводити внутрішньо венно, а також забороняється вводити за допомогою ін фузійних насосів або зовнішніх чи імплантованих інсулінових насосів.

Добові дози та час введення

Не існує твердих правил стосовно дозування інсуліну. Однак в середньому доза інсуліну становить від 0,5 до 1 МО інсуліну/кг маси тіла на добу. Базальна потреба в інсуліні становить від 40 % до 60 % загальної добової потреби. Інсуман Базал вводиться шляхом підшкірної ін’єкції за 45-60 хв до приймання їжі.

Перехід від інших інсулінів на Інсуман  Базал

При переведенні пацієнтів з одного препарату інсуліну на інший може знадобитися корекція дози. Це особливо стосується тих випадків, коли має місце перехід

• від тваринного інсуліну (зокрема бичачого) на людський інсулін;

• від одного препарату людського інсуліну на інший;

• від режиму, при якому застосовувався лише звичайний (регуляр) інсулін на інший, при якому застосовується інсулін більш тривалої дії.

Необхідність корекції (наприклад, зменшення) дози може стати очевидною одразу після переходу на застосування іншого інсуліну. Однак іноді вона може виникати поступово впродовж декількох тижнів.

Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зменшення дози, зокрема для хворих, у яких

• раніше був досягнутий контроль над захворюванням при досить низьких показниках рівня цукру у крові;

• існує схильність до виникнення гіпоглікемії;

• раніше вимагалися високі дози інсуліну через наявність антитіл до інсуліну.

Під час переходу та впродовж перших тижнів після нього вимагається ретельний контроль за станом вуглеводного обміну. Для пацієнтів, які потребують високих доз інсуліну у зв’язку з наявністю антитіл до інсуліну, переведення на інший інсулін повинно проводитися під медичним наглядом в умовах стаціонару або в аналогічних умовах.

Вторинна корекція дози

При покращенні метаболічного контролю чутливість до інсуліну може підвищитися, що призводить до зменшення потреби в інсуліні. Корекція дози також може знадобитися у

наступних випадках:

•       при зміні маси тіла хворого;

•       при зміні його способу життя;

•       при виникненні інших факторів, які сприяють підвищенню схильності до розвитку гіпо- або гіперглікемії.

Застосування у особливих груп пацієнтів

У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю, а також у літніх людей потреба в інсуліні може бути знижена.

Спосіб введення

1 мл суспензії Інсуману Базал містить 100 МО інсуліну. Для введення препарату слід застосовувати лише ті шприці, які розраховані на таку концентрацію інсуліну (градуйовані на 100 МО/мл). Шприці не повинні містити будь-яких інших лікарських засобів або їх залишків (наприклад, слідів гепарину).

Інсуман Базал вводиться підшкірно. Інсуман Базал забороняється вводити внутрішньо венно.

Всмоктування інсуліну, а отже і цукрознижувальний ефект введеної дози може відрізнятися від однієї ін’єкції до іншої ін’єкції (наприклад, при введенні у черевну стінку порівняно із введенням у стегно). При кожній наступній ін’єкції місце уколу слід змінювати в межах ін’єкційної ділянки.

Змішування інсулінів

Інсуман Базал можна змішувати з іншими людськими інсулінами виробництва компанії Санофі-Авентіс, але не з тими, що призначені виключно для введення за допомогою інсулінового насосу. Інсуман Базал також забороняється змішувати з інсулінами тваринного походження або аналогами інсулінів.

Якщо в один шприц необхідно набрати два різні препарати інсуліну, то рекомендується спочатку набирати інсулін короткої дії для того, щоб уникнути потрапляння препарату з більш тривалою дією у флакон. Ін’єкцію бажано проводити одразу після змішування. Не можна змішувати інсуліни різних концентрацій (наприклад, 100 МО/мл та 40 МО/мл).

Флакони

Перед першим відбиранням інсуліну з флакона слід видалити пластикову кришку.

Безпосередньо перед набором препарату суспензію необхідно ресуспедувати.   Для цього необхідно рухати флакон, тримаючи його під гострим кутом між долонями. Не можна інтенсивно струшувати флакон, оскільки це може призвести до зміни зовнішнього вигляду суспензії (флакон може виглядати ніби вкритий інеєм; див. нижче) та викликати утворення піни. Це може зашкодити правильному відмірюванню дози.

Після ре суспендування рідина повинна бути однорідною та мати молочне забарвлення. Якщо цього не можна досягти, тобто суспензія залишається, наприклад, прозорою, або утворилися грудочки, часточки або з’явився осад у самій рідині або на дні чи стінках флакона, то Інсуман Базал не можна застосовувати. Через такі зміни флакон іноді виглядає ніби вкритий інеєм. У таких випадках слід застосовувати новий флакон, що містить однорідну суспензію. Слід також змінити флакон на новий у тому випадку, якщо у режим інсулінотерапії внесено значні зміни.

Шприц-ручка для інсуліну

Картриджі слід застосовувати разом із шприц-ручками для введення інсуліну, такими, як Опті Пен Про 1, або іншими шприц-ручками, придатними для картриджів Інсуман, згідно з рекомендаціями, наданими виробником ін’єкційного пристрою.

Слід чітко дотримуватися інструкцій виробника щодо використання шприц-ручки під час заправки картриджа, приєднання голки та проведення ін’єкції інсуліну.

Якщо шприц-ручка для введення інсуліну пошкоджений або не працює належним чином (через механічні дефекти), його слід знищити, а замість нього використовувати новий шприц-ручку.

Якщо шприц-ручка зіпсувався (див. інструкцію з використання шприц-ручки), суспензію з картриджа можна набрати у звичайний шприц (розрахований на 100 МО/мл інсуліну) та зробити ін’єкцію.

Картриджі

Перед установкою картриджа Інсуман Базал у шприц-ручку його необхідно потримати впродовж 1-2 годин при кімнатній температурі, а потім ре суспендувати для того, щоб перевірити його вміст. Це краще зробити шляхом обережного перевертання картриджа (щонайменше 10 разів). Кожний картридж містить додатково три маленькі металеві кульки для забезпечення швидкого та ефективного змішування суспензії.

Пізніше, коли картридж вже заряджено у шприц-ручку, інсулін слід ре суспендувати знову перед кожною ін’єкцією. Це краще зробити шляхом обережного перевертання шприц-ручки (щонайменше 10 разів).

Після ре суспендування рідина повинна бути однорідною та мати молочне забарвлення. Якщо цього не можна досягти, тобто суспензія залишається, наприклад, прозорою, або утворилися грудочки, часточки або з’явився осад у самій рідині або на дні чи стінках картриджа, то Інсуман Базал не можна застосовувати. Через такі зміні картридж іноді виглядає ніби вкритий інеєм. У таких випадках слід застосовувати новий картридж, що містить однорідну суспензію. Слід також змінити картридж на новий у тому випадку, якщо у режим інсулінотерапії внесено значні зміни.

Перед ін’єкцією слід видалити з картриджа усі бульбашки повітря (див. інструкції з використання шприц-ручки). Не дозволяється знову наповнювати порожні картриджі.

Картриджі Інсуман Базал сконструйовані таким чином, що не дозволяють змішування з будь-якими іншими інсулінами у цьому ж картриджі.

Як і всі інсулінові препарати, Інсуман Базал не можна змішувати з розчинами, які містять відновлюючі речовини, а саме - тіоли та сульфіти. Також слід пам’ятати, що кристали інсуліну-протаміну розчиняються у кислому рН-середовищі.

Побічні реакції.

Гіпоглікемія. Гіпоглікемія, як правило, є найчастішим побічним ефектом, що спостерігається під час інсулінотерапії. Вона виникає тоді, коли доза введеного інсуліну набагато перевищує потребу у ньому. У клінічних дослідженнях та під час маркетування частота змінюється разом з популяцією та дозовим режимом. Тому неможливо вказати специфічну частоту. Тяжкі напади гіпоглікемії, особливо якщо вони виникають неодноразово, можуть стати причиною ураження нервової системи. Тривала або тяжка гіпоглікемія може становити загрозу для життя хворого.

У багатьох пацієнтів появі симптомів, що свідчать про недостатнє надходження глюкози до тканин головного мозку (нейроглікопенія), передують ознаки адренергічної контр регуляції. Як правило, чим більше та швидше знижується рівень цукру в крові, тим більш вираженою є контр регуляція та інтенсивніше проявляються симптоми, характерні для цього.

Наступні, пов’язані із застосуванням препарату небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень, представлені нижче за системами класів органів у порядку зменшення їх частоти виникнення (дуже поширені: >1/10; часті: >1/100, <1/10; нечасті: > 1/1 000, < 1/100; поодинокі: >1/10 000, <1/1,000; вкрай поодинокі: < 1/10 000) та частота невідома (на основі наявних даних не визначається).

У межах кожної частотної групи небажані реакції представлені у порядку зменшення значимості.

Порушення імунної системи

Нечасті: шок;

Частота невідома: алергічні реакції повільного типу (гіпотензія, ангіо невротичний набряк, бронхоспазм, генералізовані шкірні реакції), формування антитіл до інсуліну.

Алергічні реакції повільного типу на інсулін або допоміжні речовини можуть становити загрозу життю.

Введення препаратів інсуліну може призвести до формування антитіл до нього. У поодиноких випадках внаслідок наявності антитіл до інсуліну може виникати потреба у корекції дози для профілактики гіпо- або гіперглікемії.

Порушення метаболізму

Часті: набряк;

Частота невідома: затримка натрію в організмі.

Інсулін може призводити до затримки в організмі натрію та появи набряків, особливо у випадках, коли завдяки посиленню інтенсивності інсулінотерапії вдалося покращити глікемічний контроль, який до цього не був адекватним.

Порушення органа зору

Частота невідома: проліферативна ретинопатія, діабетична ретинопатія, порушення зору.

Значна зміна рівня цукру у крові може спричинити тимчасове порушення зору внаслідок тимчасової зміни тургору та порушення рефракції кришталика;

Ризик прогресу вання діабетичної ретинопатії зменшується при досягненні тривалого глікемічного контролю.

Однак посилення інтенсивності інсулінотерапії з раптовим зниженням вмісту цукру у крові може спричинити погіршення перебігу діабетичної ретинопатії. У хворих на проліферативну ретинопатію, особливо у тих, яким не проводилася лазерна фото коагуляція, тяжкі гіпоглікемічні стани можуть призвести до виникнення транзиторної сліпоти.

Порушення шкіри та підшкірної тканини

Частота невідома: ліподистрофія;

Як і при застосуванні інших препаратів інсуліну, у місці введення препарату може виникати ліподистрофія, внаслідок чого швидкість всмоктування інсуліну у місці ін’єкції зменшується. Постійна зміна місця введення ін’єкції у межах окремої ін’єкційної ділянки дозволяє зменшити ці явища або попередити їх появу.

Порушення загальні та у місці введення

Часті: реакції у місці введення;

Нечасті: кропив’янка у місці введення;

Частота невідома: почервоніння шкіри, біль, свербіж, кропив'янка, припухлість або запалення у місці введення.

Більшість реакцій на інсулін, які виникають у місці введення препарату, зазвичай минають протягом від кількох днів до кількох тижнів.

Передозування. Симптоми. Передозування інсуліну може призвести до тяжкої, а іноді тривалої гіпоглікемії, яка може становити загрозу для життя хворого.

Лікування. Нетяжкі випадки гіпоглікемії зазвичай можуть бути скориговані пероральним прийомом вуглеводів. Може знадобитися також корекція дози лікарського препарату, внесення змін у режим харчування або фізичної активності.

У більш тяжких випадках гіпоглікемії, які супроводжуються комою або неврологічними порушеннями, потрібно внутрішньом'язове/підшкірне введення глюкагону або внутрішньо венне введення концентрованого розчину глюкози. Тривалий прийом вуглеводів і спостереження за пацієнтом є необхідними заходами, оскільки гіпоглікемічні напади можуть повторюватись навіть після покращення стану хворого.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Досвіду застосування препарату Інсуман Базал в період вагітності немає. Інсулін не проходить через плацентарний бар’єр.

Для пацієнток, у яких діабет розвинувся до настання вагітності або в період вагітності (гестаційний діабет), дуже важливо підтримувати належний контроль над вуглеводним обміном впродовж усієї вагітності. Потреба в інсуліні може зменшуватися під час І триместру вагітності та зростати під час ІІ та ІІІ триместрів. Одразу після пологів потреба в інсуліні різко знижується, що підвищує ризик виникнення гіпоглікемії. Тому ретельний контроль рівня цукру є дуже важливим.

Будь-яких обмежень стосовно застосування препарату Інсуман Базал в період годування   груддю немає. Однак жінки в період лактації можуть потребувати корекції дози препарату та дієти.

Діти. Немає достатнього досвіду застосування препарату дітям.

Особливі заходи безпеки. Пацієнти з підвищеною чутливістю до Інсуману Базал, для яких не існує іншого препарату, що переноситься краще, повинні продовжувати лікування лише під ретельним наглядом лікаря і, якщо у цьому є необхідність, з одночасним застосуванням проти алергічних засобів.

При переході на Інсуман Базал у пацієнтів з алергією на інсулін тваринного походження рекомендується проводити внутрішньо шкірні проби, оскільки у них можуть виникати перехресні імунологічні реакції.

У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження метаболізму інсуліну. У пацієнтів літнього віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до постійного зменшення потреби в інсуліні. 

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну.

У випадку, якщо контроль рівня цукру є недостатнім або існує схильність до виникнення випадків гіпо- чи гіперглікемії, перед тим як проводити корекцію дози, слід перевірити, чи дотримується хворий призначеного режиму лікування, техніки ін’єкційного введення та місць введення препарату.

Особливості застосування.  Гіпоглікемія. Гіпоглікемія може виникнути у тому випадку, якщо доза інсуліну набагато перевищує потребу у ньому. Дотримуватися особливої обережності і посилено контролю вати рівень цукру в крові необхідно тим пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними, як, наприклад, у хворих зі значним звуженням коронарних артерій та кровоносних судин, що постачають кров`ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень при гіпоглікемії), а також у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, яким не проводилася лазерна фото коагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти).

Пацієнти повинні знати про те, що за певних обставин перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть бути менш помітними. Перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть змінюватися, ставати менш вираженими або бути взагалі відсутніми у пацієнтів, як належать до певних груп ризику. Серед них хворі:

•       у яких спостерігається значне посилення глікемічного контролю;

•       у яких гіпоглікемія розвивається поступово;

•       похилого віку;

•       що перейшли з тваринного інсуліну на людський інсулін;

•       з вегетативною нейропатією;

•       які хворіють на діабет впродовж тривалого періоду;

•       з психічними розладами;

•       які одночасно отримують терапію деякими іншими лікарськими засобами.

У таких ситуаціях може виникати тяжка гіпоглікемія (можливо із втратою свідомості) ще до того, як пацієнт зрозуміє, що у нього знижується рівень цукру у крові.

Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може вказувати на виникнення у нього періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії дуже важливим є дотримання пацієнтом дози препарату, режиму харчування, рекомендацій стосовно введення інсуліну, а також поінформованість хворого щодо симптомів гіпоглікемії. Існує ряд факторів, які підвищують схильність до виникнення гіпоглікемії та вимагають ретельного спостереження за станом хворого, а іноді й корекції дози препарату. До них належать:

•       зміна місця введення інсуліну;

- підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, при усуненні стресових факторів);

•       незвичне, надмірне або тривале фізичне навантаження;

•       інтеркурентне захворювання (наприклад, блювання, пронос);

•       зменшення вживання їжі;

•       пропуск приймання їжі;

•       вживання алкоголю;

•       деякі декомпенсовані порушення ендокринної системи (зниження функції щитовидної залози і передньої частки гіпофіза чи адренокортикальна недостатність);

•       одночасне застосування деяких інших лікарських засобів (див. розділ  «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Інтеркурентне захворювання.   

Наявність інтеркурентного захворювання вимагає посилення контролю за станом вуглеводного обміну. У багатьох випадках показане проведення аналізу сечі на присутність кетонових тіл. Досить часто виникає необхідність у корекції дози інсуліну. Іноді потреба в інсуліні може зростати. Пацієнти з діабетом І типу повинні продовжувати регулярно споживати хоча б невелику кількість вуглеводів, навіть якщо вони здатні приймати лише незначну кількість їжі або зовсім не можуть приймати їжу, або у них виникає блювання. Вони не повинні припиняти застосування інсуліну повністю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами. Здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або, наприклад, внаслідок виникнення зорових розладів. Це може бути небезпечним у тих ситуаціях, коли ці якості є особливо важливими (наприклад, під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами).

Пацієнтам необхідно порадити вживати необхідні запобіжні заходи з метою уникнення появи гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це є особливо важливим для тих пацієнтів, у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії є слабо вираженими або взагалі відсутні, а також для тих хворих, у яких гіпоглікемія виникає досить часто. Слід ретельно зважити, чи варто сідати за кермо або працювати з механізмами у такому стані.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Застосування цілого ряду лікарських речовин може вплинути на метаболізм глюкози, а отже   може вимагати корекції дози людського інсуліну.

До препаратів, які можуть посилювати цукрознижувальний ефект та збільшити схильність до виникнення гіпоглікемії, належать пероральні протидіабетичні засоби, інгібітори АПФ, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори МАО, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні препарати.

До препаратів, які можуть зменшувати цукрознижувальний ефект, належать кортикостероїди, даназол, діазоксид, сечогінні засоби, глюкагон, ізоніазид, естрогени та прогестерони, похідні фенотіазину, соматотропін, симпатоміметики (наприклад, епінефрин (адреналін), сальбутамол, тербуталін), гормони щитовидної залози, а також інгібітори протеази та атипічні антипсихотичні лікарські засоби (наприклад оланзапін та клозапін)..

Бета-блокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть як посилювати, так і зменшувати цукрознижувальний ефект інсуліну. Пентамідин може спричинити гіпоглікемію з подальшою гіперглікемією.

Крім цього, під дією бета-блокаторів та деяких симпатолітиків (клонідин, гуанетидин та резерпін) ознаки адренергічної контр регуляції можуть слабшати або зовсім зникати.

Фармакологічні властивості. Механізм дії.  Інсулін:

• знижує рівень цукру у крові та сприяє виникненню анаболічних ефектів, а також зменшує катаболічні ефекти;

• посилює внутрішньоклітинний транспорт глюкози, а також утворення глікогену у м’язах та печінці, збільшує застосування пірувату. Інсулін пригнічує глікогеноліз та глюконеогенез;

• посилює ліпогенез у печінці та жировій тканині та пригнічує ліполіз;

• покращує внутрішньоклітинне надходження амін окислот та посилює синтез білка;

• посилює внутрішньоклітинне надходження натрію.

Фармакодинаміка. Інсуман® Базал (суспензія ізофан інсуліну) являє собою інсулін, дія якого настає поступово, а ефект триває впродовж тривалого періоду часу. Його дія починається через 60 хв після підшкірної ін`єкції, досягає максимуму через 3-4 години та триває протягом 11-20 годин.

Фармакокінетика. У здорових осіб період напів виведення інсуліну з сироватки крові становить близько 4-6 хв. Цей період є значно тривалішим у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю. Однак слід зазначити, що фармакокінетика інсуліну не відображає його метаболічної дії.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія білого або майже білого кольору.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі від +2°C до +8°C.   Не заморожувати. Запобігати контакту зі стінками холодильника. Під час використання зберігати при температурі не вище +25º С у захищеному від тепла та світла місці.

Упаковка.  № 1; № 5: по 5 мл у флаконі; по 1 або 5 флаконів у картонній коробці.

№ 5; № 10: по 3 мл у картриджі для ОптіПен   Про 1; по 5 або 10 картриджів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ, Німеччина / Sanofi-Aventis Deutschland GmbH, Germany.  

Місцезнаходження. D-65926 Frankfurt am Main, Germany.

Власник торгової ліцензії. Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ, Німеччина / Sanofi-Aventis Deutschland GmbH, Germany.  

Препараты инсулина, идентичные по своей структуре инсулину человека. Понижают уровень глюкозы в крови.
Имеются 4 препарата Инсуман Комб, отличающиеся процентным соотношением в них нейтрального раствора инсулина и изофан протамин инсулина, что обуславливает их различную фармакокинетику (особенности распределения в организме).
Инсуман Комб 15/85 характеризуется быстрым началом и средней продолжительностью действия. Действие препарата начинается через 30-45 мин после введения, максимальный эффект достигается через 3-5 ч, а продолжительность действия составляет 11-20 ч.
Инсуман Комб 25/75 характеризуется быстрым началом и средней продолжительностью действия. Действие препарата начинается через 30 мин после введения, максимальный эффект достигается через 1,5-3 ч, а продолжительность действия составляет 12-18 ч.
Инсуман Комб 25/75 для ОптиПена аналогичен по фармакокинетике Инсуману Комб 25/75, но имеет другую форму выпуска - патроны для ОптиПена.
Инсуман Комб 50/50 характеризуется быстрым началом и средней продолжительностью действия. Действие препарата начинается через 30 мин после введения, максимальный эффект развивается через 1-1,5 ч, а продолжительность действия составляет 10-16 ч.
Указанная продолжительность действия препаратов приблизительна, она зависит от дозы Инсуман Комб и от индивидуальных особенностей пациента.

Показания к применению:
Лечение инсулинозависимого сахарного диабета, в том числе в следующих случаях: у больных, ранее получавших инсулин; сахарный диабет во время беременности; в случае непереносимости других инсулинсодержаших препаратов; лабильная форма диабета (сахарный диабет, характеризующийся быстрой сменой уровня сахара в крови), связанная с наличием высокого титра антител к инсулину (кроме Инсуман Комб 50/50); трансплантация (пересадка) островковых клеток поджелудочной железы (структурных формирований поджелудочной железы, вырабатывающих инсулин).
Лечение инсулинонезависимого сахарного диабета, в том числе: при резистентности (устойчивости) к пероральным (принимаемым через рот) прстиводиабетическим (понижающим уровень сахара в крови) препаратам; во время хирургических операций; при интеркуррентных (осложняющих течение сахарного диабета) заболеваниях; во время беременности (при неэффективности диетотерапии).

Способ применения:
Препарат вводят подкожно, место инъекции каждый раз меняют.
Дозу препарата устанавливают индивидуально в каждом конкретном случае.
Инсуман Комб 15/85 и Инсуман Комб 25/75 обычно вводят подкожно за 30-45 мин до приема пиши.
Инсуман Комб 50/50 обычно вводят подкожно за 20-30 мин до приема пиши.
При инсулинозависимом сахарном диабете преимущественно применяют Инсуман Комб 15/85 и Инсуман Комб 25/75.
Лечение взрослых пациентов, впервые получающих препарат, обычно начинают с введения дозы от 8 до 24 ЕД один раз в сутки.
У взрослых и детей с высокой чувствительностью к инсулину достаточной может оказаться доза препарата, составляющая менее 8 ЕД в сутки. У пациентов с пониженной чувствительностью к инсулину может потребоваться доза препарата, превышающая 24 ЕД в сутки.
Максимальная разовая доза - 40 ЕД. Превышаение этой дозы допускается лишь в исключительных случаях.
При замене инсулинов животного происхождения на Инсуман Комб может потребоваться снижение дозы инсулина.
Гипогликемизируюший (понижающий уровень сахара в крови) эффект инсулина усиливают: альфа-адреноблокаторы, фенамин, анаболические стероиды, неселективные бета-адре-ноблокаторы, клофибрат, фенфлурамин, флуоксетин, октадин, циклофосфан, ингибиторы МАО, метилдофа, тетрациклины.
Гипогликемизируюший эффект инсулина понижают: хлорпротиксен, пероральные противозачаточные средства, глюкокортикостероиды, диазоксид, гепарин, изониазид, карбонат лития, производные фенотиазина, салуретики, симпатомиметики, трициклические антидепрессанты.
У пациентов, одновременно получающих клофелин, резерпин или салицилаты, может наблюдаться как ослабление, так и усиление действия инсулина.
Переносимость алкоголя у пациентов, получающих инсулин, снижена.
Одновременный прием бета-адреноблокаторов, клофелина, октадина или резерпина может маскировать симптомы гипогликемии (пониженного содержания сахара в крови).

Побочные действия:
Гипогликемия с такими проявлениями, как бледность, потливость, сердцебиение, расстройства сна, тремор (дрожание конечностей); неврологические нарушения - редко; гипогликемическая (связанная со снижением уровня сахара в крови) кома (потеря сознания, характеризующаяся полным отсутствием реакций организма на 'внешние раздражители) и прекома (неполная потеря сознания - начальная стадия развития комы, характеризующаяся сохранением болевых и рефлекторных реакций).
Аллергические реакции - наблюдаются чаще у пациентов, имеющих в анамнезе (истории болезни) аллергические реакции на инсулины животного происхождения. Липодистрофия (уменьшение объема жировой ткани в подкожной клетчатке) в местах введения препарата при длительном его применении.

Противопоказания:
Гипогликемия, повышенная чувствительность к компонентам препарата.

Форма выпуска:
Суспензия для инъекций во флаконах по 10 мл в упаковке по 5 штук. Инсуман Комб 15/85 1 мл (40 ЕД) - нейтральный раствор инсулина 6 ЕД и изофан протамин инсулин 34 ЕД. Инсуман Комб 25/75 1 мл (40 ЕД) - нейтральный раствор инсулина 10 ЕД и изофан протамин инсулин 30 ЕД. Инсуман Комб 50/50 1 мл (40 ЕД) - нейтральный раствор инсулина 20 ЕД и изофан протамин инсулин 20 ЕД.
Суспензия для инъекций во флаконах по 5 мл в упаковке по 5 штук. Инсуман Комб 15/85 1 мл (100 ЕД) -Iнейтральный раствор инсулина 15 ЕД и изофан протамин инсулин 85 ЕД. Инсуман Комб 25/75 1 мл (100 ЕД) - нейтральный раствор инсулина 25 ЕД и изофан протамин1 инсулин 75 ЕД. Инсуман Комб 50/50 1 мл (100 ЕД) - нейтральный раствор инсулина 50 ЕД и изофан протамин инсулин 50 ЕД.
Суспензия для инъекций в картриджах по 3 мл в упаковке по 5 штук. Инсуман Комб 25/75 для ОптиПена 1 мл (100 ЕД) -нейтральный раствор инсулина 25 ЕД и изофан протамин инсулин 75 ЕД.

Условия хранения:
Список Б. В защищенном от света месте при температуре от +2° до +8 °С. Не допускать замораживания.

Синонимы:
Инсулин.

Состав:
Активные вещества - нейтральный раствор инсулина и изофан протамин инсулина.

Внимание!
Перед применением препарата Инсуман комб вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.