Ипатон - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для  медичного застосування лікарського засобу

ІПАТОН^®

(IPATON^®)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 250 мг тиклопідину гідрохлориду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, кислота лимонна моногідрат, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, макрогол 6000, титану діоксид (E 171), гіпромелоза.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою,  з гравіруванням стилізованої літери «Е» та номером «421» з одного боку, білого або майже білого кольору без запаху.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби.

Код АТХ  В01А С05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тиклопідин пригнічує агрегацію та адгезію тромбоцитів і вивільнення тромбоцитарних факторів, подовжує час кровотечі, зменшує  ретракцію кров’яного згустку, знижує рівень фібриногену та в’язкість крові, збільшує  фільтраційну здатність цільної крові та еритроцитів.  

Завдяки цим ефектам, що були продемонстровані у різних дослідженнях, препарат зменшує ризик розвитку артеріальних тромбозів, головним чином при порушеннях мозкового кровообігу та судинних захворюваннях нижніх кінцівок. Тиклопідин не впливає на згортання крові та фібриноліз.

Тиклопідин блокує агрегацію тромбоцитів шляхом пригнічення АДФ-залежного зв’язування фібриногену з глікопротеїнами ІІв/ІІІа, специфічними рецепторами мембран тромбоцитів. Препарат не впливає на функцію тромбоцитів, опосередковану циклооксигеназою та АМФ. Хоча біохімічний механізм дії та медіатори, що беруть у ньому участь, достатньо невідомі, пригнічення агрегації тромбоцитів відбувається лише  in vivo; in vitro тиклопідин не впливає на функцію тромбоцитів.

У терапевтичній дозі тиклопідин пригнічує АДФ-індуковану (2,5 мкмоль/л) агрегацію тромбоцитів на 50-70 %. При пероральному застосуванні  антиагрегантний ефект тиклопідину є дозозалежним аж до добової дози 500 мг, але він не може збільшуватися при подальшому підвищенні дози.  При застосуванні  тиклопідину в дозі 250 мг 2 рази на добу пригнічення агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 дні, а  максимальний ефект досягається на 5-8-й день. У більшості пацієнтів час кровотечі та інші показники функції тромбоцитів нормалізуються через тиждень після відміни препарату.

Фармакокінетика.  

Після перорального застосування разової дози тиклопідин швидко і майже повністю всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2 години.

При застосуванні препарату після прийому їжі біодоступність препарату підвищується на 20 %. Стабільна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 7-10 днів прийому препарату в дозі 250 мг 2 рази на добу. Зв’язування тиклопідину з сироватковим альбуміном, ліпопротеїнами та α₁-глікопротеїном становить 98 %. Здатність тиклопідину  пригнічувати агрегацію тромбоцитів не залежить від концентрації препарату в плазмі крові. Тиклопідин значною мірою метаболізуєтся у печінці з утворенням 20 неактивних метаболітів.

Приблизно 50-60 % прийнятої дози  визначається у сечі, решта виводиться з калом.  Період напіввиведення тиклопідину становить приблизно 30-50 годин.

Пацієнти літнього віку.

Кліренс тиклопідину з віком знижується. В осіб літнього віку кліренс тиклопідину знижується порівняно з особами молодшого віку у 2 рази.

У клінічних дослідженнях ефективність і безпека препарату не відрізнялися у пацієнтів літнього віку і молодших осіб.  

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) або помірним (кліренс креатиніну 20-50 мл/хв) ступенем ниркової недостатності величина AUC тиклопідину збільшувалася на 28 % і 60 % відповідно, а плазмовий кліренс зменшувався на 37 % і 52 % відповідно. Проте статистично значущих відмінностей в АДФ-індукованій агрегації тромбоцитів не спостерігалося, а час кровотечі був значно подовжений лише у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю.

Пацієнти з печінковою недостатністю

При прогресуючому цирозі печінки спостерігалися підвищені рівні тиклопідину.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Профілактика цереброваскулярних та серцево-судинних гострих ішемічних ускладнень у пацієнтів з порушеннями мозкового та периферичного артеріального кровообігу.

• Запобігання та корекція порушень функції тромбоцитів, спричинених штучним кровообігом під час хірургічних втручань та тривалого гемодіалізу.

• Запобігання підгострій оклюзії коронарного стента після його імплантації.

Застосування препарату при вищевказаних показаннях рекомендується насамперед пацієнтам з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або у разі неефективності лікування нею.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до тиклопідину або до будь-яких інших компонентів препарату;

• геморагічний діатез;

• органічні ураження, пов’язані зі схильністю до кровотеч, наприклад загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гостра фаза геморагічного інсульту;

• захворювання крові, що супроводжуються подовженням часу кровотечі;

• тяжка печінкова недостатність;

• лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз в анамнезі.

За жодних обставин препарат не слід застосовувати для первинної профілактики тромбоемболії у здорових осіб.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки тиклопідин може змінювати ефекти деяких препаратів, необхідно з особливою обережністю застосовувати тиклопідин у комбінації з нижчезазначеними  лікарськими засобами:

• Теофілін (тиклопідин підвищує плазмовий рівень теофіліну).

Якщо сумісне застосування цих препаратів необхідне, рекомендується пильне медичне спостереження і, у разі необхідності, контроль рівня теофіліну в плазмі крові. У разі необхідності дозу теофіліну необхідно коригувати на початку і наприкінці лікування тиклопідином.

• Дигоксин (може очікуватися незначне зниження (≈ 15 %) рівня дигоксину в плазмі крові).

• Циклоспорин (одночасне застосування може призводити до зменшення концентрації циклоспорину у плазмі крові, а отже, потребує  ретельного моніторингу останнього).

• Фенітоїн (рекомендується контроль плазмових рівнів фенітоїну). У деяких випадках сумісне застосування тиклопідину і фенітоїну може призводити до підвищення концентрації фенітоїну і до токсичних ефектів.

Через підвищений ризик кровотечі одночасне застосування тиклопідину та нижчезазначених препаратів потребує особливої обережності та ретельнішого контролю лабораторних показників:

• нестероїдні протизапальні засоби;

• пероральні антикоагулянти (необхідно частіше перевіряти INR);

• препарати гепарину (у разі нефракціонованого гепарину необхідно частіше перевіряти активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ));

• антитромбоцитарні препарати, наприклад, похідні саліцилової кислоти.

У здорових осіб тривале застосування фенобарбіталу не впливає на антитромбоцитарну активність тиклопідину.

При одночасному застосуванні тиклопідину та бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів та діуретиків клінічно значуща лікарська взаємодія не спостерігалася.

Антациди, зменшуючи всмоктування препарату, знижують його концентрацію у плазмі крові. Циметидин, блокуючи мікросомальне окислення, знижує кліренс препарату у 2 рази.

Тиклопідин не впливає на ступінь зв’язування пропранололу з білками крові.

Застосування препарату після їди підвищує біодоступність тиклопідину.

Особливості застосування.

Препарат може спричиняти тяжкі, а іноді і летальні побічні реакції з боку крові (нейтропенія/агранулоцитоз, тромботична тромбоцитопенічна пурпура). Можуть також розвиватися геморагічні побічні реакції, але лише за таких обставин:

• неналежний клінічний та гематологічний моніторинг;

• пізня діагностика та неналежний контроль за станом хворого при розвитку побічних явищ;

• одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів, що затримують агрегацію тромбоцитів, саліцилатів та антикоагулянтів. Однак у разі імплантації коронарного стента тиклопідин слід застосовувати у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (100-325 мг/добу) протягом щонайменше 1 місяця після хірургічного втручання.

На початку терапії, а потім кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування необхідно проводити гематологічний моніторинг (загальний аналіз крові, визначення лейкоцитарної формули, визначення рівня тромбоцитів, часу кровотечі). Якщо лікування препаратом довелося припинити протягом перших 3 місяців терапії, протягом 15 днів після припинення терапії необхідно провести повторне гематологічне дослідження. Спостерігалися поодинокі випадки тяжких побічних реакцій з боку системи кровотворення після 3-го місяця лікування тиклопідином.

У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1500/мм³) або  тромбоцитопенії (число тромбоцитів < 100000 /мм³) слід негайно припинити лікування та контролювати показники аналізу крові, поки вони не нормалізуються.

Рішення щодо поновлення лікування препаратом повинно ґрунтуватися на оцінці клінічних ознак та даних лабораторних досліджень.

При розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП, синдром Мошковича) можуть спостерігатися тромбоцитопенія, гемолітична анемія, неврологічні симптоми, порушення функції нирок та пропасниця. ТТП може розвиватися дуже швидко, більшість випадків спостерігається у перші 8 тижнів лікування. Оскільки тромботична тромбоцитопенічна пурпура може бути летальною, слід завжди звертатися до гематолога при виявленні цього захворювання чи підозрі на нього. Плазмоферез поліпшує прогноз цього захворювання.

Препарат слід застосовувати з особливою обережністю і під медичним наглядом пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

Перед запланованими хірургічними втручаннями – якщо зниження агрегації тромбоцитів небажане – застосування препарату слід припинити щонайменше за 10 днів до запланованої операції через ризик розвитку надмірної кровотечі.

У разі невідкладної хірургії ризик подовження часу кровотечі можна зменшити шляхом внутрішньовенного введення 0,5-1 мг/кг маси тіла метилпреднізолону, при потребі неодноразово, і 0,2-0,4 мкг/кг маси тіла десмопресину (вазопресину) та/або плазми крові, збагаченої тромбоцитами.

Оскільки тиклопідин інтенсивно метаболізується у печінці, лікування пацієнтів з порушенням функції печінки потребує особливої обережності, а в певних випадках – зменшення дози. Лікування слід припинити при розвитку гепатиту або жовтяниці. Застосування препарату протипоказане при тяжкій печінковій недостатності.

Тиклопідин добре переноситься при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості. При тяжкій нирковій недостатності кліренс тиклопідину знижується, а концентрація у сироватці крові збільшується. Отже, може виникати потреба у зменшенні дози тиклопідину або  у разі геморагічних чи кровотворних побічних реакцій – у припиненні лікування.

Лікування слід припинити при виникненні стійкої та/або профузної діареї і нудоти.

Пацієнтів слід попереджати про необхідність інформувати лікаря чи стоматолога про прийом тиклопідину перед будь-яким хірургічним втручанням чи стоматологічною операцією. Пацієнтів слід попереджати про необхідність негайно звертатися по медичну допомогу у разі появи будь-яких алергічних шкірних реакцій, кровотечі, гематоми, пропасниці, фарингіту, виразок на слизовій оболонці ротової порожнини, болю у горлі, стійкої діареї та жовтяниці. При появі будь-яких із зазначених побічних дій лікування слід припинити.

При розвитку в процесі лікування пропасниці, фарингіту або виразок на слизовій оболонці порожнини рота необхідно негайно зробити аналіз крові. Рішення про припинення чи поновлення лікування препаратом буде залежати від оцінки показників гемограми.

Симптомами, що вказують на нейтропенію, можуть бути: пропасниця, біль у горлі, виразки ротової порожнини, тромбоцитопенію та/або порушення гемостазу (подовження часу кровотечі, синці, темні випорожнення) і гепатиту (жовтяниця, темна сеча, світлі випорожнення).

При застосуванні препарату можуть виникнути перехресні реакції гіперчутливості.

Перед застосуванням препарату пацієнтів треба обстежити на гіперчутливість до інших тієнопіридинів (наприклад клопідогрель, прасугрель). Тієнопіридини можуть викликати алергічні реакції від легкого до важкого ступеню, такі як висип, набряк Квінке або гематологічні перехресні реакції, такі як тромбоцитопенія і нейтропенія. Пацієнти у яких виникала алергічна реакція або гематологічна реакція на один з тієнопіридинів, мають підвищений ризик виникнення аналогічної або іншої реакції на інший тієнопіридин. Рекомендується моніторинг ознак гіперчутливості у пацієнтів з алергією на тієнопіридини.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У зв’язку з недостатнім досвідом застосування у період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Іноді препарат може спричиняти запаморочення, слабкість, сонливість, шум у вухах і може знижувати здатність концентрувати увагу. Отже, обмеження або заборону керувати транспортними засобами чи виконувати роботу із підвищеним ризиком нещасних випадків лікар повинен  визначати індивідуально.

Спосіб застосування та дози.  

З метою зниження частоти шлунково-кишкових розладів таблетки слід приймати під час їди.

Звичайна доза для дорослих становить 1 таблетку 2 рази на добу.

З метою запобігання підгострій оклюзії після імплантації коронарного стента лікування рекомендується розпочинати безпосередньо перед або одразу після імплантації стента з прийому 1 таблетки тиклопідину 2 рази на добу у комбінації з 100-325 мг ацетилсаліцилової кислоти на добу. Комбіноване лікування повинно тривати щонайменше протягом 1 місяця.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку можуть отримувати звичайні дози для дорослих.

Застосування препарату дітям не рекомендується.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки.

Під час лікування препаратом слід бути особливо обережними, а у деяких випадках знижувати його дозу. При розвитку гепатиту або жовтяниці лікування повинно бути припинено. Застосування препарату протипоказано при тяжкій печінковій недостатності.

Корекція дози тиклопідину не потрібна при легкій і помірній нирковій недостатності.

При тяжкій нирковій недостатності може бути необхідним зменшити дозу тиклопідину або припинити лікування.

Діти.

Препарат не застосовувати для лікування дітей.

Передозування.

Дані  досліджень на тваринах свідчать, що передозування препарату може спричиняти розвиток тяжкої шлунково-кишкової непереносимості.

При передозуванні рекомендується викликати блювання, промити шлунок та призначити підтримуюче лікування.

Побічні реакції.

Під час лікування тиклопідином спостерігалися такі побічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи:

нейтропенія, включаючи тяжку нейтропенію.

У перші 3 місяці лікування спостерігалися головним чином тяжка нейтропенія або  агранулоцитоз. Може розвиватися аплазія кісткового мозку, панцитопенія, тромбоцитопенія (< 80000/мм³). В окремих випадках може виникати тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП, синдром Мошковича), а також гемолітична анемія асоційована з тромбоцитопенією; сепсис, внаслідок  розвитку тяжкої нейропенії; септичний шок, що може мати фатальні наслідки; гіпонатріємія.

З боку імунної системи:

можливий розвиток імунологічних реакцій різних типів, у тому числі алергічних реакцій, анафілактичних реакцій, набряк Квінке, артралгія, васкуліт, вовчакоподібний синдром, нефропатія, алергічний інтерстиціальний пневмоніт та еозинофілія.

З боку нервової системи.

Сонливість, запаморочення, головний біль або біль з іншою локалізацією, слабкість; шум у вухах, нервозність, зниження концентрації уваги, периферична нейропатія.

З боку серцево-судинної системи.

Пальпітація, тахікардія,

З боку судинної системи.

Гіперемія, гематоми, кровотечі. Носові кровотечі були найчастішими геморагічними ускладненнями.

Пері- та постопераційні кровотечі; синці, гематурія; крововиливи під коньюнктиву; внутрішньо мозкові крововиливи.  

З боку шлунково-кишкового тракту.

Можуть виникати коліти (у тому числі лімфоцитарний коліт), що супроводжуються тяжкою діареєю. При тяжкій та стійкій формі цього захворювання лікування препаратом слід припинити.  

Головним чином спостерігається нудота та діарея. Діарея зазвичай має помірний та швидкоминучий характер і виникає насамперед у перші 3 місяці лікування. Як правило, це побічне явище зникає протягом 1-2 тижнів без необхідності припиняти лікування препаратом.

Також може виникнути зниження апетиту, пептична виразка.

З боку гепатобіліарної системи.

Рідко у перший місяць лікування може розвинутися гепатити (гемолітична та/або холестатична жовтяниця). Як правило, обидва симптоми зникають після припинення лікування.

Фульмінантний гепатит.

Під час лікування тиклопідином може спостерігатися підвищення рівня печінкових ферментів (підвищення активності ізольованої або неізольованої лужної фосфатази і трансаміназ в сироватці крові у два рази від норми).

Під час лікування препаратом може спостерігатися незначне підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

У перші 3 місяці лікування зазвичай можуть виникати шкірні висипання (макулопапульозні висипання або кропив’янка, що часто супроводжуються свербежем). Дерматологічні симптоми можуть стати генералізованими, однак вони зникають у перші кілька днів після припинення лікування. Дуже рідко може розвинутися мультиформна еритема та синдром Стівенса-Джонсона, а також синдром Лайєлла.

Загальні порушення та побічні реакції у місці введення.

Лихоманка.

Лабораторні показники

Ліпіди крові.  Підвищення рівня холестерол-ЛПВЩ, холестерол-ЛПНЩ, холестерол-ЛПДНЩ та тригліцеридів у сироватці крові на 8-10 % протягом 1-4 місяців лікування без подальшого прогресування під час продовження лікування. Показники співвідношення фракцій ліпопротеїдів (особливо ЛПВЩ/ЛПНЩ) залишаються незмінними. Дані клінічних досліджень свідчать, що цей ефект не залежить від віку, статі, вживання алкоголю, наявності діабету і не впливає на ризик виникнення серцево-судинних захворювань.

Інші побічні реакції.

Рідко можуть виникати пропасниця, фарингіт, біль у горлі, виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, нефротичний синдром, артропатія.

Час кровотечі може збільшуватися у 2-5 разів порівняно з показником, який був до початку лікування. Препарат може знижувати рівень фібриногену в крові. Протягом перших 4 місяців лікування може спостерігатися підвищення активності.  

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.                                    

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина.

тиклопидин ([5-(2-[хлорфенил)-4,5,6,7,-тетрагидро-тиено[3,2-с]пиридин гидрохлорид) — антиагрегантное средство со своеобразным фармакологическим профилем (механизмом действия). Тиклопидин проявляет антагонистическое действие в отношении АДФ, тормозит агрегацию и адгезию тромбоцитов, вызванную АДФ, также другими факторами (арахидоновой кислотой, коллагеном, тромбином, фактором активации тромбоцитов), вызывает усиление дезагрегации тромбоцитов.
Эффект торможения агрегации тромбоцитов можно наблюдать уже через 2 дня после приема препарата в дозе 250 мг 2 раза в сутки. Максимальный антиагрегантный эффект отмечают на 5–8-й день лечения.
Тиклопидин снижает уровень фибриногена и вязкость крови у пациентов с хроническими облитерирующими заболеваниями артерий нижних конечностей; нормализует адгезивность тромбоцитов, эластичность эритроцитов и высвобождение бета-тромбоглобулина у больных сахарным диабетом. После отмены препарата его терапевтический эффект сохраняется еще не менее 1 нед. Механизм действия окончательно не определен. Считают, что препарат взаимодействует с гликопротеидом IIв/IIIa путем угнетения связывания фибриногена с активированными тромбоцитами. Препарат не влияет на метаболизм простаноидов.
После однократного приема внутрь в терапевтической дозе тиклопидин быстро и почти полностью всасывается. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2 ч. Максимальная биодоступность препарата отмечается при его приеме после еды. Равновесная концентрация в плазме крови достигается через 7–10 дней ежедневного приема в дозе 250 мг 2 раза в сутки. Эффект торможения агрегации тромбоцитов не зависит от уровня препарата в плазме крови. Около 98% тиклопидина обратимо связывается с белками плазмы крови. Тиклопидин быстро метаболизируется в организме с образованием одного активного метаболита. Выводится преимущественно с мочой (50–60%) и желчью (23–30%). Период полувыведения — 30–50 ч.

профилактика цереброваскулярных и сердечно-сосудистых острых ишемических осложнений у пациентов с нарушениями мозгового и периферического артериального кровообращения.
Предотвращение и коррекция нарушений функций тромбоцитов, обусловленных искусственным кровообращением во время хирургических вмешательств и гемодиализа.
Предотвращение окклюзии после имплантации коронарного стента.
Применение Ипатона по указанным показаниям рекомендуется прежде всего пациентам с непереносимостью или аллергией на ацетилсалициловую кислоту или в случае неэффективности лечения ею.

обычная доза для взрослых — 1 таблетка 2 раза в сутки во время еды. Для пациентов пожилого возраста — обычная доза для взрослых. Таблетки не разжевывают, запивают достаточным количеством жидкости (вода, сок). Продолжительность лечения устанавливается индивидуально.
С целью предотвращения окклюзии после имплантации коронарного стента рекомендуется начинать лечение непосредственно перед или сразу после имплантации стента по 1 таблетке Ипатона 2 раза в сутки в комбинации с 100–325 мг ацетилсалициловой кислоты в сутки. Длительность комбинированного лечения — не менее 1 мес.

повышенная чувствительность к тиклопидину и/или другим ингредиентам препарата; геморрагический диатез; заболевания крови, сопровождающиеся увеличением времени кровотечения; органические поражения со склонностью к кровотечению (обострение пептической язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, геморрагический инсульт в острый и подострый периоды); лейкопения, тромбоцитопения и агранулоцитоз (в том числе в анамнезе); лечение гепарином в высоких дозах; заболевание печени с клиническими проявлениями гепатита или желтухи; период беременности и кормления грудью; дети и подростки в возрасте младше 14 лет.
Ни в коем случае препарат нельзя применять как средство профилактики тромбоэмболии у здоровых пациентов.

гиперемия и носовые кровотечения — наиболее частые геморрагические осложнения. В единичных случаях возникали интра- и постоперационные кровотечения.
Со стороны системы кроветворения
Нейтропения, тяжелая нейтропения (≤450/мм³ нейтрофильных лейкоцитов), агранулоцитоз (в первые 3 мес лечения). Изредка — костно-мозговая аплазия, панцитопения, тромбоцитопения (≤80 000/мм³). В отдельных случаях может возникать тромботическая тромбоцитопеническая пурпура (ТТП, синдром Мошковича), а также гемолитическая анемия.
Со стороны ЖКТ
Чаще всего — тошнота и диарея. Диарея обычно умеренно выражена, непродолжительна и возникает чаще всего в первые 3 мес лечения. Как правило, это побочное явление исчезает в течение 1–2 нед, при этом нет необходимости в прекращении лечения Ипатоном. Очень редко может развиться диарейный колит (в том числе и лимфоцитарный колит). Лечение следует прекратить при тяжелой и длительной форме этого заболевания.
Кожные реакции
В течение первых 3 мес терапии — кожные высыпания (макулопапулезные или крапивница, часто сопровождающиеся зудом). Чаще изменения со стороны кожи исчезают в первые несколько дней после прекращения лечения, но в редких случаях могут распространяться. Очень редко могут развиться мультиформная эритема и синдром Стивенса — Джонсона.
Со стороны печени
Редко — гепатит и холестатическая желтуха, чаще в 1-й месяц лечения. После прекращения терапии Ипатоном функция печени восстанавливается.
Иммунологические реакции
Редко — аллергические реакции, анафилаксия, отек Квинке, артралгия, васкулит, волчаночный синдром, нефропатия, аллергическая интерстициальная пневмония.
Другие побочные явления
Очень редко возникает головокружение, головная боль, периферическая нейропатия, слабость, снижение аппетита. Изредка — заторможенность, снижение концентрации внимания, шум в ушах, тахикардия, нервозность.

препарат может вызвать тяжелые, а иногда и смертельные гематологические реакции (нейтропения/агранулоцитоз, тромботическая тромбоцитопеническая пурпура), а также геморрагию только в случаях:
ненадлежащего клинического и гематологического мониторинга;
поздней диагностики и ненадлежащего контроля за состоянием больного при появлении и развитии побочных явлений;
одновременного применения НПВП, тормозящих агрегацию тромбоцитов, салицилатов и антикоагулянтов. Однако при имплантации коронарного стента Ипатон следует применять сочетанно с ацетилсалициловой кислотой (100–325 мг/сут) в течение не менее 1 мес после хирургического вмешательства.
В начале терапии, а также каждые 2 нед на протяжении первых 3 мес лечения необходим гематологический мониторинг (общий анализ крови с определением лейкоцитарной формулы, определение уровня тромбоцитов, времени кровотечения).
В случае обоснованного прекращения лечения Ипатоном в первые 3 мес терапии следует провести повторное гематологическое обследование в течение 15 дней после прекращения лечения препаратом. Отмечали единичные случаи тяжелых побочных действий со стороны органов кроветворения после 3-го месяца лечения тиклопидином.
При нейтропении (уровень нейтрофильных гранулоцитов ≤1500/мм³), тромбоцитопении (уровень тромбоцитов ≤100 000/мм³) следует немедленно прекратить лечение и вести гематологический мониторинг за состоянием пациента до нормализации показателей.
Решение относительно возобновления лечения Ипатоном следует основывать на оценке клинических признаков и данных лабораторных исследований.
В случае развития такого осложнения, как тромботическая тромбоцитопеническая пурпура (ТТП, синдром Мошковича), отмечают тромбоцитопению, гемолитическую анемию, неврологические симптомы, нарушения функции почек и лихорадку. ТТП развивается внезапно и чаще всего в первые 8 нед лечения. Поскольку это осложнение может привести к летальному исходу, необходима консультация гематолога для своевременной диагностики этого осложнения при подозрении на него. Проведение плазмафереза улучшает прогноз относительно исхода этого осложнения.
Препарат следует применять с особой осторожностью под медицинским наблюдением пациентам со склонностью к кровоизлияниям/кровотечениям.
При плановых хирургических вмешательствах (кроме случаев безусловной необходимости антитромбоцитарной терапии) в связи с риском чрезмерного кровотечения необходимо прекратить применение препарата не менее чем за 10 дней до запланированной операции.
В случае неотложной хирургии риск увеличения времени кровотечения можно уменьшить путем применения 0,5–1,0 мг/кг массы тела метилпреднизолона в/в (при необходимости повторно) и/или 0,2–0,4 мкг/кг массы тела дезмопрессина и/или плазмы крови, обогащенной тромбоцитами.
Поскольку тиклопидин интенсивно метаболизируется печенью, лечение пациентов с патологией печени требует особой осторожности, а также в определенных случаях снижения дозы. Терапию следует прекратить при развитии гепатита или желтухи. Применение препарата противопоказано при тяжелой печеночной недостаточности.
Тиклопидин хорошо переносят пациенты с почечной недостаточностью легкой и средней тяжести. При тяжелой почечной недостаточности выведение тиклопидина снижается, а концентрация в сыворотке крови возрастает. Поэтому может возникнуть необходимость снижения дозы тиклопидина, а при развитии гематологических побочных действий — прекращения лечения.
Терапию следует прекратить при возникновении продолжительной и/или чрезмерной диареи и тошноты.
Пациентов необходимо предупредить о необходимости информировать врача о приеме Ипатона перед любым хирургическим вмешательством или хирургической стоматологической манипуляцией. Пациентов следует предупредить о необходимости немедленного обращения за медицинской консультацией в случае появления любых аллергических кожных реакций, кровотечения, гематомы, лихорадки, фарингита, ран на слизистой оболочке ротовой полости, боли в горле, длительно удерживающейся диареи, желтухи. Лечение необходимо прекратить при возникновении любых из указанных побочных действий.
Следует немедленно провести анализ крови при появлении лихорадки, фарингита или ран на слизистой оболочке ротовой полости. Решение о прекращении или продолжении лечения основывают на оценке результатов показателей гемограммы.
Иногда прием препарата может вызывать головокружение, слабость, заторможенность, шум в ушах, а также снижать способность к концентрации внимания.
Ограничение или запрет управления транспортными средствами и выполнения работ, требующих повышенного внимания, следует определять индивидуально.

следует придерживаться особой осторожности при применении тиклопидина в комбинации с такими препаратами:
теофиллином (повышается уровень теофиллина в плазме крови). При необходимости сочетанного применения следует контролировать уровень теофиллина в плазме крови;
дигоксином (уровень дигоксина в плазме крови снижается приблизительно на 15%);
фенитоином (уровень фенитоина в плазме крови повышается). Рекомендуется осуществлять мониторинг концентрации фенитоина в плазме крови;
циклоспорином (одновременный прием может привести к снижению концентрации циклоспорина в плазме крови, что требует тщательного мониторинга).
В связи с повышенным риском кровоизлияния при сочетанном приеме Ипатона и нижеуказанных препаратов необходима особая осторожность и проведение постоянного лабораторного мониторинга: НПВП; пероральные антикоагулянты (следует чаще проверять INR — международное нормализованное соотношение); препараты гепарина (в случае нефракционированного гепарина необходим регулярный контроль времени формирования и активности тромбопластина); антитромбоцитарные препараты, например производные салициловой кислоты.
У здоровых пациентов продолжительное применение фенобарбитала не влияет на антитромбоцитарное действие тиклопидина.
Клинически значимого лекарственного взаимодействия на фоне одновременного приема тиклопидина с блокаторами β-адренорецепторов, блокаторами кальциевых каналов и диуретиками не отмечали.

Симптомы: случаев передозировки не описано. Любых дополнительных проявлений, кроме известного влияния препарата на систему свертывания крови, при передозировке тиклопидина не ожидается.
Лечение: удалить из организма остатки препарата, который еще не всосался, вызвать рвоту, промыть желудок.
Пациенты нуждаются в тщательном наблюдении.
При возникновении кровотечения для угнетения эффекта тиклопидина назначают дезмопрессин или трансфузию тромбоцитарной массы.

при температуре до 25 °С.