Калумид - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАЛУМІД

(CALUMID^®)

Склад:

діюча речовина: бікалутамід;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 50 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини:

ядро: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон, натрію крохмальгліколят, тип «А»;   лактози моногідрат;

оболонка: опадрі II 33G28523 білий (гліцерол триацетат,   макрогол, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Анти андроген ні засоби. Код АТС  L02В B03.

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування поширеного раку   передміхурової залози (пізні стадії) у комбінації з аналогом релізинг-фактора лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) або хірургічною кастрацією.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату. Дитячий вік. Жіноча стать. Одночасне лікування терфенадином, астемізолом або цисапридом.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим чоловікам, у тому числі і у літньому віці: звичайна добова доза – 1 таблетка, вкрита оболонкою по 50 мг, один раз на добу. Лікування Калумідом необхідно починати за 3 доби до початку лікування   аналогом РФЛГ або одночасно з хірургічною кастрацією.

Ниркова недостатність: корекція дози не потрібна.

Захворювання печінки: при захворюваннях легкого ступеня тяжкості   корекція дози не потрібна. Можливе посилене кумулювання при захворюваннях середнього і тяжкого ступеня.

Побічні реакції. Препарат зазвичай добре переноситься хворими, і лише в поодиноких випадках побічні ефекти вимагали припинення його прийому.

1. Може бути зменшена проведенням супутньої кастрації.

2. Зміни з боку печінки найчастіше мають транзиторний характер і повністю минають або зменшуються при продовженні лікування або ж після його припинення.

3. Печінкова недостатність виникала дуже рідко, причинно-наслідковий зв’язок не встановлений. Рекомендується періодично контролю вати функцію печінки.

Іноді виникали серцево-судинні порушення, такі як стенокардія,   серцева недостатність, подовження інтервалів PR та  QT, аритмія і неспецифічні зміни ЕКГ, тромбоцит опенія.

У клінічних випробуваннях комбінованого застосування бікалутаміду з аналогом РФЛГ у   ≥1 % випадків спостерігалися такі побічні дії, однак їх зв'язок з лікуванням не доведений, оскільки більшість симптомів може бути пояснена літнім віком хворих:

серцево-судинна система: серцева недостатність;

шлунково-кишковий тракт: анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, підвищене газоутворення;

центральна - нервова система: запаморочення, безсоння, підвищена сонливість, зниження лібідо;

дихальна система: диспное;

сечостатева система: імпотенція, ніктурія;

система кровотворення: анемія;

шкірні покриви: висипи, підвищене потовиділення, гірсутизм, алопеція;

метаболічні порушення: цукровий діабет, гіперглікемія, збільшення або зменшення маси тіла;

інші: біль у животі, грудях, малому тазі, головний біль, набряки, пропасниця.

Передозування.

Даних щодо передозування препарату у людини немає. Специфічного антидоту немає, лікування – симптоматичне. Діаліз неефективний, бо бікалутамід має високу здатність зв'язуватись з білками і не виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Рекомендується загальне підтримуюче лікування і суворий контроль за життєво важливими функціями організму.

Застосування у період вагітності або годування   груддю.

Препарат застосовують виключно для лікування чоловіків.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям.

Особливості застосування.

Бікалутамід піддається екстенсивному метаболізму в печінці. При тяжкому ураженні печінки елімінація препарату значною мірою сповільнюється і призводить до його кумуляції. На підставі даних, отриманих у хворих із тяжким   ураженням печінки, можливе сповільнення виведення препарату і посилення кумуляції бікалутаміду. Необхідно проявляти обережність при лікуванні препаратом хворих із захворюваннями печінки середнього і тяжкого ступенів.

Необхідно проводити періодичний аналіз функції печінки, оскільки можлива зміна показників. Більшість таких змін очікується у перші 6 місяців лікування бікалутамідом.

При виникненні тяжких порушень з боку печінки лікування бікалутамідом слід припинити.

Бікалутамід пригнічує цитохром Р₄₅₀ (CYP 3A4), тому слід дотримуватися обережності при призначенні препарату   з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP 3A4.

Цей лікарський засіб   містить лактозу. Препарат не можна застосовувати при спадковій непереносимості галактози,   лактазній недостатності Лаппа або при порушенні всмоктування   глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Мало імовірно, що препарат виявляє негативну дію на здатності, необхідні для керування автомобілем і роботи з іншими механізмами. Однак іноді препарат може спричиняти   сонливість, тому   пацієнтам, які приймають препарат, рекомендується виважено підходити до питання керування автомобілем і роботи з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Даних, що підтверджують будь-яку фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію між бікалутамідом і РФЛГ, немає.

Бікалутамід блокує ензими системи СYР 450. Особливої уваги вимагає призначення бікалутаміду з лікарськими речовинами, у метаболізмі яких бере участь СYР 3А 4. Меншою мірою бікалутамід блокує СYР 2С 9, 2С 19 і 2D6.

У клінічних дослідженнях із застосуванням антипірину як маркера активності цитохрому Р₄₅₀ не виявлено потенційної здатності бікалутаміду до взаємодії з іншими лікарськими засобами. У ході 28-денного застосування разом із мідазоламом середня величина експозиції (AUС) зросла на 80 %. У разі прийому препаратів з низьким терапевтичним індексом подібне збільшення AUC може мати клінічні наслідки, тому одночасне застосування бікалутаміду з циклоспорином і блокаторами кальцієвих канальців вимагає підвищеної обережності. У таких випадках може знадобитися зниження доз останніх, особливо при збільшенні частоти побічних дій. При одночасному застосуванні циклоспорину на початку лікування і при завершенні його рекомендується проводити вимір концентрації препарату у плазмі крові і моніторинг побічних реакцій.

При одночасному лікуванні препаратами, що блокують мікросомальне окислювання, наприклад циметидином, кетоконазолом, слід бути обережними через можливе підвищення концентрації бікалутаміду.

Дослідження in vitro показали   здатність бікалутаміду витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарин, з його зв'язків з протеїнами. Слід регулярно контролю вати протромбі новий час у хворих, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду одночасно з бікалутамідом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бікалутамід є анти андроген ним не стероїдним засобом, який позбавлений іншого впливу на ендокринну систему. Вступає у зв'язок з андроген ними рецепторами без активації генної експресії, блокуючи в такий спосіб андроген ну стимуляцію. Це призводить до регресії пухлин простати. Є рацемічною сполукою; анти андроген ну активність проявляє винятково (R)-енантіомер.

Фармакокінетика. Бікалутамід добре абсорбується при прийомі внутрішньо. Їжа не виявляє будь-якого істотного впливу на біодоступність.

У порівнянні з (R)-енантіомером, (S)-енантіомер швидко виводиться з організму, період напів виведення першого становить близько 1 тижня.

При щоденному прийманні бікалутаміду в дозі 50 мг, концентрація (R)-енантіомера у плазмі крові зростає в 10 разів у результаті тривалого періоду напів виведення.

При щоденному прийомі бікалутаміду в дозі 50 мг плазмові концентрації (R)-енантіомера в стадії насичення становлять ≈ 9 мкг/мл. Переважно активний (R)-енантіомер     становить   99 % від загальної кількості циркулюючих   енантіомерів у стадії насичення.

На фармакокінетику (R)-енантіомера не впливає ні вік, ні ниркова недостатність, ні печінкова недостатність легкого і середнього ступенів. При тяжкій печінковій недостатності (R)-енантіомер виводиться із плазми повільніше.

Бікалутамід вступає в тісний зв'язок із білками (рацемований: 96 %, (R)-енантіомер: > 99 %) і екстенсивно метаболізується (шляхом окислювання і глюкуронування); метаболіти виводяться нирками та з жовчю приблизно в однакових співвідношеннях.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, вкриті оболонкою з гравіруванням  « L » на одному боці та –  « RG » на іншому.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі   не вище 30 ⁰С.

Препарат зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка. По 15 таблеток, вкритих оболонкою, у блістері; по 2 або 6   блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.

Місцезнаходження. Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 50 мг, № 30, № 90

Прочие ингредиенты: кремнезем безводный коллоидный, магния стеарат, повидон, натрия карбоксиметилкрахмал, лактозы моногидрат, опадрай II 33G28707 белый, глицерола триацетат, макрогол 3000, титана диоксид, гипромеллоза.

№  UA/2632/01/01 от 03.11.2009 до 03.11.2014

табл. п/о 150 мг, № 30

№  UA/2632/01/02 от 03.11.2009 до 03.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

бикалутамид является антиандрогенным нестероидным препаратом, не проявляющим других эндокринных эффектов. После связывания с андрогенными рецепторами, не вызывая экспрессии генов, блокирует андрогенный эффект, что приводит к регрессии карциномы предстательной железы. Является рацемическим веществом, однако антиандрогенными свойствами обладает исключительно R(-)-энантиомер.
Хорошо всасывается при приеме внутрь. Одновременный прием пищи не влияет на биодоступность. S(+)- и R(–)-энантиомеры относительно быстро выводятся из организма, Т_½ R(–)-энантиомера — около 1 нед. При приеме в суточной дозе 50 мг, R(–)-энантиомер бикалутамида кумулирует в плазме крови из-за присущего ему продолжительного Т_½ и достигает 10-кратной концентрации, при этом его концентрация в равновесном состоянии составляет 9 мкг/мл. B равновесном состоянии 99% общего количества энантиомеров в плазме крови составляет активный R(–)-энантиомер. Возраст, наличие почечной недостаточности и поражений печени легкой и средней степени тяжести не влияют на фармакокинетику R(–)-энантиомера. При тяжелых заболеваниях печени энантиомер выводится из организма медленнее.
Бикалутамид на 96% связывается с белками плазмы крови и подвергается окислению и глюкуронированию. Его метаболиты в равных соотношениях выводятся с мочой и желчью.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение карциномы предстательной железы в стадии метастазирования (D2) (в комбинации с аналогом РФ ЛГ или хирургической кастрацией).

ПРИМЕНЕНИЕ:

обычная суточная доза для взрослых (в том числе и для лиц пожилого возраста) — 50 мг 1 раз в сутки. Лечение начинают одновременно с приемом аналога РФ ЛГ или проведением хирургической кастрации.
При почечной недостаточности необходимости в коррекции дозы нет.
При нетяжелых заболеваниях печени необходимости в коррекции дозы нет. При поражении печени средней и тяжелой формы возможна кумуляция препарата в организме.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к каким-либо компонентам препарата, детский возраст, одновременное лечение терфенадином, астемизолом или цизапридом; не назначают женщинам.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

обычно хорошо переносится, прекращение лечения из-за побочных эффектов требуется в единичных случаях. Возможно появление приливов крови к лицу, кожного зуда, повышенной чувствительности молочных желез, гинекомастии, интенсивность которых снижается после кастрации.
Прием препарата может сопровождаться диареей, тошнотой, рвотой, чувством слабости и сухостью кожи. При нарушении функции печени (повышение активности трансаминаз в сыворотке крови, холестаз, желтуха) лишь в отдельных случаях может развиваться тяжелая форма, часто после прекращения лечения или же в ходе терапии выраженность этих проявлений уменьшается либо функция печени нормализуется. Печеночная недостаточность у больных, принимающих бикалутамид, развивается очень редко, отчетливая причинно-следственная связь между ее возникновением и лечением бикалутамидом не установлена. Иногда могут возникать стенокардия, аритмия, неспецифические изменения на ЭКГ и тромбоцитопения. В клинических исследованиях при комбинированном применении бикалутамида с аналогом РФ ЛГ в ≥1% случаев выявляли следующие побочные эффекты (их связь с лечением не доказана, так как значительная часть симптомов может быть обусловлена пожилым возрастом больных).
Сердечно-сосудистая система: сердечная недостаточность.
Пищеварительный тракт: анорексия, сухость во рту, диспепсия, запор, метеоризм.
ЦНС: головокружение, бессонница, повышенная сонливость, снижение либидо.
Респираторная система: диспноэ.
Мочеполовая система: импотенция, никтурия.
Система кроветворения: анемия.
Кожные покровы: сыпь, повышенное потоотделение, гирсутизм.
Эндокринная система: сахарный диабет, гипергликемия, увеличение или уменьшение массы тела.
Прочие: боль в животе, груди, малом тазу, головная боль, отеки, озноб.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

метаболизм бикалутамида осуществляется главным образом в печени. При тяжелых заболеваниях печени элиминация препарата в значительной степени замедляется, что приводит к его кумуляции в организме. Назначение препарата больным с поражением печени средней и тяжелой степени тяжести требует особой осторожности.
Терапия препаратом может вызывать нарушение функции печени, поэтому следует регулярно контролировать функциональное состояние печени в процессе лечения. Иногда могут отмечать выраженное нарушение функции печени, требующее прекращения терапии бикалутамидом.
Препарат не назначают женщинам.
Данных о негативном влиянии бикалутамида на способность управлять транспортными средствами и работать с потенциально опасными механизмами нет. Вместе с тем применение препарата может вызывать головокружение и сонливость. При возникновении таких побочных эффектов следует избегать деятельности, связанной с повышенным риском травматизма.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

нет данных, свидетельствующих о каком-либо фармакодинамическом или фармакокинетическом взаимодействии между бикалутамидом и РФ ЛГ.
Бикалутамид ингибирует ферменты системы СYP 450. Особого внимания требует одновременное назначение бикалутамида с лекарственными средствами, в метаболизме которых участвует СYP 3А4. В меньшей степени бикалутамид ингибирует СYP 2С9, 2С19 и 2D6.
Несмотря на то что клинические испытания с использованием антипирина для измерения активности СYP 450 не подтвердили наличия взаимодействия между бикалутамидом и мидазоламом, среднее значение AUC мидазолама увеличилось на 80% после 28-дневного применения его в комбинации с бикалутамидом. В случае приема препаратов с низким терапевтическим индексом подобное повышение AUC может иметь клинические последствия, поэтому одновременное применение бикалутамида с циклоспорином и блокаторами кальциевых каналов требует повышенной осторожности. В таких случаях может потребоваться снижение дозы последних, особенно при развитии побочных эффектов. При одновременном применении с циклоспорином в начале лечения и при его завершении рекомендуется определять концентрацию препарата в плазме крови и проводить клинический мониторинг побочных эффектов.
При одновременном лечении препаратами, ингибирующими микросомальное окисление, например циметидином, кетоконазолом, следует соблюдать осторожность ввиду возможного повышения концентрации бикалутамида в крови.
В исследованиях in vitro бикалутамид вытеснял антикоагулянты кумаринового ряда из их связи с белками плазмы крови. Следует регулярно контролировать протромбиновое время у больных, принимающих антикоагулянты кумаринового ряда одновременно с бикалутамидом.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

данных о передозировке препарата нет. Специфического антидота нет, лечение симптоматическое. При необходимости проводят мониторинг жизненно важных функций организма. Проведение диализа, вероятно, неэффективно вследствие высокой степени связывания бикалутамида с белками плазмы крови и интенсивного метаболизма.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре 15–30 °C.