Карбапин - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

КАРБАПІН

(КARBAPIN )

Склад.

Діюча речовина: карбамазепін;

1 таблетка містить карбамазепіну 200 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні   засоби. Похідні карбоксаміду.                   Карбамазепін. Код АТС N03A F01.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Епілепсія (великі судомні напади, парціальні напади з простою або складною симптоматикою, генералізовані тоніко-клонічні напади, змішані форми епілепсії);

• циклічні емоційні порушення (маніакально-депресивні розлади).

• невралгія (трійчастого нерва, глософарингеальна та постгерпетична невралгія);

• синдром абстиненції у хворих на хронічний алкоголізм;

• діабетична нейропатія, що супроводжується болем;

• нецукровий діабет центрального ґенезу.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату або трициклічних антидепресантів;

• AV блокада (за винятком пацієнтів з імплантованим водієм ритму);

• порушення кістково мозкового кровотворення;

• гостра переміжна порфірія;

• одночасний прийом інгібіторів МАО і препаратів літію.

Спосіб застосування та дози.

Карбапін застосовують внутрішньо, під час їди, дорослим та дітям віком від 1 року. Доза Карбапіну визначається чітко індивідуально для кожного пацієнта, ґрунтуючись на визначенні клінічної ефективності та рівні концентрації препарату в плазмі крові. Препарат може використовуватись для лікування епілепсії як у моно терапії, так і разом з іншими проти епілептичними препаратами, такими як: фенітоїн, фенобарбітал або вальпроат натрію.

Дорослі

Лікування епілепсії: на початку курсу призначають по 200 мг 1-2 рази на добу, хворим літнього віку по 100 мг (1/2 таблетки) 1-2 рази на добу. Далі дозу поступово збільшують до 400 мг 2-3 рази на добу до досягнення оптимальної добової дози в межах                             800 – 1200 мг.

Максимальна добова доза для дорослих становить 1600 мг.

Лікування циклічних емоційних порушень: при неефективності терапії літієм, Карбапін вдало застосовується як у моно терапії, так і в комбінації з іншими препаратами, при загостреннях і протягом ремісії. Карбапін використовується в добовій дозі 1000-1600 мг.

Лікування невралгії: початкова доза 200 мг/добу. Звичайна добова доза варіює від 400 до 800 мг/добу.

Синдром алкогольної абстиненції: середня добова доза становить 600 мг, розподілена на 3 прийоми. У тяжких випадках протягом перших декількох днів добова доза може бути підвищена   до 1200 мг за 3 прийоми.

Діабетична нейропатія із больовим синдромом: середня доза Карбапіну становить по 200 мг 2-4 рази на добу.

Нецукровий діабет центрального генезу: середня добова доза становить 400 – 600 мг за 2-3 прийоми.

При тривалому вживанні препарату дозу необхідно зменшувати кожні 3 місяці до мінімально ефективної дози (або вживання необхідно повністю припинити) для профілактики розвитку толерантності до препарату.

У випадку повного припинення лікування, дозу необхідно зменшувати поступово протягом двох тижнів для того, щоб уникнути повторного загострення хвороби.

У випадку тяжкої ниркової недостатності, необхідно призначати ¾ звичайної добової дози протягом стандартного лікування. Після проведення гемодіалізу коригувати дозу не потрібно. У пацієнтів похилого віку корекція дози не вимагається.

Діти

Для дітей добова доза становить від 10 до 20 мг/кг маси тіла. Дітям 1-3 років – 200-300 мг на добу, 4-7 років – 300-500 мг на добу, 8-14 років – 500-1000 мг на добу, 15-18 років – 800-1200 мг на добу. Добову дозу розподіляють на 2 прийоми.

Максимальна доза для дітей молодше 15 років становить 1000 мг/добу, старше 15 років - 1200 мг/добу.

Побічні реакції.

Побічні дії, що спостерігалися, частіше виникали при комбінованому лікуванні, ніж при моно терапії. Залежно від дози і в основному на початку лікування можуть виникати певні побічні дії.

Центральна нервова система / Психіка.

Часто можуть виникати затьмарення свідомості, сонливість, запаморочення, втома, порушення ходи і рухів, головні болі. У хворих похилого віку може розвинутись сплутаність свідомості і неспокій.

У поодиноких випадках спостерігаються депресивний поганий настрій, агресивна поведінка, загальмованість мислення, шум у вухах. Рідко виникають мимовільні рухи, як, наприклад, велико розмашистий тремор, скорочення м’язів або посмикування   очного яблука (ністагм). Крім того, у хворих похилого віку і з ураженнями головного мозку можуть виникати мимовільні рухи у щелепно-лицьовій ділянці у вигляді гримасування (щелепно-лицьові діскінезії), обертальні рухи (хореоатетоз). Повідомлялось про окремі випадки порушення мовлення, слабкості м’язів, запалення нервів, паралічу нижніх кінцівок (парези) та розладів смакових відчуттів.

Більшість цих явищ зникає сама по собі через 8-14 днів або після тимчасового зменшення дози. Тому Карбапін дозують, починаючи лікування з малих доз з поступовим їх збільшенням.

Органи зору.

В окремих випадках виникають запалення слизової оболонки ока (кон’юнктивіти), що іноді переходять у розлади зору (порушення акомодації ока, подвоєння в очах, розпливчастість зображення). Повідомлялось про випадки помутніння кришталика.

Скелетно-м’язова система.

У поодиноких випадках спостерігались болі в суглобах та м’язах (артралгії, міалгії), а також спазми м’язів. Ці явища зникали після припинення прийому   препарату.

Шкіра та слизові оболонки.

Повідомлялось про наступні випадки алергічних реакцій шкіри: кропив’янка, шкірний свербіж, ексфоліативний дерматит, еритродермія, синдром Лайєлла, фото сенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, червоний дисемінований вовчак. У поодиноких випадках відмічались випадання волосся (алопеція) та пітливість (діафорез).

Система кровотворення.

У зв’язку з реакціями підвищеної чутливості при лікуванні карбамазепіном, крім того, можуть виникати такі порушення картини крові: збільшення (лейкоцитоз, еозинофілі я) або зменшення (лейкопенія) кількості лейкоцитів та тромбоцитів (тромбоцит опенія) в периферічній крові. За даними літератури, найчастіше виникає доброякісна форма лейкопенії (приблизно в 10 % випадків тимчасова, а в 2 % випадків – стійка).

Відомо про поодинокі випадки захворювання крові, які навіть загрожують життю хворого, такі як агранулоцит оз, а пластична анемія, поряд з іншими формами анемії (гемолітична, мегалобластична), а також про збільшення селезінки та лімфатичних вузлів.

Травна система.

Іноді виникає зниження апетиту, сухість у роті, нудота та блювання, рідко виникає пронос або запор. Відомі поодинокі випадки болю в животі та запалення слизових оболонок порожнини носоглотки (стоматит, гінгівіт, глосит). Ці явища минають самі по собі через 8 – 14 днів лікування або після тимчасового зменшення дози препарату.

Печінка.

Іноді виявляються зміни показників функціональної проби печінки, у деяких випадках виникає жовтяниця, у поодиноких випадках спостерігаються різні форми гепатиту (холестатичний, гепатоцелюлярний, гранульоматозний, змішаний).

Гормональний, водний і сольовий обмін.

Повідомлялось про окремі випадки збільшення молочних залоз у чоловіків (гінекомастія) і спонтанне витікання молока із молочних залоз у жінок (галакторея). Карбапін може впливати на параметри функції щитовидної залози, особливо при комбінуванні його з іншими проти епілептичними засобами. У зв’язку з дією карбамазепіну, що зменшує виведення сечі із організму (антидіуретичний ефект), у поодиноких випадках може відмічатись зниження вмісту натрію в сироватці крові (гіпонатріємія), що супроводжується блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Спостерігалися окремі випадки появи набряків і збільшення маси тіла. Може знижувати рівень кальцію у сироватці крові.  

Органи дихання.

Були описані окремі випадки реакцій підвищеної чутливості легень до препарату, що супроводжувались пропасницею, задишкою, запаленням і фіброзами легенів.

Сечостатевий тракт.

Рідко виникають порушення функції нирок, що виявляються підвищеним вмістом білка в сечі (протеїнурія), появою крові в сечі (гематурія), зменшенням виділення сечі (олігурія), в поодиноких випадках вони переростають у ниркову недостатність; розлади статевої функції.

Серцево-судинна система.

Дуже рідко, в основному у людей похилого віку або у хворих з порушенням функції серця, можуть виникнути знижена частота серцевих скорочень (брадикардія), порушення серцевого ритму, а також погіршання перебігу ішемічної хвороби серця. Рідко відмічаються порушення проведення збудження в серці (атріовентрикулярна блокада), що зрідка супроводжується непритомністю. В окремих випадках сильно знижується або підвищується кров’яний тиск. Падіння артеріального тиску в основному відбувається при застосуванні препарату у великих дозах. Спостерігалися васкуліт, тромбофлебіт і тромбоемболія.

Реакції підвищеної чутливості.

Рідко розвиваються уповільнені реакції підвищеної чутливості, що перебігають з пропасницею, висипом на шкірі, запаленням судин, збільшенням лімфатичних вузлів, болем у суглобах, зміненою кількістю лейкоцитів у периферичній крові, збільшенням печінки і селезінки, зміною показників функціональної проби печінки, які можуть виникати в різних комбінаціях, а також втягувати в процес інші органи, наприклад легені, нирки, підшлункову залозу і міокард.

При розвитку тяжких алергійних реакцій Карбапін одразу ж відміняють. При появі перших змін картини крові (лейкопенії, частіше нейтропенії, тромбоцит опенії), екзантем і пропасниці Карбапін відміняють.

Передозування. Карбамазепін сильно пригнічує ЦНС, тому існує можливість виникнення тяжких реакцій при отруєнні.

Симптоми, що виникають при передозуванні, звичайно відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.

З боку центральної нервової системи: пригнічення функцій ЦНС, дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія спочатку і гіпорефлексія пізніше, судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, гіпотензія, іноді гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості.

З  боку дихальної системи: пригнічення дихання і набряк легенів.

З боку травної системи: блювання, затримка проходження їжі із шлунка, зниження моторики товстої кишки.

З боку сечовидільної   системи: затримка сечі, олігурія або анурія, затримка рідини, гіпонатріємія.

Лікування

Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинно грунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом і оцінки ступеня передозування. Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моні торування функцій серця, пильна корекція електролітних розладів.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату у період вагітності можливе тільки за життєвими показаннями, у I триместрі вагітності застосовувати Карбапін не рекомендується.

Карбамазепін проникає у грудне молоко, тому необхідно призначати препарат жінкам, які годують груддю, з обережністю. Слід спів ставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування для дитини. Матері, які приймають карбамазепін, можуть годувати своїх дітей груддю, але за умови, що за дитиною буде встановлено спостереження відносно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості).

Діти.

Застосовують дітям віком від 1 року. З обережністю призначається Карбапін дітям до 7 років, враховуючи ризик розвитку побічних дій.

Особливості застосування.

Карбапін не застосовують у випадку атипових або генералізованих малих епілептичних нападів.

Препарат може призначатись тільки за умов забезпечення медичного спостереження.

Пацієнтів потрібно попередити про ранні симптоми та ознаки можливих гематологічних ускладнень та про реакції з боку шкіри та печінки. Якщо такі реакції виникають, необхідно пацієнтам порекомендувати негайно звернутися до лікаря.  

До призначення Карбапіну потрібно оцінити співвідношення ризик/користь і призначати цей препарат з обережністю хворим за наявності в анамнезі захворювань серця, печінки, нирок, а також пацієнтам, у яких вже розвивались гематологічні ускладнення під час застосування або після припинення лікування карбамазепіном.

До початку терапії Карбапіном слід провести оцінку печінкової функції і робити це регулярно протягом лікування, особливо у пацієнтів із захворюванням печінки в анамнезі та у пацієнтів похилого віку. При виявленні значних порушень з боку печінки або розвитку гепатиту препарат слід відмінити негайно. Рекомендується також проводити повний аналіз сечі та визначати азот сечовини крові перед та протягом курсу лікування.

Застосування Карбапіну слід розпочинати не раніше, ніж через 2 тижні після припинення терапії інгібіторами МАО.

Помірні шкірні реакції (наприклад, ізольована макулярна або макуло-папульозна екзантема), як правило, транзиторні та нетяжкі. Вони звичайно минають протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози карбамазепіну. Однак такі пацієнти у цей час повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря.

У жінок, які одночасно застосовують Карбапін та оральні контрацептиви, можливі   маткові кровотечі.

Необхідно уникати вживання алкоголю.

Хоча взаємозв’язок між величиною дози препарату, рівнем карбамазепіну в плазмі крові і його клінічною ефективністю та переносимістю ще чітко не визначений, регулярне визначення рівня карбамазепіну може виявитися корисним у таких ситуаціях: у випадку різкого підвищення частоти епілептичних нападів (необхідно перевірити комплаєнс пацієнта), під час вагітності, при лікуванні дітей або підлітків, при підозрі на порушення всмоктування препарату, при комбінованій терапії з іншими засобами (див. Взаємодія).

Якщо доводиться різко переривати лікування карбамазепіном, тоді необхідно здійснювати перехід на інший проти епілептичний засіб під прикриттям показаного у таких випадках препарату (діазепаму, який вводиться внутрішньо венно чи ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньо венно).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Реакції пацієнта можуть уповільнюватись внаслідок виникнення запаморочення або сонливості, спричинених Карбапіном, особливо на початку терапії або в період підбору дози. Тому, при керуванні автомобілем або механізмами пацієнту слід бути обережним під час лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарати, які можуть підвищити рівень карбамазепіну у плазмі: еритроміцин, декстропропоксифен, циметидин, ізоніазид, верапаміл, дилтіазем, вілоксазин. Якщо одночасне призначення цих препаратів необхідне, то потрібно моні торувати рівень карбамазепіну в плазмі і зменшити добову дозу за необхідності.

Внаслідок індукції печінкових мікросомальних ферментів зменшити рівень у плазмі карбамазепіну можуть: фенітоїн, фенобарбітал, етосукцимід, примідон, натрію вальпроат.

Карбамазепін зменшує час напів виведення з плазми та прискорює кліренс (оскільки зменшує концентрацію) таких препаратів: теофілін, варфарин, доксициклін, кортикостероїди та галоперидол. Доксициклін необхідно призначати з 12-годинним інтервалом.

Не рекомендується призначати карбамазепін одночасно з інгібіторами МАО (перерва між їх призначенням повинна становити не менше 2-х тижнів) та препарами літію.

При призначенні або відміні карбамазепіну необхідно змінювати дозу антикоагулянтів (відповідно до клінічних вимог).

Карбамазепін прискорює метаболізм пероральних контрацептивних засобів, тому необхідний підбір альтернативних методів контрацепції.

Як і інші психотропні засоби, карбамазепін може знижувати переносимість алкоголю, у зв’язку з цим пацієнтам, які отримують цей препарат, рекомендується відмовитися від вживання алкоголю протягом лікування.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Карбамазепін - це проти судомний засіб, за структурою подібний до іміпраміну. Карбамазепін блокує натрієві канали на мембрані нейрона та запобігає розповсюдженню імпульсу у спосіб, який залежить від вольтажу, частоти та часу. Карбамазепін є препаратом вибору в лікуванні простих або комплексних парціальних судомних нападів, так само як і тоніко-клонічних судомних нападів незалежно від того, первинні вони чи вторинні. Також препарат використовується для лікування інших форм епілептичних нападів, крім абсансів.

Препарат використовується в терапії невралгії трійчастого нерва різного походження та інших форм хронічного болю. Вважається, що карбамазепін зменшує біль при невралгії трійчастого нерва за рахунок пригнічення трансмісії у ядрі трійчастого нерва.

Фармакокінетика.   Карбамазепін всмоктується з шлунково-кишкового тракту майже повністю, відносно повільно і рівномірно. Біодоступність карбамазепіну варіює від 58% до 96% і не залежить від вживання їжі.

Максимальна концентрація в плазмі досягається після 2-8 год. Період напів виведення відносно тривалий і становить приблизно 30 год. Беручи до уваги, що препарат є індуктором печінкових ферментів, він прискорює власний метаболізм і може зменшувати період напів виведення до 15 год.

Об’єм розподілу карбамазепіну становить 0,8 - 1,9 л/кг.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору з двома перехрещеними   лініями на одному боці.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла і вологи місці, при   температурі не вище 25 °С

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. «Хемофарм» АД, Сербія.

Місцезнаходження: Сербія, 26300, м. Вршац, Белградський шлях б/н.

КАРБАПИН (KARBAPIN)

CARBAMAZEPINUM     N03A F01
Hemofarm

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 200 мг, № 50 Карбамазепин    200 мг


№ UA/8543/01/01 от 07.07.2008 до 07.07.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Карбамазепин — противоэпилептическое средство, производное карбоксамида. Карбамазепин блокирует натриевые каналы на мембране нейрона и предотвращает распространение импульса способом, который зависит от вольтажа, частоты и времени. Карбамазепин является препаратом выбора в лечении простых или комплексных парциальных судорожных приступов, а также тонико-клонических судорожных приступов независимо от того, первичные они или вторичные. Также препарат используется для лечения других форм эпилептических приступов, кроме абсансов.
Препарат используется в терапии невралгии тройничного нерва различной этиологии и других форм хронической боли. Предполагают, что карбамазепин уменьшает выраженность боли при невралгии тройничного нерва за счет угнетения трансмиссии в ядре тройничного нерва.
Фармакокинетика. Карбамазепин всасывается в ЖКТ почти полностью, относительно медленно и равномерно. Биодоступность карбамазепина варьирует от 58 до 96% и не зависит от приема пищи. Cmax в плазме крови достигается после 2–8 ч. T1/2 относительно продолжительный и составляет приблизительно 30 ч. Поскольку препарат является индуктором печеночных ферментов, он ускоряет собственный метаболизм и может уменьшать T1/2 до 15 ч.
Объем распределения карбамазепина составляет 0,8–1,9 л/кг.

ПОКАЗАНИЯ:

•эпилепсия (большие судорожные припадки, парциальные припадки с простой или сложной симптоматикой, генерализованные тонико-клонические приступы, смешанные формы эпилепсии);
•циклические эмоциональные нарушения (маниакально-депрессивные расстройства).
•невралгия (тройничного нерва, глоссофарингеальная и постгерпетическая невралгия);
•синдром абстиненции у больных хроническим алкоголизмом;
•диабетическая нейропатия, сопровождающаяся болью;
•несахарный диабет центрального генеза.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Карбапин применяют внутрь во время еды у взрослых и детей в возрасте от 1 года. Доза Карбапина определяется индивидуально для каждого пациента, основываясь на определении клинической эффективности и уровне концентрации препарата в плазме крови. Препарат можно применять для лечения эпилепсии как в монотерапии, так и с другими противоэпилептическими препаратами, такими как фенитоин, фенобарбитал или вальпроат натрия.
Взрослые
Эпилепсия: в начале курса назначают по 200 мг 1–2 раза в сутки, больным пожилого возраста — по 100 мг (1/2 таблетки) 1–2 раза в сутки. Дальше дозу постепенно повышают до 400 мг 2–3 раза в сутки до достижения оптимальной суточной дозы — 800–1200 мг. Максимальная суточная доза для взрослых составляет 1600 мг.
Циклические эмоциональные нарушения: при неэффективности терапии препаратами лития Карбапин удачно применяется как в монотерапии, так и в комбинации с другими препаратами, при обострениях и на протяжении ремиссии. Карбапин используется в суточной дозе 1000–1600 мг.
Невралгии: начальная доза — 200 мг/сут. Обычная суточная доза варьирует от 400 до 800 мг/сут.
Синдром алкогольной абстиненции: средняя суточная доза составляет 600 мг, разделенная на 3 приема. В тяжелых случаях на протяжении первых нескольких дней суточная доза может быть повышена до 1200 мг на 3 приема.
Диабетическая нейропатия с болевым синдромом: средняя доза Карбапина составляет по 200 мг 2–4 раза сутки.
Несахарный диабет центрального генеза: средняя суточная доза составляет 400–600 мг на 2–3 приема.
При длительном применении препарата дозу необходимо снижать каждые 3 мес до минимально эффективной (или применение следует полностью прекратить) для профилактики развития толерантности к препарату.
В случае полного прекращения лечения дозу необходимо снижать постепенно на протяжении 2 нед для того, чтобы избежать повторного обострения болезни.
В случае тяжелой почечной недостаточности необходимо назначать ¾ обычной суточной дозы на протяжении стандартного лечения. После проведения гемодиализа нет необходимости в коррекции дозы. У пациентов пожилого возраста коррекции дозы не требуется.
Дети. Для детей суточная доза составляет от 10 до 20 мг/кг массы тела. Детям в возрасте 1–3 лет — 200–300 мг/сут, 4–7 лет — 300–500 мг/сут, 8–14 лет — 500–1000 мг/сут, 15–18 лет — 800–1200 мг/сут. Суточную дозу распределяют на 2 приема.
Максимальная доза для детей в возрасте младше 15 лет составляет 1000 мг/сут, старше 15 лет — 1200 мг/сут.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

•повышенная чувствительность к компонентам препарата или трициклическим антидепрессантам;
•AV-блокада (за исключением пациентов с имплантированным водителем ритма);
•нарушение кроветворной функции костного мозга;
•острая перемежающаяся порфирия;
•одновременный прием ингибиторов МАО и препаратов лития.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

чаще возникают при комбинированном лечении, чем при монотерапии. В зависимости от дозы и в основном в начале лечения могут возникать определенные побочные действия.
Со стороны ЦНС. Часто: спутанность сознания, сонливость, головокружение, повышенная утомляемость, нарушение координации движений, головная боль. У больных пожилого возраста может розвиться спутанность сознания и беспокойство.
В единичных случаях наблюдаются депрессия, агрессивное поведение, заторможенность мышления, шум в ушах.
Редко: непроизвольные движения (размашистый тремор, нистагм). Кроме того, у больных преклонного возраста и с органическими поражениями головного мозга могут возникать непроизвольные движения в челюстно-лицевой области (челюстно-лицевые дискинезии, хореоатетоз). Сообщалось о единичных случаях нарушения речи, миастении, невритах, параличе нижних конечностей (парезы) и дисгевзии.
Большинство этих проявлений исчезают сами по себе через 8–14 дней или после временного снижения дозы. Поэтому Карбапин назначают в начале лечения в низких дозах с постепенным их повышением.
Со стороны органа зрения. В отдельных случаях возникают конъюнктивит, который иногда переходит в нарушение аккомодации глаза, диплопию, расплывчатость изображения. Сообщалось о случаях помутнения хрусталика.
Со стороны костно-мышечной системы. В единичных случаях наблюдались боль в суставах и мышцах (артралгия, миалгия), а также мышечные спазмы. Эти явления исчезали после прекращения приема препарата.
Со стороны кожи и слизистых оболочек. Сообщалось о следующих случаях аллергических реакций кожи: крапивница, зуд, эксфолиативный дерматит, эритродермия, синдром Лайелла, фотосенсибилизация, мультиформная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, диссеминированная красная волчанка. В единичных случаях отмечалось выпадение волос (алопеция) и повышенное потоотделение (диафорез).
Со стороны системы кровотворения. Лейкоцитоз, эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения. По данным литературы, чаще всего возникает доброкачественная форма лейкопении (в ≈10% случаев временная, а в 2% случаев — стойка).
В единичных случаях: агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, мегалобластная анемия, а также спленомегалия и увеличение лимфатических узлов.
Со стороны ЖКТ. Иногда: снижение аппетита, сухость во рту, тошнота и рвота; редко: диарея или запор. В единичных случаях — боль в животе и воспаление слизистых оболочек носоглотки (стоматит, гингивит, глоссит). Эти явления исчезают через 8–14 дней лечения или после временного снижения дозы препарата.
Со стороны печени. Иногда: изменения показателей функциональной пробы печени; редко — желтуха; в единичных случаях — различные формы гепатита (холестатический, гепатоцеллюлярный, гранулематозный, смешанный).
Со стороны эндокринной системы и водно-электролитного баланса. Сообщалось о единичных случаях гинекомастии у мужчин и галактореи у женщин. Карбапин может влиять на функцию щитовидной железы, особенно в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами. В связи с антидиуретическим эффектом карбамазепина в единичных случаях возможно снижение содержания натрия в плазме крови (гипонатриемия), что сопровождается рвотой, головной болью и спутанностью сознания. Наблюдались единичные случаи появления отеков и увеличения массы тела. Может снижать уровень кальция в плазме крови.
Со стороны органов дыхания. Описаны единичные случаи реакций повышенной чувствительности к препарату, сопровождавшиеся лихорадкой, одышкой, воспалением и фиброзами легких.
Со стороны мочеполовой системы. Редко: протеинурия, гематурия, олигурия; в единичных случаях — почечная недостаточность; нарушение половой функции.
Со стороны сердечно-сосудистой системы. Очень редко: у пациентов преклонного возраста или у больных с нарушениями функции сердца могут возникнуть брадикардия, нарушение сердечного ритма, а также ухудшение течения ИБС. Редко: AV-блокада, иногда с потерей сознания. В отдельных случаях значительное снижение или повышение АД. Снижение АД в основном происходит при применении препарата в высоких дозах. Также отмечали васкулит, тромбофлебит и тромбоэмболию.
Реакции повышенной чувствительности. Редко: реакции повышенной чувствительности с лихорадкой, сыпью, васкулитом, увеличением лимфатических узлов, артралгией, с изменением количества лейкоцитов в крови, гепатоспленомегалией, изменением показателей функциональной пробы печени, в различных комбинациях, а также другие функциональные нарушения в органах и системах, например легких, почках, поджелудочной железе и миокарде.
При развитии тяжелых аллергических реакций Карбапин немедленно отменяют. При появлении первых изменений лабораторных показателей крови (лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения), экзантем и лихорадки Карбапин отменяют.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Карбапин не применяют в случае атипичных или генерализованных малых эпилептических припадков. Препарат используют при условии постоянного медицинского наблюдения.
Пациента следует предупредить о ранних симптомах и признаках возможных гематологических осложнений и о реакциях повышенной чувствительности со стороны кожи и печени. Если такие реакции возникают, пациенту необходимо немедленно обратиться к врачу.
До назначения Карбапина следует оценить соотношение риск/польза и назначать этот препарат с осторожностью пациентам при наличии в анамнезе заболеваний сердечно-сосудистой системы, печени, почек, а также лицам с гематологическими осложнениями во время применения или после прекращения лечения карбамазепином.
До начала терапии Карбапином необходимо провести оценку функции печени и делать это регулярно на протяжении лечения, особенно у пациентов с заболеванием печени в анамнезе и у пациентов пожилого возраста. При выявлении значительных нарушений со стороны печени или развития гепатита препарат следует отменить немедленно. Рекомендуется также проводить биохимический анализ крови на азот мочевины и анализ мочи на протяжении всего курса лечения.
Применение Карбапина нужно начинать не ранее чем через 2 нед после прекращения терапии ингибиторами МАО.
Кожные реакции (например изолированная макулярная или макулопапулезная экзантема), как правило, транзиторные и в легкой форме. Они обычно минуют на протяжении нескольких дней или недель даже при продолжении лечения или после снижения дозы карбамазепина. Такие пациенты должны находиться под тщательным наблюдением врача.
У женщин, одновременно применяющих Карбапин и пероральные контрацептивы, возможны маточные кровотечения.
Необходимо избегать употребления алкоголя.
Хотя взаимосвязь между величиной дозы препарата, уровнем карбамазепина в плазме крови, а также его клинической эффективностью и переносимостью четко не определена, регулярное определение уровня карбамазепина может оказаться полезным в таких ситуациях: в случае резкого повышения частоты эпилептических припадков (необходимо проверить комплаенс пациента), в период беременности, при лечении детей или подростков, при подозрении на нарушение всасывания препарата, при комбинированной терапии с другими средствами (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
В случае внезапного прерывания лечения карбамазепином необходим переход на другое противоэпилептическое средство под прикрытием показанного в таких случаях препарата (диазепама в/в или ректально либо фенитоина в/в).
Дети. Применяют у детей в возрасте от 1 года. С осторожностью назначается Карбапин детям младше 7 лет, учитывая риск развития побочных действий.
Применение в период беременности или кормления грудью. Применение препарата в период беременности возможно только по жизненным показаниям, в I триместр беременности применять Карбапин не рекомендуется.
Карбамазепин проникает в грудное молоко, поэтому назначать препарат женщинам, кормящим грудью, следует с осторожностью. Необходимо сопоставить преимущества и возможные нежелательные последствия грудного вскармливания для ребенка. Женщины, принимающие карбамазепин, могут кормить грудью при условии, что за ребенком будет установлено наблюдение относительно развития возможных побочных реакций (например выраженной сонливости).
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или работе с другими механизмами. Реакции пациента могут замедляться вследствие возникновения головокружения или сонливости, вызванных Карбапином, особенно в начале терапии или в период подбора дозы. Поэтому во время лечения, при управлении автомобилем или работе с механизмами пациенту требуется соблюдать осторожность.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

препараты, которые могут повысить уровень карбамазепина в плазме крови: эритромицин, декстропропоксифен, циметидин, изониазид, верапамил, дилтиазем, вилоксазин. При одновременном назначении этих препаратов необходимы мониторинг уровня карбамазепина в плазме крови и при необходимости — снижение суточной дозы.
Вследствие индукции печеночных микросомальных ферментов снизить уровень в плазме крови карбамазепина могут фенитоин, фенобарбитал, этосукцимид, примидон, натрия вальпроат.
Карбамазепин уменьшает T1/2 и ускоряет клиренс (поскольку снижает концентрацию) таких препаратов: теофиллин, варфарин, доксициклин, кортикостероиды и галоперидол. Доксициклин необходимо назначать с 12-часовым интервалом.
Не рекомендуется назначать карбамазепин одновременно с ингибиторами МАО (перерыв между их назначением должен составлять не менее 2 нед) и препаратами лития.
При назначении или отмене карбамазепина необходимо изменять дозу антикоагулянтов (согласно клиническим показателям).
Карбамазепин ускоряет метаболизм пероральных контрацептивных средств, поэтому необходим подбор альтернативных методов контрацепции.
Как и другие психотропные средства, карбамазепин снижает переносимость алкоголя, в связи с этим пациентам, которые получают этот препарат, рекомендуется отказаться от употребления алкоголя в период лечения.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

карбамазепин сильно подавляет ЦНС, поэтому существует возможность возникновения тяжелых реакций при отравлении.
Симптомы
Со стороны ЦНС: угнетение функций ЦНС, дезориентация, сонливость, возбуждение, галлюцинации, кома; нарушение остроты зрения, дизартрия, нистагм, атаксия, дискинезия, гиперрефлексия, переходящая в гипорефлексию, судороги, психомоторные нарушения, миоклонус, гипотермия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, гипотензия, иногда АГ, нарушение проводимости сердца с расширением комплекса QRS; остановка сердца.
Со стороны дыхательной системы: угнетение дыхания и отек легких.
Со стороны ЖКТ: рвота, нарушение эвакуаторной функции желудка, снижение моторики толстого кишечника.
Со стороны мочевыделительной системы: олигурия или анурия, задержка жидкости, гипонатриемия.
Лечение
Специфический антидот отсутствует. Сначала лечение должно основываться на клиническом состоянии больного; необходима госпитализация. Проводится определение концентрации карбамазепина в плазме крови для подтверждения отравления этим средством и оценки степени передозировки. Осуществляется эвакуация содержимого желудка, промывание желудка, применение активированного угля. Применяется симптоматическое поддерживающее лечение в отделении интенсивной терапии, мониторинг функции сердца, коррекция водно-электролитного баланса.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом месте при температуре 15–25 °С.