-
Кетилепт
- QuetiapineМеждународное название
- Антипсихотические средстваФарм. группа
- N05AH04ATС-код
- по рецептуУсловие продажи
- Нет в продажеНаличие в аптеках
|
ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату |
|||
|
КЕТИЛЕПТ (KETILEPT) |
|||
|
Склад.
Діюча речовина: кветіапін;склад: 1 таблетка містить 28,78 мг, 115,13 мг та 230,26 мг кветіапіну фумарату, що еквівалентно 25 мг, 100 мг або 200 мг кветіапіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію карбоксим етилцелюлоза (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, Opadry II 33G28523 білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, триацетилгліцерин); Opadry II 33G24283 рожевий (для таблеток 200 мг)( гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, триацетилгліцерин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172)). |
|||
|
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою. |
|||
|
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A H04. |
|||
|
Клінічні характеристики.
Показання.
|
|||
|
Протипоказання.
Кетилепт протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату. |
|||
|
Спосіб застосування та дози.
Кетилепт слід приймати два рази на добу, під час їжі або незалежно від прийому їжі.Дорослі Сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) і 300 мг (4-й день).Починаючи з 4-го дня звичайна ефективна добова доза Кетилепту становить 300 мг. Залежно від клінічної реакції і переносимості кожного пацієнта дозу можна коригувати в межах від 150 мг до 750 мг на добу. Безпека добових доз вище 800 мг у клінічних дослідженнях не оцінювалася. Для лікування гострих маніакальних епізодів при біполярних розладах: сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) і 400 мг (4-й день). Подальший підбір дози до 800 мг на добу до 6-го дня можливий з підвищенням не більш ніж по 200 мг на добу. Залежно від клінічної реакції і переносимості кожного пацієнта дозу можна коригувати в межах від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза знаходиться в межах від 400 до 800 мг на добу. Літні пацієнти Як і інші антипсихотичні препарати, Кетилепт слід застосовувати з обережністю в літніх пацієнтів, особливо на початку курсу лікування.Літнім пацієнтам рекомендується спочатку призначати препарат в дозі 25 мг на добу, а потім підвищувати дозу на 25 - 50 мг на добу до досягнення ефективної дози, яка зазвичай нижча, ніж у молодших пацієнтів. Як було показано в клінічних дослідженнях, кліренс кветіапіну з плазми крові при пероральному введенні може знижуватися на 30 - 50% у пацієнтів віком 65 років і старше, що іноді може потребувати зміни дози таким пацієнтам. Так само як літнім пацієнтам, повільніший підбір дози і знижені дози рекомендуються ослабленим пацієнтам або схильним до гіпотензивних реакцій. Діти і підлітки Ефективність і безпека кветіапіну в дітей і підлітків не встановлена.Порушення функції нирок Незважаючи на майже 25 %-не зниження кліренсу кветіапіну з плазми крові після перорального прийому препарату хворими з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 10 - 30 мл/хв. на 1,73 м2), у клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів з нормальною функцією нирок і пацієнтів із захворюваннями нирок рівні препарату в плазмі після прийому рівних доз кветіапіну не відрізнялися. Тому немає необхідності змінювати дозу Кетилепту для цих пацієнтів.Порушення функції печінки Кветіапін значною мірою метаболізується в печінці; його кліренс із плазми крові у пацієнтів із захворюваннями печінки на 25% нижчий, ніж при нормальній функції печінки. Тому при діагностовано му порушенні функції печінки, особливо на початку курсу лікування, може виникнути необхідність у зміні дози препарату.Рекомендується розпочинати лікування з 25 мг препарату на добу, потім щодня підвищувати дозу на 25 - 50 мг до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної реакції пацієнта й індивідуальної переносимості. Підтримуюча терапія Незважаючи на відсутність достатніх даних про можливу тривалість лікування кветіапіном хворих на шизофренію, ефективність підтримуючої терапії іншими антипсихотичними засобами встановлена. Тому рекомендується продовжувати прийом Кетилепту таким пацієнтам; для підтримання ремісії доцільно застосовувати найнижчу дозу.Пацієнтів слід періодично обстежувати з метою визначення необхідності підтримуючої терапії. Поновлення перерваного курсу лікування в пацієнтів, які раніше отримували кветіапін Якщо необхідно поновити лікування Кетилептом у пацієнтів, які раніше перервали терапію кветіапіном, рекомендується діяти у такий спосіб: при поновленні терапії менш ніж через один тиждень після відміни Кетилепту, прийом препарату можна продовжувати в дозі, яка використовувалася для підтримуючої терапії. При поновленні терапії в пацієнтів, які не отримували Кетилепт більше одного тижня, слід дотримуватись правил первинного підбору дози й установити ефективну дозу за клінічною реакцією пацієнта.Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Дані про специфіку переходу з інших антипсихотичних препаратів на кветіапін, а також про сумісне застосування кветіапіну з іншими антипсихотичними препаратами відсутні.Незважаючи на те, що деяким хворим на шизофренію можна негайно відмінити антипсихотичний засіб, який він приймає, більшість пацієнтів потребують поступової відміни препарату. В усіх випадках, коли перехід з одного препарату на інший вимагає одночасного застосування двох антипсихотичних засобів, цей період сумісного застосування слід по можливості скоротити. При переведенні хворих на шизофренію з антипсихотичних препаратів тривалої дії на Кетилепт, якщо це доцільно з медичної точки зору, прийом Кетилепту варто розпочинати в момент наступної планової дози. Слід періодично оцінювати необхідність продовження терапії препаратом, призначеним для усунення екстра пірамідних побічних ефектів попереднього антипсихотичного засобу тривалої дії. |
|||
|
Побічні реакції.
Найчастішими побічними ефектами кветіапіну є сонливість, запаморочення, сухість у роті, помірна астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія і диспепсія.Як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, під час прийому кветіапіну відзначалися непритомність, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія і периферичні набряки. Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні кветіапіну і класифіковані за системами організму, нижче перелічені в такому порядку: дуже часто >1/10); часто (<1/10 і >1/100); іноді (<1/100 і >1/1000); рідко (<1/1000); дуже рідко (<1/10,000).
Система крові і лімфи
Часто - лейкопенія, іноді – еозинофілі я, дуже рідко - нейтропенія .Порушення імунної системи Іноді - реакції гіпер чутливості.Обмін речовин і харчування Часто - збільшення маси тіла, підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ), дуже рідко - гіперглікемія, цукровий діабет.Порушення функції нервової системи Дуже часто - запаморочення, сонливість, часто – непритомність, іноді - епілептичні напади.Порушення функції серця Часто – тахікардія.Судинні порушення Часто – ортостатична гіпотензія.Порушення дихання і функцій органів грудної порожнини та середостіння Часто - риніт.Порушення функції шлунково-кишкового тракту Часто - сухість у роті, запор, диспепсія.Порушення функцій репродуктивних органів і молочних залоз Рідко - пріапізм.Загальні порушення і стан тканин у місці введення Часто - легка астенія, периферичні набряки, рідко - злоякісний нейролептичний синдром.Лабораторні дослідження Іноді - підвищення рівня гама-ГТ 5, підвищення рівня три гліцеридів після прийому їжі, підвищення загального холестерину.Терапія Кетилептом була пов’язана з невеликим дозозалежним зниженням рівня гормонів щитоподібної залози, а саме: загального Т4 та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного Т4 зареєстроване протягом перших 2 – 4 тижнів терапії кветіапіном без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні. Майже в усіх випадках припинення лікування призводило до відновлення рівнів загального Т4 та вільного Т4 незалежно від тривалості лікування. Незначне зниження загального Т3 відзначалося лише при застосуванні високих доз. Рівень тироксинзв’язуючого глобуліну не змінювався і, відповідно, не спостерігалось підвищення рівня тиреотропного гормону. При прийомі Кетолепту не спостерігалося жодних ознак гіпотиреозу. Як і інші антипсихотичні засоби, кветіапін може спричиняти подовження інтервалу QTc. Описані реакції на раптову відміну препарату. |
|||
|
Передозування.
Відомостей про передозування кветіапіну в клінічних дослідженнях дуже мало.В основному зареєстровані симптоми були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість, седативний ефект, тахікардія і артеріальна гіпотензія. Специфічний антидот Кетилепту відсутній. При тяжкій інтоксикації слід завжди враховувати можливість одночасного прийому пацієнтом декількох препаратів. Рекомендується інтенсивна терапія, у тому числі звільнення дихальних шляхів пацієнта, забезпечення достатньої оксигенації і вентиляції, моніторинг і підтримання серцево-судинних функцій. Пильне медичне спостереження і моніторинг слід продовжувати до повного одужання пацієнта. |
|||
|
Застосування у період вагітності або годування груддю. Безпека й ефективність застосування кветіапіну у вагітних жінок не встановлена.Кетилепт не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли це виправдано ретельним аналізом переваги користі над можливим ризиком. Невідомо, чи виділяється кветіапін у молоко людини. Тому жінкам, які годують груддю, слід відмовитися від грудного вигодовування під час прийому Кетилепту. |
|||
|
Особливості застосування.
Кетилепт слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з діагностованими серцево-судинними захворюваннями, судинними захворюваннями головного мозку або іншими станами, що призводять до гіпотензії. Кетилепт може спричинити ортостатичну гіпотензію, особливо в початковому періоді коригування дози; це частіше спостерігається в літніх пацієнтів, ніж у молодих. Як і інші антипсихотичні препарати, Кетилепт призначають з обережністю пацієнтам, які мають епілептичні напади в анамнезі; за цих умов препарат може значно знижувати поріг судомної готовності (наприклад, при хворобі Альцгеймера або в осіб старше 65 років). Кетилепт, як і інші антипсихотичні засоби, при тривалому застосуванні може викликати пізню дискінезію. У разі виникнення ознак і симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання про зниження дози або відміну Кетилепту. Злоякісний нейролептичний синдром є потенційно небезпечним станом, що дуже рідко виникає при лікуванні антипсихотичними препаратами. До його клінічних проявів відносяться: підвищення температури, зміна психічного стану, ригідність м'язів, нестабільність вегетативних функцій (непостійні рівні частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, пітливість, аритмія), а також підвищення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках Кетилепт слід відмінити і призначити відповідну терапію. Симптоми гострої відміни, у тому числі нудота, блювання, безсоння, дуже рідко описані після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів. Можливі рецидиви симптомів психозу і поява розладів, пов'язаних з мимовільними рухами (акатизія, дистонія і дискінезія). Тому в разі потреби припинення прийому препарату рекомендується поступове зниження дози. При складанні дієти для пацієнтів з непереносимістю лактози слід враховувати, що таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу відповідно 4,42 мг, 17,05 мг і 34,1 мг. Цей препарат не слід призначати пацієнтам зі спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами
Внаслідок впливу на центральну нервову систему Кетилепт може знижувати рівень уваги пацієнтів. Тому на перших етапах лікування, протягом індивідуально обумовленого періоду часу, слід заборонити пацієнту керувати механічними транспортними засобами або небезпечними механізмами. Надалі ступінь обмежень варто встановлювати для кожного пацієнта індивідуально. |
|||
|
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобів на Кетилепт Слід з особливою обережністю призначати Кетилепт спільно з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему.Сумісне застосування Кетилепту з фенітоїном призводить до підвищення кліренсу кветіапіну з плазми при пероральному застосуванні, оскільки фенітоїн індукує ізофермент 3A4 цитохрому P450. Внаслідок поєднання кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу) і фенітоїну (по 100 мг 2 рази на добу) у 5 разів підвищувався середній кліренс кветіапіну після перорального застосування. Для корекції симптомів шизофренії у пацієнтів, які отримують одночасно кветіапін і фенітоїн, можуть знадобитися підвищені дози Кетилепту або інших індукторів печінкових ферментів (наприклад, карбамазепіну, барбітуратів, рифампіцину або глюкокортикоїдів). У цих випадках слід бути обережними при відміні фенітоїну і/або переході на вальпроат, який не має фермент-індукуючих властивостей. Карбамазепін: При сумісному застосуванні з карбамазепіном значно підвищувався кліренс кветіапіну. Внаслідок такої взаємодії концентрація Кетилепту в плазмі крові може знижуватися і виникне необхідність у застосуванні вищих доз препарату. Слід відзначити, що для лікування шизофренії максимальна рекомендована добова доза Кетилепту становить 750 мг. Тривале застосування вищих доз можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі і ризику для конкретного пацієнта. Сумісне застосування з кетоконазолом (по 200 мг на добу протягом 4 днів), сильним інгібітором ферменту цитохрому P450 3A, після перорального прийому знижувало кліренс кветіапіну на 84%, внаслідок чого концентрація кветіапіну в плазмі крові підвищувалася в середньому на 235%. Тому необхідно бути обережними при сумісному застосуванні Кетилепту і кетоконазолу та інших інгібіторів цитохрому P450, азолових протигрибкових препаратів і макролідних антибіотиків (наприклад, ітраконазолу, флуконазолу та еритроміцину); необхідне відповідне зниження дози кветіапіну. Щоденне регулярне застосування циметидину (по 400 мг 3 рази на добу протягом 4 днів), що є неспецифічним інгібітором ферментів, призводило до 20%-го зниження середнього кліренсу кветіапіну (по 150 мг 3 рази на добу) із плазми після перорального прийому. При одночасному застосуванні Кетилепту з циметидином немає необхідності змінювати дозу Кетилепту. Тіоридазин (по 200 мг 2 рази на добу) на 65% підвищував кліренс кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) із плазми після перорального прийому. Сумісне застосування кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) з антипсихотичними засобами, такими як галоперидол (по 7,5 мг 2 рази на добу) або рисперидон (по 3 мг 2 рази на добу) не змінювало рівноважних фармакокінетичних параметрів кветіапіну. Сумісне застосування кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) з антидепресантом і інгібітором CYP3A4 і CYP2D6 флуоксетином (по 60 мг 1 раз на добу) або інгібітором CYP2D6 іміпраміном (по 75 мг 2 рази на добу) не змінювало рівноважних фармакокінетичних параметрів кветіапіну. Вплив Кетилепту на інші лікарські засоби Багаторазовий щоденний прийом кветіапіну (до 750 мг на добу у три прийоми) не спричиняв клінічно значущих змін кліренсу антипірину або його метаболітів. Це свідчить про те, що кветіапін не виявляє істотної пригнічу вальної дії на печінкові ферменти, які беруть участь у метаболізмі антипірину, опосередкованому цитохромом P450.Сумісне застосування кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу) з літієм не впливало на будь-які фармакокінетичні параметри літію в рівноважному стані. Середній кліренс лоразепаму після прийому внутрішньо (однократної дози 2 мг) знижувався на 20% під час прийому кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу). Куріння не впливає на кліренс кветіапіну з плазми крові. Клінічні дослідження показали, що кветіапін потенціює ефекти алкоголю у хворих з психозами. Тому слід утримуватись від прийому алкоголю під час курсу лікування Кетилептом. |
|||
|
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який чинить антагоністичну дію відносно рецепторів нейротрансмітерів головного мозку.Кветіапін має спорідненість з серотонін овими (5HT1A і 5HT2), дофаміновими (D1 і D2), гістаміновими (H1) та адренергічними (α1 і α2 ) рецепторами; він має більшу спорідненість до 5HT2-рецепторів, ніж до D1 і D2 рецепторів. Кветіапін має також високу спорідненість з гістамінергічними (H1) та α1 –адренергічними рецепторами, нижчу спорідненість з α2 –рецепторами, але не має помітної спорідненості з мускариновими холінергічними або бензодіазепіновими рецепторами Механізм дії кветіапіну, як і інших антипсихотичних засобів, невідомий. Сонливість при дії кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю з гістаміновими (H1) рецепторами. Аналогічно, ортостатичну гіпотензію під час прийому кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю з α1-адренергічними рецепторами.
Фармакокінетика.
Після прийому внутрішньо кветіапін швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі крові відзначається через 1,5 год. Прийом їжі впливає на біодоступність кветіапіну.Кветіапін широко розподіляється в організмі; його уявний об’єм розподілу становить 10 ± 4 л/кг. У терапевтичних концентраціях 83% препарату зв'язується з білками плазми крові. Клінічні дослідження показали, що кветіапін ефективний при застосуванні його два рази на добу. Незважаючи на те, що час напів виведення кветіапіну становить майже 7 год., дані позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) показують, що зайнятість 5HT2 і D2-рецепторів підтримується до 12 год. після одноразового прийому кветіапіну. Кветіапін значною мірою метаболізується в печінці; основними шляхами його біо трансформації є сульфоокислення і окислення. In vitro показано, що основним ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом P450, є CYP3A4. Основні метаболіти, що утворюються в організмі, не мають істотної фармакологічної активності. Після прийому внутрішньо разової дози 14C-міченого кветіапіну менше 5 % прийнятої кількості виводиться у незмінному стані; це свідчить про глибокий метаболізм кветіапіну. Приблизно 73% радіо активності виводиться із сечею і 21 % з калом. Фармакокінетика кветіапіну лінійна в терапевтичному діапазоні доз і істотно не залежить від статі або раси. Середній кліренс кветіапіну в літніх осіб приблизно на 30 % - 50 % нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18 – 65 років. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв. на 1,73 м2) і печінковій недостатності (алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну з плазми крові знижений приблизно на 25 %. |
|||
|
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 25 мг: білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіюванням стилізованої літери “E” на одному боці і числа “201” - на іншому боці таблетки, без або майже без запаху;таблетки 100 мг: білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіюванням стилізованої букви “E” і числа “202” на одному боці таблетки, без або майже без запаху; таблетки 200 мг: темно-рожеві, круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, із гравіюванням стилізованої літери “E” і числа “204” на одному боці таблетки, без або майже без запаху. |
|||
|
Термін придатності.
дозування
таблетки
вид
упаковки
(первинної)
|
25 мг | 100 мг | 200мг |
| блістер | 21 міс. | 30 міс. | 24 міс. |
| флакон | 30 міс. | 30 міс. | 24 міс. |
|
|
|||
|
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 30 або 60 таблеток у флаконі у картонній пачці.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.
|
|||
| Категорія відпуску. За рецептом. | |||
|
Виробник. ВАТ Фармацевтичний завод Егіс. |
|||
|
Місцезнаходження. 1106 Будапешт, вул. Керестурі, 30-38, Угорщина. |
Фармакологические свойства
Фармакодинамика. Кветиапин — атипичный антипсихотический препарат, который оказывет антагонистическое действие в отношении рецепторов нейротрансмитеров головного мозга.
Кветиапин имеет сродство к серотониновым (5HT1A и 5HT2), дофаминовым (D1 и D2), гистаминовым (H1) и адренергическим (α1 и α2) рецепторам; высокое сродство к 5HT2-рецепторам, чем к D1- и D2-рецепторам.
Кветиапин имеет также высокое сродство к гистаминергическим (H1) и α1-адренергическим рецепторам и более низкое к α2-рецепторам, при этом не имеет заметного сродства к мускариновым холинергическим или бензодиазепиновым рецепторам.
Механизм действия кветиапина, как и других антипсихотичних средств, не известный.
Сонливость при действии кветиапина можно объяснить его высоким сродством к гистаминовым (H1)-рецепторам.
Аналогично ортостатическую гипотензию во время приема кветиапина можно объяснить его высоким сродством к α1-адренергическим рецепторам.
Фармакокинетика. После приема внутрь кветиапин быстро всасывается в ЖКТ. Максимальная концентрация в плазме крови отмечается через 1,5 ч. Прием пищи влияет на биодоступность кветиапина.
Кветиапин широко распределяется в организме; его кажущийся объем составляет 10±4 л/кг. В терапевтических концентрациях 83% препарата связывается с белками плазмы крови.
Клинические исследования показали, что кветиапин эффективный при применении его 2 раза в сутки. Несмотря на то что время полувыведения кветиапина составляет почти 7 ч, данные позитронно-эмиссионной томографии показывают, что занятость 5HT2 и D2-рецепторов поддерживается до 12 ч после одноразового приема кветиапина.
Кветиапин в значительной мере метаболизируется в печени; основные пути его биотрансформации — сульфоокисление и окисление.
In vitro показано, что основным ферментом метаболизма кветиапина, опосредованного цитохромом P450, есть CYP 3A4. Основные метаболиты, которые образовываются в организме, не имеют важной фармакологической активности.
После приема внутрь разовой дозы 14C-меченного кветиапина ≤5% принятого количества выводится в неизмененном виде; это свидетельствует о глубоком метаболизме кветиапина. Приблизительно 73% радиоактивности выводится с мочой и 21% — с калом.
Фармакокинетика кветиапина линейная в терапевтическом диапазоне доз и существенным образом не зависит от пола или расы.
Средний клиренс кветиапина у лиц пожилого возраста приблизительно на 30–50% ниже, чем у взрослых пациентов в возрасте 18–65 лет.
При тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина ≤30 мл/мин/1,73 м2) и печеночной недостаточности (алкогольный цирроз) средний клиренс кветиапина снижен приблизительно на 25%.
Показания
острый и хронический психоз, в том числе шизофрения. Острые маниакальные эпизоды при биполярных нарушениях.
Применение
Кетилепт следует принимать 2 раза в сутки во время еды или независимо от приема пищи.
Взрослые. Суммарная суточная доза в первые 4 дня терапии составляет 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) и 300 мг (4-й день). Начиная с 4-го дня обычная эффективная суточная доза Кетилепта составляет 300 мг. В зависимости от клинической реакции и переносимости каждого пациента дозу можно корректировать в пределах от 150 до 750 мг/сут. Безопасность суточных доз 800 мг в клинических исследованиях не оценивалась.
Для лечения острых маниакальных эпизодов при биполярных нарушениях: суммарная суточная доза в первые 4 дня терапии составляет 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) и 400 мг (4-й день). С 6-го дня возможно повышение дозы не более 200 мг/сут до достижения максимальной (800 мг/сут). В зависимости от клинической реакции и переносимости каждого пациента дозу можно корректировать в пределах от 200 до 800 мг/сут. Обычная эффективная доза находится в пределах от 400 до 800 мг/сут.
Пациенты пожилого возраста. Как и другие антипсихотические препараты, Кетилепт следует применять с осторожностью у пациентов пожилого возраста, особенно в начале курса лечения.
Пациентам пожилого возраста рекомендуется сначала назначать препарат в дозе 25 мг/сут, а потом повышать дозу на 25–50 мг/сут до достижения эффективной дозы, которая обычно более низкая, чем у пациентов молодого возраста.
Как было показано в клинических исследованиях, клиренс кветиапина при пероральном введении может снижаться на 30–50% у пациентов в возрасте ≥65 лет, что иногда может требовать изменения дозы.
Как и пациентам пожилого возраста, медленный подбор дозы и сниженные дозы рекомендуются ослабленным пациентам или предрасположенным к гипотензивным реакциям.
Дети и подростки. Эффективность и безопасность кветиапина у детей и подростков не установлена.
При нарушение функции почек. Несмотря на 25% снижение клиренса кветиапина после перорального применения препарата у больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина 10–30 мл/мин/1,73 м2), в клинических исследованиях было показано, что у пациентов с нормальной функцией почек и пациентов с заболеваниями почек, уровни препарата в плазме крови после приема равных доз кветиапина не отличались. Поэтому нет необходимости изменять дозу Кетилепта.
Нарушение функции печени. Кветиапин в значительной мере метаболизируется в печени; его клиренс у пациентов с заболеваниями печени на 25% ниже, чем при нормальной функции печени. Поэтому при диагностированном нарушении функции печени, особенно в начале курса лечения, может возникнуть необходимость в изменении дозы препарата.
Рекомендуется начинать лечение с 25 мг препарата в сутки, потом каждый день повышать дозу на 25–50 мг до достижения эффективной дозы, в зависимости от клинической реакции пациента и индивидуальной переносимости.
Поддерживающая терапия. Несмотря на отсутствие достаточных данных о возможной продолжительности лечения кветиапином больных шизофренией, эффективность поддерживаемой терапии другими антипсихотическими средствами установлена. Поэтому рекомендуется продолжать прием Кетилепта таким пациентам; для поддержания ремиссии целесообразно применять наиболее низкую дозу. Пациентов следует периодически обследовать с целью определения необходимости поддерживающей терапии.
Возобновление прерванного курса лечения у пациентов, ранее получавших кветиапин. Если необходимо возобновить лечение Кетилептом у пациентов, ранее прервавших терапию кветиапином, рекомендуется следующее: при возобновлении терапии менее чем через 1 нед после отмены Кетилепта, прием препарата можно продолжать в дозе, использовавшейся для поддерживающей терапии. При возобновлении терапии у пациентов, не получавших Кетилепт 1 нед, следует придерживаться правил первичного подбора дозы и установить эффективную дозу за клинической реакцией пациента.
Переход с терапии другими антипсихотическими препаратами. Данные о специфике перехода с других антипсихотических препаратов на кветиапин, а также о сочетанном применении кветиапина с другими антипсихотическими препаратами отсутствуют. Несмотря на то что некоторым больным шизофренией можно немедленно отменить антипсихотическое средство, которое он принимает, большинство пациентов нуждаются в постепенной отмене препарата. Во всех случаях, когда переход с одного препарата на другой требует одновременного применения 2 антипсихотических средств, этот период сочетанного применения следует по возможности сократить.
При переведении больных шизофренией с антипсихотических препаратов продолжительного действия на Кетилепт, его прием необходимо начинать в момент следующей плановой дозы. Следует периодически оценивать необходимость продолжения терапии препаратом, предназначенным для устранения екстрапирамидних побочных эффектов предыдущего антипсихотического средства продолжительного действия.
Противопоказания
Кетилепт противопоказан пациентам с повышенной чувствительностью к любому из компонентов препарата.
Побочные эффекты
наиболее частые побочные эффекты: сонливость, головокружение, сухость во рту, воздержанная астения, запор, тахикардия, ортостатическая гипотензия и диспепсия.
Как и при терапии другими антипсихотическими препаратами, во время приема кветиапина отмечались: потеря сознания, злокачественный нейролептический синдром, лейкопения, нейтропения и периферические отеки.
Побочные явления, классифицированные по системам организма, возникали: очень часто (1/10); часто (≤1/10 и 1/100); иногда (≤1/100 и 1/1000); редко (≤1/1000); очень редко (≤1/10 000).
Система крови и лимфы: часто — лейкопения; иногда — эозинофилия; очень редко — нейтропения.
Нарушение иммунной системы: иногда — реакции гиперчувствительности.
Обмен веществ: часто — увеличение массы тела, повышение сывороточных трансаминаз (АлАТ, АсАТ); очень редко — гипергликемия, сахарный диабет.
Нарушение функции нервной системы: очень часто — головокружение, сонливость; часто — потеря сознания; иногда — эпилептические приступы.
Нарушение функции сердца: часто — тахикардия.
Сосудистые нарушения: часто — ортостатическая гипотензия.
Нарушение дыхания и функций органов грудной полости и средостения: часто — ринит.
Нарушение функции ЖКТ: часто — сухость во рту, запор, диспепсия.
Нарушение функций репродуктивных органов и молочных желез: редко — приапизм.
Общие нарушения и состояние тканей в месте введения: часто — легкая астения, периферические отеки; редко — злокачественный нейролептический синдром.
Лабораторные исследования: иногда — повышение уровня гамма-ГТ5, триглицеридов после приема пищи, повышение общего ХС. Терапия Кетилептом была связана с небольшим дозозависимым снижением уровня гормонов щитовидной железы, а именно: общего Т4 и свободного Т4. Максимальное снижение общего и свободного Т4 зарегистрировано на протяжении первых 2–4 нед терапии кветиапином без дальнейшего снижения уровня гормонов при продолжительном лечении. Почти во всех случаях прекращения лечения приводило к восстановлению уровней общего Т4 и свободного Т4 независимо от продолжительности лечения. Незначительное снижение общего Т3 отмечалось лишь при высоких дозах. Уровень тироксинсвязывающего глобулина не изменялся и соответственно не наблюдалось повышение уровня ТТГ. При приеме Кетилепта не наблюдалось никаких признаков гипотиреоза.
Как и другие антипсихотические средства, кветиапин может вызвать удлинение интервала Q–Tc.
Описаны также реакции на внезапную отмену препарата.
Особые указания
Кетилепт следует применять с осторожностью у пациентов с диагностированными сердечно-сосудистыми заболеваниями, сосудистыми заболеваниями головного мозга или другими состояниями, которые приводят к гипотензии. Кетилепт может вызвать ортостатическую гипотензию, особенно в начальный период корректирования дозы; это чаще наблюдается у пациентов пожилого возраста, чем у пациентов молодого возраста.
Как и другие антипсихотические препараты, Кетилепт назначают с осторожностью пациентам, которые имеют эпилептические приступы в анамнезе; при этих условиях препарат может значительно снижать порог судорожной готовности (например при болезни Альцгеймера или у лиц в возрасте 65 лет).
Кетилепт, как и другие антипсихотические средства, при продолжительном применении может вызвать позднюю дискинезию. В случае возникновения признаков и симптомов поздней дискинезии следует рассмотреть вопрос о снижении дозы или отмене Кетилепта.
Злокачественный нейролептический синдром — потенциально опасное состояние, которое очень редко возникает при лечении антипсихотическими препаратами. К его клиническим проявлениям относятся повышение температуры тела, изменение психического состояния, ригидность мышц, нестабильность вегетативных функций (колебание ЧСС и АД, потливость, аритмия), а также повышение уровня КФК. В таких случаях Кетилепт следует отменить и назначить соответствующую терапию.
Симптомы острой отмены, в том числе тошнота, рвота, бессонница, очень редко описанные после резкого прекращения приема антипсихотических препаратов в высоких дозах. Возможны рецидивы симптомов психоза и появление нарушений, связанных с невольными движениями (акатизия, дистония и дискинезия). Поэтому в случае потребности прекращения приема препарата рекомендуется постепенное снижение дозы.
При составлении диеты для пациентов с непереносимостью лактозы следует учитывать, что таблетки, покрытые оболочкой, содержат лактозу соответственно 4,42; 17,05 и 34,1 мг. Этот препарат не следует назначать пациентам с наследственными нарушениями толерантности к галактозе, наследственным дефицитом лактазы или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Вследствие влияния на ЦНС Кетилепт может снижать уровень внимания пациентов. Поэтому на первых этапах лечения, на протяжении индивидуально обусловленного периода времени, следует запретить пациенту управлять механическими транспортными средствами или опасными механизмами. В дальнейшем степень ограничений следует устанавливать для каждого пациента индивидуально.
Взаимодействия
следует с особой осторожностью назначать Кетилепт сочетанно с другими препаратами, которые действуют на ЦНС.
Сочетанное применение Кетилепта с фенитоином приводит к повышению клиренса кветиапина из плазмы крови при пероральном применении, поскольку фенитоин индуцирует изофермент 3A4 цитохрома P450. Вследствие объединения кветиапина (по 250 мг 3 раза в сутки) и фенитоина (по 100 мг 2 раза в сутки) в 5 раз повышался средний клиренс кветиапина после перорального применения. Для коррекции симптомов шизофрении у пациентов, получающих одновременно кветиапин и фенитоин, может потребоваться повышение дозы Кетилепта или других индукторов печеночных ферментов (например карбамазепана, барбитуратов, рифампицина или глюкокортикоидов). В этих случаях следует быть осторожными при отличии фенитоина и/или переходе на вальпроат, который не имеет фермент-индуцирующих свойств.
Карбамазепин
При сочетанном применении с карбамазепином значительно повышался клиренс кветиапина. Вследствие такого взаимодействия концентрация Кетилепта в плазме крови может снижаться и возникает необходимость в применении препарата в более высоких дозах.
Следует отметить, что для лечения шизофрении максимальная рекомендуемая суточная доза Кетилепта составляет 750 мг. Продолжительное применение более высоких доз возможно лишь после тщательной оценки соотношения польза/риск для конкретного пациента.
Сочетанное применение с кетоконазолом (по 200 мг/сут на протяжении 4 дней), сильным ингибитором фермента цитохрома P450 3A, после перорального приема снижало клиренс кветиапина на 84%, вследствие чего концентрация кветиапина в плазме крови повышалась в среднем на 235%. Поэтому необходимо быть осторожными при одновременном применении Кетилепта и кетоконазола и других ингибиторов цитохрома P450, азоловых противогрибковых препаратов и макролидных антибиотиков (например итраконазола, флуконазола и еритромицина); необходимое соответствующее снижение дозы кветиапина.
Ежедневное регулярное применение циметидина (по 400 мг 3 раза в сутки на протяжении 4 дней) приводило до 20% снижения среднего клиренса кветиапина (по 150 мг 3 раза в сутки) после перорального приема. При одновременном применении Кетилепта с циметидином нет необходимости изменять дозу Кетилепта.
Тиоридазин (по 200 мг 2 раза в сутки) на 65% повышал клиренс кветиапина (по 300 мг 2 раза в сутки) после перорального приема.
Сочетанное применение кветиапина (по 300 мг 2 раза в сутки) с антипсихотическими средствами, такими как галоперидол (по 7,5 мг 2 раза в сутки) или рисперидон (по 3 мг 2 раза в сутки) не изменяло равновесных фармакокинетических параметров кветиапина.
Одновременное применение кветиапина (по 300 мг 2 раза в сутки) с антидепрессантом и ингибитором CYP 3A4 и CYP 2D6 флуоксетином (по 60 мг 1 раз в сутки) или ингибитором CYP 2D6 имипрамином (по 75 мг 2 раза в сутки) не изменяло равновесных фармакокинетических параметров кветиапина.
Влияние Кетилепта на другие лекарственные средства. Многоразовый ежедневный прием кветиапина (до 750 мг/сут в 3 приема) не причиняет клинически значимых изменений клиренса антипирина или его метаболитов. Это свидетельствует о том, что кветиапин не оказывает угнетающего действия на печеночные ферменты, которые принимают участие в метаболизме антипирина, опосредованном цитохромом P450.
Сочетанное применение кветиапина (по 250 мг 3 раза в сутки) с литием не влияло на фармакокинетические параметры лития в равновесном состоянии.
Средний клиренс лоразепама после приема внутрь (однократная доза 2 мг) снижался на 20% во время приема кветиапина (по 250 мг 3 раза в сутки).
Курение не влияет на клиренс кветиапина в плазме крови.
Клинические исследования показали, что кветиапин потенцирует эффекты алкоголя у больных с психозами. Поэтому следует воздержаться от приема алкоголя во время курса лечения Кетилептом.
Передозировка
сведений о передозировке кветиапином в клинических исследованиях очень мало.
В основном зарегистрированные симптомы были следствием усиления известных фармакологических эффектов препарата, таких как сонливость, седативный эффект, тахикардия и артериальная гипотензия.
Специфический антидот Кетилепта отсутствует. При тяжелой интоксикации следует всегда учитывать возможность одновременного приема пациентом нескольких препаратов. Рекомендуется интенсивная терапия, в том числе освобождения дыхательных путей пациента, обеспечение достаточной оксигенации и вентиляции, мониторинг и поддержание сердечно-сосудистой функции. Усиленное медицинское наблюдение и мониторинг следует продолжать до полного выздоровления пациента.
Условия хранения
при температуре не выше 25 °C
Реклама
