Кетонал ретард - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Кетонал^® Ретард

(Ketonal^® Retard)

Склад:

діюча речовина: ketoprofen;

1 таблетка містить кетопрофену 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон.  

Лікарська форма. Таблетки   пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група.

Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Кетопрофен. Код АТС  M01A Е 03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдо подагра; остеоартрит; поза суглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).

Больовий синдром: люмбаго, пост травматичний біль у суглобах, м’язах; після операційний біль; болі при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кетопрофену або допоміжних речовин, саліцилатів (ацетил саліцилової кислоти) та інших не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Тяжка серцева недостатність; лікування після операційного болю при проведенні операції по аорто-коронарному шунтуванню; хронічна диспепсія; активна пептична виразка шлунка або ульцерація/перфорація; шлунково-кишкові, цереброваскулярні або інші кровотечі; пацієнти, схильні до геморагії; тяжкі порушення функції печінки або нирок; астма, риніт. Останній триместр вагітності та період годування груддю. Дитячий вік до 15 років.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза для дорослих і дітей старше 15 років – 1 таблетка 1 раз на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні найменшої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу.  

Максимальна добова доза кетопрофену – 200 мг.

Таблетки Кетонал^® Ретард   необхідно приймати після їди або під час прийому їжі, запиваючи склянкою води або молока. Одночасно слід приймати антациди для зниження побічного впливу кетопрофену на травний тракт.

Пацієнти літнього віку. У літніх пацієнтів ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після        4 тижнів від початку лікування слід проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Побічні реакції.

Класифікація побічних ефектів за системами органів і частоті проявів: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100 і < 1/10), не поширені (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10 000 і               < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення.

Побічні ефекти зазвичай транзиторні.

З боку системи крові: непоширені – анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцит опенія, агранулоцит оз.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і спричинити носову кровотечу і утворення гематом.

З боку імунної системи: реактивність дихальної системи, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку (особливо у пацієнтів із підвищеною чутливістю до ацетил саліцилової кислоти та інших НПЗЗ); дуже рідко поширені – ангіо невротичний набряк і анафілаксія.

Психічні розлади: поширені  – депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; рідко поширені – делірій, дезорієнтація, порушення мови.

З боку нервової системи: поширені – головний біль, астенія, дискомфорт, втомлюваність, слабкість, запаморочення, парестезії; дуже рідко поширені – були окремі повідомлення про випадки псевдо пухлини головного мозку.  

З боку органа зору: поширені – порушення зору; дуже рідко поширені – кон’юнктивіт.  

З боку органа слуху: поширені – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: поширені – набряки; непоширені – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо при високих дозах і тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда і інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик для кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: непоширені – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм, набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); рідко поширені – напади астми.

З боку травного тракту: дуже поширені – диспепсія; поширені – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит; рідко спостерігалися гастрити; дуже рідко поширені – коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею з втратою білка.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.

Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися у 1 % пацієнтів через 3 - 6 місяців лікування або у 2 - 4 % пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗЗ.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко поширені – тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтухою і гепатитом.

З боку шкіри: поширені – шкірні висипи; непоширені – алопеція, екзема, пурпуроподобні висипи, потовиділення, кропив’янка, ексфоліативній дерматит; рідко поширені – фото чутливість, фото дерматит; дуже рідко поширені – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко поширені – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальній нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит.

З боку репродуктивної системи: непоширені – менометрорагія.

Лабораторні показники: дуже поширені – відхилення від норми показників функції печінки; непоширені – при лікуванні НПЗЗ суттєво підвищуються показники АЛТ і АСТ.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, епіг астральний біль, криваве блювання, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, зниження функції нирок і ниркова недостатність.

Лікування: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Терапія симптоматична. Антагоністи Н 2-рецепторів, інгібітори протонної помпи і простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кетопрофену під час вагітності не визначена, тому застосування препарату можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Застосування кетопрофену в останньому триместрі вагітності та в період годування груддю протипоказане.

Діти.

Препарат не застосовують дітям віком до 15 років.

Особливості застосування.

Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна запобігти, приймаючи мінімальну ефективну дозу при найкоротшій тривалості застосування.

З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.  

Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації вищий при підвищенні доз НПЗЗ,   у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, та в осіб літнього віку. Ці пацієнти мають починати лікування з найменшої дози.

Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнти з раніше відміченою побічною дією на травний тракт, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема, про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування.

Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетил саліцилова кислота).

При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які лікуються Кетоналом^® Ретард, терапію необхідно відмінити.

Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки може загостритися їх стан.

Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого або помірного ступеня в анамнезі, оскільки при терапії НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини і набряки.

Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку повинні приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнти з факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету або які палять, повинні також проходити ретельне обстеження.

У пацієнтів, хворих на бронхіальну астму у сполученні з хронічним ринітом, синуситом та/або назальним поліпозом, найчастіше виникають алергічні реакції після прийому ацетил саліцилової кислоти та/або НПЗЗ. Застосування таких лікарських засобів може спричинити бронхіальну астму.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями гемостазу, гемофілією, захворюванням Віллебранда, тяжкою тромбоцит опенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином, низь комолекулярні гепарини).

Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.

Кетопрофен з обережністю застосовують у алкоголиків.

У поодиноких випадках при застосуванні НПЗЗ відмічалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (у більшості випадків такі реакції виникають у перші місяці лікування). Кетонал^® Ретард необхідно відмінити при перших проявах шкірного висипу, уражень слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролю вати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатині ну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Кетопрофен може маскувати ознаки і симптоми інфекційного захворювання.

Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти, або ті, які проходять лікування з приводу безпліддя, не слід лікуватися кетопрофеном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (може бути запаморочення, сонливість) рекомендується дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом або роботі зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід запобігати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Кетопрофен зв’язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв’язуються з білками, наприклад, антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, може знадобитися корекція доз для запобігання підвищення рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми.

Одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.

НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин.

Застосування кетопрофену разом з антитромботичними агентами і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту одночасно з не стероїдними анти ревматичними засобами.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, не стероїдні протизапальні засоби, гепарини (низь комолекулярні або не фракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.

Кетопрофен   посилює ефекти пероральних антидіабетичних і анти епілептичних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування НПЗЗ і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої   недостатності, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації і підвищувати рівні глікозидів в плазмі.

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію.

Одночасне застосування з циклоспорином підвищує ризик нефротоксичності.

Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (в основному, високих доз), виникала тяжка, іноді фатальна, токсичність. Токсичність обумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату в крові.

При одночасному застосуванні з НПЗЗ ефект міфепристону може знижуватися. Не стероїдні протиревматичні засоби слід приймати через 8 - 12 днів після застосування міфепристону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кетопрофен є не стероїдним протизапальним засобом, що має аналгезуючу, протизапальну та жарознижуючу дію.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.

Чинить центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує симптоми первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому таблеток пролонгованої дії кетопрофен швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, його максимальна концентрація в плазмі крові досягається через  4 – 6   годин. Біодоступність кетопрофену становить  93 % і прямо пропорційна дозі, що застосовується.

Розподілення. Ступінь зв`язування з білками – 99 %. Об`єм розподілення – 0,1 - 0,2 л/кг. Кетопрофен проникає в   синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація в плазмі становить близько 3 мкг/мл, а концентрація в синовіальній рідині 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі, вона більш стабільна (зберігається до 30 годин), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшується на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 годин після прийому пероральних форм. Фармакокінетика кетопрофену не   залежить від віку пацієнта. Кумуляція кетопрофену в тканинах не спостерігається.

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді   кон’югата з глюкуроновою кислотою.   Період напів виведення становить 2 години. До 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад  90 %) у вигляді глюкуроніду, близько 10 % – з фекаліями.

У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення кетопрофену сповільнено, період напів виведення збільшується на годину. У пацієнтів з печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватись у тканинах. У пацієнтів старшого віку   метаболізм і виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, двоопуклі таблетки.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 20 таблеток у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лек фармацевтична компанія д. д., Словенія, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

1526 Любляна, Веровшкова, 57, Словенія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

капс. 50 мг, № 25

Прочие ингредиенты: лактоза.

№  UA/8325/03/01 от 30.03.2010 до 30.03.2015

супп. 100 мг, № 12

№  UA/8325/06/01 от 21.12.2009 до 21.12.2014

р-р д/ин. 50 мг/мл амп. 2 мл, № 10

Прочие ингредиенты: пропиленгликоль, спирт бензиловый, натрия гидроксид, вода для инъекций.

№  UA/8325/01/01 от 05.03.2010 до 05.03.2015

КЕТОНАЛ^® ДУО

капс. тверд. 150 мг, № 20, № 30

№ UA/8325/03/02 от 30.05.2008 до 19.04.2011

КЕТОНАЛ^® РЕТАРД

табл. пролонг. дейст. 150 мг, № 20

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая.

№  UA/8325/02/01 от 18.11.2009 до 18.11.2014

КЕТОНАЛ^® ФОРТЕ

табл. п/плен. оболочкой 100 мг фл., № 20

Прочие ингредиенты: лактоза.

№  UA/8325/04/01 от 07.04.2010 до 07.04.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Кетопрофен — НПВП, который обладает анальгезирующим, противовоспалительным и жаропонижающим эффектом.
При воспалении кетопрофен ингибирует синтез простагландинов и лейкотриенов, тормозя активность циклооксигеназы и частично — липооксигеназы, также он ингибирует синтез брадикинина и стабилизирует лизосомальные мембраны.
Обладает центральным и периферическим обезболивающим эффектом и устраняет проявления симптомов воспалительно-дегенеративных заболеваний опорно-двигательного аппарата.
У женщин кетопрофен уменьшает выраженность симптомов первичной дисменореи вследствие ингибирования синтеза простагландинов.
Фармакокинетика.
Абсорбция. При пероральном приеме кетопрофен быстро всасывается в ЖКТ. После перорального приема 100 мг C_max кетопрофена в плазме крови (10,4 мкг/мл) достигается приблизительно через 1,5 ч. Биодоступность кетопрофена в пероральных формах составляет 90% и прямо пропорциональна применяемой дозе.
Кетопрофен в виде капсул Кетонал Дуо хорошо всасывается после перорального приема. Кетонал Дуо представляет собой новую лекарственную форму, которая отличается от обычных капсул способом высвобождения активного вещества. Капсулы содержат два вида пеллет, белые и желтые. Кетопрофен высвобождается быстро из одного вида пелет, и медленно — из второго, что обусловливает пролонгированное действие препарата. Биодоступность капсул с модифицированным высвобождением составляет 90%. Прием пищи не влияет на общую биодоступность кетопрофена, но уменьшает скорость всасывания. Жирная пища увеличивает время достижения C_max, но не уменьшает биодоступность и C_max кетопрофена в плазме крови. Одновременный прием антацидных или других препаратов, снижающих кислотность желудочного сока, не влияет на скорость и объем всасывания кетопрофена. После перорального приема капсул Кетонал Дуо с модифицированным высвобождением максимальная плазменная концентрация достигается в течение 1,76 ч.
После ректального введения 100 мг кетопрофена C_max в плазме крови (10,4 мкг/мл) достигается через 1,05–1,22 ч. Биодоступность кетопрофена после ректального введения — 71–96%.
Парентеральное введение
Средняя концентрация кетопрофена в плазме крови составляет 26,4+5,4 мкг/мл через 4–5 мин после в/в инфузии или в/м введения. Биодоступность кетопрофена составляет 90%.
Распределение. Кетопрофен на 99% связывается с белками плазмы крови, преимущественно с альбуминовой фракцией. Объем распределения составляет 0,1–0,2 л/кг. Кетопрофен проникает в синовиальную жидкость и достигает там концентрации, которая равна 30% плазменной.
Через 3 ч после введения 100 мг кетопрофена его концентрация в плазме крови составляет около 3 мкг/мл, а концентрация в синовиальной жидкости — 1,5 мкг/мл. Хотя концентрация кетопрофена в синовиальной жидкости несколько ниже, чем в плазме крови, она более стабильная (через 9 ч концентрация кетопрофена в плазме крови составляет 0,3 мкг/мл, а в синовиальной жидкости — 0,8 мкг/мл), поэтому болевой синдром и скованность суставов уменьшаются на продолжительное время. Стабильная концентрация кетопрофена в плазме крови достигается на протяжении 24 ч после введения. Фармакокинетика кетопрофена не зависит от возраста пациента. Кумуляции кетопрофена в тканях не отмечено.
Метаболизм и выведение. Кетопрофен интенсивно метаболизируется в печени с помощью микросомальных ферментов. Из организма выводится в виде конъюгата с глюкуроновой кислотой. T_1/2 составляет 2 ч. До 80% введенной дозы кетопрофена выводится с мочой, как правило (более 90%) в виде глюкуронида, около 10% — с калом.
У пациентов с почечной недостаточностью выведение кетопрофена замедленно, T_1/2 увеличивается на 1 ч. У пациентов с печеночной недостаточностью кетопрофен может накапливаться в тканях. У пациентов более старшего возраста метаболизм и выведение кетопрофена замедляются, однако это имеет клиническое значение только при нарушении функции почек.

ПОКАЗАНИЯ:

заболевания суставов: ревматоидный артрит; серологически негативный спондилоартрит (анкилозирующий спондилоартрит, псориатический артрит, реактивный артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; внесуставной ревматизм (тендинит, бурсит, капсулит плечевого сустава);
болевой синдром: люмбаго, посттравматическая боль в суставах, мышцах; послеоперационная боль; боль при метастазах опухолей в кости; альгодисменорея.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Дозы подбираются индивидуально, в зависимости от состояния пациента и его реакции на лечение.
Продолжительность лечения зависит от тяжести и течения заболевания, однако побочные эффекты могут быть минимизированы при применении минимальной эффективной дозы в течение по возможности наиболее короткого времени.
Максимальная суточная доза кетопрофена составляет 200 мг.
С целью профилактики отрицательного действия кетопрофена на слизистые оболочки органов ЖКТ можно одновременно принимать антацидные средства.
Пациенты пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста риск возникновения побочных реакций возрастает. Через 4 нед от начала лечения нужно проводить мониторинг относительно проявлений желудочно-кишечных кровотечений.
Таблетки Кетонал Форте. Рекомендуемая доза 100–200 мг в сутки (по 1 таблетке 1–2 раза в сутки), в зависимости от массы тела и тяжести симптомов заболевания.
Таблетки Кетонал Форте можно применять в комбинации с суппозиториями Кетонал по такой схеме: по 1 таблетке утром и по 1 суппозиторию (100 мг) вечером. При комбинированном назначении разных форм препарата (капсулы, таблетки, суппозитории, р-р для инъекций) общая суточная доза не должна превышать 200 мг.
Таблетки принимают во время еды, запивая водой или молоком (не меньше 100 мл).
Капсулы Кетонал Дуо Стандартная доза для взрослых и детей старше 15 лет составляет 1 капсулу (150 мг) в сутки. Капсулы следует принимать с пищей, глотая целыми и запивая полным стаканом воды. Капсулы можно также запивать молоком или принимать вместе с антацидными препаратами с целью снижения частоты желудочно-кишечных расстройств; молоко и антацидные препараты не влияют на адсорбцию препарата.
Кетонал раствор.
Для парентерального применения.
Рекомендованные дозы для взрослых.
В/м введение: применяют 100 мг кетопрофена 1–2 раза в сутки.
При необходимости в/м введение можно дополнить назначением пероральных или ректальных форм Кетонала.
В/в инфузия: инфузии кетопрофена осуществляют только в условиях стационара. Инфузию осуществляют на протяжении 0,5–1 ч, курс лечения при в/в введении — не больше 48 ч. Максимальная суточная доза — 200 мг.
Прерывистая в/в инфузия: 100–200 мг кетопрофена растворяют в 100 мл 0,9% р-ра натрия хлорида и вводят на протяжении 0,5–1 ч.
Непрерывная в/в инфузия: 100–200 мг кетопрофена растворяют в 500 мл р-ра для инфузий (0,9% р-р натрия хлорида, р-р Рингера с лактатом, декстроза) и вводят на протяжении 8 ч.
Кетопрофен можно применять одновременно с анальгетиками центрального действия; его можно смешивать с морфином в одном флаконе: 10–20 мг морфина и 100–200 мг кетопрофена растворяют в 500 мл р-ра для инфузий (0,9% р-р натрия хлорида или р-р Рингера с лактатом).
Предостережение: флаконы с р-ром для инфузии следует обертывать темной бумагой или алюминиевой фольгой, поскольку кетопрофен чувствителен к влиянию света.
Суппозитории Кетонал Применяют ректально.
Рекомендованные дозы для взрослых и детей в возрасте старше 15 лет — 1 суппозиторий вводят в прямую кишку 1–2 раза в сутки.
Кетонал суппозитории можно комбинировать с пероральными формами Кетонала, например, 1 капсула (50 мг) утром и днем и 1 суппозиторий (100 мг) вечером или 1 таблетка Кетонала Форте (100 мг) утром и 1 суппозиторий (100 мг) вечером.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к кетопрофену или другим компонентам лекарственного препарата, салицилатам и другим НПВП; тяжелая сердечная недостаточность; лечение послеоперационной боли при проведении операции аортокоронарного шунтирования; хроническая диспепсия; активная пептическая язва желудка или ульцерация/перфорация; желудочно-кишечное, цереброваскулярное или другие кровотечения, пациенты, склонные к геморрагии; тяжелые нарушения функции печени или почек; БА, ринит. III триместр беременности и период кормления грудью; детский возраст до 15 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты классифицируются по системам органов и частоте проявлений: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), редко (≥1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000), включая отдельные сообщения.
Побочные эффекты обычно носят транзиторный характер.
Со стороны системы крови: редко — анемия, гемолиз, пурпура, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Высокие дозы кетопрофена могут ингибировать агрегацию тромбоцитов, пролонгируя тем самым время кровотечения, и послужить причиной носового кровотечения и образования гематом.
Со стороны иммунной системы: реактивность дыхательной системы, включая БА, ее обострение; бронхоспазм или одышка (особенно у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВП); очень редко — ангионевротический отек и анафилаксия.
Психические нарушения: часто — депрессия, нервозность, кошмарные сновидения, сонливость; редко — делирий с визуальными и слуховыми галлюцинациями, дезориентация, дислалия (нарушение речи).
Со стороны ЦНС: часто — головная боль, астения, дискомфорт, повышенная утомляемость, слабость, головокружение, парестезии; очень редко — были отдельные сообщения о случаях псевдоопухоли головного мозга.
Со стороны органа зрения: часто — нарушение зрения; очень редко — конъюнктивит.
Со стороны органа слуха: часто — шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — отеки; редко — сердечная недостаточность, АГ.
Со стороны дыхательной системы: нечасто — кровохарканье, одышка, фарингит, ринит, бронхоспазм, отек гортани (признаки анафилактической реакции); редко — приступы астмы.
Со стороны ЖКТ: очень часто — диспепсия; часто — тошнота, абдоминальная боль, диарея, запор, метеоризм, анорексия, рвота, стоматит; редко — гастрит; очень редко — колит, перфорация кишечника (как осложнения дивертикулы), обострение язвенного колита или болезни Крона, энтеропатия с перфорацией, стеноз. Энтеропатия может сопровождаться слабым кровотечением с потерей белка. Могут возникать пептические язвы, перфорация или желудочно-кишечные кровотечения, иногда — фатальные, особенно у пациентов пожилого возраста.
Ульцерация, геморрагия или перфорация могут развиваться у 1% пациентов через 3–6 мес лечения или у 2–4% пациентов через 1 год лечения с применением НПВП.
После применения отмечались мелена, рвота с примесью крови и обострения язвенного колита или болезни Крона. Редко выявляли гастриты.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — тяжелые нарушения функции печени, которые сопровождаются желтухой и гепатитом.
Со стороны кожи: часто — кожная сыпь; в единичных случаях — алопеция, экзема, пурпуроподобная сыпь, повышенное потоотделение, крапивница, эксфолиативный дерматит; редко — фоточувствительность, фотодерматит; очень редко — буллезные реакции, включая синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко — ОПН, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, острый пиелонефрит.
Со стороны репродуктивной системы: очень редко — менометроррагия.
Лабораторные показатели: очень часто — отклонение от нормы показателей функции печени; редко — при лечении НПВП существенно повышаются показатели АлАТ и АсАТ.
Реакции в месте введения — для р-ра для инфузий: ощущение жжения и/или боль в месте введения; для суппозиториев — в месте введения (прямая кишка) могут возникать такие симптомы, как раздражение, зуд, жжение, воспаление, включая ректальное кровотечение.
Кетопрофен снижает агрегацию тромбоцитов, пролонгируя тем самым время кровотечения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

побочное действие (особенно со стороны пищеварительного тракта и сердечно-сосудистой системы) можно предотвратить, принимая минимальную эффективную дозу в течение наиболее короткого времени.
С осторожностью следует назначать кетопрофен пациентам с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе. Кровотечение и перфорация могут развиваться внезапно, без предварительных симптомов.
Риск желудочно-кишечных кровотечений, ульцерации или перфорации выше при повышении доз НПВП, у пациентов с пептической язвой в анамнезе, особенно при осложнениях геморрагического типа или перфорации, и у лиц пожилого возраста. Эти пациенты должны начинать лечение с минимальной дозы.
Таким пациентам, а также больным, которым необходима сопутствующая терапия низкими дозами ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, которые могут повысить риск желудочно-кишечных кровотечений, следует применять комбинированную терапию протекторными препаратами (например мизопростолом или ингибиторами протонного насоса).
Пациенты с ранее отмеченным побочным действием со стороны пищеварительного тракта, особенно пожилого возраста, должны сообщать о любых необычных абдоминальных симптомах (в частности, о желудочно-кишечном кровотечении), особенно в начале лечения.
Препарат необходимо с осторожностью принимать пациентам, применяющим сопутствующие препараты, способные повышать риск кровотечений или ульцерации, такие как пероральные ГКС, антикоагулянты (варфарин), селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, антитромботические препараты (ацетилсалициловая кислота).
При возникновении кровотечения или ульцерации у пациентов, на фоне лечения Кетоналом, терапию необходимо отменить.
Препарат следует с осторожностью принимать пациентам с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку может обостриться их течение.
Тщательный контроль необходим для пациентов с АГ и/или хронической сердечной недостаточностью слабой или умеренной степени в анамнезе, поскольку при терапии НПВП сообщалось о задержке жидкости и отеках.
Пациенты с неконтролируемой АГ, хронической сердечной недостаточностью, установленной ИБС, заболеваниями периферических артерий и/или заболеваниями сосудов головного мозга должны принимать кетопрофен только после тщательного мониторинга. Перед началом длительного лечения пациенты с факторами риска при наличии гиперлипидемии, сахарного диабета или курящие должны также проходить тщательное обследование.
У больных с БА в сочетании с хроническим ринитом, синуситом и/или назальным полипозом чаще всего возникают аллергические реакции после приема ацетилсалициловой кислоты и/или НПВП. Применение таких лекарственных средств может стать причиной БА.
Препарат следует с осторожностью применять пациентам с нарушением гемостаза, гемофилией, болезнью ван Виллебрандта, тяжелой тромбоцитопенией, почечной или печеночной недостаточностью, а также лицам, принимающим антикоагулянты (производные кумарина и гепарина, главным образом, низкомолекулярные гепарины).
Необходим тщательный контроль диуреза и функции почек у пациентов с нарушением функции почек, у пациентов, получающих диуретики, при гиповолемии в результате обширного хирургического вмешательства, особенно у пациентов пожилого возраста.
Кетопрофен с осторожностью применяют у лиц с алкоголизмом.
В единичных случаях при применении НПВП отмечали тяжелые кожные реакции, включая эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Высокий риск таких реакций существует в начале терапии (в большинстве случаев такие реакции возникают в первые месяцы лечения). Кетонал необходимо отменить при первых проявлениях кожной сыпи, поражения слизистых оболочек или других признаках повышенной чувствительности.
При длительном лечении кетопрофеном, особенно пациентов пожилого возраста, необходимо контролировать формулу крови, а также функцию печени и почек. При клиренсе креатинина <0,33 мл/с (20 мл/мин) нужно откорректировать дозу кетопрофена.
Кетопрофен может маскировать признаки и симптомы инфекционного заболевания.
Применение кетопрофена может нарушать женскую фертильность и не рекомендуется женщинам, планирующим беременность.
Применение в период беременности и кормления грудью.
Безопасность применения кетопрофена во время беременности не определялась, поэтому применение препарата возможно лишь тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Применение кетопрофена в последний триместр беременности и в период кормления грудью противопоказано.
Дети. Препарат не применяют детям в возрасте до 15 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. До выяснения индивидуальной реакции на препарат (могут возникнуть головокружение, сонливость) рекомендуется придерживаться осторожности при управлении транспортными средствами или работе со сложными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

необходимо избегать одновременного применения кетопрофена с НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2.
Кетопрофен связывается с белками; при одновременном применении с другими препаратами, которые связываются с белками, например, антикоагулянтами, сульфонамидами, гидантоинами, может понадобиться коррекция доз для предотвращения повышения уровня этих препаратов вследствие конкуренции за связывание с белками плазмы крови.
Одновременное применение с ГКС повышает риск желудочно-кишечного язвообразования или кровотечения.
НПВП могут усиливать эффекты антикоагулянтов, таких как варфарин.
Применение кетопрофена совместно с антитромботическими агентами и селективными ингибиторами обратного захвата серотонина повышает риск желудочно-кишечных кровотечений.
Кетопрофен может снижать эффекты антигипертензивных средств и диуретиков.
Диуретики могут повышать риск нефротоксичности НПВП.
Риск почечных нарушений повышается у пациентов, которые принимают диуретики или ингибиторы АПФ одновременно с нестероидными антиревматическими средствами.
Соли калия, калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, НПВП, гепарины (низкомолекулярные или нефракционированные), циклоспорин, такролимус и триметоприм могут вызвать гиперкалиемию.
Кетопрофен усиливает эффекты пероральных антидиабетических и антивоэпилептических средств (фенитоин).
Одновременное применение НПВП и сердечных гликозидов может вызвать обострение сердечной недостаточности, снизить скорость гломерулярной фильтрации и повысить уровень гликозидов в плазме крови.
При одновременном применении с препаратами лития снижается выведение солей лития.
Одновременное применение с циклоспорином повышает риск нефротоксичности.
После применения кетопрофена одновременно с метотрексатом (в основном в высоких дозах), возникала тяжелая, иногда фатальная, токсичность. Токсичность обусловлена повышением и пролонгированием концентрации метотрексата в крови.
При одновременном применении с НПВП эффект мифепристона может снижаться. НПВП следует принимать через 8–12 дней после применения мифепристона.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: тошнота, рвота, боль в области эпигастрия, рвота с примесью крови, мелена, нарушение сознания, угнетение дыхания, судороги, снижение функции почек и почечная недостаточность.
Лечение: промыть желудок, применить активированный уголь. Антагонисты Н₂-рецепторов, ингибиторы протонного насоса и простагландины уменьшают опасное влияние кетопрофена на пищеварительный тракт.
Специфический антидот отсутствует.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C.