Хетасорб - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ХЕТАСОРБ 10 %

(HETASORB 10 %)

Склад:

діючі речовини: гідроксіетилкрохмаль, натрію хлорид;

1000 мл розчину містять: гідроксіетилкрохмалю (200/0,5) 100 г, натрію хлориду 9 г;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина без суспендованих частинок.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та білкові фракції плазми крові. Гідроксіетилкрохмаль. Код АТХ В05А А07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Хетасорб 10 % – це колоїдний плазмозамінник, який містить 10 % гідроксіетилкрохмалю (ГЕК) в ізотонічному розчині (0,9 % хлорид натрію). Середня молекулярна маса колоїду ‒ 200000 Да, ступінь молярного заміщення (МЗ) 0,50 (0,45-0,55) означає, що ГЕК містить приблизно 5 гідроксіетилових груп на 10 глюкозних залишків у середньому.

Хетасорб 10 % являє собою гіперонкотичний ізотонічний розчин для інфузій. Збільшення об’єму плазми перевищує введений об’єм приблизно на 30-40 %, оскільки інтерстиціальна рідина переходить у внутрішньосудинний об’єм. Ефект збільшення об’єму переважно триває протягом 3-4 годин.

Інфузія цього розчину зменшує показник гематокриту, в’язкість плазми та агрегацію еритроцитів, що поліпшує мікроциркуляцію крові.

Фармакодинамічні властивості цього препарату у процесі діалізу невідомі, оскільки наявний досвід є недостатнім.

Фармакокінетика.

Гідроксіетилкрохмаль ‒ це суміш декількох різних речовин з різними ступенем заміщення і молекулярною масою. Елімінація залежить від молекулярної маси та ступеня заміщення. Молекули менші, ніж ренальний поріг (60 000 Да – 70 000 Да), елімінуються шляхом гломерулярної фільтрації. Більші молекули руйнуються a-амілазою і потім елімінуються нирками. Швидкість деградації зменшується зі зростанням ступеня заміщення. Початковий період напіввиведення із сироватки крові становить приблизно 6 годин. Приблизно 50 % уведеної дози виводиться з сечею протягом 24 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика та лікування гіповолемії і шоку. Тільки для лікування гіповолемії внаслідок гострої крововтрати, коли застосування кристалоїдних розчинів недостатньо.

Протипоказання.

Гіперчутливість до ГЕК, підвищена чутливість до будь-якого з інших компонентів; сепсис, опіки та критичний стан (через ризик ураження нирок та летального наслідку); тяжкі порушення функції печінки; гіпергідратація, включаючи набряк легенів; дегідратація; ниркова недостатність чи пацієнти із замісною нирковою терапією; внутрішньочерепний або внутрішньомозковий крововилив; гіпокаліємія; застійна серцева недостатність; тяжка гіпернатріємія або тяжка гіперхлоремія; тяжка коагулопатія, гіпокоагуляція; гіпофібриногенемія; виражена тромбоцитопенія; гемодіаліз; пацієнти з трансплантованими органами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дотепер взаємодії між препаратом Хетасорб 10 % та іншими лікарськими засобами і нутрієнтами не відзначалось.

Слід звернути увагу на одночасне введення лікарських засобів, що можуть спричинити затримку калію або натрію. Підвищення рівня кальцію може збільшити ризик токсичних ефектів глікозидів дигіталісу. У пацієнтів, які отримували гепарин, антикоагулянти, НПЗП та вальпроат натрію, може збільшитися час згортання крові. При одночасному призначенні антибіотиків групи аміноглікозидів можливе підвищення їх нефротоксичності.

Особливості застосування.

На даний час відсутні надійні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК у пацієнтів після хірургічних втручань та у пацієнтів з травмами. Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування. При появі перших ознак ураження нирок застосування ГЕК необхідно негайно припинити. Про випадки необхідності проведення замісної ниркової терапії повідомлялося до 90 днів після інфузії ГЕК. Тому після застосування ГЕК у пацієнтів необхідно моніторувати функцію нирок.

Застосування ГЕК слід негайно припинити при перших ознаках коагулопатії. У випадку повторного застосування слід ретельно контролювати показники згортання крові.

Інфузію розчину при гіповолемії необхідно припинити, як тільки буде досягнуто стану нормоволемії. Подальше застосування розчину дозволено тільки при повторній появі гіповолемії. Препарат можна застосовувати, тільки якщо гіповолемія була попередньо підтверджена у пацієнта позитивною пробою на навантаження рідиною. Після цього призначати найменшу можливу дозу.

У разі появи болю у поперековій ділянці введення лікарського засобу слід припинити і пацієнт повинен отримувати достатню кількість рідини, а в разі свербежу шкіри максимальну добову дозу слід зменшити до 250 мл. У разі дефіциту фібриногену лікарський засіб можна вводити тільки тоді, коли життя пацієнта перебуває під загрозою і донорська кров недоступна. В умовах зневоднення, які супроводжуються олігурією зі зниженням клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції, може спричинити анурію, коли за наслідком насичення у первинній сечі виникає осмотичний градієнт. Застосування препарату може також впливати на такі лабораторні показники як рівень глюкози в крові, білка і ШОЕ, а також на зміни лабораторних показників аналізу сечі.

Препарат з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями, при яких вимагається обмежене споживання натрію (включаючи серцеву недостатність, загальний набряк, артеріальну гіпертензію, еклампсію). У разі виникнення алергічних реакцій (у тому числі анафілактичних і анафілактоїдних) інфузію необхідно негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із компенсованою серцевою недостатністю, хронічними захворюваннями печінки, хворобою Віллебранда, геморагічним діатезом, гемофілією. При застосуванні високих доз або повторному введенні препарату потрібно контролювати показники гемостазу.

Застосування препарату Хетасорб 10 % може бути причиною позитивного результату допінг-контролю.

Застосовувати тільки прозорий розчин з неушкодженої пляшки.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат Хетасорб 10 % розчин для інфузій протипоказаний у І триместрі вагітності, а в ІІ та ІІІ триместрах лікарський засіб можна застосовувати тільки за життєвими показаннями, коли, на думку лікаря, потенційна користь від застосування лікарського засобу для матері переважає над потенційною небезпекою для плода.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані відсутні.

Спосіб застосування та дози.

Добова доза і швидкість інфузії залежать від ступеня втрати крові і кількості рідини, необхідної для підтримки або відновлення гемодинамічних параметрів.

Перші 10-20 мл необхідно вводити повільно, при ретельному моніторингу стану пацієнта, щоб помітити виникнення будь-якої алергічної (анафілактоїдної) реакції якомога раніше.

Максимальна швидкість інфузії

Максимальна швидкість інфузії залежить від клінічної ситуації. Пацієнтам у стані тяжкого шоку можна вводити до 20 мл/кг маси тіла на годину (що еквівалентно 0,33 мл/кг/хв або 1,2 г гідроксіетилкрохмалю/кг маси тіла на годину).

У ситуаціях, що загрожують життю, можна швидко ввести 500 мл препарату під ручним тиском.

Максимальна добова доза

До 30 мл Хетасорбу 10 %/кг маси тіла (що еквівалентно 3 г гідроксіетилкрохмалю/кг маси тіла). Це еквівалентно 2000 мл Хетасорбу 10 % для пацієнта з масою тіла 70 кг.

Спосіб введення і тривалість терапії

Для внутрішньовенних інфузій.

У разі проведення швидкої інфузії під тиском перед інфузією необхідно видалити все повітря з пластикової пляшки і системи для введення, щоб уникнути ризику можливої повітряної емболії, пов’язаної з інфузією.

Тривалість терапії залежить від тривалості і ступеня гіповолемії, гемодинамічного впливу препаратів, що вводяться, і рівня гемодилюції.

Діти. Дітям не застосовувати.

Передозування.

При передозуванні існує ризик:

- гострого перевантаження об’ємом;

- порушення коагуляції;

- гіпернатріємії;

- гіперхлоремії.

Збільшення об’єму циркулюючої крові (гіперволемія) є найбільшим ризиком при гострому передозуванні. В такому випадку слід негайно зупинити вливання та у разі необхідності призначити діуретики.

У разі передозування не виключається підвищена тенденція до кровотечі.

Побічні реакції.

Повідомлялося про такі побічні реакції: швидке підвищення об’єму циркулюючої крові, блювання, нудота, підвищення температури, відчуття холоду, збільшення підщелепних та привушних слинних залоз, легкі грипоподібні симптоми, такі як головний біль, м’язовий біль, біль у суглобах та периферичні набряки нижніх кінцівок. Тяжкі реакції непереносимості, що супроводжуються шоком та симптомами, які представляють загрозу для життя (іноді аж до зупинки серцевої діяльності та дихання). Анафілактичний шок.

Використання гідроксіетилкрохмалю призводить до залежного від дози розведення крові та зниження значень гематокриту і білків плазми. Можливе тимчасове подовження часу згортання крові та кровотечі. Гідроксіетилкрохмаль не впливає на функцію тромбоцитів і, відповідно, не спричиняє клінічно значущі кровотечі.

При застосуванні препарату повідомлялося про свербіж та кропив’янку.  

Тривале застосування середніх та великих доз ГЕК часто призводить до виникнення свербежу, який важко подається терапії. Свербіж може з’явитися через декілька тижнів після останнього введення та може тривати протягом декількох місяців, що спричиняє дискомфорт для пацієнта.

Введення ГЕК призводить до підвищеної концентрації α-амілази в сироватці крові. Ці підвищені значення виникають внаслідок утворення комплексу фермент-субстрат, тобто амілаза-ГЕК, і уповільненого виведення комплексу нирками. Тому значення амілази не мають діагностичного значення при панкреатиті. Рівень α-амілази нормалізується через 3-5 днів після вливання.

Повідомлялося про виникнення болю в ділянці нирок (болі у спині). При цьому слід припинити введення, дати пацієнту достатню кількість рідини і постійно спостерігати за рівнем креатиніну в сироватці крові.

Через можливі анафілактичні реакції необхідний суворий нагляд за пацієнтами, які приймають препарат Хетасорб 10 %. Препарати, які містять ГЕК, рідко призводять до анафілактоїдних/анафілактичних реакцій різного ступеня складності. Клінічна картина може варіювати від легких суб’єктивних порушень, змін на шкірі, через порушення кровообігу, шок і бронхоспазм до зупинки дихання та роботи серця. У випадку проявів алергічної реакції слід негайно призупинити вливання та провести відповідне термінове лікування.

Терапія анафілактоідної реакції залежить від клінічної картини і її слід проводити відповідно до рекомендацій для терапії шоку.

У стані дегідратації з наступною олігурією, зменшенням клубочкового фільтрату і канальцевої реабсорбці вливання ГЕК може спричинити анурію. Тому перед застосуванням препарату Хетасорб 10 % слід застосовувати відповідні осмотичні розчини, якими є розчини для інфузії глюкози або гіпотонічні розчини електролітів, з метою забезпечення адекватної регідратації і діурезу. Під час вливання ГЕК слід контролювати діурез.

Термін придатності. 4 роки.

Використати одразу після першого відкриття.

Умови зберігання. Не потребує спеціальних умов зберігання.

Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка. По 500 мл у пляшці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. «ХЕМОФАРМ» АД/«HEMOFARM» AD.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Белградський шлях б/н, 26300, м. Вршац, Сербія/Beogradski put bb, 26300, Vrsac, Serbia.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ХЕТАСОРБ 6%

р-р д/инф. фл. 500 мл

№ UA/9731/01/02 от 15.07.2009 до 15.07.2014

ХЕТАСОРБ 10%

р-р д/инф. фл. 500 мл

№ UA/9731/01/01 от 02.06.2009 до 02.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Хетасорб 6% и Хетасорб 10% — это коллоидные плазмозаменители, содержащие 6 и 10% гидроксиэтилкрахмала (ГЭК) в изотоническом р-ре (0,9% хлорид натрия). Средняя молекулярная масса коллоида 200 000 Да, степень молярного замещения (МЗ) 0,50 (0,45–0,55) означает, что ГЭК содержит примерно 5 гидроксиэтиловых групп на 10 глюкозных остатков в среднем.
Хетасорб 6% — это изоонкотический р-р, то есть объем плазмы крови увеличивается примерно на 100% после инфузии р-ра.
Продолжительность воздействия на объем плазмы крови зависит в первую очередь от уровня молекулярного замещения и в меньшей степени от средней молекулярной массы. Внутрисосудистый гидролиз полимеров ГЭК ведет к постоянному высвобождению небольших молекул, которые также онкотически активны до момента экскреции почками.
Хетасорб 6% р-р для инфузий снижает уровень гематокрита и вязкость плазмы крови.
После назначения инфузии Хетасорба 6% пациентам с гиповолемией эффект увеличения объема крови, как правило, длится 3–6 ч.
Хетасорб 10% представляет собой гиперонкотический, изотонический р-р для инфузий. Увеличение объема плазмы крови превышает введенный объем примерно на 30–40%, поскольку интерстициальная жидкость переходит во внутрисосудистый объем. Эффект увеличения объема в основном продолжается в течение 3–4 ч. Инфузия этого р-ра снижает показатель гематокрита, вязкость плазмы крови и агрегацию эритроцитов, улучшает микроциркуляцию крови.
Фармакодинамические свойства этого препарата в процессе диализа неизвестны, поскольку имеющийся опыт недостаточен.
Фармакокинетика. ГЭК — это смесь нескольких различных веществ с различными степенью замещения и молекулярной массой. Элиминация зависит от молекулярной массы и степени замещения. Молекулы меньше, чем ренальный порог (60 000–70 000 Да), элиминируются путем клубочковой фильтрации. Большие молекулы разрушаются α-амилазой, а затем элиминируются почками. Скорость деградации уменьшается с ростом степени замещения. Начальный Т_½ составляет около 6 ч. Около 50% введенной дозы выводится с мочой в течение 24 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

Хетасорб 6% — лечение и профилактика гиповолемии и шока; нормоволемическая гемодилюция.
Хетасорб 10% — лечение и профилактика гиповолемии и шока после хирургических операций, травм или ожогов; терапевтическая гемодилюция.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Хетасорб 6% применяется только в/в капельно.
Общая доза, длительность и скорость инфузии зависит от объема кровопотери и/или гемодинамического статуса и общего клинического состояния пациента. Необходимо учитывать возможный риск перегрузки кровеносной системы при большой скорости инфузии или назначении в высоких дозах.
Из-за возможных анафилактических реакций первые 10–20 мл р-ра для инфузий Хетасорб 6% вводят медленно, контролируя общее состояние больного.
Максимальная скорость инфузии
Максимальная скорость инфузии зависит от клинического состояния пациента.
Пациенты с острым геморрагическим шоком: до 20 мл/кг/ч (что соответствует 0,33 мл/кг/мин).
В угрожающих жизни ситуациях: 500 мл быстрой инфузии.
Медленная скорость инфузии применяется у пациентов с массивными ожогами или при септическом шоке, в периоперационный период (объединяет предоперационную подготовку, оперативное вмешательство и постоперационный период).
Максимальная суточная доза
Максимальная суточная доза составляет 2 г/кг/сут ГЭК. Это соответствует 33 мл/кг/сут 6% р-ра для инфузий (около 2500 мл/сут для человека с массой тела 75 кг).
Терапевтический опыт применения более 1–2 сут ограничен, в случае длительного применения суточные дозы должны быть снижены. Необходимо учитывать повышенный риск развития побочных эффектов при применении в высоких дозах.
Дети. Данные о применении р-ра для инфузий Хетасорб 6% у детей отсутствуют.
Хетасорб 10% применяется только в/в капельно.
Общая доза, длительность и скорость инфузии зависят от объема кровопотери и/или гемодинамического статуса и общего клинического состояния пациента. Необходимо учитывать возможный риск перегрузки кровеносной системы при большой скорости инфузии или назначении высоких доз. Из-за возможных анафилактических реакций первые 10–20 мл р-ра для инфузий Хетасорб 10% вводят медленно, контролируя общее состояние больного.
При определении дозы препарата следует учитывать, что увеличение объема внутрисосудистой плазмы крови является большим, чем количество введенного р-ра.
Максимальная скорость инфузии
В зависимости от текущего состояния сердечно-сосудистой системы максимальная скорость инфузии не должна превышать 20 мл/кг/ч (0,33 мл/кг/мин).
Максимальная суточная доза
Максимальная суточная доза зависит от достигнутого эффекта разведения крови и не должна превышать 2 г ГЭК/кг массы тела (20 мл/кг).
Обычная доза составляет 500–1000 мл/сут.
При отоневрологических заболеваниях дозу снижают до 250 мл/сут (25 г ГЭК/сут).
Суточные дозы и показатели скорости вливания
Низкие дозы: 1х250 мл/сут в течение 0,5–2 ч.
Средние дозы: 1х500 мл/сут в течение 4–6 ч.
Высокие дозы: 2х500 мл/сут в течение 8–24 ч.
Терапевтический опыт применения более 1–2 сут ограничен, в случае длительного лечения суточные дозы в целом должны быть снижены. Необходимо учитывать повышенный риск развития побочных эффектов при высоких дозах.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

Хетасорб 6%

• Известная гиперчувствительность к ГЭК.
• Гиперволемия.
• Гипергидратация.
• Гиперхлоремия или гипернатриемия.
• Застойная сердечная недостаточность.
• Отек легких.
• Почечная недостаточность с олиго- и анурией, уровень креатинина в сыворотке крови более 2 мг/дл.
• Внутричерепное кровотечение.
• Тяжелые нарушения свертываемости крови.
• Выраженная печеночная недостаточность.
• Детский возраст (эффективность и безопасность не установлены).

Хетасорб 10%

• Гиперчувствительность к ГЭК.
• Гиперволемия.
• Дегидратация
• Гипергидратация.
• Гипокалиемия.
• Гиперхлоремия или гипернатриемия.
• Декомпенсированная сердечная недостаточность.
• Отек легких.
• Почечная недостаточность с олиго- и анурией, уровень креатинина в сыворотке крови более 2 мг/дл.
• Пациенты, находящиеся на гемодиализе.
• Внутричерепное кровотечение.
• Тяжелые нарушения свертываемости крови.
• Нарушение функции печени.
• В случае дефицита фибриногена этот лекарственный препарат может быть назначен и использован только для спасения жизни пациентов, для которых готовится кровь для переливания.
• Детский возраст (эффективность и безопасность не установлены).
• Беременность (I триместр).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

использование ГЭК приводит к зависимому от дозы разведению крови и снижению уровня протеина и уровней гематокрита в плазме крови. Могут возникать также транзиторное нарушение свертывания крови и кратковременные кровотечения.
Длительное ежедневное использование и высокие дозы препарата Хетасорб часто приводят к возникновению зуда, который может длиться в течение нескольких недель после окончания терапии и вызывать значительный дискомфорт.
Во время инфузии р-ра ГЭК могут возникать аллергические реакции различной степени тяжести, характерные для всех других коллоидных препаратов для замещения ОЦК. Анафилактические реакции такого типа проявляются в виде внезапной сыпи на коже или приливов крови к лицу и шее; это может вызвать резкие колебания давления крови, шок, остановку сердечной деятельности и остановку деятельности легких. Если случается такая реакция, то инъекцию р-ра следует немедленно прекратить и принять соответствующие меры.
В случае дегидратации с последующей (компенсаторной) олигурией и уменьшением клубочковой фильтрации и канальцевой абсорбции вливания р-ра ГЭК возможно возникновение анурии, поскольку может возникнуть осмотический градиент в первичной моче. Таким образом, прежде чем назначать ГЭК, следует провести регидратацию (с помощью вливания осмотически доступной жидкости в форме карбогидратов или гипотонического электролита) для стимулирования диуреза при проведении вливания р-ра необходимо проводить контроль за выделением мочи. Существуют данные, что иногда (>1/1000) может возникать боль в поясничной области. В таких случаях инфузию следует прекратить, пациент должен получить достаточное количество жидкости, при этом следует осуществлять мониторинг уровня креатинина в сыворотке крови.
Применение ГЭК приводит к повышению концентрации α-амилазы в сыворотке крови. Этот эффект не следует ошибочно расценивать как проявление нарушения функции поджелудочной железы. Повышение этого показателя такого типа является следствием образования фермент-субстратного комплекса (амилаза-гидроксиэтилкрахмал) и нарушения выведения этого комплекса из организма почечным и внепочечным путем.
Повышенные уровни α-амилазы в сыворотке крови выявляют в течение 5–7 дней после инфузии р-ра.
Терапия аллергических реакций должна осуществляться в соответствии с актуальными инструкциями относительно проведения противошоковой терапии.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

для предотвращения гипергидратации, которая может привести к сердечной недостаточности, у пациентов с существующими нарушениями слуха необходимо проводить мониторинг сердечно-сосудистой системы.
Необходимо с осторожностью применять препарат в случае лечения пациентов с нарушениями функции почек. В начале лечения следует определить уровень креатинина в сыворотке крови. При его предельных значениях 106–177 мкмоль/л (компенсированная почечная недостаточность) необходимо тщательно взвесить возможность/необходимость проведения лечения и обязательно осуществлять ежедневный контроль водно-электролитного баланса и показателей функции почек. Если во время длительной терапии будет выявлен рост показателей уровня креатинина в сыворотке крови с превышением их верхней предельной границы 2 мг/дл, то в таком случае терапию следует немедленно прекратить.
В случае возникновения аллергических реакций следует немедленно прекратить инфузию и начать проведение неотложной терапии с применением блокаторов гистаминовых Н₁-рецепторов, введением преднизолона в дозе 120 мг, инфузии эпинефрина в дозе 50–100 мкг и 5% р-ра человеческого альбумина.
При появлении боли в поясничной области применение препарата прекращают и обеспечивают введение достаточного количества жидкости, а при появлении зуда кожи максимальную суточную дозу снижают до 250 мл.
Следует с осторожностью применять препарат у пациентов с хроническими нарушениями функции печени, а также с различными нарушениями свертывания крови, например, при синдроме Виллебранда.
Нарушение функции почек может увеличить выраженность существующего нарушения функции печени и приводить к механическим нарушениям выделения желчи.
Уровень электролитов в сыворотке крови, водный баланс и функция почек должны регулярно контролироваться. Необходимо обеспечить пациента достаточным количеством жидкости.
С учетом разведения крови следует контролировать гематокрит и гемоглобин.
До начала применения Хетасорба следует определить группу крови, поскольку этот препарат может приводить к появлению ложных положительных результатов.
Пациенты, у которых отмечают подавляющую потерю интерстициальной жидкости, должны сначала получить кристаллоидные р-ры. После инфузии р-ра необходимо контролировать концентрацию электролитов в сыворотке крови, а также водно-электролитный баланс. Если необходимо, назначают электролиты. Всем пациентам необходимо обеспечить введение достаточного количества жидкости. Во время лечения необходимо контролировать функцию почек (контроль креатинина в сыворотке крови).
Необходимо постоянно наблюдать пациентов из-за возможного развития анафилактических/анафилактоидных реакций.
Использовать прозрачный р-р в неповрежденном флаконе.
Применение в период беременности и кормления грудью. Клинические данные о применении р-ра для инфузий Хетасорб 6% у беременных отсутствуют. Тестирование р-ра для инфузий Хетасорб 6% в исследованиях репродуктивной токсичности на животных не проводили; но в исследованиях токсичности препарата, подобного Хетасорбу, у животных возникали вагинальные кровотечения и повышение уровня эмбриональной летальности после повторных доз. Анафилактические реакции, связанные с ГЭК, при лечении беременных могут оказать негативное влияние на эмбрион.
Р-р для инфузий Хетасорб 6% может быть использован в период беременности, только если ожидаемые преимущества преобладают над потенциальным риском для плода.
Данные о применении препарата у матерей, кормящих грудью, отсутствуют.
Препарат Хетасорб 10% можно назначать для лечения во II и III триместр беременности только после тщательной оценки соотношения риска и пользы.
В настоящее время отсутствует клинический опыт по использованию препарата Хетасорб 10% у женщин в период кормления грудью.
Дети. Данные о применении р-ров Хетасорб у детей отсутствуют.
Влияние на способность управления транспортными средствами или другими механизмами. Хетасорб не влияет на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременное назначение гепарина или пероральных антикоагулянтов может увеличить время свертывания крови. При одновременном назначении с антибиотиками группы аминогликозидов возможно повышение нефротоксичности последних.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: острая объемная нагрузка сердечно-сосудистой системы; нарушение функции свертывания крови; гипернатриемия; гиперхлоремия.
Максимальный риск, связанный с острой передозировкой, это гиперволемия. В этом случае следует немедленно прекратить инфузию и при необходимости назначить диуретики.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

не замораживать.