Кимацеф - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КІМАЦЕФ^®

(KIMACEF)

Склад:

діюча речовина: cefuroxime;

1 флакон містить цефуроксиму натрієвої солі, у перерахуванні на цефуроксим - 0,75 г або     1,5 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другого покоління. Код АТС J01D С 02.

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікро організмами: бактеріальна септицемія, перитоніт, менінгіт, а також

- інфекції верхніх дихальних шляхів: бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів;

- інфекції ЛОР-органів: синусити, тонзиліти, фарингіти, середній отит;

- інфекції сечостатевих шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, а симптоматична бактеріурія;

- інфекції шкіри та м'яких тканин: бешиха, ранові інфекції;

- інфекції кісток і суглобів: остеомієліт, септичний артрит;

- інфекції органів малого таза;

- гонорея, особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;

- профілактика інфекційних ускладнень при оперативних втручаннях.

Протипоказання. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків, вагітність, період годування груддю.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування встановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника.

Препарат застосовують внутрішньо венно або внутрішньом’язово.

Для внутрішньом’язового введення до кожної дози 0,75 г або 1,5 г препарату додають 3 мл або 6 мл води для ін’єкцій відповідно, обережно струшують до утворення суспензії.

Для внутрішньо венного введення у флакон, що містить 0,75 г препарату, додають 8 мл води для ін’єкцій; у флакон, що містить 1,5 г препарату, додають 16 мл води для ін’єкцій. Для інфузій, що тривають не більше 30 хв, 1,5 г препарату можна розчинити у 50 ‑ 100  мл води для ін’єкцій. Одержані розчини можуть бути введені безпосередньо у вену або трубку крапельниці при ін фузійній терапії.

Під час зберігання вже розведених розчинів може змінитись насиченість їх кольору.

Немовлятам і дітям препарат призначають із розрахунку 30 - 100 мг/кг на добу у вигляді 3 ‑ 4 ін’єкцій. Для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг на добу.

Новонародженим препарат призначають із розрахунку 30 - 100  мг/кг на добу. Необхідно враховувати, що період напів виведення цефуроксиму у перші тижні життя може бути в 3 ‑ 5  разів більше, ніж у дорослих.

Дорослим призначають по 0,75 г 3 рази на добу. При тяжких інфекціях дозу збільшують до 1,5 г 3 рази на добу внутрішньо венно. У разі необхідності кількість уведень може бути збільшена до 4 разів з інтервалом 6 годин. Максимальна добова доза становить 6 г.

Менінгіт. Кімацеф^® застосовується як засіб моно терапії бактеріального менінгіту, якщо він спричинений чутливими штамами. Дорослі: 3 г внутрішньо венно кожні 8 годин. Немовлята та діти: 150 - 250 мг/кг на добу внутрішньо венно, розділені на 3 або 4 дози. Новонароджені: доза повинна становити 100 мг/кг на добу внутрішньо венно.

Профілактика. Звичайна доза – 1,5 г внутрішньо венно в стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях. Це може бути доповнено додатковим внутрішньом× язовим введенням 0,75 г через 8 і 16 годин. При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах звичайна доза становить 1,5 г внутрішньо венно, введена на стадії індукції анестезії, що потім доповнюється внутрішньом× язовим введенням 0,75 г 3 рази на добу протягом наступних 24 - 48 годин. При повній заміні суглоба 1,5 г препарату змішується з одним пакетом метилметакрилатного цементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.

Послідовна терапія.

Пневмонія: 1,5 г Кімацеф^®  2-3 рази на день (внутрішньом× язово або внутрішньо венно).

Загострення хронічного бронхіту: 0,75 г Кімацеф^® 2-3 рази на день (внутрішньом× язово або внутрішньо венно).

Тривалість парентеральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.

Порушення функції нирок. Кімацеф^® виводиться нирками. Пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується зменшувати дозу Кімацеф^® для компенсації більш повільної екскреції препарату. Немає необхідності зменшувати стандартну дозу 0,75 ‑ 1,5  г 3 рази на добу, доки рівень кліренсу креатині ну не буде 20 мл/хв або нижче. Дорослим з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині ну – 10 - 20 мл/хв) рекомендується доза 0,75 мг 2 рази на добу, у більш тяжких випадках (кліренс креатині ну - менше 10  мл/хв) ‑ 0,75 г 1 раз на добу.

При гемодіалізі потрібно вводити 0,75 г внутрішньо венно або внутрішньом× язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення Кімацеф^® можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (звичайно 0,25 г на кожні 2 л діалізної рідини). Для пацієнтів, які перебувають на тривалому артеріовенному гемодіалізі або швидкій гемофільтрації у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 0,75 г двічі на добу. Пацієнтам, які перебувають на повільній гемофільтрації, потрібно дотримуватись схеми доз як при лікуванні порушення функції нирок.

Побічні реакції. При застосуванні препарату Кімацеф^® можуть спостерігатися

- з боку травної системи: нудота, блювання, діарея, холестатична жовтуха, гепатит, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, псевдомембранозний коліт, дисбактеріоз;

- з боку системи крові: гіпопротромбінемія; у низці випадків спостерігалися зниження рівня гемоглобіну, еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія; дуже рідко - гемолітична анемія;

- алергічні реакції: висипи на шкірі, свербіж, кропив’янка, пропасниця, дуже рідко - набряк Квінке; рідко – анафілаксія; в окремих випадках - мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;

- з боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит;

- місцеві реакції: болісні відчуття у місці ін’єкції, при внутрішньо венному введенні – флебіт, тромбофлебіт.

Інші: іноді - позитивна реакція Кумбса; є повідомлення про підвищення рівня креатині ну і/або азоту сечовини крові і про зниження кліренсу креатині ну.

Передозування. При передозуванні можуть виникнути судоми.

Лікування: застосування проти судомних препаратів; гемодіаліз, перитонеальний гемодіаліз.

При тривалому застосуванні у високих дозах можлива зміна картини периферичної крові: гемолітична анемія, транзиторна еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія. При відміні препарату ці порушення, як правило, зникають.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Протипоказане лікування препаратом у період вагітності (особливо у першому триместрі). Під час лікування препаратом годування груддю припинити.

Діти. З обережністю призначають препарат немовлятам і недоношеним дітям.

Особливості застосування. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніциліні в можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики.

З обережністю призначають препарат пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок, при коліті в анамнезі, при зниженому згортанні крові, виразці шлунка і дванадцяти палої кишки.

При тривалому застосуванні препарату рекомендується контролю вати функцію нирок (особливо при застосуванні високих доз препарату) і проводити профілактику дисбактеріозу.

Під час лікування препаратом Кімацеф^® не слід вживати алкоголь.

Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса і хибно позитивна реакція сечі на глюкозу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Немає повідомлень.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При одночасному застосуванні препарату Кімацеф^® з аміноглікозидами і «петльовими» діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів, особливо у хворих з порушенням функції нирок. Пробенецид знижує канальцеву секрецію, зменшує нирковий кліренс, збільшує період напів виведення і підвищує ризик токсичної дії препарату Кімацеф^®.

При одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (не стероїдні протизапальні засоби, саліцилати, сульфінпіразон), зростає ризик розвитку кровотеч. З цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відмічається посилення антикоагулянтної дії.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Цефуроксим – цефалоспориновий антибіотик другого покоління для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію, в основі якої лежить механізм зв’язування з пеніцилінзв’язуючими білками бактерій, що призводить до пригнічення процесу синтезу пептидоглікану бактеріальної стінки. Це, у свою чергу, призводить до порушення процесу поділу мікро організмів та їх загибелі.

Цефуроксим має широкий антибактеріальний спектр дії. Активний відносно таких збудників: грам позитивні мікро організми: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, резистентні до пеніциліні в), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes,  Streptococcus agalactiae, Streptococcus viridans; грам негативні мікро організми: Borrelia burgdorferi, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи штами, які резистентні до ампіциліну), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Neisseria meningitidis, Propionibacterium spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Providencia spp., Salmonella spp.; анаеробні мікро організми: Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

Фармакокінетика. Після внутрішньом'язового введення в дозі 0,75 г максимальна концентрація досягається через 45 хв і становить 27 мкг/мл.

При внутрішньо венному введенні 0,75 г або 1,5 г через 15 хв рівні препарату у плазмі досягають 50 мкг/мл та 100 мкг/мл відповідно, зберігаються у терапевтичних концентраціях 5,3 години та 8 годин відповідно. Визначається у плевральній рідині, мокротинні, у суглобовому випоті, кістковій тканині, жовчі, спинномозковій рідині (при запаленні мозкових оболонок), у внутрішньо очній рідині, міокарді, шкірі та м'яких тканинах. Препарат проходить через плацентарний бар’єр та може виділятись у грудне молоко. З білками плазми зв'язується до 50 %.

Екскретується нирками шляхом гломерулярної фільтрації (50 %) та тубулярної секреції (50 %). Приблизно 89 % дози виводиться у незміненому вигляді із сечею протягом 8 годин, через 24 години препарат виводиться повністю.

Період напів виведення при внутрішньо венному та внутрішньом’язовому введенні становить майже 70 хв (у новонароджених може бути у 3 - 5 разів вище).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.

Несумісність. Змішування препарату Кімацеф^® з аміноглікозидами в одній ємкості може призвести до   взаємної інактивації, тому не слід змішувати їх в одному шприці або флаконі, а при одночасному застосуванні їх слід вводити в різні ділянки тіла, з інтервалом не менше 1  години.

Розчин бікарбонату натрію для ін’єкцій з рН 2,74 суттєво впливає на колір розчину, тому цей розчин не рекомендується для розведення   препарату Кімацеф^®. Якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньо венно шляхом інфузії, Кімацеф^® можна ввести безпосередньо в трубку крапельниці.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Після розведення препарат може зберігатися 48 годин при температурі 4 °С та 7 годин - при температурі не вище 25 °С.

Під час зберігання допускається пожовтіння розчину, що не є ознакою непридатності препарату.

Упаковка. По 0,75 г або 1,5 г у флаконах, 1 флакон в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Київ медпрепарат».

Місцезнаходження. Україна, 04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

Киевмедпрепарат

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 250 мг, № 10

№ UA/0501/02/01 от 11.12.2007 до 11.12.2012

табл. п/о 500 мг, № 10

№ UA/0501/02/02 от 11.12.2007 до 11.12.2012

пор. д/п ин. р-ра 0,75 г фл., № 1

№  UA/0501/01/02 от 27.11.2008 до 27.11.2013

пор. д/п ин. р-ра 1,5 г фл., № 1

№  UA/0501/01/01 от 27.11.2008 до 27.11.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефуроксим — цефалоспориновый антибиотик II поколения широкого спектра действия. Оказывает бактерицидное действие, в основе которого лежит механизм связывания с пенициллинсвязывающими белками бактерий, что приводит к угнетению процесса синтеза пептидогликана бактериальной стенки. Это, в свою очередь, приводит к нарушению процесса деления микроорганизмов и их гибели. Обладает широким спектром антимикробного действия. Эффективен в отношении: грамположительных аэробов (Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, резистентные к пенициллинам), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus viridans); грамотрицательных аэробов Borrelia burgdorferi, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включая штаммы, резистентные к ампициллину), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Propionibacterium spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Providencia spp., Salmonella spp.; анаэробов (Peptococcus, Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Bacteroides spp., Fusobacterium spp.).
Фармакокинетика. После в/м введения в дозе 0,75 г C_max цефуроксима натрия достигается через 45 мин и составляет 27 мкг/мл. При в/в введении 0,75 или 1,5 г цефуроксима натрия через 15 мин уровень в плазме крови составляет 50 или 100 мкг/мл соответственно. Терапевтическая концентрация препарата сохраняется 5,3 ч при введении в дозе 0,75 г и 8 ч при введении в дозе 1,5 г, определяется в плевральной жидкости, мокроте, в суставном выпоте, костной ткани, желчи, СМЖ (при воспалении мозговых оболочек), во внутриглазной жидкости, миокарде, коже и мягких тканях. Препарат проникает через плаценту, определяется в грудном молоке. С белками плазмы крови связывается до 50% цефуроксима. Экскретируется почками путем клубочковой фильтрации (50%) и канальцевой секреции (50%). Около 89% дозы выводится в неизмененном виде с мочой в течение 8 ч, через 24 ч препарат выводится полностью. Т_½ цефуроксима натрия при в/в и в/м введении составляет около 70 мин (у новорожденных может быть в 3–5 раз продолжительнее).
При приеме внутрь цефуроксима аксетил всасывается в ЖКТ и быстро гидролизируется в слизистой оболочке кишечника и крови с высвобождением цефуроксима в системный кровоток. После приема таблеток Кимацеф вместе с пищей C_max определялась приблизительно через 2–4 ч. В зависимости от методов исследований степень связывания цефуроксима с белками плазмы крови составляла от 33 до 50%. Цефуроксим не биотрансформируется в организме, выделяется почками в неизменном состоянии путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. Т_½ составляет 1–1,5 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами: бактериальная септицемия, перитонит, менингит, а также:

• инфекции верхних дыхательных путей (острый и хронический бронхит, инфицированные бронхоэктазы, бактериальная пневмония, абсцесс легких);
• инфекции ЛОР-органов (синусит, тонзиллит, фарингит, средний отит);
• инфекции мочевыводящих путей (уретрит, острый и хронический пиелонефрит, цистит, асимптоматическая бактериурия);
• инфекции кожи и мягких тканей (рожистое воспаление, раневые инфекции, пиодермия, фурункулез);
• инфекции костей и суставов (остеомиелит, септический артрит);
• инфекции органов малого таза;
• гонорея, особенно в тех случаях, когда противопоказан бензилпенициллин;
• профилактика инфекционных осложнений при оперативных вмешательствах.

Лечение (на ранних стадиях) и профилактика (поздних стадий) болезни Лайма у взрослых и детей в возрасте старше 12 лет.

ПРИМЕНЕНИЕ:

режим дозирования устанавливают индивидуально с учетом тяжести течения и локализации очага инфекции, чувствительности возбудителя.
Таблетки. Принимают внутрь после еды. Обычно продолжительность применения препарата составляет 5–10 дней.
Взрослые:
большинство инфекций: по 250 мг 2 раза в сутки; при необходимости дозу можно повысить до 500 мг 2 раза в сутки;
инфекции мочевыводящих путей: по 125 мг 2 раза в сутки;
инфекции дыхательных путей средней тяжести: по 250 мг 2 раза в сутки;
более тяжелые инфекции дыхательных путей: по 500 мг 2 раза в сутки;
пиелонефрит: по 250 мг 2 раза в сутки;
неосложненная гонорея: 1 г однократно.
Болезнь Лайма у взрослых и детей в возрасте старше 12 лет: по 500 мг 2 раза в сутки на протяжении 20 дней.
Максимальная суточная доза для пациентов пожилого возраста и больных с нарушением функции почек (в том числе находящихся на гемодиализе) составляет 1 г.
Двуступенчатая терапия
Пневмония: 1,5 г Кимацефа 2–3 раза в сутки (в/в или в/м) на протяжении 48–72 ч с последующим применением Кимацефа по 500 мг 2 раза в сутки перорально на протяжении 7–10 дней.
Обострение хронического бронхита: 750 мг Кимацефа 2–3 раза в сутки (в/в или в/м) на протяжении 48–72 ч с последующим применением по 500 мг 2 раза в сутки перорально на протяжении 5–10 дней. Продолжительность применения препарата определяется тяжестью инфекции и состоянием больного.
Детям в возрасте старше 12 лет назначают по 250 мг 2 раза в сутки.
Инъекции. Вводят в/в или в/м.
Для в/м введения к 0,75 г или 1,5 г препарата добавляют 3 мл или 6 мл воды для инъекций, осторожно встряхивают до образования суспензии.
Для в/в введения во флакон, содержащий 0,75 г препарата, добавляют 8 мл воды для инъекций; во флакон, содержащий 1,5 г препарата, добавляют 16 мл воды для инъекций.
Для инфузий, длительностью не более 30 мин, 1,5 г растворяют в 50 или 100 мл воды для инъекций или 5% р-р декстрозы, или 0,9% р-р натрия хлорида. Полученные р-ры могут быть введены непосредственно в вену или трубку капельницы при инфузионной терапии.
Детям, в том числе грудного возраста препарат назначают из расчета 30–100 мг/кг в сутки в виде 3–4 инъекций. Для большинства инфекций оптимальной дозой является 60 мг/кг/сут.
Новорожденным препарат назначают из расчета 30–100 мг/кг/сут.
Необходимо учитывать, что Т_½ цефуроксима в первые недели жизни может быть в 3–5 раз больше, чем у взрослых.
Взрослым назначают в дозе 0,75 г 3 раза в сутки. При тяжелых инфекциях дозу повышают до 1,5 г 3 раза в сутки в/в. В случае необходимости количество введений может быть увеличено до 4 раз с интервалом 6 ч. Максимальная суточная доза составляет 6 г.
Менингит. Кимацеф применяется как средство монотерапии бактериального менингита, если он вызван чувствительными штаммами. Взрослые: 3 г в/в каждые 8 ч.
Дети, в том числе грудного возраста: 150–250 мг/кг/сут в/в, разделенные на 3 или 4 дозы.
Новорожденные: доза должна составлять 100 мг/кг/сут в/в.
Профилактика. Обычная доза 1,5 г в/в в стадии индукции анестезии при абдоминальных, тазовых и ортопедических операциях. Введение можно дополнить в/м введением 0,75 г через 8 и 16 ч. При операциях на сердце, легких, пищеводе и сосудах обычная доза составляет 1,5 г в/в, введенная на стадии индукции анестезии, которая затем дополняется в/м введением 0,75 г 3 раза в сутки на протяжении следующих 24–48 ч. При полной замене сустава 1,5 г препарата смешивается с одним пакетом метилметакрилатного цемента-полимера перед добавлением к нему жидкого мономера.
Последовательная терапия
Пневмония: 1,5 г Кимацефа 2–3 раза в сутки (в/м или в/в).
Обострение хронического бронхита: 0,75 г Кимацефа 2–3 раза в сутки (в/м или в/в).
Продолжительность парентеральной терапии определяется тяжестью инфекции и клиническим состоянием пациента.
Нарушение функции почек. Кимацеф выделяется почками. Пациентам с нарушением функции почек рекомендуется снижать дозу Кимацефа для компенсации более медленной экскреции препарата. Нет необходимости снижать стандартную дозу 0,75–1,5 г 3 раза в сутки при уровне клиренса креатинина ≤20 мл/мин. Взрослым с выраженным нарушением функции почек (клиренс креатинина — 10–20 мл/мин) рекомендуется доза 0,75 г 2 раза в сутки, в более тяжелых случаях (клиренс креатинина — <10 мл/мин) — 0,75 г 1 раз в сутки.
При гемодиализе следует вводить 0,75 г препарата в сутки в/м или в/в в конце каждого сеанса диализа. Дополнительно к парентеральному введению Кимацеф можно прибавлять к перитонеальной диализной жидкости (обычно 0,25 г на каждые 2 л диализной жидкости). Для пациентов, находящихся на продолжительном артериовенозном гемодиализе или быстрой гемофильтрации в отделениях интенсивной терапии, рекомендуемая доза составляет 0,75 г 2 раза в сутки. Пациентам, находящимся на медленной гемофильтрации, необходимо соблюдать схемы доз лечения при нарушении функции почек.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефуроксиму и другим цефалоспориновым и β-лактамным антибиотикам, период беременности и кормления грудью, в форме таблеток противопоказано детям в возрасте до 12 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны ЦНС: головная боль, нарушение слуха, сонливость, судороги, боль в груди.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, холестатическая желтуха, гепатит, транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз и ЩФ, псевдомембранозный колит, дисбактериоз.
Со стороны системы кроветворения: гипопротромбинемия; в ряде случаев отмечали снижение уровня гемоглобина, эозинофилию, лейкопению, нейтропению, тромбоцитопению; очень редко — гемолитическую анемию.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, лихорадка; очень редко — отек Квинке; редко — анафилаксия; в отдельных случаях — мультиформная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны мочевыделительной системы: интерстициальный нефрит, дизурия, вагинит.
Местные реакции: болезненные ощущения в месте инъекции; при в/в введении флебит, тромбофлебит.
Прочие: иногда — положительная реакция Кумбса; есть сообщения о повышении уровня креатинина и/или азота мочевины в крови и о снижении клиренса креатинина.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

у пациентов с повышенной чувствительностью к пенициллинам возможны перекрестные аллергические реакции на цефалоспориновые антибиотики.
С осторожностью назначают препарат пациентам с выраженными нарушениями функции почек, при указании на колит в анамнезе, при гипокоагуляции, пептической язве желудка и двенадцатиперстной кишки.
При продолжительном применении препарата рекомендуется контролировать функцию почек (особенно при назначении препарата в высоких дозах) и проводить профилактику дисбактериоза.
Во время лечения Кимацефом не следует употреблять алкоголь.
Во время лечения возможна положительная прямая реакция Кумбса и ложноположительная реакция при исследовании мочи на глюкозу.
Период беременности и кормления грудью. Противопоказано лечение препаратом в период беременности (особенно в I триместр). Во время лечения препаратом кормление грудью следует прекратить.
Дети. С осторожностью назначают препарат детям грудного возраста и недоношенным.
Нет сообщений о влиянии на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении Кимацефа с аминогликозидными антибиотиками и петлевыми диуретиками повышается риск развития нефротоксических эффектов, особенно у больных с нарушением функции почек.
Пробенецид снижает канальцевую секрецию, почечный клиренс, увеличивает Т_½ и повышает риск токсического действия Кимацефа.
При одновременном применении с препаратами, тормозящими агрегацию тромбоцитов (сульфинпиразон, салицилаты и другие НПВП), возрастает риск развития кровотечения. По этой же причине при сочетанном применении с антикоагулянтами отмечается усиление антикоагулянтного действия.
Смешивание цефалоспоринов с аминогликозидами может привести к значительной взаимной инактивации, поэтому не следует смешивать их в одном шприце или флаконе, а при одновременном применении их следует вводить в разные участки тела с интервалом не меньше 1 ч.
Р-р бикарбоната натрия для инъекций с рН 2,74 существенно влияет на цвет р-ра, поэтому этот р-р не рекомендуется для разведения препарата Кимацеф. Если больной получает р-р бикарбоната натрия в/в путем инфузии, Кимацеф можно ввести непосредственно в трубку капельницы.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

возможны психомоторное возбуждение и судороги. Лечение: применение противосудорожных средств, проведение гемодиализа, перитонеального диализа.
При длительном применении препарата в высоких дозах возможно изменение картины периферической крови: гемолитическая анемия, транзиторная эозинофилия, лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения. При отмене препарата данные изменения обычно исчезают.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

порошок для приготовления р-ра — при температуре не выше 25 °С. После разведения препарат можно хранить в течение 48 ч при температуре 4 °С и 7 ч при температуре до 25 °С. При хранении допускается пожелтение р-ра, что не является признаком непригодности препарата.
Таблетки — при температуре от 15 до 25 °С.