Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Кселода

    Кселода
    • Capecitabine
      Международное название
    • Антиметаболиты
      Фарм. группа
    • L01BC06
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • 77 предложений от 534,00 до 7 552,39 грн.
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КСЕЛОДА

(XELODA)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: капецитабін,5’-деоксі-5-флуоро-N-[(пентилоксі) карбоніл]- цитидин;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 150 мг довгастої форми, двоопуклі, вкриті оболонкою, рожевого кольору, ядро таблетки білого кольору, наодному боці гравіювання XELODA, на іншому – 150;

таблетки по 500 мг довгастої форми, двоопуклі, вкриті оболонкою, рожевого кольору, ядро таблетки білого кольору, на одному боці гравіюванняXELODA, на іншому – 500;

склад: 1 таблетка містить 150 мг або 500 мг капецитабіну;

допоможні речовини: лактоза (безводна), натріюкроскармелоза, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат;

оболонка: для 150 мг - Opadry рожевий 03А 14309(гіпромелоза, тальк, титану діоксид, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний);

для 500 мг - Opadry рожевий 03А 14380 (гіпромелоза, тальк, титану діоксид, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний .

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Код АТС L01B С 06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Капецитабін – похіднефторпіримідину карбамату, пероральний цитостатик, який активується в тканині пухлини і справляє на неї селективну цитотоксичну дію. Сам капецитабін не має цитотоксичної дії, однак перетворюється у цитотоксичну сполуку - фтор урацил (5-ФУ). Утворення 5-ФУ відбувається в тканині пухлини під дією пухлинногоангіогенного фактора тимідинфосфори лази (дТдФази), що таким чином зводить домінімуму системний вплив 5-ФУ на здорові тканини організму.

Послідовна ферментна біо трансформація капецитабіну у 5-ФУ утворює у клітинах пухлини його вищі концентрації, ніж в навколишніх здорових тканинах. Після перорального прийому капецитабіну хворим на рак товстої кишки концентрація 5-ФУ в тканині пухлини вища, ніж у здорових тканинаху 3,2 рази. Відношення концентрацій 5-ФУ в тканині пухлини і плазмі – 21,4, відношення його концентрації в здорових тканинах і в плазмі – 8,9. Активністьтимідинфосфори лази в первинній коло ректальній пухлині в 4 рази вища, ніж в навколишніх здорових тканинах.

У пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, товстої кишки, шийки матки і яєчників міститься більше тимідинфосфори лази, що здатна перетворювати 5’-ДФУР (5’-дезокси-5-фторуридин) в 5-ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах.

Як здорові, так і пухлинні клітини метаболізують 5-ФУ в 5-фтор-2-дезоксиуридину моно фосфат (ФдУМФ) і 5-фторуридину трифосфат (ФУТФ). Ці метаболіти ушкоджують клітини шляхом двох різних механізмів. По-перше, ФдУМФ іфолатний кофактор N5"10-метилентетрагідрофолатзв’язуються з тимідилат синтазою (ТС) з утворенням ковалентно зв’язаноготретинного комплексу. Цей зв’язок пригнічує утворення тимідилату з урацилу. Тимідилат є необхідним попередником тимідину три фосфату, який, у свою чергу, дуже важливий для синтезу ДНК, так що недостатність цієї речовини може призвести до пригнічення клітинного поділу. По-друге, в процесі синтезу РНКтранскрипційні ферменти ядра можуть помилково включити в неї ФУТФ замістьуридину три фосфату (УТФ). Ця метаболічна помилка порушує процесинг РНК і синтез білка.

Ефективність лікування препаратом хворих на рак товстої кишки.

Кселода ефективна в режимі ад’ювантної терапії хворих на рак товстої кишки III стадії (С по Dukes). Статистично значуща перевага отримана дляКселоди щодо виживання без рецидиву захворювання при спостереженні без лікування 3,8 року.

Кселода ефективна в якості препарату першої лінії при метастазую чомуколо ректальному раку. Сумарна частота об’єктивної ремісії становить 25,7% при призначенні Кселоди і 16,7% при лікуванні за схемою Мейо (лейковорин в дозі 20мг/м2 внутрішньо венно з наступним внутрішньо венним введенням 5-ФУ вдозі 425 мг/м2 в 1 – 5 дні через кожні 28 днів). Медіана часу до прогресу вання захворювання і медіана виживання порівнюються для двох режимів.

Ефективність лікування препаратом хворих на рак молочної залози. Кселода в комбінації з доцетакселом має кращий ефект, ніж при моно терапіїдоцетакселом, і покращує виживання, підвищує частоту загальної об’єктивноїремісії (41,6% у порівнянні з 29,7%), час до прогресу вання захворювання або летального кінця у хворих з місцево поширеним або метастазую чим раком молочної залози при неефективності цитотоксичної хіміотерапії, включаючи антрацикліни.

Моно терапія Кселодою ефективна у хворих з місцево поширеним абометастазую чим раком молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включаєтаксани або антрацикліни, або при наявності протипоказань до продовження терапії антрациклінами. Частота загальної об’єктивної ремісії дорівнює 20 –25%.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після перорального прийому капецитабін швидко та повністю всмоктується, після чого проходить його біо трансформація в метаболіти 5’-дезокси-5-фторцитидин (5’-ДФЦТ) і 5’-ДФУР. Прийом їжі зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, проте не має значного впливу на величину площі підкривою “концентрація-час” (AUC) 5’-ДФУР і наступного метаболіту 5-ФУ. При призначенні препарату після прийому їжі у дозі 1250 мг/м2 на 14-йдень максимальні концентрації Смакс капецитабіну, 5’-ДФЦР, 5’-ДФУР,5-ФУ і ФБАЛ становили відповідно 4,47, 3,05, 12,1, 0,95 і 5,46 мкг/мл. Час досягання максимальної концентрації Тмах дорівнює 1,50, 2,00, 2,00, 2,00 і 3,34ч, a AUC – 7,75, 7,24, 24,6, 2,03 і 36,3 мкг · год./мл, відповідно.

Зв’язок з білками

Для капецитабіну, 5’-ДФЦТ, 5’-ДФУР і 5-ФУ зв’язок з білками (головним чином з альбуміном) становить відповідно 54%, 10%, 62% і 10%.

Метаболізм

Метаболізується в печінці під дією карбоксил естерази до метаболіту 5’-ДФЦТ, який потім трансформується в 5’-ДФУР під дією цитидиндезамінази, що знаходиться в основному в печінці та пухлинних тканинах. Подальша трансформація до активного цито токсичного метаболіту 5-ФУ проходить переважно в тканині пухлини під дією пухлинного ангіогенного фактора - тимідинфосфори лази (дТдФази). Концентрації 5-ФУ і його активних фосфорильованих анаболітів впухлині значно перевищують рівні в здорових тканинах, за рахунок чого забезпечується відносна селективність цито токсичного ефекту. Площа під кривою“концентрація-час"(AUC) для 5-ФУ в 6 – 22 рази менша, ніж після внутрішньо венного струминного введення 5-ФУ у дозі 600 мг/м2. Метаболіти капецитабіну стають цито токсичними тільки після перетворювання в 5-ФУ і анаболіти 5-ФУ. Потім 5-ФУ катаболізується з утворенням неактивних метаболітів – дигідро-5-фтор урацилу (ФУН2), 5-фторуреідопропіоновоїкислоти (ФУПК) і а-фтор-(3-аланіну (ФБАЛ); цей процес проходить під впливомдигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), активність якої обмежує швидкість реакції.

Виведення: період напів виведення Т 1/2 капецитабіну, 5’-ДФЦР, 5’-ДФУР,5-ФУ і ФБАЛ становить відповідно 0,85, 1,11, 0,66, 0,76 і 3,23 год. Фармакокінетичні параметри капецитабіну, 5’-ДФЦТ і 5’-ДФУР на 1-й і 14-й день однакові. AUC 5-ФУ збільшується до 14-го дня на 30 – 35%, і більше не підвищується (22 день). У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетичніпараметри капецитабіну і його метаболітів, за винятком 5-ФУ мають дозозалежнийхарактер. Екскреція з сечею – 95,5%, з калом – 2,6%. Основним метаболітом всечі є ФБАЛ, який становить 57% від прийнятої дози. Приблизно 3% прийнятої дози виводиться з сечею у незмінному стані.

Фармакокінетика в особливих клінічних групах.

Стать, наявність чи відсутність метастазів у печінкудо початку лікування, індекс загального стану пацієнта, концентрація загального білірубіну, сироваткового альбуміну, активність АЛТ і ACT у хворих на рак товстої кишки не мали достовірного впливу на фармакокінетику 5Г-ДФУР, 5-ФУ іФБАЛ.

Хворі з метастатичним ураженням печінки. У хворих з легким і помірним ступенем порушення функції печінки, обумовленим метастазами, клінічно значущих змін фармакокінетики капецитабіну не спостерігається. Дані з фармакокінетики ухворих з важким порушенням функції печінки відсутні.

Хворі з порушенням функції нирок. При різному ступеню (від легкого доважкого) ниркової недостатності фармакокінетика незміненого препарату і 5-ФУ не залежать від кліренсу креатині ну (КК). КК впливає на величину AUC 5’-ДФУР (збільшення AUC на 35% – при зниженні КК на 50%) і ФБАЛ (збільшення AUC на 114% при зниженні КК на 50%). ФБАЛ –

метаболіт, що не має антипроліферативної активності; 5’-ДФУР –безпосередній попередник 5-ФУ.

Літній вік. Вік не впливає на фармакокінетику 5Г-ДФУР і 5-ФУ. AUC ФБАЛзбільшується у хворих у віці 65 років і старше (збільшення віку на 20% супроводжувалось збільшенням AUC ФБАЛ на 15%), що, імовірно, обумовлено зміною функції нирок.

Показання для застосування.

Лікування хворих на місцевий розповсюджений чиметастазую чий рак молочної залози в поєднанні з доцетакселом після неефективної хіміотерапії, що включає препарати антрациклінового ряду.

Лікування хворих на місцевий розповсюджений чиметастазую чий рак молочної залози після неефективної хіміотерапії, що включаєтаксани і препарати антрациклінового ряду або при наявності протипоказання дотерапії антрациклінами.

Лікування хворих на рак ободової кишки в ад’ювантнійтерапії.

Препарат першого ряду для лікування коло ректальногораку з метастазами.

Спосіб застосування та дози.

Моно терапія: рекомендована добова доза Кселоди становить 2 500 мг/м2поверхні тіла і застосовується у вигляді тритижневих циклів: її приймають щодня протягом двох тижнів, після чого роблять тижневу перерву. Сумарну добову дозуКселоди розподіляють на два прийоми (ранком і ввечері). Препарат приймаютьперорально, не пізніше, ніж через 30 хвилин після їжі, запиваючи таблетки водою.

Комбінована терапія з доцетакселом: по 1250 мг/м2 2 рази надобу протягом 2 тижнів з наступною тижневою перервою у поєднанні з доцетакселом.(75 мг/м21 раз у 3 тижні). Премедикація проводиться перед введеннямдоцетакселу відповідно до інструкції для застосування доцетакселу.

Якщо захворювання прогресує або виникають ознаки токсичності тяжкого перебігу, препарат відміняють. Дозу Кселоди розраховують наплощу поверхні тіла таким чином:

Табл. 1

Добова доза 2 500 мг/м2

Кількість таблеток на кожен прийом

(ранком і ввечері)

Площа поверхні, м2

Сумарна добова доза, мг*

150 мг

500 мг

<1,26

3 000

-

3

1,27-1,38

3 300

1

3

1,39-1,52

3 600

2

3

1,53-1,66

4 000

-

4

1,67-1,78

4 300

1

4

1,79-1,92

4 600

2

4

1,93-2,06

5 000

-

5

2,07-2,18

5 300

1

5

>2,19

5 600

2

5

* Сумарну добову дозу розподіляють на 2 рівні прийоми (ранком і ввечері).

Корекція дози в процесі лікування

Явища токсичності при лікуванні Кселодою можна усунути симптоматичною терапією чи зміною дози Кселоди (перервавши лікування чи зменшивши дозу препарату). При токсичності І ступеня корегувати дозу непотрібно. При токсичності II або III ступеня прийом Кселоди слід припинити до зникнення токсичності або зменшення симптоматики до I ступеня. Прийом Кселодиможна відновити у повній дозі чи з корекцією, відповідно до нижченаведених рекомендацій. При розвитку ознак токсичності IV ступеня лікування слід припинити до зменшення симптоматики (до І ступеня), після чого застосування препарату відновлюють у дозі, що становить 50% від початкової. Пацієнтів, які отримують лікування Кселодою, необхідно попередити, що лікування потрібно припинити у разі розвитку помірних або тяжких токсичних реакцій. Якщо через токсичні явища було пропущено кілька прийомів капецитабіну, то пропущені дози непотрібно вживати додатково, а просто продовжувати заплановані цикли терапії. Якщо дозу довелося знизити, надалі вона не збільшується.

Нижче наводяться рекомендації для зміни дози у випадку токсичних явищ відповідно до критеріїв ознак токсичності, що часто зустрічаються в клініці. Критерії, розроблені Національним онкологічним інститутом Канади (NCIC СТС, версія 1, грудень 1994р.).

Табл.2

  При моно терапії Кселодою:

Ступінь токсичності за даними HOIK *

Перебіг курсу терапії

Коректування дози для наступного циклу (% стартової дози)

Ступінь І

Дозу не змінюють

Дозу не змінюють

Ступінь II

- з першою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

100%

- з другою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 – 1

75%

- з третьою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

50%

- з четвертою появою ознак токсичності

відмінити препарат

 

Ступінь III

- з першою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

75%

- з другою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

50%

- з третьою появою ознак токсичності

відмінити препарат

 

Ступінь IV

- з першою появою ознак токсичності

відмінити препарат або, якщо в інтересах хворого лікування необхідно продовжити, припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 – 1.

50%

*Критерії ознак токсичності за визначенням Національного онкологічного інституту Канади (за винятком долонно-підошовного синдрому),(див. розділ “Застереження").

Табл.3

При терапії Кселодою у поєднанні з доцетакселом:

 

Рекомендована корекція доз

 
 

Доза Кселоди змінюється в лікувальному циклі

Корегування дози при відновленні лікування

Ступінь токсичності

  Ступінь І

 

100% початкової дози (без перерви)

  К*: 100% початкової

  дози

Д*: 100% (75 мг/м2)

  Ступінь токсичності Ступінь II

- з першою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

К*: 100% початкової

  дози

Д*: 100% (75 мг/м2)

- з другою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 – 1

К*: 75% початкової

  дози

Д*: зменшити до 55 мг/м2

- з третьою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

К*: 50% початкової

  дози

Д*: відмінити препарат

- з четвертою появою ознак токсичності

відмінити препарат

 

  Ступінь III

При гематологічній токсичності 3 ступеня див. розділ “Гематологічна токсичність”

- з першою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

К*: 75% початкової

  дози

Д*: зменшити до 55 мг/м2

- з другою появою ознак токсичності

припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 - 1

К*: 50% початкової

  дози

Д*: відмінити препарат

- з третьою появою ознак токсичності

відмінити препарат

 

  Ступінь IV

  При гематологічній токсичності 4 ступеня див. розділ “Гематологічна токсичність”

- з першою появою ознак токсичності

відмінити препарат або, якщо в інтересах хворого лікування необхідно продовжити, припинити терапію доти, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0 – 1.

К*: 50% початкової

  дози

Д*: відмінити препарат

Критерії, розроблені Національним онкологічним інститутом Канади (NCICСТС, версія 1, грудень 1994р.).

*К: - Кселода; Д: - доцетаксел.

Корегування доз при комбінації з доцетакселом:

Корекцію дози Кселоди і/або доцетакселу слід проводити за загальними принципами, що описані вище, якщо не йде мова про особливі випадки корекції доз. При появі таких побічних ефектів, як алопеція, зміна смакових відчуттів, зміна нігтів, лікування може бути продовжено в такихже дозах.

На початку кожного циклу терапії, якщо очікується відстрочка з введенням або доцетакселу, або капецитабіну, потрібно відкласти введення доти, доки не з’явиться можливість відновити терапію обома препаратами. Якщо доцетаксел потрібно відмінити, лікування капецитабіном можна продовжити відповідно до вимог щодо відновлення терапії капецитабіном (Табл.3).

Гематологічна токсичність: лікування Кселодою може бути продовжено припояві нейтропенії, включаючи 3 ступінь тяжкості. Проте за пацієнтом слід уважно спостерігати і лікування слід зупинити при приєднанні іншого небажаного явища 2ступеня тяжкості (наприклад: діарея, стоматит, гарячка). Терапію слід зупинити при виникненні нейтропенії 4 ступеня важкості до зменшення токсичності до 0 – 1ступеня тяжкості. Лікування можна відновити тільки після того, як числонейтрофілів буде вище 1,5 х 109/л (0 – 1 ступінь тяжкості). Дозудоцетакселу слід зменшити з 75 до 55 мг/м2 у хворих з нейтропенією<5 х 109/л (4 ступінь тяжкості) тривалістю більше 1 тижня або зфебрильною нейтропенією (> 38°С). Якщо нейтропенія 4 ступеня або фебрильнанейтропенія розвиваються при лікуванні доцетакселом у дозі 55 мг/м2, то його слід відмінити. Хворим з вихідним рівнем нейтрофілів < 1,5 х 109/лабо з тромбоцитів <100 х 109/л не можна призначати комбіновану терапію капецитабіном і доцетакселом.

Реакції гіпер чутливості: при розвитку важких реакційгіпер чутливості (гіпотензія зі зниженням АТ на > 20 мм рт. ст., бронхоспазмчи генералізований висип, еритема) потрібно зупинити лікування і провести відповідну терапію. Не можна відновлювати лікування препаратами, які викликали реакцію гіпер чутливості.

Периферична нейропатія: з першою появою ознак токсичності 2 ступеня потрібно зменшити дозу доцетакселу до 55 мг/м2. При 3 ступені токсичності прийом доцетакселу припиняють. В обох випадках потрібно дотримуватись наведеної вище схеми корекції дози капецитабіну.

Затримка рідини: потрібно уважно контролю вати такі важкі (3 або 4ступені тяжкості) явища токсичності, що, можливо, пов’язані із застосуваннямдоцетакселу, як плевральний або перикардіальний випіт або асцит. При їх появідоцетаксел слід відмінити. Лікування капецитабіном можна продовжити без змінидози.

Гепато токсичність: доцетаксел не можна призначати пацієнтам з підвищеним рівнем білірубіну в сироватці крові. При підвищенні АСТ, АЛТ чи/або лужної фосфатази доза доцетакселу повинна бути змінена.

Табл.4 Корекція дози доцетакселу.

Рівень АЛТ чи/або АСТ

Рівень лужної фосфатази

Корекція дози доцетакселу

<1,5 х UNL і ≤ 5 х UNL

Корекція не потрібна

> 1,5 х UNL – ≤ 2,5 х UNL і ≤ 2,5 х UNL

Корекція не потрібна

> 2,5 х UNL – ≤ 5 х UNL і ≤ 2,5 х UNL

Зменшити до 25% (не більше 55 мг/м2

> 1,5 х UNL – ≤ 5 х UNL і > 2,5 х UNL – ≤ 5 х UNL

Зменшити до 25% (не більше 55 мг/м2

> 5 х UNL чи > 5 х UNL (до наявності метастазів в кісткову тканину за відсутності будь-яких порушень функцій печінки

Призупинити прийом максимум на 2 тижні. При відсутності покращання припинити прийом доцетакселу.

Після того, як у процесі конкретного циклу дозу доцетакселу зменшили, в наступних циклах знижувати його дози не рекомендується, якщо тільки не спостерігається подальше погіршення показників. Якщо після зниження дози доцетакселу показники функціональних печінкових проб відновлюються, дозу доцетакселу можна знову підвищити до попередньої.

Дегідратація: дегідратацію слід попередити чи ліквідувати на самому початку її розвитку. Дегідратація може швидко розвинутись у пацієнтів занорексією, астенією, нудотою, блюванням чи діареєю. При розвитку дегідратаціїII ступеня і вище лікування капецитабіном слід негайно припинити і провестире гідратацію. Лікування не можна відновлювати до завершення ре гідратації і ліквідації або корекції факторів, що її викликали. Дозу препарату слід модифікувати відповідно до рекомендацій для небажаних явищ, що призвели до дегідратації, згідно з вищенаведеними вказівками.

Зниження дози Кселоди на 75% та 25%.

У таблиці наведені дані дозування Кселоди з розрахунку на площу тіла пацієнтам, яким проводиться моно терапія Кселодою чи в комбінації з доцетакселом.

  Табл. 5 Розрахунок дози, зменшеної до 75% від стандартної.

Разова доза 950 мг/м2 двічі на добу

Кількість таблеток вранці

Кількість таблеток ввечері

Площа тіла/ м2

Разова доза, мг

150 мг

500 мг

150 мг

500 мг

<1,26

1 150

1

2

1

2

1,27-1,38

1 300

2

2

2

2

1,39-1,52

1 450

3

2

3

2

1,53-1,66

1 500

-

3

-

3

1,67-1,78

1 650

1

3

1

3

1,79-1,92

1 800

2

3

2

3

1,93-2,06

1 950

3

3

3

3

2,07-2,18

2 000

-

4

-

4

>2,19

2 150

1

4

1

4

  Таб. 6 Розрахунок дози, зменшеної до 50% від стандартної.

Разова доза 625 мг/м2 двічі на добу

Кількість таблеток вранці

Кількість таблеток ввечері

Площа тіла/ м2

Разова доза, мг

150 мг

500 мг

150 мг

500 мг

<1,38

800

2

1

2

1

1,39-1,52

950

3

1

3

1

1,53-1,66

1000

-

2

-

2

1,67-1,78

1000

-

2

-

2

1,79-1,92

1150

1

2

1

2

1,93-2,06

1300

2

2

2

2

2,07-2,18

1300

2

2

2

2

>2,19

1450

3

2

3

2

Корекція дози в особливих випадках

Хворі з порушенням функції печінки, зумовленим метастазами

Для хворих з метастазами в печінці та легким або помірним порушенням функції печінки змінювати початкову дозу не потрібно. Однак таких пацієнтів треба ретельно спостерігати. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки препарат не вивчався.

Хворі з порушенням функції нирок

Для хворих з вихідною помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 30 – 50 мл/хв.) рекомендовано зменшити початкову дозу до 75% від стандартної. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня важкості (кліренс креатині ну 51 – 80 мл/хв.) корекція дози непотрібна. Якщо при корекції дози відповідно до вищенаведеної таблиці спостерігаються 2, 3 чи 4 ступені токсичності, потрібно тимчасово припинити приймання препарату та проводити детальний моніторинг. Рекомендації щодо корекції дози при помірній нирковій недостатності як при моно терапіїкапецитабіном, так і при комбінованій з доцетакселом наведені в таблиці 5.

Хворі похилого віку: коригування початкової дози примоно терапії капецитабіном непотрібно. Проте у хворих старше 80 років явища 3 та 4 ступеня токсичності розвивались частіше, ніж у молодих. Рекомендується ретельний моніторинг стану хворих похилого віку. При лікуванні Кселодою в комбінації з доцетакселом у хворих старше 60 років відзначалось збільшення частоти небажаних ефектів 3 та 4 ступеня токсичності. Пацієнтам цієї вікової категорії при комбінованому лікуванні Кселодою та доцетакселом рекомендується зменшити початкову дозу Кселоди до 75% (950 мг/м2 двічі на добу). Розрахунки наведені в таблиці 5.

Побічна дія. Найчастіші побічні ефекти (10%): діарея, стоматит, нудота, блювання, долонно-підошовний синдром, підвищена втомлюваність, астенія, підвищена сонливість.

Шлунково-кишковий тракт. Діарея, блювання, стоматит (в т. ч. виразковий), анорексія, абдомінальний біль, біль в епігастрії, запор, сухість уроті, диспепсія, кандидоз порожнини рота; менше ніж в 5% випадків – метеоризм, езофагіт, гастрит, дуоденіт, коліт, шлунково-кишкові кровотечі, зниження апетиту. Описані випадки печінкової недостатності і холестатичного гепатиту, їх причинний зв’язок із застосуванням капецитабіну не встановлений.

Шкіра. Долонно-підошовний синдром (парестезії, набряк, гіперемія, лущення шкіри, утворення пухирів), дерматит, сухість шкіри, еритематознийвисип, еритема, алопеція, свербіж, вогнищеве лущення, гіперпігментація шкіри, порушення структури і знебарвлення нігтів, оніхолізис; менше ніж в 5% випадків- реакції фото сенсибілізації, синдром, що подібний до променевого дерматиту, тріщини шкіри.

Побічні реакції загального типу. Підвищена втомлюваність, лихоманка, слабкість, астенія, біль в кінцівках, дегідратація, зменшення маси тіла, зниження апетиту, біль в спині.

Нервова система. Головний біль, порушення сну (виражена сонливість, безсоння), парестезії запаморочення, периферична невропатія; менше ніж в 5% випадків – сплутаність свідомості, енцефалопатія, мозочкова симптоматика (атаксія, дизартрія, порушення рівноваги і координації), депресія.

Органи відчуття: сльозоточивість, кон’юнктивіт, порушення смаку.

Дихальна система: біль в горлі, задишка, кашель, носові кровотечі.

Кістково-руховий апарат: артралгії, міалгії.

  Серцево-судинна система. Набряки нижніх кінцівок, менше ніж в 5% випадків – інфаркт міокарда, стенокардія, аритмія, міокардіопатія, серцева недостатність, раптова смерть, тахікардія, над шлуночкові аритмії, включаючи фібриляцію передсердь, шлуночкові екстрасистоли.

Система кровотворення. Нейтропенія, анемія, меншеніж в 5% випадків – панцитопенія.

Інфекції. Менше ніж в 5% випадків – інфекційні ускладнення на фоні мієлосупресії, послаблення імунітету і порушення цілісності слизових оболонок, місцеві та системні інфекції (бактеріальні, вірусні, грибкові), можливо, з фатальним завершенням, сепсис.

Зміна лабораторних показників: незалежно від прийому капецитабіну: гранулоцит опенія, лімфоцитопенія, тромбоцит опенія, гіпербілірубінемія, підвищення активності АЛТ/АСТ, гіперкреатинінемія, підвищення активності лужної фосфатази, гіперглікемія, гіпокальціємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія.

Протипоказання. Гіпер чутливість до капецитабіну або до будь-якого компонента препарату. Тяжкі, у тому числі неочікувані, реакції на лікуванняфторпіримідином або гіпер чутливість до фтор урацилу в анамнезі. Важка ниркова недостатність (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв.). Одночасний прийомсоривудину або його структурних аналогів, типу бривудину.

Не можна проводити лікування Кселодою в комбінації здоцетакселом, якщо доцетаксел протипоказаний.

Передозування. Симптоми: нудота, блювання, діарея, мукозит, подразнення кишково-шлункового тракту та кровотечі, а також пригніченням кісткового мозку. Лікування симптоматичне.

Особливості застосування. Терапію капецитабіном проводять під пильним контролем лікаря. Більшість небажаних ефектів оборотні і не потребують повної відміни препарату, хоча може виникнути необхідність в корекції дози або тимчасовій відміні препарату.

Спектр кардіотоксичності при лікуванні капецитабіном аналогічний такомупри використанні інших фторпіримідинів і включає інфаркт міокарда, стенокардію, аритмії, зупинку серця, серцеву недостатність і зміни ЕКГ. Ці побічні ефекти частіше характерні для хворих на ішемічну хворобу серця.

В рідких випадках відзначаються тяжкі прояви токсичності, асоційовані з 5-ФУ, у вигляді стоматиту, діареї, нейропенії і нейротоксичності, обумовлені недостатньою активністю дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД). Не можна виключатизв’язок між зниженою активністю ДПД і більш вираженою, потенційно летальною токсичністю 5-фтор урацилу.

Слід бути обережними призначаючи капецитабін хворим з нирковою недостатністю. У хворих з помірно вираженою нирковою недостатністю (КК 30-50мл/хв.), як і при лікуванні 5-ФУ, частота небажаних ефектів 3 і 4 ступеня токсичності вища.

Для хворих з вихідною помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 30 – 50 мл/хв.) рекомендовано зменшити початкову дозу до 75% від стандартної. Рекомендації щодо корекції дози при помірній нирковій недостатності як при моно терапії капецитабіном, так і при комбінованій з доцетакселом наведені в таблиці 5 розділу “Спосіб застосування та дози”. Якщо після корегування дози спостерігаються небажані явища 2, 3 чи 4ступеня токсичності, необхідно тимчасово відмінити препарат і провести детальний моніторинг стану пацієнта.

Лікування капецитабіном може спричинити діарею, іноді тяжку. Примоно терапії капецитабіном діарея 2 – 4 ступеню токсичності з’являється через 31день терапії і триває у середньому 4,5 дня. Хворих з тяжкою діареєю слід ретельно спостерігати, проводячи їм ре гідратацію і відновлення втрати електролітів при дегідратації. Діарею 2 ступеня токсичності визначають як збільшення частоти випорожнень до 4-6 разів на добу або випорожнення в нічнийчас, діарею 3 ступеня токсичності – як збільшення частоти випорожнень до 7 – 9разів на добу або нетримання кала і синдром мальбсорбції, діарею 4 ступеня – як збільшення частоти випорожнень до 10 і більше на добу, поява видимої крові вкалі або при необхідності парентеральної підтримуючої терапії. При появі діареї 2, 3 і 4 ступеня терапію капецитабіном слід припинити до зникнення діареї або зменшення її інтенсивності до ступеня 1. При діареї 3 і 4 ступеня лікуваннякапецитабіном потрібно відновлювати з меншої дози (таблиця 2). За показанням, якомога раніше рекомендується призначати стандартні протидіарейні препарати (наприклад, лоперамід).

Серед пацієнтів 60 – 79 років, хворих намет астатичний коло ректальний рак, прояви кишково-шлункової токсичності були такими ж, як і у загальної популяції. У пацієнтів 80 років і старше зворотні шлунково-кишкові розлади 3 і 4 ступеня, такі як діарея, нудота, стоматит, розвивались частіше. У пацієнтів > 60 років, що отримували комбіновану терапію капецитабіном і доцетакселом, відзначено збільшення частоти пов’язанихз лікуванням небажаних явищ 3 і 4 ступеня токсичності, серйозних небажаних явищі ранньої відміни лікування через небажані явища порівняно з такими у пацієнтів молодше 60 років.

Проявом шкірної токсичності є розвиток долонно-підошовного синдрому 1 – 3 ступеня токсичності (синоніми –долонно-підошовна еритродизестезія або акральна еритема, що викликана хіміотерапією). Час до появи синдрому при моно терапії становить від 11 до 360днів, в середньому, – 79 днів.

Долонно-підошовний синдром 1 ступеня не порушує щоденної активності хворого і проявляється онімінням, парестезіями, дизестезіями, поколюванням або почервонінням долонь і/або підошов, дискомфортом. Долонно-підошовний синдром 2 ступеня проявляється болісним почервонінням і набряками кисті рук і/або підошов, викликаний цими проявами дискомфорт порушує щоденну активність хворого. Долонно-підошовний синдром 3 ступеня визначається як волога десквамація, утворення виразок, поява пухирів і гострий біль долоньта/або підошов та/або тяжкий дискомфорт, що не дає можливості пацієнтам пересуватися. У випадках появи долонно-підошовного синдрому II або III ступеня прийом капецитабіну слід припинити, до зникнення симптомів або їх зменшення до 1 ступеня; при наступній появі синдрому 3 ступеня дозу капецитабіну потрібно зменшити (Таб. 2).

Якщо в результаті лікування капецитабіном спостерігаєтьсягіпербілірубінемія, що перевищує верхню межу норми більше ніж в 3 рази, або підвищується активність печінкових амінотрансфер аз (АЛТ, ACT) більше ніж в 2,5разу порівняно з верхнею межею норми, застосування капецитабіну слід зупинити. Його можна відновити при зниженні рівня білірубіну і активності печінкових трансаміназ нижче за вказані межі. При захворюваннях печінки не метастатичногохарактеру терапію проводять під пильним спостереженням. Фармакокінетика препарату при захворюваннях печінки, не обумовлених метастазами в печінку, атакож при тяжкій печінковій недостатності не вивчена.

У хворих, що одночасно приймають капецитабін і пероральні антикоагулянти – похідні кумарину, необхідно проводити детальний моніторинг показників згортання крові (протромбі новий час) і підбирати дозуантикоагулянта.

Діти: безпека і ефективність Кселоди у дітей молодше 18 років не вивчалися.

Вагітність і лактація

Капецитабін слід вважати потенційним тератогеном длялюдини. В період вагітності застосовувати Кселоду не слід. Якщо Кселодупризначають у період вагітності чи вагітність настає у пацієнтки, яка вже приймає цей препарат, її слід попередити про можливу небезпеку для плоду. Жінкам дітородного віку необхідно рекомендувати уникати вагітності під час лікування Кселодою. Не рекомендується годувати груддю при лікуванні Кселодою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Антикоагулянти кумаринового ряду: капецитабін посилює ефекти непрямих антикоагулянтів, що може призвести до порушення показників згортання і виникнення кровотеч через декілька днів або місяців від початку терапіїкапецитабіном. Збільшує AUC варфарину на 57% і MHO (міжнародне нормалізоване співвідношення) на 91%.

Субстрати цитохрому Р450 2С 9. Дослідження щодо взаємодіїкапецитабіну та інших препаратів, що метаболізуються ізоферментом 2С 9 системи цитохрому Р450, не проводились. Необхідно з обережністю призначатикапецитабін з цими препаратами.

Фенітоїн. Капецитабін збільшує концентрацію фенітоїну в плазмі. Допускається, що в його основі лежить пригнічення ізоферменту CYP2C9 під впливом капецитабіну. У хворих, що приймають капецитабін одночасно зфенітоїном, рекомендується регулярно контролю вати концентрацію фенітоїну вплазмі.

Антациди, що містять алюмінію та магнію гідроксид (Маалокс): незначно підвищують концентрації капецитабіну і одного метаболіту (5’-ДФЦР) в плазмі; натри основних метаболіти (5’-ДФУР, 5-ФУ і ФБА) капецитабіну вони не впливають.

Кальцію фолінат (лейковорин) не впливає на фармакокінетику капецитабінуі його метаболітів.

Соривудин і його аналоги: потенційно може призвести до фатального посилення токсичності фторпіримідинів через пригніченнядигідропіримідиндегідрогенази соривудином.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 30°С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності –3 роки.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 150 мг, № 60

 Капецитабин 150 мг

Прочие ингредиенты: лактоза безводная, натрия кроскармеллоза, гипромеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат.

№  UA/5142/01/01 от 09.08.2011 до 09.08.2016

табл. п/о 500 мг, № 120

 Капецитабин 500 мг

Прочие ингредиенты: лактоза безводная, натрия кроскармеллоза, гипромеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат.

№  UA/5142/01/02 от 09.08.2011 до 09.08.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Капецитабин — производное фторпиримидина карбамата, пероральный цитостатик, обладающий способностью активироваться непосредственно в ткани опухоли и оказывать на нее селективное цитотоксическое действие. Сам капецитабин не оказывает цитотоксического действия, однако он превращается в цитотоксическое соединение — флуороурацил. Образование флуороурацила происходит в ткани опухоли под влиянием опухолевого ангиогенного фактора — тимидинфосфорилазы, что сводит к минимуму системное действие флуороурацила на здоровые ткани организма.
Последовательная ферментная биотрансформация капецитабина во флуороурацил создает в клетках опухоли его высокие концентрации. После перорального назначения капецитабина больным раком толстой кишки концентрация флуороурацила в ткани опухоли была выше, чем в здоровых тканях, в 3,2 раза. Соотношение концентраций флуороурацила в ткани опухоли и плазме крови — 21,4, соотношение его концентрации в здоровых тканях и в плазме крови — 8,9. Активность тимидинфосфорилазы в первичной колоректальной опухоли также в 4 раза выше, чем в прилежащих здоровых тканях.
В опухолевых клетках у больных раком молочной железы, желудка, толстого кишечника, шейки матки и яичника содержится больше тимидинфосфорилазы, которая способна превращать 5-дезокси-5-фторуридин (5-ДФУР) во флуороурацил, чем в соответствующих здоровых тканях.
Как здоровые, так и опухолевые клетки, метаболизируют флуороурацил в 5-фтор-2-дезоксиуридина монофосфат (ФдУМФ) и 5-фторуридина трифосфат (ФУТФ). Эти метаболиты повреждают клетки путем двух разных механизмов. Во-первых, ФдУМФ и фолатный кофактор N5,10-метилентетрагидрофолат связываются с тимидилатсинтазой с образованием ковалентно связанного третичного комплекса. Эта связь угнетает образование тимидилата из урацила. Тимидилат является необходимым предшественником тимидина трифосфата, который, в свою очередь, очень важен для синтеза ДНК, поэтому недостаточность этого вещества может привести к угнетению клеточного деления. Во-вторых, в процессе синтеза РНК транскрипционные ферменты ядра могут по ошибке включить в нее ФУТФ вместо уридина трифосфата. Эта метаболическая ошибка нарушает процессинг РНК и синтез белка.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь капецитабин быстро и полностью всасывается в кишечнике в неизмененном виде, после чего происходит его биотрансформация с образованием метаболитов: 5-дезокси-5-фторцитидин (5-ДФЦТ) и 5-ДФУР. Одновременный прием пищи снижает скорость абсорбции капецитабина, однако на AUC для 5-ДФУР и для следующего метаболита флуороурацила прием пищи влияет незначительно. При применении препарата после еды в дозе 1250 мг/м2 на 14-й день Cmax капецитабина, 5-ДФЦР, 5-ДФУР, флуороурацила и ФБАЛ составляли соответственно 4,47; 3,05; 12,1; 0,95 и 5,46 мкг/мл. Время достижения Cmax составляет 1,50; 2,00; 2,00; 2,00 и 3,34 ч, a значение AUC — 7,75; 7,24; 24,6; 2,03 и 36,3 мкг·ч/мл соответственно.
Капецитабин, 5-ДФЦТ, 5-ДФУР и флуороурацил связываются с белками плазмы крови (главным образом с альбумином) соответственно на 54; 10; 62 и 10%.
Метаболизм. Метаболизируется в печени под действием карбоксилэстеразы до метаболита 5-ДФЦТ, который затем трансформируется в 5-ДФУР под действием цитидиндезаминазы, локализующейся в основном в печени и опухолевых тканях. Концентрация флуороурацила и его активных фосфорилированных анаболитов в опухоли значительно превышает уровень в здоровых тканях, за счет чего обеспечивается относительная селективность цитотоксического эффекта. Значение AUC для флуороурацила в 6–22 раза меньше, чем после в/в струйного введения флуороурацила в дозе 600 мг/м2. Метаболиты капецитабина становятся цитотоксичными только после превращения во флуороурацил и анаболиты флуороурацила. Затем флуороурацил катаболизируется с образованием неактивных метаболитов — дигидрофлуороурацила (ФУН2), 5-фторуреидопропионовой кислоты (ФУПК) и а-фтор-(3-аланина) (ФБАЛ); этот процесс проходит под влиянием дигидропиримидиндегидрогеназы (ДПД), активность которой ограничивает скорость реакции.
Выведение. Т½ капецитабина, 5-ДФЦР; 5-ДФУР; флуороурацила и ФБАЛ составляет соответственно 0,85; 1,11; 0,66; 0,76 и 3,23 ч. Фармакокинетика капецитабина изучалась для диапазона доз 502–3514 мг/м2/сут. Фармакокинетические параметры капецитабина, 5-ДФЦТ и 5-ДФУР в 1-й и 14-й день одинаковые. AUC флуороурацила увеличивается к 14-му дню на 30–35% и больше не повышается (после 22-го дня). В диапазоне терапевтических доз фармакокинетические параметры капецитабина и его метаболитов, за исключением флуороурацила, имеют дозозависимый характер.
После перорального приема метаболиты капецитабина в основном выводятся с мочой. Экскреция с мочой — 95,5%, с калом — 2,6%. Основным метаболитом в моче является ФБАЛ, который составляет 57% принятой дозы. Около 3% принятой дозы выводится с мочой в неизмененном виде.
Комбинированная терапия. В исследованиях не было выявлено влияния препарата на фармакокинетику доцетаксела и паклитаксела (Cmax и AUC) и влияния доцетаксела и паклитаксела на фармакокинетику Кселоды и 5-ДФУР (наиболее важного метаболита капецитабина).
Фармакокинетика в особенных клинических группах
Пол, наличие или отсутствие метастазов в печень до начала лечения, индекс общего состояния пациента, концентрация общего билирубина, альбумина в сыворотке крови, активность АлАТ и AсАT в крови у больных раком толстой кишки не оказывали достоверного влияния на фармакокинетику 5Г-ДФУР; флуороурацила и ФБАЛ.
Больные с метастатическими поражениями печени. У больных с легкой и умеренно выраженной степенью нарушения функции печени, обусловленной метастазами, клинически значимых изменений фармакокинетики капецитабина не отмечено. Данные по фармакокинетике у больных с тяжелым нарушением функции печени отсутствуют.
Больные с нарушением функции почек. При различной степени (от легкой до тяжелой) почечной недостаточности фармакокинетика неизмененного препарата и флуороурацила не зависят от клиренса креатинина. Клиренс креатинина влияет на величину AUC 5-ДФУР (увеличение AUC на 35% — при снижении клиренса креатинина на 50%) и ФБАЛ (увеличение AUC на 114% при снижении клиренса креатинина на 50%). ФБАЛ — метаболит, который не обладает антипролиферативной активностью; 5-ДФУР — непосредственный предшественник флуороурацила.
Возраст не влияет на фармакокинетику 5Г-ДФУР и флуороурацила. AUC ФБАЛ увеличивается у больных в возрасте ≥65 лет (увеличение возраста на 20% сопровождалось увеличением AUC ФБАЛ на 15%), что, вероятно, обусловлено изменением функции почек.

ПОКАЗАНИЯ:

Рак молочной железы:

  • местно-распространенный или метастазирующий рак молочной железы (в комбинации с доцетакселом) при неэффективности химиотерапии, включавшей препараты антрациклинового ряда;
  • местно-распространенный или метастазирующий рак молочной железы при неэффективности химиотерапии, включавшей таксаны и препараты антрациклинового ряда или при наличии противопоказаний к терапии антрациклинами.

Рак ободочной кишки, колоректальный рак:

  • рак ободочной кишки в адъювантной терапии;
  • препарат первого ряда для лечения колоректального рака с метастазами.

Рак пищевода и желудка:

  • препарат первого ряда для лечения распространенного рака пищевода и желудка.

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат принимают перорально, не позднее чем через 30 мин после употребления пищи, запивая водой.
Монотерапия:
рак ободочной кишки, колоректальный рак и рак молочной железы: рекомендуемая суточная доза Кселоды составляет 2500 мг/м2 в виде 3-недельных циклов: препарат принимают каждый день на протяжении 2 нед, после чего делают недельный перерыв. Суммарную суточную дозу Кселоды распределяют на 2 приема (утром и вечером по 1250 мг/м2 поверхности тела).
Комбинированная терапия:
рак молочной железы: по 1250 мг/м2 2 раза в сутки на протяжении 2 нед с последующим недельным перерывом в сочетании с доцетакселом (75 мг/м2 1 раз в 3 нед). Премедикация перед введением доцетаксела проводится согласно инструкции по его применению.
Рак ободочной кишки, колоректальный рак, рак желудка и пищевода: в режиме комбинированного лечения начальную дозу Кселоды необходимо снизить до 800–1000 мг/м2 2 раза в сутки на протяжении 2 нед со следующим недельным перерывом или до 625 мг/м2 2 раза в сутки при непрерывном применении. Включение биологического препарата в схему комбинированного применения не повлияло на начальную дозу Кселоды. Общая рекомендованная продолжительность адъювантной терапии у пациентов с раком ободочной кишки III стадии составляет 6 мес.
Противорвотные средства и премедикацию для обеспечения адекватной гидратации назначают пациентам, которые получают Кселоду в комбинации с цисплатином или оксалиплатином.
Дозу Кселоды рассчитывают с учетом площади поверхности тела. В табл. 1, 2 приведены расчеты стандартной и сниженной начальной дозы Кселоды 1250 или 1000 мг/м2.
Таблица 1
Расчет стандартной и сниженной начальной дозы Кселоды 1250 мг/м2 в зависимости от площади поверхности тела

Площадь поверхности тела, м2 Доза 1250 мг/м2 (2 раза в сутки)
Полная доза 1250 мг/м2 Количество таблеток 150 мг и/или 500 мг на каждый прием (утром и вечером) Сниженная доза (75%) 950 мг/м2 Сниженная доза (50%) 625 мг/м2
Доза на прием, мг 150 мг 500 мг Доза на прием, мг Доза на прием, мг
≤1,26 1500 3 1150 800
1,27–1,38 1650 1 3 1300 800
1,39–1,52 1800 2 3 1450 950
1,53–1,66 2000 4 1500 1000
1,67–1,78 2150 1 4 1650 1000
1,79–1,92 2300 2 4 1800 1150
1,93–2,06 2500 5 1950 1300
2,07–2,18 2650 1 5 2000 1300
≥2,19 2800 2 5 2150 1450


Таблица 2
Расчет стандартной и сниженной начальной дозы Кселоды 1000 мг/м2 в зависимости от площади поверхности тела

Площадь поверхности тела, м2 Доза 1000 мг/м2 (2 раза в сутки)
Полная доза 1000 мг/м2 Количество таблеток 150 мг и/или 500 мг на каждый прием (утром и вечером) Сниженная доза (75%) 750 мг/м2 Сниженная доза (50%) 500 мг/м2
Доза на прием, мг 150 мг 500 мг Доза на прием, мг Доза на прием, мг
≤1,26 1150 1 2 800 600
1,27–1,38 1300 2 2 1000 600
1,39–1,52 1450 3 3 1100 750
1,53–1,66 1600 4 4 1200 800
1,67–1,78 1750 5 5 1300 800
1,79–1,92 1800 2 2 1400 900
1,93–2,06 2000 1500 1000
2,07–2,18 2150 1 1 1600 1050
≥2,19 2300 2 2 1750 1100


Коррекция дозы в процессе лечения
Общие рекомендации. Проявления токсичности при лечении Кселодой можно устранить с помощью симптоматической терапии либо изменения дозы препарата (прервав лечение или снизив дозу препарата). Если дозу пришлось снизить, в дальнейшем ее не повышают.
При явлениях токсичности, которые, по мнению врача, маловероятно станут серьезными или будут угрожать жизни, применение препарата можно продолжать в той же дозе, не перерывая лечение и не снижая дозу препарата.
При токсических проявлениях I степени выраженности дозу препарата корригировать не следует. При токсических проявлениях II–III степени применение Кселоды следует временно прекратить. После того как выраженность побочных эффектов уменьшится до I степени, прием Кселоды можно возобновить в полной или сниженной дозе в соответствии с рекомендациями, приведенными ниже (табл. 3). При развитии токсических проявлений IV степени лечение следует прекратить до уменьшения выраженности симптоматики (до I степени), после чего применение препарата возобновляют в дозе, которая составляет 50% начальной. Если в связи с токсическими проявлениями пропущено несколько приемов капецитабина, эти дозы не восполняют, а просто продолжают запланированные циклы терапии.
Гематологическая токсичность. Больным с исходным уровнем нейтрофилов <1,5·109/л и/или из тромбоцитов <100·109/л нельзя назначать терапию капецитабином. Терапию следует приостановить при возникновении гематологической токсичности III и IV степени тяжести.
Ниже приведены рекомендации по изменению дозы в случае развития токсических проявлений, наиболее часто отмечаемых в клинической практике. Критерии разработаны Национальным онкологическим институтом Канады (NCIC СТС, версия 1).
Таблица 3
Схема снижения дозы Кселоды

Выраженность токсических проявлений* Рекомендуемые изменения в курсе лечения Коррекция дозы для следующего цикла (доля начальной дозы), %
I степень
  Дозу не изменяют Дозу не изменяют
II степень
С первым появлением признаков токсичности Прекратить терапию до тех пор, пока выраженность признаков токсичности не уменьшится до 0–I степени 100
Со вторым появлением признаков токсичности 75
С третьим появлением признаков токсичности 50
С четвертым появлением признаков токсичности Отменить препарат  
III степень
С первым появлением признаков токсичности Прекратить терапию до тех пор, пока выраженность признаков токсичности не уменьшится до 0–I степени 75
Со вторым появлением признаков токсичности 50
С третьим появлением признаков токсичности Отменить препарат  
IV степень
С первым появлением признаков токсичности Отменить препарат. Если в интересах больного требуется продолжить лечение, необходимо временно прекратить его до тех пор, пока выраженность признаков токсичности не уменьшится до 0–I степени 50
Со вторым появлением признаков токсичности Отменить препарат  


Общая комбинированная терапия
Изменение дозы при возникновении явлений токсичности при применении Кселоды в комбинации с другими лекарственными средствами необходимо проводить согласно табл. 3 для капецитабина и согласно инструкциям по медицинскому применению других лекарственных средств.
В начале курса лечения при необходимости отсрочки терапии Кселодой или другим лекарственным средством необходимо отсрочить также назначение других препаратов до возможности назначения всех компонентов схемы.
При возникновении токсических явлений во время лечения, которые, по мнению врача, не связаны с применением капецитабина, терапию Кселодой необходимо продолжать и провести коррекцию дозы других лекарственных средств — компонентов схемы согласно инструкциям для медицинского применения.
В случае необходимости отмены других лекарственных средств — компонентов схемы применение Кселоды можно продолжить при достижении необходимых условий для ее повторного назначения.
Указанные рекомендации касаются всех показаний к применению и всех групп пациентов.
Коррекция дозы в особых случаях
Больные с нарушением функции печени, обусловленным метастазами
У больных с легким или умеренно выраженным нарушением функции печени, вызванным метастазами в печень, изменять начальную дозу не требуется. Однако такие пациенты должны находиться под наблюдением. Данных о применении препарата у лиц с выраженной печеночной недостаточностью нет.
Больные с нарушениями функции почек
Больным с исходной умеренно выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина — 30–50 мл/мин) рекомендуется снизить начальную дозу до 75% от стандартной. Пациентам с почечной недостаточностью легкой степени (клиренс креатинина — 51–80 мл/мин) коррекции дозы не требуется. При возникновении проявлений токсичности II, III или IV степени рекомендуется отменить лечение, изменить дозу согласно табл. 3 и проводить детальный мониторинг. При снижении уровня креатинина <30 мл/мин лечение Кселодой необходимо прекратить. Рекомендации относительно коррекции дозы при умеренной почечной недостаточности одинаковы как при монотерапии капецитабином, так и при комбинированной терапии. Рекомендации относительно расчетов дозы приведены в табл. 1 и 2.
Больные пожилого возраста
Коррекции начальной дозы при монотерапии капецитабином не требуется, тем не менее у лиц в возрасте старше 80 лет проявления токсичности III и IV степени развивались чаще, чем у пациентов молодого возраста. Рекомендуется тщательный мониторинг состояния больных пожилого возраста.
При применении Кселоды в комбинации с другими лекарственными средствами у больных пожилого возраста (≥65 лет) отмечали большую частоту нежелательных эффектов III и IV степеней токсичности, которые привели к отмене лечения, по сравнению с больными более молодого возраста.
При лечении Кселодой в комбинации с доцетакселом у больных в возрасте старше 60 лет отмечали повышение частоты побочных токсических эффектов III и IV степени. Пациентам этого возраста при комбинированном лечении Кселодой и доцетакселом рекомендуется снизить начальную дозу Кселоды до 75% (950 мг/м2 2 раза в сутки) (см. табл. 2).
При лечении Кселодой в комбинации с иринотеканом у больных в возрасте >65 лет рекомендуется снизить начальную дозу Кселоды до 800 мг/м2 поверхности тела 2 раза в сутки.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

тяжелые реакции на лечение фторпиримидином. Гиперчувствительность к капецитабину или к любому компоненту препарата. Гиперчувствительность к флуороурацилу. Известный дефицит дигидропиримидиндегидрогеназы. Тяжелая лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения. Тяжелые нарушения функции печени. Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина <30 мл/мин). Одновременный прием бривудина и его структурных аналогов.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

общий профиль безопасности Кселоды основывается на данных более 3000 пациентов, которые получали лечение Кселодой в режиме монотерапии или в комбинации с различными схемами химиотерапии.
Наиболее частыми и/или клинически значимыми побочными реакциями, связанными с лечением, были реакции со стороны ЖКТ (диарея, тошнота, рвота, боль в животе, стоматит), ладонно-подошвенный синдром (ладонно-подошвенная эритродизестезия), слабость, астения, анорексия, кардиотоксичность, прогрессирование нарушений почечной функции у пациентов с почечной недостаточностью, тромбоз/эмболия.
Побочные реакции, которые, по мнению исследователя, рассматривались как возможно, вероятно или отдаленно связанные с применением Кселоды, были получены в клинических исследованиях монотерапии Кселодой (в режиме адъювантной терапии рака ободочной кишки, лечения метастазирующего колоректального рака и метастазирующего рака молочной железы) и в клинических исследованиях применения Кселоды в комбинации с различными схемами химиотерапии для разных комбинаций.
Для описания частоты побочных реакций используют следующие категории: очень часто (≥1/10), часто (от ≥5/100 до <1/10), нечасто (от ≥1/1000 до <1/100).
Монотерапия Кселодой*
Профиль безопасности монотерапии Кселодой сравним у больных, которые получали адъювантную терапию рака ободочной кишки, и у больных, получавших лечение метастазирующего колоректального рака и метастазирующего рака молочной железы.
Инфекции и инвазии: побочные реакции, связанные с угнетением костного мозга, нарушением функции иммунной системы и/или разрывами слизистых оболочек, такие как местные и общие инфекции (в том числе бактериальной, вирусной и грибковой этиологии).
Часто — герпес (вирусная инфекция), назофарингит, инфекции нижних дыхательных путей; нечасто — сепсис, инфекции мочевых путей, целлюлит, тонзиллит, фарингит, кандидоз полости рта, грипп, гастроэнтерит, грибковая инфекция, инфекция, абсцесс зубов.
Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования: нечасто — липома.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: часто — анемия, нейтропения; нечасто — фебрильная нейтропения, панцитопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, лейкопения, гемолитическая анемия, увеличение международного нормализованного отношения (МНО)/увеличение протромбинового времени.
Со стороны иммунной системы: нечасто — реакции повышенной чувствительности.
Со стороны обмена веществ, метаболизма: очень часто — анорексия (III–IV степени: 1%), часто — дегидратация (III–IV степени: 3%), снижение аппетита (III–IV степени: <1%), уменьшение массы тела; нечасто — сахарный диабет, гипокалиемия, нарушения аппетита, гипертриглицеридемия.
Психические расстройства: часто — бессонница, депрессия; нечасто — спутанность сознания, острое тревожное состояние с реакцией паники, депрессивное настроение, снижение либидо.
Неврологические нарушения: часто — головная боль, заторможенность, головокружение, парестезии, нарушения вкусовосприятия; нечасто — афазия, нарушение памяти, атаксия, синкопе, нарушение восприятия, периферическая нейропатия.
Со стороны органа зрения: часто — слезоточивость, конъюнктивит, раздражение органа зрения; нечасто — снижение остроты зрения, диплопия.
Со стороны органа слуха: нечасто — головокружение, боль в ушах.
Кардиальные нарушения: нестабильная стенокардия, стенокардия, ишемия миокарда, фибрилляция предсердий, аритмия, тахикардия, синусовая тахикардия, ощущение сердцебиения. Также регистрировали отеки нижних конечностей, боль в грудной клетке, кардиомиопатию, сердечную недостаточность, внезапную смерть, предсердные аритмии, включая фибрилляцию предсердий, желудочковые экстрасистолы.
Сосудистые расстройства: часто — тромбоз глубоких вен, артериальная гипертензия, петехий, артериальная гипотензия, периферическое ощущение холода, тромбофлебит.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: часто — одышка, носовые кровотечения, кашель, ринорея; нечасто — легочная эмболия, пневмоторакс, кровохарканье, БА, одышка при физической нагрузке.
Со стороны ЖКТ: очень часто — диарея, тошнота, рвота, стоматит, боль в животе; часто — желудочно-кишечные кровотечения, запоры, боль в верхних отделах живота, диспепсия, метеоризм, сухость во рту; нечасто — кишечная непроходимость, асцит, энтерит, гастрит, дисфагия, боль в нижних отделах живота; эзофагит, абдоминальный дискомфорт, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, колит, кровь в кале.
Со стороны гепатобилиарной системы: часто — гипербилирубинемия, отклонение уровня функциональных печеночных тестов; нечасто — желтуха.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень часто — ладонно-подошвенный синдром; часто — сыпь, алопеция, эритема, сухость кожи, зуд, гиперпигментация кожи, макуллярное высыпание, шелушение кожи, дерматит, нарушение пигментации, нарушения со стороны ногтей; нечасто — образование язв на коже, крапивница, реакции фоточувствительности, симметричная невиформная акроэритема, отек лица, пурпура.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: часто — боль в конечностях, боль в спине, артралгия; нечасто — отек суставов, боль в костях, боль лица, ригидность опорно-двигательной системы, слабость в мышцах.
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто — гидронефроз, недержание мочи, гематурия, никтурия, повышение уровня креатинина.
Нарушения репродуктивной системы и молочных желез: нечасто — вагинальные кровотечения.
Общие расстройства: очень часто — слабость, астения; часто — повышение температуры, заторможенность, периферические отеки, недомогание, боль в грудной клетке; нечасто — отек, озноб, гриппоподобные симптомы, повышение температуры тела.
Повреждение (травмы, раны), отравление: нечасто — пузыри, передозировка.
*В данном подразделе указаны тяжелые побочные реакции и/или побочные реакции, которые угрожают жизни (III и IV степени), или медицински значимые побочные реакции.
Следующие побочные реакции являются известными токсическими явлениями терапии фторпиримидином и были сообщены как по меньшей мере отдаленно связанные с применением Кселоды у менее чем 5% больных.
Со стороны ЖКТ: сухость во рту, вздутие живота, побочные реакции, связанные с воспалением/изъязвлением слизистых оболочек мембран (эзофагит, гастрит, дуоденит, колит, желудочно-кишечные кровотечения).
Кардиальные нарушения: отеки нижних конечностей, боль в грудной клетке, в том числе стенокардия, кардиомиопатия, ишемия миокарда/инфаркт миокарда, сердечная недостаточность, тахикардия, предсердные аритмии, включая фибрилляцию предсердий, желудочковые экстрасистолы, внезапная смерть.
Неврологические расстройства: нарушение вкуса, бессонница, головокружение, энцефалопатия, мозжечковая симптоматика: атаксия, дизартрия, нарушение балланса, нарушение координации.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: анемия, угнетение костного мозга/панцитопения.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд, очаговое шелушение, гиперпигментация кожи, нарушение структуры и обесцвечивания ногтей, реакции фотосенсибилизации, синдром, подобный лучевому дерматиту.
Общие расстройства: астения, боль в конечностях, заторможенность, боль в грудной клетке (некардиальная).
Со стороны органа зрения: раздражение слизистой оболочки глаза.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: одышка, кашель.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: боль в спине, артралгии, миалгии.
Психические расстройства: депрессия.
Комбинированная терапия
Ниже приведены побочные реакции, зарегистрированные при применении Кселоды в комбинации с различными схемами химиотерапии при разных показаниях к применению, дополнительно к уже зарегистрированным при монотерапии и/или отмечаемые с более высокой частотой. Профиль безопасности был подобным при всех показаниях к применению и схемах комбинированного лечения.
Некоторые побочные реакции часто отмечают при химиотерапии (например периферическая чувствительная нейропатия при применении доцетаксела или оксалиплатина, реакции повышенной чувствительности при применении бевацизумаба). Однако нельзя исключить увеличения выраженности указанных побочных явлений при применении Кселоды.
Инфекции и инвазии: часто — опоясывающий лишай, инфекции мочевыводящих путей, кандидоз полости рта, инфекции верхних дыхательных путей, ринит, грипп, инфекции*, герпес ротовой полости.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: очень часто — нейтропения*, лейкопения*, фебрильная лихорадка*, тромбоцитопения*, анемия*; часто — угнетение костного мозга, фебрильная нейтропения.
Со стороны иммунной системы: часто — реакции повышенной чувствительности.
Со стороны обмена веществ, метаболизма: очень часто — снижение аппетита; часто — гипокалиемия, уменьшение массы тела, гипонатриемия, гипомагниемия, гипокальциемия, гипергликемия.
Психические расстройства: часто — бессонница, беспокойство.
Неврологические расстройства: очень часто — нарушение вкуса, парестезии и дизестезии, периферическая нейропатия, периферическая чувствительная нейропатия, нарушения вкусовосприятия, головная боль, нейропатия; часто — нейротоксичность, тремор, невралгия, реакции повышенной чувствительности, гипестезия.
Со стороны органа зрения: очень часто — слезоточивость; часто — нарушение зрения, сухость в глазах, боль в глазах, нарушение зрения.
Со стороны органа слуха: нечасто — звон в ушах, неполная глухота.
Кардиальные нарушения: часто — фибрилляция предсердий, ишемия/инфаркт.
Сосудистые расстройства: очень часто — отеки нижних конечностей, АГ, тромбоз/эмболия*; часто — приливы, артериальная гипотензия, гипертензивный криз, гиперемия, флебит.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: очень часто — ангина, дизестезия глотки; часто — икота, фаринголарингеальная боль, дисфония, носовое кровотечение, ринорея, одышка.
Со стороны ЖКТ: очень часто — запор, диспепсия; очень часто — кровотечения из верхних отделов ЖКТ, язвы слизистой оболочки ротовой полости, гастрит, вздутие живота, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, боль во рту, дисфагия, ректальное кровотечение, боль в нижних отделах живота, дизестезии полости рта, парестезии полости рта, гипестезия полости рта, дискомфорт в животе.
Со стороны гепатобилиарной системы: часто — отклонение уровня функциональных печеночных тестов.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень часто — алопеция, нарушение структуры и обесцвечивания ногтей; часто — гипергидроз, эритематозные высыпания, крапивница, повышенное ночное потоотделение.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: очень часто — артралгии, миалгии, боль в конечностях; часто — боль в челюстях, боль в спине, мышечные спазмы, тризм, слабость в мышцах.
Со стороны мочевыделительной системы: часто — гематурия, протеинурия, снижение клиренса креатинина, дизурия.
Общие расстройства: очень часто — повышение температуры тела, слабость, заторможенность*, чувствительность к повышенной температуре, астения; часто — воспаление слизистых оболочек, боль в конечностях, болевые ощущения, озноб, боль в грудной клетке, гриппообразные симптомы, лихорадка*, инфузионные реакции, реакции в месте введения, боль в месте инфузии, боль в месте инъекции.
Повреждения (травмы, раны), отравления: часто — ушиб.
*Частота включает все степени тяжести, за исключением побочных реакций, отмеченных знаком «*», которые включают только побочные реакции III и IV степени.
Реакции повышенной чувствительности (2%) и кардиальной ишемии/инфаркта миокарда (3%) часто отмечали при применении Кселоды в комбинации с другими химиотерапевтическими средствами менее чем у 5% больных.
Изменение лабораторных показателей: независимо от приема капецитабина — повышение активности АлАТ/АсАТ, повышение активности ЩФ, гипокальциемия, гиперкальциемия, гранулоцитопения, снижение уровня гемоглобина, лимфоцитопения, нейтропения, нейтропения/гранулоцитопения, тромбоцитопения, гипокалиемия, гиперкреатининемия, гипонатриемия, гипербилирубинемия, гипергликемия.
Опыт постмаркетингового применения
Очень редко — стеноз слезного канала.
Очень редко — во время исследования и постмаркетингового применения сообщалось о печеночной недостаточности и холестатическом гепатите. Причинная связь с лечением Кселодой не установлена.
Отдельные побочные реакции
Ладонно-подошвенный синдром
При применении капецитабина в дозе 1250 мг/м2  дважды в сутки на протяжении 2 нед со следующим недельным перерывом ладонно-подошвенный синдром всех степеней тяжести в исследованиях монотерапии (адъювантной терапии рака ободочной кишки, лечение метастазирующего колоректального рака, лечение рака молочной железы) регистрировали у 53–60% пациентов и у 63% больных с метастазирующим раком молочной железы в группе лечения капецитабином/доцетакселом. При применении капецитабина в дозе 1000 мг/м2 дважды в сутки на протяжении 2 нед со следующим недельным перерывом ладонно-подошвенный синдром всех степеней тяжести отмечали у 22–30% больных, которые получали комбинированное лечение с капецитабином.
Ладонно-подошвенный синдром всех степеней тяжести при применении капецитабина в режиме монотерапии или комбинированного лечения с различными схемами химиотерапии при разных показаниях к применению (рак ободочной кишки, колоректальный рак, рак желудка, рак молочной железы) развивался у 43% больных, в среднем через 239 дней после начала лечения капецитабином. С повышенным риском развития ладонно-подошвенного синдрома статистически достоверно были связаны: повышение начальной дозы капецитабина (в граммах), снижение кумулятивной дозы капецитабина (0,1·кг), повышение относительной интенсивности дозы в первые 6 нед лечения, увеличение продолжительности лечения (недели), увеличение возраста пациента (прирост на 10 лет), женский пол, хороший начальный общий статус пациента (0 против ≥1).
Диарея
Возникновение диареи во время лечения Кселодой отмечали у 50% больных. По результатам анализа 14 клинических исследований, с повышенным риском развития диареи статистически достоверно были связаны следующие коварианты: повышение начальной дозы капецитабина (в граммах), увеличение продолжительности лечения (недели), увеличение возраста пациента (прирост на 10 лет), женский пол. Со снижением риска развития диареи статистически достоверно были связаны следующие коварианты: повышение кумулятивной дозы капецитабина (0,1·кг) и относительной интенсивности дозы в первые 6 нед лечения.
Кардиотоксичность
Кроме указанных кардиальных побочных реакций, были зарегистрированы следующие побочные реакции с частотой <0,1%: кардиомиопатия, сердечная недостаточность, желудочковые экстрасистолы, внезапная смерть.
Энцефалопатия
Кроме указанных побочных реакций, монотерапия Кселодой ассоциировалась с возникновением энцефалопатии с частотой <0,1%.
Побочные реакции в особых группах пациентов
Больные пожилого возраста: у пациентов в возрасте ≥60 лет, которые получали монотерапию Кселодой и комбинированное лечение Кселодой и доцетакселом, отмечали повышенный риск частоты возникновения побочных реакций III и IV степени и серьезных побочных реакций, связанных с лечением, по сравнению с пациентами в возрасте <60 лет. У большинства пациентов в возрасте ≥60 лет, которые получали комбинированное лечение Кселодой и доцетакселом, выявляли более раннее прекращение лечения в результате побочных реакций по сравнению с пациентами в возрасте <60 лет.
В исследованиях было отмечено, что с возрастом (увеличение возраста на 10 лет) статистически достоверно повышался риск развития ладонно-подошвенного синдрома и диареи, а также снижался риск развития нейтропений.
Пол
Женский пол статистически достоверно ассоциируется с повышенным риском развития ладонно-подошвенного синдрома и диареи, а также снижением риска развития нейтропении.
Больные с нарушением функции почек
У больных с нарушением функции почек до начала лечения, которые получали монотерапию Кселодой (по поводу колоректального рака), отмечали повышение частоты побочных реакций III и IV степени, связанное с лечением, по сравнению с больными с нормальной функцией почек (36% — у больных без нарушения функции почек, 41% — с легкой почечной недостаточностью и 54% — с умеренной почечной недостаточностью). У пациентов с умеренной почечной недостаточностью чаще возникала необходимость в снижении дозы (44%) по сравнению с 33 и 32% больных без почечной недостаточности и с легкой почечной недостаточностью соответственно, и чаще отмечали преждевременную отмену лечения (у 21% больных во время первых двух курсов) по сравнению с 5 и 8% у больных с отсутствием нарушений функции почек и легкой почечной недостаточностью.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

терапию капецитабином проводят под контролем врача. Нельзя проводить лечение Кселодой в комбинации с другим лекарственным средством, если оно противопоказано.
Токсическое действие, которое зависит от дозы: диарея, боль в животе, тошнота, стоматит, ладонно-подошвенный синдром. Большинство нежелательных эффектов обратимы и не требуют полной отмены препарата, хотя может возникнуть необходимость в коррекции дозы или временном прекращении приема препарата.
Диарея: лечение капецитабином может вызывать развитие диареи, иногда тяжелой. Больных с тяжелой диареей следует тщательно наблюдать, проводя им регидратацию и восстановление потери электролитов при дегидратации. По показаниям как можно раньше рекомендуется назначать стандартные антидиарейные препараты (например лоперамид). Диарея II степени по критериям Национального онкологического института Канады (NCIC СТС, версия 2) определяется как увеличение количества дефекаций до 4–6 раз в сутки или дефекации ночью; диарея III степени — как увеличение количества дефекаций до 7–9 раз в сутки или недержание кала и мальабсорбция. Диарея IV степени определяется как увеличение количества дефекаций ≥10 раз в сутки или массивная диарея с примесями крови, или необходимость назначения парентеральных вливаний. При необходимости дозу препарата следует снизить (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Дегидратация: необходимо предупреждать развитие дегидратации и осуществлять коррекцию в случае ее возникновения. Дегидратация может быстро развиться у больных с анорексией, астенией, тошнотой, рвотой или диареей. При появлении дегидратации II степени (или выше) лечение Кселодой необходимо немедленно прекратить и провести коррекцию дегидратации. Возобновление лечения возможно при адекватной коррекции дегидратации и коррекции/контроле причин преципитации (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Коррекция дозы в случае возникновения преципитирующих побочных явлений проводится в случае необходимости.
Ладонно-подошвенный синдром: проявлением кожной токсичности является развитие ладонно-подошвенного синдрома I–III степени токсичности. Время появления синдрома при монотерапии составляет 11–360 дней, в среднем — 79 дней.
Ладонно-подошвенный синдром I степени не нарушает ежедневной активности больного и проявляется онемением, парестезиями, дизестезиями, покалыванием или покраснением ладоней и/или подошв, дискомфортом.
Ладонно-подошвенный синдром II степени проявляется болезненным покраснением и отеками кистей рук и/или подошв, вызванный этими проявлениями дискомфорт нарушает ежедневную активность больного. Ладонно-подошвенный синдром III степени определяется как влажная десквамация, образование язв, появление пузырей и острой боли в ладонях и/или подошвах и/или тяжелый дискомфорт, который не дает возможности пациентам передвигаться.
При появлении ладонно-подошвенного синдрома II или III степени прием капецитабина следует прекратить до исчезновения симптомов или уменьшения их выраженности до I степени; при следующем появлении синдрома III степени дозу капецитабина необходимо снизить (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Больным, которые одновременно получают Кселоду и цисплатин, применение витамина B6 с целью симптоматического или вторичного профилактического лечения ладонно-подошвенного синдрома не рекомендуется, поскольку это может привести к снижению эффективности цисплатина.
Кардиотоксичность: спектр кардиотоксичности при лечении капецитабином аналогичен таковому при применении других фторпиримидинов и включает инфаркт миокарда, стенокардию, аритмии, кардиогенный шок, внезапную смерть, остановку сердца, сердечную недостаточность и изменения ЭКГ. Эти побочные эффекты чаще характерны для больных с ИБС. При применении Кселоды сообщается о случаях сердечных аритмий, стенокардии, инфаркта миокарда, сердечной недостаточности, кардиомиопатий. При назначении Кселоды пациентам с клинически значимым заболеванием сердца, аритмиями и стенокардией необходимо проявлять осторожность.
Гипо- или гиперкальциемия: во время лечения Кселодой сообщалось о гипо- и гиперкальциемии.
Заболевание центральной или периферической нервной системы: при назначении Кселоды пациентам с заболеванием центральной или периферической нервной системы, например метастазами в головной мозг или нейропатией, необходимо проявлять осторожность.
Сахарный диабет или нарушение уровня электролитов: при назначении Кселоды пациентам с сахарным диабетом или нарушением уровня электролитов необходимо проявлять осторожность, поскольку применение капецитабина может приводить к ухудшению их течения.
Антикоагулянты — производные кумарина: в исследовании взаимодействия отмечали существенное увеличение средней величины AUC S-варфарина (на 57%), что свидетельствует о наличии взаимодействия, вероятно, в результате угнетения капецитабином изофермента 2С9 цитохрома Р450. У больных, которые одновременно принимают капецитабин и пероральные антикоагулянты — производные кумарина, необходимо проводить детальный мониторинг показателей свертывания крови (международное нормализованное отношение или протромбиновое время) и подбирать дозу антикоагулянта.
Нарушение функции печени: в связи с отсутствием данных по безопасности и эффективности Кселоды у больных с нарушением функции печени необходимо тщательно наблюдать пациентов с нарушением функции печени легкой и средней тяжести, независимо от наличия или отсутствия метастазов в печень. Если в результате лечения капецитабином отмечена гипербилирубинемия, превышающая верхнюю границу нормы более чем в 3 раза, или повышается активность печеночных аминотрансфераз (АлАT и АсАТ) более чем в 2,5 раза по сравнению с верхней границей нормы, применение капецитабина необходимо прекратить. Лечение капецитабином можно возобновить при снижении уровня билирубина и активности печеночных трансаминаз ниже указанных границ.
Нарушение функции почек. Частота возникновения побочных реакций III и IV степени у больных с нарушением функции почек средней тяжести (клиренс креатинина — 30–50 мл/мин) повышена по сравнению с общей группой пациентов.
Поскольку препарат содержит лактозу как вспомогательное вещество, пациентам с врожденной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа, нарушением всасывания глюкозы-галактозы не следует применять Кселоду.
Применение у лиц пожилого возраста
У больных с метастазирующим колоректальным раком в возрасте 60–79 лет, которые получали Кселоду в режиме монотерапии, частота возникновения желудочно-кишечной токсичности была подобна таковой в группе пациентов в целом. У больных в возрасте старше 80 лет явления желудочно-кишечной токсичности (диарея, тошнота и рвота) III и IV степени развивались чаще, чем у молодых. При применении Кселоды в комбинации с другими лекарственными средствами у больных пожилого возраста (≥65 лет) отмечалась большая частота нежелательных эффектов III и IV степени токсичности, которые привели к отмене лечения, по сравнению с больными более молодого возраста. При лечении Кселодой в комбинации с доцетакселом у больных в возрасте старше 60 лет отмечали увеличение частоты нежелательных эффектов III и IV степени токсичности, серьезных побочных явлений, связанных с лечением, и ранней отмены терапии в связи с побочными явлениями по сравнению с больными в возрасте до 60 лет.
Больные пожилого возраста с нарушениями функции почек
Больных с нарушением функции почек, которым назначена Кселода, необходимо тщательно наблюдать. Частота побочных явлений III и IV степени, связанных с применением флуороурацила, была выше у больных с умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина 30–50 мл/мин).
Больные пожилого возраста с нарушениями функции печени
Больных с нарушением функции печени, которым назначается Кселода, необходимо тщательно наблюдать. Влияние нарушения функции печени, не обусловленного метастазами в печень или тяжелым нарушением функции почек, на распределение Кселоды неизвестно.
Дети: безопасность и эффективность препарата у детей не изучали.
Период беременности и кормления грудью
Капецитабин следует считать потенциальным тератогеном для человека. Применение Кселоды у беременных не изучали, однако, основываясь на фармакологических и токсикологических свойствах Кселоды, можно предположить, что применение Кселоды может оказывать негативное влияние на плод. В исследованиях репродуктивной токсичности у животных капецитабин вызывал эмбриолетальность и тератогенность, которые являются ожидаемыми эффектами производных фторпиримидина. В период беременности применять Кселоду не следует. Если Кселоду назначают в период беременности или беременность наступает у пациентки, которая уже принимает этот препарат, ее следует предупредить о возможной опасности для плода. Женщинам репродуктивного возраста необходимо рекомендовать избегать беременности во время лечения Кселодой.
Неизвестно, проникает ли Кселода в грудное молоко. В грудном молоке млекопитающих животных были выявлены значительные количества метаболитов капецитабина. Поэтому при лечении Кселодой не рекомендуется кормить детей грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами
Препарат имеет незначительное или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами. Кселода может вызвать головокружение, слабость и тошноту.
Особые меры безопасности. Утилизация неиспользованного препарата и препарата с просроченным сроком годности: попадание препарата во внешнюю среду необходимо свести к минимуму. Препарат не следует выбрасывать в сточные воды и бытовые отходы. Для утилизации необходимо использовать так называемую систему сбора отходов при наличии таковой.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Антикоагулянты кумаринового ряда: капецитабин усиливает эффекты непрямых антикоагулянтов, что может привести к нарушению свертывания крови и возникновению кровотечений через несколько дней или месяцев от начала терапии капецитабином, и в отдельных случаях — на протяжении одного месяца после окончания лечения Кселодой. В клиническом исследовании после одноразового введения S-варфарина в дозе 20 мг лечение Кселодой приводило к увеличению AUC варфарина на 57% и МНО на 91%. Поскольку метаболизм R-варфарина не нарушался, указанное свидетельствует, что капецитабин подавляет изофермент 2С9 и не влияет на изоферменты 1А2 и 3А4. У больных, которые одновременно принимают капецитабин и пероральные антикоагулянты — производные кумарина, необходимо проводить детальный мониторинг показателей свертывания крови (МНО или протромбиновое время) и подбирать дозу антикоагулянта.
Субстраты цитохрома Р450 2С9. Исследования относительно взаимодействия капецитабина и других препаратов, которые метаболизируются изоферментом 2С9 системы цитохрома Р450, не проводили. Необходимо с осторожностью назначать капецитабин одновременно с этими препаратами.
Фенитоин. При одновременном применении Кселоды и фенитоина сообщали об отдельных случаях повышения концентрации фенитоина в плазме крови, которые сопровождались возникновением симптомов интоксикации фенитоином. У больных, которые принимают капецитабин одновременно с фенитоином, рекомендуется регулярно контролировать концентрацию фенитоина в плазме крови. Исследования относительно взаимодействия капецитабина и фенитоина не проводили, однако допускается, что в его основе лежит угнетение изофермента CYP 2C9 под влиянием капецитабина.
Кальция фолинат (фолиновая кислота). Кальция фолинат существенно не влияет на фармакокинетику капецитабина и его метаболитов. Однако кальция фолинат влияет на фармакодинамику Кселоды, что может привести к повышению токсичности капецитабина: максимальная переносимая доза Кселоды в режиме монотерапии при прерывающейся схеме дозирования составляет 3000 мг/м2 /сут, а при комбинированном применении с кальция фолинатом (30 мг перорально 2 раза в сутки) — лишь 2000 мг/м2 /сут.
Соривудин и его аналоги: в литературе описано клинически значимое взаимодействие между соривудином и флуороурацилом в результате угнетения дигидропиримидиндегидрогеназы соривудином. Такое взаимодействие потенциально может привести к фатальному усилению токсичности фторпиримидинов. Поэтому Кселоду нельзя одновременно применять с соривудином или его структурными аналогами наподобие бривудина (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ). Период между началом лечения Кселодой и окончанием лечения соривудином или его структурными аналогами должен составлять по меньшей мере 4 нед.
Антациды, содержащие алюминия и магния гидроксид незначительно повышают концентрацию капецитабина и одного из его метаболитов (5-ДФЦР) в плазме крови; на фармакокинетику трех основных метаболитов капецитабина (5-ДФУР, флуороурацил и ФБА) они не влияют.
Аллопуринол: отмечено взаимодействие между аллопуринолом и флуороурацилом с возможным снижением эффективности флуороурацила. В связи с этим следует избегать одновременного применения Кселоды и аллопуринола.
Интерферон альфа: максимальная переносимая доза Кселоды составляет 2000 мг/м2/сут при комбинированном применении с интерфероном альфа-2а (3 млн МО/м2 /сут) по сравнению с 3000 мг/м2/сут при применении Кселоды в режиме монотерапии.
Лучевая терапия: максимальная переносимая доза Кселоды в режиме монотерапии при прерывающейся схеме дозирования составляет 3000 мг/м2 /сут, при комбинированном применении с лучевой терапией рака прямой кишки — 2000 мг/м2 /сут при беспрерывном курсе лучевой терапии или ежедневном 6-недельном курсе лучевой терапии в период с понедельника по пятницу.
Оксалиплатин. При комбинированном применении капецитабина и оксалиплатина с или без бевацизумаба не отмечено клинически значимого различия в экспозиции капецитабина или его метаболитов, свободной платины и суммарной платины.
Бевацизумаб. Не отмечено клинически значимого действия бевацизумаба на фармакокинетические параметры капецитабина и его метаболитов.
Взаимодействие лекарственное средство/пища. В клинических исследованиях пациенты были проинструктированы о приеме Кселоды на протяжении 30 мин после еды. Поскольку имеющиеся данные относительно безопасности и эффективности основываются на применении Кселоды с пищей, рекомендуется принимать Кселоду во время еды. Прием Кселоды с пищей приводит к замедлению скорости всасывания капецитабина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы — тошнота, рвота, диарея, мукозит, раздражение ЖКТ и кровотечение, а также угнетение костного мозга. Лечение симптоматическое.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре до 30 °С.





 



Реклама