Ксеникал - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КСЕНІКАЛ

(XENICAL)

Склад:

Діюча   речовина: 1   капсула містить 120 мг орлістату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, натрію лаурилсульфат, полівідон К 30, тальк;

оболонка: індиго кармін Е 132, титану діоксид Е 171, желатин.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби з периферичним механізмом дії, що застосовуються для лікування ожиріння. Код АТС А 08АВ 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Тривала терапія у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою у хворих на ожиріння або пацієнтів із зайвою масою тіла, у тому числі тих, які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику.

Ксенікал показаний для тривалого контролю ваги (зниження маси тіла, її підтримання та профілактика подальшого збільшення маси).

Призначають для профілактики виникнення асоційованих з ожирінням факторів ризику та супутніх захворювань, включаючи гіперхолестеринемію, інсулін-незалежний цукровий діабет, порушення толерантності до глюкози, гіперінсулінемія, гіпертензія.

У комбінації з цукрознижувальними препаратами (метформін, препарати сульфонілсечовини і/або інсулін) або помірно гіпокалорійною дієтою у хворих на цукровий діабет ІІ типу з зайвою вагою тіла або ожирінням.

Протипоказання.

Синдром хронічної мальабсорбції, холестаз, гіпер чутливість до препарату або будь-яких інших компонентів, що містяться в капсулі.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Ксенікалу для дорослих – по 1 капсулі 120 мг під час кожного основного прийому їжі (під час їжі або не пізніше, ніж через 1 год після їжі). Якщо прийом їжі пропущений або якщо їжа не містить жиру, то прийом Ксенікалу також можна пропустити.

Пацієнти повинні отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить приблизно 30%   калоражу у вигляді жирів. Добова кількість жирів повинна розподілятись на три основних прийоми їжі.

Збільшення дози Ксенікалу понад рекомендовану (120 мг 3 рази на добу) не призводить до посилення його терапевтичного ефекту.

Клінічні дослідження застосування Ксенікалу у хворих з порушеннями функції нирок та\або   печінки, а також у дітей до 18 років не проводились.

Побічні реакції.

Побічні ефекти Ксенікалу у більшості випадків з”являються з боку шлунково-кишкового тракту і пов’язані з фармакологічною дією препарату. До них відносяться оліїсті виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю виділень, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації і нетримання калу. Можливість цих побічних реакцій збільшується при збільшенні кількості жиру у харчовому раціоні.

Звичайно побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту помірні та минущі. Вони як правило з’являються на початку лікування (протягом перших 3-х місяців), у більшості пацієнтів спостерігається   лише один епізод.

Описано поодинокі випадки гіпер чутливості, які проявлялися свербежем, висипами, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком та анафілаксією.

У хворих на цукровий діабет 2 типу можливі гіпоглікемічні стани та здуття живота.  

Передозування.

Випадків передозування орлістату не описано. У клінічних дослідженнях в осіб з нормальною масою тіла і хворих на ожиріння прийом разових доз 800 мг орлістату або багаторазовий прийом препарату по 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів не супроводжувався появою істотних небажаних явищ. Крім того, у хворих на ожиріння є досвід застосування орлістату по 240 мг 3 рази на добу протягом 6 місяців, що не супроводжувалося істотним збільшенням частоти небажаних явищ.

У   разі вираженого передозування орлістату рекомендується контролю вати стан пацієнта протягом 24 год. За даними досліджень у людини і на тваринах, будь-який системний ефект, який можна було б пов'язати з ліпазоінгібуючими властивостями орлістату, повинен швидко минати. За необхідності проводиться симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У дослідженнях ре продуктивності на тваринах тератогенного та ембріо токсичного ефекту препарату не спостерігалось. Однак за відсутністю клінічних даних, Ксенікал не слід призначати вагітним.

Виведення орлістату з грудним молоком не вивчалося, тому його не слід приймати під час годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність Ксенікалу у дітей молодше 18 років не встановлені.

Особливості застосування.

Можливість побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту може збільшуватися, якщо   Ксенікал приймають на фоні харчування, багатого на жири (наприклад, 2000 ккал/добу, з них понад 30% у вигляді жирів, що дорівнює приблизно 67 г жиру).

Хворих слід інформувати про можливість виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту і навчати, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, який міститься в їжі. Застосування низько жирової дієти зменшує можливість виникнення побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту і тим самим допомагає пацієнтам контролю вати і регулювати прийом жирів.

Пацієнт повинен отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів. Рекомендується харчування багате на фрукти та овочі.

Добова кількість жирів повинна розподілятись на три основні прийоми.

У довготривалих клінічних дослідженнях у більшості хворих концентрації вітамінів А, D, E, K   та бета-каротину протягом 4-х повних років терапії Ксенікалом залишалися в межах норми. Для забезпечення адекватного надходження усіх поживних речовин можна призначити полівітаміни.

У хворих на цукровий діабет 2 типу зниження маси тіла при лікуванні Ксенікалом супроводжується   поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити і спричинити необхідність зменшення дози пероральних цукрознижувальних препаратів.

Ефективність у хворих на цукровий діабет 2 типу.

При застосуванні в комбінації з цукрознижувальними препаратами (метформін, препарати сульфонілсечовини,   інсулін)   у   хворих   на   цукровий   діабет   2   типу із зайвою вагою (ІМТ ³ 28 кг/м²) або з ожирінням (ІМТ ³ 30 кг/м²) Ксенікал у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою, дає додаткову можливість для поліпшення компенсації вуглеводного обміну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У фармакокінетичних дослідженнях взаємодії з амітриптиліном, бігуанідами, лозартаном, фен терміном, сибутраміном, дигоксином, метформіном, фенітоїном, варфарином, оральними контрацептивами, ніфедипіном, статинами й алкоголем не відзначалося.

При одночасному прийомі з Ксенікалом відзначалося зменшення всмоктування вітамінів А, D, E, K та бета-каротину. Якщо рекомендовані полівітаміни, то їх слід приймати не менш, ніж через 2 год після прийому Ксенікалу або перед сном.

При одночасному прийомі Ксенікалу та циклоспорину відзначалося зниження плазмових концентрацій циклоспорину, тому рекомендується частіше визначення концентрацій циклоспорину в плазмі при одночасному прийомі циклоспорину та Ксенікалу.

При одночасному прийомі пероральних антикоагулянтів необхідно проводити моніторинг параметрів коагуляції.

У фармакокінетичному дослідженні пероральне застосування аміодарону під час лікування орлістатом призводило до зниження системного впливу аміодарону та дизетиламіодарону на 25-30%. У зв’язку з тим, що фармакокінетика аміодарону є комплексною, клінічне значення цього феномену незрозуміле. Ефект від початку терапії Ксенікалом у пацієнтів, які вже отримують терапію аміодароном не вивчався. Потенційно можливе зниження клінічної ефективності аміодарону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Орлістат – потужний і специфічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз, має тривалу дію. Його терапевтична дія здійснюється в просвіті шлунка та тонкого кишечнику і полягає в утворенні ковалентних сполук з активною сериновою ділянкою шлункової і панкреатичної ліпаз. Ін активований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що надходять у формі три гліцеридів, і впливати на вільні жирні кислоти, які всмоктуються, та на моно гліцериди. Оскільки нерозщеплені три гліцериди не всмоктуються, зменшується надходження висококалорійних компонентів їжі в організм, а це призводить до зменшення маси тіла. Таким чином, терапевтична дія препарату здійснюється без всмоктування його в системний кровообіг.

Враховуючи збільшення концентрації жиру в калових масах, дія орлістату розпочинається через 24 - 48 год після прийому препарату. Після припинення прийому препарату вміст жиру в калі через 48 - 72 год повертається до рівня, який мав місце до початку терапії.

Орлістат є ефективним засобом для тривалого контролю ваги (зниження ваги та її підтримання на новому рівні, запобігання повторному збільшенню   маси тіла).  

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Системна дія препарату є мінімальною. Через 8 год після прийому препарату перорально незмінений орлістат у плазмі визначити не вдалося, а це означає, що його концентрації нижча за рівень 5 нг/моль.

Загалом, після прийому терапевтичних доз виявити незмінений орлістат у плазмі вдавалося лише   спорадично,     при     цьому     концентрації   його   були   вкрай   малі   (<  10   нг/мл   або 0,02 мкмоль). Ознаки кумуляції були відсутні, що підтверджує мінімальне всмоктування препарату .

Розподіл.

Об’єм розподілу визначити не можна, оскільки препарат дуже погано всмоктується. In vitro орлістат більше як на 99% зв'язується з білками плазми (в основному з ліпопротеїнами та альбуміном). У мінімальних кількостях орлістат може проникати в еритроцити.

Метаболізм.

За даними, одержаними в експерименті на тваринах, метаболізм орлістату здійснюється головним чином у стінках кишечнику. Приблизно 42% від тієї мінімальної фракції препарату, яка піддається системному всмоктуванню у хворих на ожиріння, припадає на два основних метаболіти – М 1 і М 3.

Молекули М 1 і М 3 мають відкрите b-лактонове кільце і дуже слабо інгібують ліпазу (відповідно, у 1 000 і 2 500 разів менше, ніж орлістат). З урахуванням такої низької інгібуючої активності і низьких концентрацій у плазмі (у середньому 26 нг/мл і 108 нг/мл, відповідно) після прийому терапевтичних доз ці метаболіти розглядаються як фармакологічно неактивні.

Виведення.

Основним шляхом елімінації є виведення препарату, який не всмоктався, з калом. З калом виводилося приблизно 97% прийнятої дози препарату, причому 83% – у вигляді незміненого орлістату.

Кумулятивна ниркова екскреція усіх субстанцій, структурно пов'язаних з орлістатом, становить менше 2% прийнятої дози. Час до повної елімінації препарату з організму (з калом і сечею) становить 3 - 5 діб. Співвідношення шляхів виведення орлістату у добровольців з нормальною і надлишковою масою тіла виявилося однаковим. Як орлістат, так і його метаболіти М 1 і М 3, можуть піддаватися екскреції з жовчю.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Концентрації орлістату та його метаболітів М 1 та М 3 у плазмі у дітей були такі, як у дорослих після отримання відповідної дози препарату. Кількість виділення жиру з калом становить 27% від кількості жиру в харчовому раціоні в групі орлістату та 7% в групі плацебо

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули № 1, непрозорі, бірюзового кольору, з маркуванням на корпусі «Xenical 120», на кришці «ROCHE». Вміст капсул   являє собою гранули білого або майже білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від вологи місці, при температурі не вище 25°С.

Упаковка. Блістерна упаковка по 21 капсулі в блістері. По 1 блістеру (21 капсула) або по 2 блістери (42 капсули.) або по 4 блістери (84 капсули) вкладають у картонну упаковку.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Ф. Хоффманн–Ля Рош Лтд, Швейцарія.

Рош С. п. А. Італія, по ліцензії Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія.

Місцезнаходження. Грензахерштрасе, 124, СН-4070 Базель, Швейцарія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

капс. 120 мг, № 21, № 42, № 84

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, крахмалгликолят натрия, натрия лаурилсульфат, повидон К30, тальк, индигокармин (Е132), титана диоксид (Е171), желатин белый.

№  UA/10540/01/01 от 07.04.2010 до 07.04.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Орлистат — мощный специфический ингибитор пищеварительных липаз, обладающий продолжительным эффектом. Действует в просвете желудка и тонкого кишечника. Терапевтический эффект заключается в образовании ковалентной связи с активным сериновым участком желудочной и панкреатической липаз. Инактивированный фермент при этом теряет способность расщеплять жиры, поступающие с пищей в форме ТГ, и влиять на всасывание свободных жирных кислот и моноглицеридов. Поскольку нерасщепленные ТГ не всасываются, уменьшается поступление калорий в организм, что приводит к уменьшению массы тела. Препарат не поступает в системный кровоток. При приеме орлистата концентрация жира в каловых массах повышается через 24–48 ч после начала лечения и через 48–72 ч после отмены препарата возвращается к исходному уровню.
Фармакокинетика
Всасывание препарата в пищеварительном тракте минимально, после его приема внутрь в дозе 360 мг препарат в неизмененном виде в плазме крови не определяется, это означает, что концентрация его составляет менее 5 нг/мл. После приема препарата в терапевтических дозах выявить неизмененный орлистат в плазме крови удается лишь спорадически, при этом его концентрация крайне низкая (<10 нг/мл, или 0,02 мкмоль). Не кумулирует в организме.
Распределение. Объем распределения препарата определить нельзя, поскольку он практически не всасывается в пищеварительном тракте. In vitro орлистат более чем на 99% связывается с белками плазмы крови (в основном с липопротеинами и альбумином). В минимальном количестве орлистат может проникать в эритроциты.
Метаболизм. Согласно экспериментальным исследованиям, метаболизм орлистата осуществляется главным образом на предсистемном уровне. Примерно 42% от минимальной фракции препарата, которая поступает в системный кровоток у больных с ожирением, составляют два основных метаболита — M1 и М3. Молекулы М1 и М3 слабо ингибируют липазу (соответственно в 1000 и 2500 раз слабее, чем орлистат). С учетом низкой ингибирующей активности и низкой концентрации в плазме крови (в среднем 26 и 108 нг/мл соответственно) после приема препарата в терапевтических дозах эти метаболиты рассматриваются как фармакологически неактивные.
Выведение. В основном препарат выводится с калом — около 97% принятой дозы, причем 83% — в неизмененном виде. Суммарная почечная экскреция метаболитов и неизмененного орлистата составляет менее 2% от принятой дозы. Полностью препарат выводится из организма (с калом и мочой) за 3–5 дней. Как орлистат, так и метаболиты М1 и М3 могут экскретироваться с желчью.
Фармакокинетика в особых популяциях
Концентрации орлистата и его метаболитов М1 и М3 в плазме крови у детей были такие же, как и у взрослых после получения соответствующей дозы препарата. Количество выделения жира с калом составляет 27% от количества жира в пищевом рационе при приеме орлистата и 7% — при приеме плацебо.
Эффективность
Эффективность у больных ожирением
Клинические исследования продемонстрировали, что орлистат снижает массу тела более выражено по сравнению с только диетой. Снижение массы тела наблюдалось на протяжении 2 нед после начала лечения и длилось на протяжении 6–12 мес, даже у лиц, у которых небыло ответа на применение только диеты. На протяжении 2 лет наблюдалось статистически достоверное снижение метаболических факторов риска, ассоциированных с ожирением. Кроме того, отмечалось существенное снижение жировых отложений сравнительно с плацебо. Орлистат также продемонстрировал эффективность в предотвращении повторного увеличения массы тела. При этом приблизительно у половины пациентов отмечалось увеличение массы тела не более чем на 25% утраченного веса, приблизительно у половины пациентов не отмечалось повторного увеличения массы тела или даже продолжалось его снижения.
Эффективность у больных сахарным диабетом ІІ типа
Клинические исследования, которые проводились на протяжении 6–12 мес, продемонстрировали, что у больных сахарным диабетом ІІ типа с лишней массой тела или с ожирением наблюдалось более существенное снижение массы тела сравнительно с только диетой. Снижение массы тела происходило в основном за счет снижения жировых отложений. Несмотря на применение сахароснижающих средств, у больных наблюдался недостаточный гликемический контроль до началу исследования, однако при применении орлистата состоялось статистически достоверное (и клинически значимое) улучшение гликемического контроля. У больных сахарным диабетом ІІ типа снижение массы тела при лечении Ксеникалом сопровождается улучшением компенсации углеводного обмена, что послужило причиной необходимости снижения дозы пероральных сахароснижающих препаратов, а также сопровождалось уменьшением уровня инсулина и снижением резистентности к инсулину.
Предупреждение развития сахарного диабета ІІ типа у пациентов с ожирением
Клиническое исследование, которое проводилось на протяжении 4 лет, продемонстрировало, что орлистат существенно уменьшает риск развития сахарного диабета ІІ типа на 37% в сравнении с плацебо. У пациентов с начальным нарушением толерантности к глюкозе риск развития сахарного диабета уменьшился на 45%. Более существенное снижение массы тела наблюдалось в группе применения орлистата в сравнении с только диетой и длилось на протяжении 4 лет исследования. У пациентов, которые получали орлистат, отмечалось существенное снижение метаболических факторов риска по сравнению с плацебо.
Эффективность у подростков с ожирением
В клиническом исследовании продолжительностью 1 год было продемонстрировано, что у подростков с повышенным индексом массы тела, которые получали орлистат, наблюдалось уменьшение индекса массы тела, существенное уменьшение жировых отложений и объема талии и бедер, а также уровня диастолического АД по сравнению с подростками, которые получали плацебо.

ПОКАЗАНИЯ:

продолжительная терапия в сочетании с умеренно гипокалорийной диетой у больных с ожирением и ИМТ ≥30 кг/м² или у пациентов с избыточной массой тела и ИМТ ≥28 кг/м, в том числе у тех, кто имеет ассоциированные с ожирением факторы риска.

ПРИМЕНЕНИЕ:

рекомендуемая доза орлистата для взрослых — по 1 капсуле (120 мг) с каждым основным приемом пищи (либо не позднее чем через 1 ч после еды). Если прием пищи пропускают, то прием препарата также можно пропустить. Пациент должен получать сбалансированную, умеренно гипокалорийную диету, содержащую жиры в количестве не более 30% от ее общей калорийности. Суточный рацион необходимо распределять на три основных приема. Повышение дозы орлистата свыше рекомендуемой (120 мг 3 раза в сутки) не усиливает его терапевтический эффект. Действие орлистата у лиц с заболеваниями печени или почек, а также у детей в возрасте младше 18 лет не изучено.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

синдром хронической мальабсорбции, холестаз, повышенная чувствительность к орлистату или другим компонентам препарата, период кормления грудью, возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

в основном возникают со стороны пищеварительного тракта и обусловлены фармакологическим действием препарата (препятствование всасыванию жиров). Часто отмечались такие явления, как маслянистые выделения из прямой кишки, выделение газов с некоторым количеством содержимого толстой кишки, императивные позывы на дефекацию, стеаторея, учащение дефекации и недержание кала. Как правило, указанные побочные эффекты слабо выражены и преходящи. Они возникали на ранних этапах лечения (в первые 3 мес), причем у большинства больных однократно. Вероятность развития этих реакций выше при большом количестве жира в пищевом рационе.
Обычно побочные явления со стороны ЖКТ умеренные и преходящие. Они, как правило, появляются в начале лечения (на протяжении первых 3 мес), у большинства пациентов наблюдается лишь один эпизод.
Нижеприведенные побочные реакции (первый год исследования), которые базируются на побочных явлениях, возникших с частотой >2% и с распространенностью на ≥1% больше, чем плацебо, в клинических исследованиях продолжительностью 1 и 2 года:
Со стороны ЦНС: очень часто — головная боль.
Со стороны органов дыхания и середостения: очень часто — инфекции верхних дыхательных путей; часто — инфекции нижних дыхательных путей.
Со стороны ЖКТ: очень часто — абдоминальная боль/дискомфорт, жирные выделения с прямой кишки, выделение газов с некоторым количеством выделений, императивные позывы на дефекацию, стеаторея, метеоризм, жидкие испражнения, учащение дефекации; часто — боль или дискомфорт в прямой кишке, мягкие испражнения, недержание кала, вздутие живота*, поражение зубов, поражение десны.
Со стороны мочевыделительной системы: часто — инфекции мочевыводящих путей.
Нарушение обмена веществ: очень часто — гипогликемия*.
Инфекции: очень часто — грипп.
Общие нарушения: часто – слабость.
Со стороны репродуктивной система: часто — дисменорея.
Психические нарушения: часто — тревожные состояния.
*Лишь специфические побочные реакции, которые возникли с частотой >2% и с распространенностью на ≥1% больше, чем плацебо, у пациентов с сахарным диабетом II типа.
У пациентов с сахарным диабетом ІІ типа очень часто наблюдалась гипогликемия и часто — вздутие живота. Снижение массы тела вследствие применения Ксеникала сопровождается улучшением метаболического контроля у пациентов с сахарным диабетом ІІ типа, который может позволить или потребовать снижения дозы гипогликемических средств (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
В клинических исследованиях, которые длились 4 года, общая структура распределения побочных явлений была подобно такой, которая сообщалась в исследованиях продолжительностью 1 и 2 года. При этом общая частота побочных явлений со стороны ЖКТ, которые возникли на протяжении первого года, уменьшалась с каждым годом на протяжении 4-летнего периода.
Опыт постмаркетингового применения
Лабораторные исследования: очень редко — повышение активности трансаминаз и ЩФ. При одновременном назначении орлистата и антикоагулянтов зарегистрированы случаи снижения протромбина, повышения международного нормализованного отношения (МНО).
ЖКТ: ректальные кровотечения, дивертикулит, панкреатит, холелитиаз, связь которых с применением препарата не установлена (частота возникновения неизвестна). Описаны отдельные, возможно, серьезные случаи развития гепатита (причинно-следственная связь с приемом орлистата или патофизиологические механизмы между гепатитом и лечением орлистатом не установлены).
Кожа и ее придатки: очень редко — буллезная сыпь.
Иммунная система: редко — зуд, сыпь, крапивница, ангионевротический отек, бронхоспазм и анафилаксия.
Мочевыделительная система: оксалатная нефропатия.
При одновременном применении орлистата и противоэпилептических средств (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ) были сообщения о конвульсиях.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

в длительных клинических исследованиях у большинства больных на фоне приема орлистата в течение 4 полных лет концентрация витаминов А, D, Е, К и В-каротина в крови оставалась в пределах нормы. Для обеспечения адекватного поступления всех питательных веществ можно назначить поливитамины.
В клинических исследованиях снижение массы тела при применении Ксеникала было менее выраженным у пациентов с сахарным диабетом II типа, чем у пациентов без диабета. Во время применения орлистата необходим мониторинг лечения противодиабетическими препаратами.
Больным рекомендовано соблюдать диету.
Возможность возникновения побочных реакций со стороны ЖКТ может увеличиваться, если Ксеникал принимают на фоне диеты, богатой жирами (например 2000 ккал/сут, из них более 30% в виде жиров, который равняется приблизительно 67 г жира). Суточное количество жиров следует распределять на три основных приема. При употреблении пищи с высоким содержанием жира во время лечения орлистатом достоверность возникновения побочных реакций со стороны ЖКТ может увеличиваться.
При применении Ксеникала сообщалось о случаях ректального кровотечения. При возникновении тяжелых и/или постоянных симптомов рекомендуется дальнейшее обследование.
Рекомендуется применение дополнительного метода контрацепции для предупреждения возможной неэффективности пероральной контрацепции, которая может возникнуть в случае тяжелой диареи.
Необходимо следить за показателями коагуляции у пациентов, которые одновременно получают пероральные антикоагулянты.
Применение орлистата у пациентов с хроническим заболеванием почек и/или уменьшением объема межклеточной жидкости может сопровождаться гипероксалурией и оксалатной нефропатией.
Редко может возникать гипотиреоз. Механизм этого явления не доказан, однако может отмечаться снижение всасывания солей йода и/или левотироксина.
У пациентов с эпилепсией орлистат может нарушить противосудорожную терапию путем уменьшения всасывания противоэпилептических средств, что может привести к возникновению судорог.
В фармакокинетическом исследовании пероральное применение амиодарона во время лечения орлистатом приводило к снижению системного влияния амиодарона и дизетиламиодарона на 25–30%. В связи с тем, что фармакокинетика амиодарона является комплексной, клиническое значение этого феномена неизвестно. Эффект от начала терапии орлистатом у пациентов, которые уже получают терапию амиодароном, не изучался. Потенциально возможно снижение клинической эффективности амиодарона.
Применение в период беременности и кормления грудью. В экспериментальных исследованиях, посвященных изучению репродуктивной функции, тератогенного и эмбриотоксического эффекта препарата выявлено не было. Однако из-за отсутствия клинических данных его не следует назначать в период беременности. Исследований, посвященных изучению проникновения орлистата в грудное молоко, не проводили, поэтому безопасность его применения в период кормления грудью не подтверждена.
Дети. Безопасность и эффективность Ксеникала у детей в возрасте младше 18 лет не установлены.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Циклоспорин
При одновременном приеме Ксеникала и циклоспорина отмечалось снижение плазменной концентрации циклоспорина. Это может привести к снижению иммуносупрессивной эффективности циклоспорина. Поэтому одновременное назначение вместе с циклоспорином не рекомендуется. Однако при невозможности избежать одновременного применения орлистата и циклоспорина рекомендуют чаще определять концентрации циклоспорина в плазме крови после назначения орлистата и после его отмены у пациентов, которые получают циклоспорин. Концентрацию циклооспорина в плазме крови необходимо контролировать до момента ее стабилизации.
Акарбоза
Из-за отсутствия исследований фармакокинетического взаимодействия следует избегать одновременного применения орлистата и акарбозы.
Пероральные антикоагулянты
При одновременном приеме с Ксеникалом варфарина или других антикоагулянтов необходимо контролировать показатели МНО.
Жирорастворимые витамины
При одновременном приеме с Ксеникалом отмечали уменьшение всасывания жирорастворимых витаминов А, D, E, K и β-каротина. Если пациенту рекомендуются поливитамины, то их необходимо принимать не менее чем через 2 ч после приема Ксеникала или перед сном.
Амиодарон
При одновременном применении Ксеникала и амиодарона наблюдалось незначительное снижение уровня амиодарона в плазме крови. У пациентов, которые принимают амиодарон, клиническое значение этого явления не изучено, однако в некоторых случаях это может иметь клиническое значение. У пациентов, которые одновременно получают орлистат и амиодарон, рекомендуется усиление клинического и ЭКГ-мониторинга.
При одновременном применении орлистата и противоэпилептических средств (вальпроат, ламотриджин) были сообщения о возникновении конвульсий. Причинная связь не установлена, однако пациентов необходимо постоянно контролировать на предмет возможных изменений в частоте и/или тяжести конвульсий.
Гипотиреоз, соли йода, левотироксин
Редко возможно возникновение гипотиреоза. Механизм этого явления не доказан, однако может отмечаться снижение всасывания солей йода и/или левотироксина.
Отсутствие взаимодействия
В фармакокинетических исследованиях взаимодействия с амитриптилином, аторвастатином, бигуанидами, фибратами, флуоксетином, правастатином, лозартаном, фентермином, сибутрамином, дигоксином, фенитоином, варфарином, оральными контрацептивами, алкоголем, нифедипином ГИТС (гастроинтестинальная терапевтическая система) и нифедипином с медленным высвобождением не отмечали. Однако необходимо следить за показателями МНО при сопутствующей терапии орлистатом и варфарином или другими пероральными антикоагулянтами.
Взаимодействие с пероральными контрацептивами и орлистатом не было продемонстрировано в исследованиях. Однако орлистат может опосредованно снижать доступность пероральных контрацептивов и привести в отдельных случаях к беременности. В случае тяжелой диареи рекомендуются дополнительные методы контрацепции.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

в клинических исследованиях у лиц с нормальной массой тела и больных с ожирением одноразовый прием препарата в дозе 800 мг или его прием в дозе 400 мг 3 раза в сутки в течение 15 дней не сопровождался развитием выраженных побочных эффектов. Кроме того, существуют данные о применении орлистата в дозе 240 мг 3 раза в сутки в течение 6 мес. При передозировке орлистата рекомендуется наблюдать за состоянием пациента в течение 24 ч. По данным исследований, у человека и животных любой системный эффект, возможно, обусловленный липазоингибирующими свойствами орлистата, быстро обратим. При необходимости проводят симптоматическую терапию.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре до 25 °С в сухом месте.