Ксолар - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КСОЛАР

(XOLAIR)

Склад:

діюча речовина: omalizumab;

1 флакон містить 75 мг або 150 мг омалізумабу – гуманізованого рекомбінантного моноклонального антитіла;   відтворений   Ксолар   містить 125 мг/мл омалізумабу (75 мг у 0,6 мл або 150 мг у 1,2 мл);

допоміжні речовини:  L-гістидину гідро хлориду моногідрат, L-гістидин, цукроза, полісорбат 20.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.

Код АТС R03D X05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Помірна та тяжка персистуюча атопічна астма у дорослих та дітей віком від 12 років, симптоматичне лікування якої інгаляційними кортикостероїдами є недостатньо ефективним.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Необхідна доза і частота введення Ксолару визначається   концентрацією IgE (МО/мл), що встановлюється   перед початком лікування, а також масою тіла пацієнта (кг). Залежно від показників рекомендована добова доза Ксолару становить 150 - 375  мг. Цю дозу можна поділити на  1-3  введення. Щодо визначення дози див. таблиці 1 і 2, а для визначення   кількості флаконів   для відповідного дозування див.  таблицю 3. Для доз 225  мг або 375  мг необхідно застосовувати Ксолар 150  мг у комбінації з Ксоларом 75  мг.

Пацієнтам, у яких   рівень IgE або маса тіла перевищує рівні, вказані у таблиці дозувань,   Ксолар не призначають.

Ксолар застосовується тільки у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Таблиця 1. Дози Ксолару (міліграм на дозу), які вводяться у вигляді підшкірної ін’єкції     кожні 4 тижні

Таблиця 2. Дози Ксолару (міліграм на дозу), які вводяться у вигляді підшкірної ін’єкції кожні 2 тижні

Таблиця 3. Переведення   дози на кількість флаконів, кількість ін’єкцій та загальний об’єм ін’єкції для   кожного введення

^а 0,6 мл = максимальний об’єм забору із флакона (Ксолар 75 мг)

^в 1,2 мл = максимальний об’єм забору із флакона (Ксолар 150 мг)

^с   або використати 0,6 мл із флакона 150 мг.

Тривалість лікування, моніторинг та коригування дози

Ксолар призначений для тривалого лікування. У клінічних випробуваннях позитивна динаміка відзначена у перші 16 тижнів лікування. Для адекватної оцінки клінічної відповіді пацієнта на лікування Ксоларом необхідно не менше 12 тижнів.

Переривання лікування призводить до повернення підвищених рівнів вільного IgE і розвитку відповідних симптомів.

Рівень загального IgE підвищується протягом лікування та залишається підвищеним протягом одного року після припинення лікування Ксоларом. Таким чином, рівень IgE при повторному визначенні на тлі терапії Ксоларом не може бути застосований для встановлення необхідної дози препарату. Для встановлення дози Ксолару після припинення лікування на період менше одного року слід орієнтуватися на концентрацію IgE в сироватці крові, що була визначена до введення початкової дози препарату. Якщо лікування Ксоларом перервано на рік або більш тривалий термін, для встановлення дози потрібно повторне визначення   концентрації загального IgE   в сироватці крові.

При значних змінах маси тіла дозу необхідно коригувати (див. таблиці 1 і 2).

Пацієнти літнього віку

Існують обмежені дані щодо застосування Ксолару у пацієнтів старше 65 років, але немає підстав вважати, що для пацієнтів   літнього віку потрібне коригування дози.

Спеціальні вказівки щодо застосування

Ліофілізований продукт розчиняється протягом 15 - 20  хв, хоча в окремих випадках цей процес може бути тривалішим. Повністю розчинений препарат буде прозорим або злегка мутнуватим та може містити декілька маленьких повітряних бульбашок або піну на стінках флакона. Оскільки розчин має в’язку консистенцію, необхідна ретельність для вилучення всього приготовленого розчину в   повному об× ємі, що становить 0,6 мл для дози 75 мг або 1,2 мл для дози 150 мг відповідно.

Правила приготування і введення розчину.

1. Для флакона Ксолар 75 мг відібрати 0,9 мл води для ін’єкцій з ампули у шприц. Для флакона Ксолар 150 мг відібрати 1,4 мл води для ін’єкцій з ампули у шприц. Голка шприца повинна бути із широким отвором (№ 18).

2. Поставити флакон вертикально на гладеньку поверхню,   проколоти кришку голкою і ввести воду для ін’єкцій безпосередньо на порошок.

3. Повертати флакон у вертикальному положенні (не трясти) протягом приблизно 1  хв, щоб змочити порошок.

4. Для розчинення змоченого порошку обережно повертати флакон у вертикальному положенні протягом 5 - 10 с кожні 5 хв.

Інколи повне розчинення порошку може тривати довше ніж 20 хв. У цьому випадку повторити етап 4 до усунення   видимих гелеподібних частинок у розчині.  

Після розчинення допустимі декілька маленьких бульбашок повітря або піна на стінках   флакона. Приготовлений розчин буде прозорим або злегка мутнуватим. Не застосовувати за наявності сторонніх частинок.

5. Перевернути флакон на 15  с, щоб дати розчину можливість перетекти донизу у напрямку пробки. Ввести у перевернутий флакон голку шприца так, щоб кінець голки знаходився біля кришки флакона в розчині. Перед видаленням голки повністю витягти поршень шприца, щоб забрати весь розчин із перевернутого флакона.

6. Замінити голку № 18 на голку № 25 для підшкірних ін’єкцій.

7. Видалити повітря, великі бульбашки та надлишок розчину, щоб отримати необхідну дозу (0,6 чи 1,2  мл). На поверхні розчину в шприці   може залишатись тонкий шар маленьких бульбашок. Оскільки розчин в’язкий, ін’єкція може тривати 5 ‑ 10  с. У флаконі міститься 0,6 мл (75 мг) чи 1,2  мл (150  мг) Ксолару.

8. Ін’єкції виконуються підшкірно, в ділянку дельтоподібного м’яза руки або у стегно.

Препарат слід застосувати безпосередньо після розведення.

Хімічна і фізична стабільність розчиненого препарату зберігається протягом 8 годин при температурі від 2 ^оС до 8 ^оС та протягом 4 годин при температурі 30 ^оС.

Побічні реакції.

Виявлені у ході клінічних досліджень побічні реакції при застосуванні Ксолару   класифіковано за органами та системами та частотою: поширені  (> 1/100; < 1/10); непоширені  (>1/1000; < 1/100); рідко поширені (< 1/1000).

Інфекції та інвазії: рідко поширені – паразитарні інфекції.

З боку імунної системи: рідко поширені – анафілактичні реакції, ангіо невротичний набряк та інші алергічні стани.

З боку   нервової   системи: поширені – головний біль; непоширені – запаморочення, сонливість, парестезія.

Судинні порушення: непоширені – постуральна гіпотензія, припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: непоширені – нудота, діарея, ознаки і симптоми диспепсії.

З боку шкіри і підшкірних тканин: непоширені – кропив’янка, висип, свербіж, фото чутливість, алопеція.

З боку дихальної системи: поширені – фарингіт, кашель, алергічний бронхоспазм; непоширені – набряк гортані, алергічний грануломатозний васкуліт.

З   боку крові і лімфатичної системи: ідіопатична тяжка тромбоцит опенія.

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, припухлість суглобів.

Загальні порушення і місцеві реакції: поширені – біль, набряк, еритема, свербіж у місці ін’єкції; непоширені – збільшення маси тіла, втомлюваність, грипоподібні симптоми, набряк верхніх кінцівок.

Тромбоцити. У клінічних випробуваннях у декількох пацієнтів кількість тромбоцитів була менше лабораторної норми. Із жодним з цих випадків не були пов’язані епізоди   кровотечі або зниження гемоглобіну.

Передозування.

Випадки передозування не відомі, максимальна переносима доза Ксолару не визначалась. Найвища кумулятивна доза, введена за період 20 тижнів, становила 44 000 мг, і ця доза не спричинила будь-якого тяжкого побічного ефекту.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відомо, що молекули IgG проходять крізь плацентарний бар’єр. Застосування Ксолару у період вагітності та годування груддю можливе лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода/дитини.

Діти

Безпека та ефективність застосування Ксолару у дітей віком до 12 років не встановлені, тому не слід застосовувати препарат цій категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або   роботі з іншими механізмами.

Пацієнтів, які застосовують Ксолар, необхідно проінформувати, що у разі виникнення у них запаморочення, втомленості або сонливості вони не повинні керувати авто транспортом   і   працювати з іншими механізмами.

Особливості застосування.

Загальні

Ксолар не призначений для лікування загострення астми, гострого бронхоспазму або астматичного статусу.

Застосування Ксолару не досліджувалось у пацієнтів із синдромом підвищеного вмісту імуноглобуліну Е або алергічним бронхолегеневим аспергільозом чи для попередження анафілактичних реакцій.

На сьогодні дія Ксолару недостатньо вивчена при а топічному дерматиті, алергічному риніті або алергії на їжу.

Слід з обережністю застосовувати Ксолар у хворих з ауто імунними захворюваннями, захворюваннями, що пов’язані з накопиченням імунних комплексів, або у хворих з порушеннями функцій печінки та/або нирок. Не рекомендується раптово припиняти   застосування системних або інгаляційних кортикостероїдів після початку терапії Ксоларом. Знижувати дози кортикостероїдів слід поступово та під безпосереднім наглядом лікаря.

Хворі на цукровий діабет, пацієнти із синдромом зниженого всмоктування глюкози-галактози, непереносимістю фруктози або недостатністю цукрози-ізомальтази повинні бути попереджені, що в одній дозі 150 мг Ксолару міститься 108 мг сахарози.

Алергічні реакції

При застосуванні омалізумабу, як і інших препаратів, що містять протеїн, можуть виникати місцеві або системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Тому перед введенням препарату слід приготувати лікарські засоби, необхідні для лікування анафілактичних реакцій. Як і у випадку з усіма гуманізованими моноклональними антитілами, отриманими з рекомбінантних ДНК, у пацієнтів зрідка можуть утворюватись антитіла   до   омалізумабу.

Паразитарні інфекції

IgE може бути залученим до імунологічної відповіді на деякі інфекції. У пацієнтів з хронічним високим ризиком гельмінтної інфекції в плацебо-контрольованому дослідженні для омалізумабу виявлене деяке підвищення частоти інвазії, хоча перебіг, тяжкість і відповідь на лікування були незмінені. Однак пацієнтам із високим ризиком гельмінтної інфекції необхідно бути обережними, особливо при подорожах до місцевостей, в яких гельмінт ні інфекції є ендемічними. Якщо рекомендоване антигельмінтне лікування не виявляє позитивного ефекту, необхідно розглянути необхідність припинення застосування Ксолару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки до кліренсу омалізумабу не залучені ні система цитохрому Р 450, ні еффлюксні насосні системи чи механізми зв’язування білків, існує невеликий потенціал для взаємодій з іншими лікарськими засобами. Спеціальні дослідження взаємодії з лікарськими засобами, включаючи вакцини, для Ксолару не проводились. Взаємодія Ксолару з лікарськими засобами, які застосовують для лікування бронхіальної астми, малоймовірна.

У клінічних дослідженнях Ксолар зазвичай застосовується сумісно з інгаляційними та оральними кортикостероїдами, інгаляційними коротко- і довгодіючими бета-агоністами, модифікаторами лейкотрієнів, теофіліном та оральними антигістамінними засобами. Немає даних, що безпека Ксолару знижувалась у поєднанні з цими або іншими   проти астматичними препаратами. Щодо застосування Ксолару в комбінації із специфічною імунотерапією (гіпосенсибілізуюча   терапія) існують обмежені дані.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Омалізумаб є гуманізованим моноклональним антитілом, що походить з рекомбінантної молекули ДНК, яке селективно зв’язується з імуноглобуліном Е людини (IgE).

Алергічні реакції ініціюються, коли молекули IgE,   зв’язані   з   високоаффінними FcεRI‑ рецепторами на мембранах   мастоцитів і базофілів, перехресно зв’язуються алергеном. Це призводить до де грануляції цих клітин та вивільнення гістаміну, лейкотрієнів, цитокінів та інших медіаторів. Ці медіатори мають безпосереднє відношення до патофізіології алергічної астми, включаючи набряк дихальних шляхів, скорочення гладких м’язів бронхів і порушення клітинної активності, пов’язаної із запальним процесом. Вони також причетні до розвитку таких ознак і симптомів алергічної хвороби, як бронхоконстрикція, продукція слизу, виникнення хрипів, задишки, відчуття дискомфорту у грудях, закладення носа, чхання, свербежу, ринореї, свербежу очей та сльозотечі.

Омалізумаб зв’язується з IgE та попереджає його зв’язування з FcεRI-рецептором, зменшуючи тим самим кількість вільного IgE, що здатний ініціювати каскад алергічних   реакцій. Лікування пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою омалізумабом призводить до суттєвого   зниження   кількості FcεRI - рецепторів на поверхні базофілів.

Крім того, in vitro вивільнення гістаміну з базофілів, виділених у пацієнтів, пролікованих Ксоларом, після стимуляції алергеном зменшувалось приблизно на 90 %, порівняно з показниками, зафіксованими до лікування.

У клінічних дослідженнях рівні вільного IgE у сироватці знижувались пропорційно дозі вже через годину після першої ін’єкції і знаходились на постійному рівні в період між введеннями послідовних доз. Середнє зниження вільного IgE у сироватці при застосуванні рекомендованої дози становило більше 96 %. Рівні загального IgE у сироватці (тобто зв’язаного та вільного) зростали після першої дози завдяки утворенню комплексу омалізумаб:IgE, який має меншу швидкість елімінації, порівняно із вільним IgE. На 16-ий тиждень після введення першої дози середні рівні загального IgE у сироватці були у 5 разів вищими, порівняно із рівнями, що фіксувались до лікування. Після припинення введення Ксолару викликані останнім підвищення загального IgE і зниження вільного IgE   зворотно змінювались. Рівні загального IgE залишалися підвищеними протягом приблизно одного року після припинення лікування Ксоларом.

Фармакокінетика.  

Всмоктування. Після підшкірного введення середня абсолютна біодоступність омалізумабу становить 62 %. Після першої підшкірної ін’єкції у дорослих пацієнтів та дітей з атопічною астмою омалізумаб всмоктувався повільно, досягаючи піку концентрацій у сироватці в середньому за 7 - 8 днів. Фармакокінетика омалізумабу має лінійний характер при дозах, вищих за 0,5 мг/кг. Площа під кривою концентрація – час після повторних   введень доз   омалізумабу була у 6 разів більше такої після   введення першої дози.

Розподіл. Молекулярна маса комплексів омалізумабу з IgE   не перевищує один мільйон дальтон. Ці комплекси не преципітують іn vitro та in vivo. Уявний об’єм розподілу у пацієнтів після підшкірного введення становив 78 ± 32  мл/кг.

Виведення. Кліренс омалізумабу включає як процес кліренсу IgG, так і кліренс утворених комплексів із цільовим лігандом – IgE. Виведення IgG печінкою включає деградацію в ретикулоендотеліальній системі печінки та ендотеліальних клітинах. Інтактний IgG виводиться також із жовчю. У пацієнтів з астмою середній на півперіод виведення омалізумабу з   сироватки становить 26 днів при середньому кліренсі  2,4 ± 1,1 мл/кг/день. Крім того, із зростанням маси тіла у два рази кліренс також подвоювався.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору, після розчинення – прозорий або злегка опалесцюючий, безбарвний або від світло-коричневого до жовтого розчин.

Розчинник: прозора, безбарвна рідина без запаху та смаку.

Несумісність.

Ксолар можна змішувати лише з   водою для ін’єкцій.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі від 2 ^oС до 8 ^oС в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Не заморожувати. Ксолар слід транспортувати в умовах контрольованої температури довкілля (не вище 30 ^оС).

Упаковка.

Флакони з прозорого безбарвного скла із пластиковими кришками блакитного (150 мг) або сірого кольору (75 мг) № 1. Вода для ін’єкцій у прозорих безбарвних скляних ампулах по 2 мл № 1.

Категорія   відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія.

Місцезнаходження.

Шаффхаусерштрассе, CH-4332, Штейн, Швейцарія.

омализумаб является гуманизированным моноклональным антителом, происходящее из рекомбинантной молекулы ДНК, которая селективно связывается с иммуноглобулином Е человека (IgЕ).

Под влиянием аллергена запускается каскад аллергических реакций, который начинается со связывания IgE с высокоаффинными Fc RI-рецепторами, расположенными на поверхности тучных клеток и базофилов. Это сопровождается дегрануляцией вышеуказанных клеток и высвобождением гистамина, лейкотриенов, цитокинов и других медиаторов. Данные медиаторы играют непосредственную роль в патофизиологии атопической БА, в том числе в развитии отека дыхательных путей, сокращении гладких мышц бронхов и нарушении клеточной активности вследствие воспалительного процесса. Они также участвуют в формировании таких симптомов аллергических заболеваний, как бронхоспазм, образование слизи, свистящее дыхание, одышка, ощущение скованности (сдавления) в грудной клетке, заложенность носа, чиханье, зуд, выделения из носа и зуд в носу, зуд в глазах и слезотечение.

Омализумаб, связывается с IgE и предотвращает его взаимодействие с высокоаффинным Fc RI-рецептором, таким образом происходит уменьшение количества свободного IgE, который является пусковым фактором для каскада аллергических реакций. При лечении препаратом пациентов с атопической БА отмечается заметное уменьшение количества Fc RI-рецепторов на поверхности базофилов. Кроме того, in vitro в базофилах, выделенных у пациентов, получавших лечение Ксоларом, наблюдалось выраженное снижение (приблизительно на 90%) выброса гистамина после стимуляции аллергеном по сравнению с данными, полученными до лечения.

В клинических исследованиях содержание свободного IgE в сыворотке дозозависимо снижалось в течение 1 ч после введения первой дозы Ксолара и поддерживалось на достигнутом уровне в период между введениями последующих доз. При применении препарата Ксолар в рекомендуемых дозах среднее уменьшение свободного IgE в сыворотке составляло 96%. Общий уровень IgE (связанного и несвязанного) в сыворотке крови повышался после первой дозы вследствие образования комплекса омализумаб — IgE, характеризующегося более медленной скоростью выведения по сравнению со свободным IgE. На 16-й неделе после введения первой дозы препарата средний уровень общего IgE в сыворотке был в 5 раз выше, по сравнению с таковым до лечения. После отмены Ксолара обусловленное его действием увеличение общего IgE и уменьшение свободного IgE были обратимыми. После полного выведения препарата Ксолар из организма не отмечалось повышения концентрации IgE в сыворотке крови. Содержание общего IgE оставалось повышенным в течение 1 года после отмены Ксолара.

Фармакокинетика.
После п/к введения абсолютная биодоступность омализумаба составляет в среднем 62%. После однократного п/к введения взрослым и подросткам с БА всасывание омализумаба происходит медленно, C_max достигается в среднем через 7–8 дней.

При применении в дозах 0,5 мг/кг фармакокинетика омализумаба имеет линейный характер. После многократного введения омализумаба в течение периода от 0 до 14 сут в равновесном состоянии AUC была в 6 раз выше, чем после введения однократной дозы.

In vitro омализумаб с IgE образует комплекс определенного размера. In vitro или in vivo не наблюдалось образования преципитирующих комплексов и комплексов, молекулярная масса которых превышала 1 млн Да.
После п/к введения препарата кажущийся объем распределения составлял 78±32 мл/кг.

В экспериментальных исследованиях не выявлено специфического накопления омализумаба в каких-либо органах и тканях. Клиренс омализумаба включает как собственно клиренс IgG, так и клиренс путем специфического связывания и образования комплексов с лигандом-мишенью — свободным IgE сыворотки крови.

Печеночная элиминация IgG включает деградацию в ретикулоэндотелиальной системе печени и эндотелиальных клетках печени. Интактный IgG также выводится с желчью. У пациентов с БА средний период полувыведения омализумаба из сыворотки крови составлял в среднем 26 дней при среднем клиренсе — 2,4±1,1 мл/кг/сут.

Кроме того, при увеличении массы тела вдвое отмечалось приблизительно двукратное увеличение кажущегося клиренса.

лечение персистирующей атопической БА среднетяжелого и тяжелого течения, симптомы которой недостаточно контролируются применением ГКС, у пациентов в возрасте 12 лет и старше.

необходимая доза и частота введения Ксолара определяется концентрацией IgЕ (МЕ/мл), что определяется до начала лечения, а также массой тела пациента (кг). В зависимости от показателей рекомендуемая суточная доза Ксолара составляет 150–375 мг. Эту дозу можно разделить на 1–3 введения. Относительно определения дозы см. табл. 1 и 2, а для определения количества флаконов для соответствующего дозирования — табл. 3. Для получения дозы 225 мг или 375 мг необходимо применять Ксолар 150 мг в комбинации с Ксоларом 75 мг.

Пациентам, у которых уровень IgЕ или масса тела превышает уровень, указанный в таблице дозирований, Ксолар не назначают.

Ксолар применяется только в виде п/к инъекций.
Таблица 1
Дозы Ксолара (мг/доза), которые вводятся в виде п/к инъекций каждые 4 нед

Таблица 2
Дозы Ксолара (мг/доза), которые вводятся в виде п/к инъекций каждые 2 нед

Таблица 3
Пересчет дозы на количество флаконов, количество инъекций и общий объем инъекции для каждого введения

^а0,6 мл — максимальный объем забора из флакона (Ксолар 75 мг);
^в1,2 мл — максимальный объем забора из флакона (Ксолар 150 мг);
^сили использовать 0,6 мл из флакона 150 мг.

Продолжительность лечения, мониторинг и коррекция дозы

Ксолар предназначен для длительной терапии. При применении Ксолара в течение первых 16 нед в ходе клинических исследований наблюдалось снижение частоты развития обострений БА, уменьшение количества случаев применения неотложной терапии, а также уменьшение выраженности симптомов заболевания. Оценку эффективности терапии Ксоларом следует проводить по крайней мере через 12 нед лечения препаратом.
Отмена препарата, как правило, приводит к возврату повышенного уровня свободного IgE и развитию соответствующих симптомов.

Общий уровень IgE возрастает в ходе лечения и остается повышенным в течение 1 года после прекращения терапии. Таким образом, уровень IgE при повторном определении на фоне терапии Ксоларом не может служить ориентиром для подбора необходимой дозы препарата. Чтобы установить дозу препарата после прерывания лечения на период ≤1 года, следует ориентироваться на концентрацию IgE в сыворотке крови, установленную до введения начальной дозы препарата. Если лечение Ксоларом прерывалось на 1 год или более, то для установления дозы препарата следует определить общую концентрацию IgE в сыворотке крови повторно.

Дозы Ксолара следует корректировать при значительных изменениях массы тела (см. табл. 1 и 2).

Имеется ограниченный опыт применения Ксолара у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет). Однако данных, свидетельствующих о необходимости коррекции дозы препарата у пациентов этого возраста, нет.

Специальные указания относительно применения

Лиофилизованный продукт растворяется на протяжении 15–20 мин, хотя в отдельных случаях этот процесс может быть более длительным. Полностью растворенный препарат — прозрачный или слегка мутноватый и может содержать несколько маленьких воздушных пузырьков или пену на стенках флакона. Поскольку р-р имеет вязкую консистенцию, необходимо усилие для изъятия всего приготовленного р-ра в полном объеме, который составляет 0,6 мл для дозы 75 мг или 1,2 мл для дозы 150 мг соответственно.

Правила приготовления и введения раствора Ксолар

1. Для флакона Ксолар 75 мг отобрать 0,9 мл воды для инъекций из ампулы в шприц. Для флакона Ксолар 150 мг отобрать 1,4 мл воды для инъекций с ампулы в шприц. Игла шприца должна быть с широким отверстием (№ 18).
2. Поставить флакон вертикально на гладкую поверхность, проколоть крышку иглой и ввести воду для инъекций непосредственно в сухое вещество препарата.
3. Сохраняя флакон в вертикальном положении, для равномерного пропитывания сухого вещества водой для инъекций флакон осторожно вращать (не встряхивая) в течение 1 мин.
4. Для растворения смоченного порошка осторожно возвращать флакон в вертикальном положении на протяжении 5–10 с каждые 5 мин.
   
   Иногда для полного растворения сухого вещества может потребоваться 20 мин. В этом случае повторить этап 4 до полного растворения всех твердых частиц. Когда препарат полностью растворился, в р-ре не должно быть видимых гелеподобных частиц, допустимо наличие небольших пузырьков или пены по стенкам флакона. Полученный р-р должен быть прозрачным или слегка опалесцирующим. При наличии в р-ре инородных частиц препарат применению не подлежит.
   
   После растворения допустимо наличие нескольких маленьких пузырьков воздуха или пены на стенках флакона. Приготовленный р-р будет прозрачным или слегка мутноватым. Не применять при наличии посторонних частиц.
5. Перевернуть флакон на 15 с, чтобы дать р-ру возможность перетечь книзу в направлении пробки. Ввести в перевернутый флакон иглу шприца так, чтобы конец иглы находился возле крышки флакона в р-ре. Перед удалением иглы полностью вытянуть поршень шприца, чтобы забрать весь р-р из перевернутого флакона.
6. Заменить иглу № 18 на иглу № 25 для п/к инъекций.
7. Удалить воздух, большие пузырьки и излишек р-ра, чтобы получить необходимую дозу (0,6 или 1,2 мл). На поверхности р-ра в шприце может оставаться тонкий слой маленьких пузырьков. Так как р-р обладает определенной вязкостью, продолжительность инъекции может составить 5–10 с. Во флаконе содержится 0,6 мл (75 мг) или 1,2 мл (150 мг) Ксолара.
8. Инъекции выполняются п/к, в участок дельтовидной мышцы руки или в бедро.
   Препарат необходимо применить непосредственно после разведения.
   Химическая и физическая стабильность вскрытого препарата сохраняется на протяжении 8 ч при температуре от 2 до 8 °С и на протяжении 4 ч при температуре 30 °С.

повышенная чувствительность к действующему веществу или к любому другому компоненту препарата.

выявленные в ходе клинических исследований побочные реакции при применении Ксолара классифицированы по органами и системами и частоте: часто (1/100, ≤1/10); иногда ( 1/1000, ≤1/100); редко (≤1/1000).
Инфекции и инвазии: редко — паразитарные инфекции.
Со стороны иммунной системы: редко — анафилактические реакции, ангионевротический отек и другие аллергические состояния.
Со стороны нервной системы: часто — головная боль; иногда — головокружение, сонливость, парестезии.
Сосудистые нарушения: иногда — постуральная гипотензия, приливы.
Со стороны ЖКТ: иногда — тошнота, диарея, диспепсии.
Со стороны кожи и подкожных тканей: иногда — крапивница, сыпь, зуд, фоточувствительность, алопеция.
Со стороны дыхательной системы: часто — фарингит, кашель, аллергический бронхоспазм; иногда — отек гортани, аллергический гранулематозный васкулит.
Со стороны крови и лимфатической системы: редко — идиопатическая тяжелая тромбоцитопения.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: иногда — артралгия, миалгия, припухлость суставов.
Общие нарушения и местные реакции: часто — боль, отек, эритема, зуд в месте инъекции; иногда — увеличение массы тела, утомлямость, гриппоподобные симптомы, отек верхних конечностей.
Изменение количества тромбоцитов в крови. При применении Ксолара в ходе клинических исследований у нескольких пациентов наблюдалось уменьшение количества тромбоцитов ниже нормального уровня, что не сопровождалось кровотечением или уменьшением количества гемоглобина. Ни в одном из случаев не было выявлено эпизодов кровотечения или постоянного уменьшения количества тромбоцитов.

Общие указания
Ксолар не предназначен для лечения обострений БА, острого бронхоспазма или астматического статуса.

Применение Ксолара не исследовалось у пациентов с синдромом повышенного содержания IgЕ или аллергическим бронхолегочным аспергиллезом или с целью предупреждения анафилактических реакций. На сегодня действие Ксолара недостаточно изучено при атопическом дерматите, аллергическом рините или пищевой аллергии.

Необходимо с осторожностью применять Ксолар у больных с аутоимунными заболеваниями, заболеваниями, связанными с накоплением иммунных комплексов, или у больных с нарушением функций печени и/или почек. Не рекомендуется внезапно прекращать применение системных или ингаляционных кортикостероидов после начала терапии Ксоларом. Снижать дозы кортикостероидов следует постепенно и под непосредственным наблюдением врача.

Больные сахарным диабетом, пациенты с синдромом сниженного всасывания глюкозы-галактозы, непереносимостью фруктозы или недостаточностью сахаразы-изомальтазы должны быть предупреждены, что в 1 дозе 150 мг Ксолара содержится 108 мг сахарозы.

Аллергические реакции
При применении омализумаба, как и других препаратов, содержащих протеин, могут возникать местные или системные аллергические реакции, включая анафилаксию. Поэтому перед введением препарата нужно приготовить лекарственные средства, необходимые для оказания помощи при анафилактических реакциях. Как и в случае со всеми гуманизованными моноклональными антителами, полученными из рекомбинантных ДНК, у пациентов иногда могут образовываться антитела к омализумабу.

Паразитарные инфекции
IgЕ вовлекается в иммунологический ответ при некоторых инфекциях. У пациентов с высоким риском заражения гельминтными инфекциями необходимо быть осторожным, особенно в эндемически неблагополучных регионах. В плацебо-контролируемом исследовании выявлено некоторое повышение частоты заражения глистной инвазией у пациентов, получавших омализумаб, хотя течение, тяжесть и ответ на лечение были неизмененными. При неэффективности антигельминтного лечения необходимо рассмотреть вопрос о прекращении применения Ксолара.

Применение Ксолар в период беременности или кормления грудью. Известно, что молекулы IgG проникают через плацентарный барьер. Применение Ксолара в период беременности и кормления грудью возможно лишь в случае, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода/ребенка.

Применение Ксолар у детей. Безопасность и эффективность применения Ксолара у детей в возрасте до 12 лет не установлены, поэтому не следует применять препарат для этой категории пациентов.

Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Пациентов, применяющих препарат Ксолар, необходимо проинформировать, что в случае возникновения у них головокружения, утомляемости или сонливости, они не должны управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами.

поскольку в клиренс омализумаба не вовлечены ни система цитохрома Р450, ни эффлюксные насосные системы или механизм связывания белков, существует небольшой потенциал для взаимодействий с другими лекарственными средствами. Специальных исследований взаимодействия с лекарственными средствами, включая вакцины, для Ксолара не проводили. Взаимодействие Ксолара с лекарственными средствами, которые применяют для лечения БА, маловероятно.

В клинических исследованиях Ксолар обычно применяется сочетанно с ингаляционными и оральными кортикостероидами, ингаляционными кратко- и длительнодействующими β-агонистами, модификаторами лейкотриенов, теофиллином и оральными антигистаминными средствами. Нет данных о снижении безопасности Ксолара в сочетании с этими или другими противоастматическими препаратами. Относительно применения Ксолара в комбинации со специфической иммунотерапией (гипосенсибилизирующая терапия) существующие данные ограничены.

о случаях передозировки Ксолара до настоящего времени не сообщалось. Максимальная переносимая доза Ксолара до настоящего времени не определена. При введении пациентам в течение 20 нед наивысшей кумулятивной дозы препарата (44 000 мг) не отмечалось развития каких-либо тяжелых острых нежелательных явлений.

в оригинальной упаковке при температуре 2–8 °С.
Не замораживать. Ксолар следует транспортировать в условиях контролируемой температуры окружающей среды (не выше 30 °С).