Ламотрин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАМОТРИН 25

(LAMOTRINЕ 25)

ЛАМОТРИН 50

(LAMOTRINЕ 50)

ЛАМОТРИН 100

(LAMOTRINЕ 100)

Склад:

діюча речовина: ламотриджин;

1 таблетка містить ламотриджину 25 мг, 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, полівінілпіролідон, натрію крохмальгліколят, лактози моногідрат, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Проти епілептичні засоби. Ламотриджин. Код АТС N03A X09.

Клінічні характеристики.

Показання.

-   Епілепсія.

Дорослі та діти старше 12 років: моно терапія та додаткова терапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто.

Діти від 2 до 12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема, парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто.

Моно терапія типових малих епілептичних нападів.

- Біполярні розлади у дорослих старше 18 років.

Для запобігання випадкам емоційних порушень (депресія, манія, гіпоманія, змішані стани).

Протипоказання. Гіпер чутливість до ламотриджину або до інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Через ризик виникнення висипань початкова доза і темп подальшого підвищення дози Ламотрину при лікуванні хворих на епілепсію і біполярні розлади не повинні   перевищуватись.

Епілепсія.

Після досягнення контролю нападів прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити моно терапію Ламо трином.

Дорослі та діти старше 12 років.

Рекомендована схема лікування епілепсії Ламо трином для дорослих і дітей старше 12 років наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих та дітей старше 12 років

Діти від 2 до 12 років.

Рекомендована схема лікування епілепсії Ламо трином для дітей віком від 2 до 12 років наведена у таблиці 2.

Таблиця 2

Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей віком до 12 років

Для правильного роз рахування підтримуючої дози необхідно систематично контролю вати масу тіла дитини і коригувати дози відповідно до маси тіла. Для дітей, маса яких не дозволяє призначити таблетки 25 мг, слід рекомендувати застосування іншої лікарської форми.

Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендують застосовувати таку ж схему лікування, як і для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

Діти до 2 років.

Достатня інформація щодо застосування Ламотрину для лікування дітей віком до 2  років відсутня, тому препарат не рекомендується застосовувати у цій віковій категорії.

Біполярні розлади.

Дорослі (18 років і старше). Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих (18  років і старше) з біполярними розладами наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих

(18 років і старше) з біполярними розладами

* - стабілізуюча доза може бути змінена залежно від клінічного ефекту.

Слід дотримуватися наведеного у таблиці 3 перехідного режиму дозування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення стабілізуючої дози впродовж 6  тижнів, після чого прийом інших психотропних і/або проти епілептичних препаратів може бути припинений у випадку клінічної доцільності. Схема відміни інших психотропних або проти епілептичних засобів при біполярних розладах наведена у таблиці 4.

Таблиця 4

Стабілізуюча доза ламотриджину при біполярних розладах з наступним припиненням прийому супутніх психотропних або проти епілептичних препаратів

* Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг/добу.

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, однак, на підставі даних щодо взаємодії лікарських засобів, може бути рекомендована така схема (таблиця 5).

Таблиця 5

Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів

Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, необхідно застосовувати схему лікування, рекомендовану для супутнього застосування вальпроату.

Жінки, які приймають гормональні контрацептиви

а) початок лікування ламотриджином у пацієнтів, які вже приймають гормональні контрацептиви.

Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках комбінованої проти епілептичної терапії (див. табл. 1 та табл. 3).

б) початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде збільшити у два рази.   Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалась від 50 до  100  мг/день кожного тижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідне.

в) припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде зменшити до 50 %. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до  100  мг кожного тижня  (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3  тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.

Повторний початок лікування

Коли пацієнту, який припинив лікування, призначається повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у п’ять разів час напів виведення, дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози відповідно до існуючої схеми.

Побічні реакції.

Для оцінки частоти виникнення побічної дії використовувалась така класифікація: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥ 1/100 до  < 1/10), не часто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000).

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірні висипання, рідко – синдром Стівенса-Джонсона, дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз.

Імовірність появи висипань, схоже, тісно пов’язана з високими початковими дозами ламотриджину, надмірно швидкими темпами підвищення доз і з одночасним застосуванням вальпроату.

У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих. У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної дії на препарат у дітей, у яких протягом перших 8 тижнів терапії виникають висипання та пропасниця.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцит опенія, панцитопенія, а пластична анемія, агранулоцит оз, лімфаденопатія.

Гематологічні відхилення можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані з синдромом гіпер чутливості.

З боку імунної системи: дуже рідко – синдром гіпер чутливості (гарячка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення з боку печінки та крові, дисемінована внутрішньо судинна коагуляція (ДВК) і множинна недостатність органів).

Шкірні висипання можуть бути складовою синдрому гіпер чутливості, що виявляється різним ступенем тяжкості, іноді з розвитком ДВК і множинною недостатністю органів.

Важливо пам’ятати, що ранні прояви гіпер чутливості (наприклад, гарячка, лімфаденопатія) можуть виникати і без висипань. За наявності цих симптомів хворого необхідно повторно обстежити і припинити лікування Ламо трином, якщо розвиток симптомів не можна пояснити іншою причиною.

Психічні порушення: часто – дратівливість; нечасто – агресивність; дуже рідко – тик, галюцинації та сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення; часто – ністагм, тремор, сонливість, безсоння; нечасто – атаксія; дуже рідко – асептичний менінгіт, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстра пірамідні розлади, хореоатетоз, збільшення частоти судомних нападів.

З боку органів зору: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору; рідко – кон’юнктивіт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.

Порушення функції печінки звичайно зустрічається у зв’язку з реакціями гіпер чутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіпер чутливості.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – симптоми системного червоного вовчака, часто - артралгія.

Загальні порушення: часто – стомлюваність, біль у спині.

Передозування.

Є повідомлення про випадки гострого передозування при прийомі доз, що у 10-20  разів перевищували максимальні терапевтичні дози.

Симптоми: запаморочення, головний біль, сонливість, блювання, атаксія, ністагм, порушення свідомості, кома.

Лікування: для зменшення всмоктування препарату рекомендується промивання шлунка і застосування ентеросорбентів. Пацієнта необхідно госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії для проведення відповідної симптоматичної та підтримуючої терапії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Інформація щодо безпеки застосування Ламотрину під час вагітності недостатня, при призначенні препарату в період вагітності необхідно зважити очікувану користь для матері та можливий ризик для плода.

Інформація щодо безпеки застосування Ламотрину під час годування груддю обмежена.

Попередні дані показують, що ламотриджин проникає у грудне молоко в концентрації, що досягає 40-60 % від його концентрації в плазмі крові. У деяких грудних дітей, матері яких отримували ламотриджин, рівень ламотриджину в сироватці крові досягав рівнів, при яких можливий фармакологічний ефект. При призначенні препарату у період годування груддю необхідно зважити очікувану користь для матері та можливий ризик для дитини.

Діти.

Не застосовують у дітей віком до 2 років.

У дітей, в яких діагноз «епілепсія» встановлено вперше, починати з моно терапії Ламо трином не рекомендується.

Ламотрин можна застосовувати для лікування дітей тільки у тому випадку, якщо рекомендовані дози будуть кратні доступним дозам таблеток. При цьому ці дози не повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла хворих дітей.

Ламотрин не призначається дітям і підліткам з біполярними розладами у віці молодше 18  років.

Особливості застосування.

Якщо Ламотрин забезпечує задовільний контроль нападів, інші проти епілептичні препарати можна відмінити.

При переведенні хворого на моно терапію Ламо трином або при додатковому призначенні інших проти епілептичних препаратів при лікуванні Ламо трином слід враховувати можливість зміни фармакокінетики ламотриджину.

Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна реакція у вигляді висипань. У більшості випадків висипання помірні і минають без лікування, однак повідомляли про виникнення тяжких шкірних реакцій, які вимагають госпіталізації та відміни препарату. При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та відмінити прийом Ламотрину, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов’язані з прийманням препарату. Не рекомендується повторно призначати лікування ламотриджином, якщо воно було припинено через появу висипань. За необхідності повторного призначення препарату слід зважити очікувану користь від лікування і можливий ризик.

З обережністю слід призначати Ламотрин пацієнтам, у яких були алергія або висипання при застосуванні інших проти епілептичних препаратів.

При лікуванні епілепсії різка відміна Ламотрину, як і інших проти епілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта потребує різкої відміни препарату (наприклад, при появі висипань), дозу Ламотрину слід зменшувати поступово, протягом щонайменше 2 тижнів.

Після різкої відміни препарату у пацієнтів з біполярними розладами не відмічали збільшення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій. Тому таким пацієнтам припиняти приймання препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років).

Змінювати дозу немає необхідності. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку.

Ниркова недостатність.

Застосовувати препарат для лікування хворих з нирковою недостатністю слід з обережністю.

Печінкова недостатність.

Початкова доза, збільшення доз та підтримуюча доза повинні бути зменшені загалом на 50 % у пацієнтів з помірною та на 75 % - з тяжкою печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються відповідно до клінічного ефекту.

Жінки, які приймають гормональні контрацептиви

Жінки, які починають приймати гормональні контрацептиви або завершують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для проведення коригування підтримуючої дози ламотриджину (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Не можна ігнорувати можливість зниження ефективності гормональних контрацептивів при їхньому одночасному застосуванні з ламотриджином. У деяких пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви, можливі зміни менструального циклу, про що вони повинні своєчасно інформувати лікаря.

Клінічне погіршення і суїцидальний ризик.

25-50% пацієнтів з біполярними розладами мають хоча б одну суїцидальну спробу, і вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії і/або появу суїцидальних намірів і поведінки (суїцид альність), незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярних розладів, зокрема, Ламотрин, чи ні. Також є дані, що хворі на епілепсію мають незначне підвищення ризику суїцидальності.

Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які приймають Ламотрин з приводу біполярних розладів, щоб не пропустити клінічне погіршення (яке включає появу нових симптомів) або суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дози. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, а також у тих, хто демонстрував у значному ступені суїцид альні наміри до початку лікування, може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що буде вимагати ретельного спостереження під час лікування.

Пацієнти і особи, які наглядають за пацієнтами, повинні бути попереджені про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) і/або появою суїцидальних намірів/спроб або схильністю до само ушкодження для своєчасного звернення по медичну допомогу при виникненні цих симптомів.

При цьому слід оцінити ситуацію і внести відповідні зміни у терапевтичний режим, з можливим припиненням лікування у пацієнтів з проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) і/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, виникли раптово і не є частиною вже існуючих симптомів.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози застосовувати Ламотрин не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. У період лікування Ламо трином можливі запаморочення та диплопія. Пацієнтам рекомендується проконсультуватися з лікарем стосовно можливості керування автомобілем і роботи з рухомими механізмами на фоні прийому Ламотрину, оскільки реакція на лікування проти судомними препаратами характеризується індивідуальними відмінностями.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Немає вірогідних доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значущу стимуляцію або пригнічення окиснювальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, однак цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

Вальпроат, який пригнічує мікросомальні ферменти печінки, уповільнює метаболізм ламотриджину і збільшує його період напів виведення приблизно в два рази.

Проти епілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), що індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють метаболізм ламотриджину.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи (запаморочення, атаксія, диплопія, зменшення гостроти зору та нудота) у пацієнтів, які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища звичайно зникають при зменшенні дози карбамазепіну. Подібні ефекти проявились при дослідженні ламотриджину і окскарбазепіну.

Проти епілептичні засоби (окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід), які не пригнічують і не індукують печінкові ферменти, не впливають на фармакокінетику ламотриджину.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших проти епілептичних препаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі супутніх проти епілептичних засобів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не впливає на зв’язування інших проти епілептичних препаратів з білками сироватки крові.

При одночасному застосуванні ламотриджину і глюконату літію фармакокінетика літію не змінювалась.

Застосування багаторазових пероральних доз бупропіону не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику ламотриджину, при дослідженні спостерігалось лише слабке підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

За даними досліджень, оланзапін зменшував АUС і максимальну концентрацію ламотриджину в середньому на 24 % і 20 % відповідно. Такий виражений ефект у клінічній практиці відмічають рідко. Багаторазові пероральні дози ламотриджину не мали клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону. При супутньому застосуванні рисперидону з ламотриджином повідомляли про виникнення сонливості.

Ламотриджин не впливає на фармакокінетику оланзапіну.

Результати експериментів in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду, мінімальною мірою впливає амітриптилін, бупропіон, хлоназепам, флуоксетин, галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікро сомах печінки людини можна визначити, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2D6. Результати дослідів in vitro дають підстави стверджувати, що на кліренс ламотриджину не можуть впливати клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон.

Є дані, що комбінація «етинілестрадіол 30  мкг/левоноргестрель 150  мкг» збільшує виведення ламотриджину приблизно у два рази, що зменшує рівень ламотриджину, і може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої   перерви у прийомі контрацептивів.

Ламотриджин не змінює концентрації етинілест радіолу і трохи зменшує концентрацію левоноргестрелу в плазмі після прийому пероральних контрацептивів. Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий.

Рифампіцин впливає на рівень виведення (збільшує) і період напіврозпаду (зменшує) ламотриджину внаслідок індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. За даними дослідження лопінавір/ритонавір приблизно у два рази знижує плазменну концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. У пацієнтів, які отримують супутню терапію рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром повинен застосовуватися режим лікування, рекомендований для супутнього застосування ламотриджину з відповідними індукторами глюкуронізації.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ламотриджин – похідне феніл триазину – проти епілептичний засіб, механізм дії якого пов’язаний з блокадою потенціал залежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів і пригніченням надлишкового вивільнення збуджуючих нейротрансмітерів, насамперед глутамату (амін окислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю абсорбується у травному тракті. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 2,5  години. Прийом їжі подовжує цей час, але не впливає на ступінь абсорбції. Зв’язування з білками плазми становить 55 %. Ламотриджин зазнає інтенсивного метаболізму, основним метаболітом є N-глюкуронід. У дорослих період напіввидедення становить 29  годин. У дітей період напів виведення менший, ніж у дорослих. Метаболіти виводяться переважно нирками (менше 10 % - у незміненому вигляді), майже 2 % - з фекаліями.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою (Ламотрин 50 та Ламотрин  100), без риски (Ламотрин 25).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у пачці картонній.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фарма Старт».

Місцезнаходження. Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.

ЛАМОТРИН

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ЛАМОТРИН 25

табл. 25 мг блистер, № 10, № 30

№  UA/2112/01/03 от 22.10.2009 до 22.10.2014

ЛАМОТРИН 50

табл. 50 мг блистер, № 10, № 30

№  UA/2112/01/01 от 22.10.2009 до 22.10.2014

ЛАМОТРИН 100

табл. 100 мг блистер, № 10, № 30

№  UA/2112/01/02 от 22.10.2009 до 22.10.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Ламотриджин (INN — lamotriginum) — производное фенилтриазина. Противоэпилептическое средство, механизм действия которого связан с блокадой потенциалзависимых натриевых каналов пресинаптических мембран нейронов и угнетением окружающего высвобождения возбуждающих нейротрансмиттеров, прежде всего глутамата (аминокислоты, которая играет значительную роль в развитии эпилептического приступа).
Фармакокинетика. После приема внутрь препарат быстро и полностью абсорбируется в ЖКТ. C_max в плазме крови достигается через 2,5 ч. Прием пищи удлиняет это время, но не влияет на степень абсорбции. Связывание с белками плазмы крови составляет 55%. Ламотриджин подвергается интенсивному метаболизму, основным метаболитом является N-глюкуронид. T_1/2 у взрослых в среднем составляет 29 ч. У детей T_1/2 меньше, чем у взрослых. Метаболиты выделяются преимущественно почками (меньше 10% — в неизмененном виде), около 2% — с калом.

ПОКАЗАНИЯ:

Эпилепсия. В качестве монотерапии или дополнительной терапии парциальных и генерализованных припадков эпилепсии, включая тонико-клонические, а также припадков, связанных с синдромом Леннокса — Гасто.
Биполярные нарушения у взрослых старше 18 лет.
Для предотвращения развития эпизодов эмоциональных нарушений (депрессии, мании, гипомании, смешанных состояний).

ПРИМЕНЕНИЕ:

в связи с риском возникновения сыпи начальная доза и темп дальнейшего повышения дозы Ламотрина при лечении больных эпилепсией и биполярными расстройствами не должны превышаться.
Эпилепсия
Взрослые и дети в возрасте старше 12 лет
Рекомендованная схема лечения эпилепсии Ламотрином для взрослых и детей старше 12 лет представлена в табл. 1.
Таблица 1
Рекомендованная схема лечения эпилепсии у взрослых и детей
в возрасте старше 12 лет

Дети в возрасте 2–12 лет
Рекомендованная схема лечения эпилепсии Ламотрином для детей 2–12 лет представлена в табл. 2.
Таблица 2
Рекомендованная схема лечения эпилепсии у детей в возрасте 2–12 лет

Для правильного расчета поддерживающей дозы необходимо систематически контролировать массу тела ребенка и корригировать дозу в соответствии с массой тела. Для детей, масса тела которых не позволяет назначать таблетки 25 мг, следует рекомендовать применение другой лекарственной формы.
Пациентам, принимающим противоэпилептические препараты, фармакокинетическое взаимодействие которых с ламотриджином не известно, рекомендуют применять такую же схему лечения, как и у пациентов, принимающих ламотриджин с вальпроатом.
Дети в возрасте до 2 лет
Достаточная информация относительно применения ламотриджина для лечения детей в возрасте до 2 лет отсутствует, поэтому препарат не рекомендуется применять в этой возрастной категории.
Биполярные расстройства
Взрослые в возрасте ≥18 лет. Рекомендованная схема повышения дозы ламотриджина для достижения поддерживающей стабилизирующей суточной дозы при лечении взрослых (≥18 лет) с биполярными расстройствами представлена в табл. 3.
Таблица 3
Рекомендованная схема повышения дозы ламотриджина для достижения поддерживающей стабилизирующей суточной дозы при лечении взрослых (≥18 лет) с биполярными расстройствами

*Стабилизирующая доза может быть изменена в зависимости от клинического эффекта.
Следует придерживаться приведенного в табл. 3 переходного режима дозирования. Этот режим включает повышение дозы ламотриджина до достижения стабилизирующей дозы на протяжении 6 нед, после чего прием других психотропных и/или противоэпилептических препаратов может быть прекращен в случае клинической целесообразности. Схема отмены других психотропных или противоэпилептических средств при биполярных расстройствах представлена в табл. 4.
Таблица 4
Стабилизирующая доза ламотриджина при биполярных расстройствах с последующим прекращением приема сопутствующих психотропных или противоэпилептических средств

*Доза может быть повышена при необходимости до 400 мг/сут.
Клинического опыта изменения дозирования ламотриджина при назначении других препаратов нет, но, базируясь на данных относительно взаимодействия лекарственных средств, может быть рекомендована следующая схема (табл. 5).
Таблица 5
Изменение дозирования ламотриджина для пациентов с биполярными расстройствами при дополнительном назначении других препаратов

Пациентам, принимающим противоэпилептические препараты с неизвестным влиянием на фармакокинетику ламотриджина, необходимо применять схему лечения, рекомендуемую для сопутствующего применения вальпроата.
Женщины, принимающие гормональные контрацептивы
а) начало лечения ламотриджином у пациентов, которые уже принимают гормональные контрацептивы.
Хотя пероральные контрацептивы повышают клиренс ламотриджина, вносить коррективы в схемы повышения дозы ламотриджина в случае приема только гормональных контрацептивов нет необходимости. Дозу повышают по рекомендованной схеме в случаях комбинированной противоэпилептической терапии (см табл. 1 и табл. 3).
б) начало курса лечения гормональными контрацептивами у пациентов, уже принимающих поддерживающие дозы ламотриджина и не принимающих индукторы глюкуронизации ламотриджина.
Поддерживающую дозу ламотриджина в большинстве случаев следует повысить в 2 раза. Рекомендуется, чтобы от начала лечения гормональными контрацептивами доза ламотриджина повышалась от 50 до 100 мг/сут еженедельно в соответствии с индивидуальным клиническим ответом на лечение. Увеличение дозы не должно превышать указанный уровень, если только согласно клиническому ответу на лечение такое повышение дозы не будет необходимым.
в) прекращение курса лечения гормональными контрацептивами у пациентов, уже принимающих поддерживающие дозы ламотриджина и не принимающих индукторы глюкуронизации ламотриджина.
Поддерживающую дозу ламотриджина в большинстве случаев необходимо будет снизить до 50%. Рекомендуется суточную дозу ламотриджина снижать постепенно от 50 до100 мг/сут еженедельно (не более 25% общей дозы за неделю) в течение 3 нед, если в соответствии с индивидуальным клиническим ответом на лечение не будет указано иное.
Повторное начало лечения
Когда пациенту, прекратившему терапию, повторно назначается лечение, следует четко установить необходимость повышения поддерживающей дозы, в связи с тем, что существует риск возникновения сыпи из-за высокой начальной дозы и превышения рекомендованной схемы повышения дозы ламотриджина. Чем больше интервал между временем приема предыдущей дозы, тем больше внимания следует уделить режиму повышения дозы до уровня поддерживающей дозы. Когда интервал после прекращения приема ламотриджина превысил в пять раз T_1/2, дозу ламотриджина увеличивают к поддерживающей дозы согласно существующей схеме.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к компонентам препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

для оценки частоты возникновения побочных реакций использовали следующую классификацию: очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до <1/10), нечасто (от ≥1/1000 до <1/100), редко (от ≥1/10 000 до <1/1 000), очень редко (<1/10 000).
Со стороны кожи и подкожных тканей: очень часто — кожная сыпь; редко — синдром Стивенса — Джонсона; очень редко — токсический эпидермальный некролиз.
Вероятность появления сыпи, очевидно, тесно связана с высокими начальными дозами ламотриджина, чрезмерно быстрыми темпами повышения доз и одновременным приемом вальпроата.
У детей риск возникновения тяжелой кожной сыпи выше, чем у взрослых. У детей первые признаки кожной сыпи могут быть ошибочно расценены как признаки инфекции, поэтому врачи должны особое внимание уделять возможности развития побочного действия на препарат у детей, у которых в течение первых 8 нед приема препарата появляются кожная сыпь и лихорадка.
Со стороны крови и лимфы: очень редко — нейтропения, лейкопения, анемия, тромбоцитопения, панцитопения, апластическая анемия, агранулоцитоз, лимфаденопатия.
Гематологические отклонения могут быть как связаны, так и не связаны с синдромом гиперчувствительности.
Со стороны иммунной системы: очень редко — синдром повышенной чувствительности (высокая температура тела, лимфаденопатия, отек лица, нарушения со стороны печени и крови, диссеминированная внутрисосудистая коагуляция (ДВК) и полиорганная недостаточность).
Кожная сыпь может являться составной частью синдрома повышенной чувствительности, протекающего с разной степенью тяжести, иногда с развитием ДВК и полиорганной недостаточности.
Необходимо помнить, что ранние проявления повышенной чувствительности (например высокая температура тела, лимфаденопатия) могут возникать и без сыпи. При наличии этих симптомов необходимо повторно обследовать больного и прекратить лечение Ламотрином, если развитие симптомов нельзя объяснить другой причиной.
Психические нарушения: часто — раздражительность, нечасто — агрессивность, очень редко — тик, галлюцинации и спутанность сознания.
Со стороны нервной системы: очень часто — головная боль, головокружение; часто — нистагм, тремор, сонливость, бессонница; нечасто — атаксия; очень редко — асептический менингит, тревожное возбуждение, потеря равновесия, двигательное расстройство, обострение болезни Паркинсона, экстрапирамидные расстройства, хореоатетоз, учащение судорожных припадков.
Со стороны органа зрения: очень часто — диплопия, снижение остроты зрения; редко — конъюнктивит.
Со стороны ЖКТ: часто — тошнота, рвота, диарея, сухость во рту.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — повышение показателей функциональных печеночных проб, нарушение функции печени, печеночная недостаточность.
Нарушения функции печени обычно связаны с реакциями гиперчувствительности, однако отмечены случаи без видимых признаков гиперчувствительности.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: очень редко — симптомы системной красной волчанки, часто — артралгия, боль в спине.
Общие нарушения: часто — утомляемость.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

если Ламотрин обеспечивает хороший контроль приступов, другие противоэпилептические препараты можно отменить.
При переходе на монотерапию Ламотрином или при дополнительном назначении других противоэпилептических препаратов при лечении Ламотрином необходимо учитывать возможность изменения фармакокинетики ламотриджина.
В течение первых 8 нед от начала лечения ламотриджином может возникать побочная реакция в виде сыпи. В большинстве случаев сыпь умеренная и проходит без лечения, однако сообщалось о возникновении тяжелых кожных реакций, требующих госпитализации и отмены препарата. При появлении сыпи на коже следует немедленно осмотреть пациента (как взрослого, так и ребенка) и отменить прием Ламотрина, если нет доказательств, что кожная сыпь не связана с приемом препарата. Не рекомендуется повторно назначать лечение ламотриджином, если оно было прекращено из-за появления сыпи. При необходимости повторного назначения препарата необходимо оценить ожидаемую пользу от лечения и возможный риск.
С осторожностью следует назначать Ламотрин пациентам, у которых была аллергия или сыпь при применении других антиэпилептических препаратов.
При лечении эпилепсии резкая отмена Ламотрина, как и других противоэпилептических средств, может спровоцировать повышение частоты приступов. За исключением тех случаев, когда состояние пациента требует резкой отмены препарата (например при появлении сыпи), дозу Ламотрина необходимо снижать постепенно, на протяжении как минимум 2 нед.
После резкой отмены препарата у пациентов с биполярными расстройствами не отмечали повышения частоты, степени тяжести или типа побочных реакций. Поэтому таким пациентам прекращать прием препарата можно сразу, без постепенного снижения дозы.
Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет). Изменять дозу нет необходимости. Фармакокинетика ламотриджина в этой возрастной группе не отличается от таковой у пациентов среднего возраста.
Почечная недостаточность. Применять препарат у пациентов с почечной недостаточностью необходимо с осторожностью.
Печеночная недостаточность. Начальная доза, ее повышение и поддерживающая доза должны быть снижены в целом на 50% у пациентов с умеренной и на 75% — с тяжелой печеночной недостаточностью. Повышение доз и поддерживающая доза корригируются в соответствии с клиническим эффектом.
Женщины, принимающие гормональные контрацептивы. Женщины, начинающие принимать гормональные контрацептивы или заканчивающие курс применения пероральных контрацептивов, должны постоянно находиться под наблюдением врача для проведения корригирования поддерживающей дозы ламотриджина. (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Следует обратить внимание на возможность снижения эффективности гормональных контрацептивов при их одновременном применении с ламотриджином. У некоторых пациенток, принимающих пероральные контрацептивы, возможны изменения менструального цикла, о чем они должны своевременно информировать врача.
Клиническое ухудшение и суицидальный риск. У 25–50% пациентов с биполярными расстройствами была хотя бы одна суицидальная попытка, и они могут чувствовать ухудшение симптомов депрессии и/или появление суицидальных намерений и поведения (суицидальность) независимо от того, применяли они препараты для лечения биполярных расстройств, в частности Ламотрин, или нет. Также есть данные, что у больных эпилепсией отмечают незначительное повышение риска суицидальности.
Пациентов, принимающих Ламотрин по поводу биполярных расстройств, необходимо внимательно наблюдать, чтобы не пропустить клиническое ухудшение (включающее появление новых симптомов) или суицидальных явлений, особенно в начале курса лечения или при изменении дозы. У пациентов, в анамнезе которых отмечено суицидальное поведение или подобные мысли, а также у тех, кто демонстрировал в значительной степени суицидальные намерения до начала лечения, риск появления суицидальных мыслей или попыток более высокий, что будет требовать внимательного наблюдения во время лечения.
Пациенты и лица, присматривающие за пациентами, должны быть предупреждены о необходимости информирования в случае ухудшения состояния (включая появление новых симптомов) и/или появления суицидальных намерений/попыток или склонности к самоповреждению для получения своевременной медицинской помощи.
При этом следует оценить ситуацию и внести соответствующие изменения в терапевтический режим с возможным прекращением лечения у пациентов с проявлениями клинического ухудшения (включая появление новых симптомов) и/или при появлении суицидальных намерений/поведения, особенно если эти симптомы тяжелые, возникли внезапно и не являются уже существующими симптомами.
Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с наследственной непереносимостью галактозы применять Ламотрин не рекомендуется.
Период беременности и кормления грудью. Информация о безопасности применения Ламотрина в период беременности недостаточна, при назначении препарата в период беременности необходимо оценить ожидаемую пользу для матери и возможный риск для плода.
Информация о безопасности применения Ламотрина в период кормления грудью ограничена.
Предварительные данные показывают, что ламотриджин проникает в грудное молоко в концентрации, достигающей 40–60% его концентрации в плазме крови. У некоторых детей грудного возраста, матери которых получали ламотриджин, его уровень в сыворотке крови достигал такового, при котором возможен фармакологический эффект. Потому польза от кормления грудью должна быть сопоставлена с возможным риском возникновения побочного действия у ребенка.
Дети. Не применяют у детей в возрасте до 2 лет.
У детей, которым диагноз эпилепсии установлен впервые, начинать лечение с монотерапии Ламотрином не рекомендуется.
Ламотрин можно применять для лечения детей только в том случае, если рекомендованные дозы будут кратны выпускаемым дозам таблеток. При этом они не должны превышать доз, рассчитанных на массу тела больных детей.
Ламотрин не назначают детям и подросткам с биполярными расстройствами в возрасте до 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. В период лечения Ламотрином возможны головокружение и диплопия. Пациентам рекомендуется проконсультироваться с врачом относительно возможности управлять транспортными средствами и работать с механизмами на фоне приема Ламотрина, поскольку реакция на лечение противосудорожными препаратами характеризуется индивидуальными различиями.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

отсутствуют достоверные доказательства того, что ламотриджин может вызывать клинически значимую стимуляцию или угнетение окислительных ферментов печени, участвующих в метаболизме лекарственных средств. Ламотриджин может индуцировать собственный метаболизм, однако этот эффект умеренный и не имеет значительных клинических последствий.
Вальпроат, угнетающий микросомальные ферменты печени, замедляет метаболизм ламотриджина и увеличивает его T_1/2 приблизительно в 2 раза.
Противоэпилептические препараты (фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примидон), индуцирующие микросомальные ферменты печени, ускоряют метаболизм ламотриджина.
Есть сообщения о побочных явлениях со стороны ЦНС (головокружение, атаксия, диплопия, уменьшение остроты зрения и тошнота) у пациентов, принимавших карбамазепин одновременно с ламотригином. Эти явления обычно исчезают при снижении дозы карбамазепина. Похожие эффекты проявились при исследовании ламотриджина и окскарбазепина.
Противоэпилептические средства (окскарбазепин, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалин, топирамат, зонизамид), которые не угнетают и не индуцируют печеночные ферменты, не влияют на фармакокинетику ламотриджина.
Хотя описаны случаи изменения концентрации других противоэпилептических препаратов в плазме крови, контрольные исследования показали, что ламотриджин не влияет на концентрацию сопутствующих противоэпилептических средств в плазме крови. Результаты исследований in vitro показали, что ламотриджин не влияет на связывание других противоэпилептических препаратов с белками сыворотки крови.
При одновременном применении ламотриджина и глюконата лития фармакокинетика лития не изменялась.
Применение многократных пероральных доз бупропиона не имели статистически значимого влияния на фармакокинетику ламотриджина, при исследовании отмечали только слабое повышение уровня глюкуронида ламотриджина.
По данным исследований, оланзапин уменьшал АUС и снижал C_max ламотриджина в среднем на 24 и 20% соответственно. Такой выраженный эффект в клинической практике отмечают редко. Многоразовые пероральные дозы ламотриджина не оказывали клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона. При применении рисперидона с ламотриджином сообщалось о возникновении сонливости.
Ламотриджин не влияет на фармакокинетику оланзапина.
Результаты экспериментов in vitro показали, что на формирование первичного метаболита ламотриджина N-глюкуронида в минимальной степени оказывает влияние амитриптиллин, бупропион, хлоназепам, флуоксетин, галоперидол или лоразепам. По данным изучения метаболизма буфуралола в микросомах печени человека можно определить, что ламотриджин не снижает клиренс препаратов, метаболизирующихся главным образом с помощью CYP 2D6. Анализ результатов in vitro экспериментов дает возможность утверждать, что на клиренс ламотриджина не могут повлиять клозапин, фенелзин, рисперидон, серталин или тразодон.
Имеются данные, что комбинация этинилэстрадиол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг увеличивает выведение ламотриджина приблизительно в 2 раза, что снижает уровень последнего и может наблюдаться постепенное временное повышение уровня ламотриджина во время недельного перерыва приема контрацептивов.
Ламотриджин не изменяет концентрации этинилэстрадиола и незначительно снижает концентрацию левоноргестрела в плазме крови после приема пероральных контрацептивов. Влияние этих изменений на овуляцию яичников не известно.
Рифампицин влияет на уровень выведения (увеличивает) и T_1/2 (уменьшает) ламотриджина вследствие индукции печеночных ферментов, ответственных за глюкуронизацию. По данным исследования, лопинавир/ритонавир приблизительно в 2 раза снижают плазменную концентрацию ламотриджина путем индукции глюкуронизации. У пациентов, получающих сопутствующую терапию рифампицином, лопинавиром/ритонавиром, следует применять режим лечения, рекомендованный для сопутствующего применения ламотриджина с соответствующими индукторами глюкуронизации.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

есть сообщения о случаях острой передозировки при приеме доз, в 10–20 раз превышающих максимальные терапевтические.
Симптомы: головокружение, головная боль, сонливость, рвота, атаксия, нистагм, нарушение сознания, кома.
Лечение: для уменьшения всасывания препарата следует промыть желудок и дать больному энтеросорбенты. Пациента необходимо госпитализировать в отделение интенсивной терапии для проведения соответствующей симптоматической и поддерживающей терапии.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.