Ластинем - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАСТІНЕМ

(LASTINEM)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до коричнюватого кольору;

склад: 1 флакон містить іміпенему 500 мг та циластатину натрію еквівалентного циластатину  500 мг або іміпенему 1000 мг та циластатину натрію еквівалентного циластатину 1000 мг;

допоміжні речовини: натрію бікарбонат.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Карбапенеми. Іміпенем та інгібітор фермента. Код АТС J01D H51.

Фармакологічні властивості. Ластінем – антибіотик широкого спектра дії, що складається з двох компонентів.

Іміпенем – похідне тієнаміцину – є першим представником нового класу бета-лактамних антибіотиків - карбапенемів.

Іміпенем інгібує синтез клітинної стінки бактерій і виявляє бактерицидну дію відносно широкого спектру грам позитивних і грам негативних патогенних мікро організмів, аеробів і анаеробів. Іміпенем також активний щодо тих грам позитивних видів мікро організмів, на які діють тільки бета-лактамні антибіотики вузького спектру дії.

Циластатин натрію – специфічний фермент, який інгібує метаболізм іміпенему в нирках і значно збільшує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах.

Спектр дії препарату включає Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis і Bacteroides fragilis, патогенних мікро організмів, зазвичай стійких до інших антибіотиків.

Протимікробний спектр препарату включає фактично всі клінічно значущі патогенні мікро організми. In vitro Ластінем активний відносно грам негативних аеробів: Achromobacter spp., Acinetobacter spp. (раніше Mima - Herellea), Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp. (в т. ч. Citrobacter diversus, Citrobacter freundii), Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т. ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують b-лактамази), Haemophilus ducreyi, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella spp. (в т. ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella ozaenae), Moraxella spp., Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Proteus spp. (в т. ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Plesiomonas shigelloides, Providencia spp. (в т. ч. Providencia rettgeri /раніше Proteus rettgeri/, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т. ч. Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri),  Burkholderia pseudomallei (раніше Pseudomonas pseudomallei), Salmonella spp. (в т. ч. Salmonella typhi), Serratia spp. (в т. ч. Serratia proteamaculans /раніше Serratia liquefaciens/, Serratia marcescens), Shigella spp., Yersinia spp. (в т. ч. Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis); аеробних грам позитивних бактерій: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp., Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp. групи B (в т. ч. Streptococcus agalactiae), Streptococcus spp. групи C, G, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans (включаючи гемолітичні штами альфа і гама); анаеробних грам негативних бактерій: Bacteroides spp., Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus, Bilophila wadsworthia, Fusobacterium spp., Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Porphyromonas asaccharolytica (раніше Bacteroides asaccharolytica), Prevotella bivia (раніше Bacteroides bivius), Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens), Prevotella intermedia (раніше Bacteroides intermedius), Prevotella melaninogenica (раніше Bacteroides melaninogenicus), Veillonella spp.; анаеробних грам позитивних бактерій: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium spp. (в т. ч. Clostridium perfringens), Eubacterium spp., Lactobaccilus spp., Mobilincus spp., Microaerophilic streptococcus, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (включаючи Propionibacterium acnes); інші: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.

До Ластінему стійкі Stenotrophomonas maltophilia (раніше Xanthomonas maltophilia) і деякі штами Burkholderia cepacia (раніше Pseudomonas cepacia), а також Enterococcus faecium і стійкі до метициліну стафілококи.

Тести in vitro показують, що Ластінем діє синергічно з антибіотиками групи аміноглікозидів проти деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Ефективність Ластінему проти такого широкого спектру патогенних мікро організмів зумовлює його застосування при лікуванні полі мікробних і змішаних аеробних/анаеробних інфекцій, а також для первинної терапії до визначення бактерійних збудників хвороби.

Фармакокінетика. Дані про фармакокінетику препарату Ластінем відсутні.

Показання для застосування. Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікро організмами:

• інфекції нижніх відділів дихальних шляхів;

• інфекції органів черевної порожнини;

• гінекологічні інфекції;

• септицемія;

• інфекції сечостатевої системи;

• інфекції кісток і суглобів;

• інфекції шкіри і м’яких тканин;

• інфекційний ендокардит;

• змішані інфекції (в т. ч. спричинені Bacteroides fragilis).

Профілактика після операційних інфекцій.

Спосіб застосування та дози. Середня добова доза Ластінему визначається залежно від ступеня тяжкості інфекції і розподіляється на декілька рівних прийомів з урахуванням ступеня чутливості мікро організмів, функції нирок і маси тіла.

Приведені нижче дози вказані на кількість іміпенему, розрахованого на масу тіла 70 кг і нормальну функцію нирок. Для хворих з меншою масою тіла і кліренсом креатині ну (КК)   <=70 мл/хв/1,73 м² слід пропорційно зменшити дозу.

Для дорослих середня терапевтична доза при внутрішньо венній інфузії складає 1–2 г/добу (у перерахунку на іміпенем), розділена на 3–4 інфузії. Максимальна добова доза складає 4 г або  50 мг/кг маси тіла залежно від того, що менше. Проте хворі з муковісцидозом з нормальною функцією нирок пройшли курс лікування Ластінемом в дозах до 90 мг/кг/добу в декілька введень, при цьому загальна доза не перевищувала 4 г/добу.

У таблиці 1 вказані рекомендовані дози іміпенему для внутрішньо венної інфузії залежно від ступеня тяжкості інфекції.

Таблиця 1

Ластінем в дозах <=500 мг слід вводити внутрішньо венно протягом 20–30 хв., в дозах більше 500 мг – протягом 40–60 хв. Хворим, у яких спостерігається нудота під час вливання, слід зменшити швидкість введення.

Для профілактики після операційних інфекцій препарат слід вводити внутрішньо венно в дозі 1 г при вступній анестезії і в дозі 1 г через 3 год. У разі хірургічного втручання з високим ступенем ризику (наприклад, операція на товстій кишці) слід вводити додатково по 500 мг через 8 і 16 год. після початку наркозу.

Дози іміпенему для внутрішньо венної інфузії хворим з порушенням функції нирок і масою тіла >=70 кг надані в таблиці 2.

Таблиця 2

* - див. Таблицю 1.

Ластінем не слід застосовувати у пацієнтів з КК менше 5 мл/хв/1,73 м², за винятком випадків, коли призначено проведення гемодіалізу кожні 48 год. Як іміпенем, так і циластатин виводяться з кровообігу під час гемодіалізу. Ластінем слід призначити після сеансу гемодіалізу і через 12-годинні інтервали з моменту завершення процедури. В даний час немає достатніх даних для того, щоб дати рекомендації по застосуванню Ластінему у хворих, що знаходяться на перитонеальному діалізі.

Лікування: дози для дітей (3 місяці і старші)

Для дітей рекомендується така схема дозування:

- діти з масою тіла більше 40 кг повинні отримувати дорослі дози;

- діти з масою тіла менше 40 кг повинні отримувати 15 мг/кг з 6-годинними проміжками часу.

Більші дози (до 90 мг/кг/день у дітей старшого віку дітей) застосовувались у пацієнтів з муковісцидозом.

Загальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Недостатня кількість клінічних даних не дозволяє рекомендувати застосування препарату у дітей віком менше 3 місяців, або у дітей з порушенням функції нирок (креатинін сироватки > 2 мг/дл).

Ластінем не рекомендується застосовувати для лікування менінгіту. При виникненні підозри на менінгіт слід призначати відповідні антибіотики.

Ластінем може застосовуватися для лікування сепсису у дітей за умови відсутності у них підозри на менінгіт.

Приготування розчину для внутрішньо венної інфузії

У флакон з порошком, що містить 500 мг іміпенему, слід додати 100 мл розчинника. У флакон з порошком, що містить 1000 мг іміпенему, слід додати 200 мл розчинника. Як розчинник можна використовувати: ізотонічний розчин натрію хлориду; 5% водний розчин глюкози; 10% водний розчин глюкози; 5% розчин глюкози і 0,9% натрію хлориду; 5% розчин глюкози і 0,45% натрію хлориду; 5% розчин глюкози і 0,225% натрію хлориду; 5% розчин глюкози і 0,15% калію хлориду; 5% і 10% розчин манітолу. Отриманий розчин (концентрація іміпенему 5 мг/мл) необхідно струшувати до утворення прозорої рідини. Відмінності забарвлення розчину від жовто-коричневого до безбарвного не впливають на активність препарату.

Для приготування розчину Ластінему не застосовують розчинники, що містять сіль молочної кислоти (лактат).

Побічна дія. Місцеві реакції: еритема, біль та інфільтрати в місці введення препарату, тромбофлебіт.
Алергічні реакції: висипання, свербіж, кропив’янка, гарячка, анафілактичні реакції, мультиформна еритема, ангіо невротичний набряк; рідко – ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея; помірне підвищення активності трансаміназ, білірубіну і/або сироваткової лужної фосфатази, забарвлення зубів; рідко – псевдомембранозний коліт, гепатит.

З боку лабораторних показників: еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія (включаючи агранулоцит оз), тромбоцит опенія, тромбоцит оз, зниження рівня гемоглобіну. В деяких випадках спостерігався прямий позитивний тест Кумбса.

З боку сечовидільної системи: спостерігалося зростання сироваткового креатині ну і рівня азоту сечовини; рідко – олігурія/анурія, поліурія, гостра ниркова недостатність. Спостерігалися випадки зміни кольору сечі (це явище безпечне і його не слід плутати з гематурією).
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: при призначенні Ластінему (як і при лікуванні іншими бета-лактам ними антибіотиками) описані випадки міоклонії, психічних порушень, включаючи галюцинації, сплутаність свідомості, епілептичні припадки, парестезії, порушення смаку.
Ластінем зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти рідко вимагають припинення терапії і зазвичай є помірними і скороминущими; тяжкі побічні ефекти спостерігаються рідко.

Протипоказання.  Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату. Менінгіт.

Передозування. В даний час про випадки передозування препарату Ластінем не повідомлялося.

Особливості застосування. Є деякі клінічні і лабораторні дані про часткову перехресну алергію при застосуванні Ластінему та інших бета-лактамних антибіотиків, пеніциліні в і цефалоспоринів. Повідомлялося про тяжкі реакції (включаючи анафілаксію) при використанні більшості антибіотиків групи бета-лактамів.

Перед початком терапії Ластінемом повинен бути зібраний ретельний анамнез на предмет попередніх алергічних реакцій на бета-лактамні антибіотики. Якщо в процесі лікування виникає алергічна реакція, препарат слід відмінити і призначити відповідну терапію.
Псевдомембранозний коліт був описаний як ускладнення при лікуванні практично всіма антибіотиками; його тяжкість може варіювати від легких форм до тяжких і загрозливих життю станів. Тому особам, що мають в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо коліт, Ластінем слід призначати з обережністю. Особливо важливо розглядати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у випадках, коли на тлі лікування антибіотиками з’являється діарея. Всі можливі варіанти повинні бути розглянуті і в тих випадках, коли первинною причиною пов’язаного з лікуванням антибіотиками коліту є токсини, продуковані Clostridium difficile. Необхідно брати до уваги й інші причини.

Побічні ефекти з боку ЦНС в період прийому Ластінему частіше спостерігалися в тих випадках, коли рекомендовані дози, залежні від функції нирок і маси тіла, були перевищені. Такі ж побічні ефекти описувалися зазвичай у пацієнтів з ураженнями ЦНС (травмами головного мозку або припадками в анамнезі) і/або у пацієнтів групи ризику у зв’язку з порушеннями функції нирок, при яких можливе накопичення препарату. Отже, вкрай необхідне суворе дотримання рекомендованого режиму дозування, особливо у подібних хворих. Терапія проти судомними препаратами повинна зберігатися у хворих зі вказівками на напади судом в анамнезі.
Якщо в процесі терапії виникають центральний тремор, міоклонія або судоми, пацієнти повинні пройти неврологічне обстеження з призначенням проти судомної терапії, якщо вона не була призначена раніше. Якщо симптоми порушення функції ЦНС зберігаються, дози Ластінему необхідно зменшити або препарат слід відмінити.

Хворим, що знаходяться на гемодіалізі, особливо із захворюваннями ЦНС, Ластінем можна призначати тільки в тих випадках, коли передбачувана користь терапії перевищує потенційний ризик посилення ниркової недостатності.

Застосування в педіатрії

Ластінем можна використовувати для лікування дітей з сепсисом. Тривалість терапії не обмежується, якщо немає підозри на наявність менінгіту.

Недостатньо клінічних даних щодо застосування Ластінему у дітей віком молодше 3 місяців та у дітей з порушенням функції нирок (креатинін сироватки > 2 мг/дл).

Ластінем не рекомендовано призначати педіатричним пацієнтам з інфекціями   центральної нервової системи через ризик судомних нападів.

Вагітність і лактація

Безпека застосування Ластінему при вагітності не вивчена. Тому Ластінем призначають тільки у тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Невідомо, чи виділяються активні речовини препарату з материнським молоком. При необхідності застосування Ластінему в період лактації слід припинити годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Розчин Ластінему хімічно несумісний з сіллю молочної кислоти (лактатом), його не слід готувати на основі розчинників, що містять сіль молочної кислоти.

Розчин Ластінему не можна змішувати або додавати до розчинів інших антибіотиків.

Умови та терміни зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°C. Термін придатності – 2 роки.    

Після розведення розчин для внутрішньо венного введення можна зберігати протягом 4 год при кімнатній температурі (не вище 25°C) або протягом 24 год в холодильнику (при температурі 4°C).

Умови відпуску. За рецептом.  

Упаковка. По 1 флакону з порошком у картонній упаковці.

Виробник. ВІНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД.

Адреса. 51-52 Індустріальна площа – І Панчкула -  134109  (Харіана), Індія.

Власник реєстраційного посвідчення. АМЕРІКЕН НОРТОН КОРПОРЕЙШН.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п. р-ра. д/инф. 500 мг + 500 мг фл., № 1

№ UA/8045/01/01 от 31.03.2008 до 31.03.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Антибиотик широкого спектра действия, состоящий из двух действующих веществ.
Имипенем (производное тиенамицина) является первым представителем β-лактамных антибиотиков (карбапенемов). Имипенем ингибирует синтез клеточной стенки бактерий и проявляет бактерицидное действие относительно широкого спектра грамположительных и грамотрицательных патогенных микроорганизмов, аэробов и анаэробов. Имипенем также активен относительно грамположительных бактерий, на которые действуют только β-лактамные антибиотики узкого спектра действия.
Циластатин натрия — специфический фермент, ингибирующий метаболизм имипенема в почках, значительно увеличивает концентрацию неизмененного имипенема в мочевыводящих путях.
Спектр действия препарата: Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis и Bacteroides fragilis, патогенные микроорганизмы, обычно устойчивые к другим антибиотикам.
Противомикробный спектр препарата включает фактически все клинически значимые патогенные микроорганизмы. In vitro Ластинем активен относительно грамотрицательных аэробов: Achromobacter spp., Acinetobacter spp. (раньше Mima — Herellea), Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp. (в т.ч. Citrobacter diversus, Citrobacter freundii), Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в том числе Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазы), Haemophilus ducreyi, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella spp. (в том числе Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella ozaenae), Moraxella spp., Morganella morganii (раньше Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Proteus spp. (в том числе Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Plesiomonas shigelloides, Providencia spp. (в том числе Providencia rettgeri /раньше Proteus rettgeri/, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в том числе Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri), Burkholderia pseudomallei (раньше Pseudomonas pseudomallei), Salmonella spp. (в том числе Salmonella typhi), Serratia spp. (в том числе Serratia proteamaculans /раньше Serratia liquefaciens/, Serratia marcescens), Shigella spp., Yersinia spp. (в том числе Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis); аэробных грамположительных бактерий: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp., Staphylococcus aureus (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp. группы B (в том числе Streptococcus agalactiae), Streptococcus spp. группы C, G, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans (включая гемолитические штаммы α и γ); анаэробных грамотрицательных бактерий: Bacteroides spp., Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus, Bilophila wadsworthia, Fusobacterium spp., Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Porphyromonas asaccharolytica (раньше Bacteroides asaccharolytica), Prevotella bivia (раньше Bacteroides bivius), Prevotella disiens (раньше Bacteroides disiens), Prevotella intermedia (раньше Bacteroides intermedius), Prevotella melaninogenica (раньше Bacteroides melaninogenicus), Veillonella spp.; анаэробных грамположительных бактерий: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium spp. (в том числе Clostridium perfringens), Eubacterium spp., Lactobaccilus spp., Mobilincus spp., Microaerophilic streptococcus, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (включая Propionibacterium acnes); другие: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.
К Ластинему являются стойкими Stenotrophomonas maltophilia (раньше Xanthomonas maltophilia) и некоторые штаммы Burkholderia cepacia (раньше Pseudomonas cepacia), а также Enterococcus faecium и стойкие к метициллину стафилококки.
В опытах in vitro продемонстрировано синергичное действие с антибиотиками группы аминогликозидов против некоторых изолятов Pseudomonas aeruginosa.
Эффективность Ластинема против такого широкого спектра патогенных микроорганизмов предопределяет его применение для лечения полимикробных и смешанных аэробных/анаэробных инфекций, а также для первичной терапии до определения бактериальных возбудителей болезни.
Фармакокинетика. Данные о фармакокинетике препарата Ластинем отсутствуют.

ПОКАЗАНИЯ:

•инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
•инфекции нижних отделов дыхательных путей;
•инфекции органов брюшной полости;
•гинекологические инфекции;
•септицемия;
•инфекции мочеполовой системы;
•инфекции костей и суставов;
•инфекции кожи и мягких тканей;
•инфекционный эндокардит;
•смешанные инфекции (в том числе вызванные Bacteroides fragilis).
Профилактика послеоперационных инфекций.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Взрослые. Средняя суточная доза Ластинема зависит от степени тяжести инфекции и делится на несколько равных частей с учетом степени чувствительности микроорганизмов, функции почек и массы тела.
Приведенные ниже дозы указаны в перерасчете на имипенем, рассчитанный с учетом массы тела 70 кг и нормальной функции почек. Для больных с меньшей массой тела и клиренсом креатинина (КК) ≤70 мл/мин/1,73 м² необходимо пропорционально снизить дозу.
Для взрослых средняя терапевтическая доза при в/в инфузии составляет 1–2 г/сут (в перерасчете на имипенем), разделенная на 3–4 инфузии. Максимальная суточная доза составляет 4 г или 50 мг/кг массы тела (выбирается наименьшее количество препарата для применения). Однако больные муковисцидозом с нормальной функцией почек проходят курс лечения Ластинемом в дозах до 90 мг/кг/сут, дозу делят на несколько введений, при этом общая доза не превышала 4 г/сут.
В таблице 1 указаны рекомендованные дозы имипенема для в/в инфузии в зависимости от степени тяжести инфекции.
Таблица 1

Ластинем в дозе ≤500 мг вводить в/в на протяжении 20–30 мин, в дозе >500 мг — на протяжении 40–60 мин. Для больных, у которых во время инфузии наблюдается тошнота, необходимо снизить скорость введения препарата.
Для профилактики послеоперационных инфекций препарат вводят в/в в дозе 1 г при вводной анестезии и в дозе 1 г через 3 ч. В случае хирургического вмешательства с высокой степенью риска (например резекция толстой кишки) препарат следует вводить дополнительно по 500 мг через 8 и 16 ч после начала наркоза.
Дозы имипенема для в/в инфузии больным с нарушением функции почек и массой тела ≥70 кг предоставлены в таблице 2.
Таблица 2

* — см. Таблицу 1.
Ластинем не следует применять пациентам с КК <5 мл/мин/1,73 м², за исключением случаев, когда назначено проведение гемодиализа каждые 48 ч. Имипенем и циластатин выводятся из организма во время гемодиализа. Назначать Ластинем после гемодиализа и через 12 ч после завершения процедуры. Нет достаточной информации по применению Ластинема для больных, которые находятся на перитонеальном диализе.
Дети (≥3 мес). Для детей рекомендуется схема дозирования:
•детям с массой тела >40 кг назначать взрослые дозы;
•детям с массой тела <40 кг назначать 15 мг/кг, промежуток времени — 6 ч.
Высокие дозы (до 90 мг/кг/сут для детей старшего возраста) применяются для пациентов с муковисцидозом.
Общая суточная доза не должна превышать 2 г.
Препарат не назначают детям в возрасте <3 мес, детям с нарушением функции почек (креатинин сыворотки >2 мг/дл).
Ластинем не рекомендуется применять для лечения менингита. При возникновении подозрения на менингит необходимо назначать соответствующие антибиотики.
Ластинем может применяться для лечения сепсиса у детей при условии отсутствия у них подозрения на менингит.
Приготовление р-ра для в/в инфузии.
Во флакон с препаратом, содержащий 500 мг имипенема, добавить 100 мл растворителя. Растворителями могут быть: 0,9% р-р натрия хлорида; 5% р-р глюкозы; 10% р-р глюкозы; 5% р-р глюкозы и 0,9% натрия хлорида; 5% р-р глюкозы и 0,45% натрия хлорида; 5% р-р глюкозы и 0,225% натрия хлорида; 5% р-р глюкозы и 0,15% калия хлорида; 5 и 10% р-р маннитола. Полученный р-р (концентрация имипенема 5 мг/мл) встряхнуть до образования прозрачной жидкости. Окраска р-ра может варьировать от желто-коричневой до бесцветной, что не влияет на активность препарата.
Для приготавливания р-ра Ластинема не применять растворители, содержащие соль молочной кислоты (лактат).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

индивидуальная гиперчувствительность к любому из компонентов препарата. Менингит.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Местные реакции: эритема, боль и инфильтраты в месте введения препарата, тромбофлебит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, лихорадка, анафилактические реакции, мультиформная эритема, ангионевротический отек; редко — эксфолиативный дерматит, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея; умеренное повышение активности трансаминаз, билирубина и/или сывороточной щелочной фосфатазы, окраска зубов; редко — псевдомембранозный колит, гепатит.
Со стороны лабораторных показателей: эозинофилия, лейкопения, нейтропения (включая агранулоцитоз), тромбоцитопения, тромбоцитоз, снижение уровня гемоглобина. В некоторых случаях наблюдается прямой положительный тест Кумбса.
Со стороны мочевыделительной системы: наблюдается рост сывороточного креатинина и уровня азота мочевины; редко — олигурия/анурия, полиурия, острая почечная недостаточность. Наблюдались случаи изменения цвета мочи (явление безопасное, не путать с гематурией).
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: при назначении Ластинема (как и во время лечения другими β-лактамными антибиотиками) наблюдались случаи миоклонии, психических нарушений, включая галлюцинации, спутанность сознания, эпилептические припадки, парестезии, дисгевзия (нарушение вкуса).
Ластинем обычно переносится хорошо. Побочные эффекты редко требуют прекращения терапии и обычно являются умеренными и кратковременными; тяжелые формы побочных эффектов наблюдаются редко.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

существуют клинические и лабораторные данные о частичной перекрестной аллергии во время лечения Ластинемом и другими β-лактамными антибиотиками, пенициллинами и цефалоспоринами. Имеется информация о тяжелых реакциях (включая анафилаксию) во время использования большинства антибиотиков группы β-лактамов.
До начала терапии Ластинемом необходимо собрать тщательный анамнез о предыдущих аллергических реакциях на β-лактамные антибиотики. Если в процессе лечения возникает аллергическая реакция, препарат нужно отменить и назначить соответствующую терапию.
Псевдомембранозный колит — это осложнение во время терапии практически всеми антибиотиками; его тяжесть может варьировать от легких форм до тяжелых и угрожающих жизни состояний. Поэтому больным, имеющим в анамнезе заболевания ЖКТ, особенно колит, назначать Ластинем с осторожностью. Особенно важно рассматривать возможность развития псевдомембранозного колита в случаях, когда на фоне лечения антибиотиками появляется диарея. Рассмотреть все варианты и даже те случаи, когда первичной причиной, связанной с лечением антибиотиками колита являются токсины, продуцированные Clostridium difficile. Принимать во внимание и другие причины.
Побочные эффекты со стороны ЦНС во время лечения Ластинемом чаще наблюдались в тех случаях, когда рекомендованная доза, зависимая от функции почек и массы тела, была превышена. Такие же побочные эффекты проявлялись у пациентов с поражениями ЦНС (травмами головного мозга или припадками в анамнезе) и/или у пациентов группы риска в связи с нарушениями функции почек, при которых возможно накопление препарата. Необходим строгий контроль режима дозирования, особенно для подобных больных. Терапию противосудорожными препаратами для больных с судорожными приступами в анамнезе необходимо продолжать.
Если в процессе терапии возникают центральный тремор, миоклония или судороги, пациенты должны пройти неврологическое обследование с назначением противосудорожной терапии, если раньше не было соответствующих назначений. Если симптомы нарушения функции ЦНС сохраняются, дозу Ластинема надо уменьшить или отменить препарат.
Больным, находящимся на гемодиализе, особенно с заболеваниями ЦНС, Ластинем назначать в тех случаях, когда польза терапии превышает потенциальный риск усиления почечной недостаточности.
Дети. Ластинем можно использовать для лечения детей с сепсисом. Продолжительность терапии не ограничивается, если нет подозрения на наличие менингита.
Недостаточно клинических данных по применению Ластинема детям в возрасте <3 мес и детям с нарушением функции почек (креатинин сыворотки >2 мг/дл).
Ластинем не рекомендовано назначать детям с инфекциями ЦНС в связи с повышенным риском развития судорожных припадков.
Период беременности и кормления грудью. Безопасность применения Ластинема во время беременности не изучена. Поэтому Ластинем назначают только в тех случаях, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Информация о поступлении активных действующих веществ препарата в грудное молоко отсутствует. При необходимости применения Ластинема в период кормления грудью кормление следует прекратить.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

р-р Ластинема химически несовместим с солью молочной кислоты (лактатом), его не следует готовить, используя растворитель, содержащий соль молочной кислоты.
Р-р Ластинема не смешивать, не добавлять к р-рам других антибиотиков.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

о случаях передозировки препаратом Ластинем не сообщалось.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25° C. После разведения р-р препарата хранить на протяжении 4 ч при комнатной температуре (не выше 25° C) или на протяжении 24 ч в холодильнике (при температуре 4 °C).