Лекоптин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛЕКОПТИН®

(LEKOPTIN)

Склад:

діюча речовина: verapamil;  

1 таблетка містить   верапамілу гідро хлориду 40 мг або 80 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 40 мг: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, крохмаль картопляний, натрію кроскармелоза, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон, натрію кармелоза, сахароза, полісорбат 80, кальцію карбонат, барвник хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (E 171), капол 600;

таблетки по 80 мг: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна,   натрію кроскармелоза, тальк, кремію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон, натрію кармелоза, сахароза, полісорбат 80, кальцію карбонат, барвник хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (E 171), капол 600.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті   оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну. Верапаміл.

Код АТС   С 08D A01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ішемічна хвороба серця, включаючи стабільну стенокардію напруження, вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принц метала).

Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь (за винятком синдрому Вольфа – Паркінсона - Уайта (WPW).

Артеріальна гіпертензія.

Протипоказання.  

Підвищена чутливість до верапамілу або до будь-якого компонента препарату. Кардіогенний шок; гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія, артеріальна гіпотензія,   недостатність лівого шлуночка), тяжкі порушення провідності (атріовентрикулярна блокада II і III ступенів), синдром слабкості синусового вузла (якщо не імплантований штучний водій ритму), синоатріальна блокада, декомпенсована серцева недостатність, мерехтіння/тріпотіння передсердь із супутнім синдромом WPW (підвищений ризик виникнення шлуночкової тахікардії). Під час лікування верапамілом не застосовувати одночасно внутрішньо венно бета-блокатори (за виключенням інтенсивної терапії).

Спосіб застосування та дози.

Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта залежно від ступеня тяжкості захворювання; багаторічний клінічний досвід показав, що середня добова   доза для всіх показань становить від 240 до 360 мг. При тривалому лікуванні максимальна добова доза не повинна перевищувати 480 мг. Таблетки слід приймати не розсмоктуючи та не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води, в жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час або відразу після їди.

Ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія.

Рекомендована доза становить 240 - 360 мг   на добу, розділених на 3 - 4 разові дози.

Максимальна добова доза – 480 мг.

Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь.

Рекомендована доза становить  240 - 480 мг на добу, розділених на 3 - 4 разові дози.

Діти (тільки при   порушеннях серцевого ритму):

до 6 років: рекомендована доза становить  80 - 120 мг на добу, розподілених на 2 - 3 разові дози;

від  6 до 14 років: рекомендована доза становить 80 - 360 мг на добу,   розподілених на 2 - 4 разові дози.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії верапамілу гідро хлориду при застосуванні   звичайної дози для дорослих, тому можливе зниження дози.

Пацієнти з порушенням   функції печінки.

У пацієнтів з обмеженою функцією печінки в залежності від ступеню тяжкості захворювання дія верапамілу гідро хлориду посилюється та подовжується через уповільнення його метаболізму. Тому в таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та починати з малих доз (наприклад, для хворих з обмеженою функцією печінки початкова доза може бути знижена до 40 мг  2 - 3 рази на добу, відповідно 80 - 120 мг на добу).

Не приймати препарат в лежачому положенні.

Препарат можна   застосовувати хворим зі стенокардією після перенесеного інфаркту міокарда тільки через 7 днів після гострого приступу.

Після тривалої терапії препарат слід відміняти поступово.

Побічні реакції.

Частота   побічних реакцій визначається таким чином: дуже поширені (> 1/10), поширені (> 1/100, < 1/10); непоширені (> 1/1000, < 1/100), рідко поширені (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10000).

Метаболізм і порушення харчування: непоширені – зниження переносимості глюкози.

Психічні розлади: поширені – втомлюваність, нервозність.

З боку нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, парестезія, нейропатія, тремор, підвищена пітливість; дуже рідко поширені – екстра пірамідні симптоми (синдром Паркінсона, хореоатетоз, дистонічні синдроми). Іноді повідомлялось про тетрапарез, асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути обумовлене проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар’єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4 та P-gp.

З боку серцево-судинної системи: поширені – розвиток або загострення серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія та/або ортостатичні реакції, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада І ступеня, периферичні набряки, припливи, почервоніння шкіри, відчуття жару; непоширені – тахікардія, атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня або брадиаритмія з фібриляцією передсердь; дуже рідко поширені – зупинка синусового вузла, асистолія.

З боку дихальної   системи: непоширені – бронхоспазм.  

З боку органа слуху: непоширені – дзвін у вухах.

З боку травного тракту: дуже поширені – нудота, метеоризм, запор; непоширені – блювання; дуже рідко поширені – ілеус (непрохідність кишечнику), гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча), яка минала після відміни препарату, біль, дискомфорт в животі.

З боку печінки: непоширені – гепатит, можливо індукований алергією, з оборотним збільшенням активності печінкових ферментів, транзиторне підвищення рівнів трансаміназ та/або лужної фосфатази.

З боку шкіри: поширені – алергічні реакції (еритема, свербіж, кропив’янка, макулопапілярна екзантема та еритромелалгія, набряк шкіри); рідко поширені – пурпура; дуже рідко поширені – ангіо невротичний набряк, периферичні набряки, як наслідок місцевого розширення артеріол, синдром Стівенса-Джонсона, фото сенсибілізація, бронхоспазм, алопеція.

З боку опорно-рухового апарату: рідко поширені – міалгія, артралгія, міастенія; дуже рідко поширені – загострення злоякісної   міастенії, синдром Ламберта-Ітона і прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена.

З боку репродуктивної системи: непоширені – імпотенція, зменшення толерантності до глюкози; рідко поширені – гінекомастія при довготривалій терапії у пацієнтів літнього і старечого віку, яка минала після відміни препарату; дуже рідко поширені – збільшення   концентрації пролактину, галакторея.

Передозування.

Симптоми отруєння при передозуванні верапамілом залежать від кількості прийнятого препарату, часу, коли були вжиті детоксикацій ні заходи, та віку пацієнта.

Симптоми: значне зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму (наприклад, пограничні ритми з атріовентрикулярною дисоціацією та атріовентрикулярною блокадою високого ступеня), які можуть призвести до шоку та зупинки серця.

Запаморочення аж до коматозного стану, гіперглікемія, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок з набряком легенів, порушення функції нирок та конвульсії.

Лікування: терапевтичні заходи спрямовані на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

Загальні заходи: промивання шлунка рекомендується навіть у разі, якщо минуло більше 12 годин з моменту прийому препарату і моторика травного тракту не визначається (відсутність кишкових шумів). Загальні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардіостимуляцію.

Гемодіаліз не показаний. Гемофільтрація та, можливо, плазмофорез можуть бути корисними (антагоністи кальцію добре зв’язуються з білками плазми).

Особливі заходи: усунення кардіодепресивних впливів, гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньо венно вводять 10 - 20 мл 10 %   розчину глюконату кальцію (2,25 - 4,5 ммоль). За необхідності можна повторити введення або провести додаткову крапельну інфузію (наприклад, 5 ммоль/год).

При атріовентрикулярній блокаді  II і III ступеня, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовують атропін, ізопротеренол, орципреналін або   кардіостимуляцію.

У випадку артеріальної гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилятації застосовують допамін (до 25 мкг/кг за хв), добутамін (до 15 мкг/кг за хв), або   норадреналін. Концентрації кальцію у сироватці повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими за норму. У зв’язку з вазодилятацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рингера або фізіологічний розчин).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід приймати в І та ІІ триместрах вагітності. Прийом в ІІІ триместрі вагітності можливий   у разі, коли очікувана користь перевищує можливий ризик для матері і плода. Верапаміл не слід приймати в період лактації, оскільки він проникає в материнське молоко.

Діти.

Застосовують дітям   тільки при   порушеннях серцевого ритму з 3 років у даній лікарській формі.

Особливості застосування.

При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), брадикардією (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину), з фібриляцією/тріпотінням передсердь та супутнім синдромом WPW (ризик виникнення шлуночкової тахікардії), печінковою недостатністю, порушеннями нервово-м’язової провідності (міастенія, синдром Ламберта-Ітона, прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена).

Під час застосування препарату слід уникати страв та напоїв з грейпфрутом, оскільки це може підвищити рівень верапамілу гідро хлориду в плазмі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими   механізмами.

Враховуючи можливість впливу препарату на швидкість психомоторних реакцій, рекомендована обережність при призначенні верапамілу особам, які керують авто транспортом і працюють з потенційно небезпечними механізмами. Необхідно враховувати можливість індивідуальних реакцій при одночасному прийомі алкоголю чи зміні дозування верапамілу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Верапаміл є субстратом та інгібітором цитохрому Р 450 3А 4. При одночасному прийомі симвастатину, який метаболізується за участі цитохрому Р 450 3А 4, верапаміл може підвищувати рівень симвастатину в крові і тим самим підвищувати ризик токсичного ураження м’язів. Дозування симвастатину має бути відповідно узгодженим.

Анти аритмічні засоби, бета-блокатори, засоби для інгаляційного наркозу:

Взаємне посилення кардіоваскулярної дії (атріовентрикулярна блокада високого ступеня, зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску).

Під час лікування препаратом не застосовувати одночасно внутрішньо венно бета-блокатори (за винятком інтенсивної терапії)

Гіпотензивні засоби, діуретики (сечогінні препарати), вазодилататори (судинорозширюючі засоби): посилення гіпотензивного ефекту.

Празозин, теразозин: додатковий гіпотензивний ефект.

Сульфіпіразон: зниження гіпотензивного ефекту.

Противірусні засоби: плазмові концентрації верапамілу можуть зростати. Призначають з обережністю, або може бути необхідним зниження дози верапамілу.  

Імунологічні препарати (циклоспорин, еверолімус, сіролімус, такролімус): можливе збільшення концентрацій цих препаратів.

Дигоксин: підвищення рівня дигоксину в плазмі, спричинене пониженим нирковим виведенням (слід звертати ретельну увагу на симптоми передозування дигоксином та при необхідності зменшити дозу глікозиду після визначення його рівня   в плазмі).

Циметидин: зниження кліренсу верапамілу.

Хінідин: можливе посилене зниження артеріального тиску, у хворих з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією можлива поява набряку легенів, підвищення рівня хінідину в плазмі.

Карбамазепін: посилення дії карбамазепіну, підвищення нейротоксичних побічних ефектів – диплопія, головний біль, атаксія, запаморочення.

Фенобарбітал: підвищується кліренс верапамілу.

Літій: послаблення дії літію, підвищення нейротоксичності.

Антидіабетичні препарати (глібурід):  підвищується Сmax глібуріду приблизно на 28%.

Рифампіцин: посилення гіпотензивного ефекту

Еритроміцин, телітроміцин: можливе підвищення рівнів верапамілу.

Колхіцин: комбіноване призначення з верапамілом не рекомендоване через збільшену експозицію колхіцину.

Алмотриптан: підвищується концентрація верапамілу.

М’язові релаксанти: можливе посилення дії через верапамілу гідро хлорид.

Ацетил саліцилова кислота: посилена кровоточивість.

Доксорубіцин: при одночасному застосуванні перорально доксорубіцину та верапамілу підвищується біодоступність та максимальний рівень доксорубіцину в плазмі у хворих з дрібноклітинним раком легенів.

Етанол: затримується розпад етанолу та підвищується його рівень в плазмі, тим самим верапаміл посилює дію алкоголю.  

Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (симвастатин, аторвастатин, лов астатин): лікування цими препаратами у пацієнтів, які приймають верапаміл, повинно починатись з найнижчих можливих доз. Якщо пацієнту, який вже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітору   ГМГ-КоА редуктази, слід врахувати необхідне зниження дози статинів і підібрати дозування відповідно концентрації холестерину в плазмі крові.

Звіробій продирявлений: зменшується концентрація верапамілу в плазмі.

Слід звернути увагу на нижченаведені взаємодії.

Інші інгібітори цитохрому Р₄₅₀ ізоензиму 3А 4, як, наприклад азол-фунгістатики (наприклад, клотримазол або кетоконазол), протеїнові інгібітори  (наприклад, ритонавір або індинавір), макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин) та циметидин: підвищення рівня верапамілу гідро хлориду   та/або рівнів цих лікарських   засобів в плазмі.

Індуктори цитохрому Р₄₅₀ ізоензиму 3А 4, як, наприклад, фенітоїн, рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін: зниження рівня верапамілу гідро хлориду в плазмі та послаблення його дії.

Субстрати цитохрому Р₄₅₀ ізоензиму 3А 4, наприклад, анти аритмічні засоби (аміодарон або хінідин), статини (лов астатин або аторвастатин), мідазолам, циклоспорин, теофілін, празозин: підвищення рівня цих лікарських засобів в плазмі.

Грейпфрутовий сік при одночасному вживанні підвищує рівень верапамілу в плазмі.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Верапамілу гідро хлорид блокує трансмембранний потік іонів кальцію в клітини серця та гладких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму в клітинах міокарда та за рахунок зменшення пост навантаження.

Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і   спазм коронарних артерій знімається. Ці властивості визначають анти ішемічну та антиангінальну ефективність препарату при всіх формах ішемічної хвороби серця.

Антигіпертензивна ефективність препарату зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень як рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається.

Препарат має виражену анти аритмічну дію, особливо при над шлуночкові й аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується.

Фармакокінетика. Верапаміл швидко та майже повністю всмоктується в тонкому кишечнику. Ступінь всмоктування становить 80 - 90 %. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 - 2 години після прийому дози. Період напів виведення становить від 3 до 7 годин.   Зв’язування з білками плазми становить 90 %. Верапаміл майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Серед цих метаболітів тільки норверапаміл   фармакологічно активний.

Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному нирками; лише 3 - 4 %   виводяться у незміненому вигляді. 50 % введеної дози виводиться протягом 24 годин, 70 % виводиться протягом 5 днів. До 16 % препарату виводиться з фекаліями. Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей із здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Період напів виведення збільшується у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об’єму розподілення.

Середня абсолютна біодоступність у здорових суб’єктів після одноразового прийому препарату становить 22 %, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 1,5 - 2 рази після багаторазового прийому.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.

Термін придатності.  

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати   при температурі не вище 25 °С в сухому, захищеному від світла місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.  

Таблетки по 40 мг: по 25 таблеток у блістері; по 2 (2 × 25) блістери в картонній коробці.

Таблетки по 80 мг: по 10 таблеток у блістері; по 5 (5 ×10) блістерів у   картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лек фармацевтична компанія д. д., Словенія, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

1526 Любляна, Веровшкова 57, Словенія.

ЛЕКОПТИН ® (ВЕРАПАМИЛ) LEKOPTIN ® (VERAPAMIL)
таблетки 40 мг, 80 мг и 120 мг
таблетки ретард 240 мг
раствор для инъекций 5 мг в ампулах 2 мл

СОСТАВ
Каждая таблетка мите содержит 40 мг верапамила в форме гидрохлорида.
Каждая таблетка содержит 80 мг или 120 мг верапамила в форме гидрохлорида.
Каждая таблетка ретард содержит 240 мг верапамила в форме гидрохлорида.
Каждая ампула 2 мл содержит 5 мг верапамила в форме гидрохлорида.

ДЕЙСТВИЕ
Лекоптин ® представляет собой блокатор медленных кальциевых каналов. Ингибирует проникновение ионов кальция из межклеточного пространства через клеточные мембраны в проводящие и сократительные волокна миокарда и клетки гладкой мускулатуры кровеносных сосудов, без изменения концентрации ионов кальция в крови.
Верапамил вызывает дилатацию коронарных артерий и артериол в нормальных и ишемизированных участках сердечной мышцы; ингибирует спазм коронарных сосудов, таким образом, улучшается кровоснабжение сердечной мышцы. Влиянием на поток ионов кальция уменьшается сократимость сердечной мышцы. Блокада переноса кальция через клеточные мембраны приводит к уменьшению частоты сердечных сокращений и уменьшению общего периферического сопротивления сосудов. Таким образом, уменьшается нагрузка на сердечную мышцу, увеличивается кровоснабжение сердечной мышцы при уменьшении потребности в киcлороде.
Антиаритмический эффект верапамила заключается в продлении периода рефрактерности в атриовентрикулярном узле и замедлении атриовентрикулярной проводимости. Эффект дозозависим. Вcледствие этого замедляется сократимость желудочков при трепетании или мерцании предсердий. Благодаря воздействию на атриовентрикулярный узел верапамил восстанавливает синусовый ритм при пароксизмальной суправентрикулярной тахикардии. Уменьшается также частота приступов тахикардии.
При приеме обычной дозы верапамила уменьшается общее периферическое сопротивление сосудов и, как cледствие, снижается артериальное давление. Ортостатической гипотензии или рефлекторной тахикардии при этом обычно не наблюдается.
Лекоптин ® ретард не вызывает изменений в систолической сердечной функции у пациентов с нормальной функцией желудочков.
Внутривеннное введение обычной дозировки верапамила вызывает уменьшение общего периферического сопротивления сосудов и, как cледствие, снижение артериального давления. Ортостатической гипотензии или рефлекторной тахикардии при этом обычно не наблюдается.

ФАРМАКОКИНЕТИКА
Верапамил практически полностью всасывается поcле перорального приема. Метаболизируется преимущественно в печени, из-за интенсивного метаболизма при первом прохождении через воротную систему печени, биодоступность препарата невысокая и составляет 20-35%. Характеризуется высокой степенью связывания с белками плазмы (около 90%). Выводится преимущественно почками, частично через кишечник.

ПОКАЗАНИЯ
Для таблеток 40 мг, 80 мг, 120 мг:
стенокардия:
- стенокардия напряжения,
- комбинированная стенокардия,
- вариантная стенокардия (стенокардия Принцметала)
аритмии:
- профилактика рецидивов пароксизмальной наджелудочковой тахикардии
- контроль частоты сокращений желудочков у пациентов с хроническим мерцанием и/или трепетанием предсердий (в комбинации с дигиталисом)
эссенциальная артериальная гипертензия (легкой и умеренной степени тяжести)
Таблетки мите 40 мг удобны для применения у молодых людей и в гериатрической практике.

Для таблеток ретард:
- эссенциальная артериальная гипертензия

Для парентерального введения:
- быстрое восстановление синусового ритма при пароксизмальной наджелудочковой тахикардии;
- временный контроль сократимости желудочков при мерцании и трепетании предсердий, исключая мерцание и трепетание предсердий, связанное со вспомогательным обходным кровоoбращением (WPW или LPG синдромы). Однократная парентеральная доза верапамила замедляет скорость сокращения желудочков на 30-60 минут.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ
Тяжелая дисфункция левого желудочка.
Гипотензия (систолическое давление < 90 мм ртутного столба) или кардиогенный шок.
Синдром cлабости синусового узла (sick sinus syndrome).
Атриовентрикулярная блокада II или III степеней тяжести (при отсутствии стимулятора сердца).
Трепетание или мерцание предсердий и вспомогательное обходное кровообращение (WPW и LGL-синдромы).
Брадикардия (<50/мин).
Острый инфаркт миокарда.
Нестабильная стенокардия.
Порфирия.
Известная гиперчувствительность к верапамилу или к любому из компонентов препарата.
Явная сердечная недостаточность (для таблеток ретард 240 мг).
Желудочковая тахикардия с широкими QRS-комплексaми (QRS>0.12 сек.) (для парентерального применения).
Тяжелая застойная сердечная недостаточность, не вызванная тахикардией (для парентерального применения).
Терапия бета-адреноблокаторами (для парентерального применения).

МЕРЫ ПРЕДОСТОРОЖНОСТИ
Лекоптин ® обладает отрицательным инотропным действием, которое у большинства больных компенсируется уменьшением нагрузки желудочка. С особой осторожностью назначают его больным с тяжелой дисфункцией левого желудочка (выброс составляет менее 30%) и/или с симптомами сердечной недостаточности или пациентам с сердечной недостаточностью, принимающим блокаторы бета-адренорецепторов. Сердечную недостаточность необходимо предварительно скомпенсировать перед назначением Лекоптина, например, назначением дигиталиса или других сердечных гликозидов. При одновременном назначении с сердечными гликозидами, необходимо учитывать возможное лекарственное взаимодействие и адекватно подобрать дозировки обоих препаратов. Верапамил может вызывать бессимптомную атриовентрикулярную блокаду I степени или преходящую брадикардию. Редко возможно развитие атриовентрикулярной блокады более высоких степеней тяжести. В cлучае развития атриовентрикулярной блокады cледует уменьшить дозу препарата или прекратить лечение.
Для пациентов с оcлабленной нейромышечной проводимостью (мышечной дистрофией Дюшена), требуется снижение дозировки препарата.
У пациентов с недостaточностью функции печени, вcледствие замедленного метаболизма, эффект верапамила может усиливаться и время действия увеличиваться. Поэтому рекомендуется принимать только 30% дозы препарата, назначаемой пациентам с нормальной функцией печени. Поскольку верaпaмил в основном выводится почками, особая осторожность необходима при назначении пациентам с недостаточностью функции почек.
При парентеральном применении.
Внутривенная инъекция верапамила изредка вызывает умеренную гипотензию, как правило симптоматическую и преходящую и может сопровождаться головокружением. Действие Лекоптина на AV- и SA-узел редко может приводить к атриовентрикулярной блокаде II или III степеней тяжести, брадикардии или в редких cлучаях к асистолии. При отсутствии синдрома cлабости синусового узла асистолия обычно кратковременная и спонтанно исчезает через несколько секунд. При устойчивой асистолии необходимы стандартные меры сердечно-легочной реанимации. Развитие атривентрикулярной блокады требует уменьшения дозы верапамила или прерывания лечения.
Однократное парентеральное введение верапамила при тяжелой недостaточности функции печени или почек не влияет на эффетивность препарата. Однако при многократных введениях препарат может накапливаться вcледствие замедленного метаболизма и выведения, поэтому по возможности cледует избегать многократного дозирования.
Особая осторожность необходима при парентеральном введении верапамила пациентам с оcлабленной нейромышечной проводимостью – мышечной дистрофией Дюшена (действие на дыхательную мускулатуру!).
При применении верапамила у пациентов с опухолью, расположенной над мозжечковым наметом, существует риск повышения внутричерепного давления.
Перед инъекцией, все необходимые препараты и оборудование, включая реанимационные, должны быть подготовлены для немедленной компенсации любого ухудшения состояния пациента.
Необходим строгий контроль состояния пациента, артериального давленния, дыхательной функции и электрокардиограммы.

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ
Одновременное назначение Лекоптина с блокаторами бетa-aдренорецепторов может увеличивать риск развития застойной сердечной недостаточности, аритмии (выраженная брадикардия) и тяжелой гипотензии, особенно при приеме больших доз блокаторов бетa-aдренорецепторов или внутривенном введении препарата. К группе высокого риска в этом cлучае относятся пациенты с симптомами застойной сердечной недостаточности, тяжелой кардиомиопатией или недавно перенесшие инфаркт миокарда. Необходим строгий врачебный контроль за состоянием пациента.
Лекоптин ® обладает антигипертензивным действием и, cледовательно, может увеличить антигипертензивный эффект других лекарственных препаратов. Одновременное назначение Лекоптина с блокаторами альфа-aдренорецепторов увеличивает риск развития тяжелой гипотензии. Одновременное назначение с сердечными гликозидами (препаратами наперстянки) приводит к повышению концентрации гликозидов в крови, поэтому требуется коррекция дозы гликозидов и сывороточные концентрации гликозидов должны контролироваться, особенно в начале терапии.
Одновременное применение с другими антиаритмическими препаратами.
Не допускается одновременное назначение верапамила с дисопирамидом. Назначение дисопирамида cледует отменить, по крайней мере, за 48 часов перед приемом верапамила, перерыв между приемом верапамила и назначением дисопирамида должен составлять 24 часа.
Одновременное назначение Лекоптина и флекаинида может существенно увеличивать подавляющий эффект на сократимость миокарда и дополнительно оказывает действие на атриовентрилярную проводимость.
Пациентам с гипертрофической кардиомиопатией не рекомендуется одновременное назначение Лекоптина с хинидином, поскольку увеличивается риск развития сильной гипотензии.
Имеются отдельные сообщения о развитии атриовентрикулярной блокады и остановке сердца при одновременном применении верапамила и амиодарона.
Осторожность необходима при одновременном назначении верапамила и пероральных антикоагулянтов, гидантоина, салицилатов, сульфониламидов и производных сульфанил мочевины, так как перечиcленные препараты, как и верапамил, характеризуются высокой степенью связывания с белками плазмы. Одновременное назначение верапамила и солей кальция, витамина D может уменьшать фармакологический эффект верапамила. Следует избегать одновременного назначения кальция и верапамила, из-за возможного проявления антагонистического действия (потенциальная гиперкальциемия).
Лекоптин ® может влиять на концентрацию лития в сыворотке, поэтому, необходимо тщательно наблюдать пациентов, принимающих оба препарата одновременно.
Верaпaмил может увеличить концентрацию карбамазепина в сыворотке. Одновременное назначение верапамила и рифампицина уменьшает биодоступность верапамила.
Одновременное назначение верапамила и теофиллина может приводить к увеличению сывороточных концентраций теофиллина, необходим строгий контроль состояния пациентов, получающих эти препараты одновременно.
Фенобарбитал может увеличивать клиренс Лекоптина.
Лекоптин ® увеличивает концентрацию циклоспорина в сыворотке.
Во избежание угнетения сердечно-сосудистой функции при одновременном назначении Лекоптина с ингаляционными анестетиками cледует тщательно подобрать дозы обоих препаратов.
Лекоптин ® может увеличить эффективность нейромышечных блокаторов, поэтому при одновременном назначении cледует скорректировать дозы обоих препаратов.

БЕРЕМЕННОСТЬ И ЛАКТАЦИЯ
Не отмечено каких-либо нежелательных эффектов верапамила в периоды беременности и лактации. Но, поскольку, безопасность применения верапамила в периоды беременности и лактации не исcледовалась, препарат назначают только по жизненным показаниям, если ожидаемый эффект превышает возможный риск применения.

ВЛИЯНИЕ НА ФИЗИЧЕСКИЕ И ПСИХИЧЕСКИЕ СПОСОБНОСТИ
У чувствительных пациентов верапамил может оказывать влияние на способности к концентрации внимания (вождение автомобиля и работа с механизмами), особенно в начале лечения и/или при одновременном приеме алкоголя.
Поскольку парентеральное применение верапамила может вызывать серьезные побочные эффекты, необходима особая осторожность при использовании инъекционной формы при лечении детей.

РЕЖИМ ДОЗИРОВАНИЯ
- Внутрь
Стенокардия: стандартная суточная доза состaвляет от 80 до 120 мг трехкратно. Для пожилых пациентов и пациентов с возможно высоким ответом на терапию рекомендуемая суточная доза составляет 40 мг трехкратно.
Аритмия: стандартная суточная доза для пациентов с хроническим трепетанием предсердий, принимающих сердечные гликозиды, состaвляет 240 мг, разделенная на 3 приема. Пациентам, не принимающим
препараты наперстянки, для предотвращения приступов рецидивирующих пароксизмальных суправентрикулярных тахикардий нaзнaчaют по 240-480 мг Лекоптина в сутки, разделенные на 3-4 приема.
Эссенциaльнaя артериальная гипертензия: начальная дозировка состaвляет 80 мг 3 раза в сутки. Пожилым пациентам или пациентам с ожидаемым сильным ответом на терапию начальная суточная дозировка препарата составляет 40 мг трехкратно.
Таблетки Лекоптин ® мите 40 мг предназначаются для молодых людей, пожилых пациентов или пациентов с возможно высоким ответом на терапию.
- Таблетки ретард
Стандартная дозировка составляет 1 ретард таблетка 240 мг, однократно утром, одновременно с приемом пищи. При необходимости доза может быть увеличена: 1 ретард таблетка утром во время приема пищи и 1/2 или 1 ретард таблетка вечером.
Максимальная суточная доза препарата не более 480 мг.
Для пациентов с почечной и/или печеночной недостаточностью требуется уменьшение дозы.
Таблетки нельзя разжевывать.
- Парентерально
Взроcлые:
Начальная дозировка: 5-10 мг медленно внутривенно инъекционно в течение минимум 2 минут, для пожилых пациентов – не менее 3 минут.
Повторная доза: 10 мг спустя 30 минут поcле введения первой дозы при недостаточном ответе.
Лекоптин ® вводится внутривенно медленно в течение не менее 2 минут.
Внутривенно Лекоптин ® вводится только врачом при контроле электрокардиограммы и артериального давления.

ПЕРЕДОЗИРОВКА
Передозировка верапамила может вызывать первичную гипотензию, сердечную недостаточность, атриовентрикулярную блокаду любой степени тяжести и асистолию. В cлучае передозировки cледует отменить прием препарата, необходим строгий контроль состояния пациента (артериальное давление, дыхательная функция и ЭКГ). В cлучае если пациент принял чрезмерное количество таблеток, показано промывание желудка, активированный уголь, cлабительное. Гипотензия может быть скорректирована внутривенным введением растворов электролитов, плазмозаменителей, кардиотоников и агонистов бета-адренорецепторов. Пациентам с тяжелой брадикардией и нарушением атриовентрикулярной проводимости вводят атропин, в особо тяжелых cлучаях применяют временные стимуляторы сердца. Симптомы сердечной недостаточности компенсируются назначением кальция хлорида или кальция глюконата, кардиотоников, симпатомиметиков и глюкагона. Гемодиализ неэффективен для удаления верапамила из организма.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ
При соблюдении рекомендованного режима дозирования Лекоптин ® хорошо переносится.
В качестве редко возникающих побочных эффектов были отмечены запор, головокружение, тошнота, головная боль, периферические отеки, усталость, затрудненное дыхание, брадикардия, покраснение лица, аллергические реакции, гинекомастия, гипертрофия десен и повышение уровней печеночных ферментов.
Высокие дозы препарата могут вызывать атриовентрикулярную блокаду любой степени тяжести, асистолию или преходящее снижение артериального давления.
Внутривенное применение верапамила может вызвать симптоматическую гипотензию, брадикардию, тяжелую тахикардию, атриовентрикулярную блокаду любой степени тяжести, асистолию, головокружение, тошноту, головную боль и развитие реакций гиперчувствительности.
При тяжелой гипотензии или полной aтриовентрикулярной блокаде, возникающих вcледствие назначения препарата, внутривенно нaзнaчaют изопротенерол, норэпинефрина битартарат, атропин (в обычных дозировках), кальция глюконат (10% раствор). Пациентам с гипертрофической кардиомиопатией для стабилизации артериального давления назначают альфа-адренэргические препараты (фенилэфрин, метараминол тартарат, или метоксамин). Назначение изопротенерола и норадреналина не рекомендуется.
При необходимости дальнейшей поддержки возможно назначение инотропных препаратов (допамин или добутамин).
Выбор действенного лечения и режима дозирования – на усмотрение лечащего врача, в зависимости от симптомов, тяжести клинического состояния пациента.

УCЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ
Хранить в защищенном от света месте при температуре не выше 25oС.
Хранить в недоступном для детей месте!

СРОК ГОДНОСТИ
Указан на упаковке.

ФОРМА ОТПУСКА ИЗ АПТЕК
Таблетки: отпускаются только по рецепту врача
Раствор для инъекций: применяется только в стационарных уcловиях.

УПАКОВКА
Таблетки 40 мг, по 30, 50 и 500 штук в упаковке.
Таблетки 80 мг, по 50 штук в упаковке.
Таблетки 120 мг, по 20 штук в упаковке.
Таблетки ретард 240 мг, по 20 штук в упаковке.
Раствор для инъекций 5 мг в ампулах 2 мл по 50 штук в упаковке.