Ло-азомекс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛО-АЗОМЕКС

(LO-ASOMEX)

Склад:

діючі речовини: S(-) амлодипін і лозартан калію;

1 таблетка містить:

амлодипіну (у вигляді S(-) амлодипіну бесилату) 2,5 мг,

лозартану калію 50 мг

або                              

амлодипіну (у вигляді S(-) амлодипіну бесилату) 5 мг,

лозартану калію 50 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, барвник Lake of Quinoline Yellow Е 104.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані антигіпертензивні препарати. Антагоністи кальцію в комбінації з антагоністами ангіотензину II.

Код АТС C08H A01.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Артеріальна гіпертензія.

• Артеріальна гіпертензія у поєднанні з цукровим діабетом.

• Артеріальна гіпертензія у поєднанні із захворюванням нирок.

• Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія навантаження, вазоспастична стенокардія (у тому числі стенокардія Принц метала).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату та його компонентів, дитячий вік до 18 років, вагітність та період годування груддю. Артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск <         90 мм рт. ст.), гострий інфаркт міокарда, шоковий стан, нестабільна стенокардія, кардіогенний шок, значний аортальний стеноз, декомпенсована серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози.

Ло-Азомекс застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Препарат можна приймати разом з іншими антигіпертензивними засобами, якщо необхідно.

Початкова та підтримуюча доза Ло-Азомексу становить 2,5/50 мг або 5/50 мг 1 раз на добу для більшості пацієнтів. Таблетку ковтають, не розжовуючи, та запивають достатньою кількістю води (одна склянка).

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 3 - 6 тижнів після початку терапії. У деяких випадках за необхідністю можна збільшити добову дозу до максимальної добової - 2 таблетки Ло-Азомексу (5/50 мг), на 1 або 2 прийоми для покращення ефекту.

Застосування для хворих із порушенням функції   нирок.

Немає достатніх даних щодо застосування Ло-Азомексу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Тому слід з особливою обережністю починати терапію у цієї категорії пацієнтів, регулярно контролюючи рівні сечовини і креатині ну в плазмі крові. При виникненні будь-яких побічних явищ потрібно негайно звернутись до лікаря.

Застосування для хворих із порушенням функції   печінки.

Ло-Азомекс слід з обережністю та у нижчих дозах застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки. Початкова   доза   препарату - 2,5/50 мг 1 раз на добу.

Застосування у людей літнього віку.

Ця група пацієнтів не потребує корекції дози, але Ло-Азомекс повинен застосовуватись з обережністю у людей літнього віку, оскільки в них можливе порушення функції нирок та гіпер чутливість до антигіпертензивних препаратів. Початкова   доза   препарату становить 2,5/50 мг 1 раз на добу.

Побічні реакції.

Побічні реакції, пов'язані з S(-) амлодипіном.

З боку серцево-судинної системи: при застосуванні S(-) амлодипіну, як і при застосуванні інших дигідропіридинів, можливе виникнення набряків гомілок (при застосуванні Ло-Азомексу набряки розвиваються значно рідше порівняно із застосуванням рацемічного амлодипіну), прискорене   серцебиття,   гіперемія   обличчя   та   інших   частин   тіла,   головний   біль, запаморочення, артеріальна гіпотензія; рідко реєструвались аритмії (синусова тахікардія, брадикардія, шлуночкові порушення ритму, фібриляція передсердь), напади стенокардії, колапс, задишка. Як і при застосуванні інших антагоністів кальцію, є повідомлення про поодинокі випадки інфаркту міокарда, які неможливо диференціювати   з   наслідками та   перебігом   основного захворювання.

З боку органів шлунково-кишкового тракту і печінки: нудота, біль у животі; іноді -

диспепсія, дискомфорт в епігастральній ділянці, втрата апетиту, діарея, метеоризм, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен; дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ, холестаз, порушення функції печінки.

З боку нервової системи,   органів чуття: головний біль, порушення сну (сонливість); рідко - парестезії, безсоння, депресія; порушення зору (включаючи диплопію), кон'юнктивіт, дзвін у вухах; дуже рідко - тремор.

З     боку     системи     кровотворення:     у     поодиноких     випадках    -     анемія,   лейкопенія, тромбоцит опенія; дуже рідко - агранулоцит оз.

З   боку   сечовидільної   системи:   незначне   збільшення   добового   діурезу   та   частоти сечовипускання.

Алергічні реакції: екзантема, висипання, свербіж, еритема; рідко - системні реакції,   дерматит, алопеція.

З боку кістково-м'язової системи: астенія, судоми, міалгії, артралгії.

Інші реакції: підвищена пітливість, гінекомастія, сексуальна дисфункція, неспецифічні болі різної локалізації.

Побічні ефекти лозартану звичайно помірні та минущі за характером і не потребують припинення терапії. Най поширенішим побічним ефектом є запаморочення, астенія/втома, артеріальна гіпотензія і гіперкаліємія.

Алергічні реакції: кропив’янка, свербіж, ангіо невротичний набряк, включаючи набряк в слизовій оболонці ротоглотки та гортані, що призводить до обструкції дихальних шляхів і/або набряку обличчя, губ, ротоглотки і/або язика - побічні ефекти, про які рідко повідомляли у зв’язку з лікуванням пацієнтів лозартаном. У деяких із цих пацієнтів раніше спостерігався ангіо невротичний набряк при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ; рідко повідомляли про випадки васкуліту, у тому числі пурпури Геноха-Шенляйна.

З боку органів шлунково-кишкового тракту і печінки: підвищення рівня ферментів печінки, гепатит, діарея.

З     боку     системи     кровотворення: анемія, тромбоцит опенія.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія.

З боку нервової системи: мігрень.

З боку дихальної системи: кашель.

Передозування.

Невідомо про випадки передозування при застосуванні Ло-Азомексу. Наслідком передозування Ло-Азомексу може бути сильна периферична вазодилатація з артеріальною гіпотензією, можлива тахікардія. У випадку передозування застосовують промивання шлунка. Слід проводити активні заходи, спрямовані на підтримку функції серцево-судинної системи, включаючи моніторинг показників роботи серця і легень, положення хворого лежачи з піднятими нижніми кінцівками, контроль об’єму циркулюючої крові, діурезу.

Для відновлення тонусу судин і артеріального тиску можна застосовувати судинозвужувальні препарати, якщо немає протипоказань до їх призначення. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може бути корисним внутрішньо венне введення глюконату кальцію. Через те, що амлодипін значною мірою зв’язується з білками плазми, діаліз є неефективним.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає даних про безпеку застосування Ло-Азомексу у жінок у період вагітності або годування груддю, тому не бажано застосовувати препарат у цей період.  

У випадку необхідності призначення препарату у період лактації, на час лікування годування груддю потрібно припинити.

Діти.

Немає клінічних даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей віком до 18 років, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.  

Особливості застосування.

Пацієнти, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози чи

порушення глюкозогалактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Гіпер чутливість: Ло-Азомекс не застосовувати пацієнтам із гіперчутливістю до амлодипіну, будь-яких блокаторів рецепторів ангіотензину II або будь-якого компонента комбінації.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтами із серцевою недостатністю (NYHA II - IV), зі зменшеним серцевим викидом, із   вираженим стенозом клапанів серця та кардіоміопатією.

Артеріальна гіпотензія може бути виявлена у пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (ОЦК), які застосовують дану комбінацію. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами зі зниженим ОЦК у випадку розвитку артеріальної гіпотензії. ОЦК повинен бути відновлений перед початком застосування Ло-Азомексу.

Електролітні порушення, включаючи високу гіперкаліємію, можуть зустрічатися у пацієнтів, особливо у діабетиків, що отримують цю комбінацію. Ло-Азомекс необхідно з обережністю застосовувати у таких пацієнтів.

Застосування у хворих із порушенням функції   печінки.

Час напів виведення амлодипіну подовжений у пацієнтів з порушенням функції печінки, Ло-Азомекс повинен застосовуватись з обережністю у таких пацієнтів.

Застосування у людей літнього віку.

Необхідно з обережністю підбирати дозу для людей літнього віку.

Застосування для хворих із порушенням функції   нирок.

Є дані про зміни у функції нирок, включаючи ниркову недостатність (зокрема у пацієнтів, у яких ниркова функція залежить від системи ренін-ангіотензин-альдостерону та які мають тяжку серцеву недостатність або раніше існуючу ниркову недостатність), як наслідок інгібування системи ренін-ангіотензин-альдостерону. Як і під час прийому інших препаратів, які впливають на систему ренін-ангіотензин-альдостерону, можливе підвищення рівнів сечовини та креатині ну в плазмі крові у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій та стенозом єдиної ниркової артерії. Ці зміни   ниркової функції можуть бути зворотними після припинення терапії. Отже, Ло-Азомекс повинен застосовуватись за необхідності з особливою обережністю у таких пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може викликати порушення сну (сонливість, безсоння). Тому перед керуванням авто транспортом або роботі з іншими механізмами пацієнти повинні переконатися, у відсутності побічних явищ.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ло-Азомекс можна застосовувати разом із ті азидними діуретиками, α-адрено блокаторами, β-адрено блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовується сублінгвально, але вони підвищують гіпотензивну дію препарату. Не стероїдні протизапальні препарати та пероральні гіпоглікемічні препарати знижують гіпотензивну дію Ло-Азомексу. Одночасне застосування амлодипіну та дигоксину у здорових добровольців не змінює рівня останнього у сироватці крові та його нирковий кліренс. Застосування разом із циметидином не змінює фармакокінетику амлодипіну. Результати досліджень in vitro з використанням плазми людини свідчать, що амлодипін не впливає на зв'язування з   білками (дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину).

У здорових чоловіків-добровольців при одночасному застосуванні амлодипін не змінював вплив варфарину на протромбі новий час.

За     даними     фармакокінетичних     досліджень,     амлодипін     суттєво     не     впливав     на фармакокінетику циклоспорину. Грейпфрутовий   сік   підвищує   біодоступність   амлодипіну,   що   може   посилити його гіпотензивну дію.

Діуретики та інші антигіпертензивні засоби підсилюють дію лозартану. Клінічно значущої взаємодії лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином не спростерігалося. При одночасному застосуванні рифампіцину та флуконазолу відмічалось зниження концентрації активних метаболітів лозартану. Клінічні наслідки такої взаємодії невідомі. Як і у випадку застосування інших препаратів, які блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне введення калій зберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію або сольових розчинів, в яких міститься калій, може призводити до збільшення концентрації калію у сироватці крові. Як і у випадку з іншими гіпотензивними засобами, гіпотензивний ефект лозартану може зменшуватись при одночасному введенні не стероїдних протизапальних засобів (наприклад, індометацину), симпатоміметиків.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ло-Азомекс є фіксованою комбінацією, антигіпертензивна дія якої обумовлена дією компонентів: блокатора повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду -             S(-) амлодипіну бесилату та антагоніста рецепторів ангіотензину II (типу АТ₁) - лозартану калію.

Амлодипін - рацемічна суміш S(-) та R(+) ізомерів. S(-) амлодипін - активна хіральна форма амлодипіну. Лише S(-) амлодипін, на відміну від R(+) ізомеру, має властивість блокувати повільні кальцієві канали і надходження іонів кальцію через мембрани до клітин гладких м'язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладкі м'язи судин. Антиангінальний ефект амлодипіну реалізується двома способами:

1. S(-) амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний
периферичний опір та після навантаження. Оскільки частота серцевих скорочень при цьому практично не змінюється, то зменшується навантаження на серце, споживання енергії   та потреба міокарда в кисні.

2.   Крім того, S(-) амлодипін має безпосередній вплив на коронарні судини, що має значення для нормалізації коронарного кровотоку та запобігання вазоспастичних реакцій.

Лозартан – пероральний антагоніст рецепторів ангіотензину II (типу АТ₁). Ангіотензин II зв’язується з AT₁ рецептором, який міститься в багатьох тканинах (наприклад, гладенькі м’язи судин, надниркові залози, нирки і серце), викликає звуження судин і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію клітин гладеньких м’язів.

Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбоксильної кислоти (E-3174) блокує вазоконстрикцію і секрецію альдостерону, які спричинені ангіотензином II, шляхом селективної блокади зв’язування ангіотензину II з АТ₁ рецептором. Лозартан і його активні метаболіти не зв’язуються і не блокують рецептори інших гормонів або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан і його активні метаболіти не інгібують АПФ.

Лозартан не впливає на автономні рефлекси і не має впливу на рівень норадреналіну в плазмі. Лозартан калію не впливає на ліпідний спектр крові.

Фармакокінетика.

Всмоктування.   Після   прийому   внутрішньо   у   терапевтичних   дозах   амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у крові через 6 - 12 годин. Абсолютна біодоступність, за розрахунками, становить 64 – 80 %. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Біо трансформація та виведення.

Період напів виведення Амлодипіну з плазми становить приблизно 35 - 50 годин, що забезпечує можливість призначення   препарату   один   раз   на   добу. Стійка рівноважна концентрація у   плазмі досягається через 7 - 8 днів регулярного застосування препарату. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10 % незміненого препарату та 60 % метаболітів виводяться із сечею.

Фармакокінетика у хворих літнього віку.

Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації S(-) амлодипіну у плазмі крові, однаковий у осіб різних вікових категорій. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC (площі під кривою " концентрація/час") та періоду напів виведення. Було зареєстровано збільшення AUC та періоду напів виведення препарату у хворих із застійною серцевою недостатністю.

Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і метаболізується з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33 %. Максимальна концентрація в плазмі крові лозартану і активного метаболіту досягається через 1 годину і 3 - 4 години відповідно.

При застосуванні препарату під час їжі клінічно значущих змін концентрації у плазмі крові лозартану не спостерігали.

Лозартан і його активний метаболіт на 99 % зв’язуються з протеїнами плазми, передусім альбуміном. Об’єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження вказують на те, що лозартан погано проникає або не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить відповідно            600 мл/хв і 50 мл/хв. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить відповідно приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв.

Після перорального застосування лозартан виводиться з сечею і калом (з жовчю) у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 2,5/50,0 мг - круглі, двоопуклі таблетки від кремувато-білого до блідо-жовтого кольору;

таблетки 5/50,0 мг - продовгуваті, двоопуклі таблетки від кремувато-білого до блідо-жовтого кольору з лінією розлому з одного боку.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Емкйор Фармасьютікалс ЛТД.

Місцезнаходження. Т-184, М. І. Д. С., Бхосарі, Пуне-411026, Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 2,5 мг + 50 мг блистер, № 30

№ UA/9475/01/01 от 24.03.2009 до 24.03.2014

табл. 5 мг + 50 мг блистер, № 30

№ UA/9475/01/02 от 24.03.2009 до 24.03.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Ло-Азомекс является фиксированной комбинацией, антигипертензивное действие которой обусловлено действием компонентов: блокатора медленных кальциевых каналов дигидропиридинового ряда — S-амлодипина бесилата и антагониста рецепторов ангиотензина II (типа АТ₁) — лозартана калия. Амлодипин — рацемическая смесь его S(–)- и R(+)-изомеров. S-амлодипин — активная хиральная форма амлодипина. Только S-амлодипин, в отличие от R(+)-изомера, имеет свойство блокировать медленные кальциевые каналы и поступление ионов кальция через мембраны в клетки гладких мышц миокарда и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен непосредственным влиянием на гладкие мышцы сосудов. Антиангинальный эффект амлодипина реализуется двумя способами:
1. S-амлодипин расширяет периферические артериолы и таким образом снижает ОПСС и постнагрузку. Поскольку ЧСС при этом практически не изменяется, то снижается нагрузка на сердце, потребление энергии и потребность миокарда в кислороде.
2. Кроме того, S-амлодипин имеет непосредственное влияние на коронарные сосуды, что имеет значение для нормализации коронарного кровотока и предотвращения вазоспастических реакций. Лозартан — пероральный антагонист рецепторов ангиотензина II (типа АТ₁). Ангиотензин II связывается с AT₁-рецептором, который находится во многих тканях (например гладких мышцах сосудов, надпочечниках, почках и сердце), вызывает сужение сосудов и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию клеток гладких мышц. Лозартан и его фармакологически активный метаболит карбоксильной кислоты (E-3174) блокирует вазоконстрикцию и секрецию альдостерона, которые вызваны ангиотензином II, путем селективной блокады связывания ангиотензина II с АТ₁-рецептором. Лозартан и его активные метаболиты не связываются и не блокируют рецепторы других гормонов или ионные каналы, важные для сердечно-сосудистой регуляции. Лозартан и его активные метаболиты не ингибируют АПФ.
Лозартан не влияет на автономные рефлексы и не имеет влияния на уровень норадреналина в плазме крови. Лозартан калия не влияет на липидный спектр крови.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ; АГ в сочетании с сахарным диабетом; АГ в сочетании с заболеванием почек; ИБС: стабильная стенокардия напряжения, вазоспастическая стенокардия (в том числе стенокардия Принцметала).

ПРИМЕНЕНИЕ:

Ло-Азомекс применяют внутрь независимо от приема пищи. При необходимости препарат можно принимать сочетанно с другими антигипертензивными средствами. Начальная и поддерживающая доза Ло-Азомекса составляет 2,5/50 мг или 5/50 мг 1 раз в сутки для большинства пациентов. Таблетку глотать, не разжевывая и запивая достаточным количеством воды (1 стакан).
Максимальный антигипертензивный эффект достигается через 3–6 нед после начала терапии. В некоторых случаях при необходимости можно повысить дозу до максимальной суточной — 2 таблетки Ло-Азомекса (5/50 мг) в 1 или 2 приема для усиления эффекта.
Больные с нарушением функции почек. Нет достаточных данных относительно применения Ло-Азомекса у пациентов с нарушением функции почек. Поэтому следует с особой осторожностью начинать терапию у этой категории пациентов, регулярно контролируя уровень мочевины и креатинина в плазме крови. При возникновении любых побочных явлений следует немедленно обратиться к врачу.
Больные с нарушением функции печени. Ло-Азомекс следует применять с осторожностью и в низких дозах у пациентов с нарушением функции печени. Начальная доза препарата — 2,5/50 мг 1 раз в сутки.
Пациенты пожилого возраста. Эта группа пациентов не требует коррекции дозы, но Ло-Азомекс следует применять с осторожностью у лиц пожилого возраста, поскольку у них возможно нарушение функции почек и гиперчувствительность к антигипертензивным препаратам. Начальная доза препарата составляет 2,5/50 мг 1 раз в сутки.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к препарату и его компонентам, дети в возрасте до 18 лет, период беременности и кормления грудью. Артериальная гипотензия (АД <90 мм рт. ст.), острый инфаркт миокарда, шоковое состояние, нестабильная стенокардия, кардиогенный шок, гемодинамически значимый аортальный стеноз, декомпенсированная сердечная недостаточность.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Побочные реакции, связанные с S-амлодипином
Со стороны сердечно-сосудистой системы: при применении S-амлодипина, как и при применении других дигидропиридинов, возможно возникновение отеков голеней (при применении Ло-Азомекса отеки развиваются значительно реже по сравнению с применением рацемического амлодипина), учащенное сердцебиение, гиперемия лица и других частей тела, головная боль, головокружение, АГ; реже регистрируются аритмии (синусовая тахикардия, брадикардия, желудочковые нарушения ритма, фибрилляция предсердий), приступы стенокардии, коллапс, одышка. Как и при применении других антагонистов кальция, есть сообщения о единичных случаях инфаркта миокарда, которые невозможно дифференцировать с последствиями и течением основного заболевания.
Со стороны органов ЖКТ и печени: тошнота, боль в животе; иногда — диспепсия, дискомфорт в эпигастральной области, потеря аппетита, диарея, метеоризм, рвота, сухость во рту, гиперплазия десен; очень редко — повышение активности печеночных трансаминаз, холестаз, нарушение функции печени.
Со стороны ЦНС, органов чувств: головная боль, нарушение сна (сонливость); редко — парестезии, бессонница, депрессия; нарушение зрения (включая диплопию), конъюнктивит, звон в ушах; очень редко — тремор.
Со стороны системы кроветворения: в единичных случаях — анемия, лейкопения, тромбоцитопения; очень редко — агранулоцитоз.
Со стороны мочевыделительной системы: незначительное повышение суточного диуреза и частоты мочеиспускания.
Аллергические реакции: экзантема, сыпь, зуд, эритема; редко — системные реакции, дерматит, алопеция.
Со стороны костно-мышечной системы: астения, судороги, миалгия, артралгия.
Прочие реакции: повышенная потливость, гинекомастия, сексуальная дисфункция, неспецифические боли различной локализации.
Побочные эффекты лозартана обычно умеренные, преходящие по характеру и не требуют прекращения терапии. Наиболее распространенным побочным эффектом является головокружение, астения/усталость, артериальная гипотензия и гиперкалиемия.
Аллергические реакции: крапивница, зуд, ангионевротический отек, включая отек слизистой оболочки ротоглотки и гортани, что приводит к обструкции дыхательных путей и/или отеку лица, губ, ротоглотки и/или языка — побочные эффекты, о которых редко сообщали в связи с лечением пациентов лозартаном. У некоторых из этих пациентов ранее наблюдался ангионевротический отек при применении других препаратов, в том числе ингибиторов АПФ; редко сообщали о случаях васкулита, в том числе пурпуры Шенлейна — Геноха.
Со стороны органов ЖКТ и печени: повышение уровня ферментов печени, гепатит, диарея.
Со стороны системы кроветворения: анемия, тромбоцитопения.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия.
Со стороны нервной системы: мигрень.
Со стороны дыхательной системы: кашель.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

пациенты, имеющие редкую наследственную непереносимость галактозы или нарушение глюкозо-галактозной мальабсорбции, не должны применять препарат.
Гиперчувствительность: Ло-Азомекс не следует применять у пациентов с гиперчувствительностью к амлодипину, любым другим препаратам блокаторов рецепторов ангиотензина II или любому компоненту комбинации. Следует с осторожностью применять препарат пациентам с сердечной недостаточностью (NYHA II–IV) и сниженным сердечным выбросом, выраженным стенозом клапанов сердца и кардиомиопатией. АГ может возникнуть у пациентов со сниженным ОЦК при применении данной комбинации. ОЦК должен быть восстановлен до начала применения Ло-Азомекса. Электролитные нарушения, в том числе значительное повышение уровня калия в крови, могут отмечаться у пациентов, особенно с сахарным диабетом, получающих эту комбинацию. У таких пациентов Ло-Азомекс необходимо применять с осторожностью. Период полувыведения амлодипина повышается у пациентов с нарушением функции печени, поэтому у таких пациентов Ло-Азомекс следует применять с осторожностью. Необходимо с осторожностью подбирать дозу для пациентов пожилого возраста. Имеются данные о снижении функции почек, включая почечную недостаточность (в частности у пациентов, у которых почечная функция зависит от ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) и имеющих тяжелую сердечную недостаточность или ранее существующую почечную недостаточность), как следствие ингибирования РААС. Как и при приеме других препаратов, влияющих на РААС, возможно повышение уровня мочевины и креатинина в плазме крови у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий и стенозом единственной почечной артерии. Эти изменения почечной функции обратимы после прекращения терапии, но Ло-Азомекс у таких пациентов следует примененять с осторожностью.
Период беременности и кормления грудью. Нет данных о безопасности применения Ло-Азомекса у женщин в период беременности и кормления грудью, поэтому не рекомендуется применять препарат в этот период. В случае необходимости назначения препарата в период кормления грудью на время лечения кормление грудью следует прекратить.
Дети. Нет клинических данных об эффективности и безопасности применения препарата у детей в возрасте до 18 лет, поэтому препарат не применяют в педиатрической практике.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами. Препарат может вызывать нарушение сна (сонливость, бессонницу), поэтому перед управлением транспортными средствами или работе с другими механизмами пациенты должны убедиться в отсутствии побочных явлений.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Ло-Азомекс можно применять сочетанно с тиазидными диуретиками, блокаторами α- и β-адренорецепторов, ингибиторами АПФ, нитратами длительного действия, сублингвальной формой нитроглицерина, но они повышают гипотензивный эффект препарата. НПВП и пероральные гипогликемизирующие препараты снижают гипотензивное действие Ло-Азомекса. Одновременное применение амлодипина и дигоксина у здоровых добровольцев не изменяет уровня последнего в сыворотке крови и его почечный клиренс. Применение сочетанно с циметидином не изменяет фармакокинетику амлодипина. Результаты исследований in vitro свидетельствуют, что амлодипин не влияет на связывание с белками плазмы крови дигоксина, фенитоина, варфарина и индометацина. У здоровых мужчин-добровольцев при одновременном применении амлодипин не изменял влияние варфарина на протромбиновое время. По данным фармакокинетических исследований амлодипин существенно не влиял на фармакокинетику циклоспорина. Грейпфрутовый сок повышает биодоступность амлодипина, что может усилить его гипотензивное действие.
Диуретики и другие антигипертензивные средства усиливают действие лозартана. Клинически значимого взаимодействия лозартана с гидрохлоротиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромицином не наблюдали. При одновременном применении рифампицина и флуконазола отмечали снижение концентрации активных метаболитов лозартана. Как и в случае применения других препаратов, блокирующих ангиотензин II или его эффекты, одновременное введение калийсберегающих диуретиков (например спиронолактона, триамтерена, амилорида), препаратов калия или р-ров, содержащих калий, может приводить к повышению концентрации калия в сыворотке крови. Как и в случае с другими гипотензивными средствами, гипотензивный эффект лозартана может снижаться при одновременном введении НПВП (например индометацина), симпатомиметиков.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

о случаях передозировки при применении Ло-Азомекса неизвестно. Следствием передозировки Ло-Азомекса может быть выраженная периферическая вазодилатация с артериальной гипотензией, возможна тахикардия. В случае передозировки показано промывание желудка. Следует проводить активные мероприятия, направленные на поддержание функции сердечно-сосудистой системы, включая мониторинг показателей работы сердца и легких; больному придать лежачее положение с приподнятыми нижними конечностями, контроль ОЦК, диуреза.
Для восстановления сосудистого тонуса сосудов и АД можно применять сосудосуживающие препараты, если нет противопоказаний к их назначению. Для устранения последствий блокады кальциевых каналов может быть необходимо в/в введение глюконата кальция. Так как амлодипин в значительной степени связывается с белками плазмы крови, проведение диализа неэффективно.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.