ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату ЛОРАКСИМ (LORAXIME) |
Склад:
діюча речовина: cefotaxime;
1 флакон містить 500 мг або 1 000 мг цефотаксиму (у формі натрієвої солі). |
Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій. |
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D D01. |
Клінічні характеристики.
Показання. Інфекції, спричинені чутливими до дії препарату мікро організмами:інфекції ЛОР-органів (ангіни, отити); інфекції дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії, плеврити, абсцеси); інфекції сечостатевої системи; септицемія, бактеріємія; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); інфекції шкіри та м’яких тканин; інфекції кісток та суглобів; менінгіт (за винятком лістеріозного) та інші інфекції ЦНС; профілактика інфекцій після хірургічних операцій на травному тракті, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій. |
Протипоказання. Гіпер чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду, лідокаїну. Вагітність, внутрішньом’язове введення препарату дітям віком до 2,5 років. |
Спосіб застосування та дози. Лораксим призначають внутрішньом’язово та внутрішньо венно, струминно і краплинно. Перед застосуванням препарату необхідно провести шкірні проби на чутливість до антибіотика та лідокаїну. Для внутрішньом’язового введення розчиняють 500 мг Лораксиму в 2 мл, а 1000 мг – у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1 % розчину лідокаїну та вводять глибоко у сідничний м’яз. Для внутрішньо венного введення розчиняють 500-1000 мг Лораксиму в 4 мл, а 2000 мг – у 10 мл стерильної води для ін’єкції та вводять повільно, протягом 3-5 хв. Для внутрішньо венної інфузії розчиняють 1000-2000 мг препарату у 50-100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози та вводять протягом 50-60 хв. Разова доза Лораксиму для дорослих – 1000 мг через кожні 12 годин, у тяжких випадках дозу збільшують до 2000 мг через кожні 12 годин або збільшують кількість введень до 3 – 4 раз на добу, доводячи загальну добову дозу до максимальної – 12 г. При неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів препарат призначають внутрішньом’язово або внутрішньо венно у дозі 1 г кожні 12 годин; при інфекціях середньої тяжкості - у дозі 1 – 2 г кожні 12 годин; при тяжких інфекціях (менінгіт) призначають у дозі 2 г препарату внутрішньо венно кожні 6–8 годин. Тривалість лікування встановлюють індивідуально. При гострій гонореї препарат вводять одноразово, внутрішньом’язово, у дозі 500-1000 мг.Для профілактики інфекційних ускладнень перед або під час вступного наркозу вводять 1 г, за необхідності ін’єкцію повторюють через 6 – 12 годин. При нирковій недостатності (при кліренсі креатині ну 10 мл/хв та менше) дозу зменшують у 2 рази. У недоношених та дітей віком до 1 тижня добова доза препарату становить 50-100 мг/кг маси тіла, розділяється на два введення в рівних дозах на добу, вводиться внутрішньо венно. У дітей віком 1-4 тижні добова доза препарату становить 75-150 мг/кг, розділяється на три рівні дози та вводиться внутрішньо венно. У дітей з масою тіла до 50 кг добова доза Лораксиму становить 50-100 мг/кг і розділяється на 3 – 4 внутрішньом’язових або внутрішньо венних введення. При тяжких інфекціях, у тому числі менінгіті, добову дозу подвоюють. Дітям з масою тіла 50 кг і більше препарат призначають у дозах для дорослих. |
Побічні реакції. З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, дисбактеріоз; рідко – псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: висипання, гіперемія, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, пропасниця, еозинофілі я, анафілактичні реакції; рідко – анафілактичний шок. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, інтерстиціальний нефрит. З боку біохімічних показників: збільшення печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази та білірубіну, концентрації азоту сечовини та креатині ну. З боку периферичної крові: нейтропенія, транзиторна лейкопенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз, гіпопротромбінемія, гемолітична анемія. З боку ЦНС: головний біль, оборотна енцефалопатія. Місцеві реакції: біль, запалення тканин, флебіт. Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (наприклад, кандидозний вагініт). Інші: кровотечі та крововиливи, ауто імунна гемолітична анемія, інтерстиціальний нефрит, гостра печінкова недостатність, аритмія (при швидкому струминному введенні). |
Передозування. Передозування препарату може спричиняти енцефалопатію. Лікування. Терапія симптоматична. |
Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування препарату під час вагітності протипоказане. У разі застосування препарату в період лактації, годування груддю слід припинити. Діти. Внутрішньом’язове введення протипоказане дітям віком до 2,5 років. |
Особливості застосування. З обережністю призначають препарат хворим з обтяженим алергоанамнезом. Одночасне застосування Лораксиму з нефро токсичними препаратами потребує контролю функції нирок; при застосуванні препарату більше 10 днів необхідний контроль периферичної крові. Особам літнього віку та послабленим хворим для профілактики гіпокоагуляції слід призначати препарати вітаміну К. При встановленні симптомів псевдомембранозного коліту Лораксим відміняють. При тривалому лікуванні треба контролю вати формулу крові, а також функції печінки і нирок. У період застосування препарату можлива позитивна пряма реакція Кумбса і псевдо позитивна реакція сечі на глюкозу. |
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами Не впливає. |
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні Лораксиму та антибіотиків-аміноглікозидів збільшується нефро токсичність. Те саме стосується діуретиків – похідних етакринової кислоти та інших діуретиків (фуросеміду), при одночасному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії діє синергічно.Розчин препарату Лораксим несумісний з розчинами інших антибіотиків, вони повинні вводитись окремо. Одночасне застосування ніфедипіну підвищує біодоступність цефотаксиму на 70 %. Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму та подовжує його період на півжиття. |
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Цефотаксим є напівсинтетичним цефалоспориновим антибіотиком широкого спектра дії для парентерального введення. Бактерицидна активність цефотаксиму зумовлена інгібуванням синтезу клітинної стінки мікро організмів. Цефотаксим має високий ступінь cтабільності у присутності бета-лактамаз. Він також активний відносно цілої низки патогенів, стійких до дії інших цефалоспоринів, ампіциліну, гентаміцину та інших антимікробних речовин.Цефотаксим, як правило, активний відносно певних мікро організмів в умовах як in vitro, так і в клінічних. Грам позитивні аероби: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що виробляють і не виробляють пеніцилін ази), Staphylococcus epidermidis, Enterococcus spр., Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoniae. Грам негативні аероби: Citrobacter species, Enterobacter sрр., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінстійкі H. influenzae), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella sрр. (включаючи K. pneumoniae), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що виробляють і не виробляють пеніцилін ази), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus inconstans, Group B, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Serratia species і Acinetobacter spр. Багато з штамів вищезазначених мікро організмів, стійких до інших антибіотиків (наприклад, пеніциліні в, цефалоспоринів та аміноглікозидів) мають чутливість до цефотаксиму натрію. Цефотаксим активний відносно деяких штамів Pseudomonas aeruginosa. Анаероби: Bacteroides spр. (включаючи деякі штами B. fragilis), Clostridium spр. (більшість штамів C. difficile стійкі), Peptococcus spр., Peptostreptococcus spр. та Fusobacterium species (включаючи F. nucleatum). Цефотаксим в умовах in vitro активний відносно таких мікро організмів: Salmonella species (включаючи S. typhi), Providencia spр. і Shigella spр., однак клінічна значущість цього ще не встановлена. Цефотаксим та аміноглікозиди в умовах in vitro діють синергічно відносно деяких штамів Pseudomonas aeruginosa. Фармакокінетика. Цефотаксим легко проникає в рідини та тканини тіла, досягаючи концентрацій, що значно перевищують мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для більшості патогенних організмів. Після внутрішньом’язового введення одноразово 1 г цефотаксиму середня максимальна концентрація в плазмі крові 23,5 мг/л досягалась протягом 30 хв. Період напів виведення цефотаксиму становить 1,2 години. Через 12 годин після введення концентрації антибіотика ще досить високі для виявлення бактерицидної активності проти чутливих мікро організмів. Цефотаксим виводиться нирками: приблизно 20 – 36 % - у вигляді незміненого цефотаксиму; 15 - 25 % - у вигляді дезацетилцефотаксиму, який є основним метаболітом, що має бактерицидну активність; 20 - 25 % - у вигляді двох неактивних метаболітів. Меншою мірою цефотаксим виводиться з жовчю. |
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від майже білого до світло-жовтого кольору.Несумісність. Розчин препарату Лораксим несумісний із розчинами інших антибіотиків, вони повинні вводитись окремо. Термін придатності. 3 роки. |
Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 º С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Після приготування розчину не допускати його заморожування. Після приготування розчин для внутрішньом’язового введення може зберігатися протягом 12 годин при температурі не вище 25 °С і до 7 діб в оригінальній упаковці - у холодильнику при температурі 2 – 8 °С. Після приготування розчин для внутрішньо венного введення може зберігатися до 24 годин при температурі не вище 25 °С і до 5 діб – у холодильнику при температурі 2 – 8 °С. Зміна кольору не впливає на активність препарату, за умови якщо препарат зберігається належним чином, як рекомендовано виробником. |
Упаковка. По 1 флакону в пачці. |
Категорія відпуску. За рецептом. |
Виробник. Ексір Фармасьютикал Ко., Іран. |
Місцезнаходження. №15, Алея Рахматі Бехамбарі, Валіаср авеню (Північ площі Валіаср), Тегеран, Іран. |
полусинтетический антибиотик цефалоспоринового ряда III поколения с широким спектром действия для парентерального введения. Бактерицидная активность обусловлена ингибированием синтеза клеточной стенки микроорганизмов. Цефотаксим устойчив к действию β-лактамаз и активен в отношении ряда микроорганизмов, устойчивых к действию других цефалоспоринов, ампициллина, гентамицина и других антибактериальных препаратов.
В условиях in vitro и in vivo цефотаксим активен в отношении микроорганизмов:
грамположительные аэробы: Staphylococcus aureus (штаммы, продуцирующие и непродуцирующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis, Enterococcus spр., Streptococcus pyogenes (β-гемолитический стрептококк группы А), Streptococcus agalactiae (стрептококки группы В), Streptococcus pneumoniae;
грамотрицательные аэробы: Citrobacter species, Enterobacter sрр., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включая ампициллинустойчивые штаммы H. influenzae), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella sрр. (включая K. pneumoniae), Neisseria gonorrhoeae (штаммы, продуцирующие и непродуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus inconstans, Group B, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Serratia species и Acinetobacter spр.
Многие из штаммов данных микроорганизмов, устойчивых к другим антибиотикам (пенициллинам, цефалоспоринам и аминогликозидам), чувствительны к цефотаксиму натрия.
Цефотаксим активен в отношении некоторых штаммов Pseudomonas aeruginosa.
Анаэробы: Bacteroides spр. (включая некоторые штаммы B. fragilis), Clostridium spр. (большинство штаммов C. difficile устойчивы), Peptococcus spр., Peptostreptococcus spр. и Fusobacterium species (включая F. nucleatum).
Цефотаксим в условиях in vitro активен относительно таких микроорганизмов: Salmonella species (включая S. typhi), Providencia spр. и Shigella spр., однако клиническая значимость этого еще не установлена.
Цефотаксим и аминогликозиды в условиях in vitro действуют синергически в отношении некоторых штаммов Pseudomonas aeruginosa.
Цефотаксим легко проникает в жидкости и ткани организма, достигая концентраций, значительно превышающих МПК для большинства патогенных микроорганизмов. После однократного в/м введения 1 г цефотаксима средняя максимальная концентрация в плазме крови 23,5 мг/л достигалась в течение 30 мин. Период полувыведения — 1,2 ч. Через 12 ч после введения препарат определяется в сыворотке крови в бактерицидной концентрации.
Цефотаксим выводится почками: около 20–36% в виде неизмененного цефотаксима, 15–25% в виде дезацетилцефотаксима, который является основным метаболитом с бактерицидной активностью, 20–25% в виде двух неактивных метаболитов. В небольших количествах выводится с желчью.
инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
инфекции ЛОР-органов: ангина, отит;
инфекции дыхательной системы: бронхит, пневмония, плеврит, абсцесс легкого;
инфекции мочеполовой системы;
септицемия, бактериемия;
интраабдоминальные инфекции, включая перитонит;
инфекции кожи и мягких тканей;
инфекции костей и суставов;
менингит (исключая листериозный) и другие инфекции ЦНС;
профилактика инфекционных осложнений после оперативных вмешательств на органах ЖКТ, мочеполовой системы, в акушерстве и гинекологии.
Лораксим вводят в/м и в/в в виде инъекции или капельно. Перед применением препарата необходимо провести кожные пробы на чувствительность к антибиотику и лидокаину.
В/м введение. Растворить 500 мг Лораксима в 2 мл, а 1 г — в 4 мл стерильной воды для инъекций или 1% р-ра лидокаина. Р-р нужно вводить глубоко в ягодичную мышцу.
В/в введение. Растворить 500 мг–1 г Лораксима в 4 мл, а 2 г — в 10 мл стерильной воды для инъекций. Вводить медленно в течение 3–5 мин.
Для в/в инфузии. Растворить 1–2 г препарата в 50–100 мл 0,9% р-ра натрия хлорида или 5% р-ра глюкозы, вводить в течение 50–60 мин.
Разовая доза Лораксима для взрослых — 1 г каждые 12 ч, в тяжелых случаях дозу повышают до 2 г каждые 12 ч или увеличивают количество введений до 3–4 раз в сутки, доводя общую суточную дозу до максимальной — 12 г.
При неосложненных инфекциях, а также при инфекциях мочевыводящих путей препарат назначают в/м или в/в по 1 г каждые 12 ч; при инфекциях средней тяжести — по 1–2 г каждые 12 ч; при тяжелых инфекциях (менингит) — в/в по 2 г каждые 6–8 ч. Длительность лечения устанавливают индивидуально.
При острой гонорее препарат вводят однократно в/м в дозе 500 мг–1 г.
Для профилактики инфекционных осложнений перед или во время индукции в анестезию вводят 1 г препарата, при необходимости инъекцию повторяют через 6–12 ч.
При почечной недостаточности (клиренс креатинина ≤10 мл/мин) дозу снижают в 2 раза.
У недоношенных и детей в возрасте до 1 нед суточная доза составляет 50–100 мг/кг массы тела в сутки, вводится в/в, разделенная на 2 введения.
У детей в возрасте 1–4 нед суточная доза препарата составляет 75–150 мг/кг в сутки, распределенная на 3 введения, вводится в/в.
У детей с массой тела ≤50 кг суточная доза Лораксима — 50–100 мг/кг в/м или в/в в 3–4 введения.
Детям с массой тела ≥50 кг препарат назначают в дозах для взрослых.
При тяжелых инфекциях (в том числе менингите) суточную дозу удваивают.
повышенная чувствительность к антибиотикам цефалоспоринового ряда, лидокаину. Период беременности. В/м введение препарата у детей в возрасте до 2,5 года.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, боль в животе, дисбактериоз; редко — псевдомембранозный колит.
Аллергические реакции: сыпь, гиперемия, мультиформная экссудативная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, лихорадка, эозинофилия, анафилактические реакции; редко — анафилактический шок.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, олигурия, интерстициальный нефрит.
Со стороны ЦНС: головная боль, обратимая энцефалопатия.
Со стороны лабораторных показателей: повышение активности АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЩФ, уровня билирубина, азота мочевины и креатинина в сыворотке крови.
Со стороны кроветворной системы: нейтропения, транзиторная лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, гипопротромбинемия, гемолитическая анемия (в том числе аутоиммунная).
Реакции в месте введения: боль, воспаление, флебит.
Эффекты, обусловленные биологическим действием препарата: возможно развитие суперинфекции (кандидозный вагинит).
Другие: кровотечения и кровоизлияния, острая печеночная недостаточность, аритмия (при быстром струйном введении).
назначают с осторожностью при наличии в анамнезе аллергических реакций.
При одновременном применении Лораксима и нефротоксичных препаратов необходим контроль функции почек; при применении препарата 10 дней необходим контроль показателей периферической крови. Лицам пожилого возраста и ослабленным больным для профилактики гипокоагуляции показано назначение препаратов витамина К. При развитии симптомов псевдомембранозного колита Лораксим отменяют.
Во время применения препарата могут отмечать положительную прямую реакцию Кумбса и псевдоположительную реакцию на глюкозу в моче.
Период беременности и кормления грудью. Применение противопоказано. При применении препарата в период лактации кормление грудью необходимо прекратить.
Не влияет на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами.
аминогликозидные антибиотики, диуретики — производные этакриновой кислоты и другие диуретики (фуросемид) повышают риск развития нефротоксичности при одновременном применении с Лораксимом. При сочетанном применении с непрямыми антикоагулянтами развивается синергизм действия.
При одновременном применении р-ра Лораксима с р-рами других антибиотиков их не следует смешивать, вводить отдельно.
Сочетанное применение с нифедипином на 70% повышает биодоступность цефотаксима.
Пробенецид блокирует канальцевую секрецию цефотаксима и удлиняет его период полувыведения.
возможно развитие энцефалопатии. Лечение симптоматическое.
при температуре не выше 30 °С.
Приготовленные р-ры препарата можно хранить на протяжении 12 ч для в/в введения и 24 ч для в/м введения при комнатной температуре или до 5 сут (р-р для в/в введения) и до 7 сут (р-р для в/м введения) в холодильнике (2–8 °С). Не замораживать.