Максинорт - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МАКСИНОРТ

(MAXINORT)

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить цефепіму гідро хлориду еквівалентно 500 мг, або 1 000 мг, або

2 000 мг цефепіму.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. b-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Код АТС J01D E01.

Клінічні характеристики.

Показання. 

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;

– шкіри та підшкірної клітковини;

– інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

– гінекологічні;

– септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика після операційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти.

– Пневмонія;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– інфекції шкірні та підшкірної клітковини;

– септицемія;

– емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– бактеріальний менінгіт.

Протипоказання. Максинорт протипоказаний хворим з реакціями негайної гіпер чутливості до цефепіму, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніциліні в або інших b-лактамних антибіотиків. Діти віком до 1 місяця.

Спосіб застосування та дози. Обов’язкова шкірна проба на підвищену чутливість до антибіотика та лідокаїну (при застосуванні лідокаїну як розчинника). Звичайна доза для дорослих і дітей з масою тіла більше 40 кг становить 1 г, яку вводять внутрішньо венно або внутрішньом’язово з інтервалом 12 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7 - 10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати тривалішого лікування.

Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікро організмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.

Рекомендації стосовно дозування препарату «Максинорт» для дорослих наведені в таблиці.

Для профілактики можливих інфекцій при проведенні хірургічних операцій. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньо венно протягом 30 хвилин. По закінченні вводиться додатково 500 мг метронідазолу внутрішньо венно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом «Максинорт». Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (більше 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату «Максинорт» з подальшим введенням метронідазолу.

Діти від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин, залежно від тяжкості інфекції.

Діти від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей, що мають масу тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт - кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7 – 10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати тривалішого лікування. Дітям з масою тіла 40 кг і більше Максинорт призначають як дорослим.

Порушення функції нирок. У хворих з порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) доза препарату «Максинорт» повинна бути скоригована. Вихідна доза препарату «Максинорт» повинна бути такою ж, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози Максинорту наведені в таблиці.

Якщо відома тільки концентрація креатині ну в сироватці крові, тоді кліренс креатині ну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

Маса тіла (кг) × (140 - вік)

Кліренс креатині ну (мл/хв) = ---------------------------------------------------;

72 × креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

Кліренс креатині ну (мл/хв) = вищенаведене значення × 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. По завершенні кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює вихідній дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна використовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г, залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатині ну у дітей:

                                                     0,55 × зріст (см)

кліренс креатині ну (мл/хв/1,73 м²) = ---------------------------------

                                                                сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                                             0,52 × зріст (см)

кліренс креатині ну (мл/хв/1,73 м²) = ------------------------------------------       - 3,6

                                                сироватковий креатинін (мг/дл)

Введення препарату. Максинорт можна вводити внутрішньо венно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза - gluteus maximus).

Внутрішньо венне введення. Внутрішньо венний шлях введення кращий для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньо венному способі введення Максинорт   розчиняють у 5 мл або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, у 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено в наведеній нижче таблиці. Вводять внутрішньо венно, повільно, протягом 3 - 5 хвилин або через систему для внутрішньо венного введення.

Внутрішньом’язове введення. Максинорт   можна розчиняти в стерильній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій 1% розчині лідокаїну гідро хлориду в концентраціях, що наведені нижче в таблиці.

Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини препарату перед введенням повинні перевірятися на відсутність механічних включень.

Побічні реакції. Максинорт звичайно добре переноситься, однак можливі

Алергічні реакції: висип, свербіж, кропив’янка, еритема, анафілактичний шок, підвищення температури;

Шлунково-кишковий тракт: пронос, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія, стоматит, коліт (включаючи псевдомембранозний).

Серцево-судинна система: біль за грудниною, тахікардія.

Система кровотворення: агранулоцит оз.

Дихальна система: кашель, біль у горлі, задишка.

Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості, судоми; енцефалопатія, яка може виявлятися втратою свідомості, галюцинаціями, ступором, комою; міоклонія.

Інфекції: кандидоз.

Реакції у місці введення: при внутрішньо венному вливанні - флебіти і запалення; при внутрішньом’язовому введенні – біль, запалення.

Відхилення даних лабораторних аналізів: Збільшення рівня аланін амінотрансфер ази, аспартатамінотрансфер ази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілі я, збільшення протромбі нового часу або парціального тромбопластичного часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Іноді тимчасове збільшення азоту сечовини крові і/або креатині ну сироватки і транзиторна тромбоцит опенія Також відмічалися транзиторна лейкопенія і нейтропенія.

Інше: астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, болі в спині.

Передозування. Симптоми. У випадку значного передозування можуть виникнути енцефалопатія, судоми.

Лікування. При значному перевищенні рекомендованих доз, особливо у хворих із порушеною функцією нирок, застосування діалізу прискорить видалення цефепіму з організму; при цьому гемодіаліз має перевагу над перитонеальним діалізом (малоефективний).

Застосування в період вагітності або годування груддю. Адекватні і добре контрольовані дослідження серед вагітних не проводилися. Препарат слід застосовувати під час вагітності тільки під наглядом лікаря і тільки за життєвими показаннями.

Максинорт проникає у грудне молоко в дуже низьких концентраціях, тому під час лікування Максинортом годування груддю слід припинити.

Діти. Препарат застосовують у дітей віком від 1 місяця, згідно з рекомендованим дозуванням.

Особливості застосування. Для ідентифікації мікро організму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні тести. Однак Максинорт може застосовуватись у формі моно терапії ще до ідентифікації мікро організму-збудника, оскільки має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грам позитивних і грам негативних мікро організмів. У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) моно терапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи спостерігалися у хворого реакції гіпер чутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші b-лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим з будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату треба припинити. Серйозні реакції гіпер чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

При використанні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії спостерігалися випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати цей діагноз у випадку виникнення

діареї під час лікування препаратом «Максинорт». Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Як і щодо інших антибіотиків, застосування препарату «Максинорт»   може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно застосовувати відповідні заходи.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив на здатність керувати автомобілем і використовувати механізми не вивчався, однак під час застосування препарату слід враховувати можливість побічних реакцій з боку нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом «Максинорт», слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефро токсичність та ото токсичність аміно глікозидних антибіотиків. Нефро токсичність спостерігалась після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Максинорт   концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5% і 10% розчини глюкози для ін'єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рингера з лактатом і 5% розчином декстрози для ін'єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату «Максинорт» (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не повинні одночасно вводитися з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату «Максинорт» із зазначеними препаратами треба вводити кожний антибіотик окремо.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грам позитивних і грам негативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшості b-лактамаз, має малу спорідненість з b-лактам азами, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає в грам негативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо нижченаведених мікро організмів.

Грам позитивні аероби:

Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans (більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis, і стафілококи, які резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім).

Грам негативні аероби:

Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують  b-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

(Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas  maltophilia.)

Анаероби:

Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікро організми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.)

Фармакокінетика

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового внутрішньо венного (в/в) і внутрішньом’язового (в/м) введення наведені у таблиці.

Середні концентрації цефепіму в плазмі (мкг/мл)

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напів виведення цефепіму з організму становить приблизно 2 години. У здорових людей, що одержували дози до 2 г внутрішньо венно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролі дину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції - головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролі дину, приблизно 6,8% оксиду N-метилпіролі дину та приблизно 2,5% епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Для хворих старше 65 років з нормальною функцією нирок немає потреби в коригуванні дози препарату «Максинорт», незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу в порівнянні з таким у молодих хворих.

Дослідження, проведені на хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напів виведення з організму. У середньому період напів виведення у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, що потребують лікування діалізом, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі.

Для хворих з аномальною функцією нирок доза повинна підбиратися індивідуально.

Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригувати дозу для таких хворих не треба.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Несумісність. Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, перелічені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Приготовлені розчини препарату для внутрішньом’язових і внутрішньо венних ін’єкцій стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2 - 8°С).

Упаковка. Флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. НЕОН ЛАБОРАТОРИС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження. Дамі Шамі Індустріальний Комплекс, 28, Махал Індастріал Істейт, M. Кейвз Роуд, Ендхері (Схід), Мумбай–400093, Індія.

або

Виробник. ВІНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження. 51-52 Індустріальна площа – І, Панчкула - 134109 (Харіана), Індія.

Власник реєстраційного посвідчення. АМЕРІКЕН НОРТОН КОРПОРЕЙШН.

Місцезнаходження. 1570 Сан-Томас Еквіно Роуд, 18, Сан-Хосе, СА 95130, США.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 500 мг фл., № 1

№  UA/5264/01/01 от 18.11.2009 до 18.11.2014

пор. д/п ин. р-ра 1000 мг фл., № 1

№  UA/5264/01/02 от 18.11.2009 до 18.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефепим подавляет синтез ферментов стенки бактериальной клетки, имеет широкий спектр действия относительно различных грамположительных и грамотрицательных бактерий. Цефепим высокоустойчив к гидролизу большинством β-лактамаз, имеет малое сродство к β-лактамазам (кодирующимся хромосомными генами) и быстро проникает в грамотрицательные бактериальные клетки.
Цефепим активен относительно таких микроорганизмов:
Грамположительные аэробы:
Staphylococcus aureus и Staphylococcus epidermidis (включая их штаммы, которые продуцируют β-лактамазу, другие штаммы стафилококков,включая S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококки группы А); Streptococcus agalactiae (стрептококки группы В); Streptococcus pneumoniae (включая штаммы со средней стойкостью к пенициллину — МПК от 0,1 до 1 мкг/мл); другие β-гемолитические стрептококки (группы C, G, F), S. bovis (группа D), стрептококки группы Viridans (большинство штаммов энтерококков, например Enterecoccus faecalis, и стафилококи, резистентные к метициллину и к большинству цефалоспориновых антибиотиков, включая цефепим).
Грамотрицательные аэробы:
Pseudomonas spp., включая P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включая K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включая E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включая P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включая C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включая штаммы, которые продуцируют β-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включая штаммы, которые продуцируют β-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включая штаммы, которые продуцируют β-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (известный как Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включая P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включая S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.
Цефепим неактивен относительно многих штаммов Xanthomonas maltophilia и Pseudomonas maltophilia.
Анаэробы:
Bacteroides spp., включая B. melaninogenicus и другие микроорганизмы ротовой полости, относящиеся к Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.
Цефепим неактивен относительно Bacteroides fragilis и Clostridium difficile.
Фармакокинетика. Средние концентрации цефепима (мкг/мл) в плазме крови у взрослых здоровых людей после однократного в/в и в/м введения приведены в табл. 1:

Терапевтические концентрации цефепима достигаются в моче, желчи, перитонеальной жидкости, бронхиальном слизистом секрете, мокроте, предстательной железе, аппендиксе и желчном пузыре. T_1/2 Цефепима из организма составляет около 2 ч. При применении до 2 г в/в с интервалом 8 ч на протяжении 9 дней не отмечали кумуляции препарата в организме.
Цефепим метаболизируется в N-метилпирролидин, который быстро превращается в соответствующий N-оксид. Цефепим выводится главным образом путем гломерулярной фильтрации (общий клиренс препарата составляет около 120 мл/мин, средний почечный клиренс — 110 мл/мин). С мочой выводится около 85% принятой дозы цефепима в неизмененном виде, 1% N-метилпирролидина, около 6,8% оксида N-метилпирролидина и около 2,5% эпимера цефепима. Связывание цефепима с белками плазмы крови составляет <19% и не зависит от концентрации препарата в сыворотке крови.
Для пациентов в возрасте старше 65 лет с нормальной функцией почек нет необходимости в коррекции дозы препарата Максинорт, несмотря на меньшую величину почечного клиренса по сравнению с больными младшего возраста.
У больных с почечной недостаточностью T_1/2 цефепима увеличивается. T_1/2 у больных с тяжелыми нарушениями функции почек, нуждающихся в проведении гемодиализа, составляет 13 ч, а при беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе — 19 ч. Для пациентов с нарушением функции почек дозу следует подбирать индивидуально.
Фармакокинетика цефепима у больных с нарушением функции печени или муковисцидозом существенно не изменяется, поэтому корригировать дозу для таких больных не требуется.

ПОКАЗАНИЯ:

Взрослые.
Инфекции, вызванные чувствительной к препарату микрофлорой:
•дыхательных путей, в том числе пневмония, бронхит;
•кожи и подкожной клетчатки;
•интраабдоминальные инфекции, в том числе перитонит и инфекции желчевыводящих путей;
•гинекологические;
•септицемия.
Эмпирическая терапия больных с нейтропенией.
Профилактика послеоперационных осложнений в интраабдоминальной хирургии.
Дети.
•пневмония;
•инфекции мочевыводящих путей, в том числе пиелонефрит;
•инфекции кожные и подкожной клетчатки;
•септицемия;
•эмпирическая терапия больных с нейтропенией;
•бактериальный менингит.

ПРИМЕНЕНИЕ:

обязательна кожная проба на индивидуальную гиперчувствительность к антибиотику и лидокаину (при применении лидокаина как растворителя). Обычная доза для взрослых и детей с массой тела >40 кг составляет 1 г, вводят в/в или в/м, интервал 12 ч. Обычная продолжительность лечения 7— 10 дней; для лечения тяжелых инфекций необходим более длительный период времени.
Однако дозирование и путь введения варьируют в зависимости от чувствительности микроорганизмов-возбудителей, степени тяжести инфекции, а также функционального состояния почек больного. Рекомендации относительно дозирования препарата Максинорт для взрослых приведены в таблице.

Профилактика инфекций при проведении хирургических вмешательств. За 60 мин до начала хирургической операции взрослым вводить 2 г препарата в/в на протяжении 30 мин. По окончании операции вводить дополнительно 500 мг метронидазола в/в. Р-ры метронидазола не вводить одновременно с препаратом Максинорт. Систему для инфузии перед введением метронидазола необходимо промыть.
Во время продолжительных (больше 12 ч) хирургических операций через 12 ч после первой дозы рекомендуется повторное введение равной дозы препарата Максинорт с последующим введением метронидазола.
Дети 1–2 мес. Назначать только по жизненным показаниям 30 мг/кг массы тела каждые 12 или 8 ч, в зависимости от тяжести инфекции.
Дети от 2 мес. Максимальная доза для детей не должна превышать рекомендованной дозы для взрослых. Обычная рекомендованная доза для детей с массой тела <40 кг в случае осложненных или неосложненных инфекций мочевых путей (включая пиелонефрит), неосложненных инфекций кожи, пневмонии, а также в случае эмпирического лечения фебрильной нейтропении составляет 50 мг/кг каждые 12 ч (больным фебрильной нейтропенией и бактериальным менингитом — каждые 8 ч). Обычная продолжительность лечения 7—10 дней, тяжелые инфекции требуют более длительного лечения. Детям с массой тела ≥40 кг Максинорт назначают во взрослой дозе.
Нарушение функции почек. У больных с нарушениями функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) доза препарата Максинорт требует коррекции. Исходная доза препарата Максинорт аналогична дозе для больных с нормальной функцией почек. Рекомендованные поддерживающие дозы Максинорта приведены в таблице

Если известна только концентрация креатинина в сыворотке крови, то КК можно определять по формуле.
Мужчины:
КК (мл/мин)=масса тела (кг)·(140–возраст):72·креатинин сыворотки крови (мг/дл)
Женщины:
КК (мл/мин) = вышеполученное значение·0,85.
При гемодиализе за 3 ч выводится из организма приблизительно 68% от дозы препарата. После завершения каждого сеанса диализа необходимо ввести повторную дозу, которая равняется выведенной из организма. При беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе препарат можно применять в рекомендуемых дозах 500 мг, 1 или 2 г, в зависимости от тяжести инфекции с интервалом между дозами 48 ч.
Детям при нарушениях функции почек рекомендуется снизить дозу или увеличить интервал между введениями.
Расчеты показателей КК у детей:
КК (мл/мин/1,73 м ₂)=0,55·рост (см):креатинин сыворотки крови (мг/дл)₎
или
КК (мл/мин/1,73 м ²)=0,52·рост (см):креатинин сыворотки крови (мг/дл)—3,6
Введение препарата. Максинорт вводят в/в или глубоко в/м в большую мышечную массу (например в наружный верхний квадрант ягодичной мышцы).
В/в введение. В/в путь введения целесообразен для лечения больных с тяжелыми или угрожающими жизни инфекциями.
При в/в введении Максинорт растворяют в 5 мл или 10 мл стерильной воды для инъекций, в 5% р-ре глюкозы для инъекций или 0,9% р-ре натрия хлорида, как указано в приведенной ниже таблице. Вводят в/в медленно на протяжении 3–5 мин или через систему для в/в введения.
В/м введение. Максинорт растворяют в стерильной воде для инъекций, 0,9% р-ре натрия хлорида для инъекций, 5% р-ре глюкозы для инъекций 1% р-ре лидокаина гидрохлорида в концентрациях, которые приведены ниже в таблице.

Как и другие парентеральные лекарственные средства, приготовленный р-р препарата перед введением необходимо проверить на отсутствие механических включений.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

Максинорт противопоказан больным с реакциями индивидуальной гиперчувствительности к цефепиму, а также к антибиотикам цефалоспоринового ряда, пенициллинам или другим β-лактамным антибиотикам. Дети в возрасте до 1 мес.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Максинорт обычно хорошо переносится, однако возможны такие проявления:
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, эритема, анафилактический шок, гипертермия.
Со стороны ЖКТ: диарея, тошнота, рвота, запор, боль в животе, диспепсия, стоматит, колит (включая псевдомембранозный).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: боль за грудиной, тахикардия.
Со стороны системы кровообразования: агранулоцитоз.
Со стороны дыхательной системы: кашель, боль в горле, одышка.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, бессонница, парестезия, беспокойство, спутанность сознания, судороги; энцефалопатия, которая может проявляться потерей сознания, галлюцинациями, ступором, комой; миоклония.
Инфекции: кандидоз.
Реакции в месте введения: при в/в введении — флебит и воспаление; при в/м введении — боль, воспаление.
Отклонения данных лабораторных анализов: повышение уровня АлАТ, АсАТ, ЩФ, общего билирубина, анемия, эозинофилия, увеличение протромбинового времени или парциального тромбопластинового времени (ПТВ) и положительный результат теста Кумбса без гемолиза. Иногда временное увеличение азота мочевины крови и/или креатинина сыворотки крови и транзиторная тромбоцитопения, также отмечались транзиторная лейкопения и нейтропения.
Другое: астения, повышенное потоотделение, вагинит, периферические отеки, боль в спине.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

для идентификации микроорганизма-возбудителя (возбудителей) и определения чувствительности к цефепиму необходимо провести соответствующие тесты. Однако Максинорт может применяться в форме монотерапии еще до идентификации микроорганизма-возбудителя, поскольку имеет широкий спектр антибактериального действия относительно грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. У пациентов с высоким риском тяжелых инфекций (например пациенты, у которые в анамнезе была трансплантация костного мозга при сниженной его активности, происходящей на фоне злокачественной гемолитической патологии с тяжелой прогрессирующей нейтропенией) монотерапия может быть недостаточной, поэтому показана комплексная антимикробная терапия.
Необходимо точно определить, наблюдались ли у больного реакции гиперчувствительности немедленного типа на цефепим, цефалоспорины, пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. Антибиотики нужно назначать с осторожностью всем больным с любыми формами аллергии, особенно на лекарственные препараты. При появлении аллергической реакции применение препарата прекратить. При серьезных реакциях гиперчувствительности немедленного типа применить адреналин и другие формы терапии.
Во время терапии антибиотиками широкого спектра действия наблюдались случаи псевдомембранозного колита. Необходимо учитывать этот диагноз в случае возникновения диареи во время лечения препаратом Максинорт. Легкие формы колита проходят после прекращения приема препарата; умеренное или тяжелое состояния нуждаются в специальном лечении.
Как и во время лечения другими антибиотиками, применение препарата Максинорт может приводить к колонизации нечувствительной микрофлорой. При развитии суперинфекций во время лечения принять соответствующие меры.
Применение в период беременности и кормления грудью. Адекватные и хорошо контролируемые исследования среди беременных не проводились. Препарат применять во время беременности только под контролем врача и только по жизненным показаниям.
Максинорт проникает в грудное молоко в очень низких концентрациях, поэтому во время лечения Максинортом необходимо кормление грудью прекратить.
Дети. Препарат применяют для детей в возрасте >1 мес, согласно рекомендованному дозированию.
Способность влиять на скорость реакций при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Влияние на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами не изучалось, однако во время применения препарата необходимо учитывать возможность побочных реакций со стороны ЦНС.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении препарата Максинорт с высокими дозами аминогликозидов необходим контроль функции почек в связи с потенциальной нефротоксичностью и ототоксичностью аминогликозидных антибиотиков. Нефротоксичность отмечали после одновременного применения других цефалоспоринов с диуретиками (фуросемид).
Максинорт в концентрации 1—40 мг/мл совместим с парентеральными р-рами: 0,9% р-р натрия хлорида для инъекций; 5 и 10% р-ры глюкозы для инъекций; раствор 6М натрия лактата для инъекций, р-р 5% глюкозы и 0,9% натрия хлорида для инъекций; р-р Рингера с лактатом и 5% р-ром декстрозы для инъекций.
Во избежание возможного лекарственного взаимодействия с другими препаратами р-ры препарата Максинорт (как и большинства других β-лактамных антибиотиков) не должны одновременно вводиться с р-рами метронидазола, ванкомицина, гентамицина, тобрамицина сульфата и нетилмицина сульфата. В случае назначения препарата Максинорт совместно с указанными препаратами, необходимо вводить каждый антибиотик отдельно.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы. в случае значительной передозировки могут возникнуть энцефалопатия, судороги.
Лечение. применить диализ (особенно для больных с нарушениями функции почек), что ускорит выведение цефепима из организма; при этом гемодиализ имеет преимущество над перитонеальным диализом (малоэффективный).

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С. Приготовленные р-ры для в/м и в/в инъекций стабильны на протяжении 24 ч при комнатной температуре или 7 дней при хранении в холодильнике (2–8 °С).