Медоцеф - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕДОЦЕФ

(MEDOCEF)

Склад:

діюча речовина: cefoperazone;

1 флакон містить 1 г натрію цефоперазону, що еквівалентно 1 г цефоперазону.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик широкого спектра дії для парентерального застосування. Код АТС J01D A32.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до Медоцефу   мікро організмами:

– інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;

– інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;  

– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;

– септицемія;

– менінгіт;

– інфекція шкіри та м’яких тканин;

– інфекції кісток та суглобів;

– запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів.

Для профілактики інфекційних після операційних ускладнень під час абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Тяжка ниркова та печінкова недостатність – тільки за життєвими показаннями. Період вагітності і годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування необхідно зробити шкірні проби на переносимість.

Звичайна добова доза, що призначається дорослим хворим, коливається в межах від 2 г до 4 г; вона ділиться на рівні частини, що вводяться через кожні 12 годин. Для інфекцій з тяжким перебігом щоденну дозу можна збільшити до 8 г; рівні частини цієї дози вводяться через кожні 12 годин. Не було виявлено жодних ускладнень при введенні Медоцефу у добовій дозі 12 - 16 г, розподіленій на три рівні дози (з інтервалом 8 годин). Лікування препаратом можна розпочинати до одержання результатів дослідження чутливості мікро організмів.

За неускладненого гонококового уретриту рекомендується одноразове введення 500 мг препарату.

Для антибактеріальної профілактики після операційних ускладнень призначають по 1 г або 2 г препарату внутрішньо венно за 30 - 90 хв до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 годин, однак у більшості випадків – протягом не більш ніж 24 години. При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операції у коло ректальній зоні) та коли інфікування може завдати особливо великої шкоди (наприклад, при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 годин після закінчення операції.

Комбінована терапія.

Широкий спектр дії Медоцефу   дозволяє здійснювати моно терапію більшості інфекцій. Однак Медоцеф може застосовуватися і для комбінованого лікування у поєднанні з іншими антибіотиками, якщо таке показане. При лікуванні аміноглікозидами рекомендується контролю вати функцію нирок.

Внутрішньо венне введення.

Стерильний порошок Медоцеф можна спочатку розчинити за допомогою будь-якого сумісного розчинника (2,8 мл/г цефоперазону), придатного для внутрішньо венного введення (таблиця 1).

З метою полегшення розчинення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г Медоцеф.

Таблиця 1.

Розчини, рекомендовані для розчинення порошку цефоперазону натрію

5 % глюкоза для ін’єкцій	10 % глюкоза для ін’єкцій
5 % глюкоза та 0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій
5 % глюкоза та 0,2 % хлористий натрій для ін’єкцій	стерильна вода для ін’єкцій

Після цього увесь об’єм одержаного розчину слід розвести одним із стандартних розчинників для внутрішньо венного введення (таблиця 2).

Таблиця 2.

Розчинники для внутрішньо венного введення

5 % глюкоза для ін’єкцій	10 % глюкоза для ін’єкцій
5 % глюкоза та розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій	розчин Рінгера лактатний
5 % глюкоза та 0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій

Для переривчастого внутрішньо венного введення кожнен 1 г або 2 г Медоцефу розчиняється у 20 - 100 мл сумісного стерильного розчину для внутрішньо венних ін’єкцій і вводиться протягом 15 хв - 1 години.

Якщо розчинником є стерильна вода, то її у флакон з препаратом додають не більш ніж 20 мл.

Для безперервного внутрішньо венного введення 1 г Медоцефу розчиняється або в 5 мл стерильної   води для ін’єкцій, або у 5 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій; цей розчин додається до відповідного розчинника для внутрішньо венного введення.

Для безпосередньої внутрішньо венної ін’єкції максимальна разова доза Медоцефу для дорослого хворого становить 2 г, для дітей – 50 мг/кг маси тіла. Препарат розчиняють у відповідному розчиннику з кінцевою концентрацією  100 мг/мл і вводять протягом 3 - 5 хв.

Внутрішньом’язове введення.

Щоб приготувати розчини, призначені для внутрішньом’язового введення, можна використовувати стерильну воду для ін’єкцій. У випадках, коли   передбачається введення розчину з концентрацією, що перевищує 250 мг/мл, для приготування розчину рекомендується скористатися розчином лідокаїну. Такий розчин можна приготувати, використовуючи стерильну воду для ін’єкцій та 2 % розчин лідокаїну, кінцева концентрація лідокаїну повинна бути 0,5 %.

У випадку застосування лідокаїну як розчинника слід зробити шкірну пробу на його переносимість.

Рекомендується такий двоступеневий спосіб розчинення: спочатку слід додати потрібну кількість стерильної води для ін’єкцій і збовтувати доти, доки порошок Медоцеф розчиниться повністю, після цього додати потрібну кількість 2 % розчину лідокаїну та змішати.

	Кінцева концентрація цефоперазону	I етап Об’єм стерильної води	II етап Об’єм 2 % лідокаїну	Об’єм для введення *
Флакон 1 г	250 мг/ мл	2,6 мл	0,9 мл	4 мл
	333 мг/ мл	1,8 мл	0,6 мл	3 мл
	250 мг/ мл	5,2 мл	1,8 мл	8 мл
	333 мг/ мл	3,7 мл	1,2 мл	6 мл

* Надлишковий об’єм дозволяє повністю наповнити шприц зазначеного об’єму.

Внутрішньом’язове введення проводиться глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.

Зберігання розчинів

Стабільність.

Наведені нижче парентеральні розчинники та приблизні концентрації Медоцефу забезпечують стійкість розчину за умови додержання вказаних нижче значень та проміжків часу. Після закінчення вказаного проміжку невикористаний розчин підлягає знищенню.

Стабільна кімнатна температура (15 – 25 °С) 24 години	Приблизні концентрації
Cтерильна вода для ін’єкцій	300 мг/ мл
5 % глюкоза для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
5 % глюкоза для ін’єкцій та розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
5 % глюкоза та 0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
5 % глюкоза та 0,2 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
10 % глюкоза для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
Розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій	2 мг/ мл
0,5 % лідокаїн для ін’єкцій	300 мг/ мл
0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг до 300 мг/ мл
Стерильна вода для ін’єкцій	300 мг/ мл

Розчини Медоцефу зберігаються у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Холодильник (температура 2 - 8 °С) 5 днів	Приблизні концентрації
Стерильна вода для ін’єкцій	300 мг/ мл
5 % глюкоза для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
5 % глюкоза та 0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
5 % глюкоза та 0,2 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг до 50 мг/ мл
Розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій	2 мг/ мл
0,5 % лідокаїн для ін’єкцій	300 мг/ мл
0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг до 300 мг/ мл
Стерильна вода для ін’єкцій	300 мг/ мл

Розчини Медоцефу зберігають у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Морозильна камера (температура від -20 °С до -10 °С)	Приблизні концентрації
3 тижні
5 % глюкоза для ін’єкцій	50 мг/ мл
5 % глюкоза та 0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг/ мл
5 % глюкоза та 0,2 % хлористий натрій для ін’єкцій	2 мг/ мл
5 тижнів
0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій	300 мг/ мл
Стерильна вода для ін’єкцій	300 мг/ мл

Розчини Медоцефу зберігаються у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Розморожування замороженого препарату має відбуватися при кімнатній температурі. Після розморожування невикористаний розчин підлягає знищенню. Розчин не можна повторно заморожувати.

Застосування при ураженні нирок

Внаслідок того, що нирки не є головним шляхом виведення Медоцефу, хворим з ураженням нирок звичайну добову дозу (2 - 4 г) можна призначати без коригування. Хворим, у яких швидкість клуб очкової фільтрації нижча за 18 мл/хв або сироватковий рівень креатині ну перевищує 3,5 мг %, добова доза не повинна перевищувати 4 г.

Під час лікування немовлят та дітей Медоцеф повинен призначатися у добових дозах від 50 мг до 200 мг на 1 кг маси тіла; доза вводиться у 2 прийоми (кожні 12 годин) або більше, у разі необхідності. Новонародженим (до 8 днів) препарат слід вводити через кожні 12 годин. Добові дози навіть до 300 мг/кг не викликали ускладнень у дітей раннього віку та у дітей, що страждають на тяжкі інфекції, включаючи кількох   пацієнтів з бактеріальним менінгітом.

Застосування у лікуванні грудних дітей.

Медоцеф з успіхом застосовується у лікуванні грудних дітей. Але досі не проводили у широкому масштабі досліджень, що стосуються новонароджених та недоношених дітей. Тому перед його призначенням недоношеним та новонародженим дітям слід враховувати як очікувані позитивні наслідки, так і можливий ризик, пов’язаний з лікуванням. Медоцеф не витісняє білірубін зі сполук з білками плазми.  

Побічні реакції.

Алергічні реакції: макулопапульозні висипи, кропив’янка, еозинофілі я, медикаментозна гарячка. Найчастіше такі реакції виникають у хворих, в анамнезі яких відзначено схильність до алергічних реакцій, особливо на пеніцилін.

З боку системи кровотворення: незначне зниження рівня нейтрофілів, оборотна нейтропенія, позитивна пряма анти глобулінова проба Кумбса, зниження гемоглобіну або гематокриту, анемія, дефіцит вітаміну К; у поодиноких випадках – нетривала еозинофілі я та гіпопротромбінемія.

З боку гепатобіліарної системи: транзиторне підвищення рівня АЛТ, АСТ та лужної фосфатази.

З боку травного тракту: рідке випорожнення, які мали більшою або меншою мірою гострий перебіг, нудота, блювання, діарея.

Місцеві реакції. Хворі добре переносять внутрішньом’язове введення. Інколи воно супроводжується болісними відчуттями. Як і при лікуванні іншими цефалоспоринами, при внутрішньо венній інфузії у деяких хворих у місці вливання розвивається флебіт.

Передозування.

Підвищена доза цефалоспорину може викликати епілептичні напади. Випадки анафілактичного шоку трапляються дуже рідко, однак можуть стати загрозою для життя пацієнта.

Лікування: седативна терапія із застосуванням діазепаму під час епілептичних нападів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування препарату в період вагітності обмежений, тому Медоцеф можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефоперазон у незначній кількості потрапляє в грудне молоко, тому в період лактації слід припинити годування груддю.

Діти.

Препарат слід з обережністю застосовувати новонародженим і недоношеним дітям.

Особливості застосування.

Слід мати на увазі, що 1 г цефоперазону містить 34 мг натрію. Перед призначенням хворому препарату Медоцеф слід встановити, чи у хворого не було відзначено підвищеної чутливості до цефалоспоринів, пеніциліні в та інших лікарських засобів. Хворим з підвищеною чутливістю до пеніциліну препарат слід призначати з великою обережністю. Усім хворим, в анамнезі яких було зафіксовано схильність до різноманітних алергічних реакцій (особливо – медикаментозна алергія), антибіотики слід призначати з обережністю.

Якщо виникає алергічна реакція, застосування Медоцефу слід припинити та почати відповідне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного введення адреналіну. У разі необхідності слід застосувати кисень, внутрішньо венно стероїди та штучне дихання, включаючи   інтубацію.

Медоцеф інтенсивно виділяється з жовчю. Період напів виведення, як правило, подовжується, а виділення препарату з сечею посилюється у хворих, які страждають на захворювання печінки або закупорювання жовчних протоків. Але терапевтичні концентрації цефоперазону досягаються навіть за тяжких уражень печінки, а період напів виведення подовжується лише у 2 - 4 рази.

У разі наявності тяжкої форми закупорювання жовчних протоків, тяжкого захворювання печінки або супутнього порушення функції нирок, може виникнути необхідність у зміні дозування препарату.

У пацієнтів з порушенням функції печінки та супутнім ураженням нирок необхідно провадити спостереження за концентрацією препарату у сироватці крові, а також встановити потрібне дозування. Якщо контроль концентрації препарату в сироватці не проводиться, доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

Період напів виведення Медоцефу із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату повинно здійснюватися після закінчення діалізу.

У деяких пацієнтів лікування препаратом Медоцеф так само, як і лікування іншими антибіотиками, може призвести до дефіциту вітаміну К в організмі. Найімовірніше це пов’язано з пригніченням кишкової флори, яка синтезує цей вітамін. Такому ризикові піддаються виснажені пацієнти або пацієнти з порушеннями засвоєння їжі (хворі, що страждають на муковісцидоз підшлункової залози), а також пацієнти, що протягом тривалого часу перебувають на парентеральному харчуванні. Для таких хворих слід провадити контроль протромбі нового часу, а за необхідності їм призначається екзогенний вітамін К.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками, тривале застосування Медоцефу може спричинити посилений ріст стійких мікро організмів. З цієї причини під час лікування слід провадити ретельне спостереження за хворими.

Зміни лабораторних показників.

Може мати місце псевдо позитивна реакція на глюкозу у сечі при проведенні тестів з розчинами Бенедикта або Фелінга.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При вживанні алкогольних напоїв, які приймали під час та, щонайпізніше, на п’яту добу після введення Медоцефу, було зареєстровано такі характерні реакції, як раптовий приплив крові до обличчя, пітливість, головний біль та тахікардія. Схожі реакції було помічено під час лікування деякими іншими цефалоспоринами. Тому пацієнтам слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв під час лікування Медоцефом. Пацієнтам, що перебувають на штучному годуванні пероральним або парентеральним способом, протипоказані розчини, що містять етанол.

Одночасне застосування з антикоагулянтами (похідними кумарину або індандіону), гепарином або будь-якими тромболітиками підвищує ризик кровотечі.

Може відмічатися посилення нефро токсичного ефекту при одночасному застосуванні з аміноглікозидами та петльовими діуретиками, особливо у хворих з порушеннями функції нирок. Можливе посилення кровотечі з виразкової поверхні при сумісному застосуванні Медоцефу з сульфінпіразоном, не стероїдними протизапальними засобами або саліцилатами, які призводять до ураження слизової оболонки травного тракту та можуть сприяти утворенню виразок.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бактерицидна дія Медоцефу зумовлена сповільненням синтезу стінки клітини бактерії.

Медоцеф активний in vitro відносно великої кількості клінічно значущих мікро організмів. У той же час він виявляє резистентність до дії багатьох бета-лактамаз.

Наступні мікро організми є чутливими до Медоцеф:

Staphylococcus aureus (штами, що продукують та не продукують пеніцилін азу),

Staphylococcus epidermidis,

Streptococcus pneumoniae (раніше – Diplococcus pneumoniae),

Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний   стрептокок групи “А”) ,

Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний   стрептокок групи “B”),

багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок),

багато інших штамів бета-гемолітичних стрептококів.

Грам негативні мікро організми:

Escheria coli,

рід Klebsiella,

рід Enterobacter,

рід Citrobacter,

Haemophilus influenzae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази),

Proteus mirabilis,

Proteus vulgaris,

Morganella morganii (раніше Proteus morganii),

Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri),

рід Providenciа,

рід Serratia (включаючи  S. Marcescens),

рід Salmonella та Shigella,

Pseudomonas aeruginosa  та деякі інші Pseudomonas.

Деякі штами Acinetobacter calcoaceticus,

Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази),

Neisseria meningitidis,

Bordetella pertussis,

Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікро організми:

грам позитивні та грам негативні коки (включаючи або Clostridium, Eubacterium та рід Lactobacillus),

грам негативні палички (включаючи рід Fusobacterium, багато штамів Bacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides).

Фармакокінетика. Високі рівні у крові, жовчі та сечі досягаються після одноразового введення препарату. У таблиці 3 наведено концентрації препарату у сироватці крові дорослих здорових добровольців. Ці дані було одержано після 15-хвилинного внутрішньо венного введення 1 г, 2 г, 3 г або 4 г препарату або одноразового внутрішньом’язового   введення 1 г або 2 г препарату.

 

Концентрації цефоперазону у сироватці крові

Середні концентрації у сироватці крові (мкг/ мл)
Доза, спосіб введення	0*	30 хв	1 год	2 год	4 год	8 год	12 год
1 г внутрішньо венно	153	114	73	38	16	4	0,5
2 г внутрішньо венно	252	153	114	70	32	8	2
3 г внутрішньо венно	340	210	142	89	41	9	2
4 г внутрішньо венно	506	325	251	161	71	19	6
1 г внутрішньом’язово	32**	52	65	57	33	7	1
2 г внутрішньом’язово	40**	69	93	97	58	14	4

* Час, що минув після введення препарату.

** Результати, які було отримано через 15 хв після введення препарату.

Період напів виведення Медоцефу із сироватки крові дорівнює приблизно 2 години, незалежно від способу його введення.

Медоцеф досягає терапевтичних рівнів в усіх рідинах та тканинах тіла, що досліджувались. Серед них перитонеальна, асцитична та цереброспінальна (під час менінгіту) рідини, сеча, жовч та мокротиння, стінка жовчного міхура та легені, піднебінні мигдалини та слизова оболонка синусів, передсердя, нирки, сечовід, простата, сім’яники, матка та фаллопієві труби, кістки, кров пуповини та амніотична рідина.

Медоцеф виводиться з жовчю та сечею. Концентрація препарату у жовчі досягає дуже високих рівнів (як правило, через 1 - 3 години після введення) та перевищує аналогічні концентрації у сироватці крові в 100 разів.

Було зареєстровано такі концентрації у жовчі: від 66 мкг/мл через 30 хв до 6 000 мкг/мл через 3 години після внутрішньо венного введення 2 г препарату пацієнтам, що не страждають на закупорювання жовчної протоки.

Через 12 годин після введення у різних дозах та різними способами концентрація Медоцефу   у сечі осіб з нормальною функцією нирок досягає в середньому від 20 до 30 %. Концентрації препарату у сечі понад 2 200 мкг/мл було одержано через 15 хв після внутрішньо венного введення 2 г Медоцефу. Після внутрішньом’язового ведення 2 г препарату максимальні концентрації у сечі становили приблизно 1 000 мкг/мл.

Повторне введення Медоцефу не призводить до кумуляції ліків у здорових людей. Максимальні концентрації у сироватці крові, площа під фармакокінетичною кривою, а також період напів виведення із сироватки крові однакові як у здорових людей, так і у хворих на ниркову недостатність.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напів виведення препарату із сироватки крові збільшується, але збільшується й видалення з сечею. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю Медоцеф може накопичуватися у сироватці крові.    

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: майже білий або жовтуватий порошок, гігроскопічний.

Несумісність.

Розчини Медоцефу та аміноглікозидів не слід змішувати одночасно, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведення комбінованого лікування Медоцефом та аміноглікозидом, то це можна зробити чергуванням внутрішньо венних вливань. Рекомендується вводити Медоцеф перед аміноглікозидами. Перед подальшим введенням аміноглікозиду слід промити усю систему відповідним розчином.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Розчин препарату можна не захищати від світла. Розчин препарату стійкий протягом 24 годин при кімнатній температурі та протягом 5 днів при зберіганні в холодильнику (+5 °С).

Упаковка.

Флакони по 1 г порошку у флаконі; № 1, № 10 або № 100 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

„Медокемі ЛТД“.

Місцезнаходження.

Вул. Константинуполес, 1-10, Лімассол, 51409, Кіпр (ЄС).

 

МЕДОЦЕФ
пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1       

Цефоперазон    1 г

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Фармакодинамика. Цефоперазон — действующее вещество препарата Медоцеф является полусинтетическим антибиотиком цефалоспоринового ряда III поколения с широким спектром антибактериального действия. Применяется парентерально.
Бактерицидное действие цефоперазона обусловлено ингибированием синтеза бактериальной стенки. Стойкий к действию многих β-лактамаз и активен по отношению к большому количеству разнообразных микроорганизмов, включая:
•грамположительные микроорганизмы, в том числе Stаphylococcus aureus (штаммы, продуцирующие и не продуцирующие пенициллиназу), Stаphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (β-гемолитические стрептококки группы А), Streptococcus agalactiae (β-гемолитические стрептококки группы В) и другие штаммы β-гемолитических стрептококков, большинство штаммов Streptococcus faecalis;
• грамотрицательные микроорганизмы, в том числе Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae (штаммы, продуцирующие и не продуцирующие β-лактамазы), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia spp. (включительно с P. rettgeri), Serratia spp. (включительно с S. marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa и некоторые другие штаммы Pseudomonas, некоторые штаммы Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae (штаммы, продуцирующие и не продуцирующие β-лактамазы), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica.
Медоцеф эффективен также по отношению к анаэробным микроорганизмам, в том числе Peptococcus spp., Veillonella spp., Clostridium spp., Lactobacillus spp., Fusobacterium spp., Bacteroides fragilis и других представителей рода Bacteroides.
Фармакокинетика. После однократного введения цефоперазон определяется в высокой концентрации в крови, желчи и моче. Период полувыведения составляет около 2 ч, независимо от способа введения. Хорошо проникает во все органы и ткани, содержится в терапевтической концентрации в перитонеальной и асцитической жидкости, спинно-мозговой жидкости (при менингите), в моче, желчи и стенке мочевого пузыря, в мокроте и легких, небных миндалинах и слизистой оболочке синусов, почках, мочеточниках, предстательной железе, яичках, матке и фаллопиевых трубах, костях, пуповинной крови и амниотической жидкости. Цефоперазон выводится с желчью (70–80%) и мочой. Максимальная концентрация в желчи достигается через 1–3 ч после введения и в 100 раз превышает концентрацию в сыворотке крови. При повторном введении не кумулирует. Максимальная концентрация в сыворотке крови и период полувыведения цефоперазона у больных с почечной недостаточностью не отличаются от таковых у пациентов с нормальной функцией почек. У пациентов с нарушением функции печени период полувыведения препарата и его экскреция с мочой увеличиваются, поэтому при почечно-печеночной недостаточности вероятно накопление цефоперазона в крови.

ПОКАЗАНИЯ: инфекционные заболевания, вызванные чувствительными к цефоперазону возбудителями, в том числе респираторные инфекции, инфекции мочевыделительной системы, перитонит, холецистит, холангит, эндометрит, гонорея, менингит, инфекции костей, суставов, кожи и мягких тканей, септицемия.
Цефоперазон применяют для профилактики инфекционных осложнений в послеоперационный период.

ПРИМЕНЕНИЕ: Взрослые: обычно назначают 2 г Медоцефа в сутки, суточную дозу распределяют на 2 приема каждые 12 ч. При тяжелых инфекциях или инфекциях, вызванных менее чувствительными микроорганизмами, общая суточная доза и частота приема могут быть повышены (8–12 г ежедневно, разделив на 3–4 приема). Максимальная суточная доза — 16 г/сут. При неосложненном гонококковом уретрите рекомендуется одноразовое в/м введение 0,5 г. С целью профилактики послеоперационных осложнений назначают по 1–2 г в/в за 30–90 мин до начала операции. Введение антибиотика можно повторять каждые 12 ч, но не более 2 раз. При операциях с повышенным риском инфицирования профилактическое применение может длиться до 72 ч после операции.
Дети: общая суточная доза для детей, начиная с грудного возраста — 50–200 мг/кг массы тела, разделенная на 2 эквивалентные дозы. Новорожденным в возрасте до 8 дней Медоцеф вводится каждые 12 ч. При необходимости суточную дозу для детей можно повысить (для детей раннего возраста суточная доза до 300 мг/кг не вызывает развития осложнений).
Приготовление р-ра для инъекций
В/м применение. Рекомендуется процесс растворения в 2 стадии: вначале во флакон добавляют необходимое количество стерильной воды для инъекций и взбалтывают до полного растворения порошка цефоперазона. Затем прибавляют необходимое количество 2% р-ра лидокаина и смешивают.
При объеме ампулы 1 г на первой стадии получения р-ра добавляют 2,0 мл стерильной воды для инъекций, затем 0,6 мл 2% р-ра лидокаина, в результате получают 3,0 мл готового р-ра с концентрацией цефоперазона 333 мг/мл; при добавлении к такому же объему ампулы 1 г 2,8 мл воды для инъекций и 1,0 мл 2% р-ра лидокаина, получают 4,0 мл готового р-ра с конечной концентрацией цефоперазона 250 мг/мл.
Медоцеф вводится глубоко в крупные мышцы.
В/в применение. Стерильный порошок вначале необходимо растворить совместимым растворителем (2,8 мл на 1 г цефоперазона), пригодным для в/в введения. Для облегчения растворения рекомендуется применять 5 мл растворителя на 1 г Медоцефа.
Для первичного растворения используют такие растворы: 5% р-р глюкозы для инъекций, или 10% р-р глюкозы для инъекций, или 0,9% р-р натрия хлорида для инъекций, или 5% р-р глюкозы и 0,2% р-р натрия хлорида для инъекций, или стерильная вода для инъекций.
Для в/в введения содержимое каждого флакона Медоцефа необходимо растворить в 20–100 мл стерильного р-ра для в/в инъекций и вводить на протяжении 15–60 мин. Если в качестве растворителя используется стерильная вода, то во флакон с порошком ее прибавляют не больше 20 мл.
Для в/в введения 1 г Медоцефа растворяют в 5 мл стерильной воды для инъекций или в 5 мл бактериостатической воды для инъекций. Полученный р-р прибавляют к соответствующему р-ру для в/в введения.
Для в/в инъекции максимальная разовая доза Медоцефа для взрослого — 2 г, для детей — 50 мг/кг массы тела.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: гиперчувствительность к антибиотикам цефалоспоринового ряда. В период беременности и кормления грудью применение Медоцефа противопоказано. Применение при тяжелой почечной и печеночной недостаточности — только по жизненным показаниям.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: возможны аллергические реакции (макулопапулезная сыпь, эозинофилия, лихорадка), диарея, снижение уровня нейтрофильных гранулоцитов (при длительном лечении — обратимая нейтропения), снижение уровня гемоглобина или гематокрита, гипопротромбинемия, повышение уровня АлАТ, АсАТ и ЩФ. Иногда при в/м введении возникают болевые ощущения в месте инъекции, при в/в — флебит.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: при лечении сочетанно с аминогликозидными антибиотиками рекомендовано наблюдение функции почек. Всем больным с аллергией в анамнезе, особенно на лекарственные вещества, препарат назначать с осторожностью. При возникновении аллергических реакций введение Медоцефа немедленно прекратить и начать соответствующее лечение. При лечении следует контролировать уровень протромбина крови. Иногда наблюдается угнетение кишечной флоры, дефицит в организме витамина К. С осторожностью назначать новорожденным и недоношенным детям. У пациентов с печеночно-почечной недостаточностью необходимо конролировать концентрацию цефоперазона в плазме крови, корректировать дозу. Без мониторирования суточная концентрации не должна превышать 2 г. Во время лечения запрещено употреблять алкоголь — существует возможность развития тетурамоподобной реакции.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: цефоперазон взаимодействует со спиртом (дисульфирамподобная реакция), пероральными антикоагулянтами и другими лекарственными средствами, влияющими на процесс свертывания крови. Нельзя смешивать в одном флаконе с аминогликозидными антибиотиками.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: очень высокие дозы цефалоспоринов могут стать причиной эпилептических приступов. Лечение: седативная терапия с присоединением диазепама при появлении эпилептических приступов, обусловленных передозировкой. Случаи анафилактического шока наблюдаются довольно редко, однако нуждаются в проведении экстренной неотложной помощи!

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: до приготовления р-ра Медоцеф хранят при температуре не выше 25 °С в сухом, защищенном от света месте. После приготовления р-ра защита от света не обязательна. Приготовленные р-ры Медоцефа сохраняют стойкость в течение 24 ч при комнатной температуре и 5 дней при хранении в холодильнике (до 5 °С).