Медрол - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату (рецептурний)

МЕДРОЛ

(MEDROL)

Склад.

Діюча речовина: метил преднізолон; 1 таблетка містить   метил преднізолону  4 мг, 16 мг або 32 мг;

допоміжні речовини: таблетки, що містять – 4 мг метил преднізолону – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний (сухий), сахароза, кальцію стеарат; 16 мг – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат, масло мінеральне; 32 мг – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, сахароза, кальцію стеарат, масло мінеральне;

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.   Глюкокортикоїди. Код АТС H02A B04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ендокринні захворювання.

Первинна і вторинна недостатність коркового шару надниркових залоз (при цьому препаратами першого ряду є гідрокортизон або кортизон; за необхідності синтетичні аналоги можуть застосовуватись у поєднанні з мінералокортикоїдами; одночасне застосування мінералокортикоїдів особливо важливе для лікування дітей).

Уроджена гіперплазія надниркових залоз.

Негнійний тиреоїдит.

Гіперкальціємія при онкологічних захворюваннях.

Не ендокринні захворювання.

1. Ревматичні захворювання.

Як додаткова терапія для короткочасного застосування (для виведення хворого із гострого стану або при загостренні процесу) при таких захворюваннях:

• псоріатичний артрит;

• ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може бути потрібною підтримуюча терапія низькими дозами);

• анкілозуючий спондиліт;

• гострий і під гострий бурсит;

• гострий неспецифічний тендосиновіт;

• гострий подагричний артрит;

• пост травматичний остеоартроз;

• синовіт при остеоартрозі;

• епікондиліт.

2. Колагенози.

У період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при таких захворюваннях:

• системний червоний вовчак;

• системний дерматоміозит (полі міозит);

• гострий ревмокардит;

• ревматична поліміалгія;

• гігантоклітинний артеріїт.

3. Шкірні захворювання.

• Пухирчатка;

• бульозний герпетиформний дерматит;

• тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона);

• ексфоліативний дерматит;

• грибоподібний мікоз;

• тяжкий псоріаз;

• тяжкий себорейний дерматит.

4. Алергічні стани.

Для лікування нижчезазначених тяжких та алергічних станів, у разі неефективності стандартного лікування:

• сезонний або цілорічний алергічний риніт;

• сироваткова хвороба;

• бронхіальна астма;

• медикаментозна алергія;

• контактний дерматит;

• атопічний дерматит.

5. Захворювання очей.

Тяжкі гострі і хронічні алергічні й запальні процеси з ураженням очей, такі як:

• алергічні крайові виразки рогівки;

• ураження очей, спричинене Herpes zoster;

• запалення переднього сегмента ока;

• дифузний задній увеїт та хоріоїдит;

• симпатична офтальмія;

• алергічний кон’юнктивіт;

• кератит;

• хоріоретиніт;

• неврит зорового нерва;

• ірит та іридоцикліт.

6. Захворювання органів дихання.

• Симптоматичний саркоїдоз;

• синдром Лефлера, який не піддається терапії іншими методами;

• бериліоз;

• фульмінантний або дисемінований легеневий туберкульоз (застосовується у комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);

• аспірацій ний пневмоніт.

7. Гематологічні захворювання.

• Ідіопатична тромбоцит опенічна пурпура у дорослих;

• вторинна тромбоцит опенія у дорослих;

• набута (ауто імунна) гемолітична анемія;

• еритробластопенія (еритроцитарна анемія);

• уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

8. Онкологічні захворювання.

Як паліативна терапія   при таких захворюваннях:

• лейкози і лімфоми у дорослих;

• гострий лейкоз у дітей.

9. Набряковий синдром.

Для індукції діурезу або лікування протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії, ідіопатичного типу або спричиненої системним червоним вовчаком.

10.   Захворювання травного тракту.

Для виведення хворого із критичного стану при таких захворюваннях:

• виразковий коліт;

• регіонарний ентерит.

11. Захворювання нервової системи.

• Розсіяний склероз у фазі загострення;

• набряк мозку, спричинений пухлиною мозку.

12. Захворювання інших органів і систем.

• Туберкульозний менінгіт з субарахноїдальним блоком або при загрозі розвитку блока, у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;

• трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда.

13. Трансплантація органів.

Протипоказання. Системні грибкові інфекції. Гіпер чутливість до компонентів препарату або до метил преднізолону в анамнезі.

Спосіб застосування та дози. Початкова доза препарату «Медрол» для дорослих може становити від 4 мг до 48 мг метил преднізолону на добу, залежно від характеру захворювання. При менш тяжких захворюваннях звичайно бувають достатніми і більш низькі дози, хоча окремим хворим можуть знадобитися і вищі стартові дози. Високі дози можуть застосовуватись при таких захворюваннях і станах, як розсіяний склероз         (200 мг/добу), набряк мозку (200 – 1 000 мг/добу) і трансплантація органів                       (до 7 мг/кг/добу).

Якщо внаслідок терапії досягнутий задовільний ефект, слід підібрати хворому індивідуальну підтримуючу дозу шляхом поступового зменшення початкової дози через певні проміжки часу до тих пір, доки не буде знайдена найнижча доза, яка дозволить підтримувати досягнутий клінічний ефект. Слід пам’ятати, що   необхідний постійний контроль режиму дозування препарату. Можуть виникнути ситуації, за яких потрібно коригувати дозу; до них належать зміни клінічного стану, зумовлені настанням ремісії або загостренням захворювання, індивідуальна реакція хворого на препарат, а також впливом на хворого стресових ситуацій, прямо не пов’язаних з основним захворюванням, на яке спрямована терапія; в останньому випадку може виникнути необхідність збільшити дозу препарату на певний період часу, що залежить від стану хворого. Потрібна доза може варіювати і повинна підбиратись індивідуально, залежно від характеру захворювання і реакції хворого на терапію.

Слід наголосити, що дозування препарату повинно бути індивідуалізованим і ґрунтуватися на оцінці перебігу захворювання і клінічного ефекту.

АЛЬТЕРНУЮЧА ТЕРАПІЯ (АТ)

Альтернуюча терапія – це такий режим дозування кортикостероїдів, за якого подвоєна добова доза кортикостероїду призначається через день, уранці. Метою такого виду терапії є досягнення у хворого, що потребує тривалої терапії, максимального клінічного ефекту і при цьому доведення до мінімуму деяких небажаних ефектів, таких як пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної осі, синдром Кушінга, синдром відміни кортикостероїдів і пригнічення росту у дітей.

Побічні реакції. Водно-електролітний баланс: затримка натрію, застійна серцева недостатність у хворих з відповідною схильністю, артеріальна гіпертензія, затримка рідини, втрата калію і гіпокаліємічний алкалоз.

Опорно-рухова система: стероїдна міопатія, м’язова слабкість, остеопороз, патологічні переломи, компресійні переломи хребта та асептичний некроз, схильність до розриву сухожилля, зокрема ахіллового сухожилля.

Травний тракт: пептична виразка (з можливою перфорацією і кровотечею), шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишки; збільшення активності АлАТ, АсАТ і лужної фосфатази (підвищення цих показників найчастіше незначне, не супроводжується клінічними проявами і минає після припинення застосування препарату).

Шкірні покриви: погіршення загоювання ран, петехії і екхімози, потоншання і сухість шкіри.

Метаболічні розлади: негативний азотний баланс, зумовлений катаболізмом білків. Неврологічні розлади: підвищення внутрішньо черепного тиску, псевдо пухлина мозку, психічні розлади і судоми.

Ендокринні порушення: розлади менструального циклу, виникнення кушингоїдного стану, пригнічення гіпофізарно-наднирковозалозної осі, зниження толерантності до вуглеводів, маніфестація латентного цукрового діабету, підвищена потреба в інсуліні або цукрознижувальних препаратах для прийому внутрішньо у хворих на цукровий діабет, пригнічення росту у дітей.

Офтальмологічні порушення: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньо очного тиску та екзофтальм.

Імунна система: змазана клінічна картина при інфекційних захворюваннях, активізація латентних інфекцій, інфекції, що спричинені умовно-патогенними збудниками, реакції гіпер чутливості, включаючи анафілаксію, можливе пригнічення реакцій при проведенні шкірних тестів.

Передозування. Не зареєстровано клінічного синдрому гострого передозування препарату «Медрол». Часте повторне призначення доз (щоденно або декілька разів на тиждень) протягом тривалого часу може призвести до розвитку кушінгоїдного стану, побічних проявів та інших ускладнень, характерних для тривалої терапії стероїдами. Метил преднізолон видаляється при гемодіалізі.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Адекватних досліджень впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію у людини не проводилося. Тому при прийнятті рішення про призначення кортикостероїдів вагітним і жінкам, які годують груддю, або жінкам, які можуть завагітніти, слід проводити пильну оцінку   співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику для матері, плода і дитини. Оскільки немає точного підтвердження безпеки кортикостероїдів при вагітності у людини, ці препарати при вагітності слід призначати суворо за показаннями.

Кортикостероїди легко проникають через плаценту. Немовлята, народжені від матерів, які отримували досить високі дози глюкокортикоїдів під час вагітності, повинні знаходитися під пильним контролем, щоб можна було своєчасно виявити ознаки недостатності надниркових залоз.

Вплив кортикостероїдів на перебіг пологів не вивчався.

Кортикостероїди виділяються у грудне молоко. На час лікування слід припинити годування груддю.

Діти. Добір дози для дітей повинен ґрунтуватися на оцінці тяжкості клінічних проявів захворювання. Слід застосовувати препарат в найменших дозах і короткочасно. За можливості препарат слід застосовувати разовими дозами через день.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Дані про те, що застосування препарату може погіршити швидкість реакції при керуванні авто транспортом або при роботі з іншими точними механізмами, відсутні.

Особливості застосування. Якщо через достатній період часу не буде досягнуто задовільного клінічного ефекту, препарат слід відмінити і призначити хворому інший вид терапії. Якщо препарат потрібно відмінити після тривалого застосування, то відміну слід проводити поступово. Якщо хворі, які отримують кортикостероїд ну терапію, можуть зазнати або зазнавали впливу стрес орного фактора, то слід збільшити дозу швидкодіючих стероїдів до, під час і після стресової ситуації.

Кортикостероїди можуть маскувати симптоми інфекцій, крім того на фоні кортикостероїдної терапії можуть розвитися нові інфекції. При застосуванні кортикостероїдів може знижуватися резистентність до інфекцій, можлива генералізація інфекції. Захворювання, що спричинені вірусами, бактеріями, грибками, найпростішими або гельмінтами з будь-якою локалізацією в організмі можуть виникати на фоні застосування кортикостероїдів чи їх поєднання з іншими імуносупресивними засобами, які погіршують стан клітинного і гуморального імунітету та функцію нейтрофілів. Ці захворювання можуть бути помірної тяжкості, але в деяких випадках – тяжкими і навіть – фатальними. Частота розвитку інфекційних ускладнень зростає із зростанням дози кортикостероїдів.

При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта, глаукома з можливим ураженням зорового нерва; зростає імовірність розвитку вторинних інфекцій, спричинених грибами і вірусами.

Можуть розвинутися алергічні реакції (наприклад, ангіо невротичний набряк).

При застосуванні середніх і високих доз гідрокортизону або кортизону можливі підвищення артеріального тиску, затримка солей і води, збільшення екскреції калію. Ці ефекти спостерігаються рідше при застосуванні синтетичних похідних цих препаратів (таких як метил преднізолон), за винятком випадків, коли застосовуються високі дози. Рекомендується призначення дієти з обмеженням солі і введення препаратів калію. Всі кортикостероїди підвищують екскрецію кальцію.

Хворим, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, протипоказано застосування живих чи послаблених вакцин. «Вбиті» або ін активовані вакцини можуть застосовуватися для пацієнтів, які одночасно отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів, однак, ефективність такої вакцинації зменшується. Необхідні процедури з імунізації можуть бути проведені у пацієнтів, які отримують дози кортикостероїдів, що не спричиняють імуносупресію.

Медрол при активному туберкульозі призначається лише в випадках фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди застосовуються у поєднанні   з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.

Якщо кортикостероїди показані хворим з латентним туберкульозом або в період віражу туберкулінових проб, то лікування слід проводити під суворим контролем лікаря, оскільки можлива ре активація процесу. Під час тривалої кортикостероїдної терапії такі хворі повинні отримувати відповідне профілактичне лікування.

Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки в ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе настання перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому.

Остеопороз – один з побічних ефектів препарату, який спостерігається часто, але рідко діагностується, розвивається при тривалому застосуванні високих доз глюкокортикоїдів.

У дітей, які отримують глюкокортикоїди протягом тривалого часу щоденно, по декілька разів на добу, може спостерігатися затримка росту, тому такий режим дозування слід використовувати тільки за абсолютними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути або довести до мінімуму цей побічний ефект.

У хворих, які отримують високі дози глюкокортикоїдів, порушені механізми неспецифічного захисту, і через це значно зростає ймовірність розвитку як грибкової, так і бактеріальної та вірусної інфекцій.

Спричинена введенням препарату наднирковозалозна недостатність може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип   відносної недостатності може персисту вати   протягом декількох місяців після відміни терапії; однак, якщо в цей період виникнуть стресові ситуації, то гормональну терапію слід відновити. Оскільки може бути порушена мінералокортикоїдна секреція, одночасно слід вводити електроліти і/або мінералокортикоїди.

Виражені ший ефект кортикостероїдів спостерігається у хворих на гіпотироїдизм і цироз печінки.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю при ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки.

При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу дозу, яка забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.

При застосуванні кортикостероїдів можливі різні психічні розлади, такі як ейфорія, безсоння, коливання настрою, зміни особистості, тяжкі депресії і навіть виражені психотичні реакції. Крім того, на фоні прийому кортикостероїдів може ускладнюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій.

Кортикостероїди слід призначати   з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, оскільки існує небезпека перфорації, при абсцесі або іншій гнійній інфекції, при дивертикулі ті, у разі недавно накладених кишкових анастомозів, при активній або латентній пептичній виразці, при нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі і при тяжкій псевдопаралітичній міастенії.

Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від дози препарату і тривалості терапії, в кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику відносно як дози і тривалості лікування, так вибору режиму введення – щоденно чи переривчастим курсом.

У хворих, які застосовують кортикостероїди, може розвиватися саркома Капоші. Припинення застосування кортикостероїдів може привести до розвитку ремісії цього захворювання.

Канцерогенна, мутагенна дія і вплив на репродуктивні функції.

Не виявлено канцерогенної і мутагенної дії препарату, а також його несприятливого впливу на репродуктивні функції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій. При одночасному застосуванні циклоспорину і метил преднізолону виникає взаємне пригнічення метаболізму, тому існує ймовірність зростання частоти побічних проявів, характерних для застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні циклоспорину і метил преднізолону можуть виникати судоми. Препарати індуктори ензимів печінки, такі як фенобарбітал, фенітоїн і рифампін, можуть збільшувати кліренс метил преднізолону, що може потребувати збільшення дози препарату для досягнення бажаного ефекту. Тролеандоміцин і кетоконазол можуть пригнічувати метаболізм метил преднізолону і цим зменшувати його кліренс. Щоб уникнути стероїдної інтоксикації, слід титрувати дозу метил преднізолону. Метил преднізолон може збільшувати кліренс ацетил саліцилової кислоти при тривалому її застосуванні у високих дозах. Це може призвести до зменшення рівня саліцилату в сироватці або збільшити ризик інтоксикації саліцилатами при припиненні застосування метил преднізолону. Ацетил саліцилова кислота і не стероїдні протизапальні засоби у комбінації з котикостероїдами слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на гіпопротромбінемію. Вплив метил преднізолону на пероральні коагулянти варіабельний, при одночасному застосуванні цих препаратів може розвинутися як посилений, так і послаблений ефект пероральних коагулянтів. Тому для отримання бажаного антикоагулянтного ефекту слід регулярно контролю вати показники згортання крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метил преднізолон належить до групи синтетичних глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди проникають через клітинні мембрани і утворюють   комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином), стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, а також впливають на вуглеводний, білковий та жировий обмін, серцево-судинну систему, скелетні м'язи і центральну нервову систему.

Вплив на запальний процес та імунну відповідь

Більшість показань для застосування глюкокортикоїдів обумовлені їх протизапальними, імуносупресивними і проти алергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти:

• зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу осередку запалення;

• зменшення вазодилатації;

• стабілізація лізосомальних мембран;

• інгібування фагоцитозу;

• зменшення продукції простагландинів і споріднених   сполук.

Доза 4,4 мг метил преднізолону ацетату (4 мг метил преднізолону) чинить таку ж глюкокортикостероїд ну (протизапальну) дію, що й 20 мг гідрокортизону або 5 мг преднізолону. Метил преднізолон чинить лише мінімальну мінералокортикоїдну дію    (200 мг метил преднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону).

Вплив на вуглеводний і білковий обмін

Глюкокортикоїди виявляють катаболічну дію відносно білків. Амін окислоти, що вивільняються, перетворюються в процесі глюконеогенезу в печінці у глюкозу і глікоген. Споживання глюкози в периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, які схильні до цукрового діабету.

Вплив на жировий обмін

Глюкокортикоїди мають лі політичну дію, яка в першу чергу проявляється на тканинах кінцівок. Глюкокортикоїди також виявляють ліпогенетичну дію, яка найбільш виражена у ділянці грудної клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, коли пікові концентрації у плазмі вже пройдені, тому дія препаратів обумовлена в першу чергу їх впливом на активність ферментів.

Фармакокінетика. Всмоктуються метил преднізолон в основному в проксимальному відділі тонкої кишки. Рівень всмоктування в дистальному відділі становить приблизно 50% від рівня всмоктування в проксимальному відділі.

В організмі людини метил преднізолон утворює слабкий, дисоціюю чий зв'язок з альбуміном і транскортином. Приблизно 40 - 90% препарату знаходиться у зв'язаному стані. Метаболізм метил преднізолону здійснюється у печінці, і цей процес якісно схожий з таким для кортизолу. Основними метаболітами є 20-b-гідроксиметил преднізолон і  20-b-гідрокси-6-a-метил преднізолон. Метаболіти виділяються у сечу у формі глюкуронідів, сульфатів і некон’югованих сполук. Ці реакції кон’югації відбуваються переважно у печінці і частково в нирках.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: 4 мг – білі таблетки еліптичної форми з лінією розлому на одному боці і маркуванням “UPJOHN” – на другому; 16 мг – білі випуклі таблетки еліптичної форми з лінією розлому на одному боці і маркуванням “UPJOHN 73” – на другому; 32 мг – білі випуклі таблетки еліптичної форми з лінією розлому на одному боці і маркуванням   “UPJOHN 176” – на другому;

Несумісність. Дані відсутні.

Термін придатності. Для таблеток, що містять 4 мг і 16 мг   метил преднізолону – 5 років, для таблеток, що містять 32 мг, – 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати     у     недоступному для дітей   місці     при     температурі

нижче +25 °С.

Упаковка.  Таблетки по 4 мг: № 30 таблеток в упаковці (по 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону у картонній коробці);

           таблетки по 16 мг: № 50 таблеток в упаковці (по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці);

           таблетки по 32 мг: № 20 (по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці).

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. «Фармація Н. В./С. А.», Бельгія; Фармація Італія С. п. А., Італія; Пфайзер Італія С. р. л., Італія

Місцезнаходження. Rijksweg 12, 1270, Puurs-Belgium. Via del Commercio – Zonna Industriale 63046 Marinodel Tronto, Ascoli Piceno, Italy.

МЕДРОЛ™
табл. 16 мг блистер, № 50      

Метилпреднизолон    16 мг
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, сахароза, кальция стеарат, масло минеральное.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: метилпреднизолон относится к группе синтетических ГКС. ГКС проникают через клеточные мембраны и образуют комплексы со специфическими цитоплазматическими рецепторами. Затем эти комплексы проникают в клеточное ядро, связываются с ДНК (хроматином), стимулируют транскрипцию мРНК и дальнейший синтез различных ферментов, чем и объясняется эффект при системном применении ГКС. ГКС оказывают выраженное влияние не только на активность воспалительного процесса и иммунный ответ, но и на углеводный, белковый и жировой обмен, сердечно-сосудистую систему, скелетные мышцы и ЦНС.
Большинство показаний к применению ГКС обусловлено их противовоспалительными, иммуносупрессивными и противоаллергическими свойствами. Благодаря этим свойствам достигаются такие терапевтические эффекты ГКС, как уменьшение количества иммуноактивных клеток в очаге воспаления; уменьшение вазодилатации; стабилизация лизосомальных мембран; ингибирование фагоцитоза; снижение синтеза простагландинов и родственных им соединений.
Метилпреднизолона ацетат в дозе 4,4 мг (эквивалентно 4 мг метилпреднизолона основания) по противовоспалительной активности эквивалентен 20 мг гидрокортизона или 5 мг преднизолона. Метилпреднизолон обладает лишь минимальной минералокортикоидной активностью (метилпреднизолон в дозе 200 мг эквивалентен 1 мг дезоксикортикостерона).
ГКС оказывают катаболическое действие на белковый обмен. Аминокислоты, которые при этом высвобождаются, превращаются в процессе глюконеогенеза в печени в глюкозу и гликоген. Потребление глюкозы в периферических тканях снижается, что может привести к гипергликемии и глюкозурии, особенно у больных сахарным диабетом.
ГКС обладают липолитическим действием, которое в первую очередь проявляется в области конечностей. ГКС также оказывают липогенетическое влияние, которое наиболее выражено в области грудной клетки, шеи и головы. Все это приводит к перераспределению жировых отложений. Максимальная фармакологическая активность ГКС проявляется уже после снижения максимальных концентраций в плазме крови, поскольку действие препарата обусловлено в первую очередь влиянием на активность ферментов.
Метилпреднизолон всасывается в основном в проксимальном отделе тонкого кишечника. Уровень всасывания в дистальном отделе составляет около 50% уровня всасывания в проксимальном отделе. Метилпреднизолон образует слабую диссоциирующую связь с альбумином и транскортином. Приблизительно 40–90% метилпреднизолона находится в связанном состоянии. Метаболизм метилпреднизолона осуществляется в печени, и этот процесс качественно сходен с таковым для кортизола. Основными метаболитами являются 20-β-гидроксиметилпреднизолон и 20-β-гидрокси-6-α-метилпреднизолон. Метаболиты выводятся с мочой в форме глюкуронидов, сульфатов и неконъюгированных соединений. Реакции конъюгации происходят преимущественно в печени и частично в почках.

ПОКАЗАНИЯ: Эндокринные заболевания
Первичная и вторичная недостаточность коры надпочечников (препаратами выбора при этом являются гидрокортизон или кортизон, а синтетические аналоги при необходимости могут применяться сочетанно с минералокортикоидами; одновременное применение минералокортикоидов особенно важно при лечении детей); врожденная гиперплазия надпочечников; негнойный тиреоидит; гиперкальциемия при онкологических заболеваниях.
Ревматологические заболевания
Как дополнительная терапия для кратковременного применения (для купирования острого процесса или при обострении процесса) при таких заболеваниях, как псориатический артрит, ревматоидный артрит, включая ювенильный ревматоидный артрит (в отдельных случаях может потребоваться проведение поддерживающей терапии в низких дозах), анкилозирующий спондилоартрит, острый и подострый бурсит, острый неспецифический тендосиновит, острый подагрический артрит, посттравматический остеоартроз, синовит при остеоартрозе, эпикондилит.
Коллагенозы
В период обострения или в отдельных случаях в качестве поддерживающей терапии при следующих заболеваниях: системная красная волчанка, системный дерматомиозит (полимиозит), острый ревмокардит, ревматическая полимиалгия, гигантоклеточный артрит.
Кожные заболевания
Пузырчатка, буллезный герпетиформный дерматит, тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса — Джонсона), эксфолиативный дерматит, грибовидный микоз, тяжелый псориаз, тяжелый себорейный дерматит.
Аллергические состояния
Для устранения следующих тяжелых и инвалидизирующих аллергических состояний в случае неэффективности стандартной терапии: сезонный или круглогодичный аллергический ринит, сывороточная болезнь, БА, медикаментозная аллергия, контактный дерматит, атопический дерматит.
Офтальмологические заболевания
Тяжелые острые и хронические аллергические и воспалительные процессы с поражением глаз: аллергические краевые язвы роговицы, поражение глаз, вызванное вирусом Herpes zoster, воспаление переднего сегмента глаза, диффузный задний увеит и хориоидит, симпатическая офтальмия, аллергический конъюнктивит, кератит, хориоретинит, неврит зрительного нерва, ирит и иридоциклит.
Заболевания органов дыхания
Симптоматический саркоидоз, синдром Леффлера, не поддающийся терапии другими средствами, бериллиоз, фульминантный или диссеминированный туберкулез легких (применяется в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией), аспирационный пневмонит.
Гематологические заболевания
Идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых, вторичная тромбоцитопения у взрослых, приобретенная (аутоимунная) гемолитическая анемия, эритробластопения (эритроцитарная анемия), врожденная (эритроидная) гипопластическая анемия.
Онкологические заболевания
В качестве комплексной и/или паллиативной терапии при лейкозах и лимфомах у взрослых, остром лейкозе у детей.
Отечный синдром
Для индукции диуреза или устранения протеинурии при нефротическом синдроме без уремии (идиопатического или обусловленного системной красной волчанкой).
Заболевания ЖКТ
Для выведения больного из критического состояния при таких заболеваниях, как неспецифический язвенный колит, регионарный энтерит.
Заболевания нервной системы
Рассеянный склероз в фазе обострения, отек мозга, вызванный его опухолью.
Заболевания других органов и систем
Туберкулезный менингит с субарахноидальным блоком или при угрозе развития блока, в комбинации с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией, трихинеллез с поражением нервной системы или миокарда.
Трансплантация органов.

ПРИМЕНЕНИЕ: в зависимости от характера заболевания начальная доза Медрола для взрослых может составлять 4–48 мг/сут. При менее тяжелых заболеваниях обычно бывает достаточным применение и в более низкой дозе, хотя отдельным больным могут понадобиться и более высокие дозы. Высокие дозы могут потребоваться при таких заболеваниях и состояниях, как рассеянный склероз (200 мг/сут), отек мозга (200–1000 мг/сут), трансплантация органов (до 7 мг/кг/сут).
Если в результате лечения Медролом был достигнут удовлетворительный терапевтический эффект, больному следует подобрать индивидуальную поддерживающую дозу путем постепенного снижения начальной через определенные промежутки времени, пока не будет достигнута минимальная эффективная доза. Необходим постоянный контроль режима дозирования препарата. В некоторых ситуациях может потребоваться коррекция дозы; к ним относятся изменения клинического состояния, обусловленные наступлением ремиссии или обострением заболевания, индивидуальная реакция больного на препарат, а также воздействие на больного стрессовых ситуаций, прямо не связанных с основным заболеванием; в последнем случае может возникнуть необходимость в повышении дозы препарата на определенный период времени, продолжительность которого зависит от состояния больного. Требуемая доза может варьировать и должна подбираться индивидуально, в зависимости от характера заболевания и реакции больного на терапию.
Доза метилпреднизолона для детей рассчитывается в пересчете на преднизолон (5 мг преднизолона эквивалентно 4 мг метилпреднизолона).
Альтернирующая терапия — это такой режим дозирования, при котором удвоенная суточная доза ГКС назначается через день в утренние часы. Целью альтернирующей терапии является достижение у больного, требующего длительной терапии, максимального клинического эффекта при сведении к минимуму некоторых побочных эффектов ГКС-терапии, таких как угнетение гипофизарно-надпочечниковой оси, синдром Кушинга, синдром отмены ГКС и угнетение роста у детей.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: системные грибковые инфекции; повышенная чувствительность к метилпреднизолону или другим компонентам препарата в анамнезе.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: водно-электролитный баланс: задержка натрия, застойная сердечная недостаточность у больных с соответствующей склонностью, АГ, задержка жидкости, потеря калия и гипокалиемический алкалоз.
Со стороны опорно-двигательной системы: стероидная миопатия, мышечная слабость, остеопороз, патологические переломы, компрессионные переломы позвонков и асептический некроз, склонность к разрыву сухожилий (в частности ахиллового сухожилия).
Со стороны ЖКТ: пептическая язва (с возможной перфорацией и кровотечением), желудочное кровотечение, панкреатит, эзофагит, перфорация кишечника, повышение активности АлАТ, АсАТ и ЩФ в сыворотке крови (повышение уровня этих показателей обычно незначительное, не сопровождается клиническими проявлениями и проходит после отмены препарата.
Кожные покровы: ухудшение заживления ран, петехии и экхимозы, истончение и сухость кожи.
Метаболические нарушения: отрицательный азотистый баланс, обусловленный катаболизмом белков.
Неврологические нарушения: повышение внутричерепного давления, псевдоопухоль мозга, психические расстройства и судороги.
Эндокринные нарушения: синдром Кушинга, нарушения менструального цикла, угнетение гипофизарно-надпочечниковой оси, снижение толерантности к углеводам, манифестация латентного сахарного диабета, повышение потребности в инсулине или пероральных гипогликемизирующих препаратах у больных сахарным диабетом, угнетение роста у детей.
Офтальмологические нарушения: задняя субкапсулярная катаракта, повышение внутриглазного давления и экзофтальм.
Со стороны иммунной системы: смазанная клиническая картина при инфекционных заболеваниях, активизация латентных инфекций, развитие инфекций, вызванных условно-патогенными возбудителями, реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию, возможно угнетение реакций при проведении кожных проб.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: если через достаточный промежуток времени удовлетворительный клинический эффект не будет достигнут, препарат следует отменить и назначить больному другой вид терапии. После продолжительной терапии препарат рекомендуется отменять постепенно. Если больные, которые получают ГКС-терапию, подвергаются воздействию стрессорных факторов, следует повысить дозу быстродействующих стероидов до, во время и после стрессовой ситуации.
ГКС могут маскировать симптомы инфекции, кроме того, на фоне ГКС-терапии могут развиваться новые инфекции. При применении ГКС может снижаться резистентность к инфекциям, возможна генерализация инфекции.
Заболевания, вызванные вирусами, грибами, простейшими или гельминтами любой локализации, могут возникать на фоне терапии ГКС или их комбинации с другими иммунодепрессантными средствами, угнетающими клеточное и гуморальное звенья иммунитета и функцию нейтрофильных гранулоцитов. Эти заболевания могут быть умеренной степени тяжести, но в некоторых случаях — тяжелыми и даже фатальными. Частота развития инфекционных осложнений возрастает с повышением дозы ГКС.
При продолжительном применении ГКС может развиваться задняя субкапсулярная катаракта, глаукома с возможным поражением зрительного нерва; возрастает вероятность развития вторичных инфекций, вызванных грибами и вирусами.
Во время терапии могут развиться аллергические реакции (например ангионевротический отек).
При применении гидрокортизона или кортизона в средних и высоких дозах возможны повышение АД, задержка натрия и воды в организме, увеличение экскреции калия. Эти эффекты наблюдаются реже при применении синтетических производных этих препаратов (таких как метилпреднизолон), за исключением случаев, когда препарат применяется в высоких дозах. Рекомендуется назначение диеты с ограничением поваренной соли и назначение препаратов калия. Все ГКС повышают экскрецию кальция.
Больным, которые получают ГКС в иммуносупрессивных дозах, противопоказано применение живых или ослабленных вакцин. Убитые или инактивированные вакцины могут применяться у пациентов, которые получают ГКС в иммуносупрессивных дозах, однако эффективность вакцинации в таком случае снижается. Необходимые процедуры иммунизации могут быть проведены у пациентов, получающих ГКС в дозах, не вызывающих иммуносупрессию.
При активном туберкулезе Медрол применяют только в случаях фульминантного или диссеминированного туберкулеза и только в сочетании с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией. Если ГКС показаны больным с латентным туберкулезом или в период виража туберкулиновых проб, лечение следует проводить под строгим врачебным контролем, поскольку возможна реактивация процесса. Во время продолжительной ГКС-терапии такие больные должны получать соответствующее профилактическое лечение.
Нет единого мнения о том, являются ли ГКС непосредственной причиной развития пептической язвы желудка в процессе терапии. Однако ГКС-терапия может маскировать симптомы пептической язвы, поэтому возможно возникновение перфорации или кровотечения без выраженного болевого синдрома.
Остеопороз — один из побочных эффектов ГКС, который часто наблюдается, но редко диагностируется. Развивается при продолжительном применении ГКС в высоких дозах.
У детей, получающих ГКС ежедневно по несколько раз в сутки на протяжении длительного времени, может отмечаться задержка роста, поэтому такой режим дозирования следует использовать только по абсолютным показаниям. Применение альтернирующей терапии, как правило, дает возможность избежать или свести к минимуму этот побочный эффект.
У больных, получающих ГКС в высоких дозах, снижены механизмы неспецифической защиты, в связи с чем значительно возрастает вероятность развития грибковой, бактериальной и вирусной инфекции.
Вызванная применением препарата недостаточность коры надпочечников при его отмене может быть минимизирована путем постепенного снижения дозы. Этот тип относительной недостаточности может персистировать на протяжении нескольких месяцев после отмены терапии; однако, если в этот период возникают стрессовые ситуации, гормональную терапию следует возобновить. Поскольку при этом может быть нарушена минералокортикоидная активность, одновременно следует назначать электролиты и/или минералокортикоиды.
Отмечается более выраженная активность ГКС у больных с гипотиреоидизмом и циррозом печени.
ГКС следует применять с осторожностью при поражении глаз, вызванном вирусом простого герпеса, поскольку при этом возможно развитие перфорации роговицы.
При лечении ГКС следует назначать их в минимальной эффективной дозе, и если становится возможным дальнейшее снижение дозы, это снижение следует проводить постепенно.
При применении ГКС возможны различные психические расстройства, такие как эйфория, бессонница, перемены настроения, изменения личности, тяжелая депрессия и выраженные психотические реакции. Кроме того, на фоне приема ГКС может отмечаться прогрессирование существующих эмоциональной нестабильности и склонности к психотическим реакциям.
ГКС следует назначать с осторожностью при неспецифическом язвенном колите, поскольку существует опасность перфорации кишечника, а также при абсцессе или иной гнойной инфекции, дивертикулите, в случае недавно наложенных кишечных анастомозов, при активной или латентной пептической язве, почечной недостаточности, АГ, остеопорозе и тяжелой псевдопаралитической миастении.
Поскольку осложнения при лечении ГКС зависят от дозы препарата и продолжительности терапии, в каждом случае следует проводить тщательную оценку соотношения пользы от применения препарата и потенциального риска, связанного с дозой и продолжительностью лечения, и выбора режима введения — ежедневного или прерывистым курсом.
У пациентов, применяющих ГКС, может развиться саркома Капоши. Прекращение применения ГКС может привести к наступлению ремиссии этого заболевания.
Не выявлено канцерогенного и мутагенного действия препарата, а также его неблагоприятного влияния на репродуктивную функцию.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: при одновременном применении циклоспорина и метилпреднизолона отмечается взаимное угнетение метаболизма, поэтому существует вероятность повышения частоты побочных эффектов, характерных для применения этих препаратов. При одновременном применении циклоспорина и метилпреднизолона могут развиваться судороги. Препараты-индукторы микросомальных ферментов печени, такие как фенобарбитал, фенитоин и рифампицин, могут повышать клиренс метилпреднизолона, что может требовать повышения дозы препарата для достижения необходимого эффекта. Тролеандомицин и кетоконазол могут угнетать метаболизм метилпреднизолона, снижая его клиренс. Во избежание стероидной интоксикации следует титровать дозу метилпреднизолона. Метилпреднизолон может повышать клиренс ацетилсалициловой кислоты при продолжительном ее применении в высоких дозах. Это может привести к снижению концентрации салицилата в сыворотке крови или повысить риск интоксикации салицилатами при прекращении применения метилпреднизолона. Ацетилсалициловая кислота и прочие НПВП в комбинации с ГКС следует применять с осторожностью при лечении больных с гипопротромбинемией. Влияние метилпреднизолона на фармакокинетику пероральных антикоагулянтов вариабельное, при одновременном применении этих препаратов может отмечаться как усиление, так и ослабление эффекта пероральных антикоагулянтов. Поэтому для получения требуемого антикоагулянтного эффекта следует регулярно контролировать показатели свертывания крови.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: клинические случаи острой передозировки Медрола не описаны. Частое повторное назначение (ежедневно или несколько раз в неделю) в течение длительного времени может привести к развитию кушингоидного синдрома и других осложнений, характерных для продолжительной терапии ГКС. Метилпреднизолон удаляется из организма при проведении гемодиализа.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре до 25 °С.