Мегапим - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕГАПІМ

(MEGAPIME)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: сefepime;

основні фізико-хімічні властивості:   майже білий або злегка жовтуватий порошок;

склад: 1 флакон містить стерильну суміш цефепиму гідро хлориду та L-аргініну еквівалентно цефепиму 500 мг або 1 г.

Форма випуску. Порошок   для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини четвертого покоління. Код АТС J01D E01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Механізм дії базується на інгібуванні біосинтезу клітинної мембрани. Цефепим ефективний відносно багатьох грам позитивних та грам негативних бактерій. Цефепим має підвищену стійкість до гідролізу більшістю бета-лактамаз, має малу спорідненість щодо бета-лактамаз, які кодуються хромосомними генами, і швидко проникає в грам негативні бактеріальні клітини. Відношення МБК (мінімальна бактерицидна концентрація) / МПК для цефепиму становить < 2 для більше, як 80 % ізолятів усіх чуттєвих грам позитивних і грам негативних мікро організмів. Була продемонстрована наявність синергідної дії по відношенню до аміноглікозидів в іспитах in vitro.

Антибактеріальний спектр цефепиму розповсюджується на:

• Грам позитивні аероби:Staphylococcus aureus (у т. ч. штами, що утворюють пеніцилін азу, окрім метицилін-резистентних стафілококів), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (у т. ч. штами із середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F). Enterococcus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепим. Staphylococcus aureus (у т. ч. штами, що утворюють бета-лактамазу, окрім метицилін-резистентних стафілококів); Staphylococcus epidermidis (у т. ч. штами, що утворюють бета-лактамазу); Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus; S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans.

• Грам негативні аероби:Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Enterobacter sрр., (у т. ч. E. aerogenes, E. agglomerans, E. cloacae, E. Sakazakii); Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що утворюють бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Klebsiella sрр. (у т. ч. K. oxytoca, K. ozoanae, K. pneumoniae); Moraxella cacarrhalis (Branhamella catarrhalis); Morganella morganii; Proteus sрр., включаючи P. mirabilis, Pseudomonas sрр., включаючи P. aeruginosa, Serratia (у т. ч. S. marcescens, S. liquefaciens).Pseudomonas putida, P. stutzeri; Proleus vulguris, Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp.; Citrobacter spp., включаючи C. Freundii, Campylobacter jejuni, Cardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Hafnia alvei; Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. штами, що утворюють бета-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sp. (у т. ч. P. retigeri, P. stuartii); Salmonella spp.;  Serratia liquefaciens, Shigella spp.;  Yersinia enterocolitica. Цефепим in vitro демонструє мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) 8 мкг/мл або для більше, як 90 % ізолятів усіх чуттєвих грам позитивних і грам негативних мікро організмів, проте in vitro активність не обов'язково має на увазі клінічну ефективність.

Примітка: цефепим неактивний відносно деяких штамів Xanthmonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia).

• Анаероби:Clostridium perfringens; Mobiluncus sрр.

Примітка: Цефепим неактивний відносно Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

Дорослі. Після внутрішньом'язового введення цефепим повністю всмоктується. Терапевтичні концентрації досягаються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, рідині міхура, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі і жовчному міхурі, після однократного внутрішньо венного введення цефепиму.

Період напів виведення цефепиму з організму становить в середньому майже 2 год.

Після внутрішньо венного ведення 2 г препарату з інтервалом 8 годин протягом 9 днів кумуляції не спостерігалося.  Загальний кліренс в середньому - 120 мл/хв.

Цефепим виділяється майже винятково нирками , головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (нирковий кліренс в середньому - 110 мл/хв).

У сечі виявляється приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепима. Зв'язування цефепиму з білками плазми менше 16.4% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Після однократного внутрішньо венного введення 1 г препарату хворим старше 65 років відзначалося зростання концентрації AUC і одночасне зменшення ниркового кліренсу в порівнянні з молодими хворими. Тому при порушеній функції нирок хворим старшого віку може знадобитися коригування дози.

Фармакокінетика цефепиму істотно не змінюється у хворих з порушеною функцією печінки після однократно введеної дози 1 г.

При нирковій недостатності період напів виведення цефепиму зростає, при цьому спостерігається лінійна залежність між загальним кліренсом цефепиму та кліренсом креатині ну. Коригування дози для таких хворих не потрібно.

Період напів виведення цефепиму при проведенні гемодіалізу становить 13 год, при безперервному амбулаторному пери тональному діалізі – 19 год.

Діти. Фармакокінетика цефепиму у дітей практично не відрізняється від дорослих.

Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефепиму мікро організмами.

Інфекції нижніх дихальних шляхів (госпітальна і не госпітальна пневмонія ).

Гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту .

Інфекції сечових шляхів.

Інфекції шкіри і м'яких тканин.

Інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів ).

Сепсис.

Фебрильна нейтропенія.

Спосіб застосування та дози.

Цефепим застосовується глибоко внутрішньом’язово або внутрішньо венно шляхом ін’єкції або інфузії.

Дозу і спосіб введення прописують в залежно від чутливості збудника, тяжкості інфекції, а також від стану функції нирок хворого.

Дорослі

Рекомендації щодо дозування для дорослих наведені у таблиці 1.

                                                                                                                                            Таблиця 1.

Дорослим при нормальній функції нирок препарат прописують у таких дозах (від 12 років і старше)*

* Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, при тяжких інфекціях може бути необхідне триваліше лікування.

Діти (від 2 місяців до 12 років)

Дітям з масою тіла до 40 кг доза становить 50 мг/кг через 12 год. Хворим з фебрильною нейтропенією і бактеріальним менінгітом – через 8 год.

Діти від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показниками 30 мг/кг маси тіла через 12 чи 8 годин.

                                                                                                                              Таблиця 2.

Рекомендовані підтримуючі дози цефепиму надані в таблиці 2.

Підтримуючі дози, рекомендовані в залежності від ступеня важкості інфекції*

* Вихідна доза препарату така ж, як і у хворих з нормальною функцією нирок.

Коли відома тільки концентрація креатині ну в сироватці крові, для обчислення кліренсу креатині ну можна використовувати представлену нижче формулу (виходячи з статі, маси тіла і віку хворого). Отриманий кліренс креатині ну (мл/хв) є тільки розрахунковою величиною. Провести вимір кліренсу креатині ну потрібно негайно.

Чоловік = [маса тіла (кг) · (140 – вік у роках)]/[72 · концентрація креатині ну в сироватці крові (мг/дл)].

Для жінок вводиться поправочний коефіцієнт — 0,85.

Креатинін сироватки крові має відбивати рівноважний стан ниркової функції. У противному випадку розрахункова величина кліренсу креатині ну неприйнятна, оскільки дає завищену оцінку реального кліренсу у хворих зі зниженої екскреторною функцією нирок (при шоку, тяжкій серцевій недостатності або олігурії), а також при порушенні нормального співвідношення між м'язовою масою і загальною масою тіла (наприклад, у хворих з ожирінням, набряками або асцитом) і при гіпокінезії.

При гемодіалізі за 3 год видаляється з організму приблизно 68 % від дози препарату. По завершенні кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, рівну вихідній дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна використовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г в залежності від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 год.

Дітям з порушеною функцією нирок рекомендуються такі ж зміни дозового режиму, як і дорослим.

Приготування розчину і введення

Для приготування розчину для в/в чи в/м введення порошок для ін'єкцій у флаконі розчиняють, як зазначено в Таблиці 3.

                                                                                                                                      Таблиця 4.

Приготування розчинів цефепиму

Внутрішньо венне введення оптимальне для хворих з тяжкими чи загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку.

При в/в способі введення препарат розчиняють у 5 мл чи 10 мл стерильної води для ін'єкцій, у 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено в таблиці 4. Вводять внутрішньо венно протягом 3-5 хвилин. Для введення через систему для внутрішньо венного вливання приготовлений розчин з’єднують з іншими розчинами для внутрішньо венних вливань і вводять протягом не менше 30 хв.

При в/м способі введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчині декстрози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїнугідро хлориду, як зазначено в таблиці нижче.

Приготовлені розчини препарату для в/м і в/в введення можна зберігати протягом 24 год при кімнатній температурі або 7 днів у холодильнику (2–8 °С).

Примітка: як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини цефепима перед введенням варто перевіряти на відсутність механічних включень.

При збереженні порошок у флаконі або розчин може темніти, однак це не впливає на активність препарату.

Побічна дія.

Найчастішими були побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту і реакції гіпер чутливості. Нижче перераховані побічні ефекти, які виникали з періодичністю >0,1-1%:

Гіпер чутливість: анафілаксія, шкірні висипання, свербіж, кропив’янка, синдром Стивенса-Джонсона, множинна еритема, токсичний некроліз епідермісу.

Шлунково-кишковий тракт: діарея, нудота, зміна смаку, блювання, стоматит, псевдомембранозні коліти , біль у животі, диспепсія.

Кардиіоваскулярні: вазодилатація.

Респіраторні: задишка.

Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, парастезії, занепокоєння, судоми.

Інші: підвищення температури, вагініт, еритема, генітальний свербіж, пітливість, периферичні набряки, болі в спині.

Місцеві реакції в місці в/в введення (флебіти і запалення) і при в/м введенні відзначалися рідко.

Рідко можливе відхилення показників лабораторних аналізів — підвищення рівня Алат, Асат, ЩФ, загального білірубіну; анемія, еозинофілі я, тромбоцит опенія, збільшення протромбі нового чи парціального тромбопластинового часу, позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, підвищення рівня азоту сечовини крові і/чи креатині ну сироватки крові, лейкопенія і нейтропенія (транзиторного характеру), коліт, порушення функції нирок, токсична нефропатія, а пластична анемія, гемолітична анемія, кровоточивість, судоми, порушення функції печінки, включаючи холестаз, і хибно позитивні результати аналізів на глюкозу сечі.

Протипоказання. Гіпер чутливість до бета-лактамних антибіотиків, зниження слуху.

Передозування. Симптоми Енцефалопатія, судоми у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Лікування.Гемодіаліз та підтримуюча я терапія.

Особливості застосування. З обережністю призначають хворим з будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати.

Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть спричиняти розвиток псевдомембранозного коліту, тому необхідно звертати увагу на виникнення діареї під час лікування препаратом. Легкі форми коліту можуть минати після закінчення терапії, середні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Порушення функції нирок. Хворим з порушеною функцією нирок (креатині новий кліренс < 30 мл/хв) вихідна доза препарату повинна бути такою ж, як і у хворих з нормальною функцією нирок.

Період вагітності і лактації. Не застосовують цефепим вагітним жінкам, крім випадків за життєвими показаннями. Цефепим виділяється в низьких концентраціях в молоко матері, тому необхідна підвищена увага при його застосуванні до цієї категорії хворих.

Застосування в педіатрії. Безпечність та ефективність застосування цефепиму у дітей до 2 місяців не встановлені.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Розчини цефепиму не повинні вводитися одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. При призначенні цефепиму з перерахованими препаратами необхідно вводити кожен антибіотик окремо.

Цефепим несумісний з розчинами, які містять кальцій – Рінгера, Хартмана тощо.

При застосуванні цепефиму з аміноглікозидами необхідно внутрішньом’язові ін’єкції антибіотиків вводити у різні місця, не змішуючи в одному шприці або ін фузійному розчині, тому що препарати взаємно ін активуються. Застосування цефепиму разом з фуросемідом та аміноглікозидами посилює ото- та нефротоксичні ефекти.

Умови та термін зберігання. У недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 º С.

Приготовлені розчини препарату для в/м і в/в введення можна зберігати протягом 24 год при кімнатній температурі або 7 днів у холодильнику (2–8 °С).

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

По 500 мг або 1 г порошку у флаконі № 1, поміщеному у картонній пачці разом з інструкцією для медичного застосування /листком-вкладишем.

Виробник. Aлкем Лабораторіз Лімітед, Індія

Адреса.

Aлкем Лабораторіз Лімітед

Сурей,No.167/2, Дхабел,

Фармакодинамика. Механизм действия базируется на ингибировании биосинтеза клеточной мембраны. Цефепим эффективен в отношении многих грамположительных и грамотрицательных бактерий, обладает повышенной устойчивостью к гидролизу большинством β-лактамаз и низкой степенью сродства к β-лактамазам, кодируемым хромосомными генами; быстро проникает в грамотрицательные бактериальные клетки. Отношение МБК (минимальная бактерицидная концентрация)/МПК для цефепима ≤2 для более чем 80% изолятов всех чувствительных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. В опытах in vitro продемонстрировано синергичное действие в отношении аминогликозидов.
Антибактериальный спектр цефепима включает:
грамположительные аэробы: Staphylococcus aureus (в том числе штаммы, продуцирующие пенициллиназу, кроме метициллинрезистентных стафилококков), Streptococcus agalactiae (стрептококк группы В): Streptococcus pneumoniae (в том числе штаммы со средней резистентностью к пенициллину — МПК 0,1–1 мкг/мл); другие β-гемолитические стрептококки (группы С, G, F), Enterococcus faecalis и стафилококки, резистентные к метициллину, большинству цефалоспориновых антибиотиков, включая цефепим, Staphylococcus aureus (в том числе штаммы, продуцирующие β-лактамазу, кроме метициллинрезистентных стафилококков), Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, S. bovis (группа 1), стрептококки группы Viridans;
грамотрицательные аэробы: Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Enterobacter spp. (в том числе E. aerogenes, H. agglomerans, K. cloacae, E. Sakazakii): Escherichia coli. Haemophilus influenzae (в том числе штаммы, продуцирующие β-лактамазу): Haemophilus parainfluenzae: Klebsiella spp. (включая K. oxytoca, K. ozoanae. K. pneumoniae); Moraxella cacarrhalis (Branhamella catarrhalis): Morganella morganii; Proteus spp.. включая P. mirabilis. Pseudomonas spp., включая P. aeruginosa, Serratia (в том числе S. marcescens, S. liquefaciens).Pseudomonas putida. P. stutzeri: Proleus vulguris. Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp.; Citrobacter spp., включая C. Freundii. Campylobacter jejuni, Cardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Hafnia alvei; Neisseria gonorrhoeae (в том числе штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia spp. (включая P. retigeri, P. stuartii); Salmonella spp.: Serratia liquefaciens, Shigella spp.; Yersinia enterocolitica. Цефепим in vitro демонстрирует минимальную ингибирующую концентрацию (МИК) 8 мкг/мл для более чем 90% изолятов всех чувствительных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, однако активность in vitro не обязательно свидетельствует о клинической эффективности.
Цефепим неактивен в отношении некоторых штаммов Xanthmonas maltophilia (Pscudomonas maltophilia).
анаэробы: Clostridium perfringens; Mobiluncus spp.
Цефепим неактивен в отношении Bacteroides fragilis и Clostridium difficile.
Фармакокинетика. Взрослые. После в/м введения цефепим полностью всасывается. После однократного в/в введения цефепима терапевтические концентрации достигаются в моче, желчи, перитонеальной жидкости, мочевом пузыре, слизистом секрете бронхов, мокроте, простате. аппендиксе и желчном пузыре. Период полувыведения цефепима из организма составляет в среднем почти 2 ч. После в/в ведения 2 г препарата с интервалом 8 ч на протяжении 9 дней кумуляции не отмечено. Общий клиренс в среднем — 120 мл/мин. Цефепим выделяется в основном почками путем гломерулярной фильтрации (почечный клиренс в среднем — 110 мл/мин). В моче определяют около 85% введенной дозы в виде неизмененного цефепима. Связывание цефепима с белками плазмы крови — ≤16,4% и не зависит от концентрации препарата в плазме крови.
После однократного в/в введения 1 г препарата пациентам в возрасте старше 65 лет отмечали увеличение AUC и одновременное снижение почечного клиренса по сравнению с молодыми. Поэтому при нарушении функции почек пациентам пожилого возраста может понадобиться коррекция дозы.
Фармакокинетика цефепима существенным образом не изменяется при нарушении функции печени после однократно введенной дозы 1 г.
При почечной недостаточности период полувыведения цефепима увеличивается, при этом отмечают линейную зависимость между общим клиренсом цефепима и клиренсом креатинина. Коррекция дозы для таких пациентов не нужна.
Период полувыведения цефепима при гемодиализе составляет 13 ч, при беспрерывном амбулаторном перитональном диализе — 19 ч.
Дети. Фармакокинетика цефепима у детей практически не отличается от таковой у взрослых.

лечение инфекций, вызванных чувствительными к цефепиму микроорганизмами.
Инфекции верхних и нижних дыхательных путей (госпитальная и негоспитальная пневмония, острый бронхит и обострение хронического бронхита); мочевыводящих путей; кожи и мягких тканей; интраабдоминальные (включая перитонит и инфекции желчевыводящих путей); сепсис; фебрильная нейтропения.

цефепим применяют глубоко в/м или в/в путем инъекции или инфузии.
Режим дозирования и способ введения определяются чувствительностью возбудителя, тяжестью инфекции, состоянием функции почек пациента.
Взрослые. Рекомендации по дозированию препарата взрослым и детям в возрасте старше 12 лет без нарушения функции почек приведены в табл. 1^*.

^*Обычно длительность терапии составляет 7–10 дней, при тяжелых инфекциях может быть необходимо более длительное лечение.
Дети в возрасте от 2 мес до 12 лет с массой тела до 40 кг — 50 мг/кг через 12 ч, при бактериальном менингите и фебрильной нейтропении — через 8 ч.
У детей в возрасте 1–2 мес препарат применяют только по жизненным показаниям — 30 мг/кг массы тела через 12 или 8 ч.
Рекомендуемые поддерживающие дозы цефепима в зависимости от тяжести инфекции приведены в табл. 2^*.

^*Поддерживающая доза препарата такая же, как у пациентов без нарушения функции почек.
Когда известна только концентрация креатинина в плазме крови для вычисления клиренса креатинина можно использовать приведенную ниже формулу, исходя из пола, массы тела и возраста пациента. Полученный клиренс креатинина (мл/мин) является только расчетной величиной и измерение клиренса креатинина проводят безотлагательно при первой возможности.
Мужчины:

Женщины: 0,85 • клиренс креатинина для мужчин (определенный по вышеприведенной формуле).
Креатинин плазмы крови должен достоверно отображать состояние функции почек. В противном случае расчетная величина клиренса креатинина неприемлема, поскольку дает завышенную оценку реального клиренса креатинина у пациентов со сниженной экскреторной функцией почек (при шоке, тяжелой сердечной недостаточности или олигурии), а также при нарушении нормального соотношения между мышечной массой и общей массой тела (например при ожирении, отеках или асците) и при гипокинезии.
При гемодиализе в течение 3 ч выводится из организма около 68% препарата. По завершении каждого сеанса диализа необходимо вводить повторную дозу, равную исходной. При беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе препарат можно применять в рекомендуемых дозах 500 мг, 1 г или 2 г в зависимости от тяжести инфекции с интервалом 48 ч.
Детям при нарушении функции почек рекомендуется такое же дозирование, как у взрослых.
Приготовление р-ра и введение
Для приготовления р-ра для в/в или в/м введения порошок во флаконе растворяют, как указано в табл. 3.

В/в введение оптимально при тяжелых или угрожающих жизни инфекциях, риске развития шока.
Для в/в введения препарат растворяют в 5 или 10 мл стерильной воды для инъекций, 5% р-ре глюкозы для инъекций или 0,9% р-ре натрия хлорида, как указано в табл. 4. Вводят в/в на протяжении 3–5 мин. Для в/в инфузионного введения приготовленный р-р разводят инфузионными р-рами и вводят на протяжении не менее 30 мин.
Для в/м введения препарат растворяют в стерильной воде для инъекций, 0,9% р-ре натрия хлорида для инъекций, 5% р-ре декстрозы для инъекций, бактериостатической воде для инъекций с парабеном или бензиловым спиртом, 0,5 или 1% р-ре лидокаина гидрохлорида (см. табл. 4).

Приготовленные р-ры препарата для в/м и в/в введения можно хранить на протяжении 24 ч при комнатной температуре или 7 дней в холодильнике (2–8 °C).
Как и другие лекарственные препараты для парентерального введения, приготовленные р-ры цефепима перед введением следует проверять на отсутствие механических включений. При хранении порошок во флаконе или р-р может темнеть, однако это не влияет на активность препарата.

повышенная чувствительность к β-лактамным антибиотикам, снижение слуха.

наиболее частыми были побочные эффекты со стороны ЖКТ и реакции гиперчувствительности. Ниже перечислены побочные эффекты, возникавшие с частотой 0,1–1%.
Реакции гиперчувствительности: анафилаксия, кожные высыпания, зуд, крапивница, синдром Стивенса — Джонсона. мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны ЖКТ: диарея, тошнота, дисгевзия, рвота, стоматит, псевдомембранозный колит, боль в животе, диспепсия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: вазодилатация.
Со стороны дыхательной системы: одышка.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии, беспокойство, судороги.
Другие: повышение температуры тела, вагинит, эритема, генитальный зуд, гипергидроз, периферические отеки, боль в спине.
Местные реакции: в месте в/в введения — флебиты; при в/м введении местные реакции отмечали редко.
Редко возможно отклонение лабораторных показателей — повышение уровня АлАТ, АсАТ, ЩФ, общего билирубина; анемия, эозинофилия, тромбоцитопения, увеличение протромбинового времени или активированного частичного тромбопластинового времени, положительный результат теста Кумбса без гемолиза, повышение уровня азота мочевины и/или креатинина в плазме крови, лейкопения и нейтропения (транзиторного характера), колит, нарушение функции почек, токсическая нефропатия, апластическая анемия, гемолитическая анемия, кровоточивость, судороги, нарушение функции печени, включая холестаз, и ложноположительный результат анализа на содержание глюкозы в моче.

с осторожностью применяют при различных формах аллергии, особенно медикаментозной.
Антибиотики широкого спектра действия, особенно при продолжительном применении, могут служить причиной развития псевдомембранозного колита, поэтому необходимо обращать внимание на возникновение диареи во время лечения препаратом. Легкие формы колита могут исчезать после окончания терапии, средние или тяжелые состояния могут требовать специфического лечении.
Нарушение функции почек. При клиренсе креатинина ≤30 мл/мин начальная доза препарата должна быть такой же, как и у пациентов без нарушения функции почек.
Период беременности и кормления грудью. В период беременности препарат применяют только по жизненным показаниям. Цефепим в низкой концентрации проникает в грудное молоко, поэтому при применении препарата в период кормления грудью соблюдают особую осторожность.
Дети. Безопасность и эффективность применения цефепима у детей в возрасте до 2 мес не установлены.

р-р цефепима не следует вводить одновременно с р-рами метронидазола, ванкомицина, гентамицина, тобрамицина сульфата и нетилмицина сульфата. При назначении цефепима с перечисленными препаратами необходимо вводить каждый антибиотик отдельно.
Цефепим несовместим с р-рами, содержащими кальций, — Рингера, Хартмана и т.п. При применении цепефима с аминогликозидами в/м инъекции антибиотиков вводят в разные места, не смешивая в одном шприце или инфузионном р-ре ввиду взаимной инактивации препаратов. При применении цефепима в сочетании с фуросемидом и аминогликозидами усиливаются ото- и нефротоксические эффекты.

Симптомы: энцефалопатия, судороги у пациентов с почечной недостаточностью.
Лечение: гемодиализ и симптоматическая терапия.

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °C. Приготовленные р-ры препарата для в/м и в/в введения можно хранить на протяжении 24 ч при комнатной температуре или 7 дней в холодильнике (2–8 °C).