Меромек - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕРОМЕК-500

МЕРОМЕК-1000

(MEROMEK-500)

(MEROMEK-1000)

Склад:

діюча речовина: meropenem;

1 флакон   містить меропенему три гідрату еквівалентно меропенему безводного 500 мг або      1000 мг;

допоміжна речовина:   натрію карбонат безводний.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Бета-лактамні антибіотики. Карбапенеми. Код АТС J01D H02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених   чутливими до меропенему бактеріями:

• пневмонії, включаючи госпітальну;

• інфекції сечовивідних шляхів;

• інтраабдомінальні інфекції;

• гінекологічні інфекції, такі як ендометрит;

• інфекції шкіри та м’яких тканин;

• менінгіт;

• септицемія;

• емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих із фебрильною нейтропенією, як моно терапія або в комбінації з антивірусними або протигрибковими препаратами.

Препарат застосовують у вигляді моно терапії або у складі комбінованого лікування з іншими протимікробними засобами при лікуванні полі мікробних інфекцій (наприклад, кістозний фіброз, хронічні інфекції нижніх дихальних шляхів).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату.

Дитячий вік   до 3 місяців.

Діти з порушеннями функції печінки та нирок.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Дозування та тривалість терапії встановлюють залежно від типу, тяжкості інфекції та стану пацієнта.

Рекомендована добова доза становить:

При лікуванні пневмонії, інфекцій сечовивідних шляхів, гінекологічних інфекцій, таких як ендометрит, інфекцій шкіри та   м’яких тканин – 500 мг препарату кожні 8 годин.

При лікуванні госпітальних пневмоній, перитоніту, підозрюваних інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, септицемією - 1000 мг препарату кожні 8 годин.

При кістозно му фіброзі рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин.

При менінгіті рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, слід бути особливо обережними при застосуванні меропенему як моно терапії у тяжкохворих пацієнтів з відомою або підозрюваною інфекцією Pseudomonas aeruginosa нижніх дихальних шляхів.

При лікуванні інфекції Pseudomonas aeruginosa слід регулярно проводити тест на чутливість.

Схема дозування для дорослих пацієнтів з недостатністю ниркової функції.

У пацієнтів з кліренсом креатині ну нижче 51 мл/хв дозу слід знизити за зазначеною нижче схемою:

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу. Якщо необхідне тривале лікування препаратом, рекомендовано вводити одиницю дози (залежно від типу та тяжкості інфекції) наприкінці процедури гемодіалізу, щоб відновити терапевтично ефективні плазмові концентрації.

Немає досвіду застосування препарату у пацієнтів, що перебувають на перитонеальному діалізі.

Дозування у пацієнтів з печінковою недостатністю

Для пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози не потрібне.

Пацієнти літнього   віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або показниками кліренсу креатині ну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти

Для дітей віком від 3 місяців до 12 років рекомендована доза становить 10 - 20 мг/кг кожні                8 годин залежно від типу та тяжкості інфекції, чутливості патогену та стану пацієнта. У дітей з масою тіла більше 50 кг слід застосовувати дозу для дорослих.

Для дітей віком від 4 до 18 років з кістозним фіброзом, а також   для лікування   загострення хронічних інфекцій нижніх дихальних шляхів застосовують дози в межах 25 -  40 мг/кг кожні          8 годин. При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 годин.

Спосіб застосування.

Струшувати приготовлений розчин перед застосуванням.

Препарат можна вводити внутрішньо венно болюсно   протягом приблизно 5 хв або внутрішньо венно інфузійно протягом приблизно 15 - 30 хв.

Препарат для застосування   внутрішньо венно болюсно слід розчинити у стерильній воді для ін’єкцій (5 мл на 250 мг меропенему), внаслідок чого отримують концентрацію 50 мг/мл. Приготовлений розчин прозорий та безбарвний або блідо-жовтого кольору.

Препарат для внутрішньо венної інфузії можна приготувати за допомогою сумісних рідин для інфузій (50 - 200 мл).

Препарат сумісний з такими рідинами для інфузій:

• 0,9 % розчин натрію хлориду;

• 5 % або 10 % розчин глюкози;

• 5 % розчин глюкози з 0,02 % натрію бікарбонатом;

• 5 % розчин глюкози з 0,9 % натрію хлоридом;

• 5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином натрію хлориду;

• 5 % розчин глюкози з 0,15 % розчином калію хлориду;

• 2,5 % або 10 % розчин манітолу.

Побічні реакції.

Препарат, як правило, добре переноситься. Побічні реакції рідко потребують припинення лікування. Про серйозні побічні реакції повідомлялося дуже рідко. Для оцінки частоти виникнення небажаних явищ застосовували такі критерії: поширені (³ 1 %,< 10 %), непоширені (³ 0,1 %, < 1 %) та дуже рідко поширені ( ³ 0,01 % ,< 0,1 %).

Передозування.

Побічні ефекти після передозування відповідають характеристикам побічних реакцій, які описані в розділі “Побічні реакції”. Лікування симптоматичне; гемодіаліз.

Застосування у період вагітності   або   годування груддю.

Препарат не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю, за виключенням випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

У кожному випадку препарат слід застосовувати під безпосереднім наглядом лікаря.

На період лікування слід утримуватися від годування груддю.

Діти.

Препарат не застосовують   дітям віком   до 3 місяців та дітям з порушеннями функції печінки і нирок.

Досвід застосування у дітей з нейтропенією або первинним чи вторинним імунодефіцитом відсутній.

Особливості   застосування.

Існує перехресна алергенність між іншими карбапенемами та бета-лактам ними антибіотиками, пеніцилінами та цефалоспоринами. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій гіпер чутливості на бета-лактамні антибіотики та застосовувати препарат   з обережністю пацієнтам з такими випадками в анамнезі. При виникненні алергічної реакції на меропенем застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

При застосуванні препарату у пацієнтів із захворюванням печінки слід ретельно стежити за рівнями трансаміназ та білірубіну.

Як і у випадку з іншими протимікробними препаратами, можливий надлишковий ріст нечутливих до антибіотика мікро організмів, тому кожний пацієнт має перебувати під наглядом лікаря тривалий час.

Застосування для лікування інфекцій, спричинених стафілококами, резистентними до метициліну, не рекомендується.

При лікуванні препаратом рідко повідомлялося про псевдомембранозний коліт, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому антибіотики слід призначати з обережністю особам зі шлунково-кишковими скаргами в анамнезі, особливо колітом.

Важливо зважати на можливість діагнозу псевдомембранозний коліт у пацієнтів, у яких виникла діарея при застосуванні препарату. Хоча дослідження вказують на те, що токсин, який виробляється Costridium difficile, є однією з основних причин коліту, що пов`язаний із застосуванням антибіотиків, інші причини слід також брати до уваги.

Слід бути обережними при застосуванні препарату разом з потенційно нефро токсичними препаратами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.

Дані відсутні, проте не очікується впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Взаємодія з   іншими   лікарськими засобами та інші види взаємодій.

1. Необхідно бути обережними   при призначенні   препарату одночасно з потенційно токсичними для нирок ліками.

2. Пробенецид конкурує з меропенемом щодо тубулярного виведення і, таким чином, пригнічує ренальну секрецію, що призводить до подовження періоду напіврозпаду та підвищення концентрації   меропенему в плазмі. Оскільки сила і тривалість дії препарату, введеного без пробенециду, ідентичні, не рекомендується вводити пробенецид і препарат одночасно.

Потенційний вплив препарату на зв’язування білків іншими препаратами або їх метаболізм не вивчався.

Препарат може зменшити сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти. У деяких пацієнтів ці рівні можуть досягти субтерапевтичних.

Препарат призначався одночасно з іншими лікарськими засобами без жодної небажаної фармакологічної взаємодії (крім пробенециду,   про який згадано вище).

Фармакологічні   властивості.

Фармакодинаміка. Меропенем є карбапенемовим антибіотиком для парентерального застосування, відносно стабільним до впливу людської дигідропептидази-1 (DHP-1), тому не потребує додавання інгібітору DHP-1.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом втручання у життєво важливий синтез стінок бактеріальної клітини. Легкість, з якою він проникає у стінки бактеріальної клітини, високий рівень стабільності до всіх серинових бета-лактамаз та виражена спорідненість з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP), пояснюють сильну бактерицидну дію меропенему проти широкого спектра аеробних та анаеробних бактерій. Мінімальні бактерицидні концентрації (МВС) зазвичай є такими ж, як і мінімальні інгібуючі концентрації (МІС). Для 76% бактерій співвідношення   МВС : МІС становило 2 або менше.

Меропенем є стабільним у тестах на чутливість.   Тести in vitro показують, що меропенем діє синергічно з різними антибіотиками. Як було продемонстровано in vitro та in vivo, меропенем має пост антибіотичний ефект.

Спираючись на фармакокінетику та співвідношення клінічних та мікробіологічних результатів щодо діаметра зони та мінімальних інгібуючих концентрацій (МІС)   для мікро організмів, рекомендується єдиний комплекс критеріїв чутливості до меропенему.

Антибактеріальний спектр меропенему in vitro включає більшість клінічно значимих грам-позитивних та грам негативних, аеробних та анаеробних штамів бактерій, як зазначено нижче.

Грам позитивні аероби:

Bacillus spp., Corynebacterium diphteriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus liquifaciens, Enterococcus avium, Listeria monocytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroids, Staphylococcus aureus (позитивні та негативні до пеніцилін ази), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus pneumoniae (чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, Streptococcus Group G, Streptococcus Group F, Rhodococcus equi.

Грам негативні аероби:

Achromobacter xylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter baumannii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonas caviae, Alcaligenes faecalis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter aerogenes, Enterobacter (Pantoea) aglomeran, Enterobcter cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включаючи позитивні до бета-лактамази та резистентні до ампіциліну штами), Heamophilus parainfluenzae, Heamophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitides, Neisseria gonorrhoeae (включаючи позитивні до бета-лактамаз, резистентні до пеніциліну та резистентні до спектиноміцину штами), Hafnia alvei, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia alcalifaciens, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Pseudomonas flourescens, Pseudomonas stutzeri, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включаючи Salmonella enteritidis/typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica.

Анаеробні бактерії:

Actinomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, Bacteroides-Prevotella-Porphynomonas spp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatus, Bacteroides variabilis, Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides eggerthii, Bcteroides capsillosis, Prevotella buccalis, Prevotella corporis, Bacteroides gracilis, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Bacteroides ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola, Bacteroides levii, Porphyromonas asaccharolytica, Bifidobacterium spp., Bilophila wadsworthia, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentalis, Clostridium ramosum, Clostridium sporogenes, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium, innocuum, Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Eubacterium lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptococcus saccharolyticus, Peptostreptococcus asaccharolyticus, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus prevotii, Propionibacterium acnes, Propionibacterium aidum, Propionibacterium granulosum.

Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium та стафілококи, резистентні до метициліну, як було виявлено, є резистентними до меропенему.

Фармакокінетика. Після внутрішньо венного введення, залежно від дози (0,5 або 1 г) і способу аплікації (болюсно або краплинно), максимальне значення концентрації препарату в сироватці крові (C_max) становить 23  мкг/мл, 45  мкг/мл, 49  мкг/мл і 112  мкг/мл відповідно. Зв'язується з білками плазми на 2 %. Легко проникає в різні тканини й рідини організму людини (включаючи спинномозкову), бактерицидні концентрації утворюються через 0,5-1,5  години після введення. Піддається незначній біо трансформації у печінці з утворенням єдиного метаболіту (фармакологічно неактивного). Період напів виведення препарату (Т_1/2) становить 1  годину. Екскретується, в основному, нирками (більше 70 % виводиться у незміненому вигляді). При нирковій недостатності плазмовий кліренс меропенему прямо пропорційний ступеню зниження кліренсу креатині ну. Фармакокінетика меропенему у  дітей така ж, як у  дорослих. Період напів виведення препарату у  дітей віком до 2  років становить приблизно 1,5-2,3  години, при  цьому відзначають лінійну залежність «концентрація–доза» в  діапазоні доз 10-40  мг/кг. У пацієнтів літнього віку кліренс меропенему знижується, він корелює зі зниженням кліренсу креатині ну, пов’язаного з віком.

Кліренс меропенему   у  пацієнтів із  нирковою недостатністю пов’язаний з  кліренсом креатині ну. Тому   хворим з підвищеним   кліренсом креатині ну необхідна корекція дози препарату. Фармакокінетика меропенему в  пацієнтів із  захворюваннями печінки не змінюється. 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтуватого кольору, без видимих домішок.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Як розчинник застосовують лише ті лікарські засоби, які вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності.

2 роки.

Приготовлений розчин слід застосувати негайно або зберігати, дотримуючись умов, зазначених у нижченаведеній таблиці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Таблиця

Під час приготування розчину слід застосовувати стандартні асептичні методики.

Перед застосуванням приготовлений розчин струснути.

Усі флакони призначені лише для одноразового застосування.

Упаковка.

У скляних флаконах, закупорених пробками і алюмінієвими ковпачками. На флакони наклеюють етикетки. По 25 або 50 флаконів поміщають у пачку.

Для №1: флакони кладуть у коробку з необхідною кількістю інструкцій для медичного застосування.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.  

ТОВ " АВАНТ" (пакування із форми in bulk фірми-виробника " Шрікьюр Фармасьютікалс Пвт. Лтд.", Індія).

Місцезнаходження.

Україна, 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14.

Телефон/факс: (044) 496-19-94; e-mail: avant_pharm@ukr.net

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

МЕРОМЕК-500

пор. д/п ин. р-ра 0,5 г фл., № 1, № 25, № 50

№ UA/10966/01/02 от 07.10.2010 до 07.10.2015

МЕРОМЕК-1000

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1, № 25, № 50

№ UA/10966/01/01 от 07.10.2010 до 07.10.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Меропенем — карбапенемовый антибиотик для парентерального применения, относительно стабилен к действию дигидропептидазы-1(DHP-1) человека, поэтому не требует добавления ингибитора DHP-1.
Меропенем оказывает бактерицидное действие путем вмешательства в жизненно важный синтез стенки бактериальной клетки. Легкость проникновения в бактериальную клетку, высокий уровень устойчивости ко всем сериновым β-лактамазам и высокое сродство к белку, связывающему пенициллин (РВР), объясняют выраженное бактерицидное действие меропенема относительно широкого спектра аэробных и анаэробных бактерий. Минимальные бактерицидные концентрации (МВС) обычно такие же, как и минимальные ингибирующие концентрации (МІС). Для 76% бактерий соотношение МВС:МІС составляло ≤2.
Меропенем стабилен в тестах на чувствительность. В тестах in vitro показано, что меропенем действует синергично с различными антибиотиками. Как продемонстрировано in vitro и in vivo, меропенем обладает постантибиотическим эффектом.
Опираясь на фармакокинетику и соотношение клинических и микробиологических результатов в отношении диаметра зоны и МІС для микроорганизмов, рекомендуют единый комплекс критериев чувствительности к меропенему.

Антибактериальный спектр меропенема in vitro включает большинство клинически значимых грамположительных и грамотрицательных, аэробных и анаэробных бактерий, как указано ниже.
Грамположительные аэробы
Bacillus spp., Corynebacterium diphleriae, Enterococcus faecalis, Enlerococcus liquifaciens, Enlerococcus avium, Listeria monocytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroids, Staphylococcus aureus (пенициллиназоположительные и пенициллиназоотрицательные) Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus pneumoniae (чувствительные и резистентные к пенициллину), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, Streptococcus Group G, Streptococcus Group F, Rhodococcus equi.
Грамотрицательные аэробы
Achromobacter xylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter Iwoffii, Acinetobacter baumannii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonas caviae, Alcaligenes faecalis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter aerogenes, Enterobacter (Pantoea) aglomeran, Enlcrobctcr cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannii. Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включая положительные к β-лактамазе и резистентные ампициллину штаммы), Heamophilus parainfluenzae, Heamophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitides, Neisseria gonorrhoeae (включая положительные к β-лактамазе, резистентные к пенициллину и спектиномицину штаммы), Hafnia alvei, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia alcalifaciens, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Pseudomonas flourescens, Pseudomonas stutzeri, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp. включая Salmonella enteritidis/typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica.
Анаэробные бактерии
Actinomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, ßacteroides-Prevotella-Porphynomonas spp, Bacierotdes fragilis, Bacteroides vulgatus, Bacieroides variabilis, Bacieroides pneumosintes, Bacleroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacieroides thetaiotaomicron, Bacteroides eggerthii, Bcteroides capsillosis, Prevotella buccalis, Prevotella corporis, Bacieroides gracilis, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Bacteroides ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola, Bacieroides levii, Porphyromonas asaccharolytica, Bifidobacterium spp, Bilophila wadsworthia, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentalis, Clostridium ramosum, Clostridium sporogenes, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium innocuum, Clostridium sublerminale, Clostridium tertium, Eubacterium lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus curtisii, Mobilincus mulieris, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptococcus saccharolyticus, Peptostreptococcus asaccharolyticus, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus prevotii, Propionibacterium acnes. Propionibacterium aldam, Propionibacterium granulosum, Stenotrophomonas maltophilia, Enierococcus faecium и стафилококки, резистентные к метициллину, как установлено, резистентны к меропенему.
Фармакокинетика. После в/в введения, в зависимости от дозы (0,5 или 1 г) и способа введения (болюсно или инфузионно), C_max в плазме крови составляет 23; 45; 49 и 112 мкг/мл соответственно. Связывается с белками плазмы крови на 2%. Легко проникает в разные ткани и жидкости организма человека (включая СМЖ), бактерицидные концентрации достигаются через 0,5–1,5 ч после введения. Подвергается незначительной биотрансформации в печени с образованием единственного метаболита (фармакологически неактивного). Т_½ составляет 1 ч. Экскретируется в основном почками (более 70% выводится в неизмененном виде). При почечной недостаточности плазменный клиренс меропенема прямо пропорционален степени снижения клиренса креатинина. Фармакокинетика меропенема у детей такая же, как у взрослых. Т_½ препарата у детей в возрасте до 2 лет составляет о 1,5–2,3 ч, при этом отмечают линейную зависимость — концентрация/доза в диапазоне доз 10–40 мг/кг. У пациентов пожилого возраста клиренс меропенема снижается, коррелирует со снижением клиренса креатинина, связанного с возрастом.
Клиренс меропенема у пациентов с почечной недостаточностью связан с клиренсом креатинина. Поэтому у пациентов с повышенным клиренсом креатинина необходима коррекция дозы препарата. Фармакокинетика меропенема у пациентов с заболеваниями печени не изменяется.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение инфекций, вызванных чувствительными к меропенему бактериями:

• пневмония, включая госпитальную;
• инфекции мочевыводящих путей;
• интраабдоминальные инфекции;
• гинекологические инфекции, такие как эндометрит;
• инфекции кожи и мягких тканей;
• менингит;
• септицемия;
• эмпирическая терапия при подозрении на бактериальную инфекцию у взрослых с фебрильной нейтропенией, как монотерапия или в комбинации с противовирусными или противогрибковыми препаратами.

Препарат применяют в виде монотерапии или в составе комбинированного лечения с другими противомикробными средствами при лечении полимикробных инфекций (например кистозный фиброз, хронические инфекции нижних дыхательных путей).

ПРИМЕНЕНИЕ:

взрослые
Дозирование и продолжительность терапии устанавливают в зависимости от типа, тяжести инфекции и состояния пациента.
Рекомендуемая суточная доза составляет:

• при лечении пневмонии, инфекций мочевыводящих путей, гинекологических инфекций, таких как эндометрит, инфекций кожи и мягких тканей — 500 мг препарата каждые 8 ч;
• при лечении госпитальной пневмонии, перитонита, при подозрении на инфекцию у пациентов с нейтропенией, септицемией — 1000 мг препарата каждые 8 ч;
• при кистозном фиброзе рекомендуемая доза составляет 2 г каждые 8 ч;
• при менингите рекомендуемая доза составляет 2 г каждые 8 ч.

Как и с другими антибиотиками, следует соблюдать особую осторожность при применении меропенема как монотерапии у тяжелобольных пациентов с известной или подозреваемой инфекцией Pseudomonas aeruginosa нижних дыхательных путей.
При лечении инфекции Pseudomonas aeruginosa необходимо регулярно проводить тест на чувствительность.
Схема дозирования для взрослых пациентов с почечной недостаточностью
У пациентов с клиренсом креатинина <51 мл/мин дозу следует снизить как указано ниже:

Меропенем выводиться с помощью гемодиализа. Если необходимо продолжительное лечение препаратом, рекомендуют вводить одну дозу (в зависимости от типа и тяжести инфекции) в конце процедуры гемодиализа, чтобы восстановить терапевтически эффективные плазменные концентрации. Нет опыта применения препарата у пациентов, находящихся на перитонеальном диализе.
Дозирование у пациентов с печеночной недостаточностью
Для пациентов с печеночной недостаточностью корректировать дозу нет необходимости.
Пациенты пожилого возраста
Для пациентов пожилого возраста с нормальной функцией почек или клиренсом креатинина >50 мл/мин корректировать дозу нет необходимости.
Дети
Для детей в возрасте от 3 мес до 12 лет рекомендуемая доза составляет 10–20 мг/кг каждые 8 ч в зависимости от типа и тяжести инфекции, чувствительности возбудителя и состояния пациента. У детей с массой тела >50 кг применяют дозу для взрослых.
Для детей в возрасте 4–18 лет с кистозным фиброзом, а также для лечения обострения хронических инфекций нижних дыхательных путей применяют дозы в диапазоне 25–40 мг/кг каждые 8 ч. При менингите рекомендуемая доза составляет 40 мг/кг каждые 8 ч.
Применение
Встряхивать приготовленный р-р перед применением. Препарат можно вводить в/в болюсно на протяжении приблизительно 5 мин или в/в струйно на протяжении приблизительно 15–30 мин. Препарат для в/в болюсного введения необходимо растворить в стерильной воде для инъекций (5 мл на 250 мг меропенема), вследствие чего получают концентрацию 50 мг/мл. Приготовленный р-р прозрачный и бесцветный или бледно-желтого цвета.
Препарат для в/в инфузии можно приготовить с помощью совместимых жидкостей для инфузий (50–200 мл).
Препарат совместим с такими жидкостями для инфузий:

• 0,9% р-р натрия хлорида;
• 5% или 10% р-р глюкозы;
• 5% р-р глюкозы с 0,02% р-ром натрия бикарбоната;
• 5% р-р глюкозы с 0,9% р-ром натрия хлорида;
• 5% р-р глюкозы с 0,225% р-ром натрия хлорида;
• 5% р-р глюкозы с 0,15% р-ром калия хлорида;
• 2,5% или 10% р-р маннитола.

Приготовленный р-р следует использовать немедленно или хранить с соблюдением условий, указанных в таблице.

При приготовлении р-ра следует придерживаться стандартных правил асептики. Перед использованием приготовленный р-р встряхнуть. Все флаконы предназначены только для одноразового применения.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к препарату, детский возраст до 3 мес, дети с нарушением функции печени и почек.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

препарат, как правило, хорошо переносится. Побочные реакции редко требуют прекращения лечения. О серьезных побочных реакциях сообщалось очень редко. Для оценки частоты возникновения побочных эффектов применяли такие критерии: часто (≥1%, <10%); нечасто (≥0,1%, <1%) и очень редко (≥0,01%, <0,1%).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

существует перекрестная аллергия между другими карбапенемами и β-лактамными антибиотиками, пенициллинами и цефалоспоринами. Перед началом терапии меропенемом необходимо провести тщательный опрос относительно предыдущих реакций гиперчувствительности на β-лактамные антибиотики и применять препарат с осторожностью у пациентов с такими случаями в анамнезе. При возникновении аллергической реакции на меропенем применение препарата следует прекратить и применить соответствующие меры.
При применении препарата у пациентов с заболеванием печени необходимо тщательно следить за уровнями трансаминаз и билирубина.
Как и в случае с другими противомикробными препаратами, возможен избыточный рост нечувствительных к антибиотику микроорганизмов, поэтому каждый пациент должен находиться под наблюдением врача продолжительное время.
Применение препарата для лечения инфекций, вызванных стафилококками, резистентными к метициллину, не рекомендуется.
При лечении препаратом редко сообщалось о псевдомембранозном колите, степень тяжести которого может варьировать от легкой до угрожающей жизни. Поэтому антибиотики следует назначать с осторожностью лицам с заболеваниями ЖКТ в анамнезе, особенно колитом.
Важно учитывать вероятность возникновения псевдомембранозного колита у пациентов, у которых возникает диарея при применении препарата. Хотя исследования указывают на то, что токсин, продуцируемый Clostridium difficile, является одной из основных причин колита, связанного с применением антибиотиков, другие причины также необходимо учитывать.
Следует соблюдать осторожность при применении препарата с потенциально нефротоксичными препаратами.
Период беременности и кормления грудью. Препарат не следует применять в период беременности и кормления грудью, за исключением случаев, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода или ребенка. В каждом случае препарат следует применять под непосредственным наблюдением врача. На период лечения следует воздержаться от кормления грудью.
Дети. Препарат не применяют у детей в возрасте до 3 мес и детей с нарушением функции печени и почек. Опыта применения у детей с нейтропенией или первичным или вторичным иммунодефицитом нет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Данных нет, однако не ожидают влияния препарата на способность к управлению транспортными средствами и работе с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата одновременно с потенциально нефротоксичными лекарственными средствами.
Пробенецид конкурирует с меропенемом относительно тубулярного выведения, и таким образом, подавляет ренальную секрецию, что приводит к удлинению Т_½ и повышению концентрации меропенема в плазме крови. Поскольку выраженность и продолжительность действия препарата при применении без пробенецида, идентичны, не рекомендуют вводить пробенецид и препарат одновременно. Потенциальное влияние препарата на связывание с белками других препаратов или их метаболизм не изучали.
Препарат может снижать концентрацию вальпроевой кислоты в плазме крови. У некоторых пациентов эти уровни могут снизиться до субтерапевтических.
Препарат назначали одновременно с другими лекарственными средствами без любого нежелательного фармакологического взаимодействия (кроме пробенецида, о котором упомянуто выше).
Несовместимость. Препарат не следует смешивать или добавлять к другим лекарственным средствам. В качестве растворителя применяют только указанные в разделе ПРИМЕНЕНИЕ.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

побочные эффекты после передозировки соответствуют характеристикам побочных реакций (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Лечение симптоматическое; гемодиализ.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.