Метипред - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕТИПРЕД

(METYPRED)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: метил преднізолон, 6-L-метил-кортизон;

основні фізико- хімічні властивості: білі, плоскі таблетки з рискою;

склад:

1 таблетка містить метил преднізолону 4 мг;

1 таблетка містить метил преднізолону 16 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, желатин, магнію стеарат, тальк, вода очищена.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування. Код АТС Н 02А В 04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ефекти метил преднізолону, як і інших глюкокортикоїдів, реалізується через взаємодію із стероїдними рецепторами в цитоплазмі. Cтероїдрецепторний комплекс транспортується в ядро клітини, з'єднується з ДНК і змінює транскрипцію генів для більшості білків. Глюкокортикоїди пригнічують синтез багатьох білків, різних ферментів, що спричиняють деструкцію суглобів (при ревматоїдному артриті), а також цитокінів, які виконують важливу роль в імунних і запальних реакціях. Індукують синтез ліпокортину - ключового білка нейроендокринної взаємодії глюкокортикоїдів, що приводить до зменшення запальної і імунної відповіді.

Глюкокортикоїди, включаючи метил преднізолон, пригнічують або перешкоджають розвитку тканинної відповіді до різноманітних теплових, механічних, хімічних, інфекційних і імунологічних агентів. Таким чином, глюкокортикоїди діють симптоматично, зменшуючи симптоми захворювання без впливу на причину. Протизапальний ефект метил преднізолону як мінімум в п'ять разів перевищує ефективність гідрокортизону.

Ендокринні ефекти метил преднізолону полягають у пригніченні секреції АКТГ, інгібуванні продукції ендогенного кортизолу, при тривалому застосуванні спричинюють часткову атрофію кіркової речовини надниркових залоз. Впливають на метаболізм кальцію, вітаміну D, вуглеводний, білковий і ліпідний обміни, можуть збільшувати рівень глюкози в крові, зменшувати щільність кісткової тканини, зумовлювати м'язову атрофію і дисліпідемію. Глюкокортикоїди також підвищують кров'яний тиск, модулюють поведінку і настрій. Метил преднізолон практично не має мінералокортикоїдної активності.

Фармакокінетика. Біодоступність перорального метил преднізолону звичайно становить більше 80%, але може бути і нижчою в разі застосування великих доз.

При пероральному прийомі метил преднізолону пік концентрації в сироватці крові спостерігається через 1-2 години, середній період напів виведення становить 2-3 години.

На 77% метил преднізолон зв'язується з протеїнами плазми, зв'язок з транскортином незначний. Об'єм розподілу – 1-1,5 л/кг. Метил преднізолон метаболізується до неактивних метаболітів. Специфічні CYP-ферменти, що відповідають за метаболізм глюкокортикоїдів, не відомі. Середній кліренс становить 6,5 мл/кг/хв. Тривалість проти запального ефекту становить 18-36 годин. Близько 5% препарату виводиться з організму із сечею.

Показання для застосування.

Стани, що вимагають системної або місцевої терапії глюкокортикоїдами: ревматичні захворювання, аутоімунні захворювання, алергійні стани, анафілактичний шок, астма і інші захворювання легенів, а також для зниження внутрішньо черепного тиску (наприклад, набряк мозку, спричинений новоутвореннями), реакції відторгнення трансплантату; деякі дерматологічні, гематологічні, печінкові, неврологічні (наприклад, розсіяний склероз, Myasthenia gravis), ниркові і шлунково-кишкові захворювання (наприклад неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона).

Метил преднізолон також використовується як проти блювотний засіб у поєднанні з хіміотерапією і як компонент у схемах лікування лейкозів, лімфом, мієломної хвороби.

Спосіб застосування та дози.

Початкова доза залежить від захворювання і ступеня його тяжкості. Пероральна стартова доза для дорослих становить 8-96 мг на добу, її зменшують після досягнення позитивної клінічної відповіді. Пероральна підтримуюча доза повинна бути мінімальною, для дорослих – 4-12 мг на добу один раз в ранкові години. При тривалому лікуванні може бути адекватним прийом препарату через день. Для дітей рекомендуються нижчі дози.

Побічна дія.

Шлунково-кишковий тракт: диспепсія, пептичні виразки з перфорацією і кровотечею, виразка стравоходу, кандидоз стравоходу, панкреатит, перфорація жовчного міхура.

Кістково-м'язова система: проксимальна міопатія, остеопороз, розрив сухожилків, м'язова слабкість.

Баланс електролітів і рідини: затримка натрію і води, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємічний алкалоз, гіпокаліємія, хронічна серцева недостатність.

Шкіра: уповільнення регенерації, атрофія шкіри, вугровий висип.

Ендокринна система і метаболізм:   пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, уповільнення росту, порушення менструального циклу, аменорея. Кушингоїдне обличчя, гірсутизм, збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення потреби в інсуліні і пероральних цукрознижуючих препаратах.

Нейропсихічна сфера: еуфобія, депресія, безсоння, агравація загострення шизофренії.

Органи зору: збільшення внутрішньо очного тиску, глаукома, набряк диска зорового нерва, катаракта, витончення рогівки і склери, загострення очних вірусних і грибкових інфекцій, екзофтальм.

Імунна система: імуносупресія, маскування інфекцій, зміна реакцій на шкірні проби, гіпер чутливість.

Загальні: опортуністичні інфекції, рецидив туберкульозу, лейкоцитоз, схильність до тромбоемболій, підвищення апетиту, нудота, нездужання, синдром Кушинга; є відомості про розвиток алергійних реакцій.

Симптоми відміни препарату: пропасниця, міалгія, артралгія, недостатність надниркових залоз.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до метил преднізолону або будь-якого іншого компонента препарату.

Наявність гострих/хронічних вірусних (вітряна віспа, оперізувальний герпес, герпес простий тощо), бактеріальних інфекцій, латентної або активної форми туберкульозу без проведення паралельної антимікробної або протитуберкульозної терапії.

Туберкульоз, інші гострі/хронічні бактеріальні або вірусні інфекції при недостатній антібіотико- і хіміотерапії.

Передозування.

Передозування метил преднізолоном не супроводжується гострою інтоксикацією. При хронічній інтоксикації, яка виявляється супресією надниркових залоз, необхідно поступово зменшити дозу. При пероральному передозуванні рекомендується промивання шлунка і прийом активованого вугілля. Антидоту к метил преднізолону не існує.

Особливості застосування.

Метил преднізолон, як і інші глюкокортикоїди, може призводити до загострення деяких основних захворювань.

Кортикостероїди повинні застосовуватися з обережністю і під лікарським контролем у хворих на артеріальну гіпертензію, із застійною серцевою недостатністю, психічними розладами, хворих на цукровий діабет (або діабет у сімейному анамнезі), панкреатит, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту (пептичною виразкою, місцевим ілеїтом, виразковим колітом або дивертикулі том із збільшеним ризиком кровотечі і перфорації), хворих на остеопороз, глаукому та зі схильністю до тромбофлебіту. Пацієнти з порушеннями згортання крові повинні перебувати під ретельним наглядом.

При застосуванні глюкокортикоїдів діагностика латентного періоду гіперпаратироїдизму, а також ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту складні, оскільки зменшується больовий синдром.

Метипред може потенціювати ульцерогенну дію саліцилатів та інших не стероїдних протизапальних препаратів.

При одночасному застосуванні метил преднізолону і антикоагулянтів підвищується ризик шлункового виразкоутворення і кровотечі. Глюкокортикоїди також можуть зменшувати дію антикоагулянтів. Таким чином, режим дозування антикоагулянтів повинен обов'язково супроводжуватися контролем протромбі нового часу, а саме між народного нормалізованого індексу (МНІ).

Під час тривалої терапії Метипредом необхідно розглядати питання про застосування біфосфонатів пацієнтам з остеопорозом або за наявності факторів ризику його розвитку. Факторами ризику остеопорозу є вік понад 65 років, часті переломи в анамнезі або в сімейному анамнезі, рання менопауза (у 45 років або раніше), пременопаузальна аменорея і низька маса тіла. Ризик розвитку остеопорозу можна мінімізувати шляхом регулювання дози прийому Метипреду, знижуючи її до найнижчого терапевтичного рівня.

Тривалий прийом глюкокортикоїдів пригнічує гіпофізарно-надниркозалозну систему з розвитком вторинної недостатності кортикоадреналової відповіді, яка може призводити до загострення захворювань і розвитку ускладнень, що в деяких випадках вимагає хірургічного втручання. Високі дози метил преднізолону значно знижують ризик розвитку зазначених ускладнень.

Для мінімізації побічних ефектів повну добову дозу метил преднізолону потрібно приймати вранці, відповідно до циркадного ритму ендогенного синтезу кортизолу.

Хворих на гіпотиреоз або з тяжкими захворюваннями печінки через посилення ефекту метил преднізолону слід знижувати дозу.

При тривалому прийомі у дітей можливо уповільнення росту. У цьому разі необхідно обмежуватися прийомом мінімальних доз протягом найкоротшого часу.

Хворим похилого віку глюкокортикоїди повинні призначатися з обережністю через підвищений ризик розвитку побічних ефектів (пептична виразка, остеопороз і виразка шкіри).

При тривалому прийомі глюкокортикоїдів терапію слід припиняти поступово, впродовж декількох тижнів, для уникнення синдрому відміни і серйозних ускладнень, включаючи смерть. Тривала терапія не повинна припинятися раптово і при вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Антихолін естеразні засоби: у хворих на міастенію застосування глюкокортикоїдів і антихолін естеразних засобів може спричинювати м'язову слабкість.

Антикоагулянти: при одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами може посилюватися або зменшуватися дія антикоагулянтів. Парентеральне введення метил преднізолону потенціює тромболітичну дію антагоністів вітаміну D (флуїндіон, аценокумарол).

Саліцилати та інші не стероїдні протизапальні препарати: паралельне використання саліцилатів, індометацину та інших не стероїдних протизапальних препаратів може підвищувати ймовірність утворення виразок слизової оболонки шлунка. Метил преднізолон зменшує рівень саліцилатів у сироватці крові, збільшуючи їх нирковий кліренс.

Гіпоглікемічні препарати: метил преднізолон частково пригнічує гіпоглікемічний ефект пероральних цукрознижувальних засобів та інсуліну.

Індуктори ферментів, наприклад барбітурати, фенітоїн, примідон, карбамазепін і рифампіцин, збільшують системний кліренс метил преднізолону, таким чином зменшуючи ефект метил преднізолону практично в 2 рази.

Інгібітори CYP3A4, наприклад еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і олеандоміцин, збільшують елімінацію і рівень метил преднізолону в плазмі крові, що посилює терапевтичний і побічний ефект метил преднізолону.

Естроген може потенціювати ефект метил преднізолону, уповільнюючи його метаболізм. Не рекомендується регулювати дози метил преднізолону жінкам, які використовують пероральні контрацептиви, що сприяють не тільки збільшенню періоду напів виведення, але і розвитку атипового імуносупресивного ефекту метил преднізолону.

Амфотерицин, діуретики і легкі послаблюючі засоби: метил преднізолон може збільшувати виведення калію з організму у пацієнтів, які отримують одночасно ці препарати.

Імунодепресанти: метил преднізолон має адитивні імуносупресивні властивості, що може сприяти збільшенню терапевтичних ефектів або ризику розвитку різних побічних реакцій при одночасному прийомі з іншими імунодепресантами. Тільки деякі з них можна пояснити фармакокінетичними взаємодіями. Глюкокортикоїди поліпшують проти блювотну ефективність інших проти блювотних препаратів, які використовуються паралельно при терапії протираковими препаратами, що спричинюють блювання. Повідомлялося про поодинокі напади конвульсій при паралельному прийомі метил преднізолону і циклоспорину.

Імунізація: глюкокортикоїди можуть зменшувати ефективність імунізації і збільшувати ризик неврологічних ускладнень. Застосування терапевтичних (імуносупресивних) доз глюкокортикоїдів з живими вірусними вакцинами може збільшити ризик розвитку вірусних захворювань.

Інші: повідомлялося про два серйозні випадки гострої міопатії в пацієнтів похилого віку, що отримували доксакаріуму хлорид і метил преднізолон у високих дозах. При тривалій терапії глюкокортикоїди можуть зменшувати ефект соматотропіну.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при кімнатній температурі (15-25 °C).

Термін придатності - 5 років.

Умови відпустку. За рецептом.

Упаковка.

30 або 100 таблеток у поліетиленовій пластиковій банці в картонній упаковці.

Заявник. ОРІОН КОРПОРЕЙШН / ORION CORPORATION.

Адреса. Оріонінтіе 1, 02200 ЕСПОО, Фінляндія / Orionintie 1, 02200 ESPOO, Finland.

Виробник. ОРІОН КОРПОРЕЙШН / ORION CORPORATION.

Адреса. Оріонінтіе 1, 02200 ЕСПОО, Фінляндія / Orionintie 1, 02200 ESPOO, Finland.

МЕТИПРЕД

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 4 мг, № 30

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, желатин, магния стеарат, тальк, вода очищенная.

№  UA/0934/01/01 от 02.06.2009 до 02.06.2014

табл. 16 мг, № 30

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, желатин, магния стеарат, тальк, вода очищенная.

№ UA/0934/01/02 от 02.06.2009 до 02.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

эффект метилпреднизолона (6-L-метилкортизона), как и других ГКС, реализуется через взаимодействие со стероидными рецепторами в цитоплазме клетки. Стероид-рецепторный комплекс транспортируется в ядро клетки, соединяется с ДНК и изменяет транскрипцию генов для большинства белков. ГКС угнетают синтез многочисленных белков, различных ферментов, вызывающих деструкцию суставов (при ревматоидном артрите), а также цитокинов, играющих важную роль в иммунных и воспалительных реакциях. Индуцируют синтез липокортина — ключевого белка нейроэндокринного взаимодействия ГКС, что приводит к уменьшению воспалительного и иммунного ответа.
ГКС, включая метилпреднизолон, подавляют или препятствуют развитию тканевого ответа ко многим тепловым, механическим, химическим, инфекционным и иммунологическим агентам. Таким образом, глюкокортикоиды действуют симптоматически, уменьшая проявления заболевания без воздействия на причину. Противовоспалительный эффект метилпреднизолона как минимум в 5 раз превышает эффективность гидрокортизона.
Эндокринные эффекты метилпреднизолона включают подавление секреции АКТГ, ингибирование продукции эндогенного кортизола, при длительном применении — частичную атрофию коры надпочечников. Влияет на метаболизм кальция, витамина D, углеводный, белковый и липидный обмен, поэтому при длительном применении ГКС возможны повышение уровня глюкозы в крови, снижение плотности костной ткани, явления мышечной атрофии и дислипидемии. ГКС также способствуют повышению АД, модуляции поведения и настроения. Метилпреднизолон практически не обладает минералокортикоидной активностью.
Биодоступность метилпреднизолона при приеме внутрь обычно составляет более 80%, максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 1–2 ч, период полувыведения составляет 2–3 ч. Около 77% метилпреднизолона связывается с белками плазмы крови, связь с транскортином несущественна. Объем распределения — 1–1,5 л/кг. Метилпреднизолон метаболизируется до неактивных метаболитов. Специфические CYP-ферменты, обеспечивающие его преобразование, не известны. Средний клиренс составляет 6,5 мл/кг/мин, продолжительность противовоспалительного эффекта — 18–36 ч. Около 5% препарата выводится из организма с мочой.

ПОКАЗАНИЯ:

состояния, требующие системной терапии ГКС, — воспалительные и системные ревматические заболевания, аутоиммунные заболевания, аллергические состояния, анафилактический шок, БА и другие заболевания легких, а также для снижения внутричерепного давления (например при отеке мозга на фоне новообразований), реакция отторжения трансплантата; некоторые дерматологические, гематологические, печеночные, неврологические (например рассеянный склероз, тяжелая псевдопаралитическая миастения), почечные и желудочно-кишечные заболевания (например неспецифический язвенный колит, болезнь Крона). Метилпреднизолон также используется в качестве противорвотного средства при проведении химиотерапии и как компонент схем лечения лейкозов, лимфом и злокачественной миеломной болезни.

ПРИМЕНЕНИЕ:

начальная доза зависит от характера и тяжести заболевания. Начальная пероральная доза для взрослых составляет от 8 до 96 мг/сут. При достижении положительного клинического эффекта дозу постепенно снижают. Поддерживающая доза должна быть минимально эффективной, для взрослых она обычно составляет 4–12 мг/сут в 1 прием утром. При длительном лечении может быть адекватным прием препарата через день. Детям назначают в более низкой дозе.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к метилпреднизолону или любому другому компоненту препарата; туберкулез, другие бактериальные и вирусные инфекции без проведения адекватной сопутствующей противомикробной терапии.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны пищеварительного тракта: диспепсия, повышение аппетита, пептическая язва с перфорацией и кровотечением, язва пищевода, кандидоз пищевода, панкреатит, перфорация желчного пузыря.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: проксимальная миопатия, остеопороз, разрыв сухожилий, мышечная слабость.
Нарушения водно-электролитного баланса: задержка натрия и воды в организме, АГ, гипокалиемический алкалоз, гипокалиемия, хроническая сердечная недостаточность.
Со стороны кожи: замедление регенерации, атрофия кожи, угревая сыпь.
Со стороны эндокринной системы и метаболизма: подавление гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой оси, замедление роста, нарушение менструального цикла, аменорея, кушингоидное лицо, гирсутизм, увеличение массы тела, снижение толерантности к углеводам, увеличение потребности в инсулине и пероральных гипогликемизирующих препаратах.
Со стороны психической сферы: эуфобия, депрессия, бессонница, аггравация обострения шизофрении.
Со стороны органа зрения: повышение внутриглазного давления, глаукома, отек диска зрительного нерва, катаракта, истончение роговицы и склеры, обострение вирусных и грибковых заболеваний глаз, экзофтальм.
Со стороны иммунной системы: иммуносупрессия, маскирование инфекций, подавление реакций на кожные пробы, гиперчувствительность.
Прочие: оппортунистические инфекции, рецидив туберкулеза, лейкоцитоз, склонность к тромбоэмболии, недомогание.
Симптомы отмены препарата: лихорадка, миалгия, артралгия, недостаточность надпочечников.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

метилпреднизолон, как и другие глюкокортикоиды, может способствовать обострению некоторых заболеваний.
ГКС следует применять с осторожностью и под врачебным контролем у больных с АГ, застойной сердечной недостаточностью, психическими расстройствами, сахарным диабетом (или диабетом в семейном анамнезе), панкреатитом, с патологией пищеварительного тракта (пептическая язва, локальный илеит, язвенный колит или дивертикулит с повышенным риском кровотечения и перфорации), остеопорозом, глаукомой и с предрасположенностью к тромбофлебиту. Пациенты с нарушением свертывания крови должны находиться под врачебным наблюдением.
ГКС могут затруднять диагностику поражений пищеварительного тракта, поскольку способствуют уменьшению выраженности болевого синдрома. Маскируют латентный период гиперпаратиреоидизма.
При длительной терапии Метипредом необходимо рассмотреть вопрос о назначении бифосфонатов больным остеопорозом или с факторами риска его развития. Факторами риска остеопороза являются возраст старше 65 лет, частые переломы в анамнезе или в семейном анамнезе, ранняя менопауза (до 45 лет), пременопаузальная аменорея и небольшая масса тела. Риск развития остеопороза можно минимизировать путем регулирования дозы Метипреда, снижая ее до минимально эффективной.
Длительный прием ГКС подавляет гипофизарно-надпочечниковую ось, что приводит к развитию вторичной недостаточности кортикоадреналового ответа, сопровождающегося осложнениями и обострениями заболеваний.
Для минимизации побочных эффектов полную суточную дозу метилпреднизолона нужно принимать утром в соответствии с циркадным ритмом эндогенной выработки кортизола.
При гипотиреозе или тяжелых заболеваниях печени из-за усиленного эффекта метилпреднизолона следует снижать дозу.
При длительном приеме у детей возможно замедление роста. Поэтому лечение должно ограничиваться приемом препарата в минимальных дозах в течение самого короткого времени.
Пациентам пожилого возраста ГКС необходимо назначать с осторожностью из-за повышенного риска развития побочных эффектов (пептическая язва, остеопороз и изъязвление кожи).
При длительном применении ГКС терапию следует прекращать постепенно, на протяжении нескольких недель во избежание развития синдрома отмены и серьезных осложнений. Длительная терапия не должна прекращаться внезапно и в случае беременности.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Метипред может потенцировать ульцерогенное действие салицилатов и других НПВП. Метилпреднизолон может способствовать снижению уровня салицилатов в сыворотке крови, повышая их почечный клиренс.
При одновременном применении метилпреднизолона и антикоагулянтов повышается риск ульцерогенного действия и желудочного кровотечения. ГКС могут также и снижать действие антикоагулянтов. Таким образом, режим дозирования антикоагулянтов должен обязательно сопровождаться контролем международного нормализованного индекса. Парентеральное введение метилпреднизолона потенцирует тромболитическое действие антагонистов витамина К (флуиндион, аценокумарол).
У пациентов с миастенией применение ГКС и антихолинэстеразных средств может вызывать мышечную слабость.
Метилпреднизолон может снижать гипогликемизирующий эффект пероральных противодиабетических средств и инсулина.
Индукторы микросомальных ферментов печени, например барбитураты, фенитоин, примидон, карбамазепин и рифампицин, повышают системный клиренс метилпреднизолона, тем самым уменьшая выраженность эффектов метилпреднизолона практически в 2 раза.
Ингибиторы CYP 3A4, например эритромицин, кларитромицин, кетоконазол, итраконазол и тролеандомицин, повышают уровень метилпреднизолона в плазме крови, что может усилить терапевтические и побочные эффекты метилпреднизолона.
Эстрогены могут усиливать эффекты метилпреднизолона, замедляя его метаболизм. Не рекомендуется регулировать дозу метилпреднизолона у женщин, принимающих пероральные контрацептивы, поскольку это может не только удлинить период его полувыведения, но и привести к развитию иммуносупрессорных эффектов метилпреднизолона.
Метилпреднизолон может увеличивать выведение калия из организма у пациентов, получающих одновременно амфотерицин, диуретики и слабительные средства.
Метилпреднизолон обладает аддитивным иммуносупрессорным свойством, что может повышать терапевтические эффекты или риск развития различных побочных эффектов при одновременном приеме с другими иммунодепрессантами. Только некоторые из этих эффектов можно объяснить фармакокинетическими взаимодействиями. ГКС повышают выраженность эффекта противорвотных препаратов, применяемых для уменьшения побочных эффектов эметогенной химиотерапии. Сообщалось о случаях развития судорог при одновременном приеме метилпреднизолона и циклоспорина.
ГКС могут уменьшать иммунный ответ на вакцинацию и повышать риск неврологических осложнений. Применение терапевтических (иммуносупрессорных) доз ГКС одновременно с живыми вирусными вакцинами может повышать риск развития вирусных заболеваний. Сообщалось о двух серьезных случаях острой миопатии у пациентов пожилого возраста, получающих доксакария хлорид и метилпреднизолон в высоких дозах.
При длительной терапии ГКС могут снижать эффект соматропина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

метилпреднизолон не вызывает острой интоксикации. Однократное применение в высокой дозе не вызывает серьезных побочных эффектов. Специфического антидота нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при комнатной температуре 15–25 °C.