Метронидазол - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТРОНІДАЗОЛ

(METRONIDAZOLE)

Склад:

діюча  речовина: метронідазол;

100 мл розчину містять метронідазолу 500 мг;

допомiжнi речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій. 

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або блідо-жовтого кольору розчин.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу.

Код АТХ J01X D01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активний компонент препарату − метронідазол − являє собою синтетичний (похідна 5-нітроімідазолу), антипротозойний  і антибактеріальний засіб. Механізм його дії полягає в біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів і найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК мікроорганізмів, пригнічуючи її синтез, що призводить до загибелі мікроорганізмів.

Метронідазол ефективний відносно Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis, Gardnerella vaginalis, Entamoeba histolytica, Balantidium coli, Lamblia spp., а також облігатних анаеробів, таких як Bacteroides spp. (B. fragilis, B. distasonis, B. thetaiotaomicron, B. vulgatus, B. ovatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella spp. (P.bivia, P.buccae, P.disins) та деяких грампозитивних мікроорганізмів, зокрема Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp.

У комбінації з амоксициліном метронідазол активний відносно Hilobacter pylori, оскільки амоксицилін інгібує розвиток резистентності до метронідазолу.

Аеробні мікроорганізми та факультативні анаероби до метронідазолу не чутливі.

Фармакокінетика. 

Після внутрішньовенного вливання хворим з анаеробними інфекціями 500 мг метронідазолу  (протягом 20 хв)  концентрація препарату в сироватці крові становила через 1 годину 35,2 мкг/мл, через 4 години − 33,9 мкг/мл і через 8 годин − 25,7 мкг/мл. Концентрація метронідазолу в жовчному міхурі після внутрішньовенного вливання 500 мг хворим з нормальною функцією жовчовивідних шляхів значно вища, ніж у сироватці крові. Метронідазол досягає бактерицидної концентрації у більшості тканин і рідин організму, включаючи мозок, спинномозкову рідину, порожнини абсцесів, слину, жовч, статеві виділення, амніотичну рідину і грудне молоко.

В організмі людини 30-60 % метронідазолу метаболізується шляхом окиснення бокового ланцюга, гідроксилювання та глюкуронізації. Основним продуктом метаболізму є 1-(2-оксиетил)-2-оксиметил-5-нітроімідазол, що разом із глюкуронідом становить від 40 % до 50 % речовини, яка виділяється із сечею.

У пацієнтів з нормальною функцією печінки після введення одноразової дози препарату період напіврозпаду метронідазолу становить в середньому 8 годин (6-12 годин). У разі алкогольного порушення функції печінки період напіврозпаду зростає до 18 годин (10-29 годин).

Зв’язування метронідазолу з білками плазми незначне – не перевищує 10-20 %. Він легко проникає в тканини, обсяг його розподілу становить 70-95 % маси тіла.

Протягом 24 годин із сечею виділяється від 35 % до 65 % усіх нітропохідних препарату.  Нирковий кліренс становить 10,2 мл/хв. У хворих із порушеннями функцій нирок після повторних введень препарату відзначається накопичення метронідазолу в сироватці крові. Тому хворим із гострою нирковою недостатністю рекомендовано зменшити кількість введень  препарату. 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).

Лікування ефективне у разі:

• інфекцій центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт);
• інфекцій легенів і плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів);
• ендокардиту;
• інфекцій шлунково-кишкового тракту і черевної порожнини, включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини;
• гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, пологову гарячку, септичний аборт);
• інфекцій ЛОР-органів і ротової порожнини (включаючи ангіну Сімановського-Плаута-Вінсента);
• інфекцій кісток і суглобів (включаючи остеомієліт);
• газової гангрени;
• септицемії з тромбофлебітом.

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково до препарату Метронідазол відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

Профілактичне застосування завжди показане перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до метронідазолу та до інших нітроімідазольних похідних. Органічні ураження центральної нервової системи (включаючи епілепсію); захворювання крові; печінкова недостатність (якщо необхідно призначити високі дози препарату).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід обережно призначати Метронідазол при лікуванні деякими препаратами.

Алкоголь.

Вживання алкоголю під час лікування препаратом може призвести до розвитку побічних реакцій, таких як почервоніння, тахікардія, запаморочення і нудота (дисульфірамоподібний ефект).

Аміодарон.

При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT і torsade de pointes. При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QT на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, що можуть вказувати на torsade de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Антибіотики та сульфаніламіди.

Антимікробна дія препарату Метронідазол підсилюється у комбінації з антибіотиками та сульфаніламідами.

Барбітурати.

Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи період його напіввиведення з плазми до 3 годин.

Бусульфан.

Одночасне застосування метронідазолу може значно підвищувати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їх взаємодії не описаний. Через потенційний ризик тяжкої токсичності і летального наслідку, пов’язаний зі зростанням плазмових рівнів бусульфану, слід уникати його одночасного застосування з метронідазолом.

Дисульфірам (еспераль).

Одночасне застосування може спричинити сплутаність свідомості або навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів необхідно уникати.

Карбамазепін.

Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну і внаслідок цього підвищувати його плазмові концентрації.

Контрацептиви.

Деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон’югатів у кишечнику і таким чином знижуючи  повторне всмоктування некон’югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвична взаємодія може відзначатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон’югатів з жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов’язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи  ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол.

Літій.

У пацієнтів, які достатньо довго отримували лікування препаратами літію у високих дозах, при одночасному прийомі препарату Метронідазол можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові та розвиток симптомів інтоксикації.

Мікофенолату мофетил.

Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад антибіотики), можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти.

Похідні кумарину.

Метронідазол підсилює антикоагулянтний ефект похідних кумарину, що призводить до збільшення часу утворення протромбіну і збільшення ризику кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці. Може бути необхідна корекція дози антикоагулянтів.

Пероральна терапія антикоагулянтами: Метронідазол посилює ефекти пероральних антикоагулянтів та підвищує ризик геморагічних ускладнень через сповільнення їх метаболізму у печінці. Необхідно частіше здійснювати нагляд за рівнями МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення). Рекомендується коригування дози перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Особливі проблеми стосовно міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС).

Багато випадків підвищення активності пероральних антикоагулянтів спостерігалось у пацієнтів, які лікувались антибіотиками. Факторами ризику можуть бути інфекційні, запальні захворювання та загальний стан здоров’я. Важко визначити роль інфекційної патології та її лікування на розвіток МНС дісбалансу. Однак деякі види антибактеріальних засобів потребують особливої уваги. Це стосується фторхінолонів, макролідів, циклінів, котримазолу та деяких цефалоспоринів.

Фенітоїн. Метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну знижуються. З іншого боку, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Фторурацил. Метронідазол пригнічує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фторурацилу зростають.

Циклоспорин. При одночасному лікуванні циклоспорином і метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівнів циклоспорину і креатиніну.

Циметидин. Циметидин інгібує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у сироватці крові та збільшення ризику виникнення побічних реакцій.

Такролімус. Одночасне застосування метронідазолу може призводити до зростання концентрації такролімусу у крові. Імовірно, пригнічення печінкового метаболізму такролімусу відбувається за допомогою CYP 3A4. Слід часто перевіряти рівні такролімусу у крові і функцію нирок і відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режимі прийому такролімусу.

Вплив на параклінічні тести.

Слід пам’ятати, що метронідазол може іммобілізувати трепонеми, що може призводити до хибно-позитивного тесту Нельсона.

Особливості застосування.

Не слід виймати контейнер з плівки до застосування. Вона захищає препарат від вологи. Контейнер забезпечує стерильність препарату. Після видалення плівки необхідно натиснути на контейнер, щоб перевірити, чи немає часткового витоку препарату. Якщо витік наявний, флакон слід замінити.

Безпосередньо перед застосуванням флакон з препаратом необхідно нагріти до кімнатної температури або ще краще – до 37 °С.

Лише для одноразового застосування. Невикористані залишки препарату потрібно знищити.

Розчин слід застосовувати, лише якщо він прозорий, а контейнер або упаковка не мають видимих ознак ушкодження.

При першій можливості слід переходити від внутрішньовенних вливань препарату Метронідазол до перорального прийому препарату у формі таблеток (200-400 мг 3 рази на добу).

Під час застосування препарату не слід вживати алкоголь, оскільки можливе виникнення дисульфірамоподібної реакції: біль у животі, що має спастичний характер, нудота, блювання, головний біль, припливи.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушенням гемопоезу (включаючи гранулоцитопенію) метронідазол слід застосовувати лише у разі, якщо очікувана користь переважає потенційну небезпеку.

Оскільки метронідазол головним чином метаболізується шляхом окислення в печінці, кліренс метронідазолу може зменшитися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Значне накопичення метронідазолу можливе у пацієнтів з печінковою енцефалопатією. Внаслідок зростання концентрації метронідазолу у плазмі крові можуть посилюватися симптоми енцефалопатії. У разі необхідності добову дозу можна зменшити до 1/3 та приймати 1 раз на добу.

При нирковій недостатності період напіввиведення метронідазолу залишається незмінним, тому корекція дози не потрібна. Проте метаболіти метронідазолу у таких пацієнтів затримуються. Клінічне значення цього невідоме.

Метронідазол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями кісткового мозку або центральної нервової системи, а також пацієнтам літнього віку.

Якщо в анамнезі є гематологічні розлади або у разі лікування великими дозами метронідазолу та/або довготривалому застосуванні, рекомендується регулярно проводити моніторинг кількості лейкоцитів.

Якщо розвивається лейкопенія, важливо ретельно зіставити очікувану користь від продовження лікування та можливий ризик. У разі тривалого лікування слід бути уважними щодо  розвитку побічних ефектів, таких як центральна та периферична нейропатії (парестезії, атаксія, запаморочення або судомний криз).

Пацієнтам з порфірією не рекомендується застосовувати метронідазол.

Необхідно припинити лікування препаратом, якщо виникає атаксія, запаморочення або сплутаність свідомості.

Важливо пам’ятати про можливий ризик погіршення неврологічного статусу у пацієнтів із тяжкими, хронічними або активними розладами центральної або периферичної нервової системи.

Метронідазол неефективний проти аеробних та факультативних анаеробних мікроорганізмів.

При тривалому лікуванні (більше 10 днів) слід провести аналіз крові та печінкові проби.

Після лікування Trichomonas vaginalis можливість гонококової інфекції залишається.

Метронідазол та його метаболіти виводяться за допомогою гемодіалізу протягом 8 годин. Тому пацієнтам після гемодіалізу слід негайно повторно застосувати метронідазол.

Метронідазол може призводити до хибнонегативних результатів рівня аспартатамінотрансферази у сироватці крові.

Оскільки повідомлялося про канцерогенність метронідазолу, довготривале застосування препарату не рекомендується.

Особливі застереження щодо деяких компонентів препарату.

Пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію, слід враховувати, що в одній дозі препарату міститься 790 мг натрію.

У разі тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок) лікування метронідазолом необхідно негайно припинити і розпочати загальну невідкладну терапію.

Тяжка персистуюча діарея, що з’являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках спричиненого Сlostridium difficile), див. розділ «Побічні реакції». Це захворювання кишечнику, спричинене антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного відповідного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику.

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Лише в особливих випадках за нагальної потреби період лікування можна подовжити у супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях на тваринах.

Вплив на лабораторні показники

Метронідазол впливає на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів і глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндинуклеотид (NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол може маскувати підвищені концентрації печінкових ензимів. Можуть відмічатися незвично низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату протипоказане у період вагітності.

Слід припинити годування груддю на час лікування препаратом, годування слід поновити не раніше ніж через 2-3 дні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Метронідазол може мати незначний або середній вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, особливо при вживанні алкоголю протягом лікування. Пацієнтів слід попередити про можливість виникнення сонливості, запаморочення, сплутаності свідомості, галюцинацій, судом та порушення зору, що минають. Лікар повинен звернути на це увагу пацієнта та порадити не керувати автотранспортом та не працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозу коригувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання.

Слід дотримуватися нижчезазначених вказівок із дозування:

Дорослі і діти віком від 12 років

Звичайна доза становить 500 мг кожні 8 годин. У разі наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг маси тіла.

Діти віком від 2 до 12 років

Кожні 8 годин по 7-10 мг метронідазолу/кг маси тіла, що відповідає добовій дозі 20-30 мг метронідазолу/кг маси тіла.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає потреби у зниженні дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу з сироватки крові подовжується, а плазмовий кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від його ефективності. У більшості випадків достатнім буде семиденний курс. У разі наявності клінічних показань лікування можна продовжити (див. також розділ «Особливості застосування»).

Перед- і післяопераційна профілактика інфекцій

Дорослі і діти віком від 11 років

500 мг, введення закінчити приблизно за 1 годину до операції. Дозу вводити повторно через 8 і 16 годин.

Діти віком від 2 до 11 років

15 мг/кг маси тіла, введення закінчити приблизно за 1 годину до операції, потім - по 7,5 мг/кг маси тіла через 8 і 16 годин.

Спосіб введення

Препарат застосовувати тільки внутрішньовенно у вигляді інфузії зі швидкістю 5 мл/хв. Як правило, парентеральне введення метронідазолу здійснювати протягом 7 днів, а після цього в разі необхідності хворому призначати Метронідазол  у  вигляді таблеток перорально.

Препарат Метронідазол, розчин для інфузій, також можна розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчини для розведення, такі як 0,9 % розчин натрію хлориду для інфузій або
5 % розчин глюкози для інфузій.

Антибіотики, що призначаються одночасно, слід вводити окремо.

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям віком від 2 років.

Передозування.

При передозуванні препарату можуть виникати побічні ефекти, описані у розділі «Побічні реакції» такі як нудота, блювання, запаморочення, атаксія, парестезія, судоми.

Лікування. Терапія симптоматична. Специфічного антидоту немає. Метронідазол виводиться з організму шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Побічні реакції при застосуванні препарату Метронідазол, розчин для інфузій, спостерігаються рідко. При тривалому лікуванні високими дозами препарату (що буває необхідним для лікування тяжких інфекцій) спостерігалися такі побічні реакції:

Інфекції та інвазії: генітальні суперінфекції, спричинені Сandida, псевдомембранозний коліт, що може виникати під час або після терапії та проявляється у формі тяжкої персистуючої діареї. Детальний опис невідкладного лікування наведено у розділі «Особливості застосування».

З боку системи крові і лімфатичної системи: лейкопенія, гранулоцитопенія і тромбоцитопенія, нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

Під час тривалого застосування необхідно обов’язково проводити регулярний контроль формули крові.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості від легкого до помірного ступеня, включаючи шкірні реакції (див. «З боку шкіри і підшкірних тканин»), ангіоневротичний набряк і медикаментозну гарячку, тяжкі системні реакції гіперчутливості: анафілаксія аж до анафілактичного шоку, тяжкі шкірні реакції (див. «З боку шкіри і підшкірних тканин»).

Тяжкі реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

Психічні розлади: дратівливість, депресія, підвищена збудливість, слабкість, пригнічений настрій, психотичні розлади, у тому числі сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну, судоми, периферична нейропатія (міалгія, парестезія), відчуття важкості та поколювання у кінцівках, енцефалопатія, розвиток підгострого мозочкового синдрому (атаксія, дизартрія, порушення координації рухів, ністагм, тремор), диплопія, міопія, фебрильні прояви, невропатія здорового нерва/неврит.

При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

З боку органів зору: розлади зору, включаючи нечіткість зору, зниження гостроти зору, зміни кольорового зору, двоїння в очах, короткозорість, окулогірний криз (окремі випадки).

З боку серця: зміни на кардіограмі (згладжування T-хвилі).

З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, нудота, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, відчуття важкості в епігастральній ділянці, епігастральний біль, відсутність апетиту, сухість або металевий присмак у роті, обкладений язик, панкреатит, знебарвлення язика, волохатий язик (наприклад, через надмірний розвиток фунгальної флори).

З боку ендокринної системи: порушення лібідо, дисменорея.

Гепатобіліарні розлади: аномальні значення печінкових ензимів і білірубіну, гепатит, жовтяниця, ураження клітин печінки, випадки печінкової недостатності, які вимагали проведення трансплантації печінки, у пацієнтів, які лікувалися метронідазолом у комбінації з іншими антибіотиками.

З боку шкіри і підшкірних тканин: алергічні шкірні реакції, включаючи свербіж, уртикарію, мультиформну еритему, висип; кропив’янка, гіперемія шкіри, синдром Стівенса-Джонсона (окремі повідомлення), токсичний епідермальний некроліз (окремі повідомлення).

Дві останні реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

З боку опорно-рухової системи та сполучних тканин: артралгії, міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: забарвлення сечі у червоно-коричневий колір (зумовлено присутністю розчинних у воді пігментів, які є продуктом метаболізму метронідазолу), дизурія, цистит, енурез, відчуття печіння у сечовипускальному каналі, зростання імовірності розвитку грибкової флори піхви (кандидози).

Загальні розлади і порушення у місці введення: біль, тривала гіперемія, гіперемія або набряк у місці ін’єкції, тромбофлебіт (місцево), пустульозний висип, слабкість.

Інші: синусит, фарингіт, асептичний менінгіт.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Невикористаний лікарський засіб, що залишається, необхідно знищити.

Несумісність.

Метронідазол для внутрішньовенних вливань не рекомендується змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». Введення одночасно з препаратом  Метронідазол  суміші 10 % декстрози, пеніциліну G, калію, лактози і розчину Рінгера протипоказано, оскільки ці речовини хімічно несумісні.

Упаковка. По 100 мл препарату в контейнерах. По 1 контейнеру в плівці в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Євролайф Хелткеар Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Хашра № 520, Бхагванпур, Руркі, Харідвар, Індія.

Заявник. Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

Общая характеристика:
международное и химическое названия: metronidazole, 2-(2-метил-5-нитро-1Н-имидазол-1-ил) этанол;
основные физико-химические свойства: таблетки белого или белого с желтовато-зеленоватым оттенком цвета, плоскоцилиндрической формы, с риской и фаской;
состав: 1 таблетка содержат метронидазола 250 мг;
вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный, гидроксипропилметил-целлюлоза (гипромелоза), натрия кроскармеллоза, микрокристаллическая целлюлоза, кислота стеариновая.

Форма выпуска.

Таблетки.

Фармакотерапевтическая группа.

Противомикробные средства для системного применения. Антибактериальные средства. Метронидазол. Код АТС J01X D01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Антибактериальное, противопро-тозойное (трихомонацидное) средство. Производное нитроимидазола.
Механизм действия обусловлен проникновением внутрь микроорганизма молекулы препарата, встраиванием его нитрогруппы в дыхательную цепь простейших и анаэробов, что нарушает дыхательные процессы и вызывает гибель клеток. У некоторых видов анаэробов подавляет синтез ДНК и вызывает ее деградацию (разрыв нитей).
Спектр действия включает простейшие: Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Lamblia, Leishmania; анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: бактероиды, включая группу Bacteroides fragilis (B. fragilis, B. caccae, B. uniformis, B. distasonis, B. ovatus, B. thetaiotaomicron, B. vulgatus); фузобактерии Prevotella (P. bivia, P. buccae, P. disiens); анаэробные грамположительные палочки: Clostridium, чувствительные штаммы Eubacterium; анаэробные грамположительные кокки: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. Трихомонацидное действие (гибель около 99 % вышеприведенных простейших) наблюдается при концентрации препарата 2,5 мкг/мл в течение 24 час. Для анаэробных микроорганизмов минимальная бактериостатическая концентрация, вызывающая 90 % их гибели, составляет 8 мкг/мл. Активен в отношении Mobiluncus, Mycoplasma hominis, простейших Balantidium coli.
В сочетании с амоксициллином проявляет активность в отношении Helicobacter pylori (амоксициллин подавляет развитие резистентности к метронидазолу).
К метронидазолу устойчивы факультативные анаэробы и облигатные аэробы, но в присутствии смешанной флоры (аэробы и анаэробы) метронидазол действует синергически с антибиотиками, эффективными против обычных аэробов. Неактивен в отношении видов Actinomyces, Candida albicans.
У больных хроническим алкоголизмом формирует отвращение к алкоголю (вызывает антабусоподобный синдром). Стимулирует репаративные процессы.
Фармакокинетика. После приема внутрь быстро и полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Одновременный прием пищи не влияет на абсорбцию препарата. Биодоступность – не менее 80 %. Максимальная концентрация в крови достигается через 1 – 3 ч после приема и составляет от 6 до 40 мкг/мл в зависимости от принятой дозы (после приема внутрь доз 250 мг, 500 мг и 2 г максимальная концентрация в сыворотке крови составляет 6, 12 и 40 мкг/мл соответственно). Связывание с белками плазмы незначительное – менее 20 %. Хорошо проникает в ткани и жидкости организма, создавая бактерицидные концентрации в большинстве тканей и жидкостей, включая легкие, почки, печень, кожу, спинномозговую жидкость, мозг, желчь, слюну, семенную жидкость, влагалищный секрет, амниотическую жидкость, полости абсцессов; проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьеры, а также в грудное молоко. Подвергается биотрансформации в печени путем гидроксиллирования, окисления и конъюгации с глукуроновой кислотой; образует неактивные и активные метаболиты. Основной метаболит (2-оксиметронидазол) также обладает противопротозойным и противомикробным действием. Период полувыведения при нормальной функции печени – 6 – 12 ч, при алкогольном поражении печени удлиняется до 10 – 29 ч. Экскретируется почками (60 – 80 % принятой дозы) и кишечником (6 – 15 %); в неизмененном виде выводится около 20 %.
При повторных приемах может кумулироваться, особенно у больных с нарушением функции почек.
Метронидазол и его основные метаболиты быстро удаляются из крови при гемодиализе. При перитонеальном диализе выводится почками в незначительных количествах.

Показания к применению.

Протозойные инфекции: внекишечный амебиаз (в т. ч. амебный абсцесс печени), кишечный амебиаз (амебная дизентерия), трихомониаз, балантидиаз, лямблиоз, кожный лейшманиоз, трихомонадный вагинит, трихомонадный уретрит.
Инфекции, вызванные анаэробными бактериями: инфекции брюшной полости (перитонит, абсцесс печени), инфекции органов малого таза (эндометрит, эндомиометрит, абсцесс фаллопиевых труб и яичников, инфекции свода влагалища после хирургических операций), инфекции костей и суставов, центральной нервной системы (в т.ч. менингит, абсцесс мозга), бактериальный эндокардит, пневмония, эмпиема и абсцесс легких, инфекции кожи и мягких тканей, сепсис.
Псевдомембранозный колит, связанный с применением антибиотиков.
Язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки (в сочетании с препаратом висмута и антибиотиком, например, амоксициллином).
Профилактика послеоперационных осложнений (особенно вмешательства на ободочной кишке, околоректальной области, апендэктомия, гинекологические операции). У пациентов из групп повышенного риска – в сочетании с внутривенным или внутримышечным введением цефазолина.

Способ применения и дозы.

Назначают внутрь, во время или после еды, не разжевывая.
Амебиаз. Взрослым и детям старше 13 лет назначают по 250 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки в течение 8 – 10 дней.
Детям в возрасте 2 – 12 лет назначают в суточной дозе 35 – 50 мг/кг массы тела, разделенной на 3 приема в течение 8 – 10 дней.
Гиардиазис. Назначают взрослым в дозе 15 мг/кг массы тела в сутки за 3 приема, в течение 5 дней.
Трихомониаз. Назначают взрослым по 500 мг (2 таблетки) 2 раза в сутки в течение 5 – 8 дней или по 250 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки в течение 10 дней или 2 г (8 таблеток) однократно. Проводят одновременное лечение обоих партнеров. Женщинам необходимо дополнительно назначать метронидазол в форме вагинальных свечей. При необходимости после повторных лабораторных исследований через 4 – 6 недель проводят повторный курс или повышают дозу до 750 – 1000 мг (3 – 4 таблетки) в сутки.
Детям назначают в суточной дозе: 2 – 5 лет – 250 мг (1 таблетка), 5 – 10 лет – 250 – 375 мг (1 – 1½ таблетки), старше 10 лет – 500 мг (2 таблетки); суточную дозу делят на 2 приема. Курс лечения для детей – 10 дней.
Лямблиоз. Назначают взрослым и детям старше 13 лет по 500 мг (2 таблетки) 2 раза в сутки в течение 5 – 7 дней или по 250 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки в течение 10 дней.
Детям назначают в дозе: 2 – 5 лет – по 125 мг (½ таблетки) 2 раза в сутки, 6 – 10 лет – по 125 мг (½ таблетки) 3 раза в сутки, старше 10 лет – по 250 мг (1 таблетка) 2 раза в сутки. Курс лечения для детей – 5 дней.
После окончания курса лечения следует провести несколько контрольных лабораторных исследований. При необходимости курс лечения можно повторить через 4 – 6 недель и после завершения лечения через 2 – 3 мес проводят контрольное исследование на полноту излечения.
Амебиаз. При бессимптомном амебиазе (при выявлении кисты) взрослым назначают по 500 мг (2 таблетки) 2 – 3 раза в сутки в течение 5 – 7 дней. При хроническом амебиазе взрослым назначают по 500 мг (2 таблетки) 3 раза в сутки в течение 5 – 10 дней; при острой амебной дизентерии – по 750 мг (3 таблетки) 3 раза в сутки до исчезновения симптомов. При абсцессе печени взрослым назначают в дозе не выше 2,5 г (10 таблеток) за 1 или 2 – 3 приема, в течение 3 – 5 дней в сочетании с антибиотиками (тетрациклинами) и другими методами терапии.
Детям назначают: 2 – 3 года – ¼ дозы для взрослых, 3 – 7 лет – 1/3 дозы для взрослого, 7 – 10 лет – ½ дозы для взрослого.
Кожный лейшманиоз. Назначают взрослым по 250 мг (1 таблетка) 3 – 4 раза в сутки, детям – по 125 мг (½ таблетки) 3 раза в сутки в течение 7 дней. Затем после 7-дневного перерыва взрослым – по 250 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки, детям – по 125 мг (½ таблетки) 2 раза в сутки в течение 14 дней.
Балантидиаз. Взрослым назначают по 750 мг (3 таблетки) 3 раза в сутки в течение 5 – 6 дней.
Язвенный стоматит. Взрослым назначают по 500 мг (2 таблетки) 2 раза в сутки в течение 3 – 5 дней. Детям препарат не показан.
Псевдомембранозный колит. Взрослым назначают по 500 мг (2 таблетки) 3 – 4 раза в сутки.
Язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки. Назначают взрослым по 500 мг (2 таблетки) 3 раза в сутки в течение 7 дней, обязательно в сочетании с другими препаратами (например, комбинация с амоксициллином 2,25 г/сутки).
У детей и подростков в возрасте до 18 лет не рекомендуется применять в сочетании с амоксициллином.
Анаэробная инфекция. Назначают взрослым и детям старше 12 лет по 250 – 500 мг (1 – 2 таблетки) 3 раза в сутки в течение 7 – 10 дней. Детям 2 – 12 лет назначают по 7,5 мг/кг массы тела 3 раза в сутки.
Профилактика инфекционных осложнений, вызванных анаэробными бактериями. Для взрослых и детей старше 12 лет первая разовая доза составляет 1 г (4 таблетки), затем назначают по 250 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки в течение 3 – 4 предшествующих операции дней (до начала предоперационного голодания). Детям 5 – 12 лет до операции назначают по 125 мг (½ таблетки) каждые 8 ч в течение 2 суток.
Альтернативная схема для взрослых: однократно 1 г (4 таблетки) в первые сутки после операции. В последующие 6 дней назначают в суточной дозе 750 мг (3 таблетки).
Максимальная суточная доза для взрослых – 4 г.
Максимальная суточная доза для больных с хронической почечной недостаточностью и клиренсом креатинина менее 30 мл/мин и/или печеночной недостаточностью – 1 г (4 таблетки) 2 раза в сутки.

Побочное действие.

Со стороны системы пищеварения: тошнота, рвота, боль в животе, диарея, запоры, анорексия, неприятный металлический привкус и сухость во рту, глоссит, стоматит, панкреатит. Со стороны центральной и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, нарушение координации движений, синкопальные состояния, атаксия, спутанность сознания, раздражительность, депрессия, повышенная возбудимость, слабость, нарушения сна, судороги, галлюцинации, периферическая нейропатия. Со стороны системы кроветворения: нейтропения, лейкопения. Аллергические реакции: крапивница, кожная сыпь, гиперемия кожи, заложенность носа, лихорадка, артралгии. Со стороны мочеполовой системы: дизурия, цистит, полиурия, недержание мочи, кандидоз, окрашивание мочи в красно-коричневый цвет. Прочее: уплощение зубца Т на электрокардиограмме.

Противопоказания.

Повышенная индивидуальная чувствительность к компонентам препарата или другим производным нитроимидазола, лейкопения (в т.ч. в анамнезе), органические поражения центральной нервной системы (в т.ч. эпилепсия), тяжелая печеночная недостаточность (при назначении высоких доз), беременность (особенно І триместр), кормление грудью, детский возраст до 2 лет.
Не рекомендуется применять в сочетании с амоксициллином у детей и подростков в возрасте до 18 лет.

Передозировка.

Симптомы: тошнота, рвота, атаксия; в тяжелых случаях – периферическая нейропатия и эпилептические припадки. Лечение: отмена препарата, симптоматическое лечение. Специфический антидот отсутствует.

Особенности применения.

Ограничением к применению препарата являются заболевания печени с нарушением ее функции, болезни центральной и периферической нервных систем.
При выраженных нарушениях функции почек (клиренс креатинина менее 10 мл/мин) суточная доза должна быть снижена в 2 раза.
При лейкопении возможность продолжения лечения зависит от риска развития инфекционного процесса.
Любое ухудшение неврологического статуса больного (появление атаксии, головокружения и др.) требует прекращения лечения.
При лечении трихомонадного вагинита у женщин и трихомонадного уретрита у мужчин необходимо воздержаться от половой жизни. Обязательно одновременное лечение половых партнеров. Во время менструации лечение не прекращают. После лечения трихомониаза следует провести контрольные пробы в течение 3 очередных циклов до и после менструации.
При лечении инфекций, вызванных анаэробными бактериями, препарат можно применять как в виде монотерапии, так и в сочетании с другими антибактериальными средствами.
После лечения лямблиоза в случае сохранения симптомов следует через 3 – 4 недели провести 3 анализа кала с интервалами в несколько дней (у некоторых успешно леченных больных непереносимость лактозы, вызванная инвазией, может сохраняться в течение нескольких недель или месяцев, напоминая симптомы лямблиоза).
Интервал между назначениями метронидазола и дисульфирама должен составлять не менее 2 недель.
Следует избегать одновременного применения метронидазола и непрямых антикоагулянтов. При необходимости их совместного назначения следует тщательно контролировать протромбиновое время и подобрать соответствующую дозу антикоагулянта.
С осторожностью следует применять метронидазол совместно с препаратами лития, при этом необходимо контролировать концентрации лития и креатинина в сыворотке.
При приеме препарата более 10 суток рекомендуется тщательный клинический и лабораторный мониторинг.
В период лечения метронидазолом противопоказан прием алкогольных напитков, т. к. возможно развитие дисульфирамоподобной реакции (спастические боли в животе, тошнота, рвота, головная боль, внезапный прилив крови к лицу).
Метронидазол может иммобилизовать трепонемы и приводить к ложноположительному TPI-тесту (тесту Нельсона). Также возможно получение ложных результатов при определении активности трансаминаз печени, лактатдегидрогеназы, уровня триглицеридов и глюкозы в плазме крови.
Во избежание раздражения слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта препарат следует принимать во время или сразу после еды.
Следует не пропускать дозы и принимать их через равные промежутки времени. При пропуске дозы следует ее принять как можно быстрее; не принимать, если почти наступило время приема следующей дозы; не удваивать дозу.
Лечение метронидазолом можно сочетать с сульфаниламидами и антибиотиками.
При избыточном развитии грибковой флоры влагалища (кандидоз) во время лечения метронидазолом требуется назначение противогрибковых препаратов (нистатина).
Применение в период беременности и кормления грудью. Препарат противопоказан в І триместре беременности. Назначение препарата в ІІ – ІІІ триместрах беременности возможно лишь в случае, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. При необходимости применения в период лактации, кормление грудью следует прекратить. Кормление грудью можно возобновить не ранее, чем через 24 – 48 час после завершения лечения.
Влияние на возможность управления транспортными средствами и механизмами. В связи с возможностью развития головокружения при приеме препарата следует соблюдать осторожность пациентам, деятельность которых требует повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами.

Усиливает эффекты непрямых коагулянтов (что приводит к удлинению протромбинового времени) и солей лития. Эффекты метронидазола ослабляют фенитоин и фенобарбитал (активируя микросомальное окисление метронидазола и усиливая его выведение); усиливает – циметидин (угнетает биотрансформацию метронидазола в печени). Противомикробное действие метронидазола усиливают сульфаниламиды. Несовместим с алкоголем (при совместном приеме развивается дисульфирамоподобная реакция). При одновременном назначении с дисульфирамом возможно развитие различных неврологических симптомов (интервал между назначением этих препаратов должен составлять не менее 2 недель). Не рекомендуется сочетать с недеполяризующими миорелаксантами (векурония бромидом), а также с астемизолом и терфенадином (возможны изменения на ЭКГ, развитие аритмии, блокады сердца, обморок).

Условия и срок хранения.

Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре от 8оС до 25оС. Хранить в недоступном для детей месте.
Срок годности –3 года.

Упаковка.

Таблетки по 250 мг № 10х2 в блистерах в коробке