Минирин - инструкция по применению

IНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІНІРИН

(MINIRIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: desmopressin, 1-дезаміно-8-D-аргінін вазопресин;  основні фізико-хімічні властивості:

білі, овальні двоопуклі таблетки з насічкою на одному боці та тисненням "0,1" на другому боці;                                                              

білі, круглі двоопуклі таблетки з насічкою на одному боці та тисненням "0,2" на другому боці;                                                              

склад: 1 таблетка містить десмопресину ацетату 0,1 мг, що відповідає десмопресину 0,089 мг або десмопресину ацетату 0,2 мг , що відповідає десмопресину 0,178 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, повідон, магнію стеарат;

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Препарати гормонів для системного застосування. Гормони задньої долі гіпофізу. Код АТС Н 01В А 02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Десмопресин – структурний аналог природного гормону аргінін-вазопресину (антидіуретичного гормону). Десмопресин отриманий   в результаті змін у будові молекули вазопресину – дезамінування 1-цистеїну   і заміщення 8-L-аргініну на 8-D-аргінін. Ці структурні зміни, у поєднанні зі значною посиленою антидіуретичною здатністю, спричиняють менш виражену дію на гладку мускулатуру судин   і внутрішніх органів   у порівнянні з вазопресином, що обумовлює відсутність небажаних спастичних побічних ефектів і більш тривалу дію.

Препарат збільшує проникність епітелію дистальних відділів звивистих канальців для води і підвищує її реабсорбцію. Застосування препарату при нецукровому діабеті спричиняє зменшення об’єму сечі, що виділяється, і одночасне збільшення її осмолярності та зниження осмолярності плазми крові. Це призводить до зниження частоти сечовипускання та зменшення ніктурії.

Після прийому всередину, антидіуретичний ефект настає вже через 15 хв. Прийом 0,1-0,2 мг десмопресину забезпечує, у більшості пацієнтів, антидіуретичний ефект тривалістю 8-12 год. Тератогенної чи мутагенної дії десмопресину виявлено не було.

Фармакокінетика. Десмопресин визначається в крові через 15-30 хв. після прийому. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1,5-3 год. Період напів виведення десмопресину в плазмі крові становить 2 - 3 години. Десмопресин виводиться із сечею частково в незмінному виді, частково, підданий ферментативному розщепленню.

Показання для застосування.

Нецукровий діабет центрального генезу, первинний нічний енурез у дітей старше 5 років із нормальною концентраційною функцією нирок, симптоматичне лікування ніктурії, пов’язаної з нічною поліурією, у дорослих.

Спосіб застосування та дози.

Оптимальна доза Мінірину підбирається індивідуально. Препарат приймається одночасно з застосуванням їжі.

Нецукровий   діабет центрального генезу:   початкова   доза для   дорослих   і   дітей   старше   5   років  -   по   0,1   мг або 0,2 мг десмопресину 3 рази на добу. Потім доза підбирається залежно від реакції організму. Добова доза варіює від 0,2 до 1,2 мг десмопресину на добу. Для більшості пацієнтів, оптимальним є прийом по 0,1 – 0,2 мг десмопресину 3 рази на добу. У випадку затримки рідини (гіпонатріємії), потрібно припинити лікування і відрегулювати дозування.

Первинний нічний енурез: по 0,2 мг десмопресину перед сном. У випадку недостатнього ефекту доза може бути збільшена до 0,4 мг. Під час лікування необхідно обмежити прийом рідини.   Курс лікування становить 3 місяці. Питання про необхідність продовження терапії варто вирішувати після 1-тижневої перерви в прийомі Мінірину.

Ніктурія: початкова доза становить 0,1 мг десмопресину на ніч. Якщо ця доза не достатньо фективна протягом 1 тижня, то дозу збільшують до 0,2 мг і надалі при щотижневому збільшенні до 0,4 мг.

Не рекомендується призначати лікування людям похилого віку (від 65 років і старше) Якщо лікування було призначене, необхідно контролю вати рівень натрію в крові перед початком лікування, через 3 прийоми препарату і після збільшення дози.

У   випадку   розвитку   симптомів   затримки   рідини   та/або гіпонатріємії   (головний   біль,

нудота/блювання, збільшення маси тіла і в тяжкому випадку судоми) лікування варто негайно припинити до повного видужання пацієнта. При поновленні лікування, пацієнтам варто більш ретельно стежити за обмеженням прийому рідини.

Якщо після 4 тижнів лікування і коректування дози не спостерігається адекватного клінічного ефекту,   продовжувати прийом препарату не рекомендується.

Побічна дія.

Можуть з'явитися алергічні реакції шкіри, головний біль, нудота, біль у животі, сухість у роті, болісні позиви при сечовипусканні, периферійний набряк, емоційні порушення. Застосування Мінірину без обмеження прийому рідини може спричинити затримку рідини в організмі, що виявляється в гіпонатріємії і збільшенні маси тіла. У поодиноких випадках можуть спостерігатися судоми.

Протипоказання.  Застосування Мінірину протипоказане при:

• звичайній чи психогенній полідипсії  (вироблення сечі перевищує 40 мл\кг\24 год);

• серцевій недостатності або інших станах, які потребують призначення сечогінних препаратів;

• нирковій недостатності від помірної до тяжкої (кліренс креатині ну нижче 50 мл/хв.)

• гіпонатріємії;

• синдром невідповідної секреції антидіуретичного гормону;

• гіпер чутливості до десмопресину або інших компонентів препарату;

• дітям у віці до 5 років.

Передозування. Передозування   Мінірину   підвищує   ризик   гіпонатріємії   і   затримки   рідини   в   організмі. Незважаючи на те, що лікування гіпонатріємії повинне бути індивідуальним,   існують наступні загальні рекомендації:

• для   лікування   безсимптомної   гіпонатріємії не   слід   переривати   лікування Мінірином і
  додатково обмежувати прийом рідини;

• у випадку появи симптомів, пов'язаних із гіпонатріємією варто призначити внутрішньо венне введення (ізо-) чи гіпертонічного розчину хлориду натрію;

• у тяжких випадках затримки рідини в організмі, що проявляються в судомах та/або втраті свідомості, варто включати в комплексну (симптоматичну) терапію фуросемід.

Особливості застосування.  

У випадку лікування нічного енурезу і ніктурії, прийом рідини повинний бути обмежений до мінімуму - тільки для угамування спраги: такий режим встановлюється - за 1 год до прийому і протягом 8 год після прийому Мінірину.

У пацієнтів з відчуттям відсутності самоконтролю, органічними причинами для частого, болісного сечовипускання або ніктурії (наприклад, доброякісна гіперплазія простати (ДГП), інфекційними захворюваннями сечостатевої системи, камінням/пухлинами сечового міхура, полідипсією, з погано контрольованим цукровим діабетом, необхідно лікувати першопричину захворювання.

Таблетки Мінірину містять лактозу. Пацієнти з проблемами не сприйняття галактози, дефіцитом лактази, мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат.

При проведенні тесту на концентраційну здатність об’єм рідини повинен бути обмежений до   0,5 л, особливо за 1 год. до прийому та протягом 8 год. після застосування препарату.

Лікування без одночасного обмеження прийому   рідини   може призводити до затримки рідини в організмі та/або гіпонатріємії (головний біль, нудота, блювання, збільшення маси тіла,   у тяжких випадках виникнення судом).

Пацієнти літного віку, з низьким рівнем натрію в плазмі, з великим добовим об`ємом сечі         (від 2,8 до 3 л ) мають підвищений   ризик виникнення гіпонатріємії.

Лікування десмопресином повинно бути призупинено у випадку гострого інтеркурентного захворювання, яке характеризується порушенням рідинного (водного) або електролітного балансу (системні інфекції, гарячкові стани та гастроентерит).

Вагітність

Дані досліджень не підтвердили шкідливої дії десмопресину   на здоров’я вагітних жінок із нецукровим діабетом в анамнезі на плід чи на новонародженого.  

Як і при будь-яких застосуваннях препаратів, які призначаються вагітним, потрібно дотримуватись заходів застереження, тобто ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик.

Лактація

Результати аналізу молока матерів, які годують груддю і отримували великі дози десмопресину (300 мкг   у вигляді спрею), свідчить, що кількість десмопресину, яка може передаватися немовляті, значно менша за ту, яка необхідна для впливу на діурез.

Як десмопресин накопи чується у грудному молоці при повторному дозуванні - не досліджувалось.    

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Речовини, дія яких може стимулювати порушення секреції антидіуретичного гормону, такі як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворот нього захоплення серотоніну, хлорпромазин і карбамазепін можуть підсилювати антидіуретичний ефект і збільшувати ризик виникнення затримки рідини.

Не стероїдні протизапальні   засоби можуть спричиняти затримку рідини/гіпонатріємію.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей,   сухому   місці при температурі не вище 25 °С.   Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Таблетки по 0,1 чи 0,2 мг по 30 штук у   пластиковому флаконі, який знаходиться у коробці картонній.              

Виробник. Феррінг Інтернешнл Сентер СА.              

Адреса. Чемін де ла Вергогнаусаз 50, 1162, Сан-Пре, Швейцарія

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 0,1 мг фл., № 30

№ UA/5118/02/01 от 26.06.2007 до 26.06.2012

табл. 0,2 мг фл., № 30

Содержит дезмопрессин в виде дезмопрессина ацетата.

№ UA/5118/02/02 от 26.06.2007 до 26.06.2012

спрей назал. дозир. 10 мкг/доза фл. 5 мл, 50 доз

Объем 1 дозы спрея составляет 0,1 мл, что соответствует 10 мкг дезмопрессина ацетата.

№ UA/5118/01/01 от 15.02.2008 до 19.09.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Препарат содержат дезмопрессин — синтетический аналог натурального гормона задней доли гипофиза — аргинин-вазопрессина (антидиуретического гормона). Дезмопрессин получен в результате изменений в структуре молекулы вазопрессина: дезаминирования 1-цистеина и замещения 8-L-аргинина 8-D-аргинином.
Препарат повышает проницаемость эпителия дистальных отделов извитых канальцев для воды и повышает ее реасорбцию. По сравнению с вазопрессином дезмопрессин оказывает незначительное действие на гладкие мышцы сосудов при более выраженной антидиуретической активности. Благодаря описанным структурным изменениям Минирин активирует только V₂-рецепторы вазопрессина, расположенные в эпителии извитых канальцев и широкой части восходящих петель Генле, что вызывает расширение пор эпителиальных клеток нефрона и приводит к усилению реабсорбции воды в кровяное русло. Применение Минирина у больных с установленным диагнозом несахарного диабета центрального генеза приводит к уменьшению объема выделяемой мочи и сопутствующему повышению ее осмолярности. В результате снижается частота и уменьшается выраженность никтурии.
После перорального приема препарата антидиуретический эффект наступает уже через 15 мин. Прием 0,1–0,2 мг дезмопрессина обеспечивает у большинства пациентов антидиуретический эффект длительностью до 8–12 ч.
Дезмопрессин начинает определяться в крови через 15–30 мин после приема. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2 ч. Период полувыведения дезмопрессина в плазме крови составляет 1,5–3,5 ч.
После интраназального введения антидиуретическое действие 10–20 мкг дезмопрессина длится 8–12 ч. Биодоступность препарата после интраназального введения составляет 3–5%. Концентрация активного вещества в плазме крови определяется через 15–30 мин после применения, максимум концентрации достигается через 1 ч и зависит от введенной дозы. Объем распределения составляет 0,2–0,3 л/кг. Дезмопрессин не проникает через ГЭБ. Период полувыведения после интраназального введения в среднем составляет 2–3 ч.
Незначительное количество дезмопрессина метаболизируется в печени. Препарат выводится с мочой частично в неизмененном виде, частично после ферментативного расщепления.
Тератогенного или мутагенного действия дезмопрессина не выявлено.

ПОКАЗАНИЯ:

несахарный диабет центрального генеза; первичный ночной энурез у детей в возрасте старше 5 лет; никтурия (ночная полиурия) у детей и взрослых.
Для спрея также: проведение тестирования на концентрационную способность почек.

ПРИМЕНЕНИЕ:

применять препарат только по назначению врача. Оптимальную дозу препарата подбирают индивидуально.
Объем 1 дозы спрея составляет 0,1 мл, что соответствует 10 мкг дезмопрессина ацетата.
Несахарный диабет. Таблетки: начальная доза для взрослых и детей в возрасте старше 5 лет — по 0,1 мг дезмопрессина 3 раза в сутки. Дальнейшую дозу подбирают в зависимости от реакции организма пациента. Основываясь на результатах клинического опыта, суточная доза варьирует от 0,2 до 1,2 мг дезмопрессина. Для большинства пациентов оптимальным является прием по 0,1–0,2 мг дезмопрессина 3 раза в сутки.
Спрей: доза подбирается индивидуально, однако оптимальная доза для взрослых при интраназальном применении составляет 10–20 мкг 1–2 раза в сутки.
Первичный ночной энурез. Клинически эффективная доза подбирается индивидуально и может варьировать от 10 до 40 мкг.
Спрей: интраназально рекомендованная доза составляет 20 мкг/сут на ночь.
Таблетки: начальная доза для взрослых и детей в возрасте старше 5 лет — 0,1 мг дезмопрессина на ночь. В случае недостаточного эффекта доза может быть повышена до 0,4 мг. Курс лечения составляет 3 мес.
Вопрос о необходимости продолжения терапии следует решать после недельного перерыва при приеме Минирина. Во время терапии следует ограничивать прием жидкости на ночь и после приема препарата.
Никтурия (ночная полиурия). Начальная доза, рекомендованная для взрослых и детей в возрасте старше 5 лет, составляет 0,1 мг на ночь. В случае неэффективности начальной дозы в течение 1 нед в дальнейшем постепенно еженедельно повышают дозу до 0,2 мг и далее до 0,4 мг. Следует опасаться задержки жидкости в организме. У пациентов в возрасте 65 лет и старше следует контролировать уровень натрия в крови до начала лечения, через 3 приема препарата и после повышения дозы.
В случае развития симптомов задержки жидкости и/или гипонатриемии (головная боль, тошнота, рвота, увеличение массы тела, в тяжелых случаях — судороги) лечение следует немедленно прекратить до полного выздоровления пациента. При возобновлении лечения следует более строго следить за ограничением приема жидкости пациентом.
Проведение тестирования на концентрационную способность почек. Для оценки концентрационной способности почек используют интраназальное введение со следующим дозированием: для взрослых — 40 мкг, для детей в возрасте до 1 года — 10 мкг, старше 1 года — 20 мкг.
После применения препарата Минирин количество мочи, собранное на протяжении 1 ч, не учитывается. На протяжении следующих 8 ч собирают 2 порции мочи для измерения осмолярности. Необходимо контролировать прием жидкости.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

применение противопоказано при:

• обыкновенной или психогенной полидипсии;
• сердечной недостаточности и других состояниях, требующих назначения диуретиков;
• умеренной или выраженной почечной недостаточности (клиренс креатинина <50 мл/мин);
• гипонатриемии;
• повышенной чувствительности к дезмопрессину или другим ингредиентам препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

наиболее распространенные: головная боль, тошнота, рвота, боль в животе, заложенность носа, носовое кровотечение. Применение Минирина без ограничения приема жидкости может привести к задержке жидкости в организме, что проявляется симптомами гипонатриемии и увеличением массы тела, в редких случаях возникают судороги.
В очень редких случаях возможны эмоциональные расстройства у детей, отдельные случаи аллергических реакций.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

применение препарата у больных с установленным диагнозом несахарного диабета приводит к уменьшению объема отделяемой мочи и повышению ее осмолярности, в результате чего снижается частота мочевыделения. Учитывая возможность риска задержки жидкости в организме, следует с особой осторожностью применять препарат Минирин у пациентов раннего детского и пожилого возраста; при состояниях, сопровождающихся водным или электролитным дисбалансом; у больных с риском повышения внутричерепного давления; в период беременности.
Во время терапии Минирином следует контролировать объем мочевыделения и использовать лабораторные тесты для определения осмолярности мочи, в некоторых случаях необходимо определение осмолярности плазмы крови. В лечении ночного энуреза прием жидкости следует ограничить до минимума — только для утоления жажды; такой режим устанавливают за 1 ч до приема препарата Минирин и в течение 8 ч после этого.
Тест на концентрационную способность у детей в возрасте до 1 года выполняют исключительно в условиях стационара с последующим наблюдением.
Лечение дезмопрессином следует приостановить в случае острого интеркуррентного заболевания, которое характеризуется нарушением жидкостного (водного) или электролитного баланса (системные инфекции, лихорадочные состояния и гастроэнтерит.
Период беременности и кормления грудью. В исследованиях влияния препарата Минирин на репродуктивную функцию, проведенных на животных, установлено отсутствие нежелательного влияния на плод. При анализе достаточно большого количества случаев применения препарата у беременных данных о повышении частоты пороков развития у новорожденных не выявлено.
Применение в период беременности возможно лишь в том случае, если ожидаемая польза для будущей матери превышает потенциальный риск для плода.
По результатам анализа грудного молока матерей, получающих дезмопрессин в высоких дозах (300 мкг интраназально), было показано, что количество дезмопрессина, которое может передаваться ребенку, значительно меньше количества препарата, влияющего на диурез. При необходимости назначения препарата в период кормления грудью, грудное вскармливание следует прекратить.
Не влияет на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

индометацин может усиливать эффект Минирина, не увеличивая длительности его действия. Вещества, вызывающие повышение концентрации антидиуретического гормона (вазопрессина), некоторые виды антидепрессантов (хлорпромазин и карбамазепин) могут усиливать антидиуретический эффект Минирина и повышать риск чрезмерной задержки жидкости в организме.
НПВП могут вызвать задержку жидкости/гипонатриемию.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при передозировке повышается риск гипонатриемии и задержки жидкости в организме. Хотя лечение гипонатриемии должно быть индивидуальным, существуют общие рекомендации:

• при бессимптомной гипонатриемии не следует прерывать лечение Минирином и дополнительно ограничивать прием пациентом жидкости;
• в случае появления симптомов, обусловленных гипонатриемией, необходимо провести в/в введение изо- или гипертонического р-ра натрия хлорида;
• в тяжелых случаях задержки жидкости в организме, проявляющихся судорогами и/или потерей сознания, следует включить фуросемид в комплексную (симптоматическую) терапию.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом месте (при относительной влажности до 60%) при комнатной температуре (до 25 °С).