Митомицин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для   медичного застосування препарату

МІТОМІЦИН-МІЛІ

(MITOMYCIN-MILI)

Склад.

Діюча речовина: 1 флакон містить мітоміцину 10 мг, 20 мг;

допоміжна   речовина: натрію хлорид.

Лікарська форма.

Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.   Протипухлинні антибіотики. Код АТС L01D C03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хронічна лімфатична лейкемія, хронічна мієлогенна лейкемія, рак шлунка, коло ректальний рак, рак легень, рак підшлункової залози, рак печінки, рак шийки матки, рак ендометрія, рак молочної залози, рак голови та шиї, рак сечового міхура.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату в анамнезі, тромбоцит опенія, порушення згортання крові, підвищена кровоточивість, вагітність та період годування груддю.

У зв’язку з потенційною нефротоксичною дією мітоміцин не слід призначати пацієнтам, у яких рівень креатині ну в сироватці крові перевищує 1,7 мг/л.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують дорослим внутрішньо венно у вигляді ін’єкції в умовах спеціалізованих лікувальних закладів. Дозу та тривалість лікування встановлюють індивідуально,   залежно від тяжкості захворювання, стану та віку пацієнта.

При періодичному застосуванні Мітоміцин-Мілі застосовується внутрішньо венно повільно (1 мл на хвилину) по 4 – 6 мг на добу   один або два рази на тиждень.  

При послідовному застосуванні Мітоміцин-Мілі застосовується по 2 мг   один раз на добу.

При періодичному застосуванні у високих дозах його вводять по 10–30 мг   від одного до трьох (або більше) разів на тиждень.

Приготування розчину для ін’єкцій. Препарат розчиняють у флаконі з розрахунку      5 мл води для ін'єкцій на 2 мг Мітоміцину-Мілі.

Рак сечового міхура. Для профілактики рецидивів застосовують по 4–10 мг   Мітоміцину-Мілі шляхом введення в сечовий міхур щодня або кожний другий день. З лікувальною метою застосовують по 10–40 мг   Мітоміцину-Мілі   шляхом введення в сечовий міхур один раз на добу. Доза може бути відкоригована відповідно до віку пацієнта і вираженості симптомів.

При необхідності Мітоміцин-Мілі також може бути застосований внутрішньоартеріально, інтрамедулярно, внутрішньоплеврально і внутрішньочеревинно у дозі 2 – 10 мг   щодобово. Доза може бути розподілена на кілька введень залежно від віку пацієнта і тяжкості симптомів.

Після розведення розчин у флаконі можна використовувати лише одноразово. Розчин,   що залишився   після використання, слід утилізувати.  

Побічні реакції.

З боку системи кровотворення: мієлосупресія (лейкопенія, тромбоцит опенія, крововиливи, анемія (рідко-мікроангіопатична гемолітична анемія);

з боку   травного тракту та печінки: анорексія, нудота і блювання, діарея, стоматити; порушення функції печінки;

з боку сечовидільної системи: збільшення рівня креатині ну у сироватці крові, гемолітичний уремічний синдром (з можливим розвитком легеневої кровотечі), протеїнурія, гематурія, набряки, цистит, гематурія або атрофія сечового міхура, спричинена інстиляцією препарату; ниркова недостатність;

з боку серцево-судинної системи: рідко – набряки, тромбофлебіт, застійна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія;

з боку шкіри та її похідних: десквамацій ний дерматит, целюліт; рідко – алопеція; інфільтрати у місці введення; некроз тканин у разі екстравазації розчину;

алергічні реакції: висипання на шкірі; гарячка;

з боку дихальної системи: рідко – задишка, непродуктивний кашель;   інтерстиціальна пневмонія і легеневий фіброз; дистрессиндром;

з боку центральної нервової системи: головний біль, порушення гостроти зору, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, підвищена втомлюваність;

інші: рідко - симптоми нездужання, гіпертермія.

Передозування.

Симптоми: можливе посилення побічних ефектів.

Лікування: симптоматичне.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Застосовувати препарат у період вагітності заборонено. У період лікування слід припинити годування груддю.

Діти.

Препарат не призначають дітям.

Особливі заходи безпеки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки, нирок,   пригніченням кровотворення у кістковому мозку,   порушеннями, спричиненими інфекційними захворюваннями, особливо у хворих на вітряну віспу (можуть виникати смертельно небезпечні ускладнення),   застосовувати препарат необхідно під постійним наглядом лікаря.

Особливості застосування.

Щоб уникнути розвитку ангіалгії, флебіту та тромбозу, внутрішньо венне застосування препарату необхідно проводити дуже повільно, ретельно вибираючи місце і метод проведення ін'єкції.

Внутрішньо венне застосування препарату слід проводити обережно, щоб уникнути поза венозного введення препарату, яке може призвести до склерозу або некрозу тканин. Останній може з’явитися через тривалий час (до кількох тижнів).

Розчин Мітоміцин-Мілі готують безпосередньо перед використанням.

Мітоміцин-Мілі може спричинити серйозні побічні реакції, тому застосування препарату необхідно супроводжувати контролем гематологічних показників та печінкових проб. Через мієлосупресивну дію мітоміцину  1 раз на тиждень під час лікування і не менше 8 тижнів після лікування,   необхідно проводити дослідження складу периферичної крові з обов’язковим підрахунком кількості тромбоцитів, лейкоцитів і визначенням рівня гемоглобіну. В разі, якщо кількість тромбоцитів стає меншою 100 000 в 1 мм³ стандартних одиниць виміру або лейкоцитів менше 4 000 в  1 мм³ стандартних одиниць виміру, а також у разі подальшого зменшення будь-якого з цих показників, мітоміцин необхідно відмінити до нормалізації цих параметрів. При будь-яких відхиленнях від норми слід проводити відповідне корегування – зменшити дозу або відмінити препарат. Тривале застосування препарату проводять з великою обережністю, щоб уникнути можливих тяжких і тривалих побічних реакцій.

Застосовувати Мітоміцин-Мілі у дітей і пацієнтів репродуктивного віку треба з великою обережністю,   зважаючи на можливість впливу на статеві залози.

Було доведено, що при підшкірному введенні Мітоміцину-Мілі мишам, а також при внутрішньочеревному або внутрішньо венному введенні щурам виникали різноманітні пухлини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. У період лікування слід утримуватися від   керування авто транспортом та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При попередньому або одночасному застосуванні Мітоміцину-Мілі та алкалоїдів барвінку виникає задишка і виражений бронхоспазм, дихальна недостатність. Порушення дихання можуть спостерігатися через кілька хвилин або годин після введення алкалоїдів барвінку. Лікування симптоматичне. Описані випадки розвитку гострих порушень дихання  (дистрессиндрому) у пацієнтів, які отримували мітоміцин одночасно з іншими хіміо препаратами перед хірургічним втручанням, а також випадки, коли розлади дихання  (дистрессиндром) виникали   під час операції у хворих, яким одночасно з мітоміцином застосовували дихальну суміш, яка містила понад 50% О 2. У зв’язку із зазначеним до оксигенотерапії таких хворих слід підходити обережно, призначаючи кисень у концентрації, необхідній для забезпечення достатнього насичення артеріальної крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мітоміцин-Мілі має широкий спектр протипухлинної активності і сильної дії проти пересаджених пухлинних клітин, наприклад таких, як карцинома Ерліха, саркома 180, лейкемія Р 388, саркома Йошида. Мітоміцин-Мілі здатний інгібувати синтез ДНК, що забезпечує протипухлинний ефект. Доведено, що клітини у другій половині пре синтетичного періоду (G 1) і в першій половині біосинтетичного періоду (S) ДНК найбільш чутливі до цього препарату.

Після одноразового внутрішньо венного введення препарату у різних дозах в онкологічних хворих спостерігаються високі рівні вмісту даного лікарського засобу і мають дозозалежний характер на ранніх стадіях.

Фармакокінетика. При застосуванні Мітоміцину-Мілі в дозі 2 мг він виявляється в сироватці протягом 30 хв, у дозі 10 мг – протягом 60 хв, а при дозуванні 20 мг та     30 мг – протягом 120 хв після застосування.

Введений внутрішньо венно мітоміцин швидко виводиться з плазми крові. Період напіврозпаду після болюсного введення 30 мг мітоміцину становить 17 хв. Кліренс мітоміцину визначається переважно ступенем його метаболізму у печінці, однак він метаболізується і в інших органах. Після одноразового внутрішньо венного застосування Мітоміцину-Мілі в онкологічних хворих через 4 години з сечею виводиться 4,3-3,8% неметаболізованого препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:   синьо-фіолетовий кристалічний порошок.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у оригінальній упаковці   та недоступному для дітей місці.

Тривалість та умови зберігання розчину – застосовувати тільки свіжо приготовлений розчин.

Упаковка. По 5 флаконів по 10 мг або 20 мг у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник. Венус Ремедіс Лімітед для

Заявник. Мілі Хелскере Лімітед”, Великобританія.

Хай Пойнт

Томас Стріт

Тонтон

Сомерсет ТА 2 6НВ.

Латинское название препарата Митомицин C

Mitomycin C

Фармакологическая группа

• Противоопухолевые антибиотики

Описание действующего вещества. Приведенная научная информация является обобщающей и не может быть использована для принятия решения о возможности применения конкретного лекарственного препарата. Противопоказания

Гиперчувствительность, в т.ч. явления непереносимости или гипертензивная реакция в ответ на введение митомицина в анамнезе, выраженная гипоплазия костного мозга, тромбоцитопения, коагулопатия, в т.ч. тенденция к кровоточивости, тяжелая хроническая почечная недостаточность (при концентрации креатинина в плазме >1,7 мг/100 мл), острые инфекционные заболевания вирусной, грибковой или бактериальной природы, в т.ч. ветряная оспа, опоясывающий герпес (риск тяжелой генерализации заболевания), беременность, кормление грудью.

Применение при беременности и кормлении грудью

Противопоказано при беременности.

Категория действия на плод по FDA — не определена.

На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.

Побочные действия препарата

Со стороны сердечно-сосудистой системы и крови (кроветворение, гемостаз): наиболее часто — тромбо- или лейкоцитопения с возможным развитием септицемии (возникают в первые 8 нед лечения), кумулятивная миелосупрессия, застойная сердечная недостаточность.

Со стороны респираторной системы: редко — легочная токсичность (одышка, сухой непродуктивный кашель, инфильтраты в легких), интерстициальная пневмония, острый респираторный дистресс-синдром (при комбинации с другими химиотерапевтическими препаратами, особенно содержащими алкалоиды барвинка, или при вдыхании смеси, содержащей более 50% кислорода, во время премедикации).

Со стороны органов ЖКТ: тошнота, рвота (в течение первых 1–2 ч после введения), диарея, анорексия, стоматит, нарушение функции печени.

Со стороны мочеполовой системы: повышение уровня креатинина, протеинурия, гематурия, отеки, цистит, атрофия мочевого пузыря (при внутрипузырном введении), нефротоксическое действие в виде гемолитико-уремического синдрома (микроангиопатическая гемолитическая анемия — гематокрит не более 25%, необратимая почечная недостаточность, тромбоцитопения — число тромбоцитов менее 100·109/л, менее часто — легочная гипертензия, неврологические нарушения и артериальная гипертензия).

Со стороны кожных покровов: обратимое выпадение волос, кожная сыпь (редко), эритема, багровые полосы на ногтях (возникают при повторных дозах).

Прочие: головная боль, лихорадка, целлюлит, тромбофлебит в месте введения, некроз, экстравазат.

Меры предосторожности

Терапию необходимо проводить под наблюдением врача, имеющего опыт применения противоопухолевых препаратов. Больных рекомендуется предупреждать о возможных тяжелых последствиях лечения. При длительном лечении требуется тщательный контроль (т.к. могут развиться тяжелые и длительные побочные явления, в т.ч. инфекционные, воспалительные заболевания и кровотечения). В период лечения и в течение 7–8 нед после его окончания необходим регулярный контроль клеточного состава периферической крови, функциональных показателей печени и почек; в случае любых отклонений от нормы во время терапии дозу редуцируют. Следует учитывать, что картина крови нормализуется через 10 нед после прекращения терапии, однако примерно в 25% случаев нормализация отсутствует). Возникающая после введения рвота обычно прекращается через 3–4 ч, а тошнота может продолжаться в течение 2–3 дней.

Частота гемолитико-уремического синдрома выше при дозе митомицина 60 мг и более. Следует учитывать, что при развитии этого синдрома в 50% случаев имел место смертельный исход.

В/в вводят только медленно, с большой осторожностью, избегая экстравазации.

После начального курса лечения дозу корректируют с учетом гематологической реакции и индивидуальных особенностей больного.

Если после 2 курсов митомицина клинического ответа не наблюдалось, то терапевтический эффект маловероятен.

Возникновение тромбоцитопении обусловливает необходимость крайней осторожности при выполнении инвазивных процедур и стоматологических вмешательств, регулярного осмотра мест в/в введений, кожи и слизистых оболочек (для выявления признаков кровоточивости), ограничения частоты венопункций и отказа от в/м инъекций, контроля содержания крови в моче, рвотных массах, кале. Таким пациентам необходимо с осторожностью бриться, делать маникюр, чистить зубы, пользоваться зубными нитями и зубочистками, осуществлять профилактику запора, избегать падений и других повреждений, а также приема алкоголя и аспирина, повышающих риск желудочно-кишечных кровотечений.

Больным с развившейся лейкопенией может потребоваться назначение антибиотиков (в связи с возможным риском инфекционных заболеваний). Больным с нейтропенией при повышенной температуре тела до получения результатов бактериологического исследования эмпирически назначают антибиотики широкого спектра действия.

Необходимо отсрочить график вакцинации больному и проживающим с ним членам семьи (проводить по прошествии 3–12 мес после завершения последнего курса химиотерапии), следует отказаться от иммунизации пероральной вакциной против полиомиелита. Рекомендуется исключить контакт с инфекционными больными или использовать неспецифические мероприятия для профилактики инфекций (защитная маска и т.п.). Во время лечения следует использовать адекватные меры контрацепции.

При появлении озноба, лихорадки, кашля или охриплости, боли в нижней части спины или в боку, болезненного или затрудненного мочеиспускания, кровотечения или кровоизлияния, кала черного цвета, крови в моче или кале следует немедленно проконсультироваться с врачом.

При особой осторожности возможно применение у детей (повышенный риск возникновения побочных реакций и отрицательного влияния на функцию половых желез). С осторожностью применяют у людей пожилого возраста (более вероятны возрастные нарушения функции почек).

Следует соблюдать осторожность при комбинированной терапии (каждый препарат необходимо принимать в назначенное время).

Необходимо избегать попадания митомицина под кожу или в мягкие ткани (вызывает местный некроз ткани). Об образовании инфильтрата (местное повреждение тканей и рубцевание), покраснении, боли или припухлости в месте введения необходимо информировать врача. При образовании экстравазата (жжение или острая боль в месте введения) введение следует немедленно прекратить и возобновить в другую вену.

Следует точно соблюдать установленный интервал между введениями (развитие угнетения функции костного мозга носит замедленный характер и связано с кумуляцией митомицина).

Особые указания

Необходимо соблюдать меры безопасности и правила при приготовлении и разбавлении митомицина (в стерильном боксе с использованием одноразовых хирургических перчаток и масок) и уничтожении игл, шприцев, флаконов, ампул и остатков неиспользованного препарата.

Митомицин можно применять в комбинации с другими цитостатическими препаратами, например с фторурацилом или доксорубицином.

Условия хранения препарата Список Б.: В защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °C (не замораживать). Срок годности препарата 4 года.