Модитен депо - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

МОДИТЕН ДЕПО

(MODITEN^® DEPO)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: флуфеназин; 2-[4-[3-[2(трифлуорометил)-10Н-фенотіазин-10-ил]пропіл]піперазин-1-ил]етил деканоат.

основні фізико-хімічні властивості: прозора масляниста рідина ясно-жовтого кольору;

склад: 1 ампула містить флуфеназину деканоату 25 мг/мл;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, олія кунжутна (сезамова).

Форма випуску. Розчин для внутрішньом’язового введення олійний.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичний засіб. Код ATC N05A B02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флуфеназину деканоат – нейролептик тривалої дії; справляє виражену антипсихотичну дію, має активуючий і слабо седативний вплив.

Фармакокінетика.

Препарат Модитен Депо повільно всмоктується після внутрішньом'язової ін'єкції і потім гідролізу ється в плазмі крові з вивільненням фармакологічно активного флуфеназину. При використанні препарату Модитен Депо для ін'єкцій період напів виведення флуфеназину з плазми становить 2,5 - 16 тижнів, що підкреслює важливість індивідуального добору і коригування дози, а також інтервалу між ін'єкціями для кожного хворого. Повільне зниження концентрації в плазмі крові в більшості хворих означає, що для підтримки стабільної концентрації в плазмі крові, як правило, достатньо мати проміжки між ін'єкціями  2 - 4 тижні.

Показання для застосування.

сс

Спосіб застосування та дози.

Добір режиму ін'єкцій рекомендується проводити в лікарняних умовах. Рекомендовані дозові схеми для всіх показань наведені нижче.

(а) Хворі, що раніше не одержували   пролонгованих препаратів флуфеназину.

Спочатку вводять  0,5 мл розчину шляхом глибокої внутрішньо сідничної ін'єкції (для хворих старіше 60 років - 0,25 мл). Дія препарату звичайно виявляється через 24-72 години після ін'єкції, антипсихотичний ефект найбільш виражений у терміни від 48 до 96 годин. Необхідність наступної ін'єкції визначається реакцією хворого на лікування в період між ін'єкціями. При підтримуючій терапії для зняття симптомів шизофренії на термін до 4 тижнів і більше, можливо, достатньо одноразової ін'єкції препарату.

Для досягнення найкращого терапевтичного ефекту при мінімальних побічних ефектах рекомендується максимальна гнучкість при доборі дози препарату; для більшості хворих необхідна підтримуюча доза становить 0,5 - 4,0 мл, з інтервалом між ін'єкціями  2 - 5 тижнів.

(б) Хворі, що раніше одержували пероральні препарати флуфеназину. Визначення еквівалентної дози пролонгованого флуфеназину   неможливе через значні відмінності індивідуальної реакції на лікування.

(в) Хворі, що раніше одержували пролонговані препарати флуфеназину. Хворі, що перенесли рецидив захворювання після припинення лікування пролонгованим препаратом флуфеназину, можуть починати лікування із застосування тої ж дози, яку вони одержували раніше, хоча частоту ін'єкцій у перші тижні лікування варто збільшити до одержання задовільного терапевтичного ефекту.

Хворі похилого віку особливо схильні до екстра пірамідних розладів, у зв'язку з чим може знадобитися застосування більш низької підтримуючої дози і меншої вихідної дози препарату (див. вище).

Діти. Застосування препарату у лікуванні дітей не рекомендується.

Примітка. У разі відсутності постійного лікарського нагляду дозу не підвищувати. Слід відмітити значну варіабельність індивідуальної реакції хворих на препарат. Реакція на лікування антипсихотичним препаратом може бути уповільненою. За умови відміни препарату рецидив симптоматики може носити неявний характер і відбуватися протягом   декількох тижнів або місяців.

Побічна дія.

Іноді розвиваються гострі дистонічні реакції. Як правило, це відбувається протягом перших 24-48 годин, хоча описані випадки пізніх реакцій. В осіб з підвищеною чутливістю до препарату побічні ефекти можуть спостерігатися навіть при застосуванні малих доз. Можливо розвинення таких тяжких побічних реакцій, як окулогірні кризи та опістотонус. Ці ефекти швидко знімаються після внутрішньо венного введення антипаркінсонічного препарату, наприклад проциклідину.

Стани, що нагадують паркінсонізм, можуть розвиватися між 2-м і 5-м днем після ін'єкції, однак часто їхня гострота знижується при подальшому лікуванні. Подібні реакції можна зменшити, знизивши дозу препарату і відповідно скоротивши інтервали між ін'єкціями або шляхом одночасного призначення антипаркінсонічних препаратів, таких як бензгексол, бензтропіл або проциклідин. Антипаркінсонічні засоби не варто призначати як стандартні засоби, тому що існує потенційна небезпека посилення антихолінергічних побічних ефектів, виникнення токсичних станів сплутаності свідомості, а також через порушення терапевтичної ефективності препаратів. При ретельному дотриманні дозувань кількість хворих, яким потрібно приймати антипаркінсонічні препарати, може бути зведена до мінімуму.

При тривалому лікуванні або після припинення лікування препаратом у деяких хворих можуть спостерігатися пізні дискінезії, як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами. Ризик таких станів є більш високим у літніх хворих, які одержують більш високі дози, особливо в жінок. Симптоми носять персистуючий і в деяких хворих, мабуть, необоротний характер. Синдроми характеризуються ритмічними мимовільними рухами язика, м'язів обличчя, рота або щелепи (наприклад, висовування язика, надування щік, скривлення рота, жувальні рухи). Іноді вони можуть супроводжуватися мимовільними рухами кінцівок. Ефективних методів лікування пізніх дискінезій на сьогодні не існує; антипаркінсонічні препарати звичайно не полегшують симптомів, що пов’язані з цим синдромом. У разі появи зазначених реакцій рекомендується відмінити застосування всіх антипсихотичних препаратів. При продовженні лікування, підвищенні дози препарату або при переході на інший антипсихотичний препарат названий симптом може маскуватися. Повідомлялося, що дрібні червоподібні рухи язика іноді стають провісником цього симптому, тому припинення лікування в цей час може спинити розвиток синдрому.

Як і при застосуванні інших фенотіазинів, епізодично відмічаються: сонливість, летаргія, порушення гостроти зору, сухість у роті, запори, утруднення сечовипускання або нетримання сечі, легка гіпотонія, порушення інтелектуальних функцій, а також епілептоїдні напади.

Застосування препарату може порушувати розумові і фізичні спроможності, що необхідні для керування автомобілем або при роботі з використанням складних механізмів. Відомі поодинокі випадки дискразії крові при використанні похідних фенотіазину. Якщо у хворого виникають ознаки персистуючої інфекції, необхідно провести аналіз формених елементів крові. Повідомлялося про транзиторну лейкопенію і тромбоцит опенію. Описані зовсім поодинокі випадки появи антиядерних антитіл і розвитку системного червоного вовчака.

Іноді повідомлялося про появу жовтухи. Можливі транзиторні відхилення від норми показників функції печінки за відсутності жовтухи. У хворих, які вживають флуфеназин перорально, в окремих випадках спостерігається транзиторне збільшення концентрації холестерину в сироватці. Іноді після тривалого застосування високих доз фенотіазину спостерігається аномальна пігментація шкіри і поява зон помутніння в кришталику ока.

Відомо, що фенотіазини викликають реакції підвищення фото чутливості, однак про такі ефекти відносно флуфеназину не повідомлялося. Епізодично повідомлялося про шкірні висипання.

Літні хворі можуть бути більш чутливими до седативного або гіпотензивного ефекту препарату.

Дія фенотіазинів на функцію серця залежить від дози. Звичайно у хворих, які одержували помірні або високі дози, спостерігалися зміни в ЕКГ, що супроводжувалися подовженням інтервалу Q-T і зміною зубця Т; ці ефекти зникають у разі зниження дози. У деяких хворих ці ефекти передували серйозним аритміям, включаючи шлуночкову тахікардію і фібриляцію шлуночків, що також відмічалися після передозування препарату. Повідомлялося про випадки несподіваної або нез’ясованої смерті госпіталізованих хворих, які хворіли на психози та одержували фенотіазини.

Фенотіазини можуть спричинювати порушення терморегуляції. Відомо про випадки тяжкої гіпотермії і гіперпірексії при використанні помірних і високих доз фенотіазину. Літні хворі та хворі зі зниженою функцією щитоподібної залози можуть бути особливо чутливими до гіпотермії. Ризик розвитку гіперпірексії підвищується під час жаркої чи вологої погоди або при одночасному прийомі препаратів, що порушують потовиділення, наприклад препаратів для лікування паркінсонізму.

Іноді повідомлялося про розвиток нейролептичного злоякісного синдрому (НЗС) у хворих, які лікувалися нейтролептиками. Синдром характеризується гіпертермією в сполученні з одним із таких симптомів або їх комбінацією: м'язова ригідність, нестабільність вегетативних функцій (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, пітливість), акінезія і порушення інтелектуальних функцій; іноді цей стан прогресує в ступор або кому. Синдром може супроводжуватися розвитком лейкоцитозу, підвищенням КФК, порушенням функції печінки та гострої ниркової недостатності. Якщо виникають такі побічні стани, лікування нейролептиками треба негайно припинити і водночас розпочати інтенсивне симптоматичне лікування, оскільки синдром може загрожувати життю хворого.

Гормональні ефекти фенотіазину включають гіперпролактинемію, що може спричинювати галакторею, гінекомастію і/або оліго- або аменорею.

Може відбуватися порушення статевої функції. Повідомлялося про появу набрякання м'яких тканин під час лікування фенотіазинами.

Протипоказання.

Коматозні стани; виражений атеросклероз мозкових судин; феохромоцитома; ниркова недостатність; недостатність функції печінки; тяжка серцева недостатність і тяжкі депресивні стани.

Передозування.

При передозуваннях треба проводити симптоматичне і підтримуюче лікування. Екстра пірамідні реакції знімаються при пероральному або парентеральному введенні антипаркінсонічних препаратів, таких як проциклідин або бензтропіл. У випадках важкої гіпотонії необхідно вживати заходів щодо виведення хворого зі стану серцево-судинної недостатності, наприклад вводити судинозвужувальні препарати. З препаратів судинозвужувальної дії потрібно застосовувати метарамінол або норадреналін, оскільки адреналін може додатково знижувати артеріальний тиск завдяки взаємодії з фенотіазином.

Особливості застосування.

Дотримувати обережності при таких станах: захворювання печінки; порушення ритму серця; тиреотоксикоз; тяжкі респіраторні захворювання; епілепсія; стани, що призводять до епілепсії (наприклад, синдром відміни алкоголю або мозкова травма); хвороба Паркінсона; підвищена чутливість до інших фенотіазинів; наявність закрито кутової глаукоми в самого хворого або у членів його сім’ї; гіпотиреоїдизм; myasthenia gravis, гіпертрофія простати; під час спеки; у лікуванні літніх хворих, особливо   астенічних хворих і при ризику розвитку гіпотермії.

Вагітність і лактація. Безпека застосування препарату під час вагітності не встановлена. Треба зважати як на можливі чинники ризику, так і на потенційні позитивні результати, перш ніж починати прийом препарату під час вагітності.   до того, як застосовувати препарат під час вагітності. Можливо, флуфеназин проникає в жіноче молоко, тому під час лікування препаратом не рекомендується годувати дитину груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Потрібно враховувати можливість появи нижченаведених ефектів фенотіазинів:

• підвищення депресивного впливу на центральну нервову систему при застосуванні снодійних, седативних препаратів або сильних аналгетиків, а також при вживанні алкоголю;

• антагоністична дія щодо адреналіну та інших симпатоміметичних препаратів і зменшення гіпотензивних ефектів таких препаратів, як гуанетидин і клонідин;

• зміна:

(а) терапевтичного ефекту L-ДОФА при хворобі Паркінсона;

(б) дії проти судомних препаратів;

(в) метаболізму трициклічних антидепресантів;

• антихолінергічні ефекти можуть підсилюватися в разі застосування препаратів для лікування паркінсонізму або інших антихолінергічних лікарських засобів;

• фенотіазини можуть підсилювати:

(а) кардіодепресивну дію похідних хінідину;

(б) всмоктування кортикостероїдів, дигоксину, а також блокаторів нервово-м'язової провідності;

(в) ефекти антикоагулянтів.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі 15-30 °С, в захищеному від світла місці.

Не слід зберігати препарат у холодильнику, оскільки це призводить до зсідання три гліцеридів, що входять до складу кунжутної олії. При появі преципітату треба нагріти препарат до 37 °С, і осад   розчиниться без втрати активності діючої речовини.

Термін зберігання - 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. 5 ампул по 1 мл у   картонній коробці.

Виробник.

Брістол-Майєрс Сквібб С. р. Л.

Адреса. Локаліта Фонтана дел Черазо, 03012 – Ананьї (ФР) – Італія.

Фармакологическое действие:

Антипсихотическое средство (нейролептик) длительного действия; оказывает слабый противорвотный эффект. Устраняет тревожность и раздражительность, галлюцинации и бред. Антипсихотическое действие обусловлено блокадой дофаминовых D2-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной систем. Седативное действие (выражено умеренно и наблюдается при применении в высоких дозах) обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга; противорвотное действие - блокадой дофаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра; гипотермическое действие - блокадой дофаминовых рецепторов гипоталамуса. В отличие от др. производных фенотиазина характеризуется большей активностью (по нейролептической активности в 25 раз превосходит хлорпромазин) и менее выраженной способностью вызывать экстрапирамидные и соматические расстройства. Особенно эффективен при злокачественной ядерной (гебефренической, кататонической, ранней параноидальной форме) и длительно текущей шизофрении. В виде деканоата (раствор в масле) оказывает длительное действие (высвобождение препарата постепенное) - эффект продолжается до 1-2 нед и более (в зависимости от дозы).

Показания:

Параноидальные состояния, галлюцинации, страх, агрессивность; возбужденное состояние у слабоумных; возбуждение, эмоциональные нарушения (у людей старшего возраста). Хронические формы: шизофрения (все формы), психозы, депрессивно-ипохондрический синдром, невротические состояния, сопровождающиеся страхом, нервное напряжение.

Противопоказания:

Гиперчувствительность, тяжелые сердечно-сосудистые заболевания (декомпенсированная ХСН, артериальная гипотензия), выраженное угнетение функции ЦНС и коматозные состояния любой этиологии; травмы мозга, прогрессирующие системные заболевания головного и спинного мозга, беременность, период лактации, детский возраст (до 12 лет - для флуфеназина деканоата).C осторожностью. Алкоголизм (повышеная предрасположенность к гепатотоксическим реакциям), патологические изменения крови (нарушение кроветворения), рак молочной железы (в результате индуцированной фенотиазинами секреции пролактина возрастают риск прогрессирования болезни и резистентность к лечению эндокринными и цитостатическими препаратами), закрытоугольная глаукома, гиперплазия предстательной железы с клиническими проявлениями, печеночная и/или почечная недостаточность, язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки (в период обострения); заболевания, сопровождающиеся повышенным риском тромбоэмболических осложнений; болезнь Паркинсона (усиливаются экстрапирамидные эффекты); эпилепсия, эпилептические припадки в анамнезе; микседема; хронические заболевания, сопровождающиеся нарушением дыхания (особенно у детей); синдром Рейе (повышение риска развития гепатотоксичности у детей и подростков); кахексия, рвота (противорвотное действие фенотиазинов может маскировать рвоту, связанную с передозировкой др. ЛС), пожилой возраст.

Побочные действия:

Дискинезии (в т.ч. поздняя дискинезия), предрасположенность к эпилептиформным припадкам, злокачественный нейролептический синдром (гипертермия, акинезия, вегетативная лабильность, помутнение сознания, кома), тахикардия, снижение АД, задержка мочи, запоры, нарушение секреторной активности экзокринных желез, повышение внутриглазного давления, фотосенсибилизация, аллергические реакции, галакторея, дисменорея, заторможенность психомоторная; себорея; ортостатическая гипотензия, агранулоцитоз, эозинофилия, лейкопения, гемолитическая анемия, панцитопения.

Способ применения и дозы:

В/м, п/к, внутрь. В/м или п/к, начальная доза - 12.5-25 мг, при необходимости и с учетом переносимости дозу повторяют или увеличивают каждые 1-3 нед. Поддерживающая доза - до 50 мг каждые 1-4 нед. При дозе больше 50 мг увеличивать ее следует с осторожностью по 12.5 мг. Максимальная разовая доза для взрослых - 100 мг. Дети 5-12 лет - в/м или п/к 3.125-12.5 мг, при необходимости и с учетом переносимости дозу повторяют каждые 1-3 нед. Дети 12 лет и старше - 6.25-18.75 мг в неделю, при необходимости и с учетом переносимости дозу увеличивают до 12.5-25 мг и назначают каждые 1-3 нед. Внутрь. Взрослые, начальная доза - 2.5-10 мг/сут, разделенных на 3-4 приема; при необходимости и с учетом переносимости дозу можно постепенно повышать. Поддерживающая доза - 1-5 мг/сут однократно, или в разделенных дозах. Истощенным и ослабленным больным требуется меньшая начальная и поддерживающая доза - 1-2.5 мг, которую при необходимости и с учетом переносимости повышают. Максимальные дозы для взрослых - 20 мг/сут. Детям - по 0.25-0.75 мг 1-4 раза в сутки.

Особые указания:

При значительном снижении АД во время применения препарата следует немедленно ввести в/в норэпинефрин. При наличии в анамнезе эпилептических припадков флуфеназин можно назначить в комбинации с противоэпилептическими ЛС. В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Взаимодействие:

Ослабляет сосудосуживающий эффект эфедрина. Снижает эффективность противоэпилептических ЛС. Снижает противопаркинсоническое действие леводопы (из-за вызываемой блокады дофаминовых рецепторов), а также эффекты амфетаминов, клонидина и гуанетидина. Усиливает антихолинергические эффекты др. ЛС, при этом собственное антипсихотическое действие может уменьшаться. Может маскировать некоторые проявления ототоксичности (шум в ушах, головокружение) ототоксичных ЛС, особенно антибиотиков. Не следует сочетать с комбинированными ЛС, в состав которых входит резерпин. Нежелательно продолжительное сочетание с анальгетиками и антипиретиками (возможно развитие гипертермии). При одновременном применении с др. ЛС, оказывающими угнетающее влияние на ЦНС (ЛС для общей анестезии, наркотические анальгетики, этанол и содержащие его ЛС, барбитураты, анксиолитические ЛС (транквилизаторы) и др.), возможно усиление депримирующего эффекта, а также угнетение дыхания. Назначение совместно с трициклическими антидепрессантами, мапротилином или ингибиторами МАО увеличивает риск развития нейролептического злокачественного синдрома; с препаратами для лечения тиреотоксикоза повышает риск развития агранулоцитоза; с др. ЛС, вызывающими экстрапирамидные реакции, увеличивает частоту и тяжесть экстрапирамидных нарушений; с гипотензивными препаратами усиливает выраженность ортостатического снижения АД. Антациды, противопаркинсонические, препараты Li+ могут нарушать всасывание. Др. гепатотоксические ЛС - риск развития гепатотоксичности. На фоне лечения следует избегать введения эпинефрина (из-за возможности извращения эффекта эпинефрина и дальнейшего снижения АД).