Мотопрам - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

МОТОПРАМ

(MOTOPRAM)

Склад лікарського засобу.

Діюча речовина: праміпексол; (S)-2-аміно-4,5,6,7-тетрагідро-6-пропіл аміно-бензотіазолу дигідро хлориду моногідрат;

1 таблетка містить праміпексолу дигідро хлориду моногідрату

0,25 мг, що еквівалентно 0,18 мг праміпексолу,

або 1 мг, що еквівалентно 0,7 мг праміпексолу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний преже латинізований, целюлоза мікрокристалічна (101-102), кросповідон В, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Допамінергічні засоби. Агоніст допаміну.

Код АТС N04B С 05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хвороба Паркінсона (моно терапія або у комбінації з леводопою).

Симптоматичне лікування помірного та тяжкого ідіопатичного синдрому «неспокійних ніг».

Протипоказання.

Гіпер чутливість до праміпексолу або будь-якого іншого компонента препарату, вагітність і період годування груддю, дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Хвороба Паркінсона

Таблетки приймають перорально, запиваючи водою, незалежно від прийому їжі.

Добову дозу   ділять на 3 прийоми.

Початкова терапія.

Дозу поступово збільшують, починаючи з 0,375 мг на добу кожні 5 - 7 діб. Для зменшення побічних ефектів дозу необхідно підбирати поступово до досягнення максимального терапевтичного ефекту.

Схема підвищення дози препарату Мотопрам:

У разі необхідності подальшого збільшення дози добову дозу збільшують на 0,75 мг щотижня до досягнення максимальної дози 4,5 мг на добу.

Підтримуюче лікування.

Індивідуальна доза повинна знаходитися в діапазоні від 0,375 мг/добу до 4,5 мг/добу. Звичайно, як на початковій, так і на пізній стадії захворювання, препарат є ефективним, починаючи з добової дози 1,5мг. При цьому не виключається, що у окремих пацієнтів дози вище ніж 1,5мг на добу можуть дати позитивний терапевтичний ефект, особливо на пізній стадії захворювання, коли показане зменшення дози леводопи. У подальшому дозу коригують, виходячи з клінічної відповіді та переносимості. Дозу леводопи рекомендується зменшувати як під час збільшення дози Мотопраму, так і під час підтримуючого лікування із застосуванням препарату, залежно від реакцій, що спостерігаються у пацієнтів. Це необхідно для запобігання надмірній дофамінергічній стимуляції.

Припинення лікування.

Лікування Мотопрамом слід припиняти протягом декількох днів.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Виведення Мотопраму залежить від функції нирок.

Для початкової терапії пацієнтам з кліренсом креатині ну понад 50 мл/хв зменшувати добову дозу не треба. При кліренсі креатині ну 20 - 50 мл/хв початкову добову дозу Мотопраму поділяють на два прийоми, починаючи від 0,125 мг двічі на добу (0,25 мг на добу). Пацієнти з кліренсом креатині ну нижче 20 мл/хв повинні приймати Мотопрам один раз на добу, починаючи від 0,125 мг. Якщо під час проведення підтримуючої терапії функція нирок знижується, добову дозу Мотопраму зменшують на відсоток, пропорційний зниженню кліренсу креатині ну, тобто, якщо кліренс креатині ну знижується на 30 %, добову дозу Мотопраму зменшують на 30 %.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Пацієнтам з порушенням функції печінки зменшення дози не є необхідним.

Синдром «неспокійних ніг»

Основними діагностичними критеріями синдрому «неспокійних ніг» є: спонукання до руху ногами, яке супроводжується або спричинене неприємними відчуттями; симптоми з’являються або посилюються під час відпочинку або бездіяльності (наприклад, лежання або сидіння); симптоми частково або повністю зникають під час руху (наприклад, ходіння, витягування ніг) щонайменше на період, протягом якого триває активність; симптоми посилюються або лише   з’являються увечері або вночі. Утруднене засинання часто пов’язане з синдромом «неспокійних ніг».

Рекомендована початкова доза Мотопраму 0,125 мг один раз на добу за 2 - 3 год до сну. Пацієнтам, яким необхідно проводити додаткове симптоматичне лікування, дозу можна збільшувати через кожні 4 - 7 діб до максимальної 0,75 мг/добу.

^* - у разі потреби

Через те, що довготривала ефективність Мотопраму при лікуванні синдрому «неспокійних ніг» вивчена недостатньо, через 3 місяці лікування слід провести оцінку стану пацієнта і визначити необхідність продовження терапії. Якщо лікування припинене на тривалий час, при його поновленні дозу титрують, як це описано вище.

Припинення лікування.

Оскільки добова доза препарату при лікуванні синдрому «неспокійних ніг» не повинна перевищувати 0,75 мг застосування Мотопраму може бути припинене без поступового зменшення дози. При цьому не слід виключати можливості «рикошетного ефекту» (погіршення симптомів після раптового припинення лікування).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Пацієнтам з кліренсом креатині ну понад 20 мл/хв добову дозу зменшувати не треба. Прийом Мотопраму пацієнтами, що перебувають на гемодіалізі чи з тяжкою нирковою недостатністю не вивчався.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

При печінковій недостатності коригувати дозу не треба, оскільки приблизно 90 % препарату виводиться нирками.

Побічні реакції.

На ранній стадії захворювання частими небажаними реакціями були сонливість і запор, а на пізнішій стадії при лікуванні в комбінації з леводопою частіше спостерігались дискінезія і галюцинації. Ці небажані явища зникали при продовженні терапії.

При застосуванні Мотопраму можуть виникнути такі побічні ефекти: патологічна поведінка, аномальні сновидіння, сплутаність свідомості, запаморочення, марення, дискінезії, втома, галюцинації, головний біль, гіперкінезія, артеріальна гіпотензія, підвищення апетиту (переїдання, гіперфагія), безсоння, порушення статевого потягу, нудота, периферичний набряк, параноя, патологічний потяг до азартних ігор, раптове засинання, збільшення ваги.

У таблицях 1 і 2 наведено частоту виникнення побічних ефектів у ході клінічних випробувань з контролем плацебо при хворобі Паркінсона та синдромі «неспокійних ніг». Побічні ефекти, про які повідомляється в цих таблицях, виникали в 1 % або більше пацієнтів, які отримували Мотопрам і були набагато частішими у пацієнтів, що вживали Мотопрам, ніж у тих, що отримували плацебо. Проте, більшість поширених побічних ефектів були легкими чи помірними, як правило, наступали на ранніх етапах терапії та, переважно, зникали при продовженні терапії.

Дуже поширені побічні ефекти (≥  10 %)                                                               Таблиця 1.

Поширені побічні ефекти (≥  1 % - < 10 %)                                                             Таблиця 2.

Слід зауважити, що при застосуванні препарату в дозах понад 1,5 мг на добу частіше виникає сонливість.

Передозування.

Симптоми.

Клінічний досвід значного передозування відсутній. Можливі побічні ефекти пов’язані з фармакодинамічним профілем допамінового агоніста, включають нудоту, блювання, гіперкінезію, галюцинації, збудження та артеріальну гіпотензію.

Лікування.

Специфічного антидоту немає. При появі ознак впливу на центральну нервову систему можуть бути показані нейролептики. Усунення передозування може вимагати загальних підтримуючих заходів, включаючи промивання шлунка, внутрішньо венні вливання, застосування активованого вугілля та контроль електрокардіограми.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вплив на вагітність не вивчався. Мотопрам не мав тератогенного впливу на щурів та кролів, але був ембріотоксичним у щурів при його введенні в дозах, токсичних для матері. Мотопрам може призначатися під час вагітності   тільки у випадку, коли потенційна користь більше за потенційний ризик для плода. Оскільки Мотопрам пригнічує секрецію пролактину, може мати місце зменшення лактації. Внаслідок цього Мотопрам не рекомендують для застосування в період годування груддю. Екскреція Мотопраму в материнське молоко не вивчалась. Проте, якщо прийом препарату є необхідним, грудне годування слід припинити.

Діти.

Безпека та ефективність Мотопраму у пацієнтів молодше 18 років не вивчалися.

Особливості застосування.

При застосуванні препарату з агоністами допаміну та леводопою відомо про такі побічні ефекти, як галюцинації. Пацієнтів слід повідомити про можливе виникнення галюцинацій (у більшості випадків зорових). При поширеній хворобі Паркінсона, у разі застосування препарату в комбінації з леводопою, під час початкового титрування дози Мотопраму можуть виникати дискінезії. У такому випадку дозу леводопи слід зменшити. Через можливі побічні ефекти пацієнтів слід попередити про обережність при вживанні інших заспокійливих засобів або алкоголю в комбінації з праміпексолом. Пацієнти і помічники повинні бути обізнані щодо можливості виникнення змін у поведінці (напр., патологічного потягу до азартних ігор, підвищення статевого потягу, переїдання). Пацієнтам з психічними розладами агоністи допаміну можна призначати лише у випадку, якщо потенційні переваги переважають ризики. Слід уникати одночасного застосування з праміпексолом нейролептиків. При виникненні проблем із зором рекомендується перевіряти офтальмологічні показники. Препарат слід застосовувати з обережністю у випадку тяжкої серцево-судинної недостатності. Рекомендується перевіряти артеріальний тиск, особливо на початку лікування, через ризик гіпотензії у зв’язку з проведенням допамінергічної терапії. При раптовому припиненні допамінергічної терапії повідомляється про симптоми нейролептичного злоякісного синдрому. Лікування синдрому «неспокійних ніг» за допомогою допамінергічних засобів може призвести до погіршення стану. Погіршення стану стосується більш ранньої появи симптомів увечері (або навіть удень), посилення симптомів і їхнє поширення із залученням верхніх кінцівок. Контрольовані випробування Мотопраму за участю пацієнтів із синдромом «неспокійних ніг», узагалі, не були достатньо тривалими, аби мати змогу належним чином зафіксувати явища погіршення стану.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Застосування препарату пов’язане із сонливістю й епізодами раптового засинання, особливо, при хворобі Паркінсона. Рідко повідомляється про раптове засинання в період денної активності. Пацієнтів слід інформувати про це, нагадуючи про обережність при керуванні автомобілем чи іншими механізмами під час приймання Мотопраму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Мотопрам незначною мірою зв’язується з протеїнами плазми (< 20 %) і підлягає біо трансформації. Отже, взаємодія з іншими лікарськими засобами, які впливають на зв’язування з білками плазми або елімінацію шляхом біо трансформації, є малоймовірною. Оскільки холіноблокатори переважно виводяться шляхом біо трансформації, можливість взаємодії з ними є обмеженою, хоча вона й не вивчалася.

Препарати, що інгібують активну ренальну канальцеву секрецію основних (катіонних) лікарських засобів, такі як циметидин, або самі елімінуються шляхом активної ренальної канальцевої секреції, можуть взаємодіяти з Мотопрамом, результатом чого є зменшення кліренсу одного або обох препаратів. При одночасному застосуванні цих препаратів слід розглянути можливість зменшення дози праміпексолу.

При застосуванні Мотопраму в комбінації з леводопою дозу леводопи рекомендується зменшити.

Через можливі побічні ефекти пацієнтів слід попередити про обережність при вживанні інших заспокійливих засобів або алкоголю в комбінації з праміпексолом. Слід уникати одночасного застосування з праміпексолом нейролептиків.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Праміпексол є агоністом допаміну з високою селективністю та специфічністю до допамінових рецепторів підтипу  D₂ та має виражену спорідненість з D₃ – рецепторами. Праміпексол зменшує дефіцит рухової активності, стимулюючи допамінові рецептори в стріатумі. Праміпексол захищає допамінові нейрони від дегенерації у відповідь на ішемію чи метамфетамінову нейро токсичність.   Дослідження показали, що праміпексол захищає нейрони від нейро токсичного впливу леводопи. У добровольців спостерігалося дозозалежне зниження рівня пролактину. При довго тривалому прийманні (більше трьох років) ознак зниження ефективності не було виявлено.

Фармакокінетика.

Праміпексол швидко і повністю всмоктується після перорального прийому. Абсолютна біодоступність перевищує 90 %, при цьому максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-3 год. Швидкість всмоктування зменшується на фоні прийому їжі, але не впливає на загальний рівень всмоктування. Праміпексол має лінійну кінетику, при цьому його плазмові рівні у різних пацієнтів є дещо відмінними. Зв’язування праміпексолу з білками є низьким (< 20 %), а об’єм розподілу – високим (400 л). Праміпексол підлягає метаболізму незначною мірою. Майже 90 % дози препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, з калом виводиться менше 2 %. Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, нирковий кліренс – приблизно         400 мл/хв. Період напів виведення (t½) коливається від 8 год у молодих осіб до 12 годин в осіб похилого віку.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 0,25 мг – білі, овальні, плоскі, зі скошеними краями, з відтиском РХ 02 з одного боку та розподільчою рискою с обох боків;  

таблетки по 1 мг – білі, круглі, плоскі, зі скошеними краями, з відтиском РХ 10 з одного боку та розподільчою рискою з обох боків.  

Термін придатності. 1,5 року.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище        25 º С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Упаковка. По 10 таблеток в блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Актавіс ЛТД, Мальта.

Місцезнаходження. В 16, Будинок Булебед Інд., м. Зейтун ZTN 08, Мальта.

Заявник. Актавіс груп АТ, Ісландія.

Инструкция отсутствует