Небилет - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НЕБІЛЕТ®

NEBILET®

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: nebivolol;[2R*[R8[R8(S8)]]]-a,a’-[імінобіс (метилен) бів[6-фторо-3,4-дигідро-2Н-1-бензопіран-2метанолу]гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, що легко поділяються, майже зовсім білого кольору, знасічкою для ділення з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 5,45 мг небівололугідро хлориду, що еквівалентно 5 мг небівололу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; натрієва сіль “зшитої”карбоксим етилцелюлози; гідроксим етилцелюлоза 15 мПа× с; полісорбат 80; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діоксид високодисперсний; магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокаториβ-адренорецепторів.

Код АТС С 07АВ 12.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Небіволол являє собою рацемат, який складається з двох енантомірів: SRRR-небівололу (D-небіволол ) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

- завдяки D-енантоміру небівололє конкурентним і селективним блокатором β₁- адренорецепторів;

- завдяки L-енантоміру він має“м’які” вазодилататорні властивості внаслідок метаболічної взаємодії зL-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і у хворих на артеріальну гіпертензію. Антигіпертензивний ефект при довго тривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається. Небіволол не має симпатикоміметичної активності. У фармакологічних дозах мембраностабілізуюча активність небівололу відсутня. Уздорових пробандів небіволол не чинить суттєвого впливу на навантаження чи витривалості.

Фармакокінетика. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантомірів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі. Небіволол метаболізується в печінці, зокрема з утворенням активнихгідроксиметаболітів. Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % у швидкометаболізуючих осіб та є майже повною – в осіб з повільною метаболізацією. Виходячи з різниці швидкості метаболізації, дозуванняНебілету^® потрібно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз. В осіб ізшвидкою метаболізацією значення періоду напів виведення енантомірів небівололу зплазми становлять у середньому 10 годин, а в осіб з повільною метаболізацією ці значення у 3-5 разів більші. Концентрації у плазмі, які становлять від 1 до 30мг небівололу, пропорційні дозі. Вік людини на фармакокінетику небівололу невпливає.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Лікування хронічної серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%) як додаткова терапія в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, антагоністами ангіотензину ІІ та/або препаратами наперстянки.

Спосіб застосування та дози. Артеріальна гіпертензія. Доза становить 1таблетку (5 мг небівололу) на добу; краще приймати її завжди в один і той жечас. Таблетку можна приймати під час їди. Антигіпертензивний ефект виявляється через 1-2 тижні лікування. У деяких випадках оптимальна дія досягається лише 4тижні по тому. Хронічна серцева недостатність. Лікування Небілетом^®повинно розпочинатися при поступовому збільшенні дози відповідно до такої схеми: початкова доза, що становить 2,5 мг небівололу один раз на добу, можебути, залежно від переносимо ті, збільшена до 5-10 мг небівололу один раз надобу (підвищення дози повинно відбуватися з 14-денним інтервалом). Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу один раз на добу. У хворих ізтяжкою формою серцевої недостатності (за класифікацією NYHA ≥ ІІІ), які лікуються діуретиками, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску після першої дози Небілету^®, а також після збільшення дози препарату. Тому такі пацієнти повинні знаходитись під контролем лікаря протягом приблизно двох годин після прийому першої дози Небілету^® та після підвищення дози препарату, для того щоб запобігти розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції.

Побічна дія. Побічні дії, які спостерігаються (у більшості випадків вони мають легку або помірно виражену форму), класифіковніза системами органів і частотою їх виникнення.

Крім цього, повідомлялось про такі побічні дії, які спричинюються деякими b-адрено блокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, холодні/ціанотичні кінцівки, синдром Рейно, сухість очей і окуломукокутаннатоксичність за типом практололу.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини чидо одної із допоміжних речовин. Печінкова недостатність або обмеження функції печінки. Вагітність і період годування груддю. Блокатори b-адренорецепторівпротипоказані при кардіогенному шоці; нелікованій серцевій недостатності; синдромі слабкості синусового вузла; синоаурикулярній блокаді; атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня; бронхоспазмах і бронхіальній астмі в анамнезі; нелікованій феохромоцитомі; метаболічному ацидозі; брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину), гіпотензії; тяжких порушеннях периферичного кровообігу.

Передозування. Симптомами передозуванняβ-адрено блокаторами є брадикардія, гіпотензія, бронхоспазм і гостра серцева недостатність. У разі передозування або розвитку гіперергічної реакції слід забезпечити постійний медичний нагляд за пацієнтом та надання йому інтенсивної медичної допомоги. Рекомендується контролю вати рівень вмісту глюкози у крові. Всмоктування діючої речовини, яка ще міститься у травному тракті, можна попередити шляхом промивання шлунка, введенням активованого вугілля та проносних засобів. Може знадобитися проведення штучної вентиляції легенів. Для усунення брадикардії рекомендується введення атропіну чи метил атропіну. Лікування гіпотензії та шоку слід проводити за допомогою плазми абоплазмозамінників і, якщо виникне у цьому потреба, катехоламінів. b-блокуючу діюможна припинити повільним внутрішньо венним введенням ізопреналіну гідро хлориду, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до того часу, поки не встановиться очікуваний ефект. У випадку несприйнятливості можна ізопреналін комбінувати з допаміном. Якщо цей захід не приводить до бажаного результату, можна застосувати внутрішньо венне введення 50 - 100 мкг/кг глюкагону. За необхідності ін’єкціюпротягом години слід повторити і далі, якщо потрібно, провести внутрішньо венну краплинну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках, наприклад при брадикардії, резистентній до терапії, можна використати водій ритму.

Особливості застосування. При спостереженні за хворими, які приймалинебіволол протягом 3 років, розвиток толерантності до нього не спостерігався. Блокатори β-адренорецепторів можна застосовувати як для моно терапії, так іу комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався лише при комбінованому застосуванні Небілету^®та 12,5 - 25 мг гідрохлортіазиду.

Загальними для блокаторівb-адренорецепторів є певні попередження і заходи перестороги. Серце і судини. Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокаториβ-адренорецепторів не слід призначати до того часу, поки їх стан не ста нестабільним. Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам, якімають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. За необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-заміннком. Блокатори β-адренорецепторів можуть спричинювати брадикардію. Якщо пульс у стані спокою понижується до 50-55ударів за хвилину і/чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендують зменшити. Блокатори β-адренорецепторівслід застосовувати з обережністю при лікуванні:

пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;

пацієнтів з атріовентрикулярноюблокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторівβ-адренорецепторів на провідність;

хворих на стенокардіюПринц метала внаслідок безперешкодної, опосередкованої через a-адренорецепторивазоконстрикції коронарних артерій (блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії).

Анестезія. Підтримування блокадиβ-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введенняу наркоз і інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання блокадуβ-адренорецепторів переривають, то не менше, ніж за 24 години до цьогослід припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетик ів, які спричинюють пригнічення міокарда, таких як циклоп ропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакційу пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньо венного введення атропіну.

Обмін речовин і ендокринна патологія. Небілет^® не впливає на вміст глюкози у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознакигіпоглікемії, наприклад тахікардію та підсилене серцебиття. Блокаториb-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть підсилитися.

Дихальні шляхи. Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокаториβ-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, бо може посилитиськонстрикція дихальних шляхів.

Хворі з нирковою недостатністю. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності добову дозу можна підвищити до 5 мг небівололу.

Інше. Дослідження із застосування препарату для лікування дітей та підлітків не проводились, черезце призначати його дітям не рекомендується. Дослідження впливу Небілету^®на здатність керувати авто транспортом, машинами і механізмами не проводились. Дослідження фармакодинаміки показали, що Небілет^® не впливає на психомоторні функції. При керуванні транспортом чи обслуговуванні технічних засобів слід враховувати, що іноді може мати місце запаморочення і відчуття втоми.

  Для хворих старше 65 років рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності її можна збільшити до 5 мг небівололу. Через недостатній досвід лікування препаратом пацієнтів старше 75 років, таким хворим його слід застосовувати під пильним наглядом лікаря. Перш ніж призначати блокаториβ-адренорецепторів хворим із псоріазом в анамнезі, слід ретельно зважити співвідношення між можливим ризиком і користю від їх застосування. Блокаториβ-адренорецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Загальними для β-адреноблокаторів є певні взаємодії. Антагоністи кальцію. При комбінації блокаторів β-адренорецепторів з антагоністами кальцію типуверапаміл та дилтіазем потрібно дотримуватись обережності у зв’язку з їх негативною інотропною дією та впливом на AV-провідність. Пацієнтам, які приймають Небілет^®, внутрішньо венне введення верапамілу протипоказано. Анти аритмічні препарати. При комбінації блокаторів β-адренорецепторів занти аритмічними препаратами І, ІІІ класу і з аміодароном необхідна обережність у зв’язку з ймовірним посиленням їх негативного інотропного ефекту та негативної дії на внутрішньо передсердну і AV-провідність. Клонідин. При раптовому припиненні довго тривалого лікування клонідином блокаториβ-адренорецепторів підвищують ризик розвитку “синдрому відміни” із підвищенням артеріального тиску, тому відміну слід проводити поступово. Препарати наперстянки. Глікозиди наперстянки у сполученні з блокаторамиβ-адренорецепторів можуть подовжувати час атріовентрикулярного проведення. Клінічні дослідження небівололу показань на цю взаємодію не виявили. Небівололне впливає на кінетику дигоксину. Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби. Хоч Небілет^® не впливає на рівень глюкози, він може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад тахікардію. Анестезуючі засоби. Одночасне застосування β-адреноблокаторів і анестезуючих засобів може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик розвитку гіпотензії. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає Небілет^®. Інше. Одночасне застосування небівололу з не стероїдними протизапальними засобами не впливає на його антигіпертензивну дію. При одночасному застосуванніциметидину підвищувався рівень небівололу в плазмі крові, але без зміни клінічної активності. Одночасне застосування ранітидину впливу на фармакокінетику небівололу не чинило. За умови, що Небілет^®приймається під час їди, а антацидний засіб – між прийомами їжі, обидва препарати можна приймати разом. При комбінації з нікардипіном злегкапідвищувались значення концентрацій обох субстанцій в плазмі без зміни клінічної активності. Одночасний прийом фуросеміду та гідрохлортіазиду, а також вживання алкоголю впливу на фармакокінетику не чинить. Небіволол не чинив впливу на фармакодинаміку і фармакокінетику варфарину. Симпатикоміметичнізасоби можуть протидіяти активності β-адреноблокаторів. Блокаториβ-адренорецепторів можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатико тонічних засобів, як з α-адренергічною, так і зβ-адренергічною дією (небезпека розвитку гіпертензії, тяжкої брадикардії, атріовентрикулярної блокади). Одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину може підсилювати гіпотензивний ефект. Оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участьізофермент CYP2D6, то супутнє медикаментозне лікування препаратами, якіінгібують зворотне захоплення серотоніну, наприклад декстрометорфаном абоіншими сполуками, які метаболізуються переважно тим же самим метаболічним шляхом, може сприяти тому, що реакція осіб із швидким метаболізмом стане схожана реакцію осіб із повільною метаболізацією. Дані про взаємодію небівололу з алергенами, які використовуються для діагностики і лікування алергічних реакцій, відсутні. Немає також даних і про взаємодію небівололу зрентген контрастними засобами і інгібіторами МАО.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 15 до 30° С у недоступному для дітей місці! Термін придатності – 3 роки.

НЕБИЛЕТ®
табл. 5 мг, № 14      

Небиволола гидрохлорид    5 мг
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, натрия кроскармеллоза, метилгидроксипропилцеллюлоза, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид высокодисперсный, магния стеарат, полисорбат 80.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: фармакодинамика. Небиволол представляет собой рацемат, состоящий из двух энантиомеров: SRRR-небиволола (или D-небиволола) и RSSS-небиволола (или L-небиволола). Он сочетает два фармакологических свойства:
• благодаря D-энантиомеру небиволол является конкурентным и селективным блокатором β1-адренорецепторов;
• благодаря L-энантиомеру он обладает мягким вазодилататорным действием вследствие метаболического взаимодействия с L-аргинином/оксидом азота (NO).
При однократном и повторном применении небиволола снижается ЧСС в состоянии покоя и при нагрузке как у лиц с нормальным АД, так и у больных с АГ. Гипотензивный эффект сохраняется при длительном лечении. В терапевтических дозах α-адренергический антагонизм не развивается. Небиволол не имеет симпатомиметической активности. В терапевтических дозах не обладает мембраностабилизирующей активностью. У здоровых пробандов небиволол не оказывает существенного влияния на толерантность к физической нагрузке.
Фармакокинетика. После перорального приема оба энантиомера небиволола быстро всасываются в пищеварительном тракте. Прием пищи не влияет на всасывание препарата. Метаболизируется в организме с образованием активных гидроксиметаболитов. Биодоступность перорально введенного небиволола составляет в среднем 12% у лиц, в организме которых препарат метаболизируется быстро, и является почти полной у лиц, в организме которых препарат метаболизируется медленно. Исходя из разной скорости метаболизации, дозирование Небилета следует проводить с учетом индивидуальных особенностей пациента. При достижении равновесного состояния при использовании равных доз препарата максимальная концентрация неизмененного небиволола у лиц с медленным метаболизмом приблизительно в 23 раза выше, чем у лиц с быстрым метаболизмом; учитывая это, лицам с медленным метаболизмом назначают препарат в более низких дозах. У лиц с быстрым метаболизмом период полувыведения энантиомеров небиволола составляет в среднем 10 ч, у пациентов с медленным метаболизмом — в 3–5 раз больше. Концентрация в плазме крови составляет от 1 до 30 мг небиволола и пропорциональна дозе. Возраст пациента на фармакокинетику небиволола не влияет.

ПОКАЗАНИЯ: АГ. Лечение хронической сердечной недостаточности с дисфункцией левого желудочка (фракция выброса ≤35%) как дополнительная терапия в комбинации с ингибиторами АПФ, диуретиками, антагонистами ангиотензина II и/или препаратами наперстянки.

ПРИМЕНЕНИЕ: АГ.
Доза составляет 1 таблетку (5 мг небиволола) в сутки; следует принимать ее всегда в одно и то же время, можно принимать во время еды. Антигипертензивный эффект проявляется через 1–2 нед лечения, в некоторых случаях оптимальное действие достигается только в течение 4 нед.
Хроническая сердечная недостаточность. Лечение Небилетом следует начинать с постепенного повышения дозы соответственно следующей схеме: начальная доза составляет 2,5 мг небиволола 1 раз в сутки, в дальнейшем, в зависимости от переносимости, может быть повышена до 5–10 мг небиволола 1 раз в сутки (повышение дозы следует проводить с 14-дневным интервалом). Максимальная рекомендованная доза составляет 10 мг небиволола 1 раз в сутки. У больных с тяжелой формой сердечной недостаточности (по классификацией NYHA ≥III), получающих терапию диуретиками, может наблюдаться значительное снижение АД после первой дозы Небилета, а также после повышения дозы препарата. Поэтому эти пациенты должны находиться под контролем врача на протяжении приблизительно 2 ч после приема первой дозы Небилета и после повышения дозы препарата с целью предотвращения развития неконтролируемой гипотензивной реакции.
Препарат можно применять как для монотерапии, так и в комбинации с другими гипотензивными средствами, в частности с гидрохлоротиазидом (12,5–25 мг/сут).
Больным с почечной недостаточностью, пациентам в возрасте 65 лет и старше назначают в начальной дозе 2,5 мг/сут; при необходимости дозу повышают до 5 мг/сут. Опыт применения препарата у детей отсутствует. Лица в возрасте старше 75 лет во время лечения должны находиться под наблюдением врача, поскольку опыт применения препарата в этой возрастной группе недостаточен.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к небивололу или любому компоненту препарата. Печеночная недостаточность или нарушение функции печени. Период беременности и кормления грудью. Блокаторы β-адренорецепторов противопоказаны при кардиогенном шоке, декомпенсированной сердечной недостаточности, синдроме слабости синусного узла, AV-блокаде II и III степени, БА и бронхоспазме в анамнезе, нелеченой феохромоцитоме, метаболическом ацидозе, брадикардии (ЧСС ≤50 уд./мин), артериальной гипотензии, тяжелых формах нарушения периферического кровообращения.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: отмечаемые побочные эффекты в большинстве случаев легкие или умеренно выраженные, класифицируются по системам органов и частоте их возникновения.
Система органов    Иногда (1–10%)    Изредка (0,1–1%)
Нарушение со стороны ЦНС    Головная боль, головокружение, парестезии    Кошмарные сновидения
Нарушения со стороны органа зрения         Нарушение зрения
Функциональные нарушения со стороны сердца         Брадикардия, сердечная недостаточность, удлинение АV-проводимости/АV-блокада
Функциональные нарушения со стороны сосудов         Гипотензия, усиление перемежающейся хромоты
Функциональные нарушения со стороны системы дыхания и органов средостения    Одышка    Бронхоспазм
Функциональные нарушения со стороны кожи и подкожной клетчатки         Кожный зуд, кожная эритема
Функциональные нарушения со стороны половой сферы         Импотенция
Общие нарушения и реакции в месте введения    Ощущение утомляемости, отеки    Депрессия
Кроме того, применение блокаторов β-адренорецепторов в некоторых случаях может вызывать галлюцинации, психоз, спутанность сознания, ощущение похолодения и цианоз конечностей, синдром Рейно, сухость слизистой оболочки глаз.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: у больных, принимавших небиволол на протяжении 3 лет, развития толерантности к нему не отмечали. Блокаторы β-адренорецепторов можно применять как для монотерапии, так и в комбинации с другими антигипертензивными препаратами. До сих пор дополнительный гипотензивный эффект наблюдался лишь при комбинированном применении Небилета и 12,5–25 мг гидрохлоротиазида.
Общими при назначении блокаторов β-адренорецепторов являются определенные меры предосторожности.
Со стороны сердечно-сосудистой системы. Как правило, пациентам с декомпенсированной хронической сердечной недостаточностью блокаторы β-адренорецепторов не назначают, пока их состояние не стабилизируется. Прекращать терапию блокаторами β-адренорецепторов пациентам с ИБС следует постепенно, то есть на протяжении 1–2 нед. При необходимости, с целью предотвращения обострения заболевания, рекомендуется одновременно начинать лечение препаратом-заменителем. Блокаторы β-адренорецепторов могут служить причиной появления брадикардии. Если ЧСС в состоянии покоя снижается до 50–55 уд./мин и/или у пациента развиваются симптомы, указывающие на брадикардию, дозу рекомендуют снизить.
Блокаторы β-адренорецепторов следует применять с осторожностью при лечении:
• пациентов с нарушением периферического кровообращения (синдром Рейно, перемежающаяся хромота), поскольку может развиться обострение указанных заболеваний;
• пациентов с AV-блокадой I степени в связи с отрицательным влиянием блокаторов β-адренорецепторов на проводимость;
• больных со стенокардией Принцметала вследствие беспрепятственной, опосредствованной через β-адренорецепторы вазоконстрикции коронарных артерий (блокаторы β-адренорецепторов могут повышать частоту и длительность приступов стенокардии).
Анестезия. Поддержание блокады β-адренорецепторов снижает риск нарушений сердечного ритма во время введения в наркоз и интубации. Если при подготовке к хирургическому вмешательству прием блокаторов β-адренорецепторов следует перерывать, то не менее чем за 24 ч до этого следует прекратить применение блокаторов β-адренорецепторов. Осторожность требуется при применении отдельных анестетиков, вызывающих угнетение миокарда, таких как циклопропан, эфир или трихлорэтилен. Появление вагусных реакций у пациента можно предупредить с помощью в/в введения атропина.
Со стороны обмена веществ и эндокринных органов. Небилет не влияет на содержание глюкозы у больных сахарным диабетом. Однако следует быть осторожным при применении небиволола при лечении больных этой категории, поскольку он может маскировать некоторые признаки гипогликемии, например тахикардию и усиленное сердцебиение. Блокаторы β-адренорецепторов могут маскировать симптомы тахикардии при гиперфункции щитовидной железы. При внезапном прекращении терапии эти симптомы могут усилиться.
Со стороны дыхательных путей. Пациентам с обструктивными заболеваниями дыхательных путей блокаторы β-адренорецепторов следует применять с осторожностью, поскольку это может вызвать или усилить симптомы бронхоконстрикции.
Больные с недостаточной функцией почек. Рекомендованная начальная доза составляет 2,5 мг небиволола в сутки. При необходимости ее можно повысить до 5 мг/сут.
Прочие. Исследования по применению препарата у детей и подростков не проводились, поэтому назначать его детям не рекомендуется.
Применение в период беременности и кормления грудью.
Блокаторы β-адренорецепторов уменьшают кровоснабжение плаценты, что может привести к внутриутробной гибели плода и самопроизвольному аборту или преждевременным родам. Кроме того, возможно появление негативных эффектов (гипогликемии и брадикардии) у плода и новорожденного. Существует повышенный риск развития осложнений со стороны сердца и легких у новорожденного, поэтому не следует применять препарат в период беременности.
Большинство блокаторов β-адренорецепторов, особенно липофильные субстанции, проникают в грудное молоко, поэтому прием Небилета в период кормления грудью противопоказан.
Для больных в возрасте старше 65 лет рекомендована начальная доза 2,5 мг небиволола в сутки. При необходимости ее можно повысить до 5 мг небиволола. В связи с недостаточным опытом лечения препаратом пациентов в возрасте старше 75 лет, в данной возрастной группе его следует применять под постоянным наблюдением врача. Прежде чем назначать блокаторы β-адренорецепторов больным с псориазом в анамнезе, следует тщательно взвесить соотношение между возможным риском и пользой от их применения. Блокаторы β-адренорецепторов могут повысить чувствительность к аллергенам и увеличить выраженность анафилактических реакций.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами. Исследования данного влияния не проводились. Исследования фармакодинамики показали, что Небилет не влияет на психомоторные функции. При управлении транспортными средствами или обслуживании технических средств следует учитывать, что иногда у пациента может быть головокружение и/или ощущение усталости.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: общими для блокаторов β-адренорецепторов являются определенные взаимодействия.
Антагонисты кальция. При комбинации блокаторов β-адренорецепторов с антагонистами кальция типа верапамил и дилтиазем необходимо придерживаться осторожности в связи с их отрицательным инотропным действием и влиянием на AV-проводимость. Пациентам, принимающим Небилет, в/в введение верапамила противопоказано.
Антиаритмические препараты. Следует соблюдать осторожность при комбинации блокаторов β-адренорецепторов с антиаритмическими препаратами I–III класса и амиодароном в связи с вероятным усилением их отрицательного действия на внутрипредсердную и AV-проводимость и развитием отрицательного инотропного эффекта.
Клонидин. При внезапном прекращении длительной терапии клонидином блокаторы β-адренорецепторов повышают риск развития синдрома отмены с повышением АД, поэтому отмену клонидина следует проводить постепенно.
Препараты наперстянки. Гликозиды наперстянки в сочетании с блокаторами β-адренорецепторов могут замедлять AV-проводимость. В клинических исследованиях небиволола этого взаимодействия не выявлено. Небиволол не влияет на кинетику дигоксина.
Инсулин и пероральные гипогликемизирующие средства. Хотя Небилет не влияет на уровень глюкозы крови, он может маскировать некоторые симптомы гипогликемии, например тахикардию.
Анестезирующие средства. Одновременное применение блокаторов β-адренорецепторов и анестезирующих средств может угнетать рефлекторную тахикардию и повышать риск развития гипотензии. Анестезиолог должен быть проинформирован о том, что пациент принимает Небилет.
Прочие. Сочетанное применение небиволола с НПВП не влияет на его антигипертензивное действие. При одновременном применении циметидина повышался уровень небиволола в плазме крови без изменения клинической активности. Сочетанное применение ранитидина влияния на фармакокинетику небиволола не оказывало.
При условии, что Небилет принимают во время еды, а антацидное средство — между приемами пищи, можно принимать оба препарата сочетанно. При комбинации с никардипином несколько повышалось значение концентрации обеих субстанций в плазме крови без изменения клинической активности.
Одновременный прием фуросемида и гидрохлоротиазида, а также употребление алкоголя влияния на фармакокинетику не оказывает. Небиволол не оказывает влияния на фармакодинамику и фармакокинетику варфарина.
Симпатомиметические средства могут снижать активность блокаторов β-адренорецепторов при одновременном использовании.
Применение блокаторов β-адренорецепторов может привести к беспрепятственной α-адренергической активности симпатотонических средств как с α-адренергическим, так и с β-адренергическим действием (опасность развития гипертензии, тяжелой брадикардии, AV-блокады).
Одновременное применение трициклических антидепрессантов, барбитуратов и производных фенотиазина может усиливать гипотензивный эффект. Поскольку в процессе метаболизма небиволола принимает участие изофермент CYP 2D6, то сопутствующее медикаментозное лечение препаратами, ингибирующими обратный захват серотонина, например декстрометорфаном или другими соединениями, которые метаболизируются преимущественно тем же метаболическим путем, может способствовать тому, что реакция лиц с быстрым и медленным метаболизмом может стать одинаковой.
Данные о взаимодействии небиволола с аллергенами, используемыми для диагностики и лечения аллергических реакций, отсутствуют. Также нет данных и о взаимодействии небиволола с рентгеноконтрастными средствами и ингибиторами МАО.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: симптомы передозировки блокаторами β-адренорецепторов: брадикардия, гипотензия, бронхоспазм и острая сердечная недостаточность. В случае передозировки или развития гиперергической реакции следует обеспечить постоянное медицинское наблюдение пациента и оказание ему интенсивной медпомощи. Рекомендуется контролировать уровень содержания глюкозы в крови. Всасывание действующего вещества, которое еще содержится в ЖКТ, можно предотвратить путем промывания желудка, применением активированного угля и слабительных средств. В более тяжелых случаях — проведение ИВЛ. Для устранения брадикардии рекомендуется введение атропина или метилатропина. Лечение гипотензии и шока следует проводить с помощью в/в введения плазмы крови или плазмозаменителей и, в случае необходимости, катехоламинов (β-блокирующее действие можно прекратить путем медленного в/в введения изопреналина гидрохлорида, начиная с дозы 2,5 мкг/мин и до достижения ожидаемого эффекта). При невосприимчивости можно изопреналин комбинировать с допамином. В случае неэффективности — применить в/в введение 50–100 мкг/кг глюкагона. При необходимости инъекцию в течение 1 ч следует повторить и далее провести в/в капельную инфузию глюкагона из расчета 70 мкг/кг/ч. В тяжелых случаях, например при брадикардии, резистентной к терапии, можно использовать водитель ритма.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре 15–30 °C