Немотан - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

НЕМОТАН

(NEMOTAN)

Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить   німодипіну  30 мг;

допоміжні речовини: повідон К 25, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль   кукурудзяний, кросповідон, магнію стеарат;

оболонка: плівкове покриття Opadry white OY-28920 (спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), тальк, лецитин, ксантанова камідь).

Лікарська форма. Таблетки,   вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію   з переважною дією на судини. Код АТС СО 8С   АО 6.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Профілактика та лікування ішемічних неврологічних розладів, зумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми;

• лікування функціональних порушень мозкової діяльності внаслідок порушень мозкового кровообігу у літніх пацієнтів з вираженою симптоматикою (погіршення пам’яті, зниження концентрації уваги, емоційна лабільність).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до німодипіну чи інших компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (цироз печінки); тяжка ниркова недостатність (швидкість клуб очкової фільтрації нижче 20 мл/хв); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); генералізований набряк мозку, значне підвищення внутрішньо черепного тиску; перший місяць після інфаркту міокарда та нестабільної ангіни; період вагітності та годування груддю; дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки для перорального застосування. Таблетки слід приймати цілими, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини за 1 год до або через 2 год після їди, з інтервалами не менше 4 год.

Субарахноїдальний крововилив. Лікування розпочинають не пізніше, ніж на четвертий день після субарахноїдального крововиливу. Рекомендована максимальна добова доза 360 мг: по 60 мг (2 таблетки Немотану) 6 разів на добу з 4-годинними інтервалами, з наступним зниженням дози. Курс лікування – 21 день.

Лікування функціональних порушень мозку. При лікуванні функціональних порушень мозку у літніх пацієнтів рекомендована доза, якщо не буде призначена інша, − по 1 таблетці Немотану тричі на день (30 мг німодипіну 3 рази на день). Тривалість лікування встановлюється індивідуально і за необхідності може досягати декількох місяців (отже, слід визначити необхідність подальшого застосування препарату).

Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок. Доза має бути зменшена до 30 мг (1 таблетка Немотану) 6 разів на добу з 4-годинними інтервалами. Необхідний постійний контроль артеріального тиску. Тривалість лікування встановлюється індивідуально.

Діти. Не рекомендується застосовувати у дітей.

Побічні реакції.

Серцево-судинна система: можливе виражене зниження артеріального тиску (особливо на фоні початкового підвищеного рівня), гіперемія обличчя, припливи, відчуття жару в голові, підвищене потовиділення, а також брадикардія, рідко – тахікардія.

 Нервова система: можливі запаморочення, головний біль, порушення сну, психомоторна гіперактивність, агресивність, гіперкінези, депресія.

Органи шлунково-кишкового тракту: можливі диспептичні явища, нудота, рідко діарея, сухість у ротовій порожнині, зміна апетиту, в поодиноких випадках – непрохідність кишечнику внаслідок його паралічу.

Система крові: дуже рідко (< 1 %) – тромбоцит опенія.

Лабораторні показники: підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази та гамма-глутамілтрансфер ази, порушення функції нирок з підвищенням концентрації сечовини та/або креатині ну в плазмі крові.

Передозування.

Симптоми: гіперемія шкірних покривів обличчя, головний біль, виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, нудота, шлунково-кишкові розлади, ознаки порушення центральної нервової системи.

Лікування: відміна препарату, промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля. При значному підвищенні артеріального тиску – внутрішньо венне введення допаміну або норадреналіну, при зниженні – введення вазопрезору. Оскільки специфічний антидот невідомий, при купіруванні інших побічних реакцій керуються найбільше вираженими симптомами.

Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності Немотан повинен призначатися суворо за життєвими показаннями.  

За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити годування груддю.

Діти. Досвід застосування Немотану у дітей відсутній, тому не рекомендується застосовувати цей препарат у педіатричній практиці.

Особливості застосування.

Курс лікування Немотаном не повинен перевищувати 21 день.

Одночасне призначення Немотану та інших блокаторів кальцієвих каналів не рекомендується.

Застосовують з обережністю та в обмежених дозах при вираженому порушенні функції печінки або нирок та при артеріальній гіпотензії (зниження систолічного артеріального тиску нижче 100 мм рт. ст.).

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при генералізованому набряку тканин головного мозку або вираженому підвищенні внутрішньо черепного тиску.

При лікуванні осіб літнього віку рекомендується індивідуальний добір дози препарату і систематичний контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми, показників функцій нирок і печінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або   іншими механізмами. Оскільки Немотан може спричинити зниження кров’яного тиску з наступним запамороченням або втратою свідомості, не рекомендується керувати авто транспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні Немотану з гіпотензивними препаратами та блокаторами β-адренорецепторів можливе посилення гіпотензивного ефекту. Застосування   у поєднанні з потенційно нефро токсичними препаратами (аміноглікозиди, цефалоспорини, фуросемід) може погіршити функцію нирок.   Рифампіцин індукує активність печінкових ферментів, що призводить до суттєвого зниження терапевтичної дії деяких антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду, що необхідно враховувати при призначенні терапії.

Одночасний прийом німодипіну та циметидину чи вальпроєвої кислоти може призвести до підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові.

Препарат не слід призначати одночасно з проти епілептичними препаратами фермент-індукую чого типу (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн) через суттєве зменшення біодоступності німодипіну.

В експериментальних дослідженнях спостерігалося підвищення рівнів зидовудину при внутрішньо венному призначенні разом з німодипіном.

Не призначають одночасно з іншими антагоністами кальцію та α-метил допою.

Грейпфрутовий сік інгібує окисний метаболізм дигідропіридинів. Тому одночасне застосування грейпфрутового соку і німодипіну не рекомендується, оскільки це може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Немотан застосовують як засіб для профілактики і лікування ішемічних порушень мозкового кровообігу, неврологічних розладів, пов’язаних з субарахноїдальним крововиливом. Препарат належить до фармакологічної групи селективних блокаторів кальцієвих каналів ІІ класу; за хімічною будовою належить до похідних дигідропіридину. Фармакологічні властивості німодипіну відповідають основним характеристикам класу антагоністів кальцію. Механізм дії визначається здатністю препарату блокувати трансмембранне надходження іонів кальцію через селективні потенціал-залежні “повільні” L-канали в клітинах гладенької мускулатури артеріальних судин (артеріол). Проте особливістю німодипіну є його специфічна селективність до судин головного мозку і відносно слабкий вплив на периферичне судинне русло. Завдяки високій ліпофільності німодипін легко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Судинний компонент дії препарату пов’язують з покращанням мозкового кровообігу і зменшенням проявів мозкової гіпоксії. Крім судинних структур, німодипін має безпосередній вплив на нейрони і клітини глії, запобігаючи їхньому кальцієвому перевантаженню, чим пояснюють його нейротропну і нейропротекторну активність. Імовірно, що селективне блокування кальцієвих каналів на деяких ділянках мозку (гіпокамп, кора) забезпечує позитивний вплив німодипіну при порушеннях розумових здібностей, пам’яті. Своєчасне призначення препарату сприяє зменшенню вираженості неврологічних симптомів, що виникли внаслідок ішемії мозку, а в деяких випадках – зниженню смертності.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При пероральному застосуванні зі шлунково-кишкового тракту активна речовина німодипін практично повністю всмоктується. Вже через 10 - 15 хв німодипін визначається в плазмі крові у вигляді незміненої речовини і первинних метаболітів.

Після багаторазового перорального застосування препарату (30 мг 3 рази на добу) максимальна концентрація в плазмі крові у літніх пацієнтів досягається через 0,6 - 1,6 год і становить 7,3 - 43,2 нг/мл. У молодих пацієнтів після прийому одноразових доз Немотану 30 мг і 60 мг С_max становить 16 ± 8 нг/мл і 31 ± 12 нг/мл – відповідно. Відмічено пропорційне підвищення рівня максимальної концентрації препарату в плазмі крові та збільшення площі під кривою “концентрація-час”. Абсолютна біодоступність німодипіну становить 5 - 15 %, що зумовлено інтенсивним метаболізмом при першому проходженні через печінку (85 - 95 %).

Розподіл. Німодипін інтенсивно зв’язується з білками плазми крові (97 - 99 %), проникає крізь плацентарний бар’єр. Концентрація німодипіну та його метаболітів у грудному молоці значно перевищує концентрацію в плазмі крові. Після перорального прийому концентрація німодипіну в спинномозковій рідині становить приблизно      0,5 % від концентрації у плазмі крові.

Метаболізм і виведення. Німодипін метаболізується шляхом дигідрогенізації дигідроперидинового кільця та окиснювального розщеплення ефірів. Три основних метаболіти, що виявляються в плазмі крові, не мають клінічно значущої фармакологічної активності.

Вплив німодипіну на активність печінкових ферментів не вивчався. Німодипін виводиться з організму у вигляді метаболітів: 50 % введеної дози із сечею, 30 % – з жовчю. Період напів виведення німодипіну становить 1,1 - 1,7 год. Остаточний період напів виведення – 5 - 10 год.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі круглі таблетки білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою з діаметром ядра приблизно 10,3 мм.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.   Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 або 10 блістерів у коробочці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Медокемі ЛТД.

Місцезнаходження. Вул. Константинуполес 1-10, м. Лімассол, 51409, Кіпр, ЄС.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 30 мг, № 30, № 100

№  UA/1286/01/01 от 02.06.2009 до 02.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Нимодипин — производное дигидропиридина, селективный блокатор кальциевых каналов II класса. Нимодипин применяют как средство для профилактики и лечения ишемических нарушений мозгового кровообращения, неврологических расстройств, связанных с субарахноидальным кровоизлиянием. Фармакологические свойства нимодипина отвечают основным характеристикам препаратов класса антагонистов кальция. Механизм действия определяется способностью препарата блокировать трансмембранное поступление ионов кальция через селективные потенциалзависимые свободные L-каналы в клетки гладких мышц артериальных сосудов (артериол). Тем не менее особенностью нимодипина является его специфическая тропность к сосудам головного мозга и относительно слабое влияние на периферические сосуды. Благодаря высокой липофильности нимодипин легко проникает через ГЭБ. Сосудистый компонент действия препарата связывают с улучшением мозгового кровообращения и уменьшением проявлений гипоксии мозга. Кроме сосудистых структур, нимодипин непосредственно влияет на нейроны и клетки глии, предотвращая их кальциевую перегрузку, чем объясняют его нейротропную и нейропротекторную активность. Вероятно, что именно селективная блокада кальциевых каналов на некоторых участках мозга (гиппокамп, кора) обеспечивает положительное влияние нимодипина при нарушениях умственных способностей, памяти.
Своевременное назначение препарата способствует уменьшению выраженности неврологических симптомов, возникших вследствие ишемии мозга, а в некоторых случаях — снижению смертности.
Фармакокинетика. При пероральном приеме практически полностью всасывается в ЖКТ. Через 10–15 мин определяется в плазме крови в неизмененном виде и в виде первичных метаболитов. С_max в сыворотке крови у пациентов молодого возраста составляет 16±8 и 31±12 нг/мл после однократного введения 30 и 60 мг нимодипина соответственно. С_max в сыворотке крови у пациентов пожилого возраста достигается через 0,6–1,6 ч и составляет 7,3–43,2 нг/мл (после многократного приема препарата в дозе 30 мг 3 раза в сутки). Абсолютная биодоступность — 5–15%, что объясняется интенсивным метаболизмом нимодипина при первичном прохождении через печень (85–95%). Показатель связывания с белками плазмы крови составляет 97–99%, проникает через плацентарный барьер. Концентрация нимодипина и его метаболитов в грудном молоке существенно превышает концентрацию в плазме крови. После приема внутрь концентрация нимодипина в СМЖ составляет около 0,5% отконцентрации в плазме крови. Метаболизируется в печени путем дегидрогенизации дигидропиридинового кольца и окислительного расщепления эфиров. Три основных метаболита, определяющиеся в плазме крови, не обладают клинически значимой активностью. Нет данных о влиянии нимодипина на активность печеночных ферментов. Нимодипин выводится в виде метаболитов: с мочой — 50%, с желчью — 30%. Т_½ нимодипина составляет 1,1–1,7 ч. Период окончательного выведения — 5–10 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

профилактика и лечение ишемических нарушений мозгового кровообращения, обусловленных спазмами мозговых сосудов после субарахноидального кровоизлияния. Лечение выраженных нарушений мозгового кровообращения у пациентов пожилого возраста (снижение памяти, концентрации внимания, эмоциональная лабильность).

ПРИМЕНЕНИЕ:

внутрь, таблетки следует принимать целыми не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости за 1 ч до или через 2 ч после еды; интервал между приемами должен составлять не менее 4 ч.
При субарахноидальном кровоизлиянии терапию начинают не позднее 4-го дня болезни.
Рекомендуемая максимальная суточная доза — 360 мг: по 60 мг (2 таблетки) 6 раз в сутки с последующим снижением дозы. Курс лечения — 21 день.
При лечении нарушений мозгового кровообращения у пациентов пожилого возраста рекомендуемая доза — по 30 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки. Длительность лечения устанавливается индивидуально и при необходимости составляет несколько месяцев.
При почечной или печеночной недостаточности необходимо снизить дозу препарата до 30 мг (1 таблетка) 6 раз в сутки с интервалами в 4 ч. Необходим постоянный контроль АД. Длительность лечения устанавливается индивидуально.
Курс лечения Немотаном не должен превышать 21 день.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к нимодипину или другим компонентам препарата, тяжелая печеночная недостаточность (цирроз печени), тяжелая почечная недостаточность (скорость клубочковой фильтрации <20 мл/мин), артериальная гипотензия (систолическое АД <90 мм рт. ст.), генерализованный отек головного мозга, значительное повышение внутричерепного давления, первый месяц после инфаркта миокарда и нестабильной стенокардии. Период беременности и кормления грудью. Дети.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможно выраженное снижение АД (особенно при повышенных исходных значениях), гиперемия лица, приливы, ощущения жара в области головы, брадикардия; редко — тахикардия.
Со стороны ЦНС: головокружение, головная боль, нарушение сна, эмоциональное и двигательное возбуждение, повышенное потоотделение, агрессивность, гиперкинезы, депрессия.
Со стороны ЖКТ: диспептические явления, тошнота; редко — диарея, сухость во рту, изменение аппетита; в единичных случаях — парез кишечника и кишечная непроходимость.
Со стороны системы крови: очень редко (<1%) — тромбоцитопения.
Со стороны лабораторных показателей: повышение активности печеночных трансаминаз, ЩФ и гамма-глутамилтрансферазы в плазме крови, нарушение функции почек с повышением уровня мочевины и/или креатинина в плазме крови.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

одновременное назначение Немотана и других блокаторов кальциевых каналов не рекомендуется.
Применяют с осторожностью и в ограниченных дозах при выраженном нарушении функции печени или почек и при артериальной гипотензии (снижение систоличного АД <100 мм рт. ст.). С особой осторожностью назначают нимодипин при генерализованном отеке головного мозга или выраженном повышении внутричерепного давления. При лечении пациентов пожилого возраста рекомендуется индивидуальная коррекция дозы препарата и систематический контроль уровня АД, ЧСС, ЭКГ, показателей функции почек и печени.
Период беременности и кормления грудью. В период беременности Немотан назначают только по жизненным показаниям. При применении препарата в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.
Дети. Не применяют в связи с отсутствием клинического опыта.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с потенциально опасными механизмами. В связи с возможным снижением АД и головокружением или потерей сознания не рекомендуется управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами в период лечения.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении Немотана с гипотензивными препаратами и блокаторами β-адренорецепторов возможно усиление гипотензивного эффекта. Применение в сочетании с потенциально нефротоксичными препаратами (аминогликозиды, цефалоспорины, фуросемид) может ухудшить функцию почек. Рифампицин индуцирует активность печеночных ферментов, что приводит к существенному снижению терапевтического действия некоторых антагонистов кальция дигидропиридинового ряда (нифедипин, низольдипин), что необходимо учитывать при проведении фармакотерапии. Одновременный прием нимодипина и циметидина или вальпроевой кислоты может привести к повышению концентрации нимодипина в плазме крови. Препарат не следует назначать одновременно с противоэпилептическими препаратами фермент-индуцирующего типа (фенобарбитал, карбамазепин, фенитоин) из-за существенного уменьшения биодоступности нимодипина. В экспериментальных исследованиях наблюдалось повышение уровня зидовудина при в/в введении сочетанно с нимодипином. Не назначают одновременно с другими антагонистами кальция и α-метилдопой.
Грейпфрутовый сок угнетает метаболизм нимодипина, что может спровоцировать повышение концентрации последнего в плазме крови.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: гиперемия кожи лица, головная боль, выраженная артериальная гипотензия, тахикардия или брадикардия, тошнота, нарушение функции пищеварительного тракта и ЦНС.
Лечение: отмена препарата, промывание желудка с дальнейшим применением активированного угля. При значительной артериальной гипотензии — в/в введение допамина или норэпинефрина.
Специфического антидота нет. Лечение симптоматическое.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.