Нилгар - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НІЛГАР

(NILGAR)

Загальна характеристика:

міжнародна   та   хімічна   назви:   pioglitazone;   (±)-5-[[4-[2-5-етил-2-піридиніл) етокси]-феніл]метил]-2,4-тіазолідиндіон моногідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого або майже білого кольору, гладенькі з обох боків;

склад: 1 таблетка містить піоглітазону гідро хлориду еквівалентно піоглітазону 15 мг або 30 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, повідон, натрію крохмальгліколят, кросповідон,   тальк   очищений,   магнію   стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Форма випуску. Таблетки.            

Фармакотерапевтична група. Пероральні цукрознижувальні засоби. Похідні тіазалідиндіону. Код АТС А 10В G03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Нілгар – похідне тіазалідиндіону цукрознижувальний препарат для внутрішнього застосування. Є ефективним та високо селективним агоністом гамма-рецепторів, які активуються проліфератором пероксисом (g-PPAR). g-PPAR рецептори присутні у жировій, м’язовій тканинах та у печінці. Активація ядерних рецепторів g-PPAR модулює транскрипцію деяких генів, чутливих до інсуліну, і беруть участь у контролі рівня глюкози та у метаболізмі ліпідів. Препарат знижує інсулінорезистентність у периферичних тканинах та у печінці, внаслідок чого відбувається збільшення утилізації глюкози та зниження викиду глюкози з печінки. На відміну від препаратів сульфонілсечовини, піоглітазон не стимулює секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози.

При інсулінонезалежному діабеті (тип II) зменшення інсулінорезистентності під впливом препарату призводить до зменшення концентрації глюкози в крові, зниження рівнів інсуліну в плазмі крові і гемоглобіну аіс (глікозильований гемоглобін, НbАІс).

Фармакокінетика.  

Всмоктування. Після   внутрішнього застосування натщесерце піоглітазон виявляється у плазмі крові через 30 хв. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 2 год. Застосування їжі збільшує термін досягнення максимальної концентрації до 3 - 4 год, але не змінює ступінь всмоктування.

Розподіл.  Після одноразового застосування піоглітазону обсяг розподілу становить приблизно 0,63 ± 0,41 л/кг.   Піоглітазон   значною   мірою   зв’язується   з   білками   сироватки   крові   людини  (> 99%), переважно з альбуміном і меншою мірою – з іншими білками сироватки. Метаболіти піоглітазону також значною мірою зв’язуються з альбуміном сироватки.

Метаболізм. Піоглітазон інтенсивно метаболізується у печінці внаслідок реакцій гідроксилювання та окислення з утворенням метаболітів. Метаболіти також частково перетворюються на кон’югати глюкуронової або сірчаної кислот. Після багаторазового застосування препарату, окрім піоглітазону, у сироватці крові виявляються метаболіти М-ІІІ (кето-похідні   піоглітазону) та M-IV   (гідроксиду-похідні піоглітазону).

Метаболізм   піоглітазону   в   печінці   відбувається   за участю   основних   ізоферментів цитохрому Р₄₅₀ (CYP2C8 і CYP3A4).

Виведення.   Термін   напів виведення   незміненого   піоглітазону   становить  3-7   год, загального піоглітазону (піоглітазон і активні   метаболіти) – 16 - 24 год.   Кліренс піоглітазону становить 5-7 л/год. Після перорального застосування 15 - 30% від застосованої дози   виявляються у сечі.   Вважається,   що   більша частина препарату виводиться з жовчю як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів і виводиться з організму з фекаліями.

Концентрації піоглітазону та активних метаболітів у сироватці крові залишаються на достатньо високому рівні через 24 год після одноразового застосування добової дози.

Показання для застосування. Інсулінонезалежний цукровий діабет (тип II) для проведення моно терапії або у складі комбінованої терапії з похідними сульфонілсечовини, метформіном або інсуліном у випадку неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та проведення моно терапії одним із зазначених препаратів.

Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально.

Препарат застосовують внутрішньо 1 раз на добу натщесерце. Зазвичай початкова доза препарату становить  15 - 30 мг на добу. При недостатній ефективності лікування можливе підвищення дози до 45 мг на добу одноразово. При неефективності моно терапії застосовують комбіновану     терапію. При комбінованій терапії з похідними сульфонілсечовини препарат застосовують по 30 мг на добу одноразово. У комбінації з метформіном або інсуліном   застосовують у дозі 30 мг 1 раз на добу. При комбінованій терапії максимальна добова доза препарату становить 30 мг.

Для пацієнтів з гіперглікемією на фоні застосування максимально допустимих доз метформіну слід спочатку ввести у схему лікування Нілгар і тільки потім замінити метформін на інший препарат.

При лікуванні хворих на цукровий діабет II типу слід обов'язково дотримуватися дієти.

Побічна дія. Загалом побічні ефекти бувають незначними і не вимагають переривання лікування препаратом.

З   боку системи обміну речовин:  можливий розвиток гіпоглікемії (від слабкої до вираженої).

З боку системи травлення: сухість у роті, у поодинокких випадках – диспепсія, діарея.

З   боку   системи   кровотворення:  рідко – анемія, зниження   рівня   гемоглобіну   та гематокриту.

З боку серцево-судинної системи: можливий розвиток серцевої недостатності, набряків.

Алергічні реакції: у поодиноких випадках – ангіо невротичний набряк; висипання на шкірі, свербіж, кропив’янка, оборотна алопеція, пропасниця.

Протипоказання. Встановлена підвищена чутливість до компонентів препарату, інсулінозалежний діабет (І тип), діабетичний кето ацидоз, вагітність, годування груддю.

Передозування. Дані відносно передозування препарату у людей обмежені. При цьому не спостерігається будь-яких специфічних клінічних симптомів. У разі передозування препарату рекомендується проводити відповідну терапію з урахуванням клінічного стану пацієнта.

Особливості застосування. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом І типу та для лікування діабетичного кето ацидозу. Не рекомендується застосовувати препарат при захворюваннях печінки в активній фазі або при збільшенні активності АЛТ у 2,5 раза вище верхньої межі норми.

Слід обережно застосовувати препарат у хворих з набряками. Розвиток анемії, зниження гемоглобіну та зменшення гематокриту можуть бути пов’язані із збільшенням об’єму плазми   крові   і   не   пов’язані   з   будь-якими   клінічно   значущими   гематологічними ефектами.

Піоглітазон, як і інші тіазолідиндіони, може сприяти відновленню овуляцій у передменопаузальному періоді у жінок з ановуляторним циклом та за наявності резистентності   до інсуліну. Внаслідок покращання чутливості до інсуліну може збільшитися ризик вагітності при відсутності адекватної контрацепції. Препарат може спричинити порушення менструального циклу.

У разі виникнення у пацієнта симптомів, які можуть вказувати на розвиток порушень печінки, а саме: нудота, блювання, біль у животі, втома, анорексія та/або потемніння сечі, слід провести дослідження ферментів печінки.

При наявності жовтяниці препарат відміняють.

Перед початком лікування   слід усунути вторинні причини, які можуть впливати на рівень глюкози в крові, наприклад інфекційні захворювання.

Вагітність і лактація. Відповідного і добре контрольованого дослідження впливу препарату   на   вагітних жінок не проводилось. Піоглітазону гідро хлорид не слід застосовувати у вагітних, крім   випадків, коли користь значно перевищує можливий ризик для плода. Щоб запобігти випадковому застосуванню препарату у ранні терміни вагітності, жінкам можна починати приймати препарат   при негативному результаті тесту на вагітність.

Дані про можливість виведення піоглітазону з грудним молоком у жінок відсутні. Але на підставі того, що багато препаратів здатні потрапляти у грудне молоко, препарат не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.

Застосування у педіатрії. Безпечність і ефективність застосування піоглітазону у дітей до 18 років не досліджені, тому застосування препарату у цієї категорії хворих не рекомендується.

При появі нудоти, блювання, болю в шлунку, втоми, анорексії та/або потемніння сечі слід негайно повідомити про це лікарю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Кетоконазол інгібує приблизно 80 - 85% метаболізму піоглітазону у печінці in vitro.

При одночасному застосуванні піоглітазону з варфарином протягом 7 діб змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося.

При застосуванні Нілгару (по 45 мг на добу) разом з дигоксином (по 0,25 мг на добу) протягом 7 діб не спостерігалось змін фармакокінетики дигоксину.

Застосування Ніагару  (по 45 мг на добу) разом з гліклазидом (по 5 мг на добу) протягом 7 діб не викликало змін рівноважного стану фармакокінетики метформіну.

При одночасному застосуванні Нілгару та пероральних контрацептивів можливе зменшення контрацептивного ефекту останніх.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2,5 року.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 10 блістерів у картонній упаковці.

Заявник. MEGA LIFESCIENCES (AUSTRALIA) PTY LTD.

                МЕГА ЛАЙФСАЙЕНСІЗ (Австралія) Пті Лтд.

Адреса. Fact.2/No.9 Monterey Road, Dandenong, Victoria 3175, Australia.

Виробник.   ТHEMIS LABORATORIES Pvt. Ltd.

                    ТЕМІС ЛАБОРАТОРИС Пвт. Лтд.

Адреса.  A-214, ROAD No 30, WAGLE INDUSTRIAL ESTATE, THANE - 400 604. MAHARASHTRA, India.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

НИЛГАР 15

табл. 15 мг, № 30, № 100

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, лактоза, повидон, натрия крахмал гликолят, кросповидон, тальк очищенный, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный.

№ UA/6464/01/01 от 25.05.2007 до 25.05.2012

НИЛГАР 30

табл. 30 мг, № 30, № 100

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, лактоза, повидон, натрия крахмал гликолят, кросповидон, тальк очищенный, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный.

Содержит пиоглитазон в форме гидрохлорида.

№ UA/6464/01/02 от 25.05.2007 до 25.05.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Нилгар — производное тиазалидиндиона, гипогликемизирующий препарат для перорального применения. Является эффективным и высокоселективным агонистом γ-рецепторов, которые активируются пролифератором пероксисом (γ-PPAR). γ-PPAR рецепторы содержатся в жировой, мышечной тканях и печени. Активация ядерных рецепторов γ-PPAR модулирует транскрипцию некоторых генов, чувствительных к инсулину и участвующих в контроле уровня глюкозы и метаболизме липидов. Препарат снижает инсулинорезистентность в периферических тканях и печени, вследствие чего происходит увеличение утилизации глюкозы и снижение выброса глюкозы из печени. В отличие от препаратов сульфонилмочевины, пиоглитазон не стимулирует секрецию инсулина β-клетками поджелудочной железы.
При инсулиннезависимом сахарном диабете (II тип) уменьшение инсулинорезистентности под влиянием препарата приводит к снижению концентрации глюкозы и уровня инсулина и гликозилированного гемоглобина (HbAIc) в плазме крови.
Фармакокинетика. Всасывание. После приема внутрь натощак пиоглитазон определяют в плазме крови через 30 мин. Максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается через 2 ч.
Прием пищи увеличивает время достижения максимальной концентрации в крови до 3–4 ч, но не изменяет степень всасывания.
Распределение. Объем распределения после однократного приема пиоглитазона составляет около 0,63±0,41 л/кг. Пиоглитазон в значительной степени связывается с белками плазмы крови (>99%), преимущественно с альбумином и в меньшей степени — с другими белками плазмы крови. Метаболиты пиоглитазона также в значительной степени связываются с альбумином плазмы крови.
Метаболизм. Пиоглитазон интенсивно метаболизируется в печени путем реакций гидроксилирования и окисления с образованием метаболитов. Метаболиты также частично превращаются в конъюгаты глюкуроновой или серной кислот. После многократного приема препарата, помимо пиоглитазона, в сыворотке крови определяют метаболиты М-III (кетопроизводные пиоглитазона) и М-IV (гидроксипроизводные пиоглитазона).
Метаболизм пиоглитазона в печени осуществляется с участием основных изоферментов цитохрома P450 (CYP 2C8 и CYP 3A4).
Выведение. Период полувыведения неизмененного пиоглитазона составляет 3–7 ч, суммарно пиоглитазона и его активных метаболитов — 16–24 ч. Клиренс пиоглитазона составляет 5–7 л/ч. После приема внутрь 15–30% принятой дозы экскретируется с мочой. Считают, что большая часть препарата экскретируется с желчью как в неизмененном виде, так и в виде метаболитов, и выводится из организма с калом.
Достаточно высокие концентрации пиоглитазона и его активных метаболитов в сыворотке крови сохраняются через 24 ч после однократного приема суточной дозы.

ПОКАЗАНИЯ:

инсулиннезависимый сахарный диабет (II типа) в качестве монотерапии или в составе комбинированной терапии с производными сульфонилмочевины, метформином и инсулином в случае неэффективности диетотерапии, физических нагрузок и проведения монотерапии одним из указанных препаратов.

ПРИМЕНЕНИЕ:

дозу устанавливают индивидуально.
Препарат принимают внутрь 1 раз в сутки натощак. Начальная доза препарата обычно составляет 15–30 мг/сут. При недостаточной эффективности лечения дозу повышают до 45 мг/сут в один прием. При неэффективности монотерапии переходят на комбинированную терапию. При проведении комбинированной терапии с производными сульфонилмочевины, метформином или инсулином применяют в дозе 30 мг/сут (максимальная суточная доза препарата в составе комбинированной терапии).
У пациентов с гипергликемией на фоне применения метформина в максимальных дозах сначала необходимо ввести в схему лечения Нилгар и лишь после этого заменить метформин другим препаратом.
При лечении Нилгаром больные сахарным диабетом II типа должны придерживаться соответствующей диеты.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к компонентам препарата, инсулинзависимый сахарный диабет (I типа), диабетический кетоацидоз, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

обычно незначительно выражены и не требуют отмены препарата.
Со стороны обмена веществ: возможно развитие гипогликемии (от незначительной до выраженной).
Со стороны системы пищеварения: сухость во рту, в единичных случаях — диспепсия, диарея.
Со стороны кроветворения: редко — анемия, снижение уровня гемоглобина и показателя гематокрита.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможно развитие сердечной недостаточности, отеков.
Аллергические реакции: в единичных случаях — ангионевротический отек, кожная сыпь, зуд, крапивница, обратимая алопеция, лихорадка.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

препарат не следует применять у пациентов с сахарным диабетом I типа и для лечения при диабетическом кетоацидозе. Не рекомендуется применять препарат при заболеваниях печени в активной фазе или при повышении активности АлАТ в 2,5 раза выше верхней границы нормы. Следует с осторожностью применять препарат у пациентов с отеками. Развитие анемии, снижение уровня гемоглобина и уменьшение гематокрита могут быть обусловлены гемодилюцией и не связаны с какими-либо клинически значимыми гематологическими эффектами.
Пиоглитазон, как и другие тиазолидиндионы, может способствовать восстановлению овуляции в предменопаузальный период у женщин с ановуляторным циклом и при наличии резистентности к инсулину. Вследствие повышения чувствительности к инсулину возрастает вероятность наступления беременности при отсутствии адекватных мер контрацепции. Препарат может вызвать нарушение менструального цикла.
В случае возникновения у пациента симптомов, которые могут указывать на развитие поражения печени, а именно тошноты, рвоты, боли в животе, повышенной утомляемости, анорексии и/или потемнения мочи, следует провести определение функциональных печеночных проб.
При развитии желтухи препарат отменяют.
Перед началом лечения следует исключить вторичные причины, способные влиять на уровень глюкозы в крови, например сопутствующие инфекционные заболевания.
Период беременности и кормления грудью. Адекватные и хорошо контролируемые исследования влияния препарата у беременных не проводили. Пиоглитазон можно применять в период беременности только в том случае, если ожидаемый терапевтический эффект значительно превышает потенциальный риск для плода. Чтобы предупредить возможное применение препарата в ранние сроки беременности, женщинам репродуктивного возраста его следует назначать только при отрицательном результате теста на беременность.
Неизвестно, экскретируется ли пиоглитазон с грудным молоком. Однако, учитывая то, что много препаратов способно проникать в грудное молоко, не следует назначать препарат в период кормления грудью.
Дети. Безопасность и эффективность пиоглитазона у детей в возрасте до 18 лет не установлена, поэтому применение препарата в педиатрической практике не рекомендуется.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

кетоконазол ингибирует приблизительно на 80–85% метаболизм пиоглитазона микросомальными ферментами печени in vitro. При одновременном применении пиоглитазона с варфарином на протяжении 7 сут изменений фармакокинетики не отмечено. При применении Нилгара в дозе 45 мг/сут одновременно с дигоксином в дозе 0,25 мг/сут на протяжении 7 сут изменений фармакокинетики дигоксина не отмечали.
Применение Нилгара в дозе 45 мг/сут совместно с гликлазидом (в дозе 5 мг/сут) на протяжении 7 сут не вызвало изменений фармакокинетики метформина в равновесном состоянии.
При одновременном применении пиоглитазона и пероральных контрацептивов возможно снижение контрацептивного эффекта последних.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

клинические данные о передозировке препарата ограничены. Каких-либо специфических симптомов передозировки не отмечали. В случае передозировки рекомендуется проведение симптоматической терапии с учетом клинического состояния пациента.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.