Нимодипин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НІМОДИПІН

(NIMODIPINЕ)

   Склад:

   діюча речовина: німодипін;

1 таблетка містить 30 мг німодипіну (у перерахунку на 100 % суху речовину);

  допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, кросповідон, магнію стеарат, плівкове покриття (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), т артразин    (Е 102), макрогол (ПЕГ 3000), триацетин, гліцерол триацетат, заліза оксид жовтий (Е 172), індигокармін (Е 132)).

   Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

   Фармакотерапевтична група.

   Селективні антагоністи кальцію, що діють переважно на судини.

   Код АТС С 08С А 06.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

•    Профілактика та лікування ішемічних неврологічних розладів, зумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми (призначають після попереднього курсу ін фузійної терапії розчином німодипіну);

•     лікування функціональних порушень мозкової діяльності у літньому віці з вираженою симптоматикою (погіршення пам’яті, порушення концентрації уваги, зміни настрою).

    Протипоказання.

•    Індивідуальна гіпер чутливість до німодипіну та до інших компонентів препарату;

•    тяжкі порушення функції печінки;

•    гострий період інфаркту міокарда та протягом місяця після нього;

•    напад нестабільної стенокардії;

•    застосування в комбінації з рифампіцином, з проти епілептичними препаратами, такими як фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін, оскільки ефективність німодипіну суттєво знижується при одночасному прийомі з цими препаратами;

•    період вагітності (крім виключних випадків), період годування груддю;

•    дитячий вік до 18 років.

   Спосіб застосування та дози.

   Таблетки приймають внутрішньо не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини, за 1 годину до або через 2 години після їди.

  При аневризматичному субарахноїдальному крововиливі після 5-14-денного курсу інтенсивної ін фузійної терапії рекомендується приймати по 60 мг (2 таблетки) 6 разів на добу з інтервалом не менше 4 годин ( максимальна добова доза – 360 мг) протягом 7 днів з наступним зниженням дози. Термін лікування – 21 день.

Для лікування функціональних порушень мозкової діяльності у літньому віці призначають по 30 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. Тривалість застосування німодипіну встановлюється індивідуально і може досягати кількох місяців.

При нирковій або печінковій недостатності, а також у пацієнтів з небажаними ускладненнями необхідно зменшити дозу препарату або припинити лікування залежно від результатів контролю артеріального тиску, ЕКГ та інших показників функціонального стану організму.

Побічні реакції.

Шлунково-кишковий тракт: можливі диспептичні явища, діарея, нудота, блювання, гастроінтестинальні кровотечі, рідко − симптоми кишкової непрохідності.

Гепатобіліарна система: рідко − транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, гамаглутамілтрансфер ази, жовтяниця, гепатит.

Серцево-судинна система: можливі виражене зниження артеріального тиску (особливо на фоні початкового підвищеного рівня), рідко – підвищення артеріального тиску, припливи (гіперемія обличчя, відчуття жару), підвищене потовиділення, тахікардія, рідше – брадикардія, рикошетний спазм судин, рідко – глибокі венозні тромбози, гематоми.

Дихальна система: стридорозне дихання, задишка.

Нервова система: можливі запаморочення, слабкість, головний біль, розлади сну, психомоторна гіперактивність, агресивність, гіперкінези, депресія.

Система крові: дуже рідко – тромбоцит опенія, анемія, ДВЗ-синдром.

Імунна система: гострі реакції гіпер чутливості, включаючи нечасті алергічні реакції, зазвичай легкого та помірного ступеня (набряки, свербіж, висипання на шкірі).

Ризик розвитку побічних ефектів зростає зі збільшенням дози та частоти прийому препарату.

Передозування.

При гострому передозуванні спостерігаються виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія, нудота, розлади функцій органів шлунково-кишкового тракту, ознаки порушення функції центральної нервової системи.

Лікування. Специфічного антидоту не існує, тому проводиться симптоматичне лікування.

Потрібно відмінити препарат, промити шлунок з подальшим застосуванням активованого вугілля. При вираженій артеріальній гіпотензії можливе внутрішньо венне введення допаміну або норадреналіну.

Гемодіаліз при передозуванні німодипіном не ефективний.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

У період вагітності німодипін допустимо призначати тільки у виключних випадках, коли очікувана користь для матері значно переважає можливий ризик для плода. При необхідності прийому препарату жінками, які годують груддю, годування на період лікування слід припинити.

Діти.

Досвід застосування німодипіну у дітей та підлітків віком до 18 років недостатній, тому не слід призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи.

Особливі заходи безпеки.

Застосування німодипіну потребує особливої обережності при генералізованому набряку тканин головного мозку, вираженому підвищенні внутрішньо черепного тиску, а також при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного тиску менше 100 мм рт. ст.

Німодипін не слід застосовувати пацієнтам із травматичним субарахноїдальним крововиливом, оскільки співвідношення користь/ризик не було встановлено і конкретні рекомендації для цієї групи пацієнтів не визначені.

Особливості застосування.

При лікуванні осіб літнього віку, хворих з вираженими порушеннями функції нирок (швидкість клуб очкової фільтрації менше 20 мл/хв) і тяжкою патологією серцево-судинної системи рекомендується індивідуальний підбір дози препарату і систематичний контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми, показників функцій нирок і печінки. При потребі показано зменшення дози або відміна німодипіну.

Порушення функції печінки, особливо при цирозі печінки, може призвести до збільшення біодоступності німодипіну внаслідок зменшення повноти первинного метаболізму і зниження метаболічного кліренсу. При цьому побічні реакції (наприклад, зниження артеріального тиску) можуть бути більш вираженими. У таких випадках дозу необхідно зменшити, орієнтуючись на рівень артеріального тиску, а при необхідності – відмінити лікування.

Німодипін метаболізується через систему Р₄₅₀3А 4. Препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну. Тому при призначенні німодипіну необхідно враховувати супутню терапію, зважаючи на клінічно значущі медикаментозні взаємодії цього препарату.

Одночасне застосування грейпфрутового соку і німодипіну не рекомендується, оскільки це може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові. Цей ефект може тривати до 4 днів після останнього вживання грейпфрутового соку.

Одночасно з німодипіном доцільно призначати гепатопротекторні засоби.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами може бути порушена у зв’язку з можливим виникненням запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Німодипін метаболізується через систему Р₄₅₀3А 4, локалізовану як у слизовій оболонці кишечнику, так і в печінці. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну.

Застосування німодипіну в комбінації з індукторами системи Р₄₅₀3А 4 рифампіцином і проти епілептичними засобами, такими як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін, протипоказано, оскільки ефективність німодипіну істотно знижується при одночасному застосуванні з цими препаратами.

Такі інгібітори системи Р₄₅₀3А 4, як макролідні антибіотики, анти-ВІЛ інгібітори протеаз (наприклад, ритонавір), азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол), антибіотик хінупристин/дальфопристин, антидепресант нефазодон, можуть призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові. Необхідно контролю вати рівень артеріального тиску та при потребі зменшити дозу німодипіну.

Одночасне застосування німодипіну та антагоніста Н₂-рецепторів циметидину або препаратів вальпроєвої кислоти може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові та посилення його гіпотензивної дії.

Тривале спільне застосування німодипіну і флуоксетину спричинювало збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові майже на 50 %. Дія флуоксетину значно зменшувалась, а дія його активного метаболіту норфлуоксетину – ні.

Тривале застосування німодипіну з антидепресантом нортриптиліном призводить до незначного підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові; концентрація нортриптиліну залишається незмінною.

Німодипін посилює гіпотензивну дію антигіпертензивних препаратів. Сумісне призначення з діуретиками, β-блокаторами, α-блокаторами або симпатолітиками, PDE5 інгібіторами та іншими антагоністами кальцію призводить до посилення фармакологічних ефектів. При неминучості такої комбінації потрібно особливо ретельно слідкувати за станом пацієнта.

При одночасному застосуванні німодипіну з потенційно нефро токсичними препаратами (аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) можливе потенціювання негативного впливу на функцію нирок.

Грейпфрутовий сік інгібує окисний метаболізм дигідропіридинів. Тому одночасне застосування грейпфрутового соку і німодипіну не рекомендується, оскільки це може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові.

Не виявлено лікарської взаємодії німодипіну з галоперидолом у пацієнтів, які довгий час застосовують галоперидол.

Одночасне застосування німодипіну з такими лікарськими засобами як діазепам, дигоксин, глібенкламід, індометацин, ранітидин, варфарин також не виявило будь-якої медикаментозної взаємодії.

Дослідження на тваринах показало збільшення плазмової концентрації зидовудину при застосуванні його одночасно з німодипіном. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме, але треба мати на увазі при їх сумісному призначенні, що побічні ефекти зидовудину носять дозозалежний характер.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамика. Німодипін – селективний блокатор кальцієвих каналів L-типу, який обмежує трансмембранне проходження іонів кальцію. Препарат чинить судинорозширювальну дію переважно на судини головного мозку. Спазмолітичний ефект виникає внаслідок впливу на гладенькі м’язи судин. Запобігає та знімає спазми судин, викликані судинозвужуючою дією серотоніну, простагландинів, гістаміну. Німодипін збільшує перфузію в уражених ділянках головного мозку, викликаних порушенням кровопостачання, особливо після субарахноїдальних крововиливів. Терапевтичний ефект препарату проявляється у зменшенні вираженості неврологічних симптомів, зумовлених ішемією мозку. Препарат стабілізує функціональний стан мозкових нейронів. Німодипін істотно не впливає на системний артеріальний тиск. Проти ішемічні властивості обумовлені дилатуючою дією на вінцеві судини.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні із шлунково-кишкового тракту всмоктується 50 % німодипіну. Вже через 10-15 хвилин після прийому німодипін і його метаболіти виявляються у плазмі крові. Максимальна концентрація в плазмі крові створюється протягом години і становить в середньому 31 мг/мл. Біодоступність препарату низька, що зумовлено інтенсивним метаболізмом при першому проходженні через печінку. Німодипін добре проникає через ГЕБ і виявляється в спинномозковій рідині в концентрації, що складає приблизно 0,5 % від рівня препарату в плазмі крові. Можливе проникнення німодипіну через плаценту і виділення його з грудним молоком.

Зв’язування німодипіну з білками плазми крові становить 97-99 %. Німодипін виводиться у вигляді неактивних метаболітів (50 % – нирками, 30 % – із жовчю).

Ранній період напів виведення німодипіну становить 1-2 години, а кінцевий – 8-9 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з двоопуклою поверхнею. На поперечному розрізі видно два шари.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

    По 10 таблеток у блістері, по 3 або 5 блістерів в пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 30 мг, № 30, № 50

Прочие ингредиенты: повидон, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, лактозы моногидрат, кросповидон, магния стеарат, гипромеллоза, титана диоксид (Е171), тартразин E102, макрогол 3000, триацетин, глицерол триацетат, железа оксид желтый (Е172), индигокармин (Е132).

№  UA/1230/01/01 от 13.10.2009 до 13.10.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Нимодипин — селективный блокатор кальциевых каналов L-типа, ограничивает трансмембранный ток ионов кальция. Препарат оказывает сосудорасширяющее действие преимущественно на сосуды головного мозга. Спазмолитический эффект обусловлен влиянием на гладкие мышцы сосудов. Предотвращает и устраняет спазм сосудов, вызванный сосудосуживающим действием серотонина, простагландинов, гистамина. Нимодипин увеличивает перфузию в пораженных участках головного мозга, вызванных нарушением кровоснабжения, особенно после субарахноидальных кровоизлияний. Терапевтический эффект препарата проявляется в уменьшении вираженности неврологических симптомов, обусловленных ишемией мозга. Препарат стабилизирует функциональное состояние нейронов головного мозга. Нимодипин значительно не влияет на системное АД. Противоишемические свойства обусловлены дилатацией венечных сосудов.
Фармакокинетика. При пероральном применении в ЖКТ всасывается 50% нимодипина. Через 10–15 минут после приема нимодипин и его метаболиты выявляют в плазме крови. С_max в плазме крови достигается в течение 1 ч и составляет в среднем 31 мг/мл. Биодоступность препарата низкая, что обусловлено интенсивным метаболизмом при первом прохождении через печень. Нимодипин хорошо проникает через ГЭБ, концентрация препарата в СМЖ составляет около 0,5% уровня препарата в плазме крови. Возможно проникновение нимодипина через плаценту и выделение с грудным молоком.
Связывание нимодипина с белками плазмы крови составляет 97–99%. Нимодипин выводится в виде неактивных метаболитов (50% — почками, 30% — с желчью).
Ранний T_½ нимодипина составляет 1–2 ч, а заключительный — 8–9 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

• профилактика и лечение ишемических неврологических нарушений, обусловленных спазмом сосудов головного мозга после субарахноидального кровоизлияния вследствие разрыва аневризмы (назначают после предыдущего курса инфузионной терапии р-ром нимодипина);
• лечение функциональных нарушений мозговой деятельности в пожилом возрасте с выраженной симптоматикой (ухудшение памяти, нарушение концентрации внимания, изменения настроения).

ПРИМЕНЕНИЕ:

таблетки принимают внутрь, не разжевывая, с достаточным количеством жидкости за 1 ч до или через 2 ч после еды.
При субарахноидальном кровоизлиянии, обусловленном разрывом аневризмы после 14-дневного курса интенсивной инфузионной терапии рекомендуют принимать по 60 мг (2 таблетки) 6 раз в сутки с интервалом не менее 4 ч (максимальная суточная доза — 360 мг) на протяжении 7 дней с последующим снижением дозы. Курс терапии — 21 день.
Для лечения функциональных нарушений мозговой деятельности в пожилом возрасте назначают по 30 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки. Продолжительность применения нимодипина устанавливается индивидуально и может достигать нескольких месяцев.
При почечной или печеночной недостаточности, а также при возникновении побочных эффектов необходимо снизить дозу препарата или прекратить лечение в зависимости от результатов контроля АД, ЭКГ и других функциональных показателей состояния организма.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

• индивидуальная повышенная чувствительность к нимодипину и другим компонентам препарата;
• тяжелые нарушения функции печени;
• острый период инфаркта миокарда и в течение 1 мес после него;
• приступ нестабильной стенокардии;
• применение в комбинации с рифампицином, с противоэпилептическими препаратами, такими как фенобарбитал, фенитоин, карбамазепин, поскольку эффективность нимодипина значительно снижается при одновременном приеме с этими препаратами;
• период беременности (кроме исключительных случаев) и кормления грудью;
• детский и подрастковый возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны ЖКТ: возможны диспептические явления, диарея, тошнота, рвота, гастроинтестинальные кровотечения; редко — симптомы кишечной непроходимости.
Со стороны гепатобилиарной системы: редко — транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз, ЩФ, гамаглутамилтрансферазы, желтуха, гепатит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможно выраженное снижение АД (особенно на фоне начального повышенного уровня); редко — повышение АД, приливы (гиперемия лица, ощущение жара), гипергидроз, тахикардия; реже — брадикардия, рикошетный спазм сосудов, тромбоз глубоких вен, гематомы.
Со стороны дыхательной системы: стридорозное дыхание, одышка.
Со стороны нервной системы: возможно головокружение, слабость, головная боль, нарушения сна, психомоторная гиперактивность, агрессивность, гиперкинезы, депрессия.
Со стороны системы крови: очень редко — тромбоцитопения, анемия, ДВС-синдром.
Со стороны иммунной системы: острые реакции гиперчувствительности, включая нечастые аллергические реакции, обычно легкой и умеренной степени (отеки, зуд, высыпания на коже).
Риск развития побочных эффектов возрастает с повышением дозы и частоты приема препарата.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

применение нимодипина требует особой осторожности при генерализованном отеке тканей головного мозга, выраженном повышением внутричерепного давления, а также при артериальной гипотензии с уровнем систолического давления <100 мм рт. ст.
Нимодипин не следует применять у пациентов с травматическим субарахноидальным кровоизлиянием, поскольку соотношение польза/риск не установлены и конкретные рекомендации для этой группы пациентов не определены.
При лечении лиц пожилого возраста, пациентов с выраженными нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации <20 мл/мин) и тяжелой патологией сердечно-сосудистой системы рекомендуют индивидуальный подбор дозы препарата и систематический контроль АД, ЧСС, ЭКГ, показателей функции почек и печени. При необходимости дозу снижают или отменяют нимодипин.
Нарушение функции печени, особенно при циррозе печени, может привести к повышению биодоступности нимодипина вследствие уменьшения первичного метаболизма и снижения метаболического клиренса. При этом побочные реакции (например снижение АД) могут быть более выраженными. В таких случаях дозу следует снизить с учетом уровня АД, а при необходимости — отменить лечение.
Нимодипин метаболизируется системой P450 3A4. Препараты, влияющие на эту ферментную систему, могут изменить первичный метаболизм или клиренс нимодипина. Поэтому при назначении нимодипина необходимо учитывать сопутствующую терапию, принимая во внимание клинически значимые медикаментозные взаимодействия этого препарата.
Одновременное применение грейпфрутового сока и нимодипина не рекомендуют, поскольку это может привести к повышению концентрации нимодипина в плазме крови. Этот эффект может сохраняться до 4 дней после последнего употребления грейпфрутового сока.
Одновременно с нимодипином целесообразно назначать гепатопротекторные средства.
Дети. Опыт применения нимодипина у детей и подростков в возрасте до 18 лет недостаточен, поэтому не следует назначать препарат пациентам этой возрастной группы.
Период беременности и кормления грудью. В период беременности нимодипин допустимо назначать только в исключительных случаях, когда ожидаемая польза для матери значительно превышает потенциальный риск для плода. При необходимости применения препарата в период кормления грудью, кормление на период лечения следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами.
Скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами может быть нарушена в связи с возможностью возникновения головокружения.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Нимодипин метаболизируется системой P450 3A4, локализованной как в слизистой оболочке кишечника, так и в печени. Поэтому препараты, влияющие на эту ферментную систему, могут изменить первичный метаболизм или клиренс нимодипина.
Применение нимодипина в комбинации с индукторами системы P450 3A4 рифампицином и противоэпилептическими средствами, такими как фенобарбитал, фенитоин или карбамазепин, противопоказано, поскольку эффективность нимодипина значительно снижается при одновременном применении с этими препаратами.
Такие ингибиторы системы P450 3A4, как макролидные антибиотики, анти-ВИЧ ингибиторы протеаз (например ритонавир), азольные антимикотики (например кетоконазол), антибиотик хинупристин/дальфопристин, антидепрессант нефазодон, могут привести к повышению концентрации нимодипина в плазме крови. Следует контролировать уровень АД и при необходимости снижать дозу нимодипина.
Одновременное применение нимодипина и антагониста Н₂-рецепторов циметидина или препаратов вальпроевой кислоты может привести к повышению концентрации нимодипина в плазме крови и усилению его гипотензивного действия.
Продолжительное одновременное применение нимодипина и флуоксетина вызывало повышение концентрации нимодипина в плазме крови почти на 50%. Действие флуоксетина значительно уменьшалась, а действие его активного метаболита норфлуоксетина — нет.
Продолжительное применение нимодипина с антидепрессантом нортриптилином приводит к незначительному повышению концентрации нимодипина в плазме крови; концентрация нортриптилина остается неизменной.
Нимодипин усиливает гипотензивное действие антигипертензивных препаратов. Сочетанное назначение с диуретиками, блокаторами β- или α-адренорецепторов или симпатолитиками, PDE5-ингибиторами и другими антагонистами кальция приводит к усилению фармакологических эффектов. При необходимости такой комбинации требуется особенно тщательный контроль за состоянием пациента.
При одновременном применении нимодипина с потенциально нефротоксическими препаратами (аминогликозидами, цефалоспоринами, фуросемидом) возможно потенцирование негативного влияния на функцию почек.
Грейпфрутовый сок ингибирует окислительный метаболизм дигидропиридинов. Поэтому одновременное употребление грейпфрутового сока и применение нимодипина не рекомендуют, поскольку это может привести к повышению концентрации нимодипина в плазме крови.
Не выявлено лекарственного взаимодействия нимодипина с галоперидолом у пациентов, длительно применяющих галоперидол.
При одновременном применении нимодипина с такими лекарственными средствами, как диазепам, дигоксин, глибенкламид, индометацин, ранитидин, варфарин также не отмечено медикаментозного взаимодействия.
В исследовании на животных выявлено повышение плазменной концентрации зидовудина при применении одновременно с нимодипином. Клиническое значение этого взаимодействия неизвестно, но при сочетанном применении препаратов следует учитывать, что побочные эффекты зидовудина дозозависимы.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы. При острой передозировке отмечают выраженную артериальную гипотензию, тахикардию или брадикардию, тошноту, функциональные нарушения со стороны ЖКТ, ЦНС.
Лечение. Специфического антидота нет, поэтому проводят симптоматическое лечение.
Следует отменить препарат, промыть желудок с дальнейшим применением активированного угля. При выраженной артериальной гипотензии возможно в/в введение допамина или норэпинефрина. Гемодиализ при передозировке нимодипина неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.