Норваск - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НОРВАСК

(NORVASC)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: amlodipine; 3-етил-5-метил-2-(2-аміно-етоксиметил)-4-(2-хлорофеніл)-1,4-дигідро-6-метил-3,5-піридиндикарбоксил ату бензенсульфонат;

основні фізико-хімічні властивості:   таблетки від білого до біло-сірого кольору, у формі смарагду з тисненнями «AML-5» (Норваск 5 мг) або «AML-10» (Норваск 10 мг)   та логотипом «Pfizer»;

склад: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг амлодипіну бесилат;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідро фосфат безводний, натрію крохмальгліколят типу А, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакологічна група.  Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТС   С 08С А 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амлодипін – антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує надходження іонів кальцію через мембрани до клітин гладеньких м’язів міокарда та судин.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім релаксуючим впливом на гладенькі м’язи судин. Природа антиангінального ефекту амлодипіну вияснена ще недостатньо, однак можна стверджувати, що препарат зменшує загальні ішемічні розлади у такі два способи:

1.    Розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний   периферичний опір (пост навантаження). Оскільки частота серцевих скорочень практично не змінюється, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні.

2.    Сприяє розширенню головних коронарних артерій і коронарних артеріол, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Така дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принц метала або варіантна стенокардія) і запобігає розвиткові коронарної вазоконстрикції.

У хворих на артеріальну гіпертензію разова доза Норваску забезпечує клінічно значиме зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої гіпотензії.

У хворих на стенокардію Норваск сприяє підвищенню фізичної працездатності (подовжує час виконання фізичного навантаження, затримує розвиток нападу стенокардії та час депресії сегмента ST на 1 мм при навантаженнях), знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у вживанні таблеток нітрогліцерину.

Амлодипін не має жодного несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому він придатний для лікування хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.

Гемодинамічні дослідження та контрольовані клінічні випробування у хворих на серцеву недостатність ІІ-ІІІ функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA) показали, що амлодипін не викликає погіршення їх стану за такими критеріями як толерантність до фізичного навантаження, фракція викиду лівого шлуночка та клінічна симптоматика.

У плацебо-контрольованих дослідженнях було показано, що застосування амлодипіну не призводить до підвищення ризику летальності або комбінованого показника летальності у пацієнтів з серцевою недостатністю ІІІ - IV класу (NYHA), які отримували дигоксин, діуретики та інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації в крові через 6 – 12 годин. Абсолютна біодоступність досягає 64 – 80%. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% амлодипіну зв’язується з білками плазми крові. Вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Період напів виведення із плазми крові становить приблизно 35 – 50 годин, що дозволяє призначати препарат один раз на добу. Стійка рівноважна концентрація у плазмі досягається після 7 – 8 днів регулярного застосування Норваску.

Амлодипін екстенсивно трансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться із сечею: 10% введеної дози – у незмінному стані, 60% - у вигляді метаболітів.

Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі подібний як у літніх, так і у дорослих. У пацієнтів літнього віку та хворих із застійною серцевою недостатністю відмічена   тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до збільшення AUC (площі під кривою “концентрація/час”) та періоду напів виведення препарату.

При застосуванні амлодипіну в середній добовій дозі 0,17 мг/кг у дітей з медіаною ваги тіла 45 кг кліренс препарату складав 23,7 л/год. для хлопчиків і 17,6 л/год. для дівчаток. Ці показники подібні до показників (24,8 л/год.) у дорослих вагою 70 кг. Середній визначений об’єм розподілу у пацієнтів з вагою 45 кг складав 1130 л (25,11 л/кг). Вираженість гіпотензивного ефекту протягом доби мала незначні коливання. При порівнянні з досвідом вивчення фармакокінетичних параметрів у дорослих можна стверджувати, що застосування Норваску раз на добу є оптимальним.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Лікування артеріальної гіпертензії як засіб першого ряду. Препарат може використовуватися для моно терапії гіпертензії у більшості хворих, за необхідності його можна призначати також у поєднанні з ті азидними діуретиками, α-адрено блокаторами, β-адрено блокаторами та інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).

Для зменшення ризику фатальних форм ішемічної хвороби серця, не фатального інфаркту міокарда та інсульту.

Ішемічна хвороба серця. Зменшення ризику необхідності проведення реваскуляризації міокарда і госпіталізації з приводу стенокардії у хворих на ішемічну хворобу серця.

Хронічна стабільна стенокардія. Як засіб першого ряду для лікування ішемії міокарда, зумовленої як органічною непрохідністю (стабільна стенокардія) так і спазмом або звуженням коронарних артерій (стенокардія Принц метала або варіантна стенокардія). Препарат можна застосовувати й у тих випадках, коли клінічна картина дозволяє лише припустити існування вазоспазму або вазоконстрикції, хоча наявність останніх точно не встановлена.

Спосіб застосування та дози. Норваск можна призначати як засіб моно терапії або у поєднанні з іншими антиангінальними препаратами для хворих на стенокардію, толерантну до нітратів та/або адекватних доз.

При артеріальній гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза Норваску становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції хворого, дозу можна збільшити до максимальної добової, яка дорівнює 10 мг. При ішемічній хворобі серця рекомендована доза Норваску складає 5-10 мг раз на добу.

При сумісному призначенні тиазидних діуретиків, β-адреноблокаторів і інгібіторів АПФ дозу Норваску не змінюють.

Застосування для лікування дітей. Вплив Норваску на артеріальний тиск у дітей до 6 років не досліджували. Застосування для дітей 6-17 років дози понад 5 мг на добу не досліджували.

Побічна дія. Найчастіше відзначалися такі побічні ефекти: приливи, втома, набряки, запаморочення, головний біль, біль у животі, нудота, відчуття серцебиття та сонливість. Будь-яких клінічно значущих змін лабораторних показників, пов’язаних з прийомом Норваску відмічено не було.

Досвід застосування Норваску показав, що значно рідше спостерігалися сухість у роті, пітливість, астенія, біль у спині, нездужання, біль, збільшення або зменшення ваги, гіпотензія, синкопе, гіпертонус м’язів, гіпостезія/парестезія,   периферична нейропатія, тремор, гінекомастія, диспепсія (в тому числі гастрит), гіперплазія ясен, панкреатит, блювання, гіперглікемія, артралгія, судоми м’язів, міалгія, пурпура, тромбоцит опенія, імпотенція, безсоння, зміна настрою, кашель, задишка, риніт, алопеція, зміна забарвлення шкіри, кропив’янка, зміна смакових відчуттів, шум у вухах, збільшення частоти і розлади сечовипускання, ніктурія, васкуліт, розлади зору,   лейкопенія.

Інколи спостерігалися такі алергічні реакції, як свербіж, висипання, ангіо невротичний набряк і мультиформна еритема.

Дуже рідко при застосуванні препарату відзначалися гепатит, жовтяниця та підвищення рівнів печінкових ферментів (у більшості випадків пов’язані з холестазом). Поодинокі випадки, в міру їх тяжкості, потребували госпіталізації. У більшості цих випадків причинно-наслідковий зв’язок був недостовірним.

Як і під час прийому інших антагоністів кальцію, були описані поодинокі небажані явища, які неможливо відокремити від наслідків природного перебігу основного захворювання: інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), а також біль за грудниною.

Застосування у дітей (6-17 років). Загалом, амлодипін добре переносився. Побічні прояви були подібні до тих, що зустрічалися у дорослих. Найчастішими були головний біль, астенія, запаморочення, біль у животі, вазодилатація, носові кровотечі. Більшість з таких проявів були легкими або виражені помірно. Найчастішою причиною припинення застосування препарату була неконтрольована артеріальна гіпертензія. Зміни лабораторних показників не були причинами відмови від застосування амлодипіну. Суттєвих змін ритму серцевих скорочень не відзначали.

Протипоказання. Норваск протипоказаний хворим з виявленою індивідуальною підвищеною чутливістю до дигідропіридинів, амлодипіну чи будь-якого іншого компонента препарату.

Передозування. Існуючі дані дають підстави вважати, що значне передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації і ймовірної рефлекторної тахікардії. Описані випадки суттєвої і ймовірно тривалої системної гіпотензії, включаючи шок з фатальним перебігом.

Застосування активованого вугілля у здорових добровольців безпосередньо або через 2 год. після прийому 10 мг амлодипіну суттєво зменшувало абсорбцію препарату. У деяких випадках може виявитися корисним промивання шлунка.

Клінічно значуща гіпотензія, спричинена передозуванням Норваску, потребує проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функцій серцево-судинної системи, включаючи моніторинг показників роботи серця та легенів, підвищене положення кінцівок, контроль за об’ємом крові, що циркулює, та діурезом. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску може виявитися корисним застосування судинно-звужувального препарату, якщо немає протипоказань для його призначення. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може виявитися корисним внутрішньо венне введення глюконату кальцію. Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками, то ефективність діалізу малоймовірна.

Особливості застосування.

Застосування для лікування хворих з серцевою недостатністю. При застосуванні амлодипіну для лікування хворих з серцевою недостатністю ІІІ-ІV ст. (за класифікацією NYHA) було відзначено зростання частоти випадків розвитку набряку легень.

Застосування у хворих з порушенням функції печінки

Період напів виведення Норваску, як і інших антагоністів кальцію, збільшується у хворих з порушенням функції печінки, однак будь-які рекомендації стосовно корекції доз препарату поки що не розроблені. З цієї причини застосовувати препарат у таких хворих слід з обережністю.

Застосування для лікування хворих з нирковою недостатністю. Для лікування таких хворих Норваск застосовують в звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють із ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не видаляється при діалізі.

Застосування для лікування літніх хворих. Рекомендується призначати препарат в звичайних дозах. В рівних дозах препарат однаково добре переноситься як літніми, так і дорослими пацієнтами.

Застосування в періоди вагітності та   лактації

Ступінь безпеки застосування Норваску у жінок під час вагітності та годування груддю не встановлений. Під час вивчення впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не було виявлено ознак токсичності, за винятком затримки пологів та збільшення тривалості переймів у щурів при введенні амлодипіну у дозах, що у 50 разів перевищували максимально рекомендовані для людини. Отже, вживати Норваск під час вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду лікування для матері та плода.

Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою

Як показав досвід застосування препарату, малоймовірно, що Норваск впливатиме на здатність керувати автомобілем або працювати з точною технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Норваск безпечний при застосуванні разом з ті азидними діуретиками, α-адрено блокаторами, β-адрено блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, з не стероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками і пероральними гіпоглікемічними засобами.

Результати досліджень in vitro з використанням плазми крові людини свідчать, що Норваск не впливає на зв’язування з білками таких препаратів, як дигоксин, фенітоїн, варфарин та індометацин.

Вплив препаратів на фармакокінетику амлодипіну. Сумісне застосування амлодипіну і циметидину не змінює фармакокінетику амлодипіну.

Одночасне застосування 240 мл грейпфрутового соку з разовою пероральною дозою амлодипіну 10 мг у 20 здорових волонтерів не змінювало фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне застосування алюміній/магнієвих антацидів з разовою дозою амлодипіну не впливало на фармакокінетику амлодипіну.

Одноразова доза сілденафілу 100 мг у хворих на ессенціальну артеріальну гіпертензію не впливала на фармакокінетичні параметри амлодипіну. При комбінованому застосуванні   амлодипіну і силденафілу кожен з препаратів незалежно один від одного виявляв гіпотензивний ефект.

Вплив амлодипіну на фармакокінетику інших препаратів. Сумісне багаторазове застосування 10 мг амлодипіну і 80 мг аторвастатину не впливало на рівноважні фармакокінетичні параметри аторвастатину.

Одночасне застосування амлодипіну та дигоксину у здорових добровольців не змінює рівень останнього у сироватці крові та його нирковий кліренс.

Одноразові і багаторазові дози амлодипіну по 10 мг не змінювали фармакокінетику етанолу.

Амлодипін практично не впливає на фармакокінетику циклоспорину і не змінює вплив варфарину на протромбі новий час.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25°С.

Термін придатності – 4 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістер них упаковках, по 3 блістери у коробках.

Виробник. Генріх Мак Начф. Гмбх & Ко. КГ, Німеччина.

Адреса. Heinrich-Mack-Str. 35, 89257, Illertissen, Germany.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 5 мг, № 30

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, кальция фосфат безводный, крахмалгликолят натрия типа А, магния стеарат.

№ UA/5681/01/01 от 22.01.2007 до 22.01.2012

табл. 10 мг, № 30

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, кальция фосфат безводный, крахмалгликолят натрия типа А, магния стеарат.

№ UA/5681/01/02 от 22.01.2007 до 22.01.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Амлодипин — антагонист ионов кальция (блокатор медленных кальциевых каналов клеточных мембран), блокирующий поступление ионов кальция в клетки гладких мышц миокарда и сосудов.
Механизм гипотензивного действия амлодипина обусловлен непосредственным влиянием на гладкие мышцы сосудов. Полностью механизм антиангинального эффекта амлодипина выяснен еще недостаточно, однако можно утверждать, что препарат снижает общие ишемические нарушения двумя путями:
1) амлодипин расширяет периферические артериолы и таким образом снижает ОПСС (постнагрузку). Поскольку ЧСС при этом практически не изменяется, снижение постнагрузки на сердце приводит к снижению потребления энергии и потребности миокарда в кислороде;
2) амлодипин непосредственно расширяет коронарные артерии разного калибра как в неизмененных, так и в ишемизированных зонах миокарда. Такая дилатация увеличивает поступление кислорода к ишемизированным участкам у больных с вазоспастической стенокардией (стенокардия Принцметала или вариантная стенокардия) и предупреждает развитие коронарной вазоконстрикции.
У больных с АГ однократный прием амлодипина обеспечивает клинически значимое снижение АД в течение 24 ч как в положении лежа, так и стоя. Благодаря постепенному началу действия амплодипин не вызывает развития симптоматической гипотензии.
У больных со стенокардией однократный прием амлодипина увеличивает время выполнения физической нагрузки, задерживает развитие приступа стенокардии и время депрессии сегмента ST на 1 мм при физической нагрузке, снижает частоту приступов стенокардии и уменьшает необходимость приема нитроглицерина.
Амлодипин не оказывает отрицательного влияния на обмен веществ и липидный спектр плазмы крови, его можно применять для лечения больных с БА, сахарным диабетом и подагрой.
В результате проведенных гемодинамических исследований и контролируемых клинических испытаний у больных с сердечной недостаточностью II–III функционального класса (ФК) по классификации NYHA выявлено, что амлодипин не вызывает ухудшения состояния больных по такими критериям, как толерантность к физической нагрузке, фракция выброса левого желудочка и клиническая симптоматика.
В плацебо-контролируемых исследованиях для оценки состояния пациентов с сердечной недостаточностью (III–IV ФК по NYHA), получавших дигоксин, диуретики и ингибиторы АПФ, было установлено, что прием амлодипина не приводит к повышению уровня летальности или комбинированного показателя летальности у пациентов с сердечной недостаточностью.
Фармакокинетика. После перорального приема амлодипин хорошо всасывается в ЖКТ, достигая C_max в плазме крови через 6–12 ч. Абсолютная биодоступность составляет 64–80%. Объем распределения составляет приблизительно 21 л/кг. Прием пищи не влияет на всасывание амлодипина.
T_1/2 составляет приблизительно 35–50 ч, что позволяет назначать препарат 1 раз в сутки. Устойчивая равновесная концентрация в плазме крови достигается через 7–8 дней постоянного применения препарата. Амлодипин экстенсивно биотрансформируется в печени с образованием неактивных метаболитов; 10% неизмененного препарата и 60% метаболитов выводятся с мочой.
Время достижения равновесной концентрации амлодипина в плазме подобно как у пожилых, так и у взрослых пациентов. У лиц пожилого возраста и у больных с застойной сердечной недостаточностью наблюдается тенденция к снижению клиренса амлодипина, что приводит к увеличению AUC и T_1/2.
При применении амлодипина в средней суточной дозе 0,17 мг/кг у детей с медианой массы тела 45 кг клиренс препарата составлял 23,7 л/ч для мальчиков и 17,6 л/ч для девочек. Эти показатели подобны показателям (24,8 л/ч) у взрослых с массой тела 70 кг. Средний объем распределения у пациентов с массой тела 45 кг составлял 1130 л (25,11 л/кг). Выраженность гипотензивного эффекта со временем имела незначительные колебания. При сравнении с опытом изучения фармакокинетических параметров у взрослых можно утверждать, что применение Норваска 1 раз в сутки является оптимальным.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ. Лечение АГ как препарат первого ряда. Может использоваться в качестве монотерапии гипертензии у большинства больных, при необходимости его можно назначать также в сочетании с тиазидными диуретиками, блокаторами α- и β-адренорецепторов, ингибиторами АПФ.
Для снижения риска фатальных форм ИБС, нефатального инфаркта миокарда и инсульта.
ИБС. Снижение риска необходимости проведения реваскуляризации миокарда и госпитализации по поводу стенокардии у больных ИБС.
Хроническая стабильная стенокардия. Как средство первого ряда для лечения ишемии миокарда, обусловленной как органической непроходимостью (стабильная стенокардия), так и спазмом или сужением коронарных артерий (стенокардия Принцметала или вариантная стенокардия).
Препарат можно применять в тех случаях, когда клиническая картина позволяет предположить наличие вазоспазма или вазоконстрикции, хотя их наличие не подтверждено.

ПРИМЕНЕНИЕ:

можно назначать как средство монотерапии или в сочетании с другими антиангинальными препаратами для больных стенокардией, толерантной к нитратам и/или адекватных доз.
При АГ и стенокардии обычная начальная доза Норваска составляет 5 мг в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции больного, дозу можно повысить до максимальной суточной, которая равна 10 мг. При ИБС рекомендованная доза составляет 5–10 мг 1 раз в сутки.
При комбинированном назначении тиазидных диуретиков, блокаторов β-адренорецепторов и ингибиторов АПФ дозу Норваска не меняют.
Применение для лечения детей. Влияние Норваска на АД у детей в возрасте до 6 лет не исследовали. Применение для детей 6–17 лет дозы свыше 5 мг в сутки не исследовали.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к дигидропиридинам, амлодипину или любым другим компонентам препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

наиболее часто отмечались такие побочные эффекты: приливы, устомляемость, отеки, головокружение, головная боль, боль в животе, тошнота, ощущение сердцебиения и сонливость. Любых клинически значимых изменений лабораторных показателей, связанных с приемом Норваска отмечено не было.
Опыт применения Норваска показал, что значительно реже наблюдались сухость во рту, потливость, астения, боль в спине, недомогание, боль, увеличение или уменьшение массы тела, гипотензия, синкопе, гипертонус мышц, гипостезия/парестезия, периферическая нейропатия, тремор, гинекомастия, диспептические явления (в том числе гастрит), гиперплазия десен, панкреатит, рвота, гипергликемия, артралгия, судороги мышц, миалгия, пурпура, тромбоцитопения, импотенция, бессонница, лабильность настроения, кашель, одышка, ринит, алопеция, изменение окраски кожи, крапивница, изменение вкусовых ощущений, шум в ушах, увеличение частоты и расстройства мочеиспускания, никтурия, васкулит, нарушение зрения, лейкопения.
Иногда наблюдались такие аллергические реакции, как зуд, кожная сыпь, ангионевротический отек и мультиформная эритема.
Очень редко при применении препарата отмечались гепатит, желтуха и повышение уровня печеночных ферментов (в большинстве случаев связанные с холестазом). Единичные случаи, сязанные с тяжесть состояния, требовали госпитализации. В большинстве этих случаев причинно-следственная связь с приемом амлодипина была недостоверной.
Как и во время приема других антагонистов кальция, были описаны единичные побочные явления, которые невозможно отличить от последствий естественного течения основного заболевания: инфаркт миокарда, аритмия (включая брадикардию, желудочковую тахикардию и фибрилляцию предсердий), а также боль за грудиной.
Применение у детей (6–17 лет). В общем амлодипин хорошо переносился. Побочные проявления были подобны тем, которые отмечались у взрослых. Наиболее частыми были головная боль, астения, головокружение, боль в животе, вазодилатация, носовое кровотечение. Большинство из таких проявлений были легкими или умеренно выраженными. Наиболее частой причиной прекращения применения препарата была неконтролируемая АГ. Изменения лабораторных показателей не были причиной отказа от применения амлодипина. Существенных изменений ЧСС не отмечали.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Применение для лечения больных с сердечной недостаточностью
При применении амлодипина для лечения больных с сердечной недостаточностью III–IV степени (по классификации NYHA) был отмечен рост частоты случаев развития отека легких.
Применение у больных с нарушением функции печени
T_1/2 Норваска, как и других антагонистов кальция, увеличивается у больных с нарушением функции печени, однако любые рекомендации относительно коррекции доз препарата пока не разработаны. По этой причине применять препарат у таких больных нужно с осторожностью.
Применение для лечения больных с почечной недостаточностью. Для лечения таких больных Норваск применяют в обычных дозах. Изменения концентрации амлодипина в плазме не коррелируют со степенью почечной недостаточности. Амлодипин не удаляется при диализе.
Применение для лечения больных пожилого возраста. Рекомендуется назначать препарат в обычных дозах. В равных дозах препарат одинаково хорошо переносится как пациентами пожилого возраста, так и взрослыми пациентами.
Применение в период беременности и кормления грудью. Степень безопасности применения Норваска в период беременности и кормления грудью не установлена. Во время изучения влияния препарата на репродуктивную функцию у животных не было выявлено признаков токсичности, за исключением задержки родов и увеличения продолжительности схваток у крыс при введении амлодипина в дозах, в 50 раз превышающих максимально рекомендованные для человека. Следовательно, применять Норваск в период беременности рекомендуется только в тех случаях, когда нет более безопасной альтернативы, а риск, связанный с самым заболеванием, превышает возможный вред лечения для матери и плода.
Влияние на способность к управлению транспортными средствами и работе с механизмами. Как показал опыт применения препарата, маловероятно, что Норваск будет влиять на способность к управлению транспортными средствами или работе с потенциально опасными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Норваск безопасен при одновременном применении с тиазидными диуретиками, блокаторами α- и β-адренорецепторов, ингибиторами АПФ, нитратами пролонгированного действия, нитроглицерином для сублингвального применения, с НПВП, антибиотиками и пероральными гипогликемизирующими препаратами.
Результаты исследований in vitro с использованием плазмы крови человека свидетельствуют, что Норваск не влияет на связывание с белками таких препаратов, как дигоксин, фенитоин, варфарин и индометацин.
Влияние препаратов на фармакокинетику амлодипина. Совместное применение амлодипина и циметидина не изменяет фармакокинетику амлодипина.
Одновременное применение 240 мл грейпфрутового сока с однократной пероральной дозой амлодипина 10 мг у 20 здоровых волонтеров не меняло фармакокинетику амлодипина.
Совместное применение алюминий/магниевых антацидов с однократной дозой амлодипина не влияло на фармакокинетику амлодипина.
Однократная доза сильденафила 100 мг у больных с эссенциальной АГ не влияла на фармакокинетические параметры амлодипина. При комбинированном применении амлодипина и сильденафила каждый из препаратов независимо друг от друга выявлял гипотензивный эффект.
Влияние амлодипина на фармакокинетику других препаратов. Совместное многократное применение 10 мг амлодипина и 80 мг аторвастатина не влияло на равновесные фармакокинетические параметры аторвастатина.
Одновременное применение амлодипина и дигоксина у здоровых добровольцев не меняет уровень последнего в сыворотке крови и его почечный клиренс.
Однократные и многократные дозы амлодипина по 10 мг не меняли фармакокинетику этанола.
Амлодипин практически не влияет на фармакокинетику циклоспорина и не изменяет влияние варфарина на протромбиновое время.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

существующие данные позволяют считать, что значительная передозировка может привести к чрезмерной периферической вазодилатации и вероятной рефлекторной тахикардии. Описаны случаи значительной и видимо продолжительной системной гипотензии, включая шок с летальным ходом.
Применение активированного угля у здоровых добровольцев непосредственно сразу или через 2 ч после приема 10 мг амлодипина существенно уменьшало абсорбцию препарата. В некоторых случаях может быть полезным промывание желудка.
При клинически значимой гипотензии, вызванной передозировкой Норваска, необходимо проведение активных мер, направленных на поддержку функций сердечно-сосудистой системы, включая мониторинг показателей работы сердца и легких, возвышенное положение конечностей, контроль ОЦК и диуреза. Для восстановления тонуса сосудов и АД может возможно применение сосудо-суживающих препаратов, если нет противопоказаний для их назначения. С целью устранения последствий блокады кальциевых каналов может быть необходимым в/в введение глюконата кальция. Поскольку амлодипин в значительной степени связывается с белками, то эффективность диализа маловероятна.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °C.