Новапим - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НОВАПІМ

(NOVAPIME)

Загальна характеристика:

міжнародна назвa: cefepim

основні фізико-хімічні властивості: порошок майже білого або блідо-жовтого кольору. Після розчинення у воді для ін’єкцій розчин стає прозорим, блідо-жовтого кольору.

склад: 1 флакон містить стерильної сухої суміші цефепіму гідро хлориду та L-аргініну у перерахуванні на цефепім 500 мг або 1000 мг.

Форма випуску.   Порошок   для   розчину   для   ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антимікробні препарати для системного застосування. Цефалоспорини IV покоління. Код АТС J01DE01.

Фармакологічні властивості.

Бактерицидний антибіотик групи цефалоспоринів, IV покоління, що має широкий спектр дії відносно грам позитивних та грам негативних бактерій.

Бактерицидна дія цефепіму полягає у пригніченні синтезу клітинної стінки бактерій. Цефепім має високу стійкість до гідролізу бактеріальними бета-лактам азами. Багато мікро організмів, які нечутливі до пеніциліну й інших цефалоспоринів завдяки руйнуванню даних антибіотиків бета-лактам азами, є чутливими до цефепіму.

Було доведено, що цефепім є активним (як in vitro так і при клінічних інфекціях) щодо більшості штамів зазначених організмів:

Грам позитивні аероби:

Staphylococcus aureus (включаючи штами, які продукують β-лактамазу, але не діє на штами метицилін-стійких стафілококів);

Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, які продукують β-лактамазу);

інші штами стафілококів (включаючи S. hominis, S. saprophyticus), Streptococcus pyogenes,    S. bovis (група D), S. viridans.

Грам негативні аероби:

Acinetobacter calcoaceticus (з підвидами anitraus та lwoffi);

Enterobabacter spp. (включаючи E. aerogenes, E. agglomerans, E. cloace, E. sakazakii);

Escherichia coli;

Н. influenzae (включаючи штами, які продукують β-лактамазу);

Н. рarainfluenzae;

Klebsiella sрр. (включаючи К. pneumoniae, К. охуtоса, К. ozenae);

Моrахеllа (Branhamella) catarrhalis (включаючи штами, які продукують β-лактамазу);

Моrganella morganii;

Рroteus sрр. (включаючи Р. mirabilis, Р. vulgaris);

Pseudomonas sрр. (включаючи Р. aeruginosa, Р. putida, Р. stutzeri);

Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens).

Анаероби: Clostridium perfringens, Моbiluncus sрр.

Фармакокінетика. Цефепім повністю всмоктується після внутрішньом’язового введення.

Після одноразового внутрішньом’язового (в/м) чи внутрішньо венного (в/в) введення цефепіму спостерігаються наступні середні концентрації у плазмі крові здорових чоловіків (мкг/мл):

Після одноразового введення терапевтичні концентрації визначаються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, бронхіальному секреті, тканинах жовчного міхура, апендикса та передміхурової залози. У разі запалення мозкових оболонок проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Зв’язування з білками плазми не залежить від концентрації препарату в сироватці крові та складає менше 19 %.

Період напів виведення (Т_1/2) цефепіма з організму складає близько 2 год і не залежить від дози (у разі дозування 250 мг — 2000 мг). При застосуванні до 2000 мг внутрішньо венно з інтервалом 8 год протягом 9 днів не відзначали кумуляції препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, що швидко перетворюється у N-оксид. Цефепім виводиться в основному шляхом гломерулярної фільтрації (загальний кліренс препарату складає близько 120 мл/хв, середній нирковий кліренс — 110 мл/хв). Із сечею виводиться близько 80–85% прийнятої дози в незміненому вигляді, 1% N-метилпіролідина, близько 6,8% оксиду N-метилпіролідина і близько 2,5% епімера цефепіму.

Для пацієнтів, старших 65 років, з нормальною функцією нирок корегувати дозу препарату не потрібно.

Показання для застосування.

Інфекції, спричинені чутливими до цефепіму мікро організмами, а саме:

• інфекції нижніх дихальних шляхів (включаючи бронхіт, пневмонію);

• інфекції сечовивідних шляхів з ускладненнями (пієлонефрит) та без ускладнень;

• інфекції шкіри та м’яких тканин;

• інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів);

-     фебрильна нетропенія.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують для внутрішньо венних та внутрішньом’язових ін’єкцій. Дозування і шлях введення визначають залежно від чутливості мікро організмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок.

Рекомендовані дози для дорослих з нормальною функцією нирок (пацієнти віком від 16 років):

Рекомендовані дози для дітей віком від 2 місяців до 16 років:

Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих.

Звичайна рекомендована доза для дітей є 50 мг/кг маси тіла кожні 12 год (у випадку фебрильної нейтропенії -  50 мг/кг кожні 8 год).

Для хворих з порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну (КК) менше 30 мл/хв) необхідна корекція режиму дозування препарату. Початкова доза – як і для хворих з нормальною функцією нирок. Підтримуючі дози препарату визначають залежно від значення КК .

При гемодіалізі за 3 год з організму виводиться приблизно 68% загальної кількості цефепіму. По завершенні кожного сеансу необхідно вводити повторну дозу, яка дорівнює початковій. При перитонеальному діалізі – застосовувати в середніх рекомендованих дозах, тобто 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, інтервал між введеннями разової дози - 48 год.

Дітям з порушеннями функції нирок рекомендовано такі ж самі зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дітей та дорослих має схожий характер.

Приготування розчину для внутрішньо венних ін’єкцій: розчиняють 500 мг або 1000 мг цефепіму у відповідному об’ємі розчинника, що може використовуватися для внутрішньо венного введення та сумісний з цефепімом. Одержаний розчин вводять в організм приблизно протягом 30 хв.

Приготування розчину для внутрішньом’язових ін’єкцій: вказану дозу цефепіму розчиняють в одному з наступних розчинників: воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду, 5% розчині декстрози для ін’єкцій, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідро хлориду для ін’єкцій або стерильній бактеріостатичній воді для ін’єкцій.

Побічна дія.

Препарат в основному добре переноситься хворими, але можливі побічні ефекти.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, запор, біль у животі, диспепсія, молочниця, коліт, псевдомембранозний коліт, зміна відчуття смаку; гепатит та холестатична жовтяниця трапляються рідше.

З боку нервової системи і органів чуття: запаморочення, головний біль, неспокій, безсоння, парестезії, сплутаність свідомості, астенія, судоми.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, вазодилятація, біль у ділянці серця, периферичні набряки.

З боку респіраторної системи: кашель, біль у горлі, задишка.

З боку обміну речовин: підвищення рівнів аспартамамінотрансфер ази та аланін амінотрансфер ази, пітливість.

Гематологія: підвищення загального білірубіну, анемія, еозинофілі я, збільшення протромбі нового часу, рідко – нейтропенія та лейкопенія.

Інфузійні реакції: флебіт, запалення в місці введення.

Алергічні реакції: анафілактичний шок, свербіж, висипи, підвищення температури тіла.

Інші: біль у спині, вагініт, псевдомембранозний коліт, інші суперінфекції.

Протипоказання. Гіпер чутливість до будь-якого компоненту лікарського засобу. Протипоказанням також є гіпер чутливість до антибіотиків класу цефалоспоринів, пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків, вагітність та період годування груддю (безпека застосування цефепіму в період вагітності та годування груддю не вивчалася).

Передозування. Симптоми: енцефалопатія, судоми у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Лікування: гемодіаліз та підтримуюча терапія.

Особливості застосування.

Слід з обережністю одночасно застосовувати препарат з іншими антибіотиками, щоб уникнути реакцій гіпер чутливості.

В результаті побічних реакцій з боку нервової системи на препарат, може порушуватися швидкість психомоторних реакцій. Тому варто утримуватись від керування транспортними засобами і механізмами під час застосування цефепіму.

Взаємодія з лікарськими засобами.

Одночасне застосування цефепіму з аміноглікозидами або діуретиками може призвести до нефротичної дії даної комбінації.

Умови та термін зберігання. Порошок слід зберігати в сухому, захищеному від світла та   недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ⁰С.

Використовувати тільки свіжо приготований розчин.

Термін придатності - 3 роки.

Не   застосовувати по закінченні терміну придатності, вказаному на упаковці.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка:

Скляні флакони ємністю 20 мл, герметично укупорені гумовими пробками та покриті алюмінієвими ковпачками,  №1 у картонній коробці.

Виробник. Люпін Лімітед.

Адреса. 159, Сі. Ес. Ті. Роуд, Каліна, Сантакруз (Іст), Мумбай 400 098, Індія.

цефалоспориновый антибиотик IV поколения с широким спектром бактерицидного действия. Активен в отношении грамположительных и грамотрицательных бактерий. Бактерицидное действие цефепима обусловлено угнетением синтеза клеточной стенки бактерий. Цефепим высокоустойчив к действию большинства β-лактамаз. Действует бактерицидно, включая большинство штаммов, резистентных к пенициллину или другим цефалоспориновым антибиотикам. Цефепим активен (как in vitro, так и in vivo) в отношении следующих микроорганизмов:
грамположительные аэробы — Staphylococcus aureus (штаммы, продуцирующие и непродуцирующие β-лактамазы, неактивен в отношении метициллинрезистентных штаммов), S. epidermidis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазы); другие штаммы стафилококков, включая S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококки группы А); S. bovis (группа D), Streptococcus viridans;
грамотрицательные аэробы — Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi), Enterobacter spp., включая E. aerogenes, E. sakazakii; Escherichia coli, H. influenzae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазы); H. parainfluenzae; Klebsiella spp., включая K. pneumoniae, K. oxytoca, K. oxaenae; Moraxella cacarrhalis (Branhamella catarrhalis, включая штаммы, продуцирующие β-лактамазы); Morganella morganii; Proteus spp., включая P. mirabilis, P. vulgaris; Pseudomonas spp., включая P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Serratia (включая S. marcescens, S. liquefaciens);
анаэробы — Clostridium perfringens; Mobiluncus spp.
Фармакокинетика. Цефепим полностью всасывается после в/м введения.
После однократного в/м или в/в введения цефепима наблюдаются следующие средние концентрации в плазме крови здоровых мужчин (мкг/мл):

После однократного введения терапевтические концентрации цефепима определяются в моче, желчи, перитонеальной жидкости, бронхиальном секрете, тканях желчного пузыря, аппендикса и предстательной железы. При воспалении мозговых оболочек проникает через ГЭБ. Связывание цефепима с белками плазмы крови ≤19% и не зависит от концентрации препарата в сыворотке крови.
T½ цефепима — около 2 ч и не зависит от дозы препарата (при дозе 250 мг–2 г). У здоровых лиц при в/в введении в дозах до 2 г с интервалом 8 ч на протяжении 9 дней кумуляции препарата в организме не наблюдалось.
Цефепим метаболизируется с образованием N-метилпирролидина, который быстро превращается в соответствующий N-оксид. Около 80–85% цефепима экскретируется с мочой в неизмененном виде, главным образом за счет клубочковой фильтрации (общий клиренс препарата составляет около 120 мл/мин, средний почечный клиренс — 110 мл/мин), 1% — в виде N-метилпирролидина, 6,8% — в виде N-оксида и 2,5% — в виде эпимера цефепима.
У больных в возрасте старше 65 лет с неизмененной функцией почек нет необходимости корригировать дозу препарата.

инфекции, вызванные чувствительными к цефепиму микроорганизмами: инфекции нижних дыхательных путей (включая бронхит, пневмонию); осложненные и неосложненные инфекции мочевыводящих путей (пиелонефрит); инфекции кожи и мягких тканей; интраабдоминальные инфекции (включая перитонит и инфекции желчевыводящих путей); фебрильная нейтропения.

для в/в и в/м инъекций. Дозу цефепима и путь введения устанавливают индивидуально в зависимости от чувствительности микроорганизмов, тяжести инфекции и функционального состояния почек.
Рекомендуемые дозы для взрослых с нормальной функцией почек (пациенты в возрасте старше 16 лет):

Дети в возрасте от 2 мес до 16 лет
Максимальная доза для детей не должна превышать рекомендуемую дозу для взрослых.
Обычная рекомендуемая доза — 50 мг/кг массы тела каждые 12 ч; при фебрильной нейтропении — 50 мг/кг каждые 8 ч.
У больных с нарушением функции почек (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) доза цефепима должна быть скорректирована. Начальная доза аналогична таковой для больных с нормальной функцией почек, после чего препарат применяют в поддерживающих дозах согласно таблице:

У больных, находящихся на гемодиализе, за 3 ч выводится из организма приблизительно 68% общего количества цефепима. После завершения каждого сеанса диализа необходимо вводить повторную дозу, равную начальной дозе. При проведении перитонеального диализа цефепим можно применять в обычных начальных рекомендуемых дозах, то есть 500 мг, 1 г или 2 г в зависимости от тяжести инфекции, причем интервал между введениями составляет 48 ч.
Поскольку фармакокинетика цефепима у взрослых и детей имеет сходный характер, детям с нарушением функции почек рекомендуются те же изменения режима дозирования, что и взрослым.
В/в введение: растворяют 500 мг или 1 г цефепима в соответствующем объеме растворителя, который можно применять для в/в введения и совместим с цефепимом. Полученный р-р вводят в течение не менее 30 мин.
В/м введение: необходимую дозу цефепима растворяют в одном из следующих растворителей: 0,9% р-ре натрия хлорида, 5% р-ре декстрозы для инъекций, 0,5% или 1% р-ре лидокаина гидрохлорида для инъекций или стерильной бактериостатической воде для инъекций.

повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата, антибиотикам цефалоспоринового ряда, пенициллинам и другим β-лактамным антибиотикам, период беременности и кормления грудью.

цефепим обычно хорошо переносится, но возможно развитие побочных эффектов.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, запор, боль в животе, диспепсия, кандидоз полости рта, колит (включая псевдомембранозный), изменение вкусовых ощущений; редко — гепатит и холестатическая желтуха.
Со стороны ЦНС и органов чувств: головокружение, головная боль, ощущение беспокойства, бессонница, парестезии, нарушение сознания, астения, судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, вазодилатация, боль в области сердца, периферические отеки.
Со стороны дыхательной системы: кашель, боль в горле, одышка.
Изменения лабораторных показателей: повышение уровня АсАТ и АлАТ, общего билирубина в плазме крови, увеличение протромбинового времени.
Со стороны системы крови: анемия, эозинофилия, редко — нейтропения и лейкопения.
Местные реакции: флебит, воспаление в месте введения.
Аллергические реакции: анафилактический шок, зуд, сыпь, повышение температуры тела.
Другие: боль в спине, вагинит, повышенная потливость, развитие суперинфекций.

применять только свежеприготовленный р-р. С осторожностью применяют препарат в комбинации с другими антибиотиками в связи с риском развития реакций повышенной чувствительности.
Период беременности и кормления грудью. Нет данных о безопасности применения цефепима в указанный период.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами. Возможно повышение скорости психомоторных реакций, поэтому следует воздерживаться от данных видов деятельности во время приема цефепима.

одновременное применение цефепима с аминогликозидами или диуретиками может привести к развитию нефротоксического эффекта.

энцефалопатия, судороги у пациентов с почечной недостаточностью.
Лечение: гемодиализ и симптоматическая терапия.

при температуре не выше 25 °С.