Оксиган - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ОКСІГАН

(OXYGAN)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, круглої двоопуклої форми, з рискою з одного боку;

склад:  

1 таблетка містить німесуліду 100 мг, дицикломіну гідро хлориду  20 мг;

допоміжні речовини: лактоза, кальцію фосфат двоосновний безводний, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон К-30, тaльк, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, кроскармелоза натрію, аеросил, оболонка вінкоат WТ жовтий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Німесулід, комбінації. Код АТС   М 01А Х 67**.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат, ефект якого обумовлений дією активних компонентів, що входять до його складу. Має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію.

Німесулід – не стероїдний протизапальний засіб, селективний інгібітор ЦОГ-2. Німесулід виявляє протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну дію. Протизапальний ефект німесуліду обумовлений порушенням синтезу про запальних простагландинів, здатністю пригнічувати синтез лейкотрієнів, уповільненням вивільнення гістаміну з опасистих клітин, пригніченням утворення фактора агрегації тромбоцитів, фактора некрозу пухлин (TNF-a1), брадикініну і цитокінів, що впливають також на формування больового синдрому. Німесулід зменшує утворення су пероксидних радикалів, попереджуючи подальше ушкодження тканин. Шляхом пригнічення протеаз (еластази, колаген ази) німесулід перешкоджає деградації (руйнуванню матриксу) хрящової тканини. Завдяки такій комплексній дії німесулід зменшує біль і збільшує рухливість уражених суглобів. Німесулід уповільнює розвиток остеоартриту.

Дицикломіну гідро хлорид зменшує спазми гладких м’язів шлунково-кишкового тракту. Діє як антагоніст мускаринових холінорецепторів, а також прямо на гладкі м’язи як антагоніст брадикініну та гістаміну. Дицикломін має слабкі антихолінергічні ефекти.

Фармакокінетика. Німесулід швидко всмоктується з травної системи. Їжа може незначною мірою зменшити швидкість, але не ступінь абсорбції. Максимальна концентрація в плазмі крові (3-4 мг/л) досягається через 1-3 год після одноразового прийому 100 мг німесуліду. Площа під кривою залежності концентрації у крові від часу (AUC) становить 2-35 мг год/л.

При застосуванні німесуліду в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб рівень його в плазмі крові такий самий, як і при одноразовому прийомі.

Об’єм розподілу у фазі після розподілу німесуліду знаходиться в діапазоні від 0,19 до   0,39 л/кг, що вказує на те, що препарат, головним чином, розподіляється у позаклітинній рідині. В діапазоні концентрацій препарату від 0,5 до 10 мг/л, незв’язана фракція німесуліду варіює від 0,007 до 0,04, що вказує на інтенсивне зв’язування препарату з протеїнами плазми крові -   приблизно на 97,5 %.

Німесулід метаболізується у печінці різними шляхами, у тому числі за допомогою ізоферменту цитохрому Р-450 (CYP)2C9, тому існує ймовірність його взаємодії з препаратами, які метаболізуються за участі CYP 2C9. Основний метаболіт німесуліду, пара-гідроксинімесулід, також має фармакологічну активність. Час до появи цього метаболіту в крові короткий (0,8 год), однак константа його утворення невелика і значно нижче константи абсорбції німесуліду. Гідроксинімесулід є єдиним метаболітом, що визначається у плазмі крові, він практично повністю кон’югується. Період його напів виведення становить 3,2–6 год. Німесулід виводиться, головним чином, із сечею (приблизно 50 % прийнятої дози), лише 1–3 % виводиться у незміненому вигляді. Гідроксинімесулід, його основний метаболіт, виявляють у сечі лише у формі глюкуронідного кон’югату. Близько 29 % дози виводиться з калом після метаболізму. Після перорального введення 100 мг німесуліду уявний середній період на півжиття (t½β) знаходився в межах від 1,96 до 4,75 год. Загальний кліренс німесуліду з плазми варіював від 35,2 до 90,9 мл/год/кг і майже повністю був обумовлений метаболічним кліренсом. Пара-гідроксинімесулід має період напів виведення від 2,89 до 4,78 год (t½β).

Кінетичний профіль німесуліду в осіб літнього віку не змінюється. При помірно вираженій нирковій недостатності (кліренс креатині ну 30–80 мл/хв) максимальна концентрація німесуліду та його основного метаболіту в плазмі крові не перевищує ці показники у здорових добровольців. Повторне застосування не спричиняє кумуляції німесуліду в організмі.

У людей дицикломін швидко всмоктується після перорального введення, досягаючи пікових значень у межах 60-90 хв. Головний шлях виведення – із сечею (79,5 % дози). Виведення відбувається також із калом, однак значно менше (8,4 %). Середній об’єм розподілу пероральної дози 20 мг становить близько 3,65 л/кг, що вказує на інтенсивний розподіл у тканинах.

Показання для застосування.

Больовий синдром легкої   та середньої інтенсивності різної етілогії.

Больовий синдром, пов’язаний зі спазмом гладеньких м’язів кишечнику (синдром подразненої кишки).

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають дорослим і підліткам віком старше 12 років по 1 таблетці 1-2 рази на день після їжі. Максимальна добова доза становить 2 таблетки на день. Тривалість лікування становить 1-3 дні.

Побічна дія.

Пов’язана з німесулідом

З боку кровотворення: рідко - анемія, еозинофілі я; дуже рідко - тромбоцит опенія, панцитопенія, пурпура.

З боку імунної системи: рідко - реакції підвищ енної чутливості;  дуже рідко – анафілаксія.

З боку метаболізму: рідко – гіперкаліємія. 

З боку психіки: рідко - тривога, нервозність, нічні кошмари, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення;  дуже рідко - головний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром Рейе).

З боку органів зору: рідко - нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпертензія; рідко – тахікардія, кровотеча, коливання артеріального тиску, припливи крові. 

З боку дихательної системи: нечасто – диспное;  дуже рідко - бронхіальна астма, бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - діарея, нудота, блювання;  нечасто - запор, метеоризм, гастрит;  дуже рідко - біль у животі, диспепсія, стоматит, мелена, шлунково-кишкова кровотеча, виразка і перфорація шлунка або дванадцяти палої кишки.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - гепатит (у тому числі швидкоплинний із летальним кінцем), жовтуха, холестаз.

З боку шкіри та підшкірної жирової тканини: нечасто - свербіж, висип, підвищена пітливість; рідко - еритема, дерматит; дуже рідко - кропив’янка, ангіо невротичний набряк, у тому числі набряк обличчя, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: рідко - дизурія, гематурія, затримка сечі;  дуже рідко -ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит. 

Загальні порушення: нечасто -  набряки; рідко - нездужання, астенія; дуже рідко -гіпотермія.

Лабораторні показники: часто -   підвищена активність ферментів печінки.

Пов’язана з дицикломіну гідро хлоридом

З боку травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, запор, здуття, абдомінальний біль, втрата смаку, анорексія.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, відчуття поколювання, оніміння у кінцівках, головний біль, сонливість, слабкість, нервозність,   сплутаність свідомості і /або збудження, дискінезія, летаргія, втрата свідомості, дисфазія, безсоння.

З боку органів зору: нечіткість зору, диплопія, мідріаз, циклоплегія, підвищ енний внутрішньо очний тиск.

З боку шкіри/алергічні прояви: висип, кропив’янка, свербіж, анафілактичний шок.

З боку сечостатевої системи: нестабільне сечовипускання, затримка сечі.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, прискорене серцебиття.

З боку дихальної системи: диспное, апное, асфіксія.

Інші: знижене потовиділення, закладеність носа, чхання, гіперемія горла, імпотенція, гіполактемія.  

Протипоказання.

•   Гіпер чутливість до компонентів препарату та інших не стероїдних протизапальних засобів;

•   поліпи, набряк гортані, бронхоспазм;

•   гіповоліємія/дегідратація;

•   пептична виразка шлунка або дванадцяти палої кишки;

•   ниркова недостатність;

•   печінкова недостатність;

•   кровотечі в анамнезі;

•   обструктивна уропатія;

•   обструктивна хвороба травного тракту;

•   виразковий коліт;

•   рефлюксний езофагіт;

•   глаукома;

•   гіпертофія простати або підозра на неї;

•   міастенія;

•   дитячий вік менше 12 років;

• вагітність;

• період годування груддю.

Передозування.

Симптоми: сухість шкіри та слизових оболонок, летаргія, нудота, блювання та біль в епігастральній ділянці, підвищення внутрішньо очного тиску, головний біль, запаморочення, збудження центральної нервової системи, затримка сечі. Ці симптоми зазвичай є оборотними при підтримуючій терапії. Можуть спостерігатися шлунково-кишкова кровотеча, артеріальна гіпертензія, гостра ниркова недостатність, анафілактичні реакції, пригнічення дихання і кома.

Лікування:

Рекомендується симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, застосування активованого вугілля і/або проносного засобу осмотичного типу. Необхідно регулярно контролю вати функції печінки і нирок. Гемодіаліз, форсований діурез і підвищення лужності сечі при передозуванні препарату не ефективні.

Особливості   застосування.

З метою зменшення ризику розвитку побічних ефектів необхідно застосовувати препарат   у терапевтичних дозах не більше 3 днів. Якщо стан хворого не покращується, лікування слід припинити.

При появі у хворих симптомів, які свідчать про ушкодження печінки (анорексія, нудота, блювання, біль у животі, підвищена втомлюваність, темна сеча), або підвищених результатів функціональних печінкових проб, препарат необхідно відмінити.

Під час лікування Оксіганом рекомендується уникати одночасного застосування гепатотоксичних препаратів, аналгетиків, інших не стероїдних протизапальних засобів і вживання алкоголю.

Шлунково-кишкова кровотеча або виразка/перфорація можуть виникнути у будь-який момент при застосуванні препарату. При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки препарат слід відмінити.

З обережністю слід призначати Оксіган хворим із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

З обережністю слід призначати препарат хворим із нирковою, серцевою недостатністю. У випадку погіршення функції нирок препарат слід відмінити.

Оксіган у хворих із геморагічним діатезом слід застосовувати з обережністю, під постійним контролем.

Застосування Оксігану (як і інших не стероїдних протизапальних засобів) може маскувати підвищення температури тіла, пов’язане з фоновою бактеріальною інфекцією.

За умов високої температури навколишнього середовища при застосуванні препарату може розвинутися тепловий удар.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність:

Застосування Оксігану може негативно впливати на жіночу фертильність, тому препарат не рекомендується призначати жінкам, які планують завагітніти, особливо якщо жінка проходить обстеження у зв’язку з безпліддям.

Оксіган може спричинити передчасне закриття артеріальної протоки, легеневу гіпертензію, олігурію, маловоддя, зростає ризик розвитку кровотечі, маткової слабкості і периферичних набряків. Є окремі повідомлення щодо ниркової недостатності у новонароджених, матері яких застосовували препарати німесуліду в кінці вагітності. На підставі цих даних застосування Оксігану протипоказане у період вагітності.

Годування груддю: дицикломін виділяється у грудне молоко, застосування Оксігану протипоказане у період годування груддю.

Діти.

Препарат не призначений для застосування для дітей віком до 12 років. Дозування препарату підліткам віком від 12 до 18 років не відрізняється від дозування препарату дорослим пацієнтам.

Пацієнти літнього віку.

У хворих літнього віку найчастіше розвиваються побічні ефекти при прийомі препарату, у тому числі шлунково-кишкові кровотечі, перфорації, порушення функції серця, нирок і печінки. Тому рекомендується регулярне проведення клінічного контролю стану хворого.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Оксіган, що містить дицикломіну гідро хлорид, може спричиняти запаморочення або нечіткість зору. На період застосування препарату пацієнт повинен уникати активності, яка потребує підвищеної уваги, наприклад, керування авто транспортом або іншими механізмами.

Пацієнти з порушеною функцією печінки.

Оксіган слід з обережністю застосовувати для пацієнтів із порушеною функцією печінки, особливо в комбінації з потенційними гепато токсичними препаратами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармакодинамічна взаємодія

Варфарин і аналогічні антикоагулянти, ацетил саліцилова кислота: підвищений ризик розвитку кровотечі.

Німесулід збільшує ризик виникнення побічних ефектів при дії гідантоїну, похідних сульфонілсечовини (бутамід, хлорпропамід).

Дицикломін може підсилювати дію інших холіноблокуючих засобів (атропіну сульфат), тому недоцільно їх призначати одночасно з препаратом Оксіган.

Фармакодинамічна/фармакокінетична взаємодія з діуретиками

Фуросемід: у здорових осіб німесулід транзиторно знижує ефект фуросеміду з виведення натрію і, меншою мірою, калію і знижує діурез. Одночасне застосування Оксігану і фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20 %) площі під кривою залежності концентрації препарату в плазмі крові від часу (AUC) і сумарної екскрекції фуросеміду, не змінюючи його нирковий кліренс. Одночасне застосування Оксігану і фуросеміду потребує обережності у хворих із порушеною функцією нирок і серця.

Фармакокінетична взаємодія з іншими лікарськими засобами

Літій: є дані щодо зниження кліренса літію під впливом не стероїдних протизапальних засобів, що спричиняє підвищення концентрації літію в плазмі крові та зростання його токсичності. Тому при одночасному застосуванні Оксігану і літію необхідно регулярно контролю вати концентрацію літію в плазмі крові.

Взаємодію німесуліду з глібенкламідом, теофіліном, варфарином, дигоксином, циметидином і антацидами (комбінації сполук алюмінію і магнію) вивчали in vivо. Клінічно значущої взаємодії виявлено не було.

Німесулід пригнічує активність ферменту СYP 2С 9, тому концентрація в плазмі крові препаратів, які метаболізуються за участю цього ферменту (целекоксиб, вальпроєва кислота, лорноксикам, лозартан, диклофенак, тол бутамід), при одночасному застосуванні з Оксіганом може зростати.

Метотрексат: підвищення концентрації метотрексату у сироватці крові і, як наслідок, його токсичності. Необхідно дотримуватися обережності, якщо Оксіган застосовується менш ніж за добу до або після застосування метотрексату.

Циклоспорин: можливе підвищення нефротоксичності циклоспорину при одночасному застосуванні з Оксіганом.

Вплив інших лікарських засобів на фармакологічний профіль Оксігану

Дослідження in vitro продемонстрували, що тол бутамід, саліцилова та вальпроєва кислоти витісняють німесулід із місць зв’язування з білками. Однак, не зважаючи на можливе зростання концентрації німесуліду в плазмі крові, ця взаємодія не має клінічного значення.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 4 таблетки у стрипі, що поміщають у паперовий конверт.

Виробник. «Шрекьюр Фармасьютікалс Пвт. Лтд.», Індія.

Адреса. Плот No. R-914/915, TTC Індастріал Ареа, Рабале, Наві-Мумбаї – 400 701. Індія.

Инструкция отсутствует