Олтар - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Олтар 1 мг  

Oltar 1 mg

Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить 1 мг глімепіриду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмалю гліколат (тип А), повідон, полісорбат 80, тальк, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Сульфонаміди, похідні сечовини. Код АТС А 10В В 12.

Клінічні характеристики.

Показання. Цукровий діабет ІІ типу, якщо дієта, фізичні навантаження і зниження ваги тіла недостатні для компенсації порушень обміну вуглеводів.

Протипоказання. Інсулін незалежний діабет. Діабетична кома. Кето ацидоз. Тяжкі порушення функції нирок або печінки. Підвищена чутливість до глімепіриду, до інших препаратів сульфонілсечовини або до одного із компонентів препарату.  

Спосіб застосування та дози. Початкова доза становить 1 мг глімепіриду на добу. При недостаній корекції обміну речовин дозу поетапно, з інтервалами від 1 до 2 тижнів, підвищують до 2 мг, 3 мг або 4 мг глімепіриду на добу. Доза вища за 4 мг глімепіриду на добу підвищує ефективність препарату лише у поодиноких випадках. Рекомендована максимальна доза становить 6 мг глімепіриду на добу. Добову дозу препарату приймають одноразово до або під час першого основного прийому їжі, таблетки не розжовують і запивають достатньою кількістю рідини наприклад, склянкою води. Якщо у хворого, що отримує 1 мг глімепіриду на добу, спостерігається гіпоглікемія, то, вірогідно, для корекції обміну речовин йому достатньо дотримуватись лише дієти. При лікуванні потреба у   глімепіриді може зменшуватись, тому що поліпшення обміну речовин супроводжується підвищенням чутливості тканин до інсуліну, що може вимагати зменшення дози препарату або взагалі його відміни. Лікування цукрового діабету препаратом “Олтар 1 мг” може проводитись, як у вигляді моно терапії так і в комбінації з метформіном або інсуліном.  

Побічні реакції. При застосуванні глімепіриду та інших препаратів сульфонілсечовини мають місце нижченаведені небажані явища. Для оцінки частоти виникнення побічних дій використовується така класифікація: дуже часто: > 1/10; часто: > 1/100 і < 1/10; іноді: > 1/1 000 і < 1/100; рідко: > 1/10 000 і < 1/1 000; дуже рідко: < 1/10 000, у тому числі повідомлення про поодинокі випадки.

Захворювання системи крові і лімфатичної системи. Рідко: зміни картини крові (тромбоцит опенія, лейкопенія, еритроцитопенія, гранулоцит опенія, агранулоцит оз, панцитопенія, гемолітична анемія), як правило, мали оборотний характер. Захворювання імунної системи. В поодиноких випадках реакції підвищеної чутливості можуть спричинити ядуху, гіпотензію, шок. Дуже рідко: алергічний васкуліт. Розвиток перехресної алергії до похідних сульфонілсечовини, сульфонамідів або споріднених речовин. Порушення обміну речовин. Рідко: гіпоглікемія. Захворювання очей. Оборотні порушення зору, зокрема на початку лікування, внаслідок коливань рівня цукру в крові.

Захворювання травного тракту.   Дуже рідко: нудота, блювота, діарея,  відчуття   переповненості   в   шлунку,   біль   в   животі.     Ці   явища   вимагають   відміни

лікування глімепіридом. Захворювання печінки і жовчного міхура. Підвищення показників печінкових ферментів. Дуже рідко: обмеження функції печінки (холестаз, жовтяниця), гепатит, печінкова недостатність. Захворювання шкіри і підшкірної клітковини. Реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж, екзантема, уртикарний висип. Дуже рідко: фото сенсибілізація. Лабораторні показники. Дуже рідко: гіпонатріємія.

Передозування. Головним проявом передозування глімепіриду є гіпоглікемія, яка спостерігалася в до клінічних дослідженнях при дозуванні, яке значно перевищувало максимально допустиму дозу у людини. Симптомами гіпоглікемії є відчуття сильного голоду, нудота, блювання, слабкість; неспокій, пітливість, тахікардія, тремор, мідріаз, гіпертонус; головні болі, розлади сну, ендокринний психосиндром (явна зміна поведінки) наприклад, дратівливість, агресивність, пригнічення волі, депресивний настрій, слабка концентрація, сплутаність свідомості, розлади координації (невпевненість рухів, невпевненість при керуванні машинами), примітивний автоматизм (кривляння, хапальні рухи, чавкання), конвульсії, фокальні симптоми (геміплегії, афазії, роздвоєння зору), сонливість, кома, церебральні розлади дихання і судинної системи. Терапія інтоксикацій. Перш за все проводять загальні заходи з усунення речовини (промивання шлунка, викликання блювання), а також призначають активоване вугілля або натрію сульфат. Легку гіпоглікемію (без втрати свідомості) усувають   за допомогою приблизно 20 г глюкози, цукру або багатої на цукор їжі (фруктовий сік, кола). При тяжкій формі гіпоглікемії (з втратою свідомості) необхідно негайно провести катетеризацію вени. Терапія: внутрішньо венна ін’єкція 40-100 мл 20% розчину глюкози та/або (й у тих випадках, коли катетеризація вени є неможливою) внутрішньом’язова або підшкірна ін’єкції 1-2 мл глюкагону. Для профілактики рецидивів після відновлення свідомості протягом наступних 24 – 48 годин дають перорально вуглеводи (20-30 г вуглеводів відразу і через кожні 2-3 год.) або проводять тривале вливання глюкози (5-20%). Можна вводити протягом 48 годин через кожні 6 годин по 1 мл глюкагону внутрішньом’язово. Регулярний контроль вмісту цукру в крові протягом не менше 48 годин після закінчення тяжкого гіпоглікемічного стану. У тих випадках, коли за наявності інтоксикації високого ступеня (як у випадках суїцидальних намірів) зберігається втрата свідомості, проводять тривале вливання 5-10% глюкози, бажана концентрація глюкози в крові має становити приблизно 200 мг/дл. Через 20 хвилин можливе повторне вливання розчину 40% глюкози. Якщо клінічна картина не змінюється необхідно шукати інші причини втрати свідомості, крім цього проводити терапію набряку мозку (дексаметазон, сорбіт), інтенсивне спостереження за хворим і терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Достатніх даних, що стосуються застосування вагітними глімепіриду, немає, тому його неможна приймати протягом всієї вагітності. Якщо пацієнтка при лікуванні глімепіридом планує завагітніти, то необхідно якнайшвидше застосувати інсулінотерапію. Невідомо, чи переходить глімепірид у материнське молоко. У зв’язку із тим, що інші препарати сульфонілсечовини переходять у материнське молоко є ризик розвитку гіпоглікемії у дитини, яку годують груддю, тому від лікування глімепіридом треба відмовитись.

Діти. Застосовувати препарат “Олтар 1 мг” для лікування дітей не слід у зв’язку із недостатнім досвідом.

Особливі заходи безпеки. Препарат приймають до або під час їди, але якщо під час його застосування прийоми їжі нерегулярні або повністю пропускаються, то це може призвести до гіпоглікемії (дивіться розділ “Передозування”). Розвитку гіпоглікемії можуть сприяти такі фактори: нездатність хворого до співпраці з лікарем (особливо це стосується хворих похилого віку); недоїдання, нерегулярність прийомів їжі, їх пропуски або голодування; невідповідність між фізичним навантаженням і прийомом вуглеводнів; зміна дієти; зловживання алкоголем, особливо у поєднанні з пропуском прийомів їжі; обмеження функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; передозування препаратом; деякі інші порушення з боку ендокринної системи (деякі порушення функції щитоподібної залози, недостатність передньої долі гіпофізу або кори наднирників); одночасний прийом інших лікарських засобів.

Особливості застосування. Під час лікування препаратом “Олтар 1 мг” необхідний регулярний контроль таких показників: рівня цукру в крові, рівня глікозильованого гемоглобіну, показників функції печінки, картини крові (особливо числа лейкоцитів і тромбоцитів). Якщо мають місце ситуації, що потребують підвищених вимог до організму (травми, термінові оперативні втручання, інфекційні захворювання із гарячкою і т. і.), то може бути рекомендоване тимчасове застосування інсулінотерапії. Досвіду застосування глімепіриду у хворих із тяжким порушенням функції печінки та у хворих, які знаходяться на гемодіалізі немає, тому таким пацієнтам показане застосування інсулінотерапії. Препарат “Олтар 1 мг” містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, з недостатністю лактази або із синдромом глюкозо-лактозної мальабсорбції ці ліки приймати не слід.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Спеціальні дослідження такого плану не проводились. Але у хворих на цукровий діабет, в результаті можливих станів гіпо- або гіперглікемії, а також у зв’язку із можливими порушеннями зору, може бути пониженою здатність до концентрації уваги, що може бути небезпечним при керуванні автомобілем або обслуговуванні механічних засобів. Тому їм треба рекомендувати вживати необхідних заходів перестороги, які виключать можливість появи гіпоглікемії під час керування автомобілем. Це має особливе значення для тих хворих, у яких часто бувають епізоди гіпоглікемії або понижене чи взагалі відсутнє сприйняття симптомів-провісників гіпоглікемії. В   таких випадках слід обдумати доцільність керування автомобілем. Вживання алкоголю може непередбачено підвищувати або знижувати цукрознижуючу дію глімепіриду.  

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному затосуванні препарату “Олтар 1 мг” і   деяких інших лікарських засобів може мати місце небажане підвищення або ослаблення його цукрознижуючої дії. Глімепірид метаболізується під впливом цитохрому Р 450 2С 9 (CYP2С 9). Відомо, що на метаболізм глімепіриду впливає одночасне застосування активаторів (рифампіцин) або інгібіторів (флуконазол) цитохрому CYP2С 9. Флуконазол, один із найсильніших інгібіторів CYP2С 9, приблизно в 2 рази підвищує AUC (площу під кривою “концентрація-час”) для глімепіриду. Підвищення цукрознижуючої дії препарату “Олтар 1 мг” має місце при одночасному застосуванні з такими речовинами: фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, сульфінпіразон; інсулін і пероральні протидіабетичні препарати, деякі сульфонаміди пролонгованої дії; тетрацикліни; саліцилати і парааміно саліцилова кислота; інгібітори МАО; анаболічні препарати і чоловічі статеві гормони; антибактеріальні засоби похідні хінолону; хлорамфенікол; пробенецид; антикоагулянти типу кумарину; міконазол; фенфлурамін; пентоксифелін (парентерально у високих дозах); фібрати; тритоквалін; інгібітори ангеотензинперетворюючого фермента; флюоксетин; алопуринол; симпатолітики; циклофосфамід, трофосфамід, іфосфамід; флуконазол. Ослаблення   цукрознижуючої дії препарату “Олтар 1 мг” має місце при одночасному застосуванні з такими речовинами: естрогени і прогестагени; салуретики, діуретики тіаздового ряду; діючі речовини, що стимулюють функцію щитоподібної залози, глюкокортикоїди; похідні фенотіазину, хлорпромазин; адреналін і симпатоміметики; нікотинова кислота (у високих дозах) і її похідні; лаксатини (при тривалому застосуванні); фенітотоїн, діазоксид; глюкагон, барбітурати і ріфампіцин; ацетазоламід. Блокатори Н₂-рецепторів, b-адреноблокатори, клонідин і резерпін можуть або посилювати, або послаблювати цукрознижуючу дію глімепіриду. Під впливом таких симпатолітиків, як b-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, симптоми компенсаторної адренергічної регуляції гіпоглікемії можуть ослаблюватись або взагалі бути відсутніми. Глімепірид може посилювати або ослабляти дію похідних кумарину.  

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Глімепірид – ефективна цукрознижувальна речовина, яку застосовують при лікуванні хворих на цукровий діабет. Дія глімепіриду реалізується, в основному, шляхом стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Цей ефект пов’язаний з підвищенням реакції бета-клітин на фізіологічну стимуляцію глюкозою.

Фармакокінетика. Всмоктування. Біодоступність глімепіриду після його перорального уведення – повна. Прийом їжі значного впливу на всмоктування не чинить; ступінь всмоктування лише трохи зменшується. Максимальна концентрація в сироватці (C_max) після перорального прийому досягається приблизно через 2,5 години (в середньому 0,3 мкг/мл при повторному прийомі у дозі 4 мг на добу), і спостерігається лінійна залежність між дозою і C_max, а також площею під кривою “концентрація – час” (AUC). Розподіл. У глімепіриду досить незначний об’єм розподілу (приблизно 8,8 літра), приблизно відповідний такому в альбуміну, високий ступінь зв’язування з протеїном (> 99%) і невиликий кліренс (близько 48 мл/хв). Біо трансформація і елімінація. Середній час напів виведення із сироватки становить біля 5 – 8 годин. Після однократного уведення глімепіриду з радіо активною міткою радіо активність знову виявлялась в сечі (58%) і калі (35%). Незмінена діюча речовина в сечі не виявлялась. При порівнянні однократних на добу уведень і єдиних і повторних значущих відмінностей не виявлено, а індивідуальний діапазон коливань був не дуже великим. Значущої кумуляції не виникає. Схожа фармакокінетика спостерігається у чоловіків і жінок, а також у хворих молодого віку і хворих старше 65 років. У хворих із малим кліренсом креатині ну спостерігалась   тенденція до зменшення середньої концентрації в сироватці крові, вірогідно, з причини більш швидкої елімінації (за рахунок більш низького ступеня зв’язування з протеїнами). Вважається, що для таких пацієнтів, загалом, не існує ризику підвищеної кумуляції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Білі таблетки у вигляді капсули зі скошеним краєм.

Несумісність. Відсутня.

Термін придатності. 2 роки. Не застосовуйте препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30°С! Зберігати в оригінальній упаковці! Лікарський засіб зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка. Блістери по 30 таблеток; 1 або 2, або 3, або 4 блістери в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Власник реєстрації.

Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С. А.

1, Авеню де ла Гар, L-1611 Люксембург.

Виробники.

Виробництво ” in bulk”:

УСВ Лімітед.

Місцезнаходження. Х-17/Х-18, О. И. Д. Ц. Махатма Ганді Удіог Нагар ДАБХЕЛ, ДАМАН - 396 210, Індія.

М. Дж. Біофарм Пвт. Лтд.

Місцезнаходження. Л-7, М. І. Д. Ц. інд. обл. Талоджа НАВІ МУМБАЙ дист.-Рейгад - 410 208, Індія.

Пакувальник:

А. Менаріні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісес С. р. л.

Місцезнаходження. Віа Кампо ді Піле, 67100 Л’Аквіла, Італія.

глимепирид — эффективное гипогликемизирующее средство, применяемое при лечении больных сахарным диабетом. Действие глимепирида реализуется в основном путем стимуляции высвобождения инсулина из β-клеток поджелудочной железы. Этот эффект связан с повышением реакции β-клеток на физиологическую стимуляцию глюкозой. Биодоступность глимепирида после его перорального введения полная. Прием пищи не оказывает значительного влияния на всасывание препарата; степень всасывания лишь незначительно снижается. Максимальная концентрация в сыворотке крови после перорального приема достигается приблизительно через 2,5 ч (в среднем — 0,3 мкг/мл при повторном приеме в дозе 4 мг/сут). Отмечают линейную зависимость между дозой и максимальной концентрацией в крови, а также значением AUC. Глимепирид отличается довольно незначительным объемом распределения (приблизительно — 8,8 л), приблизительно соответствующим таковому у альбумина, высокой степенью связывания с белками плазмы крови (99%) и невысоким клиренсом (около 48 мл/мин). Период полувыведения из сыворотки крови в среднем составляет 5–8 ч. После однократного введения глимепирида с радиоактивной меткой радиоактивность определяли в моче (58%) и кале (35%). Неизмененный глимепирид в моче не определялся. При сравнении однократного и многократного приема значимых отличий фармакокинетики не выявлено, а индивидуальный диапазон колебаний был не очень значительным. Значимой кумуляции не отмечено. Фармакокинетика препарата сходная у мужчин и женщин, а также у больных молодого возраста и больных в возрасте старше 65 лет. У пациентов с низким клиренсом креатинина отмечена тенденция к снижению средней концентрации в сыворотке крови, вероятно, по причине более быстрой элиминации (за счет более низкой степени связывания с белками плазмы крови). По-видимому, риска развития повышенной кумуляции препарата у этих пациентов нет.

сахарный диабет II типа (если диеты, физических нагрузок и уменьшения массы тела недостаточно для компенсации нарушений углеводного обмена).

начальная доза составляет 1 мг глимепирида в сутки. При недостаточной коррекции нарушений обмена веществ дозу поэтапно, с интервалами от 1 до 2 нед, повышают до 2, 3 или 4 мг глимепирида в сутки. Доза, превышающая 4 мг глимепирида в сутки, повышает эффективность препарата лишь в единичных случаях. Рекомендуемая максимальная доза составляет 6 мг глимепирида в сутки. Суточную дозу препарата принимают 1 раз в сутки во время первого основного приема пищи, таблетки не разжевывают и запивают достаточным количеством жидкости (например стаканом воды). Если у больного, получающего 1 мг глимепирида в сутки, отмечают гипогликемию, вероятно, для коррекции обмена веществ ему достаточно лишь придерживаться диеты. При лечении потребность в глимепириде может снижаться, поскольку улучшение обмена веществ сопровождается повышением чувствительности тканей к инсулину, что может требовать снижения дозы препарата или его отмены. Лечение пациентов с сахарным диабетом препаратом Олтар можно проводить как в виде монотерапии, так и в комбинации с метформином или инсулином.

сахарный диабет I типа, диабетическая кома, кетоацидоз, тяжелые нарушения функции почек или печени, повышенная чувствительность к глимепириду или другим препаратам сульфонилмочевины, к другим компонентам препарата.

при применении глимепирида и других препаратов сульфонилмочевины возможны следующие побочные эффекты. Для оценки частоты возникновения побочных действий используется такая градация: очень часто (1/10), часто (1/100, но ≤1/10), иногда (1/1000, но ≤1/100, редко (1/10 000, но ≤1/1000), очень редко (≤1/10 000, в том числе сообщения о единичных случаях).
Со стороны системы крови: редко — тромбоцитопения, лейкопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз, панцитопения, гемолитическая анемия, как правило, обратимые.
Со стороны иммунной системы: в единичных случаях — реакции гиперчувствительности (удушье, артериальная гипотензия, анафилактический шок). Очень редко — аллергический васкулит, развитие перекрестной аллергии к производным сульфонилмочевины, сульфонамидам или родственным веществам.
Со стороны обмена веществ: редко — гипогликемия.
Со стороны органа зрения: обратимые нарушения зрения, преимущественно в начале лечения, вследствие колебаний уровня глюкозы в крови.
Со стороны пищеварительного тракта: очень редко — тошнота, рвота, диарея, ощущение переполнения желудка, боль в животе. Эти явления требуют отмены глимепирида.
Со стороны печени и желчного пузыря: повышение активности печеночных ферментов. Очень редко — нарушение функции печени (холестаз, желтуха), гепатит, печеночная недостаточность.
Со стороны кожных покровов: реакции гиперчувствительности, такие как зуд, экзантема, крапивница. Очень редко — фотосенсибилизация.
Со стороны лабораторных показателей: очень редко — гипонатриемия.

нет достаточных данных относительно применения глимепирида у беременных, поэтому его не следует применять в период беременности. Если пациентка, принимающая лечение глимепиридом, планирует беременность, необходимо как можно ранее перевести ее на инсулинотерапию. Неизвестно, проникает ли глимепирид в грудное молоко. В связи с тем, что другие препараты сульфонилмочевины проникают в грудное молоко, существует риск развития гипогликемии у ребенка, поэтому от лечения глимепиридом следует отказаться.
В связи с недостаточным опытом применять препарат Олтар у детей не следует.
Препарат принимают до или во время еды, но если во время его применения приемы пищи нерегулярные или полностью пропускаются, это может привести к развитию гипогликемии (см. ПЕРЕДОЗИРОВКА). Развитию гипогликемии могут способствовать такие факторы: недостаточный комплаенс (особенно это касается больных преклонного возраста); недоедание, нерегулярность приемов пищи, их пропуск или голодание; несоответствие между физической нагрузкой и приемом углеводов; изменение диеты; злоупотребление алкоголем, особенно в сочетании с пропуском приемов пищи; нарушение функции почек; тяжелые нарушения функции печени; передозировка препарата; некоторые другие нарушения со стороны эндокринной системы (нарушения функции щитовидной железы, недостаточность передней доли гипофиза или коры надпочечников); сочетанное применение других лекарственных средств.
В период лечения препаратом Олтар необходим регулярный контроль уровня глюкозы в крови, уровня гликозилированного гемоглобина, показателей функции печени, клеточного состава периферической крови (особенно количества лейкоцитов и тромбоцитов). В ситуациях, предъявляющих повышенные требования к организму (травмы, неотложные оперативные вмешательства, инфекционные заболевания с лихорадкой и др.) рекомендуется временное применение инсулинотерапии. Опыта применения глимепирида у больных с тяжелым нарушением функции печени и у пациентов, находящихся на гемодиализе, нет, поэтому этим пациентам показано проведение инсулинотерапии.
Препарат Олтар содержит лактозу, поэтому лицам с наследственной непереносимостью галактозы, с дефицитом лактазы или с синдромом глюкозолактозной мальабсорбции этот препарат не следует назначать.
Специальных исследований для оценки способности влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами не проводили. Однако у больных сахарным диабетом в результате возможных состояний гипо- или гипергликемии, а также в связи с возможными нарушениями зрения способность управлять транспортными средствами или работать с механизмами может нарушаться, поэтому им следует принимать необходимые меры предосторожности, исключающие возможность появления гипогликемии во время выполнения подобных видов деятельности. Это имеет особое значение для тех больных, у которых часто отмечают эпизоды гипогликемии или сниженное (или полное отсутствие) восприятия симптомов — предвестников гипогликемии. В этих случаях следует избегать управления транспортными средствами или работы с механизмами. Употребление алкоголя может повышать или снижать гипогликемизирующее действие глимепирида.

при одновременном применении препарата Олтар и некоторых других лекарственных средств отмечали нежелательное повышение или ослабление его гипогликемизирующей активности. Глимепирид метаболизируется под влиянием цитохрома Р450 2С9 (CYP 2С9). Известно, что на метаболизм глимепирида влияет сочетанное применение активаторов (рифампицин) или ингибиторов (флуконазол) цитохрома CYP 2С9. Флуконазол, один из сильнейших ингибиторов CYP 2С9, приблизительно в 2 раза повышает значение AUC для глимепирида.
Повышение гипогликемизирующей активности препарата Олтар возможно при его одновременном применении с такими лекарственными средствами, как фенилбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, сульфинпиразон; инсулин и пероральные противодиабетические препараты, некоторые сульфаниламиды пролонгированного действия; тетрациклины; салицилаты и ПАСК; ингибиторы МАО; анаболические препараты и мужские половые гормоны; антибактериальные средства группы производных хинолона; хлорамфеникол; пробенецид; кумариновые антикоагулянты; миконазол; фенфлурамин; пентоксифиллин (парентерально в высоких дозах); фибраты; тритоквалин; ингибиторы АПФ; флуоксетин; аллопуринол; симпатолитики; циклофосфамид, трофосфамид, ифосфамид; флуконазол.
Снижение гипогликемизирующей активности препарата Олтар возможно при одновременном применении с такими препаратами: эстрогены и прогестагены; салуретики, тиаздные диуретики; средства, стимулирующие функцию щитовидной железы, ГКС; производные фенотиазина, хлорпромазин; эпинефрин и симпатомиметики; никотиновая кислота (в высоких дозах) и ее производные; слабительные (при продолжительном применении); фенитоин, диазоксид; глюкагон, барбитураты и рифампицин; ацетазоламид.
Блокаторы Н₂-рецепторов, блокаторы β-адренорецепторов, клонидин и резерпин могут или усиливать, или ослаблять гипогликемизирующее действие глимепирида. Под влиянием таких симпатолитиков, как блокаторы β-адренорецепторов, клонидин, гуанетидин и резерпин, симптомы компенсаторной адренергической регуляции гипогликемии могут ослабляться или отсутствовать. Глимепирид может усиливать или ослаблять действие производных кумарина.

основное проявление передозировки глимепирида — гипогликемия, выявляемая в доклинических исследованиях при дозировании, значительно превышавшем максимально допустимую дозу у человека. Симптомы гипогликемии — ощущение сильного голода, тошнота, рвота, слабость, беспокойство, потливость, тахикардия, тремор, мидриаз, гипертонус, головная боль, расстройства сна, эндокринный психосиндром (изменение поведения — например раздражительность, агрессивность, депрессия, слабая концентрация внимания, спутанность сознания), нарушения координации (неуверенность движений), примитивный автоматизм (кривлянье, хватательные движения, чавканье), судороги, фокальные симптомы (гемиплегия, афазия, диплопия), сонливость, кома, нарушения центральной регуляции дыхания и сосудистой системы.
Лечение. Прежде всего проводят общие мероприятия по элиминации принятого препарата (промывание желудка, вызывание рвоты, применение активированного угля и натрия сульфата). Легкую гипогликемию (без потери сознания) устраняют пероральным приемом приблизительно 20 г глюкозы, сахара или пищи, богатой сахарозой (фруктовый сок, курага). При тяжелой форме гипогликемии (с потерей сознания) показана немедленная установка венозного катетера. Терапия: в/в инъекция 40–100 мл 20% р-ра глюкозы и/или (и в тех случаях, когда катетеризация вены невозможна) в/м или п/к инъекция 1–2 мл глюкагона. Для профилактики рецидивов после восстановления сознания на протяжении следующих 24–48 ч дают внутрь углеводы (20–30 г углеводов сразу и через каждые 2–3 ч) или проводят продолжительную в/в инфузию 5–20% р-ра глюкозы. Можно вводить в/м на протяжении 48 ч через каждые 6 ч по 1 мл глюкагона. Показан регулярный контроль уровня глюкозы в крови на протяжении не менее 48 ч после окончания тяжелого гипогликемического состояния. В тех случаях, когда сохраняется потеря сознания, проводят продолжительное вливание 5–10% глюкозы, целевая концентрация глюкозы в крови должна составлять приблизительно 200 мг/дл. Через 20 мин возможно повторное вливание 40% р-ра глюкозы. Если клиническая картина не изменяется, необходимо искать другую причину потери сознания, кроме этого проводить терапию отека мозга (дексаметазон, сорбитол), мониторинг состояния больного.

в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С.