Паклитакс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПАКЛІТАКС^®

(PACLITAX)

Склад:

діюча речовина: паклітаксел;

1 мл містить 6 мг паклітакселу;

допоміжні речовини: етанол безводний, кислота лимонна безводна, поліоксил 35 рицинової олії.

Лікарська форма.

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Код АТС L01C D01.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Карцинома яєчників: терапія першої лінії у разі поширеної форми захворювання і терапія другої лінії у разі прогресу вання процесу після стандартної терапії;

– рак молочної залози: наявність метастазів після неефективної стандартної комбінованої терапії;

– не дрібноклітинний рак легені: терапія першої лінії при відсутності показань для радикального хірургічного лікування і/або променевої терапії (у комбінації з препаратами платини).

Протипоказання.

Гіпер чутливість до паклітакселу або будь-якого іншого компонента препарату (особливо – поліоксилу 35 рицинової олії), вагітність і період годування груддю, виражена нейтропенія (кількість нейтрофілів менше 1,5 × 10⁹/л).

Препарат не застосовується у педіатричній практиці, оскільки його ефективність у дітей залишається невивченою.

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводять внутрішньо венно краплинно. Перед введенням концентрат для інфузій розводять до концентрації 0,3-1,2 мг/мл 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози або комбінацією вказаних розчинів, або 5 % розчином глюкози в розчині Рінгера. Тривалість безперервної інфузії становить 3 години. Можливі довготривалі безперервні внутрішньо венні інфузії протягом 24 годин. Інтервал між курсами лікування повинен становити 3 тижні.

При первинному лікуванні карциноми яєчників рекомендована доза становить 135 мг/м²  шляхом вливання протягом 24 годин із наступним введенням дози цисплатину 75 мг/м².

При вторинному лікуванні карциноми яєчників рекомендована доза становить 175 мг/м² при введенні препарату протягом 3 годин.

При лікуванні не дрібноклітинного раку легені рекомендована доза становить 175 мг/м² з подальшим введенням цисплатину.

При лікуванні раку молочної залози рекомендована доза становить 175 мг/м².

Повторний курс лікування призначається у разі, якщо кількість нейтрофілів у периферичній крові становить не менше 1,5×10⁹/л і кількість тромбоцитів – не менше 100×10⁹/л. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (кількість нейтрофілів менше 0,5×10⁹/л протягом 7 днів або триваліше) та пацієнтам з вираженою периферичною нейропатією при повторному курсі лікування необхідно знизити дозу на 20 %.

Для запобігання розвитку виражених реакцій гіпер чутливості перед застосуванням препарату Паклітакс^® всім пацієнтам необхідно проводити премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів Н₂ рецепторів. Наприклад: дексаметазон у дозі 20 мг перорально або внутрішньом’язово приблизно за 12 і 6 годин до початку введення препарату Паклітакс^®, дифенгідрамін (або його еквівалент) у дозі 50 мг внутрішньо венно, циметидин у дозі 300 мг або ранітидин у дозі 50 мг внутрішньо венно за       30-60 хвилин до початку введення препарату Паклітакс^®.

Підготовка до внутрішньо венного введення.

Розведені розчини препарату не варто ставити в холодильник. Приготовлені розчини можуть опалесціювати через наявність у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. Паклітакс^® слід вводити через спеціальну систему, що обладнана мембранним фільтром (розмір пор не більше 0,22 мікрон). При модельованому введенні розчину через трубку для внутрішньо венного вливання із вбудованим фільтром помітної втрати активності не спостерігалося.

Побічні реакції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: пригнічення функції кісткового мозку, виражена нейтропенія (менше 0,5 × 10⁹ клітин/л), однак вона не завжди супроводжується підвищенням температури тіла. Може розвинутись тяжка нейтропенія тривалістю 7 днів або більше; тромбоцит опенія, анемія (частота і тяжкість перебігу анемії залежали від початкового рівня гемоглобіну); мієлосупресія, гострий мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром.

Неврологічні розлади: стан сплутаності свідомості, моторна нейропатія (що виявляється в помірно вираженій слабкості дистальних м’язів), судоми, запаморочення, головний біль, атаксія, епілептичні напади, енцефалопатія, периферична нейропатія, що виявляється головним чином у формі парестезії. Периферична нейропатія може розвиватися після першого курсу застосування препарату і посилюватися при збільшенні експозиції препарату, в поодиноких випадках може стати причиною відміни препарату. Попередні нейропатії внаслідок раніше проведеного лікування не є протипоказанням для лікування препаратом. Сенсорна симптоматика зазвичай поліпшувалась або зникала протягом декількох місяців після припинення лікування.

Повідомлялось про судомні напади типу grand mal (великої епілепсії) , атаксію, енцефалопатію, порушення функції вегетативної нервової системи, що призводила до паралітичної непрохідності кишечнику і ортостатичної гіпотензії.

З боку органів чуття: зниження гостроти зору, скотоми, зниження слуху, дзвін у вухах.

Інфекції та інвазії: інфекції дихальних шляхів, рідко – інтерстиціальна пневмонія; септичний шок, перитоніт, сепсис.

З боку імунної системи: анафілактичний шок, ангіо невротичний набряк, реакції гіпер чутливості, що потребують вживання терапевтичних заходів (респіраторний дистрес, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, абдомінальний біль, біль у кінцівках, профузне потовідділення).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: порушення функції дихання, плевральний випіт, інтерстиціальний пневмоніт, фіброз легень, емболія легеневої артерії, дихальна недостатність, кашель, бронхоспазм, задишка, що потребує застосування бронходилататорів. Рідко – інтерстиціальна пневмонія, легеневий фіброз, емболія легеневої артерії. Повідомлялося про розвиток променевого пневмоніту у хворих, які одночасно з препаратом одержували променеву терапію.

Лікуваня усіх вищезгаданих проявів побічної дії – симптоматичне.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: генералізована кропив’янка, шкірні висипання, макуло-папульозні висипання і свербіж, припливи, алопеція. Спостерігалися транзиторні нетяжкі ураження шкіри та нігтів. Існують окремі повідомлення про аномалії шкіри типу радіаційної анамнестичної реакції.

З боку серцево-судинної системи: задишка, біль за грудниною, ортостатична гіпотензія, що вимагає терапевтичного втручання, порушення серцевої провідності, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, надшлуночкова тахікардія, артеріальна гіпертензія. Клінічно значущі порушення діяльності серцево-судинної системи (гіпотензія на фоні септичного шоку, кардіоміопатія і тахікардія на фоні гарячки), тяжкі побічні ефекти з боку серцево-судинної системи (можливо, пов’язані з препаратом) включали а симптоматичну шлуночкову тахікардію, тахікардію у поєднанні з бігемінією, атріовентрикулярну блокаду і непритомність. Дуже рідко – інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність (при проведенні комбінованої хіміотерапії, зокрема, при застосуванні антрациклінів).

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Зазвичай ці симптоми мали транзиторний характер, з’являлися через 2-3 дні після введення препарату і минали протягом декількох днів.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, мукозити, запалення слизової оболонки кишечнику, панкреатит, псевдомембранозний коліт, езофагіт, асцит. Також відомі випадки розвитку кишкової непрохідності, обструкції, перфорації кишечнику та тромбозу брижової артерії з ішемічним колітом, нейтропенічний ентероколіт (тифліт).

З боку гепатобіліарної системи: збільшення (більше, як у 5 разів понад норму) значень трансаміназ, лужної фосфатази та білірубіну, в окремих випадках – некроз печінки з розвитком печінкової енцефалопатії.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, іноді – з оборотним підвищенням сироваткового креатині ну.

Місцеві реакції: локалізований набряк, біль, еритема, індурація. Випадкова екстравазація може спричинити целюліт, фіброз і некроз шкіри. На сьогодні будь-які специфічні форми лікування реакцій, пов’язаних із екстравазацією препарату, невідомі.

Інші: астенія і загальне знедужання, у поодиноких випадках – озноб, біль у спині, гіпертермія, тромбоз судин верхньої кінцівки, тромбофлебіт, дегідратація, набряки.

Вік пацієнта не впливає на частоту і вираженість побічних ефектів.

Передозування.

У разі передозування розвивається пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтропенія, тромбоцит опенія, анемія), периферична нейропатія, мукозити, ураження слизових оболонок травного тракту. У разі підозри на передозування слід негайно припинити лікування препаратом. Пацієнту необхідно забезпечити постійний лікарський контроль, включаючи контроль формули крові. Специфічного антидоту немає. Терапія – детоксикацій на, симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.

Діти.

Препарат не застосовують у педіатричній практиці через відсутність клінічного досвіду.

Особливі заходи безпеки.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом Паклітакс^®.

При роботі з зазначеним препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчини для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру – промити водою з милом. Поліоксил 35 рицинової олії, що міститься в препараті Паклітакс^®, може спричинити екстракцію ди-(2-гексил) фталату із пластифікованих полівінілхлорид них (ПВХ) контейнерів, причому ступінь вимивання збільшується зі збільшенням концентрації розчину та з часом. Тому під час готування, збереження і введення препарату Паклітакс^® необхідно користуватися устаткуванням, що не містить деталей із ПВХ.

Всі інструменти та матеріали, що використовувалися при маніпуляціях з препаратом Паклітакс^® (шприци, голки, рукавички тощо), складають у спеціальні подвійні поліетиленові мішки для небезпечних відходів для подальшого знищення відповідно правилам утилізації цитотоксичних продуктів.

Особливості застосування.

Паклітаксел не можна вводити пацієнтам з вихідним числом нейтрофілів менше                     1,5×10⁹/л. Щоб контролю вати розвиток мієлотоксичності, рекомендується всім хворим, які отримують паклітаксел, регулярно проводити аналіз периферичної крові. Пацієнтам не можна призначати повторні цикли лікування паклітакселом доти, поки показник тромбоцитів не відновиться до рівня > 100×10⁹/л або до вихідних показників. У випадку розвитку тяжкої периферичної нейропатії при подальших курсах лікування рекомендується знизити дозу препарату Паклітакс^® на 20 %.

Паклітаксел для ін’єкції слід використовувати у вигляді розведеної інфузії та лише під наглядом лікаря-спеціаліста. Препарат призначений для внутрішньо венного введення тільки в умовах спеціалізованого стаціонару. Під час лікування необхідно регулярно контролю вати склад периферичної крові, артеріальний тиск, пульс і частоту дихання (особливо протягом першої години внутрішньо венної інфузії), ЕКГ-контроль. У разі розвитку порушень AV-провідності при повторних введеннях необхідно проводити безперервний кардіомоніторинг.

Перед початком терапії хворим для запобігання алергічним реакціям потрібно ввести кортикостероїд, антигістамінні засоби та Н₂-антагоністи (дексазон, дифенгідрамін та циметидин або ранітидин). У хворих, які лікувалися паклітакселом, спостерігалися: хвороба Квінке, кропив’янка, анафілаксія та інші алергічні реакції, які супроводжувались ядухою та гіпотензією. Такі реакції, вірогідно, є наслідком гістамінопосередкованих реакцій. Повідомлялося і про випадки, коли завчасно підготовлені до терапії пацієнти мали тяжкі алергічні реакції. У випадку алергічних реакцій лікування паклітакселом слід негайно припинити і більше не застосовувати препарат для таких хворих.

Паклітаксел не можна вводити хворим з нейтропенією (показник < 1,5×10⁹/л). Пригнічення діяльності кісткового мозку (початкова нейтропенія) залежить від дозування та частоти введення лікарського засобу та від дозолімітуючої токсичності, яка виникає під час лікування. Загострення нейтропенії спостерігається приблизно через добу після інфузії паклітакселу. Під час терапії необхідно постійно контролю вати аналіз крові.

Хворим не слід застосовувати паклітаксел доти, поки показники рівня нейтропенії не відновляться до > 1,5×10⁹/л, а рівень тромбоцитів > 100×10⁹/л.

Були повідомлення щодо порушення роботи серця під час терапії паклітакселом. У таких випадках необхідно проводити загальноприйняту терапію та ЕКГ-моніторинг.

Не рекомендується призначати Паклітакс^® хворим з тяжкими порушеннями функції печінки.

Паклітаксел виявляє ембріо- і фето токсичність. Пацієнтам під час лікування паклітакселом рекомендується застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Оскільки препарат містить безводний етанол, необхідно пам’ятати про можливий вплив на ЦНС та інші ефекти.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування не рекомендується працювати з транспортними засобами і механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарати платини. При застосуванні комбінації паклітакселу з препаратами платини не було відзначено будь-яких клінічно значущих змін профілю безпеки препарату порівнянно з його застосуванням у вигляді моно терапії.

Циметидин. Премедикація циметидином не впливає на кліренс паклітакселу.

Цисплатин. При первинному лікуванні карциноми яєчників введення паклітакселу повинне передувати введенню цисплатину. У цьому разі його профіль безпеки той самий, як і в разі моно терапії. Якщо паклітаксел вводять після цисплатину, у пацієнтів спостерігається виразніша мієлосупресія, і кліренс паклітакселу знижується приблизно на 20 %.

Субстрати, індуктори, інгібітори цитохрому Р₄₅₀, ізоформи 2С 8 і 3А 4. Метаболізм паклітакселу каталізується ізоферментами цитохрому Р₄₅₀ CYP2C8 і CYP3А 4. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні паклітакселу і відомих субстратів або інгібіторів цих ізоформ. Метаболізм паклітакселу in vitro пригнічується такими препаратами, як кетоконазол, верапаміл, діазепам, хінідин, дексаметазон, циклоспорин, теніопозид, етопозид і вінкристин. Однак використані в експериментах концентрації перевищували виявлені in vivo після введення нормальних терапевтичних доз.

Тестостерон, 17-альфа-етинілестрадіол, ретиноєва кислота і кверцетин, специфічний інгібітор CYP2C8, також пригнічували утворення 6-альфа-гідроксипаклітакселу in vitro. Внаслідок взаємодії із субстратами, індукторами або інгібіторами CYP2C8 і/або CYP3А 4 фармакокінетика паклітаксу in vivo також може змінюватися.

Доксорубіцин. При застосуванні паклітакселу в комбінації з доксорубіцином відзначалися побічні ефекти, пов’язані з послідовністю введення цих препаратів. При введенні паклітаксу перед введенням доксорубіцину (паклітаксел вводили протягом 24 годин, доксорубіцин – протягом 48 годин) спостерігали виразнішу нейтропенію і прояви стоматиту. При застосуванні паклітакселу в комбінації з доксорубіцином може підвищуватися вміст доксорубіцину (і його активного метаболіту доксорубіцинону) у сироватці крові. Однак при струминному введенні доксорубіцину і введенні паклітакселу протягом 3 годин будь-яких токсичних ефектів, пов’язаних з послідовністю введення препаратів, не відзначали.

Циметидин, ранітидин, дексаметазон або дифенгідрамін не впливають на зв’язуваня паклітакселу з білками.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Паклітакс^® – препарат з анти мітотичною дією. Активізує зборку мікро трубочок із димерів тубуліну і стабілізує їх внаслідок пригнічення де полімеризації.         Це призводить до пригнічення нормального процесу динамічної реорганізації мережі мікро трубочок, що є важливим для клітинних функцій на етапі мітозу та інтерфази клітинного циклу. Крім того, паклітаксел індукує утворення аномальних скупчень або " низок" мікро трубочок протягом клітинного циклу і утворює множинні зірочки мікро трубочок під час мітозу.

Фармакокінетика. Під час внутрішньо венного введення в дозах 135-175 мг/м²   концентрація паклітакселу в плазмі крові досягає 0,2 мг/л і більше та перевищує рівень, необхідний для полімеризації тубуліну мікро трубочок. Спостерігається двофазна динаміка зниження кривої концентрації. Максимальна концентрація (Сmax) і параметр AUC (концентрація/час) – дозонезалежні. При тригодинному внутрішньо венному введенні збільшення дози на 30 % призводить до підвищення Сmax і параметра AUC, відповідно, на 68 % і 89 %, при                    24-годинному внутрішньо венному введенні Сmax підвищується на 87 %, параметр AUC – тільки на 26 %. Середній об’єм розподілу в стаціонарному стані – 198-688 л/м².

Коливання рівня системної експозиції паклітакселу для кожного пацієнта були мінімальні. При повторних курсах лікування кумуляція паклітакселу в організмі не відбувалася.

Дослідження іп vitro показують, що 89-98 % препарату зв'язується з білками плазми крові. Легко проникає і абсорбується тканинами, гідроксилюється переважно в печінці. При внутрішньо венному введенні час напіврозподілу з крові в тканини становить у середньому       30 хвилин.

Метаболізм паклітакселу остаточно не досліджений.

Після внутрішньо венного введення середні показники кумулятивної екскреції препарату з сечею становлять 1,3-12,6 % дози (15-275 мг/мм²), що вказує на інтенсивний поза нирковий кліренс. Основними продуктами метаболізму є гідроксильовані метаболіти. Період напів виведення і сумарний кліренс залежать від дози і тривалості внутрішньо венного введення і становлять відповідно: 13,1-52,7 год. і 12,3-23,8 л/год./м². Виводиться, головним чином, з жовчю, утворюючи в ній високі концентрації.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний, в’язкий розчин.

Несумісність.

Не змішувати і не застосовувати одночасно з іншими препаратами в одній і тій самій ін фузійній системі. Як розчинники не застосовувати інші лікарські засоби, окрім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Не допускати контакту концентрованого та розведеного розчинів з обладнанням, виготовленим із полівінілхлориду.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі від 2 °С до 8 °С в захищеному від світла і недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 5 мл або 16,7 мл або 43,4 мл або 50 мл препарату у флаконі. По 1 флакону з препаратом у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ципла Лтд.

Місцезнаходження.

Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі – 400 008, Індія.

ПАКЛИТАКС
конц.д/инф.100мг/16.7мл N1

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКОЕ ДЕЙСТВИЕ:Противоопухолевое средство растительного происхождения. Влияет на процесс деления клетки, изменяет процесс образования и стабилизации микротрубочек митотического веретена, предотвращает деполимеризацию. Вследствие этого подавляется динамическая реорганизация микротубулярной сети в интерфазе митоза, вызывает появление аномальных пучков микротрубочек на протяжении всего клеточного цикла и множественных звездчатых сгущений (астеров) в течение митоза.

ПОКАЗАНИЯ:Рак яичников (терапия первой линии больных с распространенной формой заболевания или остаточной опухолью (более 1 см) после лапаротомии (в комбинации с цисплатином) и терапия второй линии при метастазах после стандартной терапии, не давшей положительного результата). Рак молочной железы (наличие пораженных лимфатических узлов после стандартной комбинированной терапии (адъювантное лечение); после рецидива заболевания, в течение 6 мес после начала адъювантной терапии - терапия первой линии; метастатический рак молочной железы после неэффективной стандартной терапии - терапия второй линии). Немелкоклеточный рак легкого (терапия первой линии больных, которым не планируется проведение хирургического лечения и/или лучевой терапии (в комбинации с цисплатином). Саркома Капоши у больных СПИДом: вторичная терапия. Плоскоклеточный рак головы и шеи; переходноклеточный рак мочевого пузыря; рак пищевода, лейкемия (лимфоцитарная, нелимфоцитарная).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:Гиперчувствительность (в т.ч. к полиоксолу касторового масла), нейтропения (менее 1.5 тыс./мкл), тромбоцитопения (менее 100 тыс./мкл), беременность, период лактации, печеночная недостаточность, инфекционные заболевания (в т.ч. опоясывающий лишай, ветряная оспа, герпес), аритмии, инфаркт миокарда (в анамнезе), ИБС, угнетение костномозгового кроветворения после химио- или лучевой терапии.

ПОБОЧНЫЕ ДЕЙСТВИЯ:Со стороны органов кроветворения и системы гемостаза: угнетение костномозгового кроветворения (нейтропения, тромбоцитопения, анемия). Со стороны нервной системы: атаксия, эпилептические припадки, энцефалопатия, периферическая невропатия, парестезии. Со стороны ССС: снижение АД, реже - повышение АД, брадикардия и/или тахикардия, AV блокада, желудочковая бигеминия, тромбоз брыжеечных сосудов. Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, снижение аппетита, запоры, обструкция и перфорация кишечника, ишемический колит. Со стороны кожных покровов и подкожно-жировой клетчатки: периферические отеки; алопеция (обратимая), нетяжелые поражения кожных покровов и ногтей. Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия, миалгия. Со стороны органов чувств: снижение остроты зрения. Аллергические реакции: кожная сыпь, "приливы" крови к коже лица и верхней части грудной клетки, ангионевротический отек, бронхоспазм, генерализованная крапивница. Прочие: снижение толерантности к инфекциям (любой этиологии). Лабораторные показатели: повышение активности "печеночных" трансаминаз и ЩФ, гипербилирубинемия. Местные реакции: гиперемия, тромбофлебит.Передозировка. Симптомы: аплазия костного мозга, периферическая невропатия, мукозиты. Лечение: симптоматическое.

СПОСОБ ПРИМЕНЕНИЯ И ДОЗЫ:В/в капельно, в течение 3 ч 1 раз в 3 нед. Раствор перед введением разбавляют до концентрации 0.3-1.2 мг/мл 0.9% раствором NaCl или 5% раствором декстрозы. При раке яичников - 135-175 мг/кв.м. При раке молочной железы, немелкоклеточном раке легких - 175 мг/кв.м (возможны длительные инфузии до 24 ч в дозе 135 мг/кв.м, каждые 3 нед). При Саркоме Капоши - 135 мг/кв.м или по 100 мг/кв.м в течение 3 ч 1 раз в 2 нед. Повторный курс следует проводить при числе нейтрофилов в периферической крови более 1.5 тыс./мкл и тромбоцитов - более 100 тыс./мкл. Больным с глубокой нейтропенией (менее 500/мкл) или выраженной периферической невропатией, развившейся на фоне лечения, при проведении повторных курсов необходимо уменьшить дозу на 20%. Для профилактики развития выраженных аллергических реакций всем больным перед началом введения - 20 мг дексаметазона внутрь или в/м - за 6-12 ч, 50 мг дифенгидрамина в/в и 300 мг циметидина в/в - за 30-60 мин.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:Во время лечения необходимо регулярно контролировать картину периферической крови, АД, ЧСС и число дыханий (особенно на протяжении первого часа инфузии), ЭКГ-контроль (и до начала лечения). В случаях развития нарушений AV проводимости, при повторных введениях необходимо проводить непрерывный кардиоконтроль. Обладает эмбрио- и фетотоксичностью. Во время лечения необходимо использовать надежные меры контрацепции. Паклитаксел следует вводить под наблюдением врача стационара или поликлиники, имеющего опыт применения противоопухолевых ЛС, и при наличии условий, необходимых для купирования осложнений. Для введения не рекомендуется использовать инфузионные системы из поливинилхлорида. Растворы следует готовить и хранить в стеклянных, полипропиленовых или полиолефиновых системах и вводить через инфузионные системы с внутренней поверхностью из полиэтилена, а также через подсоединенный к системе мембранный фильтр с размером пор не более 0.22 мкм. В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ:Цисплатин снижает общий клиренс паклитаксела на 20% (при этом более выраженная миелосупрессия наблюдается в случае, когда паклитаксел вводят после цисплатина). Ингибиторы микросомального окисления (в т.ч. кетоконазол, циметидин, верапамил, диазепам, хинидин, циклоспорин и др.) подавляют метаболизм паклитаксела.