Парнасан - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПАРНАСАН^®

(PARNASSAN^®)

Склад:

діюча речовина:

оланзапін; 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг оланзапіну;

допоміжні речовини: кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, лудіпрес (склад: лактози моногідрат, повідон, кросповідон),  магнію стеарат;

плівкова оболонка: опадрай AMB OY-B-28920 білий (склад плівкової оболонки: спирт полівініловий, титану діоксид (E 171), тальк E 553b), лецитин соєвий (E 322), ксантанова камедь (E 415).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Парнасан^® 5 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, білі, двоопуклі, з гравіюванням «N 24» з одного боку, діаметром близько 8 мм;

Парнасан^® 10 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, білі, двоопуклі, з гравіюванням «N 26 »з одного боку, діаметром близько 10 мм.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби.

Код АТХ N05A H03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Оланзапін є антипсихотичним, антиманіакальним лікарським засобом та лікарським засобом, який стабілізує настрій, із широким спектром фармакологічної дії, що зумовлено впливом на різні рецептори. Виявлено зв'язування з серотоніновими рецепторами 5HT_2A/_2C, 5HT₃, 5HT₆, допаміновими рецепторами D_l, D₂, D₃, D₄, D₅; мускариновими рецепторами М_1-М_5, адренергічним рецептором α₁ і гістаміновим рецептором H₁. Знижує умовний захисний рефлекс (показник антипсихотичної активності) у більш низьких дозах, ніж засоби, які спричиняють каталепсію (показник побічного впливу на моторну функцію). На відміну від деяких інших нейролептиків, оланзапін підсилював реакції відповіді при проведенні анксіолітичного тесту.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Оланзапін добре всмоктується після перорального застосування, досягаючи пікових плазмових концентрацій протягом 5-8 годин; абсорбція не залежить від прийому їжі. Абсолютна біологічна доступність після перорального і внутрішньовенного застосування не порівнювались.

Розподіл.

Зв'язування з білками плазми становило приблизно 93 % в діапазоні концентрацій від 7 до 1000 нг/мл; оланзапін зв'язується з альбуміном і α1-кислим глікопротеїном.

Біотрансформація.

Метаболізується в печінці шляхом кон'югації й окиснення, метаболіти не володіють фармакологічною активністю. Головним метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Відомо, що цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6, які впливають на утворення N-дисметил і 2-гідроксиметил метаболітів, виявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін.

Виведення.

Основною фармакологічною активністю володіє оланзапін. Відомо, що після перорального застосування середній граничний період напіввиведення оланзапіну у здорових добровольців змінювався залежно від віку та статі.

У здорових літніх добровольців (віком від 65 років) порівняно з молодшими особами, був подовжений середній період напіввиведення (51,8 проти 33,8 години) і знижений кліренс (17,5 проти 18,2 л/год). Фармакокінетична мінливість, яка спостерігається у літніх пацієнтів, знаходиться в межах діапазону такої у більш молодих пацієнтів. У 44 пацієнтів віком понад 65 років із шизофренією дозування 5-20 мг/добу не було пов'язано з яким- небудь профілем побічних реакцій.

У жінок порівняно з чоловіками середній період напіввиведення був дещо подовжений (36,7 проти 32,3 години) і був знижений кліренс (18,9 проти 27,3 л/год), однак профіль безпеки як у жінок (n = 467), так і в чоловіків (n = 869) був порівнянним.

У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <10 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями не було жодної істотної різниці у середньому періоді напіввиведення (37,7 проти 32,4 години) або кліренсі (21,2 проти 25,0 л/год). Дослідження балансу маси показало, що приблизно 57 % міченого радіоактивним ізотопом оланзапіну виводиться із сечею, переважно у вигляді метаболітів.

У осіб з помірною печінковою дисфункцією, які палять, середній період напіввиведення у фазі елімінації оланзапіну був подовженим (39,3 години), а кліренс – знижений (18,0 л/год) порівняно зі здоровими добровольцями, які не палять (відповідно 48,8 години і 14,1 л/год).

У осіб, які не палять, порівняно з особами, які палять (чоловіки та жінки) був подовжений середній період напіввиведення (38,6 проти 30,4 години) і знижений кліренс (18,6 проти 27,7 л/год).

Плазмовий кліренс оланзапіну нижчий у літніх людей порівняно з молодими, у жінок порівняно з чоловіками і в осіб, які не палять, порівняно з особами, які палять. Однак вплив віку, статі або паління на кліренс оланзапіну і напіввиведення незначний порівняно із загальною індивідуальною мінливістю.

Діти.

Фармакокінетика оланзапіну схожа у підлітків та дорослих.

Клінічні характеристики.

Показання.

Оланзапін показаний для лікування шизофренії.

Оланзапін ефективний для підтримання досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на початкову терапію.

Оланзапін показаний для лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня.

Оланзапін показаний для профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких було отримано позитивну відповідь при лікуванні оланзапіном манії.

Протипоказання.

• Гіперчутливість до оланзапіну або до будь-якої з допоміжних речовин.

• Відомий ризик закритокутової глаукоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діти.

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводились тільки за участю дорослих.

Взаємодії, що мають потенційний вплив на оланзапін.

Оскільки оланзапін метаболізується ізоферментом CYP1A2, речовини, що специфічно інгібують або індукують цей ізофермент можуть впливати на фармакокінетику оланзапіну.

Індуктори CYP1A2.

Паління або застосування карбамазепіну підвищували метаболізм оланзапіну, що може призвести до зниження концентрації оланзапіну. Спостерігалося слабке або помірне підвищення кліренсу оланзапіну. Клінічні висновки обмежені, але рекомендується клінічний моніторинг та, якщо необхідно, збільшення дози оланзапіну.

Інгібітори CYP1A2.

Флуоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, істотно знижує метаболізм оланзапіну. Це призводить до середнього зростання C_max після прийому флуоксаміну на 54 % у жінок, які не палять, та на 77 % у чоловіків, які палять. Середнє зростання AUC оланзапіну становить 52 % та 108 % відповідно. Для пацієнтів, які застосовують флуоксамін або будь-які інші інгібітори CYP1A2, наприклад ципрофлоксацин, необхідно призначати знижені дози оланзапіну. Необхідно розглянути можливість зниження дози оланзапіну, якщо ініційовано лікування інгібітором CYP1A2.

Зниження біодоступності.

Призначення активованого вугілля знижувало пероральну біодоступність оланзапіну на 50–60 %, тому повинно застосовуватися протягом 2 годин до прийому або 2 годин після прийому оланзапіну.

Флуоксетин (інгібітор CYР2D6), разова доза антацидів, що містять алюміній та магній, або циметидину істотно не впливали на фармакокінетику оланзапіну.

Потенційна здатність оланзапіну взаємодіяти з іншими лікарськими засобами.

Оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів прямих та непрямих агоністів допаміну.

Оланзапін не пригнічував основні CYР450-ізоферменти (наприклад 1А2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4) in vitro. Таким чином, не очікується ніяких особливих взаємодій, що підтверджено в дослідженнях in vivo, де не відзначалось інгібування метаболізму оланзапіну при застосуванні таких активних речовин: трициклічних антидепресантів (головним чином представлені ізоферментом CYP2D6), варфарину (CYP2C9), теофіліну (CYP1A2) або діазепаму (CYP3A4, 2C19).

Не було відзначено взаємодії оланзапіну при призначенні з літієм або біпериденом.

Терапевтичний моніторинг рівнів вальпроату в плазмі крові не виявив необхідності корекції дози вальпроату при супутньому призначенні з оланзапіном.

Загальна активність щодо ЦНС.

З обережністю слід застосовувати оланзапін пацієнтам, які приймають етанол або лікарські засоби, що можуть спричинити пригнічення центральної нервової системи.

Супутнє застосування оланзапіну з антипаркінсонічними препаратами пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується.

Інтервал QTc.

Слід з обережністю призначати оланзапін з іншими препаратами з відомим ризиком підвищення інтервалу QTc.

Інгібітори CYP2D6. Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє середнє зростання максимальної концентрації оланзапіну на 16 % та середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16 %. Значення впливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами, тому зміни дозування зазвичай не рекомендовані.

Особливості застосування.

Під час лікування антипсихотичними засобами поліпшення клінічного стану пацієнта може зайняти від декількох днів до декількох тижнів. Протягом цього періоду необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів.

Психоз, пов'язаний з деменцією та/або розладами поведінки

Оланзапін не призначений для лікування психозів, пов'язаних з деменцією та/або порушенням поведінки у зв'язку з підвищенням летальності та ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Фактори ризику, які можуть призвести до летальних наслідків, включають вік від 65 років, дисфагію, седацію, обмеження надходження їжі, зневоднення або наявність патології легенів (наприклад пневмонії з аспірацією або без неї), сумісне застосування з бензодіазепінами. Летальні випадки реєструвалися частіше на тлі терапії оланзапіном, ніж плацебо, незалежно від факторів ризику.

Повідомлялось про випадки розвитку цереброваскулярних побічних реакцій (інсульт, транзиторні ішемічні атаки), у тому числі з летальним наслідком. Кількість цереброваскулярних побічних реакцій була в 3 рази більшою у пацієнтів, що приймали оланзапін, у порівнянні з плацебо (1,3% проти 0,4 % відповідно). Всі пацієнти, які приймали оланзапін або плацебо, у яких спостерігалися цереброваскулярні побічні реакції, мали фактори ризику. Вік понад 75 років і судинний/змішаний тип деменції були ідентифіковані як фактори ризику розвитку цереброваскулярних побічних реакцій при терапії оланзапіном. Ефективність оланзапіну в цих випадках не була встановлена.

Хвороба Паркінсона

Не рекомендується застосування оланзапіну в терапії психозів, асоційованих з агоністами допаміну. Не рекомендується одночасне застосування оланзапіну і протипаркінсонічних лікарських засобів  пацієнтам з хворобою Паркінсона і деменцією.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

ЗНС ‒ це потенційно летальний симптомокомплекс, описаний у зв'язку з антипсихотичними препаратами. Рідко повідомлялося про випадки ЗНС, пов'язаного із застосуванням оланзапіну. Клінічними проявами ЗНС є виражена пірексія, м'язова ригідність, втрата свідомості та симптоми нестабільності з боку серцево-судинної системи (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення і аритмія) .

Додаткові ознаки можуть включати підвищений рівень КФК, міоглобінурію (рабдоміоліз) і гостру ниркову недостатність. Клінічні прояви ЗНС або наявність гіпертермії без клінічних проявів ЗНС вимагають негайної відміни всіх антипсихотичних засобів, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія і цукровий діабет

Рідко повідомлялося про гіперглікемію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вже існуючого, асоційованого з кетоацидозом або діабетичною комою, а також про летальні випадки. Іноді повідомлялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику.

Рекомендовано проводити відповідний клінічний моніторинг стану пацієнтів з цукровим діабетом та з факторами ризику розвитку цукрового діабету, зокрема вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування, через 12 тижнів, а також щорічно у подальшому. Пацієнти, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи Парнасан^®, повинні перебувати під наглядом для своєчасного виявлення симптомів гіперглікемії (полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість). А також  пацієнтам з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету необхідно регулярно проводити контроль рівня глюкози в крові. Необхідний регулярній контроль маси тіла, наприклад на початку лікування, через 4 тижні, через 8 тижнів і через 12 тижнів, а потім один раз на квартал.

Антихолінергічна активність

Відомо, що терапія оланзапіном рідко супроводжувалася антихолінергічними побічними ефектами. Однак через обмеженість клінічного досвіду застосування оланзапіну пацієнтам з супутніми захворюваннями (гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними станами) слід дотримуватися обережності.

Показники функції печінки

При застосуванні оланзапіну часто спостерігалося транзиторне безсимптомне підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), особливо на початку лікування.

Пацієнтам з підвищеною активністю АЛТ і/або АСТ, симптомами з боку печінки, станами, пов'язаними з печінковою недостатністю, а також пацієнтам, які приймають потенційно гепатотоксичні препарати, Парнасан^® призначають з обережністю. При виявленні гепатиту (включаючи гепатоцелюлярний, холестатичний або змішане ураження печінки) оланзапін необхідно відмінити.

Нейтропенія

Оланзапін слід призначати з обережністю при низькому вмісті лейкоцитів і/або нейтрофілів, незалежно від причини, пацієнтам, які отримують лікування лікарськими засобами, що можуть викликати нейтропенію, пацієнтам, що мають в анамнезі пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, викликане прийомом лікарських засобів, пацієнтам з пригніченням кісткового мозку, викликаним супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, і пацієнтам з гіпереозинофілією і мієлопроліферативними захворюваннями. Нейтропенія є частим побічним ефектом при сумісному застосуванні вальпроату і оланзапіну.

Припинення терапії

При різкому припиненні терапії дуже рідко повідомлялося про розвиток гострих симптомів, зокрема про підвищене потовиділення, безсоння, тремор, дратівливість, нудоту або блювання.

QT-інтервал

Повідомлялось, що оланзапін не викликав тривалої пролонгації абсолютних інтервалів QT і QTс. Однак призначати оланзапін в комбінації з препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QTс, слід з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагніємією.

Тромбоемболія

Нечасто повідомлялося про наявність тимчасового зв'язку між застосуванням оланзапіну та випадками розвитку венозної тромбоемболії (≥ 0,1 % ‒ < 1%). Причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням оланзапіном і розвитком венозної тромбоемболії не встановлений. Однак, зважаючи на те, що у пацієнтів з шизофренією часто розвивається схильність до тромбоемболії, необхідно враховувати всі можливі фактори ризику, наприклад іммобілізацію пацієнта, і вживати всіх необхідні  запобіжних заходів.

Загальна дія на ЦНС

Враховуючи переважний вплив оланзапіну на ЦНС, необхідно вжити додаткових заходів обережності при прийомі оланзапіну в поєднанні з іншими препаратами центральної дії, включаючи вживання алкоголю. Оланзапін може  спричинити антагонічні ефекти прямих і непрямих агоністів дофаміну.

Епілептичні напади

Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, чутливим до факторів, що знижують поріг нападів. Нечасто повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія

Повідомлялося, що при прийомі оланзапіну впродовж одного року спостерігалася статистично значимо більш низька частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через підвищений ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть посилюватися або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія

Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у літніх пацієнтів. Як і при лікуванні іншими антипсихотиками, при застосуванні оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком понад 65 років.

Раптова серцева смерть

У постмаркетингових звітах повідомлялося про випадки раптової серцевої смерті у пацієнтів, що лікувалися оланзапіном. Ризик раптової серцевої смерті підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, що не застосовували антипсихотики. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів.

Лактоза

Препарат Парнасан®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам, що мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції.

Дофамінергічний антагонізм

В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм відносно дофаміну і, як і інші антипсихотичні препарати, теоретично може пригнічувати дію леводопи та агоністів дофаміну.

Глюкоза

Повідомлялось, що оланзапін викликав більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном і плацебо була більшою у пацієнтів з симптомами порушеної регуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с в порівнянні з групою плацебо.

Підвищений рівень глюкози в крові знижувався через 6 місяців.

Зміни рівня ліпідів

Небажані зміни вмісту ліпідів можуть спостерігатися у пацієнтів, які перебувають на лікуванні оланзапіном. Зміни вмісту ліпідів слід коригувати належним чином у пацієнтів з дисліпідемією і у пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень ліпідного обміну. У пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи Парнасан^® , необхідно регулярно контролювати рівень ліпідів у крові, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років надалі.

Повідомлялось, що у пацієнтів, які приймали оланзапін, спостерігалося підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушень ліпідного обміну в анамнезі.

Не відмічено статистично значущих відмінностей у підвищенні ЛПВЩ між пацієнтами, які приймали оланзапін, та пацієнтами, які приймали плацебо.

Відомо, що у пацієнтів, які пройшли 12-місячну терапію, рівень загального холестерину не зростав після 4-6 місяців.

Суїцид

Спроби суїциду притаманні як для пацієнтів з шизофренією, так і для пацієнтів з біполярним розладом I типу, у зв'язку з чим необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які мають високий ризик і отримують терапію. З метою зниження ймовірності передозування слід призначати оланзапін у таблетках у малих дозах, які можуть забезпечити належний лікувальний ефект.

Маса тіла

Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційну можливість підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, які отримують лікування оланзапіном, повинні регулярно контролювати масу тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих

Припинення терапії через збільшення маси тіла спостерігалося у 0,2 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном 12 тижнів, і у 0,4 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном протягом не менше 48 тижнів.

Дисфагія

Порушення езофагеальної моторики і задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія була частою причиною захворюваності та смертності у пацієнтів з хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів з хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла

Спостерігалося порушення здатності організму до зниження температури тіла, що було пов'язано із застосуванням антипсихотичних засобів. Це слід враховувати при призначенні оланзапіну пацієнтам в умовах, які потенційно можуть викликати підвищення температури тіла (інтенсивні фізичні вправи, екстремальні температури, супутнє застосування препаратів з антихолінергічним ефектом або стан зневоднення).

Застосування пацієнтам із супутніми захворюваннями

Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам з певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів.

Повідомлялось, що застосування оланзапіну було асоційоване з запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що, можливо, пов'язано з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції рідко призводили до припинення терапії оланзапіном, але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам з клінічно значущою гіпертрофією простати, вузькокутовою глаукомою, паралітичною кишковою непрохідністю в анамнезі або із спорідненими станами, викликаними холінергічним антагонізмом, які можуть погіршуватися в присутності оланзапіну.

У пацієнтів літнього віку з психозом, повʼязаним з деменцією, на фоні терапії оланзапіном, спостерігалися такі побічні реакції: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, сухість у роті і зорові галюцинації. У цій групі пацієнтів було відзначено високий рівень летальних випадків порівняно з групою плацебо. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку з психозом, пов'язаним з деменцією. Досвіду застосування оланзапіну пацієнтам з недавнім інфарктом міокарда або захворюваннями серця в нестабільному стані недостатньо. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із захворюваннями серця через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження

Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози натще та ліпідного профілю на початку лікування і періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія

Як і інші засоби, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівень пролактину, і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного синтезу стероїдів як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищують рівень пролактину. Гіперпролактинемія, асоційована з гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Додаткові дослідження/лабораторні дані

Не відмічено збільшення ризику розвитку клінічно значущої нейтропенії, пов'язаної з лікуванням оланзапіном.

Постмаркетингове застосування оланзапіну

Після виходу оланзапіну на ринок повідомлялося про побічні реакції (нейтропенії), пов'язані за часом, але не обов'язково викликані терапією оланзапіном.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні дані адекватних і добре контрольованих клінічних досліджень про вплив оланзапіну на вагітних. Пацієнтки під час лікування оланзапіном повинні повідомити свого лікаря про вагітність або намір завагітніти. Через обмежений досвід застосування оланзапіну вагітним жінкам призначення препарату можливе тільки у разі, коли потенційна користь терапії для вагітної значно перевищує потенційний ризик для плода. У новонароджених, матері яких приймали антипсихотики (включаючи оланзапін) протягом третього триместру вагітності, існує ризик розвитку побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження мінятися за силою прояву і тривалістю. Повідомлялося про ажитації, зниження або підвищення м'язового тонусу, тремор, сонливість, респіраторний дистрес, труднощі під час годування дитини. Тому необхідно контролювати стан новонароджених.

Було виявлено, що оланзапін виділяється з грудним молоком. Середня доза, одержувана дитиною (мг/кг) при досягненні рівноважної концентрації у матері, становила 1,8 % дози оланзапіну матері (мг/кг). Не рекомендується годування груддю під час терапії оланзапіном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов’язану з експлуатацією механізмів, у т.ч. автотранспортних засобів.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Шизофренія.

Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг один раз на день.

Маніакальні епізоди.

Початкова доза оланзапіну як монотерапії складає 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які одержували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, повинні продовжувати отримувати оланзапін в тій же дозі і для профілактики повторних нападів. При розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (за необхідності оптимізувавши дозу) разом з підтримуючою терапією симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів, попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі індивідуального клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводять з інтервалами не менше 24 годин тільки після клінічного обстеження. Оланзапін застосовують незалежно від прийому їжі, оскільки прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. При завершенні терапії відміну препарату слід проводити поступово.

Застосування препарату (внутрішньо) в окремих групах пацієнтів.

Оланзапін не рекомендується для застосування дітям та підліткам, які не досягли 18-річного віку, у зв'язку з відсутність даних з безпеки та ефективності. Про такі побічні реакції, як збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину, повідомлялося при короткострокових дослідженнях пацієнтів-підлітків порівняно з дослідженнями дорослих пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на день)  зазвичай не потрібне.  Необхідність призначення найменшої початкової дози слід розглядати для пацієнтів віком від 65 років при наявності клінічних факторів.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю. Таким пацієнтам слід призначати найменшу початкову дозу (5 мг на день). За наявності помірної печінкової недостатності (цироз, печінкова недостатність А або В за шкалою Чайлда - П'ю) початкова доза становить 5 мг і підвищення дози слід проводити з обережністю.

Стать. Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна.

Курці. Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам, коли присутній більше ніж один фактор, який може призвести до уповільнення метаболізму (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), що може знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово, з обережністю.

Пацієнтам з комбінацією факторів слід спочатку призначити низьку дозу (5 мг) і спостерігати за їх станом протягом кількох наступних днів. Якщо поліпшення стану не відбувається, дозу можна збільшити до 10 мг за умови спостереження за станом пацієнта протягом декількох днів після підвищення дози. Підвищення дози може тривати, як описано вище, до досягнення максимальної дози 20 мг.

Діти.

Застосування оланзапіну дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендується у зв'язку з недостатністю даних з безпеки та ефективності.

Передозування.

Симптоми. Найчастішими симптомами були: тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми і та знижений рівень свідомості (від седативного ефекту до коми). Інші можливі наслідки передозування оланзапіну: делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Є повідомлення про летальний випадок (при прийомі дози 0,45 г оланзапіну) і виживання (при прийомі дози 2 г оланзапіну).

Лікування.

Специфічного антидоту для оланзапіну немає. Викликати блювання не рекомендується. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну  при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії. Для виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням оланзапіну були: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівня пролактину, холестерину, глюкози і тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висип, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гамма-глутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази і набряки.

Порушення з боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість.

Порушення обміну речовин та розлади травлення: збільшення маси тіла, підвищення рівня холестерину, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту, розвиток або загострення цукрового діабету, в окремих випадках з кетоацидозом або комою, включаючи деякі випадки з летальним наслідком; гіпотермія.

Порушення з боку нервової системи: сонливість, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, епілептичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризику, дистонія (включно з окулярним симптомом, пізня дискінезія, амнезія, дизартрія, нейролептичний злоякісний синдром, синдром відміни.

Порушення з боку системи дихання, органів грудної клітки та медіастинальні порушення: кровотеча з носа.

Порушення з боку серцевої системи: брадикардія, подовження інтервалу QTc, вентрикулярна тахікардія/фібриляція, раптова смерть.

Порушення з боку судинної системи: ортостатична гіпотензія, тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: легкі короткострокові антихолінергічні ефекти, включаючи запори і сухість у роті, здуття живота, панкреатит.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), особливо на початку лікування, периферичні набряки, гепатити (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки).

Порушення з боку шкіри та її похідних: шкірний висип, реакції фоточутливості, алопеція.

Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини: артралгія, рабдоміоліз.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аменорея, збільшення молочних залоз, галакторея у жінок; гінекомастія/збільшення молочних залоз у чоловіків, пріапізм.

Загальні розлади та особливості застосування: астенія, втомлюваність, набряки, піренсія.

Дослідження: підвищення рівня пролактину в плазмі крові, підвищення рівня алкалінфосфатази, підвищення креатинфосфокінази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня сечової кислоти, підвищення загального білірубіну.

Вагітність, післяпологовий та перинатальний період: синдром відміни у новонароджених.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відомо, що відсоток пацієнтів, у яких відзначалися такі побічні реакції, як клінічно суттєве збільшення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12- місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих популяціях. Відомо, що у пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов’язана з такими побічними реакціями: порушення ходи та падіння, пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов’язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонічної симптоматики та галюцинації відзначалися дуже часто.

У пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося  збільшення маси  тіла. Тривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов’язано з підвищенням маси тіла пацієнтів.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Клінічні дослідження, які порівнювали застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводились.

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком від 13-17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла частіше спостерігалось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.

Порушення обміну речовин та розлади травлення: збільшення маси тіла, підвищення рівня тригліцеридів, підвищення апетиту, підвищення рівня холестерину.

Порушення з боку нервової системи: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ).

Дослідження: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня пролактину в плазмі крові.

Інші побічні реакції, про які повідомлялося в ході клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну та постмаркетингового досвіду:

Порушення з боку нервової системи: атаксія, дизартрія також повідомлялося про абстинентний синдром (включаючи діарею, нудоту, блювання).

Порушення з боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та її похідних: висипання.

Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк Квінке, кропив’янку або свербіж).

Інші побічні реакції, характерні для пацієнтів з біполярної манією, які отримують оланзапін з літієм або вальпроатом: тремор, порушення мовлення.

Інші побічні реакції, характерні для пацієнтів з індукованим лікарським засобом (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсон: галюцинації.

Інші побічні реакції, характерні для літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції: порушення ходи.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній упаковці (10×3).

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Гродзиськ Мазовецький, 05-825, Польща.

Виробник.

ВАТ «Гедеон Ріхтер».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

Заявник.

ВАТ «Гедеон Ріхтер».

Місцезнаходження заявника.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

Инструкция отсутствует