Пенициллин g - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Пеніцилін G натрієва сіль Сандоз

(Penicillin G sodium Sandoz)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: benzylpenicillinum; бензилпеніциліну натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок;

склад: 1 флакон містить бензилпеніциліну натрієвої солі 1 000 000 МО (приблизно 0,6 г), що еквівалентно 1,68 ммоль або 38,6 мг натрію.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни, чутливі до дії бета-лактамаз. Код АТС J01C E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пеніцилін G натрієва сіль Сандоз є водорозчинним бензилпеніциліном, який виявляє бактерицидний вплив відносно чутливих мікро організмів шляхом пригнічення біосинтезу клітинної стінки. Спектр дії бензилпеніциліну поширюється на стрептококи груп А, В, С, G, Н, L та М, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, ентерококи, пеніцилін азо-не продукуючи штами стафілококів, а також Neisseriae, коринебактерії, Bacillus anthracis,   актиноміцети, стрептобацили, Pasteurella multocida, Spirillum minus та різновиди спірохет, наприклад, Leptospira, Тrероnеmа, Borrelia та інші спірохети, а також численні мікро організми (наприклад, пептококи, пептострептококи, фузобактерії, клостридії та ін.). У високих концентраціях препарат також активний відносно інших грам негативних мікро організмів, наприклад, Escherichia coli, Proteus mirabilis, сальмонел, шигел, Enterobacter aerogenes та Alcaligenes faecalis.

При інфекціях, спричинених стафілококами, ентерококами, Е. coli або Enterobacter aerogenes, рекомендується проводити бактеріологічні дослідження, включаючи тести на чутливість.

Продукція пеніцилін ази (наприклад, стафілококами) спричиняє резистентність.

Фармакокінетика. Після застосування високих доз пеніциліну терапевтичні концентрації досягаються також у тяжко доступних тканинах, таких як клапани серця, кістки та ліквор. Максимальні рівні в плазмі 150 - 200 МО/мл досягаються в межах 15 - 30 хв після внутрішньом’язового введення 10 млн. МО препарату. Після короткочасних інфузій (30 хв) рівні можуть досягати максимуму до 500 МО/мл. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 55% від загальної дози. Більша частина введеної дози (50 - 80%) виводиться   нирками в незміненому вигляді (85 - 95%). Виведення активної речовини з жовчю обмежується незначною частиною дози (приблизно 5%).

Оскільки функції нирок та печінки в недоношених дітей та немовлят ще нерозвинуті, період напів виведення із сироватки становить приблизно 3 год (та більше). Тому інтервал між дозами має бути не менше 8 - 12 год (залежно від ступеня зрілості органа). Виведення може також бути сповільнено у пацієнтів літнього віку.

Для збільшення інтервалу між дозами препарат можна комбінувати с препаратами пеніциліні в, що утворюють депо.

Показання для застосування. Лікування інфекційних захворювань, спричинених пеніцилін-чутливими мікро організмами: сепсис, ранові інфекції та інфекції шкіри, дифтерія (як додаток до антитоксину), пневмонія, емпіема, еризипелоїд, перикардит, бактеріальний ендокардит, медіастеніт, перитоніт, менінгіт, абсцеси мозку, артрит, остеомієліт, інфекції статевих шляхів, спричинені фузобактеріями, а також при специфічних інфекціях: сибірка, інфекції, спричинені клостридіями, включаючи правець, лістеріоз, пастерельоз, пропасницю, спричинену укусами щурів, фузоспірохетоз, актиномікоз; лікування ускладнень, спричинених гонореєю та сифілісом, бореліоз Лайма після першої стадії захворювання.

Спосіб застосування та дози. Як правило, призначають 30 000 МО на кг маси тіла на добу. Кількість введень становить 2 - 6 разів на добу, залежно від призначеної дози.

Загальні рекомендації з дозування відносно середньої добової дози пеніциліну

За необхідності добову дозу можна збільшувати.

Лікування слід продовжувати ще протягом 3 днів після зникнення основних симптомів захворювання. З метою запобігання ускладненням пацієнти зі стрептококовими інфекціями мають приймати препарат щонайменше 10 днів.

Спеціальні рекомендації з дозування:

– лікування стрептококових інфекцій слід продовжувати протягом щонайменше 10 днів;

– бактеріальний ендокардит: дорослим призначають 10 - 80 млн. МО на добу внутрішньо венно (в комбінації з аміноглікозидами);

– менінгіт: добові дози не повинні перевищувати 20 - 30 млн. МО для дорослих та 12 млн. МО для дітей, щоб запобігти судомам та реакції Яриш-Герксгеймера.

При тяжких клінічних станах першу дозу слід розтягнути у часі, починаючи з ¼ від індивідуально призначеної разової дози, та вводити повільно, ретельно спостерігаючи за пацієнтом:

• отруєння блідою поганкою: звичайна доза 500 000 - 10 000 000 МО/кг на добу;

• бореліоз Лайма: 20 - 30 млн. МО на добу внутрішньо венно дорослим та 500 000 МО/кг   на добу внутрішньо венно дітям, розділена на 2 - 3 дози, протягом 14 днів.

Препарат можна також застосовувати:

• внутрішньоплеврально в дозах до 200 000 МО (5 000 МО на 1мл розчинника);

• внутрішньо суглобово в дозах до 100 000 МО (25 000 МО на 1 мл розчинника);

• інтралюмбально в дозах, які не повинні перевищувати 10 000 - 20 000 МО для дорослих та  8 000 МО для дітей від 6 до 12 років, 5 000 МО для дітей від 1 до 6 років та 2 500 МО новонародженим. Стерильний розчин (концентрація не вище 1000 МО на 1 мл розчинника) підігрівають до температури тіла і вводять повільно (1 мл/хв) після видалення   відповідної кількості спинно-мозкової рідини. При інтралюмбальному введенні доза препарату виступає доповненням до системного лікування, тому загальна добова доза бензилпеніциліну для системного введення (внутрішньо венно або внутрішньом’язово) повинна бути відповідно знижена.

Дозування при порушенні функції нирок

У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок разові дози препарату та інтервали між ними мають бути встановлені згідно з показниками кліренсу креатині ну.

Для дітей з нирковою недостатністю доза повинна встановлюватися виходячи з маси тіла хворого.

Спосіб застосування: препарат вводять внутрішньо венно у вигляді ін’єкцій або короткочасних інфузій, та   внутрішньом’язово.

Для приготування розчину для внутрішньо венних ін’єкцій не більш як 10 000 000 МО бензилпеніциліну розчиняють в 10 мл води для ін’єкцій. При внутрішньом’язовому введенні загальний об’єм рідини, що вводиться не повинен перевищувати 5 мл на одне місце ін’єкції. При повторних ін’єкціях місця введення препарату слід міняти. Вищі дози вводять внутрішньо венно, крапельно.

Для приготування ін фузійного розчину 10 000 000 - 20 000 000 МО бензилпеніциліну розчиняють відповідно в 100 мл або 200 мл води для ін’єкцій; при дотриманні вказаних співвідношень отримують приблизно ізотонічний розчин.

Не рекомендується використовувати розчин Рингера лактат або інші розчини, які містять натрій, щоб запобігти розвитку електролітного дисбалансу. Інфузію проводять протягом 15 - 30 хв.

Побічна дія.

Реакції гіпер чутливості зустрічаються рідко. Можливі алергічні реакції включаючи кропив’янку, ангіо невротичний набряк, мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, лихоманку, біль у суглобах, анафілактичний шок з колапсом та анафілактоїдними реакціями (астма, пурпура, шлунково-кишкові симптоми). У пацієнтів з грибковими захворюваннями алергічні реакції можуть бути спричинені можливою со-алергенністю продуктів метаболізму грибів шкіри та пеніциліну.

Шлунково-кишкові розлади: іноді можуть спостерігатись стоматити та глосити. Діарея, яка зустрічається під час лікування, може спричинити підозру щодо псевдомембранозного коліту.

Відхилення гематологічних показників: дуже рідко спостерігається еозинофілі я, позитивні результати тесту Кумбса, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія та агранулоцит оз.

У пацієнтів, які проходять курс лікування з приводу сифілісу, може також виникати реакція Яриш-Герксгеймера вторинно до бактеріолізу.

Інші побічні ефекти.

Після внутрішньом’язового введення препарату немовлятам можливий розвиток серйозних місцевих реакцій – тому перевагу слід надати внутрішньо венному введенню.

Щоб попередити можливе порушення електролітного балансу, препарат у дозі більше 10 млн. МО внутрішньо венно слід вводити повільно. У пацієнтів, які отримують високі дози препарату шляхом інфузії (більше 20 млн. МО для дорослих), можуть виникати судоми, особливо при вираженій нирковій недостатності, епілепсії, менінгіті або набряку мозку,   а також при проведенні екстракорпорального кровообігу.   В   окремих випадках,   після введення препарату в дозі вище 10 млн. МО, може розвинутись нефропатія; у пацієнтів з раніше існуючими захворюваннями нирок може розвинутись альбумінурія, циліндрурія та гематурія – олігурія та анурія спостерігаються рідко та, як правило, минають через 48 год після закінчення лікування. Діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.

Протипоказання. Гіпер чутливість до пеніциліну в анамнезі.

Передозування. Симптоми передозування значною мірою відповідають характеру побічних ефектів. Можливі шлунково-кишкові розлади та порушення водно-електролітного балансу.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування включає гемодіаліз, промивання шлунка та симптоматичну терапію; особливу увагу слід приділяти водно-електролітному балансу.

Особливості застосування. Перед початком лікування пацієнти мають бути перевірені на гіпер чутливість. Після обстеження та введення препарату протягом 30 хв треба бути готовим до введення адреналіну. Пацієнти повинні бути попереджені щодо можливості виникнення алергічних реакцій та, за необхідності, повідомляти про них лікареві. Тим, у кого розвинулись алергічні реакції на препарат, слід припинити лікування та призначити симптоматичне лікування адреналіном, антигістамінними препаратами та кортикостероїдами.

Слід мати на увазі, що у хворих на діабет може бути знижено всмоктування із внутрішньом’язових депо.  

У пацієнтів, яким призначені високі дози препарату протягом більше 5 днів, слід контролю вати електролітний баланс, формулу крові та ниркову функцію.

При довго тривалому лікуванні препаратом слід брати до уваги можливість розвитку резистентних мікро організмів та грибів.

У пацієнтів, які отримують дуже високі дози препарату внутрішньо венно (понад 10 млн. МО на добу), місця введення слід міняти кожні 2 дня, щоб запобігати суперінфекції та тромбофлебітам.

Місцеве застосування препарату на шкіру та слизові оболонки або у вигляді аерозолів – протипоказано.

Довготривала тяжка діарея може спричинити підозру щодо розвитку псевдомебранозного коліту (кров’янистий, слизоподібний або водянистий стул; ниючий, поширений або схваткоподібний біль у брюшині; пропасниця та іноді також тенезми). Оскільки цей стан може бути небезпечним для життя, препарат слід терміново відмінити та розпочати лікування, керуючись бактеріологічними дослідженнями (наприклад, 250 мг ванкоміцину 4 рази на день, перорально). Анти перистальтичні препарати   протипоказані.

У пацієнтів з підозрою на сифіліс перед лікуванням препаратом мають бути проведені серологічні тести.

Для пригнічення або пом’якшення реакції Яриш-Герксгеймера під час введення першої дози антибіотика можливо призначити преднізолон у дозі 50 мг або еквівалентний стероїд. У хворих на сифіліс у стадії, яка проявляється ураженням серцево-судинної системи, кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриш-Герксгеймера можна запобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг на добу або еквівалентного стероїду, протягом 1 - 2 тижнів. У хворих із відомою гіперчутливістю до цефалоспоринів слід брати до уваги можливість перехресної алергії. З особливою обережністю слід застосовувати у пацієнтів з алергічним діатезом або бронхіальною астмою.

Слід також дотримуватись обережності у немовлят, пацієнтів з тяжкою кардіопатією, гіповолемією, епілепсією, порушеннями функції нирок та печінки.

Застосування в періоди вагітності та лактації. На даний момент немає даних, які свідчать про те, що застосування препарату під час вагітності виявляє ембріотоксичну, тератогенну або мутагенну дію. Проте, слід пам’ятати, що пеніциліни можуть з’являтися в грудному молоці.

Вплив на здатність керувати авто транспортом або використовувати складні механізми. Дані відсутні.

Свіжо приготовлені розчини для ін’єкцій або інфузій мають бути використані негайно. Навіть при зберіганні в холодильнику водні розчини Пеніциліну G натрієвої солі Сандоз розпадаються до утворення продуктів розпаду та метаболітів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Оскільки пеніциліни активні тільки щодо проліферуючих мікро організмів, Пеніцилін G натрієву сіль Сандоз не слід застосовувати в комбінації з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінації з іншими антибіотиками можливі лише у випадку передбачуваного синергічного або, в крайньому випадку, адитивного ефекту. Призначати ці препарати слід у повній дозі (виключення: у комбінаціях з відомою синергічною дією доза токсичнішого препарату може бути зменшена).

До бактерицидних антибіотиків, які застосовуються в комбінації з препаратом, належать ізоксазолілові пеніциліни, як, наприклад флуклоксацилін, та інші бета-лактамні антибіотики вузького спектра дії, аміно пеніциліни, аміноглікозиди. Вони мають вводитись шляхом повільної внутрішньо венної ін’єкції до вливання препарату. Якщо можливо, внутрішньом’язові ін’єкції аміноглікозидів мають вводитись окремо.  

При одночасному застосуванні протизапальних, анти ревматичних та жарознижувальних препаратів (наприклад, індометацину, фенілбутазону та саліцилатів у високих дозах) або пробенециду може спостерігатись пригнічення виведення препарату за конкурентним механізмом.  

Подібно до інших антибіотиків, Пеніцилін G натрієва сіль Сандоз може зменшувати ефективність пероральних контрацептивів.

Для запобігання небажаним хімічним реакціям не слід змішувати в одній ємкості два препарати для ін’єкції або інфузії, а також   розчинів, які містять глюкозу.

Пеніцилін G натрієва сіль Сандоз несумісна з іонами металів, особливо з іонами міді, цинку, ртуті та цинкових сполук таких, які можуть входити до складу резинових пробок ін фузійних флаконів. Окислюючі речовини, спирт, гліцерин, макроголи та інші гідроксильні сполуки можуть також ін активувати його. В слабо лужних розчинах препарат швидко ін активується цистеїном та іншими амінотіоловими сполуками. Симпатоміметичні аміни також несумісні з ним.

Пеніциліну G натрієву сіль Сандоз не слід застосовувати в розчині декстрози.   Несумісність може відмічатись і при сумісному застосуванні тетрацикліну гідро хлориду та деяких інших антибіотиків.  

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С; свіжо приготовлені розчини для ін’єкцій або інфузій мають бути використані негайно.

Термін придатності – 5 років.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 1 флакону для ін’єкцій на 5 мл з прозорого скла, з гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою; по 100 флаконів разом з інструкцією щодо застосування у картонній коробці.

Виробник. Сандоз ГмбХ, Австрія.

Адреса. Австрія, А-6250   Кундль, Біохеміштрассе, 10.

ПЕНИЦИЛЛИН G

Состав

ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль "Биохеми" 500.000 ME
1 флакон содержит:
Бензилпенициллина натриевая соль 500.000 ME (0,3 г)

ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль "Биохеми" 1.000.000 ME
1 флакон содержит:
Бензилпенициллина - натриевая соль 1.000.000 ME (0,6 г)

ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль "Биохеми" 5.000.000 ME
1 флакон содержит:
Бензилпенициллина - натриевая соль 5.000.000 ME (3 г)

ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль "Биохеми" 10.000.000 ME
1 флакон содержит:
Бензилпенициллина - натриевая соль 10.000.000 ME (6 г)

Свойства

Пенициллин оказывает бактерицидное действие в отношении чувствительных размножающихся микроорганизмов путем подавлении биосинтеза мукопротеинов клеточной стенки. ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль "Биохеми" особенно приемлем для лечения пенициллином в высоких дозах или инфузионной терапии. Применением высоких доз пенициллина терапевтически эффективные концентрации пенициллина могут быть получены даже в тех тканях, где они достигаются с трудом, таких как сердечные клапаны, кости и спинномозговая жидкость, а также гнойные жидкости. ПЕНИЦИЛЛИН G может использоваться изолированно, а также в комбинации с другими антибиотиками.

Показания к применению

Спектр чувствительных микроорганизмов

ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль эффективен при инфекциях, вызванных грамположительными и грамотрицательными микроорганизмами, такими как стрептококки групп А, В, С, G, L и М, зеленящий стрептококк, энтерококки, пневмококки, не продуцирующие пенициллиназу штаммы стафилококков, менингококки, гонококки, Corynebacterium diphtheriae. Bacillus antracis, Clostridiae, Erysipelothrix insidosa, Listeia monocytogenes, Escherichia coli, Alcaligenes faecalis, Pasteurella multocida, Streptobacillus moniliformis, Spirilllim minus, Fusobacterium fusiforme, Leptospirae, Treponema pallidum и Actinomycetes. При инфекциях, вызванных стафилококками, энтерококками, Escherichia coli или Enterobacter aerogenes, рекомендуется провести тесты на чувствительность.

Диапазон показаний

ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль показан при следующих инфекциях, вызванных пенициллин-чувствительными микроорганизмами: септицемия, пневмония, эмпиема, перикардит, бактериальный эндокардит, медиастинит, перитонит, менингит, абсцесс мозга, артрит, остеомиелит; специфические инфекции, такие как сибирская язва, инфекции, вызванные клостридиями, листериями, пастереллами, лихорадка, вызванная укусом крысы, фузоспирохетоз. ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль также используется при осложнениях сифилиса и гонореи. В неосложненных случаях при заболеваниях предпочтение отдается депо-препаратам пенициллина, например, Ретарпен® и Клемипен®.

Нежелательные побочные явления

Должное внимание следует уделить побочным эффектам, а именно анафилаксии, крапивнице, лихорадке, суставным болям, ангионевротическому отеку, мультиформной эритеме и эксфолиативному дерматиту. Вследствие бактериолизиса при инфекциях, вызванных эндотоксинпродуцируюшими бактериями, такими как сальмонеллы, лептоспиры или трепонемы, может наблюдаться реакция Джариш-Герксгеймера.

Иногда после инъекций пенициллина встречаются стоматиты и глосситы. При назначении длительной пенициллинотерапии следует принимать во внимание возможность появления устойчивых микроорганизмов или грибков. При появлении суперинфекции следует принять соответствующие меры.

Из-за возможного нарушения электролитного баланса, внутривенное введение более чем 10.000.000 единиц ПЕНИЦИЛЛИНА G должно проводиться медленно.

При инфузионном введении больших доз препарата возможно возникновение судорог: особенно этого следует опасаться при выраженной почечной недостаточности, эпилепсии, менингите, отеке мозга и экстракорпоральном (искусственном) кровообращении.

В редких случаях после внутривенного введения более чем по 10.000.000 единиц ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевой соли могут отмечаться такие побочные эффекты как гемолитическая анемия, тромбоцитопения, лейкопения или нефропатия. Изредка, при ранее существующей нефропатии, могут встречаться альбуминурия и гематурия. Наблюдающиеся в отдельных случаях при назначении пенициллина олигурия или анурия, обычно проходят через 48 часов после прекращения лечения. Диурез может быть восстановлен назначением 10% раствора маннитола.

Клинические реакции

Пенициллин может провоцировать ложноположительные результаты пр.и проведении анализов на содержание сахара в моче.

Взаимодействие с другими лекарственными препаратами

Следует обращать внимание на конкурентное ингибирование при совместном использовании с другими противовоспалительными, антиревматическими и жаропонижающими препаратами (особенно при назначении индометацина, фенилбутазона и салицилатов).

Обладающие бактерицидным действием пенициллины не следует комбинировать с бактериостатическими антибиотиками. Комбинирование с другими антибиотиками следует только при ожидаемом синергическом или, по крайней мере, аддитивном эффекте. Отдельные составляющие препараты при комбинированном лечении должны назначаться в полной эффективной дозе (исключение при продемонстрированном синергическом эффекте, в этом случае должна быть снижена доза более токсичного компонента).

При соответствующих показаниях следует принимать во внимание возможность комбинации ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевой соли "Биохеми" со следующими бактерицидными антибиотиками: изоксазолиловыми пенициллинами (например, Флюклоксациллином) и другими бета-лактамными антибиотиками широкого спектра действия, аминопенициллинами (например, Стандациллином), аминогликозидами (например, Гентамицином). Вышеупомянутые пенициллины вводятся внутривенно медленно перед инфузией ПЕНИЦИЛЛИНА G - натрия, при возможности, аминогликозиды следует отдельно вводить внутримышечно.

Противопоказания

Упоминания в анамнезе о повышенной чувствительности к пенициллину. Следует принимать во внимание возможность развития перекрестных аллергических реакций при повышенной чувствительности к цефалоспоринам (согласно литературным данным, 5-10% случаев). Особые предосторожности необходимы при назначении пенициллина больным с аллергией, также как и при использовании высоких доз ПЕНИЦИЛЛИНА G - натриевой соли у больных с сердечной или почечной недостаточностью. Банальные инфекции не требуют лечения пенициллином.

Дозировка

Дозировка и длительность применения зависят от выраженности клинической картины. Если врачом не назначено другой схемы лечения, как правило, используется дозировка по 30.000 единиц ПЕНИЦИЛЛИНА G - натриевой соли "Биохеми" на килограмм веса тела (ВТ) в сутки, разделенных на три дозы.

Диапазон дозировки

Возраст (вес) Средняя доза пенициллина (методика применения) Недоношенные дети
и новорожденные
(ВТ прибл. 3,5 кг) Обычная (в/м, в/в): 30.000 - 100.000 единиц/кг в сутки.
Высшая (в/в): 200.000 - 500.000 единиц/кг в сутки. Дети до года
(ВТ до 10 кг) Обычная (в/м, в/в): 30.000 - 100.000 единиц/кг в сутки.
Высшая (в/в): 500.000 - 1.000.000 единиц/кг в сутки Дети от 1 до 12 лет
(ВТ от 10 до 38 кг) Обычная (в/м, в/в): 30.000 единиц/кг в сутки.
Высшая (в/в): 100.000 - 500.000 единиц/кг в сутки. Взрослые
(ВТ от 40 кг и выше) Обычная (в/м, в/в): 1.000.000 - 5.000.000 единиц в сутки.
Высшая (в/в): 10.000.000 - 40.000.000 единиц в сутки

Особые случаи дозировки

Сепсис, вызванный грамотрицательными бациллами (Escherichia coli, Enterobacter aerogenes, Alcaligenes faecalis, Salmonellae, Shigellae и Proteus mirabilis: при наличии чувствительных микроорганизмов взрослые получают 20.000.000 - 80.000.000 единиц в сутки.

Бактериальный эндокардит

При наличии чувствительных микроорганизмов взрослые получают 10.000.000 -80.000.000 единиц в сутки внутривенно в комбинации со 120-240 мг гентамицина в сутки или 1-2 г стрептомицина в сутки внутримышечно.

Менингит

Вследствие повышенной склонности к судорожным реакциям взрослым не следует назначать препарат в дозах, превышающих 20.000.000 - 30.000.000 единиц в сутки, а детям - не более чем 12.000.000 единиц в сутки.

В зависимости от клинической ситуации ПЕНИЦИЛЛИН G может также применяться внутриплеврально в дозах до 200.000 единиц (5.000 единиц/мл), вводится в область сустава в дозах до 100.000 единиц (25.000 единиц/мл) и интралюмбарно. Интралюмбарное введение приводит к быстрому достижению эффективной бактерицидной концентрации препарата в спиномозговой жидкости. В таких случаях доза составляет от 10.000 но не более чем 20.000 единиц для взрослых, 8.000 единиц для детей в возрасте 6-12 лет, 5.000 единиц для детей в возрасте 1-6 лет и 2.500 единиц для новорожденных. Стерильный раствор (не более чем 1.000 единиц на мл) должен подогреваться до температуры тела и вводиться медленно (1 мл в мин) после удаления соответствующего количества спиномозговой жидкости. Местная терапия всегда выступает дополнением системного лечения. При интралюмбарном введении дозировка при системном лечении (в/в, в/м) должна быть соответствующим образом уменьшена.

Принципы дозировки у больных с почечной недостаточностью

У больных с выраженными степенями печеночной и/или почечной недостаточности желательно уточнять разовые дозы ПЕНИЦИЛЛИНА G - натрия "Биохеми" или интервалы между дозами в соответствии со значениями клиренса.

Дозировка ПЕНИЦИЛЛИНА G, основанная на клиренсе креатинина

Клиренс креатинина
мл/мин 100-60 50-40 30-10 <10 Сывороточный креатинин
мг% 0,8-1,5 1,5-2 2-8 15 Пенициллин G
натриевая соль
"Биохеми"-суточная доза



Взрослые:
До 60 лет - до 60 000 000 ME Старше 60 лет - от 10 000 000 до 40 000 000 ME (разделенные на три введения с интервалом 8 часов) 10 000 000 -
20 000 000 ME (разделенные на три введения с интервалом 8 часов)


5 000 000 -
10 000 000 ME (разделенные на
2-3 введения с интервалом 8-12 часов)

2 000 000 -
5 000 000 ME (разделенные на
1-2 введения с интервалом 12-24 часа)
 

Сведения по применению

Приготовление раствора для внутривенного введения

Не более чем 10.000.000 единиц ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевой соли "Биохеми" растворяется в 10 мл воды для инъекций. Инъекции проводятся дважды в сутки глубоко внутримышечно в верхненаружный квадрат ягодичной мышцы или в верхнеглютеальное поле по методике Hochstetter. Общий объем вводимой жидкости не должен превышать 5 мл на одно место инъекции. При необходимости повторных инъекций следует менять место введения.

Приготовление инфузионного раствора

Для коротких инфузий 10.000.000 или 20.000.000 единиц натриевой соли ПЕНИЦИЛЛИНА G "Биохеми". Препарат разводится соответственно в 100 или 200 мл воды для инъекций. При соблюдении этих пропорций получается приблизительно изотонический раствор. Раствор Рингера или другие натрийсодержащие растворы не рекомендуется из-за дополнительного введения электролитов. Инфузия проводится в период от 15 до 30 минут. Для того, чтобы избежать нежелательных химических реакций, не следует добавлять другие препараты в инфузионный раствор (См. также "Срок хранения").

Предосторожности и меры безопасности

1.000.000 единиц ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевой соли "Биохеми" содержит 1,68 ммоль натрия, таким образом 10.000.000 единиц соответствуют натриевой нагрузке, эквивалентной 100 мл изотонического солевого раствора. Следует принимать во внимание задержку всасывания препарата из внутримышечного депо у больных диабетом. Необходимо соблюдать предосторожности при лечении больных с кардиопатией, гиповолемией (при воспалении объема циркулирующей крови), эпилепсией, нефропатией и патологией печени. При назначении пенициллина в высоких дозах на срок более пяти дней рекомендуются исследования электролитного баланса, функции печени и гематологические анализы. В соответствии с рекомендациями ВОЗ лечение при стрептококковых инфекциях должно продолжаться, по крайней мере, 10 дней. Лечение следует прекращать при появлении аллергических реакций, которые купируются назначением адреналина, антигистаминов и кортикостероидов. В случае венерических заболеваний, если есть подозрение на сифилис, перед началом лечения и впоследствии на протяжении, по крайней мере, четырех месяцев следует провести исследования в темном поле и серологические анализы.

Хранение

В нерастворенном виде ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль "Биохеми" сохраняет полную активность в течение срока годности, указанного на упаковке (5 лет).

Растворы должны быть использованы немедленно после приготовления, поскольку относительно быстро в Водных растворах ПЕНИЦИЛЛИНА G образуются продукты разложения и переходные вещества, даже при условии хранения в холодильнике.

Упаковка

ПЕНИЦИЛЛИН G - натриевая соль
во флаконах по 500.000 МЕ/1.000.000 МЕ/5.000.000 МЕ/10.000.000 ME;
больничные упаковки.