Пенимекс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 ПЕНІМЕКС

 PENIMAX

Склад:

діюча   речовина: sildenafilum;

1 таблетка 25 мг містить силденафілу цитрату в перерахуванні на силденафіл 25 мг;

1 таблетка 50 мг містить силденафілу цитрату в перерахуванні на силденафіл 50 мг;

1 таблетка 100 мг містить силденафілу цитрату в перерахуванні на силденафіл 100 мг;

допомiжнi речовини: натрію кроскармелоза, двоосновний кальцію фосфат (дигідрат), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк очищений, Опадрі червоний II 85G55231 (містить барвник Понсо 4R (Е 124).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті   оболонкою, по 25 мг, 50 мг, 100 мг.

           Фармакотерапевтична група.  Засоби, які застосовуються при еректильній дисфункції.

           Код АТС G04В E03.

Клінічні характеристики.

Показання.  Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту .

Для ефективної дії препарату потрібне сексуальне збудження.

Протипоказання.

-   Підвищена чутливість до компонентів препарату;

-   одночасне застосування донаторів NO (амілнітріт або нітрати) через можливість         посилення їхньої гіпотензивної дії;    

-   захворювання при яких сексуальна активність небажана (наприклад, тяжкі форми захворювань серцево-судинної системи, такі як нестабільна стенокардія або виражена серцева недостатність);

-   жінки;

-   вік до 18 років.

Прийом препарату   протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітора ФDE5 або ні.

Безпека силденафілу не вивчалася у таких підгрупах пацієнтів, і тому цим пацієнтам його застосування протипоказане: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодиестераз сітківки).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту cилденафілу необхідне статеве збудження.

Застосування дорослими. Рекомендована доза для дорослих становить 50 мг, яку приймають, за необхідності, приблизно за 1 год до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому - один раз на добу. Активність препарату може виявлятися через більший термін при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатині ну становить 30 - 80 мл/хв) режим дозування не змінюється. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад, при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Застосування у пацієнтів, які використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, рекомендується не перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 год. Стартова доза 25 мг повинна рекомендуватися пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол).

З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на фоні терапії альфа-блокаторами до застосування Пенімекса.   Крім того, слід розпочати призначення препарату з найменших доз.

Застосування дітьми. Не застосовується особам, молодше 18 років.

Застосування пацієнтами похилого віку. Для пацієнтів похилого віку зміна дозування не потрібна.

Побічні реакції.

З боку нервової системи – запаморочення, епілептичний напад, рецидив епілептичного нападу;

З боку органів чуття – біль в очах, почервоніння очей; аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином кольоровий зір).

З боку серцево-судинної системи: пальпітація (відчуття серцебиття), тахікардія, гіпотензія, синкопе, носові кровотечі;

З боку дихальної системи – риніт (закладеність носа).

З боку травного тракту – блювання; диспепсія.

З боку імунної   системи - реакції гіпер чутливості (включаючи шкірні висипання);

З боку репродуктивної системи - пролонгована ерекція та/або пріапізм.

При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані ефекти були подібні, але виникали частіше.

Передозування. При передозуванні спостерігаються реакції подібні   до тих, що виникають при прийманні Пенімексу в   нижчих дозах, але частота їх виникнення та ступінь тяжкості збільшувалися (відчуття жару, запаморочення, почервоніння обличчя, головний біль, порушення чіткості зору, диспепсичні явища, зниження артеріального тиску).  

У випадках передозування треба, за необхідності, застосовувати симптоматичну терапію. Слід зазначити, що діаліз не може прискорити виведення препарату, тому що силденафіл міцно зв’язаний з білками плазми і не виводиться з сечею.

Застосування у період вагітності або годування груддю.   Пенімекс не призначений для застосування у жінок.

Діти.   Пенімекс не показаний для застосування у осіб до 18 років.

Особливі заходи безпеки. Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез, провести ретельне урологічне та загально клінічне обстеження, особливо у хворих з супутніми серцево-судинними захворюваннями, при яких підвищена сексуальна активність небажана (наприклад, тяжкі форми ішемічної хвороби серця і гіпертонічної хвороби).

Пенімекс проявляє судинорозширюю чий ефект, результатом якого є незначне та тимчасове зниження артеріального тиску, тому силденафіл підсилює гіпотензивну дію органічних нітратів.

Підвищена чутливість до вазодилятаторів відзначається   у хворих з обструкцією шляху відтоку з лівого шлуночка (стеноз аорти, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія) і з синдромом системної атрофії, що проявляється порушенням автономного контролю АТ.

Застосування Пенімексу не впливає на серцевий викид і не зменшує кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а ступінь зниження систолічного та диастолічного артеріального тиску в середньому становить 6-9%.   Приймання препарату не впливає на толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, якщо вони постійно приймають антиангінальні препарати (за виключенням нітратів).

Слід дотримуватись обережності   при призначенні препарату чоловікам з артеріальною гіпертензією та артеріальною гіпотензією.

До категорії підвищеного ризику належать пацієнти з супутньою ішемічною хворобою серця. Оскільки відновлення активного статевого життя, у тому числі збільшення числа статевих контактів, може негативно вплинути на перебіг основного соматичного захворювання або потребувати корекції медикаментозної терапії.

Оцінка співвідношення користь/ризик необхідна у пацієнтів із серцевою недостатністю, низьким об’ємом циркулюючої крові.

У деяких пацієнтів з пігментним ретинітом відзначається генетично обумовлений дефект   ФДЕ сітківки; оскілки достатній досвід застосування   силденафілу у них відсутній, призначати препарат таким пацієнтам слід з обережністю.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції з обережністю застосовують у хворих з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад при ануляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та осіб із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).

Особливості застосування. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю та з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, препарат слід призначати в початковій дозі 25 мг.

Пенімекс не призначений для застосування у жінок.

Пенімекс не показаний для застосування у осіб до 18 років.

Корекція дози у осіб літнього віку   не потрібна.

Часте (більше 1 разу на добу) застосування у високих дозах збільшує ризик побічних явищ.

Ефект Пенімексу при одночасному прийнятті їжі розвивається пізніше, ніж при прийнятті натщесерце.

Грейпфрутовий сік може призвести до незначного підвищення рівня силденафілу в плазмі крові.  

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.   Не слід керувати транспортом та працювати з потенційно небезпечними механізмами до з’ясування індивідуальної реакції на препарат (оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не рекомендується   поєднувати Пенімекс з іншими препаратами, які використовуються для лікування еректильної дисфункції.

Не рекомендується одночасне призначення силденафілу та ритона віру, високо- специфічного інгібітора   Р-450. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ ритона віру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з силденафілом (100 мл одноразово) призводить до 300% підвищення  (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу   та 1000% (111 разів) збільшення АUC силденафілу. При прийманні інших інгібіторів   Р-450 зменшується елімінація силденафілу, тому рекомендована початкова доза його становить 25 мг.

При одночасному застосуванні силденафілу з неспецифічними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин) знижується кліренс силденафілу. Циметидин   в дозі 800 мг при поєднанні з Пенімексом спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі крові на 56%. У разі одночасного застосування силденафілу  (одноразово в дозі 100 мг) з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) спостеріється збільшення AUC силденафілу на 182%.   Хоча частота розвитку побічних реакцій   при одночасному прийманні з інгібіторами CYP3A4 у цих пацієнтів не зростала, початкова доза силденафілу у цих пацієнтів повинна становити 25 мг.

Одночасне призначення саквінавіра – інгібітора протеази ВІЛ, який є інгібітором CYP3A4 (1200 мг 3 рази на добу) та силденафілу (100 мг одноразово) призводило до підвищення максимальної концентрації силденафіла в плазмі крові на 140% і до збільшення АUC на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Сильні   інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітроконазол, проявляють виразнішу дію.

Одноразовий прийом антациду (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію) не впливає на біо- доступність силденафілу.

Інгібітори CYP2С 9 (такі як тол бутамід, варфарин), інгібітори CYP2D6 (такі як селективні інгібітори зворот нього захвату серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні   діуретини, петльові та калійзберігаючі діуретини, інгібітори АТФ, блокатори кальцієвих каналів, антагоністи β-адренорецепторів та стимулятори метаболізму CYP450 (такі як рифампіцин, барбітурати) не впливалють на фармакокінетику силденафілу.

Не виявлено впливу прийому азитроміцину в дозі 500 мг/доб протягом 3 днів на АUC, максимальну концентрацію в плазмі крові і час її досягнення, кліренс і період напів- виведення   силденафілу та його основних метаболітів.

Дослідження in vitro   на тромбоцитах людини свідчать, що силденафіл підсилює анти- агрегатні властивості натрію нітропрусиду.

Силденафіл при застосуванні в дозі 50 мг не збільшує тривалість кровотечі, спричиненої ацетил саліциловою кислотою (в дозі 150 мг).

Завдяки впливу   на процес обміну  NO/цГМФ силденафіл збільшує вираженість   гіпотензивного ефекту нітратів. Застосування силденафілу в поєднанні   з нітратами або іншими   дона торами NO протипоказане.

Одночасне застосування   блокатора α-адренорецептора доксазозину   в дозі 4 мг та силденафілу   в дозі 25 мг у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози сприяє додатковим зниженням рівня   систолічного та диастолічного артеріального тиску на 7 мм. Протягом 4 год після прийому препаратів відзначались нечасті випадки поступальної гіпотензії

Силденафіл (у дозі 50 мг)   не підвищує вираженість гіпотензивного ефекту алкоголю (максимальна концентрація алкоголю в крові 80 мг/дл).

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пенімекс відновлює порушену здатність   до ерекції і забезпечує порушену відповідь   на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена   полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня   цГМФ, розслаблення гладеньких м’язів кавернозного тіла й посилення   кровотоку у статевому члені.

Силденафіл є   селективним інгібітором   цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ),   яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл не чинить прямої розслаблю вальної дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію  NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/ цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення   ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту Пенімексу необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

При одноразовому прийомі Пенімексу внутрішньо у дозі до 100мг препарат не спричиняє клінічно значущих змін ЕКГ.

Фармакокінетика.   Фармакокінетика Пенімексу при прийомі внутрішньо у рекомендованих дозах  (25-100 мг) є лінійною. Концентрація силденафілу в плазмі крові після перорального прийому натщесерце досягає максимального значення протягом  30 – 120 хв (в середньому 60 хв). Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить   в середньому 40% (25 – 63%). При прийомі Пенімексу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації зростає   на 60 хв., а   максимальна концентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29%. Об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить в середньому 105 л/кг. Силденафіл та його основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96% зв’язується з білками плазми крові. Зв’язування з білками не залежить від концентрації препарату. Силденафіл метаболізується переважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та  CYP2С 9 (неосновний шлях) мікросомальних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт   утворюється внаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становить приблизно 50% активності самого препарату . Концентрація   метаболіту у плазмі крові становить   майже 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напів виведення – приблизно 4 год. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а період напів виведення  3-5 год. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів   переважно з калом  (приблизно 80% від прийнятої дози) і меншою мірою з сечею (майже 13% уведеної дози).

У людей літнього віку (старше 65 років) відзначаються знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрація силденафілу та його N-десметилового метаболіту приблизно на 40% вища, ніж у людей молодого віку (18-45 років).

У пацієнтів з легкою та помірно вираженою  недостатністю функції нирок  (кліренс креатині ну – 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після внутрішнього прийому в дозі 50 мг не змінюється. У пацієнтів з тяжкою  недостатністю функції нирок  (кліренс креатині ну ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що приводть до збільшення АUC (на 100%) та підвищення максимальної концентрації у крові (на 88%)   порівняно із людьми   аналогічного віку без порушення функції нирок.

У пацієнтів   з легким та помірно вираженим цирозом печінки (функціональний клас А і В за класифікацією Чайлд-Пью) кліренс силденафілу знижується, що призводить до збільшення АUC (на 84%) та підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (на 47%)   порівнянно   з   людьми аналогічного віку без печінкової недостатності.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:   пурпурно-червоного кольору, трикутної форми, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з тисненням «25», «50» або «100» з одного боку.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.  

Упаковка. По 1 або 4   таблетки в блістері. По 1 блістеру   разом з інструкцією у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. “Юнік Фармасьютикал Лабораторіз” (відділення фірми “Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.”).

Місце знаходження.   Ворлі, Мумбаї  400 030,   Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 25 мг, № 1, № 4

Прочие ингредиенты: кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая (Grade 102), кальция дигидрофосфата дигидрат, магния стеарат, тальк очищенный, вода очищенная, спирт поливиниловый, макрогол, полиэтиленгликоль 3350, лак алюминиевый Пончо 4R, лецитин, титана диоксид, fD&C синий № 2, индигокармин лак алюминиевый, железа оксид красный (Е 172).

№ UA/8707/01/01 от 25.07.2008 до 25.07.2013

табл. п/о 50 мг, № 1, № 4

Прочие ингредиенты: кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, кальция дигидрофосфата дигидрат, магния стеарат, тальк очищенный, вода очищенная, спирт поливиниловый, макрогол, полиэтиленгликоль 3350, лак алюминиевый Пончо 4R, лецитин, титана диоксид, fD&C синий № 2, индигокармин лак алюминиевый, железа оксид красный (Е 172).

№ UA/8707/01/02 от 25.07.2008 до 25.07.2013

табл. п/о 100 мг, № 1, № 4

Прочие ингредиенты: кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, кальция дигидрофосфата дигидрат, магния стеарат, тальк очищенный, вода очищенная, спирт поливиниловый, макрогол, полиэтиленгликоль 3350, лак алюминиевый Пончо 4R, лецитин, титана диоксид, fD&C синий № 2, индигокармин лак алюминиевый, железа оксид красный (Е 172).

№ UA/8707/01/03 от 25.07.2008 до 25.07.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Пенимекс восстанавливает нарушенную способность к достижению и поддержанию эрекции полового члена и способствует возникновению естественного ответа на сексуальное возбуждение. Физиологический механизм эрекции полового члена заключается в высвобождении оксида азота (NO) в пещеристом теле при сексуальной стимуляции. NO активирует фермент гуанилатциклазу, которая приводит к повышению уровня цГМФ, расслаблению гладких мышц пещеристого тела и усилению кровотока в половом члене.
Сильденафил является высокоактивным и селективным ингибитором цГМФ-специфической фосфодиэстеразы типа 5 (ФДЭ-5), которая обеспечивает распад цГМФ в пещеристом теле. Сильденафил не оказывает прямого расслабляющего действия на пещеристое тело, однако усиливает релаксирующее действие NO в ткани пещеристого тела. При активации пути NO/цГМФ, что наблюдается при сексуальном возбуждении, угнетение ФДЭ-5 под влиянием сильденафила приводит к повышению уровня цГМФ в пещеристом теле. Поэтому для достижения фармакологического эффекта сильденафила необходима адекватная сексуальная стимуляция. При однократном приеме сильденафила внутрь в дозе до 100 мг препарат не вызывает клинически значимых изменений ЭКГ. Снижение АД связано с вазодилатирующим эффектом сильденафила, возможно, за счет повышения уровня цГМФ в гладких мышцах сосудов.
Фармакокинетика. Фармакокинетика сильденафила при приеме внутрь в рекомендуемых дозах (25–100 мг) является линейной. Концентрация сильденафила в плазме крови после перорального приема натощак достигает максимального значения на протяжении 30–120 мин (в среднем через 60 мин). Абсолютная биодоступность при приеме внутрь составляет в среднем 41% (25–63%). При приеме Пенимекса с жирной пищей скорость всасывания снижается, время достижения C_max в сыворотке крови повышается на 60 мин, а C_max снижается в среднем на 29%. Объем распределения сильденафила в равновесном состоянии составляет в среднем 105 л/кг. Сильденафил и его основной циркулирующий М-десметиловый метаболит приблизительно на 96% связываются с белками плазмы крови. Связывание с белками плазмы крови не зависит от концентрации препарата. Сильденафил метаболизируется преимущественно под влиянием CYP 3A4 (основной путь) и CYP 2C9 (неосновной путь) микросомальных изоферментов печени. Основной циркулирующий метаболит образуется вследствие N-десметилирования сильденафила. По селективности действия на ФДЭ метаболит сопоставим с сильденафилом, а его активность в отношении ФДЭ-5 составляет приблизительно 50% от активности исходного соединения. Концентрация метаболита в плазме крови составляет почти 40% от таковой сильденафила. N-десметилметаболит подвергается дальнейшему метаболизму; его T_1/2 — приблизительно 4 ч. Общий клиренс сильденафила из организма составляет 41 л/ч, а T_1/2 — 3–5 ч. После приема внутрь сильденафил выводится в виде метаболитов преимущественно с калом (примерно 80% введенной дозы) и в меньшей степени — с мочой (около 13% введенной дозы).
У лиц пожилого возраста (старше 65 лет) отмечают снижение показателей клиренса сильденафила, а концентрация сильденафила и его N-десметилового метаболита приблизительно на 40% выше, чем у лиц молодого возраста (18–45 лет).
У пациентов с легкой и умеренно выраженной недостаточностью функции почек (клиренс креатинина 30–80 мл/мин) фармакокинетика сильденафила после приема внутрь в дозе 50 мг не меняется. У пациентов с тяжелой степенью нарушения функции почек (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) клиренс сильденафила снижается, что приводит к увеличению АUC (на 100%) и повышению C_max в крови (на 88%) по сравнению с пациентами такого же возраста без нарушения функции почек.
У пациентов с легким и умеренно выраженным циррозом печени (функциональный класс А и В по классификации Чайлд-Пью) клиренс сильденафила снижается, что приводит к увеличению АUC (на 84%) и повышению C_max в плазме крови (на 47%) по сравнению с пациентами аналогичного возраста без печеночной недостаточности.

ПОКАЗАНИЯ:

эректильная дисфункция.

ПРИМЕНЕНИЕ:

таблетки предназначены для перорального приема. Для реализации эффекта сильденафила необходимо половое возбуждение.
Взрослые. Рекомендованная доза для взрослых составляет 50 мг, которую принимают, при необходимости, приблизительно за 1 ч до сексуальной активности. Учитывая эффективность и переносимость, дозу можно повысить до 100 мг или снизить до 25 мг. Максимальная рекомендованная доза составляет 100 мг. Максимальная рекомендованная частота приема — 1 раз в сутки. Активность препарата может повышаться при приеме с пищей по сравнению с приемом натощак.
Пациенты с нарушением функции почек. У пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина 30–80 мл/мин) режим дозирования не меняют. Поскольку у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) клиренс сильденафила снижен, применение препарата необходимо начинать с дозы 25 мг.
Пациенты с нарушением функции печени. Поскольку у пациентов с печеночной недостаточностью клиренс сильденафила снижен, например при циррозе, применение препарата следует начинать с дозы 25 мг.
Пациенты, которые применяют другие виды лечения. Учитывая степень взаимодействия у пациентов, получающих сопутствующую терапию ритонавиром, рекомендуется не превышать максимальную однократную дозу 25 мг сильденафила на протяжении 48 ч. Стартовую дозу 25 мг необходимо рекомендовать пациентам, получающим сопутствующее лечение ингибиторами CYP 3A4 (например эритромицин, саквинавир, кетоконазол, итраконазол).
С целью снижения риска развития постуральной гипотензии необходимо достичь стабилизации состояния пациентов на фоне терапии блокаторами α-адренорецепторов до применения Пенимекса. Кроме того, назначение препарата следует начинать с наиболее низких доз.
Дети. Не показан для применения у лиц в возрасте младше 18 лет.
Пациенты пожилого возраста. Для пациентов пожилого возраста изменения дозирования не требуется.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

•повышенная чувствительность к препарату;
•одновременное применение донаторов NO из-за возможности усиления их гипотензивного действия;
•заболевания, при которых сексуальная активность нежелательна (например тяжелые формы заболеваний сердечно-сосудистой системы, такие как нестабильная стенокардия или выраженная сердечная недостаточность);
•женщины;
•возраст до 18 лет.
Прием препарата противопоказан пациентам с потерей зрения на один глаз вследствие неартериальной передней ишемической оптической нейропатии независимо от того, произошло ли это вследствие приема ингибитора ФДЭ 5 или нет.
Безопасность сильденафила не изучалась в таких подгруппах пациентов, и поэтому его применение противопоказано: пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени, с артериальной гипотензией (АД <90/50 мм рт. ст.), с недавно перенесенным инсультом или инфарктом миокарда и известными наследственными дегенеративными заболеваниями сетчатки, такими как пигментный ретинит (меньшая часть таких пациентов имеет генетическое заболевание ФДЭ сетчатки).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны ЦНС: головокружение, эпилептический приступ, рецидив эпилептического приступа.
Со стороны органа зрения: боль в глазах, гиперемия глаз; аномальное зрение (затуманенность зрения, повышенная чувствительность к свету), хроматопсия (умеренной степени, транзиторная, главным образом цветное зрение).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: пальпитация (ощущение сердцебиения), тахикардия, гипотензия, синкопе, носовые кровотечения.
Со стороны дыхательной системы: ринит.
Со стороны ЖКТ: рвота, диспепсия.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (включая кожные высыпания).
Со стороны репродуктивной системы: очень редко — пролонгированная эрекция и/или приапизм.
При применении препарата в дозах, превышающих рекомендованные, нежелательные эффекты были подобными, но возникали чаще.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

для диагностики нарушений эрекции, определения их возможных причин и выбора адекватного лечения необходимо собрать полный медицинский анамнез и провести тщательное урологическое и общеклиническое обследование, в особенности у пациентов с сопутствующими сердечно-сосудистыми заболеваниями, при которых повышенная сексуальная активность нежелательна (например тяжелые формы ИБС и гипертонической болезни). Пенимекс обладает вазодилатирующим эффектом, результатом которого являлось незначительное и временное снижения АД, поэтому сильденафил усиливает гипотензивное действие органических нитратов.
Повышенную чувствительность к вазодилататорам отмечают у больных с левожелудочковой обструкцией (стеноз аорты, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия) и синдромом системной атрофии, которая проявляется нарушением вегетативного контроля АД.
Применение Пенимекса не влияет на сердечный выброс и кровоток в стенозированных коронарных артериях, а степень снижения систолического и диастолического АД в среднем составляет 6–9%. Прием препарата не влияет на толерантность к физической нагрузке у пациентов с эректильной дисфункцией и стабильной стенокардией, если они постоянно принимают антиангинальные препараты (за исключением нитратов).
Необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата мужчинам с АГ и артериальной гипотензией.
К категории повышенного риска относятся пациенты с сопутствующей ИБС. Поскольку восстановление половой активности, в том числе увеличение количества половых контактов, может отрицательно повлиять на течение основного соматического заболевания или возникнуть необходимость в коррекции медикаментозной терапии.
Оценка соотношения польза/риск необходима пациентам с сердечной недостаточностью, низким ОЦК.
У некоторых пациентов с пигментным ретинитом отмечают генетически обусловленный дефект ФДЭ сетчатки; поскольку достаточного опыта применения сильденафила нет, назначать препарат таким пациентам необходимо с осторожностью.
Препараты, предназначенные для лечения нарушений эрекции, с осторожностью применяют у больных с анатомической деформацией полового члена, например при ангуляции, кавернозном фиброзе (болезнь Пейрони) и у лиц с заболеваниями, которые содействуют развитию приапизма (серповидно-клеточная анемия, множественная миелома или лейкоз).
Грейпфрутовый сок может привести к незначительному повышению уровня сильденафила в плазме крови.
Пенимекс не применяют у женщин.
Дети. Пенимекс не показан для применения у лиц в возрасте до 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не следует управлять транспортными средствами и работать с потенциально опасными механизмами до выяснения индивидуальной реакции на препарат (поскольку во время клинических испытаний сильденафила отмечали головокружение и нарушение зрения).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

не рекомендуется одновременный прием Пенимекса с другими препаратами, которые применяют для лечения больных с эректильной дисфункцией.
Не рекомендуется одновременное назначение сильденафила и ритонавира, высокоспецифического ингибитора P450 (CYP). Сочетанный прием ингибитора ВИЧ-протеазы ритонавира на стадии равновесной концентрации (500 мг 2 раза в сутки) с сильденафилом (100 мл) приводит к 300% повышению (в 4 раза) C_max сильденафила и 1000% (111 раз) увеличению АUC сильденафила. При приеме других ингибиторов P450 уменьшается элиминация сильденафила, поэтому рекомендованная начальная доза его составляет 25 мг.
При одновременном применении сильденафила с неспецифическими ингибиторами CYP 3A4 (кетоконазол, эритромицин, циметидин) снижается клиренс сильденафила. Циметидин в дозе 800 мг сочетанно с Пенимексом вызывает повышение концентрации сильденафила в плазме крови на 56%. В случае одновременного применения сильденафила в дозе 100 мг с эритромицином (500 мг 2 раза в сутки на протяжении 5 дней) наблюдается увеличение AUC сильденафила на 182%. Хотя частота развития побочных реакций при сочетанном приеме с ингибиторами CYP 3A4 у этих пациентов не возрастала, начальная доза сильденафила для этих пациентов должна составлять 25 мг.
Одновременное назначение саквинавира — ингибитора ВИЧ-протеазы, который является ингибитором CYP 3A4 (1200 мг 3 раза в сутки) и сильденафила (100 мг) вызывало повышение C_max сильденафила в плазме крови на 140% и увеличение АUC на 210%. Сильденафил не влияет на фармакокинетику саквинавира. Сильные ингибиторы CYP 3A4, такие как кетоконазол и итроконазол, проявляют более выраженное действие.
Однократный прием антацида (гидроксид магния/гидроксид алюминия) не влияет на биодоступность сильденафила.
Ингибиторы CYP 2C9 (такие как толбутамид, варфарин), ингибиторы CYP 2D6 (такие как селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), тиазидные и тиазидоподобные диуретики, петлевые и калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, блокаторы кальциевых каналов, антагонисты β-адренорецепторов и стимуляторы метаболизма CYP 450 (такие как рифампицин, барбитураты) не влияют на фармакокинетику сильденафила.
Не выявлено влияния приема азитромицина в дозе 500 мг/сут на протяжении 3 дней на АUC, C_max в плазме крови и время ее достижения, клиренс и T_1/2 сильденафила и его основных метаболитов.
Исследование in vitro на тромбоцитах человека свидетельствуют, что сильденафил усиливает антиагрегантные свойства натрия нитропруcсида.
Сильденафил при применении в дозе 50 мг не увеличивает продолжительность кровотечения, вызванного ацетилсалициловой кислотой (в дозе 150 мг).
Благодаря влиянию на процесс обмена NO/цГМФ сильденафил усиливает гипотензивный эффект нитратов. Применение сильденафила одновременно с нитратами или другими донаторами NO противопоказано.
Одновременное применение блокатора α-адренорецепторов доксазозина в дозе 4 мг и сильденафила в дозе 25 мг у больных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы содействует дополнительному снижению уровня систолического и диастолического АД на 7 мм. На протяжении 4 ч после приема препаратов отмечали нечастые случаи постуральной гипотензии.
Сильденафил (в дозе 50 мг) не увеличивает вираженность гипотензивного эффекта алкоголя (C_max алкоголя в крови 80 мг/дл).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

проявляется ощущением жара, головокружением, гиперемией кожи лица, головной болью, нарушением четкости зрения, диспептическими явлениями, снижением АД. Лечение симптоматическое, диализ неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.