Перидониум - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПЕРІДОНІУМ

(PERIDONIUM)

Склад лікарського засобу: 1 таблетка містить домперидону 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, полівінілпіролідон.

Лікарська форма. Таблетки.

Білі, круглі, плоскі таблетки без оболонки, з насічкою на одному боці.

Назва і місцезнаходження виробника. ЮНІМАКС ЛАБОРАТОРИС.

Плот №7, Сектор 24, Фаридабад-121005, Харіана, Індія.

Назва і місцезнаходження власника реєстраційного посвідчення. АМЕРІКЕН НОРТОН КОРПОРЕЙШН.

1570 Сан-Томас Еквіно Роуд, 18, Сан-Хосе, СА 95130, США.

Фармакотерапевтична група. Стимулятор перистальтики. Код АТС А 03 FA03.

Фармакологічні властивості.

Домперидон - антагоніст рецепторів допаміну, про кінетик, що має проти блювотні властивості подібно до метоклопраміду та деяких нейролептиків. Однак, на відміну від цих лікарських засобів, домперидон має незначну проникність через гематоенцефалічний бар’єр, через це застосування домперидону лише в поодиноких випадках супроводжується екстра пірамідними побічними діями, особливо у дорослих. Його проти блювотна дія, можливо, обумовлена поєднанням периферичної (гастро кінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну у тригерній зоні хеморецепторів, яка знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром. Низькі концентрації препарату, що визначались у мозку при дослідженні на тваринах, вказують на переважну периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження на людях показали, що при внутрішньому застосуванні домперидон збільшує тривалість скорочень антрального відділу шлунка   та дванадцяти палої кишки, прискорює випорожнення шлунка, у разі уповільнення цього процесу, та підвищує тонус нижнього сфінктера стравоходу у здорових людей. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, інтенсивно метаболізується у стінці кишечнику та в печінці, що обумовлює його низьку біодоступність (приблизно 15 %). Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 год. після прийому препарату. Їжа   та одночасний прийом препаратів типу циметидин або натрію бікарбонат значно зменшують біодоступність домперидону. При пероральному прийомі домперидон не акумулюється і не індукує власний обмін; максимальний рівень у плазмі через 90 хв. (21 нг/мл) після двотижневого перорального застосування по 30 мг на день був майже таким же, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91 - 93 % зв'язується з білками плазми. Дослідження розподілу домперидону, проведені на тваринах за допомогою препарату, міченого радіо активним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у мозку. У щурів невеликі кількості препарату потрапляють через плаценту. Концентрації домперидону у материнському молоці у  4 рази нижчі, ніж відповідні концентрації у плазмі.

Препарат метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та М-де алкілування.
Виведення з сечею та калом становить відповідно 31 та 66 відсотків від пероральної дози. Виділення препарату в незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10 % з калом та приблизно 1 % з сечею). Період напів виведення з плазми після прийому разової дози
становить 7 – 9 год. у здорових людей, але подовжений у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.

Показання для застосування. Комплекс диспептичних симптомів, обумовлених уповільненим   випорожненням     шлунка,   шлунково-стравохідним рефлюксом, езофагітом:

-   епігастральне відчуття переповнення, відчуття здуття шлунка, біль у верхній частині черева;

-   відрижка, метеоризм;

-   нудота, блювання;

-   печія із закидом вмісту шлунка до рота або без закиду.

Нудота і блювання функціонального, органічного, інфекційного або дієтичного походження, а також спричинені   променевою або лікарською терапією.     Специфічним показанням є нудота і блювання, спричинені агоністами дофаміну у випадку використання їх при лікуванні хвороби Паркінсона (такими як леводопа, бромокриптин).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, шлунково-кишкові кровотечі, механічна непрохідність або перфорації кишечника, пролактин секреторна пухлина гіпофіза (пролактин омою), порушення функції печінки. Діти до 12 років з масою тіла менше 35 кг (для даної форми препарату).

Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 12 років з масою тіла 35 кг і більше

1. Хронічна диспепсія.

10 мг (1 таблетка) 3 рази на добу і, у разі необхідності, перед сном. За необхідності зазначену дозу можна подвоїти.

2. При вираженій нудоті та блюванні.

20 мг (2 таблетки) 3 - 4 рази на добу перед  їдою та перед сном.

Таблетки рекомендується приймати за 15 - 30 хв до їди. При прийомі їжі абсорбція препарату дещо знижується.

Максимальна добова доза – 80 мг.

Тривалість первинного лікування – 4 тижні. Після цього слід оцінити стан пацієнта та прийняти рішення про необхідність подальшого лікування.

Особливі застереження. Таблетки містять лактозу, що слід враховувати пацієнтам з неперносимістю лактози чи галактози або при порушенні абсорбції глюкози або галактози.

При необхідності одночасного прийому антацидних або анти секреторних препаратів їх слід приймати після їжі, а не до їжі, тобто їх не слід приймати одночасно з Перідоніумом.

Застосування при захворюваннях печінки: беручи до уваги високий рівень метаболізму домперидону в печінці, слід з обережністю призначати Перідоніум хворим з печінковою недостатністю.

Застосування при захворюваннях нирок: у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (сироватковий креатинін > 6 мг/100 мл, тобто > 0,6 ммоль/л) період напів виведення домперидону зростає з 7,4 до 20,8 год., але рівні препарату в плазмі були нижчими, ніж у здорових добровольців. Оскільки незначний відсоток препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, то навряд чи необхідна корекція разової дози у хворих на ниркову недостатність. Але при тривалому застосуванні домперидону хворим з нирковою недостатністю, частоту прийому слід зменшити до 1 - 2 разів на добу, залежно від тяжкості порушень функцій нирок. За такими пацієнтами повинен бути встановлений регулярний контроль.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Оскільки дані щодо застосування домперидону вагітними обмежені, препарат може призначатися при вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Перідоніум не призначають у І-му триместрі вагітності.

На період лікування годування груддю слід  припинити.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Перідоніум у терапевтичних дозах не впливає на швидкість психомоторних реакцій.

Діти. Таблетки не рекомендується призначати дітям з масою тіла менше 35 кг.

Передозування. Симптоми: сонливість, дезорієнтація та екстра пірамідні розлади.

Лікування:   Специфічного антидоту не існує. У   випадку   передозування   рекомендується промивання шлунка, застосування активованого вугілля, пильний нагляд за пацієнтом. Симптоматична терапія

Антихолінергічні   препарати,   препарати для   лікування паркінсонізму або антигістамінні препарати з антихолінергічними властивостями можуть бути ефективними для корекції екстра пірамідних розладів.

Побічна дія. Спазми кишечнику, кишково-шлункові розлади, включаючи у поодиноких випадках транзиторний ентероспазм, екстра пірамідні явища, підвищення рівня пролактину в плазмі, галакторея та гінекомастія, алергічні реакції (шкірні висипання).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії. Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію Перідоніуму. Не слід приймати антацидні та анти секреторні препарати разом з Перідоніумом, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо.

За необхідності одночасного прийому антацидних або анти секреторних препаратів їх слід приймати після їди, а не до їди, тобто їх не слід приймати одночасно з Перідоніумом.

Основний шлях метаболічних перетворень домперидону – через цитохром Р 450. При сумісному застосуванні з лікарськими засобами (протигрибкові препарати азолового ряду, антибіотики з групи макролітів, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон), які значною мірою пригнічують ці ферменти, може виникнути підвищення рівня домперидону в плазмі.

Одночасний прийом дигоксину або парацетамолу та домперидону не впливє на рівень цих препаратів у крові.

Перідоніум   підсилює дію нейролептиків.

Перідоніум пригнічує або нейтралізує основні властивості дофаміненергічних агоністів (бромокриптин, L-допой), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудота, блювання.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. Без рецепта.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 10 мг блистер, № 10

№ UA/8053/01/01 от 31.03.2008 до 31.03.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

домперидон — антагонист рецепторов допамина, прокинетик, обладающий противорвотными свойствами подобно метоклопрамиду и некоторым нейролептикам. Однако в отличие от этих лекарственных средств домперидон имеет незначительную проходимость через ГЭБ, в связи с этим применение домперидона только в единичных случаях сопровождается экстрапирамидными побочными действиями, особенно у взрослых. Его противорвотное действие, вероятно, обусловлено сочетанием периферического (гастрокинетического) действия и антагонизма к рецепторам дофамина в триггерной зоне хеморецепторов, которая находится вне ГЭБ. Низкие концентрации препарата, которые определялись в ткани мозга при исследовании на животных, указывают на преобладающее периферическое действие домперидона на рецепторы дофамина.
Исследования на людях показали, что при пероральном применении домперидон увеличивает продолжительность сокращений антрального отдела желудка и двенадцатиперстной кишки, ускоряет опорожнение желудка в случае замедления этого процесса и повышает тонус нижнего сфинктера пищевода у здоровых людей. Домперидон не влияет на желудочную секрецию.
Домперидон быстро абсорбируется при пероральном приеме натощак, интенсивно метаболизируется в стенке кишечника и печени, что обусловливает его низкую биодоступность (приблизительно 15%). Пониженная кислотность желудка снижает абсорбцию домперидона. С_max в плазме достигается через 1 ч после приема препарата. Пища и одновременный прием препаратов типа циметидин или натрия бикарбонат значительно снижают биодоступность домперидона. При пероральном приеме домперидон не кумулирует и не индуцирует собственный обмен; максимальный уровень в плазме через 90 мин (21 нг/мл) после 2-недельного перорального применения по 30 мг в сутки был почти таким же, как после приема первой дозы (18 нг/мл). Домперидон на 91–93% связывается с белками плазмы. Исследования распределения домперидона, проведенные на животных с помощью препарата, меченого радиоактивным изотопом, показали его значительное распределение в тканях, но низкую концентрацию в мозге. У крыс небольшие количества препарата проникают через плаценту. Концентрация домперидона в грудном молоке в 4 раза ниже, чем соответствующие концентрации в плазме крови.
Препарат метаболизируется в печени путем гидроксилирования и М-деалкилирования. Выведение с мочой и калом составляет соответственно 31 и 66% пероральной дозы. Выделение препарата в неизмененном виде составляет небольшую часть (10% с калом и приблизительно 1% с мочой). T_1/2 из плазмы после приема разовой дозы составляет 7–9 ч у здоровых лиц, но удлинен у больных с тяжелой почечной недостаточностью.

ПОКАЗАНИЯ:

комплекс диспептических симптомов, обусловленных замедленным опорожнением желудка, желудочно-пищеводным рефлюксом, эзофагитом:
•эпигастральное ощущение переполнения, ощущение вздутия желудка, боль в верхней части живота;
•отрыжка, метеоризм;
•тошнота, рвота;
•изжога с забросом содержимого желудка в пищевод или без заброса.
Тошнота и рвота функционального, органического, инфекционного или диетического происхождения, а также вызванные лучевой или лекарственной терапией. Специфическим показанием является тошнота и рвота, вызванные агонистами дофамина в случае использования их при лечении болезни Паркинсона (такими как леводопа, бромокриптин).

ПРИМЕНЕНИЕ:

взрослым и детям старше 12 лет с массой тела ≥35 кг.
Хроническая диспепсия
10 мг (1 таблетка) 3 раза в сутки и в случае необходимости перед сном. При необходимости указанную дозу можно удвоить.
Выраженная тошнота и рвота
20 мг (2 таблетки) 3–4 раза в сутки перед едой и перед сном.
Таблетки рекомендуется принимать за 15–30 мин до еды. При приеме пищи абсорбция препарата несколько снижается.
Максимальная суточная доза — 80 мг.
Продолжительность первичного лечения — 4 нед. После этого нужно оценить состояние пациента и принять решение о необходимости дальнейшего лечения.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к компонентам препарата, желудочно-кишечное кровотечение, механическая непроходимость или перфорация кишечника, пролактинсекретирующая опухоль гипофиза (пролактинома), нарушение функции печени. Дети в возрасте до 12 лет с массой тела <35 кг (для данной формы препарата).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

спазмы кишечника, желудочно-кишечные расстройства, включая в единичных случаях транзиторный энтероспазм; экстрапирамидные явления, повышение уровня пролактина в плазме крови, галакторея и гинекомастия, аллергические реакции (кожная сыпь).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

таблетки содержат лактозу, что необходимо учитывать пациентам с неперносимистью лактозы или галактозы или при нарушении абсорбции глюкозы-галактозы.
При необходимости одновременного приема антацидных или антисекреторных препаратов их нужно принимать после еды, а не до еды, то есть их не следует принимать одновременно с Перидониумом.
Применение при заболеваниях печени: принимая во внимание высокий уровень метаболизма домперидона в печени, нужно с осторожностью назначать Перидониум больным с печеночной недостаточностью.
Применение при заболеваниях почек: у больных с тяжелой почечной недостаточностью (сывороточный креатинин >0,6 ммоль/л) T_1/2 домперидона возрастает с 7,4 до 20,8 ч, но уровень препарата в плазме остается ниже, чем у здоровых добровольцев. Поскольку незначительная часть препарата выводится почками в неизмененном виде, то нет необходимости в коррекции разовой дозы больных с почечной недостаточностью. Но при продолжительном применении домперидона больным с почечной недостаточностью частоту приема нужно уменьшить до 1–2 раз в сутки в зависимости от тяжести нарушения функции почек. За такими пациентами должен быть установлен регулярный контроль.
Применение в период беременности и кормления грудью. Поскольку данные относительно применения домперидона беременными ограничены, препарат может назначаться в период беременности лишь тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает риск для плода. Перидониум не назначают в I триместр беременности. При необходимости приема препарата матерью кормление грудью следует прекратить.
Дети. Таблетки не рекомендуется назначать детям с массой тела <35 кг.
Способность влиять на скорость реакций при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Перидониум в терапевтических дозах не влияет на скорость психомоторных реакций.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

антихолинергические препараты могут нейтрализовать антидиспептическое действие Перидониума. Не следует принимать антацидные и антисекреторные препараты совместно с Перидониумом, поскольку они снижают его биодоступность после приема внутрь.
При необходимости одновременного приема антацидных или антисекреторных препаратов их нужно принимать после еды, а не до еды, то есть их не следует принимать одновременно с Перидониумом.
Основной путь метаболических преобразований домперидона — при участии цитохрома Р450. При совместном применении с лекарственными средствами (противогрибковые препараты азолового ряда, антибиотики группы макролидов, ингибиторы ВИЧ-протеазы, нефазодон), которые в значительной степени подавляют эти ферменты, может возникнуть повышение уровня домперидона в плазме крови.
Одновременный прием дигоксина или парацетамола и домперидона не влияет на уровень этих препаратов в крови.
Перидониум усиливает действие нейролептиков.
Перидониум подавляет или нейтрализует основные свойства дофаминенергических агонистов (бромокриптин, леводопа), имеющих побочное периферическое действие — нарушение пищеварения, тошноту, рвоту.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: сонливость, дезориентация и экстрапирамидные расстройства.
Лечение: специфического антидота не существует. В случае передозировки рекомендуется промывание желудка, применение активированного угля, строгое наблюдение пациента врачом.
Симптоматическая терапия. Антихолинергические препараты, препараты для лечения паркинсонизма или антигистаминные препараты с антихолинергическими свойствами могут быть эффективными для коррекции экстрапирамидных расстройств.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.